Вступ

У сучасних умовах на особливу увагу дослідників заслуговують видання, покликані задовольнити інформаційні потреби широких кіл читачів. Це різноманітні довідники, насамперед ті, що скеровують подальшу самостійну роботу, адже подають цінні бібліографічні матеріали. Саме до таких видань належать біобібліографічні словники – особливий різновид словників, у яких біографічні відомості про певних осіб (діячів історії, науки, літератури, мистецтва тощо) поєднуються з переліком їхніх робіт або літератури про певну особу (або одночасно як творів даного автора, так і літератури про нього). Біобібліографічні словники несуть у собі подвійний шар інформації – біографічні та бібліографічні відомості, співвідношення між якими може бути різним і визначається насамперед читацькими потребами та цільовим призначенням конкретного видання. Весь літературно-бібліографічний матеріал про кожну особу збирається в окремій, так званій персональній рубриці, а самі рубрики («персональні гнізда») розташовуються за алфавітом прізвищ осіб.

З розвитком біобібліографії паралельно розвивалася методика складання біобібліографічних покажчиків. Поступово, замість поодиноких бібліографів цим, починають займатися окремі установи та організації. На сьогоднішній день склалися загальні принципи бібліографічного вияву та відбору матеріалу для випуску біобібліографічної продукції, і визначаються вони тематичними та хронологічними рамками.

Тематичне охоплення матеріалу випливає з основних завдань того чи іншого видання. Формування матеріалу буває повне – із врахуванням опублікованих та неопублікованих праць особи та літератури про неї, без будь-яких  територіальних чи мовних обмежень (в основному це персональні покажчики), або вибіркове (найбільш значимі, повні джерела).

1. Розвиток бібліографічних словників в Україні

Загалом біобібліографічний словник — це особливий вид словника, в якому відомості біографічного характеру про осіб (діячів науки, літератури, мистецтва, мешканців певного регіону, представників окремої професії та ін.) супроводжуються переліком створених ними праць, а також джерел, що висвітлюють їхню діяльність. Остання обставина надає біобібліографічним словникам деяких рис, притаманних переважно біобібліографічним покажчикам та бібліографічним посібникам. Однак, на відміну від персональних покажчиків, присвячених, як правило, лише найвидатнішим діячам, біобібліографічні словники повинні вміщувати інформацію про менш відомих або ж маловідомих особистостей.

Принципові питання, пов’язані з критеріями відбору імен до біобібліографічних словників та довідників, упродовж тривалого часу турбують усіх, хто має справу з цими важливими довідковими джерелами. Традиційно відбір імен обмежується галуззю, часом, регіоном або поєднує кілька цих критеріїв, що, зрештою, дає змогу укладачам уникнути формального добору імен, свідомо утриматися від оціночних елементів при характеристиці того чи іншого діяча, закриває шлях до суб’ єктивізму при висвітленні його ролі й місця в історії. Біобібліографічні словники, на нашу думку, повинні включати відомості не лише про визначних діячів (зрештою, саме їм можуть бути присвячені окремі видання ґрунтовно розроблених бібліографічних покажчиків), а й про другорядних, менш відомих осіб, які не мають власних бібліографічних видань, а тому потребують, у першу чергу, старанного бібліографічного розроблення.

Біобібліографічні довідники — джерело інформації як для широких читацьких кіл, так і (за різних обставин) для фахівців. Що стосується розташування матеріалу у біобібліографічних слов-никах, то тут укладачі найчастіше дотримуються алфавітного принципу (коли всі відомості подаються за алфавітом прізвищ), хоча інколи використовуються й інші — хронологічний, систематичний, комбінований. Безперечно, обраний принцип розташування матеріалу повинен забезпечувати читачам швидкий пошук необхідних фактів, бути зручним при наведенні довідок. Персональна стаття біобібліографічного словника містить відомості, дещо відмінні від тих, що наводяться в енциклопедіях, енциклопедичних словниках або у бібліографічних довідниках. Фактичні дані життєпису повинні давати змогу простежити процес формування особистості у певних історичних умовах. Тому традиційно зазначають основні дати, вміщують нарис про життя й діяльність особи, а також перелік праць (як створених діячем, так і тих, що розповідають про нього). Така спрощена схема використовується переважно у виданнях, розрахованих на широке коло читачів. Ускладнений її варіант передбачає задоволення інформаційних потреб кваліфікованого або навіть вузькоспеціалізованого читача, адже у такому разі додаються матеріали про видання текстів з розвідками, анотації (вони здебільшого розкривають зміст видань про діяча та допомагають дослідникам у пошуках необхідних джерел), відомості про повторні публікації (перевидання) та їх характер.

Обсяг та характер бібліографії, співвідношення між біографічними та бібліографічними матеріалами — суттєвий момент для оцінки наукового рівня довідників зазначеного типу. Загальновизнано, що характер та обсяг бібліографії залежать від профілю видання, його читацького призначення (тобто від того, які хронологічні, мовні межі охоплено; якими були принцип відбору, коло залучених джерел, характер бібліографічного опису тощо). Існує два типи бібліографічних відомостей у біобібліографічних словниках. По-перше, це науково-допоміжна бібліографія (використовується у виданнях наукового, частково — науково-популярного характеру, призначених для фахівців, у т. ч. суміжних галузей знань — матеріали, що зберігають своє наукове значення і містять важливі фактографічні дані для поглибленого вивчення предмета, галузі, процесу. По-друге, це рекомендаційна бібліографія (переважно використовується у популярних довідниках, призначених широкому загалу читачів). її мета — не лише назвати праці, а, насамперед, виділити серед них найбільш вагомі, значні (це надає рекомендаційній бібліографії пропагандистської спрямованості).

Як бачимо, відомості біобібліографічних словників мають важливе значення для забезпечення інформаційних потреб різних категорій читачів, оскільки не лише подають необхідні фактографічні довідки (переважно у біографічній частині), а й скеровують подальшу самостійну роботу, зокрема наукову.

2. Характеристика серії бібліографічних словників «Українські письменники»

Авторами біобібліографічних словників виступали переважно видатні українські бібліографи, високоосвічені люди, вчені, які вели наукові дослідження в багатьох напрямах. Безперечно, вони усвідомлювали необхідність укладання біографічних та біобібліографічних праць, їх значення для читачів. Вони кваліфіковано діяли у цьому напрямі, формували науково-методичні засади біобібліографічної роботи, які використовуються й нині. Роботи українських бібліографів були підпорядковані не лише практичним цілям, вони стали вагомим внеском у справу національного самоусвідомлення: бібліографія служила збиранню української спадщини, відмежовуванню її від культурних надбань тих держав і народів, які цю спадщину привласнювали, користуючись «правом» сильного. Бібліографічна реєстрація суто українських досягнень, життєписи видатних синів України будили почуття національної гідності і цим протидіяли денаціоналізації.

Найбільша праця за цей період – 5-томний словник “Українські письменники». Це перша в історії нашої культури багатотомна біобібліографічна праця, яка на час свого виходу була безперечним здобутком української науки і відбивала, з одного боку, її творчі потенційні можливості, а з другого – обмеження і заборони, ідеологічні стереотипи, що тяжіли над українською наукою.

Одне з найскладніших методичних питань біобібліографії – підбір персоналій для створення біобібліографічних посібників – вирішується на різних рівнях інформаційно-бібліографічної діяльності у відповідності до завдань організацій та установ, які цим займаються.

Біобібліографічний словник – особливий різновид словників, у яких біографічні відомості про певних осіб (діячів історії, науки, літератури, мистецтва тощо) поєднуються з переліком їхніх робіт або літератури про певну особу (або одночасно як творів даного автора, так і літератури про нього). Біобібліографічні словники несуть у собі подвійний шар інформації – біографічні та бібліографічні відомості, співвідношення між якими може бути різним і визначається, насамперед, читацькими потребами та цільовим призначенням конкретного видання. Весь літературно-бібліографічний матеріал про кожну особу збирається в окремій, так званій, персональній рубриці, а самі рубрики розташовуються за алфавітом прізвищ осіб.

Словник, за задумом автора, мав відтворити певну і реальну картину історичного розвитку української літератури; дати за змогою “всі характерні для даної епохи й для даної групи письменників” твори. Кожен письменник мав постати перед читачем “з усіма своїми особливостями й класово-ідеологічними рисами” незалежно від того, хто він за своїм соціальним станом та ідейними переконаннями.

В основу формування Словника була покладена анкетна практика. Було розіслано близько 3000 анкет і одержано велику кількість власноручних тогочасних відповідей літераторів. Анкети надійшли від Алешка В.І., Алчевської Х.О., Андрушенка М.В., Арбатова О.П., Атаманюка В.І., Бабія О., Бажана М.П., Баженової Л.М., Баленка Г.М., Бедзіка Д.І., Бендюженка С.Ф., Берло Г.Л., Бобінського В.П., Боброва В.П., Богословського М.Ф., Браунера О.О., Бужинського М.М., Буніної З.М., Ванченка П.З., Введенської Н.А., Ведміцького О.М., Вишні О., Гадзінського В.А., Гаєвського С.Ю., Гака А., Гжицького В.З., Головка А.В., Голоти П.І., Гончаренка К.О., Гаруцького О.П., Грабенка А.М., Григорука Є.М., Грушевського М.Ф., Гуцала р.А., Діхтяря О.І., Дмітрієва М.В., Дніпровського І., Доленга М.В., Донцова Д.І., Донченка О.В., Дорожного І.Д., Дуліна О.О., Жилка Ю.З., Жлуктенка В.О., Жука М.І., Журливої О.К., Загула Д.Ю., Заливчого А.І., Застирця Й.Я., Зерова М.К., Ірчана М., Йогансена М.Г., Казки А.В., Кирія О.А., Ковіньки О.І., Кожушного М.П., Конторина О.П., Копиленка О.І., Косинки Г.М., Коцюби Г.М., Кошельника П.Ю., Кулика І.Ю., Куліша М.Г., Курила-Кримчака А.П., Лавренка-Хуторного М.Ф., Ладухіна Ф.Є., Лепкого Б.С., Малечі Н.М., Малинки О.Н., Мамонтова Я.А., Марфієвича М.І., Масенка Т.Г., Микитенка І.К., Мисика В.О., Мусіяка С.П., Нагорського В.Д., Овчаренка М.С., Огневика Т.П., Олійника К.П., Омельченкової М.В., Осадчого Т.І., Осюка О.Т., Паніва А.С., Панча П.Й., Пилипенка С.В., Письменного М.С., Поліщука В.Л., Постернака Г.Ф., Радомського А.С., Рекуна І.М., Рклицького Г.П., Рклицького С.В., Романівської М.М., Рудика Д.П., Русова О.О., Русової С.Ф., Савченка Я.Г., Сагайдачного Є.П., Садовського М.К., Семенка М.В., Сенченка І.Ю., Скатинського Й.К., Слісаренка О.А., Сосюри В.М., Старицької-Черняхівської Л.М., Сушицького Ф.П., Тарновського М.М., Терещенка М.І., Тичини П.Г., Усенка П.М., Филиповича П.П., Фіногенова І.М., Хільченка О.П., Хоменка Є.І., Чаплі В.К., Черняхівського О.Г., Чигринця Б.Д., Чумака В.Г., Шкурупія Г.Д., Щупляка О.Д., Щурата В.П., Юльченко-Здановської М.Ф., Ялового М.О., Яновського С.П., Ярошенка В.М. та ін. У 1934 р. словник був майже готовий, але робота над довідником була припинена через політичні репресії діячів української культури і науки.

За останні роки збільшився масив літератури з біографістики, значно розширилися тематичні кордони, звертає на себе увагу надмірна різнорідність видів документів і типів видань. Значення біобібліографії у загальній системі бібліографічної інформації все більш зростає, але проблема полягає у тому, що на сьогодні вона не зібрана в одному місці і це дуже ускладнює її пошук. Це питання можна розв’язати, якщо організувати поточний облік нових біографічних матеріалів, які виходять на території Україні та в діаспорі про осіб, причетних до історичного та культурного процесів в Україні.

Висновки

На сучасному етапі національно-культурного відродження нашої країни важливе значення має осмислення того історичного досвіду, який було накопичено упродовж ХІХ -ХХ ст. укладачами та видавцями українських довідкових видань, зокрема біобібліографічних словників, залучення багатих традицій ентузіастів біобібліографічної роботи — видатних діячів науки, культури, непересічних дослідників життя та творчості кращих синів України.

У багатьох країнах світу підготовці та випуску біографічних та біобібліографічних словників приділяється велика увага. Це цілком закономірно, адже саме такі видання — важлива складова національної культури, вони «олюднюють» історію народу, істотно доповнюють наукові праці про становлення й розвиток різних галузей знань, виявляють нові імена славетних співвітчизників, розкривають їх внесок у скарбницю світової культури, справу подальшого поступу державності країни, розвиток її економіки, науки, культури, що є основою формування історичної пам’яті, виховання національної гордості громадян. Не можна не погодитися з твердженням, що «важливість біографічних словників цілком зрозуміла з наукової точки зору: історію творять люди для людей, людські долі є основним складником історичного процесу. Країни засвідчують повноцінність свого культурного і наукового життя, якщо мають повний набір загальнонаціональних довідкових видань, у т. ч. біографічних та біобібліографічних словників, видрукуваних на належному рівні.

Теоретичні засади підготовки і видання біобібліографічних словників майже не розроблені. Якщо біографічні довідкові видання зазначеного типу привертали увагу широких кіл наукової громадськості, про що свідчить, наприклад, створення Інституту біографічних досліджень Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, проведення низки авторитетних наукових та науково-практичних конференцій, то типологічні особливості власне біобібліографічних словників, принципи їх укладання досліджені ще недостатньо.

Українська біобібліографія дедалі більше перетворюється зі справи окремих аматорів на загальновизнаний напрям наукових досліджень і стає загальнонаціональними за своїм масштабом і значенням.

Список використаної літератури

1. Українські письменники: Біобібліографічний словник. — К., 1960-1965. — Т. 1-5.
2. Використання зарубіжного досвіду при складанні Українського біографічного словника // Бібліотека. Наука. Культура. Інформація: Наук. праці НБУВ.– К., 1998. – Вип.1. – С. 409-414.
3. Біобібліографія в Україні та вплив сучасних інформаційних технологій на її розвиток // Укр. біографістика: Зб. наук. праць.– К., 1999.– Вип. 2.– С. 284-302.
4. Система інформаційного забезпечення біобібліографічної діяльності в НБУВ // Вісник книжкової палати. – 1999. – № 10. – С. 23-27.