Актуальність дослідження. Державотворчі процеси першого двадцятиріччя незалежності показали, що їхня ефективність неможлива без урахування попереднього досвіду будівництва української національної держави. У цьому етапі актуальним є вивчення наукової спадщини та громадсько-політичної діяльності представників української інтелігенції, що присвятили себе створенню незалежної України. Звернення в цьому контексті до життя й діяльності ідеолога українського консерватизму В.К. Липинського є виправданим.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційна робота виконана в рамках наукової програми кафедри історії України Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди «Історія України: проблеми суспільного, політичного, культурного, економічного розвитку»   № 0111U006444.

Об’єктом дослідження є особистість В.К. Липинського на тлі історичного  контексту 1900-х – початку 1930-х років.

Предметом дослідження є формування світогляду В.К. Липинського, його громадсько-політична, наукова і публіцистична діяльність, ідейно-теоретичний та практичний внесок у створення і розвиток гетьманського руху в українському еміграційному середовищі.

Хронологічні межі роботи: кінець ХІХ – перша третина ХХ ст.

Територіальні межі роботи зумовлені місцем життя і діяльності В.К. Липинського в Україні, Польщі, Швейцарії, Австрії та Німеччині.

Мета дослідження полягає в комплексному вивченні життєвого шляху, громадської та політичної діяльності В.К. Липинського.

Для реалізації мети було поставлено такі наукові завдання:

• проаналізувати рівень наукової розробки проблеми та стан її джерельної бази;
• відтворити біографію вченого, уточнити окремі факти його життя та діяльності;
• з’ясувати основні чинники, що вплинули на формування його наукових та суспільно-політичних позицій;
• проаналізувати наукові погляди В.К. Липинського, виявити їхню еволюцію в різні періоди життя;
• відтворити громадсько-політичну діяльність В.К. Липинського, визначити її спрямованість та значення для українського суспільно-політичного життя;
• встановити роль В.К. Липинського у створенні та діяльності гетьманського руху;
• охарактеризувати педагогічну діяльність вченого в Українському науковому інституті в Берліні.

Наукова новизна визначається насамперед постановкою теми як цілісної наукової проблеми. За допомогою широкого кола джерел і літератури здійснено комплексне дослідження громадсько-політичної, наукової, педагогічної та публіцистичної діяльності В.К. Липинського на тлі суспільно-політичних процесів у першій третині ХХ ст. на українській території під владою Російської та Австро-Угорської імперій, а також в українському еміграційному середовищі Австрії та Німеччини. На основі опублікованих та вперше введених до наукового обігу документів і матеріалів деталізовано і уточнено окремі моменти життєвого шляху В.К. Липинського; визначено основні етапи становлення його світогляду; досліджено політичну та громадську діяльність вченого; охарактеризовано педагогічну діяльність В.К. Липинського в Українському науковому інституті в Берліні; поглиблено аналіз наукової та публіцистичної спадщини вченого.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що фактичні матеріали, основні положення, оцінки й висновки роботи можуть бути використані при написанні наукових праць та складанні лекційних курсів з історії України, філософії, політології та соціології, а також спеціалістами-практиками державних органів влади у справах політики, державної ідеології.

Висновки і рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути творчо використані політичними партіями, громадськими організаціями, у вирішенні актуальних державотворчих проблем на сучасному етапі.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації було оприлюднені на Міжнародній науково-теоретичній конференції студентів та аспірантів «Україна і світ: минуле, сучасне та майбутнє» 22-23 квітня 2008 р., м. Харків; ІІІ Міжнародній науковій конференції «Національна інтелігенція в історії та культурі України (До 90-річниці соборності України)» 23-24 жовтня      2008 р., м. Вінниця; Науково-практичній конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» 12 листопада 2008 р., м. Харків; ХХІV Міжнародній науково-практичній конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості (До 90-річчя до дня заснування Національної академії наук України)» 28 листопада 2008 р., м. Донецьк; Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Українська держава Павла Скоропадського: державотворчі замисли та історичні наслідки» 12 грудня 2008 р., м. Хмельницький; Міжнародній науковій конференції «Краєзнавство і учитель» 27 лютого 2009 р., м. Харків; ХХVІ Міжнародній науково-практичній конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» «Релігія і сучасні ідеології: інтеграція або протистояння» 11 грудня 2009 р., м. Донецьк; Міжнародній науковій конференції «Краєзнавство і учитель» 26 лютого 2010 р., м. Харків; Всеукраїнській науковій конференції «Шості Богданівські читання (З нагоди 415-річчя дня народження гетьмана Богдана Хмельницького)» 10 грудня 2010 р., м. Черкаси; Сьомій науковій конференції Харківського університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба «Новітні технології для захисту повітряного простору» 13-14 квітня 2011 р.,  м. Харків.

Публікації. Основні положення дисертації було викладено в 14 публікаціях (5,3 друк. арк.), 7 із яких надруковані у фахових виданнях.

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів (тринадцяти підрозділів), висновків, списку використаних джерел та літератури (437 позицій) і додатків. Обсяг основного тексту роботи становить 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, зв’язок із науковою програмою кафедри, де виконувалась дисертація, визначено об’єкт і предмет наукового дослідження, його хронологічні і територіальні межі, сформульовано мету і завдання, вказано на методологію і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів роботи.

Перший розділ «Історіографія, джерельна база, методологія та методи дослідження» складається із трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 «Стан наукової розробки теми» історіографію проблеми поділено на п’ять груп: 1) розвідки вітчизняних науковців в 1908 – 1917 роках; 2) праці вітчизняних вчених 1917 –1980 років; 3) дослідження української діаспори періоду 1917 року – поч. ХХІ ст.; 4) роботи сучасних українських вчених 1991-2011 років; 5) розвідки сучасних зарубіжних вчених поч. ХХІ ст.

Перша група представлена рецензіями і відгуками на наукові та публіцистичні праці В.К. Липинського, надрукованими у київській газеті «Рада». Проте визнання В.К. Липинського як науковця відбулося після виходу його історичної монографії «Z dziejow Ukrainy», яка була високо оцінена   І. Крип’якевичем та Д. Дорошенком.

Серед робіт другої групи слід відзначити рецензію П.Клименка, де автор досить критично висловився про історичну роботу В.К. Липинського «Україна на переломі, 1657 – 1659: Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ столітті», вказавши на відсутність систематизації джерельного матеріалу, що призвело до низької об’єктивності даної праці.

Характеристика УДХП, як «буржуазно-націоналістичної політичної партії», що надрукована в енциклопедичному довіднику «Великий Жовтень і громадянська війна на Україні», не відповідала дійсній програмі партії.

Дослідження наукової діяльності В.К. Липинського не припинялось за межами Радянської України. У ній виділяються два напрямки: перший − репрезентований працями, що вийшли за життя В.К. Липинського та після його смерті до 50-х рр. ХХ ст. Серед публікацій цього напрямку простежуємо чіткий поділ за такими проблемами: роботи, присвячені життєвому шляху В.К. Липинського (О. Назарук, А. Монтрезор), його дипломатичній діяльності (Д. Дорошенко), конфлікту з П. Скоропадським та гетьманським центром, рецензії на роботи вченого (Д. Дорошенко, І. Крип’якевич, І. Кревецький), аналіз гетьмансько-монархічної ідеології вченого (В. Кучабський, М. Демкович Добрянський, А. Ковалевський).

Другий напрямок розпочався з середини 1950-х років і характеризувався якісно новим підходом у вивченні творчого доробку та особистості вченого. Окремі питання життєвого шляху В.К. Липинського найбільш повно висвітлені у публікації Р. Залуцького. Л. Білас приділив увагу дитячим рокам вченого та університетським студіям у Кракові, де відзначив вплив істориків неоромантичної та консервативної течій у польській історіографії. Про роль західноєвропейських соціологів та політологів (Ж. Сорель, Р. Міхельс, В. Паретто та ін.) у становленні світогляду В.К. Липинського зазначалось у публікаціях Є. Пизюри, В. Ісаїва та   О. Пріцака.

Детальний аналіз державотворчої концепції вченого зробив Я. Пеленський.

Важливими є історичні есе І. Лисяка-Рудницького, що вперше аналізував праці В.К. Липинського під історичним та політичним кутами зору.

З проголошенням незалежності в Україні посилюється інтерес до особи та наукового доробку ідеолога українського консерватизму. Життєвий шлях ученого розглядається в контексті вивчення певної проблеми: участь у групі українських емігрантів у Львові, що стала основою Союзу визволення України (СВУ), досліджували Т. Осташко та Ю. Терещенко; діяльність в Українській демократично-хліборобській партії (УДХП) вивчали О. Любовець, Ф. Турченко,  Н. Заліська; заснування В.К. Липинським Українського союзу хліборобів державників (УСХД) найбільш повно було розкрито Т. Осташко; дипломатична діяльність відображена у працях Д. Веденєєва та І. Дацківа.

Аналіз наукової спадщини вченого репрезентований працями В. Потульницького, Ю. Терещенка, В. Масненка, К. Галушка.

Зацікавленість особою та творчістю вченого відзначається в дисертаціях К.Ю. Галушка та І.Б. Гирича.

Серед сучасних зарубіжних дослідників творчості В.К. Липинського слід відзначити роботи польських дослідників Б. Ганзажа та Г. Дильонгової, цінність яких полягає у ґрунтовному доповненні праць, присвячених громадській та науковій діяльності В.К. Липинського напередодні Першої світової війни.

Історіографічний огляд показує, що незважаючи на вагомі досягнення в дослідженні окремих питань життя та наукового доробку В.К.Липинського, в цілому життєвий шлях, громадсько-політична, наукова та педагогічна діяльність вченого ще не стали предметом окремого дослідження.

У підрозділі 1.2 «Джерела дослідження» зазначено, що комплексний характер дисертаційної роботи передбачає необхідність використання широкого кола джерел, які було виявлено в архівах, музеях та бібліотеках України. Наявні джерела умовно можна поділити на три групи: актові та діловодні джерела (офіційні актові документи, матеріали офіційного діловодства, документи і матеріали політичних партій та організацій); праці самого В.К. Липинського; джерела особового походження (спогади, щоденники, епістолярій). Всі джерела представлені як опублікованими, так неопублікованими матеріалами.

До опублікованих документів першої групи належить програма УДХП[1], яка визначала напрямок та засади діяльності партії.

Неопубліковані джерела репрезентовані програмними матеріалами УСХД, що зберігаються у ф. 359 «Осипа Назарука. 1883-1940» Центрального державного історичного архіву України м. Львова (ЦДІАЛ України); шкільною документацією, що знаходиться у ф. 108 «Київської 1-шої чоловічої гімназії» Державного архіву м. Києва та у ф. 6 «Луцької чотирикласної чоловічої гімназії, 1895-1898 рр. Луцької шестикласної прогімназії, 1898-1908 рр. Луцької чоловічої гімназії 1908-1920 рр. м. Луцьк, Луцького повіту Волинської губернії, 1895-1921рр.» Державного архіву Волинської області (Держархів Волинської обл.); військовим послужним списком, що представлений фондами ВКМ. — КДФ – 16535/КВ — 16544/КВ Волинського краєзнавчого музею (ВКМ); документами дипломатичного відомства, що знаходяться у ф. 3696 «Міністерство іноземних справ УНР», ф. 3766 «Міністерство закордонних справ Української держави. м. Київ 1918 р.» Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України); матеріалами Українського вільного університету в Празі, які наявні у ф. 3859 «Українського Вільного університету в м. Празі» Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) та у ф. 269 «Колекція документів «Український музей в Празі»» Центрального державного архіву громадських об’єднань України (ЦДАГО України); Українського наукового інституту в Берліні, що представлені ф. 4158 «Українського Академічного товариства при Українськім Науковім Інституті в Берліні» та Ліги української культури в Відні ф. 4465 «Колекція окремих документальних матеріалів українських націоналістичних емігрантських установ, організацій і осіб» Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України).

Наукова спадщина В.К. Липинського, представлена публіцистичними матеріалами, що виявлені у тогочасних періодичних виданнях («Рада», «Діло», «Поступ», «Студентський вісник», «Украинская жизнь», Літературно-науковий вісник, Записки наукового товариства ім. Т. Шевченка, «Prezgląd Krajowy») та його дослідженнями («Szlachta na Ukrainie: Udział jej w życiu narodu ukraińskiego na tle jego dziejow», «Z dziejow Ukrainy», «Україна на переломі 1657-1659: Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ-ім столітті», «Релігія і церков в і торії України», «Листи до братів – хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму»).

До останньої групи джерел, що складається з опублікованих матеріалів особового походження, належить епістолярна спадщина В.К. Липинського (листування з Д. Дорошенком, Б. Грінченком, М.С. Грушевським, І. Кревецьким, А. Жуком, С. Шеметом, С. Шелухіним, В. Старосольським, С. Єфремовим, О. Жеребком), спогади Р. Метика, Д. Дорошенка, А. Жука, С. Шемета[2], М. Базілевського.

У підрозділі 1.3 «Методологія та методи дослідження» викладено методи та принципи, що були застосовані при роботі над дисертаційним дослідженням.

Більшість сучасних істориків схиляється до цивілізаційного підходу в методології. Авторка теж вважає, що цивілізаційна парадигма найбільш придатна для дослідження історичного процесу.

Виходячи з того, що робота має історико-біографічний характер, основними методами стали: метод хронологічної реконструкції, персоналізації, проблемно-хронологічний, історико-компаративістський, діалектичний, аналізу та синтезу. За допомогою хронологічної реконструкції життєвого шляху В.К. Липинського було відтворено не тільки біографічні відомості про вченого, а й визначені особливості історичного періоду, в якому відбувалось формування його світоглядних позицій, громадсько-політична та наукова діяльність. Використання діалектичного підходу забезпечило об’єктивне, всебічне і конкретне вивчення процесів і явищ, з притаманними тільки їм особливостями. Використання історичного підходу дозволило відтворити та уточнити факти і події, які склали життєвий шлях В.К. Липинського. За його допомогою також була вивчена соціальна, національна, політична та культурна атмосфера, що в ній відбувалось формування та становлення національних, наукових та політичних позицій вченого.

Дисертаційне дослідження виходить із принципів історизму та об’єктивності.

Другий розділ «Формування суспільно-політичних поглядів та початок наукової і громадсько-політичної діяльності В.К. Липинського (1882-1914 рр.)» складається із чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1 «Дитячі та юнацькі роки» вивчається початковий етап формування особистості В.К. Липинського, досліджуються перші кроки громадської діяльності вченого. Доведено, що неабиякий вплив на процес становлення світогляду, громадсько-політичних позицій та наукових уподобань В.К. Липинського зробили гімназійне оточення, студентський громадівський рух, спілкування з М.П. Василенком, В.П. Науменком, В.І. Щербиною, Є.Х. Чикаленком, подружжям О.О. та С.Ф. Русових, В. Доманицьким, Д. Антоновичем, К. Квіткою, Б. Рильським. Тоді ж В.К. Липинський долучився до роботи української гімназійної громади, зокрема їздив до Білої Церкви з метою заснування українського гуртка в місцевій гімназії та брав участь у розробці статуту громади.

У підрозділі 2.2 «Студії у Краківському та Женевському університетах» досліджуються чинники, що сприяли подальшому становленню наукових та громадсько-політичних переконань В.К. Липинського, розглядається його громадська діяльність під час університетських студій. З’ясовано, що вирішальний вплив на подальше формування та розвиток В.К. Липинського мало спілкування з  В. Яворським, Б. Лепким, О. Барвінським, В. Стефаником, С. Томашівським та знайомство з працями неоромантичної і консервативної течій у польській історіографії, роботами видатних представників соціологічної науки.

Підрозділ 2.3 «Наукова та публіцистична діяльність напередодні Першої світової війни» виявляє особливості наукової співпраці В.К. Липинського з М.С. Грушевським, не без впливу якого з’являються перші наукові статті, що виходять у «Літературно-науковому вістнику» та «Записках наукового товариства імені Шевченка» («Данило Братковський – суспільний діяч і письменник кінця ХVІІ століття», рецензія на «Історію України» Мик. Аркаса, рецензія «Кілька уваг з приводу Д. Васілєвського «Ukraina i sprawa ukrainska», «Генерал артилерії в.кн.Руського (з архіву Немиричів)», «Аріянський соймик у Киселині на Волині в маю 1638 р. (Причинок до історії аріанства на Україні)»). Цей же період відзначився появою двох історичних праць В.К. Липинського «Szlachta na Ukrainie: Udziaі jej w їyciu narodu ukraiсskiego na tle jego dziejуw» (1909 р.) та «Szlachta na Ukrainie: Udział jej w życiu narodu ukraińskiego na tle jego dziejow…» (1912 р.).

З 1908 р. розпочинається публіцистична діяльність, що з 1914 р. позначена співробітництвом з В. Доманицьким. Розпочата, майже одночасно, співпраця із київською газетою «Рада» дістала високої оцінки не тільки читачів видання, а і її редактора Є. Чикаленка.

У дисертації наголошується, що наукові інтереси вченого цього часу були присвячені вивченню участі шляхти у Визвольній війні середини ХVІІ ст. під проводом Б. Хмельницького, її соціального складу та причин, що обумовили підтримку гетьмана представниками шляхетських родів. У публіцистичній діяльності цього періоду творчості В.К. Липинський вбачав можливість залучення правобережної шляхти до розвитку економічного, культурного, освітнього і наукового життя українського народу.

Підрозділ 2.4 «Громадсько-політична діяльність напередодні Першої світової війни» розкриває особливості втілення суспільно-політичних переконань В.К. Липинського у життя. Його виступи перед представниками правобережної шляхти мали на меті привернути її увагу до освітніх, культурних, економічних проблем українського суспільства, що стало підґрунтям для заснування польськомовного видання «Prezgląd Krajowy». Однак ці заходи вченого майже не знайшли підтримки у польських колах.

Політична діяльність В.К. Липинського пов’язана з участю в групі українських емігрантів у Львові, що стала основою СВУ. Саме тут вперше були визначені головні позиції його подальшої як наукової, так і політичної діяльності — незалежність України та монархічна форма її політичного ладу.

Третій розділ «В.К. Липинський в роки Першої світової війни та національно-визвольних змагань (1914-1919 рр.)» присвячено участі вченого в Першій світовій війні та наступних революційних подіях і представлено трьома підрозділами. У першому підрозділі 3.1 «В.К. Липинський на військовій службі в роки Першої світової війни» розглядається його участь у воєнних діях під час Першої світової війни, характеризується оточення та обставини, в яких він опинився у цей період.

Другий підрозділ 3.2 «Участь ученого в Українській хліборобсько-демократичній партії» розкриває роль В.К. Липинського у створенні та діяльності УДХП. Приєднавшись на початку червня 1917 р. до групи землевласників та інтелігентів, незадоволених діяльністю Центральної Ради, він фактично став ідеологом новоствореної організації, для якої підготував і оприлюднив у жовтні 1917 р. програму, що ґрунтувалась на принципах суверенності і передбачала реформування всіх сфер державного життя: державно-політичний лад – демократична республіка на чолі з президентом; соціально-економічна сфера – збалансований розвиток промисловості і сільського господарства, націоналізація важкої промисловості та транспорту; агарний сектор – приватна власність на землю; розбудова національної армії та флоту; освіта – особлива увага приділялась відкриттю навчальних закладів у сільській місцевості.

У підрозділі 3.3 «В.К. Липинський на дипломатичній службі» виявлено обставини, які обумовили призначення В.К. Липинського на дипломатичну посаду, і зазначено, що саме авторитет В.К. Липинського у середовищі української національної еліти став вирішальним у призначенні його послом до Австро-Угорщини. У Відні він проявив себе як успішний політик і дипломат, відстоюючи територіальні, економічні та національні інтереси своєї держави. Доведено, що його діяльність сприяла зміцненню авторитету Української держави.

З приходом до влади Директорії УНР В.К. Липинський продовжував виконувати свої обов’язки дипломата, хоч він і не поділяв політичного курсу нового режиму. Він сподівався на врахування Директорією помилок попередніх урядів. Однак цього не сталося, що змусило В.К. Липинського піти у відставку і залишитися в Австрії.

Четвертий розділ «Діяльність В.К. Липинського в еміграції (1919-1931 рр.)», що складається із трьох підрозділів, висвітлює різнопланову діяльність      В.К. Липинського в Австрії та Німеччині. У підрозділі 4.1 «Наукова та громадська діяльність у Райхенау» аналізується творчий доробок вченого, присвячений переосмисленню політичних невдач революції та виробленню найбільш вдалої моделі державного устрою майбутньої України.

Першим доробком, що з’явився в еміграції, стала робота «Україна на переломі 1657-1659: Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ-ім столітті» (1921 р.), в якій центральними проблемами є створення та розвиток  козацької держави, роль шляхти та місце Б. Хмельницького у тогочасному державотворчому процесі, аналіз Переяславської угоди. У наступній — «Релігія і церква в історії України» (1925 р.) порушено питання про роль релігії в державотворчих процесах, формуванні національної ідеї та консолідації нації. Своєрідним підсумком творчої діяльності стала фундаментальна праця «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму» (1926 р.), яка розкриває основні погляди вченого на політичний розвиток держави: запровадження, так званої трудової монархії, виховання національної еліти, територіальний патріотизм та релігійний плюралізм. Наголошено, що ці думки висловлювались В.К. Липинським і раніше. Вони покладені в основу діяльності Українського союзу хліборобів-державників (УСХД). Його заснування стало спробою втілити державотворчі погляди вченого у життя. Основним завданням УСХД було об’єднання українців, що підтримували монархічні ідеї з метою створення суверенної України.

Підрозділ 4.2 «Берлінський період життя вченого» присвячений нетривалій, але плідній педагогічній діяльності В.К. Липинського у Науковому інституті в Берліні, куди його запросив Д. Дорошенко. У новій якості    В.К. Липинський виявив себе як талановитий педагог і науковий керівник. З огляду на стан здоров’я, він не читав лекцій, а працював індивідуально: давав цінні поради, допомагав підібрати напрям дослідження і літературу, контролював роботу, висловлював критичні зауваження. Працюючи в інституті, В.К. Липинський не стояв осторонь його життя, спілкувався з колегами, брав участь у громадських заходах.

У підрозділі 4.3 «Діяльність у Бадезі» йдеться про останній період життя, який був позначений достатньо драматичними подіями, що характеризувались загостренням стосунків з О. Назаруком і С. Томашівським, а також розривом з         П. Скоропадським і гетьманським центром.

Причиною конфлікту з О. Назаруком та С. Томашівським були ідейно-політичні розбіжності. В.К. Липинський не поділяв позицій галицького автономізму.

Показано, що боротьба за владу у гетьманському середовищі призвела до конфлікту між В.К. Липинським і П. Скоропадським. Вона виявила принципові розбіжності у поглядах лідерів УСХД на майбутнє організації. В.К. Липинський не міг погодитися з прагненням П. Скоропадського до одноосібної влади в УСХД та гетьманському русі. Наслідком конфлікту став вихід В.К. Липинського із організації і заснування ним нової – Братства українських класократів-монархістів, гетьманців.

Проведене у дисертації дослідження громадсько-політичної, наукової та педагогічної діяльності В.К. Липинського дає підстави зробити такі висновки.

Аналіз історіографії проблеми показав, що наукова та громадсько-політична діяльність В.К. Липинського привертала увагу дослідників, але в такій постановці тема ще не була представлена в українській історичній науці.

Наявна джерельна база дозволила відтворити життєвий шлях В.К. Липинського, узагальнити відомі й навести маловідомі (гімназійні роки та педагогічна діяльність) сторінки біографії вченого, охарактеризувати його науково-публіцистичну та громадсько-політичну діяльність у різні періоди.

Визначено, що формування наукових та суспільно-політичних поглядів ученого відбувалось на основі двох (польської та української) національних традицій. В.К. Липинський в юнацькі роки став українським патріотом. Сформульована ним у 1908 р. ідея економічного, соціального і культурного розвитку українського народу згодом була розвинута в його наукових працях і стала основою громадсько-політичної діяльності.

Доведено, що процес становлення та еволюції світоглядних позицій В.К. Липинського був достатньо складним. У ньому можна виділити три етапи. Перший − припадає на час навчання у гімназіях і пов’язаний з усвідомленням себе українцем внаслідок зацікавлення історією України та спілкуванням з патріотичними представниками українського інтелектуального світу. Другий − позначений зміною політичних позицій і охоплює період навчання в Кракові та Женеві, коли він спілкується з видатними представниками українського та польського наукового світу, а також час Національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. Для третього етапу, який пов’язаний з перебуванням в еміграції, характерно вироблення української державотворчої концепції та її ідеологічного оформлення в праці «Листи до братів-хліборобів. Про ідею та організацію українського монархізму».

Встановлено, що одночасно з еволюцією політичних поглядів відбувається переорієнтація і наукових інтересів. Якщо напередодні Першої світової війни головною була тема участі шляхти у національно-визвольній війні середини ХVІІ ст., то після національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. основна увага приділялась державотворчим процесам, спрямованим на побудову нової української держави з урахуванням попередніх помилок та особливостей історичного минулого України. Погляди вченого знайшли відображення в історичних та політичних працях: «Szlachta na Ukrainie: Udział jej w życiu narodu ukraińskiego na tle jego dziejow» та «Z dziejow Ukrainy», «Україна на переломі 1657-1659: Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ-ім столітті», «Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму», «Релігія і церков в історії України».

Перші три праці присвячено добі Б. Хмельницького й спрямовано на розкриття державотворчих планів гетьмана, а також на висвітлення участі правобережної шляхти в повстанні під проводом гетьмана.

Свої державотворчі ідеї В.К. Липинський виклав у «Листах до братів – хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму». Саме в цій праці він запропонував нову модель української держави, що спиралась не тільки на історичний досвід та особливості українського народу, а й враховувала специфічні особливості розвитку держави як політичного інституту.

Показано, що свої ідеї В.К. Липинський намагався втілити у життя. Ще в гімназійні та студентські роки долучився до громадсько-політичної діяльності, був членом молодіжних громадських організацій, брав активну участь у політичних заходах напередодні Першої світової війни.

У 1917 р. В.К. Липинський став одним із засновників Української демократично-хліборобської партії, яка передбачала широке реформування всіх галузей державного життя, враховуючи особливості українського народу.

Послідовна державницька політика В.К. Липинського, його політична обізнаність та національна свідомість стали вирішальними у виборі його кандидатури на посаду посла до Австро-Угорщини, де він проводив чітку і послідовну українську політику, відстоюючи інтереси своєї країни.

Поразка революції не похитнула переконань В.К. Липинського. Він і надалі продовжував займатися публіцистичною, науковою (підготував дві ґрунтовні праці історично-державницького напрямку, долучився до педагогічної діяльності) і громадсько-політичною діяльністю (створив УСХД, а згодом, після конфлікту з П.Скоропадським, – Братство українських класократів-монархістів, гетьманців).

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Павліченко О. Теорія державотворення за В. Липинським / О. Павліченко // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія». / Гол. ред. Ю.І. Терещенко. – К.: Вид. центр КНЛУ, 2008. – Вип. 14. – С. 177 – 182.
2. Остапенко Є.О., Павліченко О.О. В. Липинський про гетьманат П. Скоропадського / Є.О. Остапенко, О.О. Павліченко // Матеріали Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів та аспірантів «Україна і світ: минуле, сучасне та майбутнє». (22-23 квітня 2008 р. м. Харків) – Харків НТУ «ХПІ», 2008. – С. 254 – 356.
3. Приймак О.О. В.К. Липинський про розбудову української держави / О.О. Приймак // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія: Збірник наукових праць. – Вінниця, 2008. – Вип. 14. – С. 163 – 166.
4. Приймак О. Патріотичне виховання у працях В.К. Липинського, як ідеолога українського консерватизму / О. Приймак // Матеріали V науково-практичної конференції молодих учених «Методологія сучасних наукових досліджень» (12 листопада 2008 р., м. Харків). – Харків, ХНПУ, 2008. – С. 99 -100.
5. Приймак О.О. В.К. Липинський про ідею гетьманства / О.О. Приймак // Матеріали XXIV Міжнародної науково-практичної конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості» (28 листопада 2008 р., м. Донецьк). – Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2008. – С. 187 – 192.
6. Приймак О.О. Інститут гетьманства як українська національна ідея у науковій спадщині В.К. Липинського / О.О. Приймак // Наука, Релігія, суспільство. Державний університет інформатики і штучного інтелекту. Відділ у справах релігій Донецької обласної державної адміністрації. – Донецьк: ІПШІ МОНУ і НАНУ «Наука і освіта», 2008. – Вип. 4. – С. 113 – 118.
7. Приймак О.О. В’ячеслав Липинський про організаційні засади Українського союзу хліборобів-державників / О.О. Приймак // Збірка наукових праць за матеріалами Всеукраїнської науково-теоретичної конференції «Українська Держава Павла Скоропадського: державотворчі замисли та історичні наслідки». – Хмельницький: Видавництво Хмельницького МАУП, 2008. – С. 106 – 110.
8. Приймак О.О. Харківський адресат В.К. Липинського / О.О. Приймак // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харківський національний пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – Харків, 2009. – Вип. 36. – С. 149 – 152.
9. Приймак О.О. В.К. Липинський: штрихи до портрета / О.О. Приймак // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія/ Міністерство освіти і науки України; Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет» – Ужгород: Видавництво УжНУ «Говерла», 2009. – Вип. 22. – С. 153 – 159.
10. Приймак О.О. Хліборобський клас як провідна верства в концепції українського державотворення В.К. Липинського / О.О. Приймак // Матеріали XXVI Міжнародної науково-практичної конференції «Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості». «Релігія і сучасні ідеології: інтерпретація або протистояння» (11 грудня 2009 р., м. Донецьк). – Донецьк: ІПШІ «Наука і освіта», 2009. – С. 331 – 337.
11. Приймак О.О. В’ячеслав Казимирович Липинський (гімназичні роки) / О.О. Приймак // Збірник наукових праць. Серія «Історія та географія» / Харківський національний пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди.–Харків, 2009. – Вип. 38. – С. 14 – 19.
12. Приймак О.О. В.К. Липинський: берлінський період життя / О.О. Приймак // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія «Історія, економіка, філософія». / Гол. ред. Ю.І. Терещенко. – К.: Вид. центр КНЛУ, — С. 210-216
13. Приймак О.О. Провідна верства в державотворчій концепції В.К. Липинського / О.О. Приймак // Сьома Наукова конференція Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба «Новітні технології для захисту повітряного простору»: тези доповідей, 13-14 квітня 2001 року. – Харків: ХУПС ім. І. Кожедуба, 2011. – С. 305.
14. Приймак О.О. Маловідомі сторінки біографії: В.К. Липинський на військовій службі / О.О. Приймак // Шості Богданівські читання: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Зб. наук. праць / Ред. кол.: В. Масненко, Ю. Присяжнюк, В. Гарнага. – Черкаси: Вертикаль, 2011. – С. 164-166.