Видатний український психолог Г.С.Костюк (1899-1982) зробив значний внесок у психологічну теорію особистості. За його концепцією, індивід стає суспільною істотою, особистістю в міру того, як у нього формуються свідомість і самосвідомість, утворюється система психічних властивостей, здатність брати участь у житті суспільства, виконувати соціальні функції.

Гуманістична психологія як один із провідних і перспективних напрямів сучасної психології зародилася, як відомо, в 50-х роках XX століття і пов’язується насамперед з іменами А.Маслоу, К.Роджерса, В.Франкла, Ш.Бюлера та ін. Однак всупереч ідеологічним нашаруванням і українським психологам було притаманне гуманістичне спрямування, яке визначається як культурно-гуманістична психологія (3). Вагомим науково-теоретичним її доробком є психологічна спадщина і практично-наукова діяльність видатного українського вченого психолога, педагога і організатора психологічної науки Григорія Силовича Костюка (1899—1982).

Народився 5 грудня 1899 р. в с. Могильне (нині Кіровоградська область) в селянській сім’ї. У 1919 р. закінчив Колегію Павла Галагана, у 1923 р. — Київський інститут народної освіти. Педагогічну діяльність розпочав з 1919 р.— вчителював у рідному селі. Наприкінці 20-х років став викладачем Київського педагогічного інституту, водночас очолював дослідну школу Наркомату освіти УРСР.

У 1930 р. захистив кандидатську дисертацію і обійняв посаду завідувача кафедри психології Київського педінституту. Працював керівником відділу психології Українського науково-дослідного інституту педагогіки.

У 1935 р. йому було присвоєно вчене звання професора психології. З жовтня 1945 до 1973 р. — директор Науково-дослідного інституту психології УРСР.

Творчий доробок Г. Костюка — близько 300 наукових праць. Йому належать розробки багатьох методологічних теоретичних питань психологічної науки. Під його керівництвом був виданий перший підручник українською мовою із психології для студентів вищих навчальних закладів («Психологія», 1939), де йому належать 16 із 20 розділів.

Вагомий внесок зробив Г. Костюк в історію психології. За його редакцією вийшла праця «Нариси з історії вітчизняної психології» в чотирьох томах.

Велике значення мають книжки вченого з дитячої і педагогічної психології. Розробка проблем співвідношення навчання, виховання і розвитку дитини принесла йому світове визнання.

Дійсний член АПН СРСР з 1967 р., заслужений діяч науки УРСР з 1970 р.

У 60-х роках вийшли друком фундаментальні дослідження Г. Костюка з проблеми навчання і виховання в психічному розвитку особистості («Розвиток і виховання», 1967; «Навчання і розвиток особистості», 1968; «Принцип розвитку в психології», 1969).

Відокремлюючи навчання як найважливішу складову виховання, Г. Костюк наголошує на тому, що завдання навчання полягає не лише в наданні учням певного мінімуму знань, умінь і навичок, а й у розвитку їхнього мислення, розуму загалом.

Виняткового значення надавав педагогічному керівництву, яке, на його думку, полягає в тому, щоб уміло пробуджувати і спрямовувати «саморух» дитини, сприяти формуванню u ініціативи, самостійності, творчої активності, здатності регулювати й удосконалювати свою поведінку.

Г. Костюк рішуче заперечував проти відмови від творчого розвитку висунутого прогресивними педагогами минулого положення про психологію як одну із засад теорії навчання й виховання, про необхідність усебічного вивчення дітей для успішного керівництва їхнім розвитком. Унаслідок такої відмови, зазначав учений, з’явилося однобічне тлумачення проблем навчання й виховання, спрямоване переважно на опис того, що робить педагог, і цілковите ігнорування дитини з її надзвичайно складним психічним життям.

Теоретична і практична діяльність Г. Костюка є цінним внеском в українську і світову психологічну педагогіку.

Ідея індивідуалізації варіації розвитку є однією із провідних у всій психологічній системі Г.Костюка. У процесі психічного розвитку виробляється неповторна індивідуальна своєрідність особистості, яка виявляється у «функціональних особливостях нервової системи, у розумових, емоційних, моральних, вольових якостях, у потребах, інтересах, здібностях і характерологічних рисах дітей та молодих людей», які є результатом індивідуальної історії розвитку, спричиненої як природними якостями, так і суспільними обставинами і діяльністю самої дитини. При цьому особливо наголошується, що саме через активно-діяльне ставлення до свого життя і самої себе людина творить із себе неповторну індивідуальність. Навіть особливості нейродинаміки, що відіграють суттєву роль у становленні індивідуальної своєрідності особистості, «остання, усвідомлюючи свої слабкі сторони, може до певної міри їх компенсувати (наприклад, стримуючи афективність, невтримність свого темпераменту тощо) за рахунок сильних сторін».

Водночас гуманістично-орієнтоване виховання для Г.Костюка аж ніяк не є означенням «вільного виховання» як моделі з екстремальним ступенем свободи», що залишає дитину наодинці з самою собою, зі своїми внутрішніми конфліктами і морально-етичними проблемами вибору. В основі істинного гуманістичного виховання закладена систематична допомога дітям у «розв’язанні внутрішніх суперечностей, у переборенні труднощів, з якими вони зустрічаються у здійсненні своїх прагнень до самовдосконалення, і тим зміцнювати їх упевненість у своїх силах», яка потрібна для успіху всякої діяльності і розвитку здібностей до неї. Можливості виховання зростають, чим більше воно «охоплює життя дитини в цілому, чим глибше вихователь пізнає істинний характер і закони розвитку цього життя і вміло 26 прикладає результати цього пізнання в своїй практичній діяльності». Саме в цьому вбачав Г.Костюк автентичність гуманістичної педагогіки, її активно-співучасний характер.

Гуманістичні ідеї науково-психологічної спадщини Г.Костюка залишаються актуальними і в сучасних умовах розробки соціально-психологічної стратегії розвою освіти в Україні на засадах гуманізації і демократизації.

Список використаної літератури

1. Балл Г. О. Григорій Костюк – видатний психолог України // Освіта і управління. – 1999. – № 3. – С. 218-224
2. Костюк Г.С. Загальні закономірності онтогенезу людської психіки // Вікова психологія. — К., 1976. — С.28-52.
3. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психологічний розвиток особистості / Під ред. Л.М. Проколієнко. — К., 1989.