Вступ

Сучасний науковий підхід до вивчення бібліографічної діяльності передбачає знайомство студентів з основами бібліографознавства. Бібліографознавство — одна із спеціальних дисциплін, що забезпечують підготовку фахівців з книжкової справи та інформаційної діяльності. Бібліографознавство — це наука про бібліографію, або, інакше кажучи, науково-дослідна діяльність, яка досліджує методи, процеси, результати, умови ефективності бібліографічної діяльності. Бібліографознавство визначають також як наукову дисципліну, що вивчає теорію, історію, методологію, технологію, методику та організацію бібліографії. Отже, складовими частинами бібліографознавства є теорія, історія, методика та організація бібліографії. Вони можуть розглядатися як окремі розділи бібліографічної науки, а викладатися як в одній навчальній дисципліні, так і в різних.

Структура бібліографознавства доволі складна, тому його вивченню присвячують декілька навчальних дисциплін. Серед них важливе місце посідає вивчення теоретичного розділу бібліографознавства: знайомство з основними поняттями і термінами даної науки, її основними положеннями. Саме цим питанням присвячено даний посібник.

1. Аналіз бібліотечного посібника Швецова-Водка «Вступ до бібліографії»

Нещодавно видавництво «Кондор» надрукувало і видало у світ навчальний посібник для вищих навчальних закладів України «Вступ до бібліографознавства» (К., 2004. — 216 с.), автором якого є відомий фахівець, професор Рівненського державного гуманітарного університету Г.Швецова-Водка. Авторка, як відомо, багато зробила для розвитку і збагачення теорії бібліографії та документознавства. Свідченням цьому є її постійні та численні публікації на сторінках фахових видань, окремі видання (посібники, словники), в яких розглядаються питання про понятійний апарат теоретичного розділу бібліографознавства та документознавства, висвітлюються основні віхи у виникненні та розвитку різноманітних дефініцій, діяльність бібліографознавців та документознавців (як вітчизняних, так і зарубіжних), що займалися і продовжують займатися розробленням теоретичних питань фахових дисциплін.

Даний навчальний посібник складається з двох частин. Частина перша — «Основи теорії бібліографії» — це лише вступна частина навчального курсу, що не збігається з теорією бібліографії в цілому, як розділом бібліографічної науки. Дана частина торкається лише головних питань теорії бібліографії, але з широкого кола проблем, які докладніше вивчатимуться в інших розділах або курсах.

Друга частина — «Бібліографознавство як наука» — подає матеріал узагальнюючого змісту, що характеризує бібліографічну науку в цілому: її об’єкт, предмет, методи, зв’язки з іншими науками тощо [3, c.8].

Автор визначила, що об’єкт бібліографії може бути позначений поняттям «книга» в його найширшому значенні: документ опублікований, виданий або депонований, що надається в суспільне користування завдяки діяльності комунікаційних посередників (редакційновидавничої справи, системи книгорозповсюдження і книговикористання).

Деякі аспекти комп’ютерної бібліографії, а саме класифікацію комп’ютерних бібліографічних ресурсів розглядає Г. Швецова-Водка. Вона визначає науково-допоміжні комп’ютерні бібліографічні ресурси, як галузеві, проблемно орієнтовані (тематичні або політематичні) і біобібліографічні або персональні бази та банки даних, розраховані на спеціалістів відповідної галузі на допомогу їхній професійній — науковій або практичній — діяльності.

Існують різні підходи до навчання бібліографічній спеціальності. Деякі автори вважають за потрібне спочатку ознайомити студентів з історією бібліографії, від її виникнення до сьогодення, і тільки після цього розкривати сучасні проблеми та завдання бібліографічної діяльності. Інші починають вчити майбутніх фахівців практичним вмінням, знанням та навичкам, не вдаючись до їх теоретичного обґрунтування. Треті викладають навчальну дисципліну так, ніби хочуть провести студентів тим шляхом наукового пізнання, що його пройшли вчені-дослідники [3, c. 9].

Свої переваги є в кожного з цих підходів. Але є і свої труднощі чи недоліки. Нам здається найбільш придатним такий підхід, коли спочатку студенти оволодіють сучасною системою понять, що її розробило бібліографознавство, а потім на її підставі познайомляться із сучасним станом бібліографії. І тільки після цього вивчатимуть історію бібліографії, особливості організації та методики бібліографічної роботи бібліотек чи інші розділи бібліографознавства.

У такому разі теоретичний розділ буде першим у навчальній дисципліні, яка започатковує навчання бібліографії. Це не означає, що тут розглядатимуться всі теоретичні проблеми бібліографії. Краще за все розв’язувати окремі теоретичні проблеми безпосередньо при розгляді того чи іншого практичного питання. Перше знайомство з бібліографією доцільно обмежити головними теоретичними питаннями, що забезпечать загальне знайомство з бібліографією.

У першому розділі навчального посібника «Вступ до бібліографознавства» викладена не вся теорія бібліографії, а лише та її частина, що стосується головних питань вивчення практичної бібліографічної діяльності: її сутності, структури, методів і видів. Знайомство з практичною бібліографічною діяльністю обмежується тут системою її понять і термінів. Поки що не ставиться завдання навчити студентів використовувати методи бібліографування чи організовувати бібліографічне обслуговування споживачів інформації. Для цього потрібні дисципліни, спрямовані саме на таку мету. Курс загального бібліографознавства має завдання лише підготувати підґрунтя для подальшого глибшого вивчення методів практичної бібліографічної діяльності.

Так само в межах даного курсу не ставиться завдання розглянути всю історію бібліографії, тому що це — завдання окремої дисципліни. До неї можна віднести також історію розвитку бібліографознавства. Для вивчення історії бібліографії дуже важливо знати сучасний стан розробки тих чи інших понять, володіти спеціальною бібліографічною термінологією.

Завдання посібника, за визначенням Г.М. Швецової-Водки, полягають у тому, щоб «бути теоретичним вступом до документознавства і книгознавства, забезпечити єдиний підхід до класифікації документів взагалі та книг зокрема», а зміст «відображає досягнення сучасного документознавства,  ознайомлює із дискусіями з документознавчих проблем, пропонує альтернативні підходи до їх вирішення» [3, c. 11].

Пріоритетним у цій частині для Г.М. Швецової-Водки є з’ясування змісту документології, інакше кажучи, пошук відповіді на затребувані часом питання: чи можна її ототожнювати із загальним документознавством; теорією документа; комплексом наук, що вивчають документ у всіх його зв’язках? Тут проступає виразне тяжіння Г.М. Швецової-Водки до інформаційного підходу у визначенні природи, походження документології, її змісту, значення, статусу. Весь комплекс дисциплін, що досліджують інформацію, Г.М. Швецова-Водка пропонує об’єднати назвою інформологія (наука про інформацію), а також поділити цей комплекс на такі частини, як теорія інформації, інформатика соціальна й інформатика прикладна (комп’ютерна наука). Соціальну інформатику науковець прирівнює до теорії соціальних комунікацій і називає ноокомунікологією. Таким чином, концепція бібліографознавства автора демонструє відкритість для новітніх інтерпретацій у рамках інтегральності гуманітаристики, парадоксально плідної співпраці цілковито протилежних тенденцій (диференційних і інтеграційних) розвитку наук про документ.

Автор підручника вказує, що бібліографічна інформація може існувати у явній (очевидній, неприхованій) формі, у вигляді окремого документа, і у формі, схованій в іншому, небібліографічному документі. Схована БІ може бути аффінною або латентною. Аффінною інформацією називають таку БІ, що знаходиться всередині документа, про який вона повідомляє. Наприклад, це — бібліографічний опис видання, поданий на звороті його титульного аркуша. Латентною називають бібліографічну інформацію, «яка схована» всередині небібліографічного документа, коли вона повідомляє про інші документи. Наприклад, це можуть бути бібліографічні підрядкові посилання або список використаних джерел наприкінці видання.

Отже, пропонується таке визначення: бібліографія (чи бібліографічна діяльність) — це система різних видів діяльності (практичної, науково-дослідної, педагогічної, управлінської), яка забезпечує виробництво та функціонування бібліографічної інформації у суспільстві [3, c. 14].

Розглядаючи питання визначення бібліографії, ми познайомилися із виникненням бібліографічної діяльності та початковим періодом її розвитку, з появою терміна «бібліографія» та його значеннями у тлумаченні різних авторів. Полісемія терміна «бібліографія» примусила вчених вдатися до стандартизування бібліографічної термінології у 70—90-ті роки XX ст. Стандартизація термінів у цілому мала позитивні наслідки, хоча головний термін системи — «бібліографія» — залишився дискусійним. Визначення бібліографії як системи різних видів діяльності, що забезпечують створення та функціонування бібліографічної інформації у суспільстві, набуло широкого визнання. Але пошуки найбільш точного визначення тривають.

Підсумовуючи розгляд поняття бібліографічної інформації, автор вказує, що теорія БІ тісно пов’язана з поняттями з галузей соціальної інформатики та книгознавства. Вона будується, головним чином, на вивченні сутності даного явища, а не його зовнішніх виявів. Сподіваємося, що розуміння сутності БІ допоможе правильно зрозуміти особливості та завдання практичної діяльності, спрямованої на підготовку та поширення БІ.

При визначенні об’єкта практичної бібліографічної діяльності подана характеристика двох головних концепцій бібліографії — книгознавчої та документографічної. Об’єкт практичної бібліографічної діяльності визначений як система «документ — споживач», або її різновид: система «книга — читач» [3, c. 29].

Подана характеристика основних понять, що стосуються бібліографічного пошуку як вихідної основи всіх бібліографічних процесів: його взаємозв’язок з документальним та інформаційним пошуком, співвідношення понять інформаційної потреби, запиту та інтересу; поняття інформаційно-пошукової системи, пошукового образу документа, пошукового образу запиту тощо.

Подальше вивчення бібліографознавства передбачає ознайомлення студентів із сучасним станом бібліографії в Україні та характеристикою бібліографознавства як наукової дисципліни [3, c. 142].

Висновки

Теорія бібліографії — це такий розділ бібліографознавства, що досліджує систему понять і уявлень про бібліографію, яка створюється в процесі пізнавальної діяльності людини. Теоретичні знання — це найбільш узагальнені знання. Вони спрямовані на пізнання не окремих явищ бібліографічної діяльності, а їхньої сутності. Пізнання сутності допоможе зрозуміти будь-які явища, але воно вимагає від учня спочатку відійти від особливостей того чи іншого явища. Воно потребує вміння побачити спільні риси явищ, зовні не схожі одне з одним. І навпаки, теоретичні знання допоможуть розпізнати сутність явища навіть тоді, коли воно має доволі багато особливостей, пов’язаних із часом чи місцем його виникнення, ступенем оригінальності тощо.

Підбиваючи підсумки розгляду класифікації бібліографічних посібників, зауважимо, що деякі поняття і терміни, що визначають види бібліографічних посібників, є вже усталеними, традиційними; їх тлумачення однозначне і не викликає сумніву. Але в той же час існують багато понять і термінів, що залишаються дискусійними. У даному навчальному посібнику викладене авторське уявлення про класифікацію бібліографічних посібників, але з врахуванням термінів і понять, запропонованих існуючими  термінологічними стандартами. Не виключаючи інших думок і підходів, пропонуємо студентам познайомитися з ними за іншими посібниками, зробити свій висновок і сформувати власний погляд. Він має бути аргументованим. Чітке уявлення про класифікацію бібліографічних посібників допоможе правильно визначати особливості того чи іншого посібника з метою його використання, а також свідомо брати участь у створенні бібліографічних посібників різних видів, жанрів та форм.

Список використаної літератури

1. Коршунов О.П. Библиографоведение. Общий курс. Ч. 1. Основы теории библиографии. Разделы 1,2,3. В 2-х кн. — М., 2001.
2. Справочник библиографа./Науч. ред.: А.Н. Ванеев, В.А. Микитина, — СПб.: Профессия, 2002. —527с.—(серия » Библиотечка»).
3. Швецова-Водка Г.М. Вступ до бібліографознавства: Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2004. — 216 с.
4. Швецова-Водка Г.М. Документ і книга в системі соціальних комунікацій / Рівнен. держ. гуманітар. ун-т. — Рівне, 2001. – 437с.