Вступ

Становище індивіда в суспільстві, відображене закріплене  в  основному законі, визначається як конституційний статус особи. Його  зміст  насамперед виявляється в інституті  громадянства,  принципах  і  власне  конституційних правах і свободах.  Громадянство  є  засобом  інституціоналізації  принципів взаємовідносин держави і особи. Стан громадянства створює  взаємні  права  і обов’язки.

Громадянство України визначає постійний правовий зв’язок особи та Української держави, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Право на громадянство є невід’ємним правом людини. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства або права змінити громадянство.

Громадянство в Україні регулюється Конституцією, Законом України  “Про громадянство Україні” від 16 квітня 1997р. і прийнятими  відповідно  до  них законодавчими актами України.

Закон України “Про громадянство України” складається з преамбули  й  9 розділів (41 стаття). У преамбулі дається визначення громадянства [2].

Громадяни України незалежно від підстав і порядку набуття громадянства України мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Українська держава гарантує і захищає конституційні права і свободи своїх громадян та забезпечує виконання ними обов’язків перед суспільством.

Тема: «Громадянство дітей».

1. Підстави набуття громадянства України

Громадянство – це особливий правовий зв’язок між особою і державою, що породжує для них взаємні права і обов’язки [2].

Громадянство України  визначає  постійний  правовий  зв’язок  особи  і Української держави, який знаходить  свій  вияв  у  їх  взаємних  правах  та обов’язках. Право на громадянство є  невід’ємним  правом  людини.  Ніхто  не може  бути  позбавлений  громадянства  або   права   змінити   громадянство.

Українська держава забезпечує охорону і захист  прав,  свобод  та  інтересів своїх громадян.

Громадянство України набувається:

1) за народженням;

2) за походженням;

3) через прийняття до громадянства України;

4) через поновлення у громадянстві України;

5) за іншими підставами, передбаченими цим Законом;

6) за підставами, передбаченими міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України [2].

Стаття 12. Громадянство дітей, батьки яких є громадянами України

«Дитина, батьки якої на момент її народження перебували в громадянстві України, є громадянином України незалежно від того, чи народилася вона на території України, чи за її межами» [5, с. 143].

Стаття 13. Громадянство дітей, один з батьків яких є громадянином України

При різному громадянстві батьків, один з яких на момент народження дитини перебував у громадянстві України, дитина є громадянином України:

1) якщо вона народилася на території України;

2) якщо вона народилася за межами держави, але батьки або один з них у цей час постійно проживали на території України.

При різному громадянстві батьків, один з яких на момент народження дитини перебував у громадянстві України, якщо в цей час обоє з батьків постійно проживали за межами України, громадянство дитини, яка народилася за межами України, визначається за письмовою згодою батьків.

Дитина, батько чи мати якої на момент її народження перебували у громадянстві України, а другий був особою без громадянства чи був невідомим, є громадянином України незалежно від місця її народження.

У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина, яка не досягла 16 років, стає громадянином України незалежно від місця її народження [5, с. 144].

Стаття 14. Набуття громадянства України дітьми осіб без громадянства

«Дитина, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, є громадянином України» [5, с. 144].

Стаття 15. Громадянство дітей, батьки яких невідомі

«Дитина, яка перебуває на території України, обоє з батьків якої невідомі, є громадянином України» [5, с. 145].

Стаття 16. Прийняття до громадянства України

«Іноземці та особи без громадянства можуть бути за їх клопотаннями прийняті до громадянства України.

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і виконання Конституції України та законів України;

2) неперебування в іноземному громадянстві;

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років» [5, с. 145].

Це правило не поширюється на осіб, які виявили бажання стати громадянами України, за умови, якщо вони народилися чи довели, що хоча б один із їх батьків, дід чи баба народилися на її території;

4) володіння українською мовою в обсязі, достатньому для спілкування;

5) наявність законних джерел існування.

Положення абзацу першого пункту 3, пунктів 4, 5 частини другої цієї статті можуть не враховуватися у виняткових випадках за рішенням Президента України щодо осіб, які мають визначні заслуги перед Україною або якщо їх прийняття до громадянства України становить державний інтерес для України [5, с. 146].

Після закінчення дії пункту 3 статті 2 цього Закону громадянство України набувається особами, на яких він поширюється, в порядку, встановленому статтею 16, без урахування положень абзацу першого пункту 3 та пункту 4 частини другої цієї статті [5, с. 146].

Положення абзацу першого пункту 3 та пункту 4 частини другої цієї статті не поширюються на осіб, які перебувають у шлюбі з громадянами України.

До громадянства України не приймаються особи, які:

1)  вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид чи вчинили злочини проти держави або тяжкі злочини проти особи;

2) засуджені до позбавлення волі до зняття судимості;

3) перебувають під слідством або уникають покарання чи вчинили злочин на території іншої держави;

4) перебувають на військовій службі, в службі безпеки, в правоохоронних органах, органах юстиції або органах державної влади іноземної держави [5, с. 147].

Стаття 17. Поновлення у громадянстві України

«Особу, яка раніше перебувала у громадянстві України, може бути поновлено за її клопотанням у громадянстві України через процедуру прийняття без урахування положень абзацу першого пункту 3 частини другої статті 16 цього Закону» [5, с. 148].

Припинення громадянства України (Закон України про громадянство України від 16 квітня 1997р. стаття 19-21).

Громадянство України припиняється:

1)     внаслідок виходу з громадянства України;

2)     внаслідок втрати громадянства України;

3)  за підставами, передбаченими міжнародними договорами України [5, с. 148].

Вихід з  громадянства  України  здійснюється  за  клопотанням  особи  в порядку, встановленому цим законом.

У виході з громадянства України може бути відмовлено, якщо  особа,  яка порушила клопотання про вихід, має невиконані  зобов’язання  перед  державою або майнові зобов’язання, з якими пов’язані  істотні  інтереси  громадян  чи державних організацій, кооперативних та громадських об’єднань.

Вихід з громадянства України не допускається, якщо особу, яка  порушила клопотання  про  вихід,  притягнуто  до  кримінальної  відповідальності   як звинуваченого або щодо неї  є  вирок  суду,  який  набрав  законної  сили  і підлягає виконанню [4, с. 217].

Громадянство України втрачається:

1)     внаслідок вступу особи на військову службу,  службу  безпеки,  в  поліцію,  органи  юстиції  або  в  інші  органи  державної  влади  та        управління в іноземній державі без  згоди  на  те  державних  органів        України;

2)  якщо громадянство України набуто  внаслідок  подання  за  відомо  неправдивих відомостей або фальшивих документів;

3)     якщо особа,  яка  перебуває  за  межами  України,  не  стала  на        консульський облік протягом п’яти років [4, с. 217].

Громадянство  України  втрачається  з  дня  видання  указу   Президента України.

Порядок  зміни  громадянства  дітей  (Закон  України  про  громадянство України від 16 квітня 1997р. стаття 22; 24; 26; 28) [2].

При зміні громадянства батьків, внаслідок якої обоє стають  громадянами якоїсь країни або обоє виходять з  громадянства  якоїсь  країни,  змінюється відповідно громадянство їх дітей, які не  досягли  14  років.  Якщо  відомий один із батьків дитини, то при зміні громадянства  цього  батька  відповідно змінюється громадянство дитини, яка не досягла 14 років [4, с. 219].

Якщо батьки дитини мають різне громадянство,  то   дитина  може  набути громадянство одного з батьків, який за це буде клопотати, і обов’язково  при згоді другого батька. Якщо  громадянином  країни  стає  один  з  батьків,  а другий  залишається  особою  без  громадянства,  дитина,  яка  проживає   на території цієї країни, стає  громадянином  цієї  країни.  Якщо  громадянином країни стає один з батьків, а другий залишається  особою  без  громадянства, дитина, яка проживає поза  межами  країни,  може  набути  громадянства  цієї країни за клопотанням про це батька, який набуває громадянства цієї країни [4, с. 219].

Дитина, яка є іноземним громадянином або особою без громадянства і  яку усиновляють громадяни якоїсь країни, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновлює подружжя, один з  якого є громадянином якоїсь країни, а  другий  –  особою  без  громадянства,  стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є особою без громадянства і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином якоїсь країни, стає громадянином цієї країни.

Дитина, яка є іноземним громадянином і яку усиновляє подружжя, один  з якого є громадянином  однієї  країни,  а  другий  іншої,  стає  громадянином однієї з країн батьків за згодою усиновителів.

Зміна громадянства дітей віком  від  14  до  16  років  у  разі  зміни громадянства їх батьків,  а  також  у  разі  усиновлення,  може  відбуватися тільки за згодою дітей у порядку, передбаченому у законі [4, с. 220].

2. Порядок визначення прізвища, імені, по батькові та реєстрація громадянства дітей

Згідно зі ст. 145 СК України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Розірвання шлюбу або визнання його недійсним не зумовлює зміни прізвищ дітей [4, с. 221].

У разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років, з її згоди.

У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене зі згоди обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

Коли є заперечення одного з батьків щодо зміни прізвища дитини, спір щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.

Вибір імені дитини — це особисте право батьків, яке здійснюється за їх взаємною згодою. Згідно зі ст. 146 СК України ім’я дитини, народженої жінкою в шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить мати і(або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органами опіки та піклування або судом [4, с. 221].

По батькові дитині присвоюється в усіх випадках за іменем особи, яка записана батьком дитини. Згідно зі ст. 147 СК України по батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває У шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком. У разі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюється з її згоди [4, с. 222].

Відповідно до Закону України від 18 січня 2001 р. «Про громадянство України» громадянство дітей визначається за громадянством їх батьків. Це питання вирішується по-різному, виходячи з конкретної ситуації [2].

Дитина, яка народилася чи постійно проживала на території УРСР або хоча б один із її батьків, дід чи баба народилися чи постійно проживали на територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української держави Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, УРСР і є особою без громадянства, реєструється громадянином України за заявою одного із батьків або опікуна чи піклувальника [4, с. 223].

Дитина, яка народилася на території України від батьків, які є іноземцями, і набула за народження громадянство іншої держави або держав, яке було припинене, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків або опікуна чи піклувальника. Датою набуття громадянства України у цих випадках є дата реєстрації набуття особою громадянства України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — іноземцем чи особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном [4, с. 223].

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і над якою встановлено опіку чи піклування громадян України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга — особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування [4, с. 224].

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, один із батьків якої є громадянином України, а другий — особою без громадянства, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є особою без громадянства, один з батьків якої є громадянином України, а другий — іноземним, реєструється громадянином України за клопотанням того з батьків, який є громадянином України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства, батьки якої перебувають у громадянстві України, реєструється громадянином України за клопотанням одного з батьків.

У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина незалежно від місця її народження та постійного проживання стає громадянином України [4, с. 225].

3. Громадянство дітей у разі зміни громадянства батьків і в разі усиновлення

Стаття 21. Зміна громадянства дітей у разі зміни громадянства батьків

«У разі зміни громадянства батьків, внаслідок якої обоє стають громадянами України або обоє виходять з громадянства України, змінюється відповідно громадянство їх дітей, які не досягли 16 років.

Якщо відомий один із батьків дитини, то в разі зміни громадянства цієї особи відповідно змінюється громадянство дитини, яка не досягла 16 років» [5, с. 157].

Стаття 22. Збереження громадянства України дитиною, над якою встановлено опіку або піклування.

«Якщо обоє батьків або один з батьків дитини, яка проживає на території України, виходять з громадянства України і при цьому не беруть участі у вихованні дитини, над якою встановлено опіку або піклування громадян України, дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України» [5, с. 157].

Стаття 23. Набуття дитиною громадянства України в разі набуття громадянства України одним з батьків

«Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається іноземцем, дитина може набути громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який набуває громадянства України, та за згодою другого з батьків.

Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає на території України, стає громадянином України.

Якщо громадянином України стає один з батьків, а другий залишається особою без громадянства, дитина, яка проживає поза межами України, може набути громадянства України за клопотанням про це того з батьків, який набуває громадянства України» [5, с. 158].

Стаття 24. Збереження дитиною громадянства України в разі виходу одного з батьків з громадянства України

«Якщо з громадянства України виходить один з батьків, а другий залишається громадянином України, дитина зберігає громадянство України.

За клопотанням того з батьків, який виходить з громадянства України, та за письмовою згодою другого з батьків, який зберігає громадянство України, і з додержанням вимог статті 27 цього Закону дитині може бути дозволено змінити громадянство» [5, с. 158].

Стаття 25. Набуття дитиною громадянства України в разі усиновлення, встановлення над нею опіки або піклування

«Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України чи над якою встановлено опіку або піклування громадян України, стає громадянином України» [5, с. 159].

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлює подружжя чи над якою встановлено опіку, піклування подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — особою без громадянства, стає громадянином України.

Дитина, яка є особою без громадянства і яку усиновлює подружжя чи над якою встановлено опіку, піклування подружжя, один з якого є громадянином України, стає громадянином України.

Дитина, яка є іноземцем і яку усиновлює подружжя чи над якою встановлено опіку, піклування подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — іноземцем, стає громадянином України за згодою усиновителів, опікунів, піклувальників.

Стаття 26. Збереження дітьми громадянства України в разі усиновлення

«За дитиною, яка є громадянином України та усиновлена подружжям, один з якого є громадянином України, а другий — іноземцем, зберігається громадянство України. За клопотанням усиновителів такій дитині може бути дозволено змінити громадянство» [5, с. 160].

За дитиною, яка є громадянином України та усиновлена особами без громадянства або подружжям, один з якого є громадянином України, а другий — особою без громадянства, зберігається громадянство України.

За дітьми, усиновленими іноземцями, зберігається громадянство України. У разі набуття громадянства іншої держави по досягненню 18-річного віку вони мають визначитися щодо громадянства України.

Стаття 27. Необхідність згоди дітей при зміні їх громадянства

«Зміна громадянства дітей віком від 16 до 18 років у разі зміни громадянства їх батьків, а також у разі усиновлення може відбуватися тільки за згодою дітей у порядку, передбаченому статтею 34 цього Закону» [5, с. 161].

Стосовно набуття громадянства усиновленим українське законодавство сприйняло положення, узвичаєні в міжнародній практиці. Зокрема, статті 11, 12, 15 Закону України від 18 січня 2001 року встановлюють, що дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновляють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — особою без громадянства, став громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Дитина, яка є особою без громадянства або іноземцем і яку усиновляє подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — іноземцем, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном, (стаття 11) [5, с. 162].

Згідно зі статтею 12 вищезгаданого Закону, дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і над якою встановлено опіку чи піклування громадян України або осіб, одна з яких є громадянином України, а друга — особою без громадянства, стає громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування.

Дитина, яка проживає на території України та з особою без громадянства або іноземцем, над якою встановлено опіку чи піклування осіб, одна а яких є громадянином України, а друга — іноземцем, став громадянином України з моменту прийняття рішення про встановлення опіки чи піклування, якщо вона у зв’язку з встановленням опіки чи піклування не набував громадянства опікуна чи піклувальника, який є іноземцем.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і виховується в державному дитячому закладі України, що по відношенню до неї виконує обов’язки опікуна чи піклувальника, або в дитячому будинку сімейного типу, якщо хоча б один з батьків-вихователів є громадянином України, стає громадянином України з моменту влаштування в такий заклад, за умов, якщо її батьки померли, позбавлені батьківських прав, визнані безвісно відсутніми чи недієздатними або оголошені померлими.

У разі встановлення батьківства дитини, мати якої є іноземкою або особою без громадянства, а батьком визнається громадянин України, дитина незалежно від місця її народження та місця постійного проживання стає громадянином України.

Датою набуття громадянства України у випадку, передбаченому цією статтею, є дата народження дитини або, дата набуття громадянства України батьком, якщо він набув його після народження дитини (стаття 15) [5, с. 162].

Набуття громадянства України дітьми віком від 15 до 18 років може відбуватися лише за їхньою згодою.

Висновки

Громадянство України набувається: 1) за народженням; 2) за походженням; 3) через прийняття до громадянства України; 4) через поновлення у громадянстві України; 5) за іншими підставами, передбаченими цим Законом; 6) за підставами, передбаченими міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України

Дитина, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, є громадянином України.

У разі зміни громадянства батьків, внаслідок якої обоє стають громадянами України або обоє виходять з громадянства України, змінюється відповідно громадянство їх дітей, які не досягли 16 років.

Якщо обоє батьків або один з батьків дитини, яка проживає на території України, виходять з громадянства України і при цьому не беруть участі у вихованні дитини, над якою встановлено опіку або піклування громадян України, дитина за клопотанням батьків, опікуна або піклувальника зберігає громадянство України.

Дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий — іноземцем чи особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Список використаних джерел

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30
2. Закон України «Про громадянство України» вiд 18.01.2001 № 2235-III // Офіційний вісник України вiд 16.03.2001 — 2001 р., № 9
3. Конституційне законодавство України: Законодавчі акти. Коментар. Офіційне тлумачення / Ред. кол.: Н.М. Гайдук, В.І. Андрейцев, В.К. Андрушко та ін. — К. : Атіка, 2000. — 894,  с.
4. Конституційне право України: академічний курс: У 2 т.: Підручник. — К. : ТОВ «Вид. «Юридична думка», 2006 —   Т. 1. — 2006. — 543 с.
5. Конституція України: Науково — практичний коментар. — Х. : Право ; К. : Вид. дім «Ін Юре», 2003. — 805, с.
6. Кравченко В. В. Конституційне право України : Навчальний посібник. — К. : Атіка, 2002. — 478, с.
7. Основи конституційного права України: Підручник. — К. : Юрінком Інтер, 2000. — 286, с.
8. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник.  — К. : Юрінком Інтер, 2002 2003. — 535 с.