Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Хаотизація кіберпростору як засіб абсурдизації та прояв суспільної кризи

Зварич І.М., доктор філологічних наук,
професор кафедри психології,

декан факультету педагогіки, психології та соціальної роботи
Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

Чаплак Я.В., кандидат психологічних наук,
доцент кафедри психології Чернівецького національного університету імені Ю. Федьковича

Науково-технічний прогрес викликав значні глобальні зміни не тільки на рівні зовнішніх проявів людини, але й заглибився у внутрішні, кардинально змінюючи її картину світу. Життєдіяльність людини в період насиченого та безперервного інформаційного потоку перевантажує її як психічно так і фізично.

Цьому певною мірою сприяє стрімкий процес кліповізації сучасної загальнолюдської культури, що є одним із основних атрибутів техногенного суспільства сьогодення та своєрідним результатом нашої еволюції. Але із застосуванням маніпулятивних технологій соціально-психологічного впливу щодо цілеспрямованого зациклення соціуму на кліповому сприйманні, це може призвести до деградації суспільства, викликаючи в ньому утворення стрімких інформаційних потоків розповсюдження дезінформації та суперечливого контенту, що неабияк може вплинути на утворення викривленої картини світу та появи непередбачуваних катастроф [3].

Таким чином, саме прогресивність становлення кіберпростору із застосуванням кліпової хаотизації інформаційно- комунікативних потоків розкриває нам безмежну кількість способів цілеспрямованого соціально-психологічного впливу не тільки на внутрішній стан окремої особистості та суспільства в цілому, але й на їхнє сприймання тієї чи іншої ситуації. Кліповість у кіберпросторі дозволяє реалізовувати досить багато маніпулятивних технологій, перезавантажуючи його нав’язуванням «потрібного смислу сприйняття» [4] того чи іншого інформаційного контексту.

Отже, актуальність дослідження проблеми кліпової культури, що пов’язана з її широким спектром інтегрованості, мозаїчності та диференційованості, відповідною специфікою її впливу на свідомість індивідуальності та мас, на виховний і освітній процеси, а також ті питання, що пов’язані, в першу чергу, зі збереженням текстової культури, є найбільш дискусійними в науковому світі. Різновид культури сьогодення (кліпової культури) несе в собі досить багато ризиків, які пов’язані як з існуванням текстової культури, так і зі становленням суспільства в цілому. Кліповість індивідуальної та суспільної свідомості потребує адекватної оцінки з метою розробки методологічного інструментарію управління та запобігання її негативних наслідків. Ця кліповість виступає як одна зі складових відповідного способу пізнання людиною новітньої просторово-часової кіберреальності [4].

Сучасні інформаційно-комунікативні технології кіберпростору можуть зумовити непоправні небезпечні наслідки для нашого соціуму: вони не завжди аналізуються на рівень екологічності, що може спричинити неконтрольований хаос у суспільстві, або це може призвести до повномасштабної інформаційної експансії; бурхливий розвиток технологічного прогресу може посприяти виникненню штучного інтелекту, який буде домінувати над людським розумом. Якщо ж у першому випадку суспільство намагається справитися з тими чи іншими загрозами в інформаційному середовищі за допомогою постійного удосконалення технологій інформаційної безпеки, відповідно до безперервного та стрімкого прогресу сучасних технік інформаційного впливу, то в іншому випадку ситуація знаходиться на рівні невизначеності не тільки в межах «екологічності — не екологічності», але й щодо перспективи існування соціуму в умовах домінування штучного інтелекту. В цих двох випадках застосовуються новітні технології кліпової хаотичності інформаційного простору та штучної побудови інформаційно-комунікативних потоків з елементами абсурду, які не завжди піддаються законам раціональної логіки [3]. Крім цього, за допомогою інформаційних потоків, які побудовані на кліповій хаотичності (на перший погляд) донесення певної інформації, набагато легше формується суспільна думка, відбувається процес прийняття політичних, економічних та соціальних в цілому рішень у суспільстві. Інформаційно- психологічні марафони не стільки стараються об’єктивно інформувати суспільство про реальну ситуацію, а інтерпретують її в тих чи інших інтересах зацікавлених осіб. З допомогою інформаційно-комунікативних марафонів сьогодення із застосуванням технологій цілеспрямованого соціально- психологічного впливу можна кардинально змінити світогляд індивідуальності та мас [4].

Технології цілеспрямованого соціально-психологічного впливу в кіберпросторі спрямовані на «розбалансування» оптимального співвідношення між концептуальним і кліповим рівнями мислення. У процесі цього «розбалансування» особистість не в змозі ефективно оперувати досить масштабним об’ємом інформаційних потоків, одночасно та паралельно відсіюючи непотрібні дані, та знаходити, аналізувати ту інформацію, що є більш важливою та яку можна інтегрувати у відповідний цілісний суб’єктивний образ об’єктивної дійсності. Це, в свою чергу, можна пояснити ще й тим, що процеси створення інформаційних потоків із застосуванням інформаційно — психологічних технологій у побудові «…штучно-маніпулятивної кліпової хаотичності, спрямовані не на раціональне осмислення всього потоку інформації, а на навіювання «потрібних» стійких смислів за допомогою інсценування аудіо-візуальних ефектів тощо» [2, с.34]. Такі варіації можуть призвести до того, що кліпове мислення як один зі складників концептуального мислення може перетворитися на домінуючий смисл комунікативної та пізнавальної активності сучасного суспільства [3]. Однак, за допомогою кліпової хаотичності можна здійснювати не тільки цілеспрямований соціально- психологічний вплив на індивідуальність і маси, але й виявляти деструктивні маніпулятивні технології в кіберпросторі. Це можна пояснити тим, що весь технологічний інструментарій маніпуляцій у кіберпросторі побудований за певними алгоритмами кліповості кіберпростору. Але найосновнішим є те, що саме кліповість кіберпростору виступає домінантою формування кліповості індивідуальної та суспільної свідомості [4].

Інформаційні потоки тих чи інших політичних, соціальних, економічних, релігійних, духовних інституцій ведуть боротьбу за відповідний символічний капітал, право та можливість трансформувати його відносно основних цілей своїх соціальних проектів, застосовуючи новітні технології сучасного наукового світу щодо створення кліпової хаотичності на теренах кіберпростору. Сам же символічний капітал, в свою чергу, дасть можливість вільно використовувати такі технології символічної культури, як міф, ритуал і номіналізацію. В кінцевому результаті, такий символічний капітал стає могутньою технологією цілеспрямованого соціально-психологічного впливу на свідомість індивідуальності та мас [2].

Останнім часом ми можемо спостерігати за процесом, як за допомогою темпу, ритму та насиченості кліпової хаотичності інформаційно- комунікативних потоків можна змінювати рівень інтенсивності впливу на соціальну свідомість. Тобто, відбувається нав’язування вже готових смислів «потрібної» інформації, які непотрібно осмислювати (у більшості випадків, людина просто не встигає їх осмислювати). Подібні варіації маніпуляцій за допомогою створення кліповізації кіберпростору можливі і з використанням технологій, які побудовані на логіці абсурду. Коли інформаційний простір «…перенасичений подібним абсурдизмом, що переходить в активну стадію абсурдизації (стрімке поширення потоків абсурдизму в тій чи іншій країні), то виникають такі собі «абсурдистани» (слово «абсурдистан» означає іронічну назву країни, в якій абсурдні речі стали нормою, особливо в політиці та керівництві цієї держави). Так, наприклад, складається враження, що Північна Корея — це певний дослідницький майданчик зі створеною системою «абсурдистану», на території якого інтенсивно проводяться експерименти, вдосконалюються технології маніпуляцій свідомістю індивідуальності та мас з метою побудови ще більш масштабнішого та впливовішого абсурдиського соціального середовища» [3, с.29]. Крім цього, як зазначає О. Калмиков, скориставшись логікою абсурду, можна пояснити абсурдні дії як певну спробу штучного формування організованого хаосу, та навіть керованого хаосу. Виправданий смисл у цьому є — «.соціально-політичні деструктивні дії призводять до руйнації різноманітних зв’язків і вивільнення великої кількості соціальної енергії, як при горінні. Невелику частину цієї енергії можна спробувати утилізувати, створюючи нові структури, нові соціальні ліфти тощо» [1].

Такі соціальні проекти із застосуванням технології кліпової хаотизації інформаційно-комунікативного простору як технологія маніпуляції та засіб абсурдизації є досить небезпечними як для індивіда, так і для суспільства. Створення цілеспрямованого хаосу за допомогою абсурдизації інформації свідчить, що зростання кліпової культури в інформаційному середовищі може призвести до неконтрольованості інформаційних потоків (абсурдність зможе перерости в абсурдизацію, а кліпова хаотичність — в процес кліпової хаотизації). Такі зміни можливі тому, що сучасні інформаційно-комунікативні потоки вже можуть досить ефективно взаємодіяти з різноманітною інтенсивністю подачі інформації і в конкурентних умовах «потрібну» інтенсивність буде досить важко утримувати (від насиченості й інтенсивності інформаційного марафону може змінюватися вплив на соціум), тим паче не можна гарантувати в таких випадках, що той чи інший інформаційно- комунікативний потік не піддасться інформаційній атаці на певному рівні (внутрішньодержавному чи зовнішньодержавному). Це, в свою чергу, говорить про те, що кліпову хаотичність інформаційного простору сьогодні досить важко контролювати. «І фактично стає неможливим контроль штучно створеної хаотичності в інформаційному потоці, наприклад, на таких двох паралелях, як кліповість та пояснення абсурдних дій, створенням контрольованого чи організаційного хаосу. В кінцевому результаті, це вже буде не кліпова хаотичність, а кліпова хаотизація (постійне посилення та зростання хаосу), яку фактично вже взагалі неможливо буде контролювати та стримувати на сучасному етапі становлення технологічного прогресу. Відповідні існуючі інституції інформаційної безпеки не в змозі будуть зупинити масштабну хаотизацію, тому нагальною потребою є створення алгоритмів щодо вчасного передбачення таких катастрофічних потоків на стадії їхнього становлення» [3, с.30-31].

Технологічний прогрес призвів до зміни інформаційно-комунікативних засобів і до утворення нових різновидів розумової діяльності людини. Еволюційний період зміни свідомості людини в самому розпалі, особистість ще не дійшла до відповідного рівня розвитку, щоб в результаті хаотизації інформаційних потоків на достатньому (безпечному) рівні вміти трансформувати свій когнітивно-стратегічний потенціал і встигати займатися ефективною обробкою інформації за досить короткий проміжок часу, що надає можливість застосовувати маніпулятивні технології впливу на індивідуальну та соціальну свідомість з метою створення чи поглиблення суспільних криз.

Список використаної літератури:

  1. Калмыков А.А. Логика абсурда в современной политике [Текст] / А.А.Калмыков // Вестник РГГУ. — №1 (123). — М., 2014. — С.37-46.
  2. Чаплак Я.В. Кліпова хаотичність як маніпулятивна технологія соціально- психологічного впливу в кіберпросторі [Електронний ресурс] / Я.В. Чаплак, Г.В. Чуйко // Психологічний часопис : збірник наукових праць / за ред. С.Д. Максименка. — № 3. — Том 13. К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, 2018. — С.21-40.
  1. Чаплак Я.В. Кліпова хаотичність як засіб абсурдизації та маніпулятивна технологія [Електронний ресурс] / Я.В. Чаплак, І.М. Зварич // Психологічний часопис :збірник наукових праць / за ред. С.Д. Максименка. — №       4. — Том 14. — К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, 2018. — С.19-36.
  1. Чуйко Г.В. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на формування кліповості індивідуальної та суспільної свідомості [Електронний ресурс] / Г.В. Чуйко, Я.В. Чаплак // Психологічний часопис : збірник наукових праць / за ред. С.Д. Максименка. — № 4. Том 14. — К.: Інститут психології імені Г.С. Костюка Національної академії педагогічних наук України, 2018. — С.37-53