Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Формування податкової системи в Україні

Вступ

Розділ 1. Структура податкової системи України

1.1. Становлення податкової системи в Україні

1.2. Основні елементи податкової системи України

1.3. Принципи побудови національної податкової системи

Розділ 2. Характеристика податкової системи України на сучасному етапі

2.1. Прямі та непрямі податки та їх місце в національній податковій системі

2.2. Вплив кризи на зміну податкової системи в Україні

Розділ 3. Шляхи вдосконалення податкової системи України

3.1. Зарубіжний досвід розвитку податкових систем

3.2. Новації Податкового кодексу України та його вплив на податкову систему

3.3. Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми.Важливою складовою процесів ринкової трансформації економічної системи України та інших постсоціалістичних країн є формування сучасних податкових систем як основного джерела фінансового забезпечення виконання функцій держави в умовах змішаної економіки. Їх формування є достатньо складним і суперечливим процесом, відмінним від становлення податкових систем у країнах з розвиненою ринковою економікою. Воно характеризується загостренням специфічної для постсоціалістичних країн фіскальної суперечності, пов'язаної з невідповідністю зрілих сучасних форм оподаткування, запозичених з практики розвинених країн, соціально-економічним і політичним умовам країн, що здійснюють ринкові перетворення. Така невідповідність стала однією з причин недостатньої ефективності національних податкових систем, зростаючого опору платників фіскальній експансії держави. Пошуки шляхів розв'язання цієї суперечності вимагають розвитку теорії оподаткування, передусім в напрямку поглиблення пізнання його об'єктивних основ, взаємозв'язку з розвитком економічного і політичного життя, законів і закономірностей, осмислення під цим кутом зору особливостей становлення податкової системи України, напрямків її удосконалення.

Сучасна податкова система України формувалася і продовжує розвиватися у надзвичайно несприятливих соціально-економічних умовах. Тривале ігнорування в нашій крані світового досвіду оподаткування, постійний вплив політичних факторів на хід реформування податкової системи, глибока фінансова криза економіки — все це негативно позначається па ефективності податкової політики в Україні. Тому на сьогодні одним із актуальних питань залишається вдосконалення роботи ДПС України. Вітчизняні та зарубіжні автори приділяють багато уваги організації та функціонуванню Державної податкової служби. В їх роботах аналізуються недоліки та прорахунки сучасної системи ДПА, надаються пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення вже існуючої системи. Це, зокрема, праці таких учених, як: О. Бандурка, Н. Кучерявенко, Г. Ісаншина, О. Орлюк, І. Вакулич, Г. Бех, М. Вишневська, В. Жеванюк, та ін.

Метою дослідженняє виявлення закономірностей становлення сучасної податкової системи у процесі тривалої еволюції оподаткування шляхом пізнання основних законів і закономірностей їх функціонування та розвитку, а також особливостей формування податкових систем у країнах, що стали на шлях системних перетворень наприкінці ХХ ст., напрямків впливу таких особливостей на ефективність податкових систем цих країн.

Для досягнення визначеної мети ставилися такі завдання:

– розкрити сутність та зміст категорії “податкова система держави” на основі послідовного застосування системного методу дослідження оподаткування;

– дослідити процес еволюції оподаткування в Україні у взаємозв'язку з розвитком економічної системи, форм державного устрою, соціальних процесів;

– дослідити та проаналізувати дію основних законів функціонування та закономірностей податкової системи України;

– сформулювати головні вимоги до ефективної податкової політики держави;

– визначити особливості та основні тенденції подальшого розвитку податкової системи України;

– виявити тенденції вдосконалення Податкового Кодексу України;

– сформулювати принципи реформування податкових систем на основі узагальнення досвіду проведення податкових реформ у розвинених країнах;

– здійснити критичний аналіз концепцій реформування податкової системи України;

– розробити пропозиції щодо удосконалення податкової системи України.

Об'єктом дослідженняє податкові системи України та зарубіжних розвинених і постсоціалістичних країн.

Предметом дослідженняє закони, закономірності та тенденції становлення та розвитку податкової системи України.

Розділ 1. Структура податкової системи України

1.1. Становлення податкової системи в Україні

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях самостійного розвитку з метою побудови ефективної, соціально орієнтованої ринкової економіки. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему податків, характерну для країн із розвиненою ринковою економікою. Становлення власної податкової системи України відбувалось на фоні системної перебудови економіки, спаду виробництва, загострення соціально-економічної ситуації. Для забезпечення необхідних надходжень до бюджету, акцент у побудові системи оподаткування було зроблено на фіскальній функції, між тим не відбулось належного розвитку її регулюючої функції. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишається однією із найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладення підвалин для економічного зростання.

Удосконалення системи оподаткування має йти, насамперед, по шляху вдосконалення всіх елементів податкової політики держави.

Податкова політика держави включає такі компоненти:

— принципи оподаткування;

— законодавство з питань оподаткування (законодавчо встановлені податки, збори);

— система взаємовідносин між платниками податків та контролюючими органами, яку визначено законодавчо [17, c. 46].

Можна стверджувати, що побудова системи оподаткування починається з визначення принципів оподаткування, того базису, на якому далі має будуватися податкове законодавство. Безумовно, податкова система може вважатись ефективною за двох умов:

— здатність фінансово забезпечити виконання державою необхідних функцій;

— достатньо повне виконання основних принципів оподаткування. Тому реформування податкової системи необхідно починати із встановлення таких принципів оподаткування, які б несли в собі ідею як фіскальної ефективності, так і регулюючих механізмів для економічного зростання, і на основі таких принципів реформувати податкове законодавство.

В Україні має місце катастрофічне зниження економічної ефективності функціонування господарського комплексу, яке є основною причиною зменшення грошових надходжень до державного бюджету. І хоч не все можна віднести на негативний вплив недосконалої податкової системи, однак треба визначити, що вона спрямована на максимальне вилучення доходів господарюючих суб`єктів, а це позволяє їх можливостей нарощувати виробничі потужності і збільшувати свої грошові доходи.

Податок на прибуток та ПДВ, які сплачують підприємства, не підвищують їх фінансової стабільності і не сприяють пріоритету розвитку підприємства взагалі, а малих зокрема. Внаслідок цього більшість малих підприємств, які не можуть конкурувати з великими, не відповідають всім вимогам фінансових і правових норм, які дуже часто змінюються. ПДВ полягає тягарем не тільки на підприємства, але й населення. Ще тільки купуючи матеріали, сировину і все інше , що необхідно для виробництва готової продукції, кожне підприємство змушене переплачувати 20% понад ціну, вони йдуть до бюджету держави. Така форма вилучення ПДВ є несправедливою щодо підприємства оскільки оподатковуються не доходи підприємств, а їх витрати на виробництво продукції.

Але хоч підприємство перераховує до бюджету тільки різницю між сплаченими і отриманими сумами ПДВ, а решту платять самі покупці продукції, підприємства виступають не тільки як платники власного податку, але і як його збираючи з населення.

Цілком природно, що ПДВ, підвищуючи ціни, у великій мірі впливає на економіку країни, оскільки користується не тільки виробництво, але й споживання, що створює сприятливі умови для проникнення іноземних товарів на внутрішній ринок України [19, c. 197-198].

Підприємства України повинні мати значно більші оборотні засоби для забезпечення нормального функціонування виробничого процесу, ніж аналогічні підприємства в інших країнах світу. Податок на майно може призвести до ліквідації багатьох низькорентабельних підприємств і цехів, а податок на землю — до господарської діяльності тих сільськогосподарських підприємств, які знаходяться в несприятливих для землеробства і тваринництва умовах.

1.2. Основні елементи податкової системи України

Із проголошенням незалежності Україна стала на шлях радикальних економічних реформ. Це був період становлення податкової системи, в основу якої було покладено класичну схему оподаткування, характерну для економічно розвинених країн. Система оподаткування — це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в нашій державі розпочалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону України «Про систему оподаткування». У цьому Законі було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

«Податок — це економічна категорія, що визначає сукупність відносин між державою і членами суспільства з приводу безеквівалентного вилучення і присвоєння частини доходів державою для здійснення своїх функцій».

Професор Л. Воронова визначає податок як «обов'язковий, індивідуально безвідплатний платіж, що справляється з юридичних і фізичних осіб у формі забезпеченого державним примусом законного відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління коштів, з метою фінансування завдань та функцій держави та місцевих органів самоврядування».

У свою чергу, на думку М. Карасьова, «податкова система — це взаємозалежна сукупність усіх існуючих у державі суспільних відносин, що складаються у сфері оподаткування і мають економічний, політичний, організаційний і правовий характер».

В Україні конституційно закріплено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, та визначено, що система оподаткування встановлюється виключно шляхом прийняття відповідних законів[13, c. 60-61].

Аналізуючи систему оподаткування, звернемось спочатку до базового Закону України «Про систему оподаткування». В ньому дається таке визначення системи оподаткування (вживається також термін «податкова система»): «сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування».

Треба сказати, що це визначення є дещо звуженим, неповним. Адже система оподаткування — це не тільки сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, це крім того сукупність законодавчих і виконавчих органів держави, органів контролю, які забезпечують надходження податків до бюджету, самих платників податків, тобто досить складне економічне і політичне явище із своїми взаємозв'язками як продукт розвитку суспільства. Згідно названих ознак, система оподаткування — це законодавчо встановлені економіко-правові відносини між громадянами та державою у їхньому взаємозв'язку, за допомогою яких відбувається примусове привласнення державою частини створеного суспільного продукту з метою виконання державою суспільно необхідних функцій, котрі не можуть виконуватись індивідуально громадянами та суспільно необхідні для існування самої держави і покриття державних видатків.

Будова системи оподаткування має таку структуру:

1. Податкова політика держави.

2. Сукупність законодавчих і виконавчих органів держави.

3. Органи контролю, які забезпечують надходження податків до бюджету.

4. Платники податків.

Базисом системи оподаткування, основою для формування її структури є податкова політика держави, яка визначається як податкова політика — діяльність держави по створенню та забезпеченню функціонування системи оподаткування. Також паралельно вживається термін «бюджетно-податкова політика».

Оскільки система оподаткування — це один із механізмів формування фінансових ресурсів держави, то, відповідно, податкова політика — це складова і вагома частина фінансової політики держави.

Податкову політику можна інтерпретувати як систему відносин між державою і платниками податків. Це — неформальний кодекс поведінки всіх учасників податкового процесу[20, c. 137-138].

Блок-схему побудови системи оподаткування представлено на рис. 1.

Рис. 1. Структура системи оподаткування

Базою для формування податкової політики, для законотворчого процесу в сфері оподаткування є принципи оподаткування. На мою думку, структурно-логічна будова системи оподаткування за пріоритетами має такий вигляд (див. рис. 2).

Рис. 2. Структурно-логічна будова системи оподаткування за пріоритетами

Реформування податкової політики необхідно розпочинати, як уже зазначалось вище, з формування принципів оподаткування. Принципи оподаткування були сформульовані видатним англійським економістом А. Смітом (1723—1790 рр.). Геніальна праця ученого «Дослідження про природу та причини добробуту націй» започаткувала народження ліберальної економічної теорії і стала справжнім проривом у світовій економічній думці.

Аналізуючи функції держави, учений обґрунтував чотири основних принципи оподаткування. Наведемо їх.

1. Громадяни держави мають можливість брати участь в утриманні уряду, відповідно до своєї здатності й сил, тобто відповідно до доходу, яким вони користуються під протегуванням і захистом держави.

Цей принцип можна назвати принципом пропорційності в оподаткуванні.

2. Податок, який зобов'язується сплачувати кожна окрема особа, має бути точно визначеним, а не довільним. Термін сплати, спосіб платежу, сума платежу — все це має бути зрозумілим і чітким для платника й для будь-якої іншої особи. Там, де цього немає, будь-яка особа, яку обкладають даним податком, більшою чи меншою мірою потрапляє під владу збирача податків, що може збільшувати податок для будь-якого платника, або загрозою такого збільшення вимагати для себе подарунок чи хабар.

Цей принцип можна назвати принципом визначеності в оподаткуванні.

3. Кожен податок слід стягувати тоді, коли платникові найзручніше його платити.

Цей принцип можна назвати принципом зручності.

4. Кожен податок має бути так задуманий і розроблений, щоб його розміри якомога менше позначались на матеріальному становищі громадян.

Це — принцип необтяжливості податку.

Видатною постаттю серед славної когорти вчених-економістів по праву вважають економіста епохи промислової революції, талановитого фінансиста та послідовника А. Сміта, Д. Рікардо (1772—1823 рр.). Найповнішого викладу економічні ідеї вченого набули у його основній праці «Начала політичної економії та оподаткування» (1817 р.). У цій праці Д. Рікардо не лише критично проаналізував та розвинув ідеї А. Сміта, але й виклав власний оригінальний підхід до аналізу економічних процесів та явищ. Важливим способом взаємодії держави та населення вчений вважав оподаткування. Визначивши податок як «ту частку продукту праці та землі, яка надходить у розпорядження уряду», Д. Рікардо продовжив аналіз принципів оподаткування, започаткований А. Смітом.

Д. Рікардо обґрунтував низку важливих положень оподаткування, згідно з якими:

— податки мають бути справедливими і необтяжливими для населення. «Найкращий податок, — писав Д. Рікардо, — найменший податок»;

— будь-який новий податок стає тягарем для виробництва, викликаючи підвищення природної ціни;

— оподатковується доход, а не капітал;

— завданням податкової політики є заохочення «прагнення до нагромадження»[3, c. 67-68].

1.3. Принципи побудови національної податкової системи

Аналіз сучасної системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу дійти висновку про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток діяльності суб'єктів господарювання, не дають можливості підприємствам нормально функціонувати, впроваджувати нові технології та випускати конкурентоспроможну продукцію. По-друге, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено. На сьогодні у сфері оподаткування діє близько 2 500 нормативно-правових актів. Безумовно, що працювати безконфліктно і комфортно платникам податків у такому заплутаному правовому середовищі дуже непросто. По-третє, існування значної кількості колізій у податковому законодавстві. Без вирішення цієї проблеми податкова реформа не зможе стати успішною, навіть якщо інші її аспекти будуть вдалі.

Крім того, податкова система України як сукупність відносин між державою і платниками характеризується такими негативними рисами:

• фіскальна спрямованість податкової політики держави, тобто без належного врахування платоспроможності платників намагання максимально використати наявний їх податковий потенціал;

• різний підхід з боку держави до категорій платників, який виявляється в наданні одним із них численних невиправданих пільг у списанні та реструктуризації їх заборгованості перед бюджетом і перекладанні податкового тягаря на інших, що свідчить про дискримінаційний характер оподаткування в Україні. Прикла-дом є постійне списання податкового боргу компанії НАК «Нафтогаз» та її дочірнім підприємствам. Такі дії держави «відбивають» у добросовісних платників будь-яке бажання платити податки і змушують їх постійно відшуковувати схеми ухилення від оподаткування. Але здебільшого не потрібно бачити у таких діях платників злочинних намірів, швидше за все це слід розглядати як безвихідь;

• відсутність еквівалентності у відносинах не лише між державою та окремими платниками, а й між державою і всім загалом платників унаслідок значних масштабів марнотратства і розкрадання державних коштів, що зумовлюють значну розбіжність між загальною сумою податкових платежів і сукупністю суспільних благ, які надаються платникам [9, c. 142-143].

Найголовнішим недоліком також є те, що існуюча податкова система пригнічує підприємництво. На сьогодні в Україні відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» налічується 42 види податків та зборів. У разі добросовісної сплати усіх цих податків та зборів підприємство зобов'язано перераховувати до бюджету 45-50 % створюваної на ньому доданої вартості. Навіть розвиненим країнам із стабільним соціально-економічним становищем такий рівень не властивий і, як правило, призводить до низьких темпів економічного зростання. Українським підприємствам, на відміну від західних, доводиться пристосовуватися до змін у відносинах власності, опановувати принципи корпоративного управління, адаптуватися до конкуренції. За умов існування несприятливого податкового режиму це малоймовірно, що і підтверджується вітчизняною практикою.

Крім того, велика кількість податків та численних бюджетних і позабюджетних фондів цільового призначення суттєво ускладнює сплату податків і зборів, контроль за їх сплатою та форми звітності. Така громіздка система створює значні перешкоди безпосередньо для платників податків.

Усі ці проблеми вказують на недосконалість та неефективність чинної податкової системи, на те, що вона сприяє поглибленню економічної кризи. Виникає необхідність проведення податкової реформи та створення єдиного систематизованого законодавчого акта прямої дії, який охоплюватиме всі без винятку питання податкового права та відповідатиме адекватним засадам податкової політики держави.

При цьому проблема побудови ефективної податкової системи — одна з найактуальніших у процесі становлення в Україні ринкових відносин і закладання основ для економічного зростання. Проблеми, пов'язані з неефективністю податкової системи, ще більше загострилися в умовах світової економічної кризи, що розпочалася в 2008 р.

Створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування повинно відображати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, спрямовану на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб'єктів господарювання.

Реформа оподаткування в Україні, що має на меті побудову ефективної та справедливої податкової системи шляхом забезпечення її стабільності, ясності та передбачуваності, є нині однією з найважливіших умов підви-щення підприємницької та інвестиційної активності для забезпечення виходу економіки України з кризи та її інтеграції у світовий простір.

Незважаючи на різноманітність аспектів вирішення проблем оподаткування, забезпечення його дійсної ефективності можливе в межах системного підходу. Однак сьогодні податкова система України не досягла своєї завершеності. Серед основних причин такого стану — недостатня наукова розробленість, незбалансованість теорії та практики, що особливо яскраво проявились у чинному законодавстві. Практичні напрями його доопрацювання при прийнятті Податкового кодексу полягають у чіткому визначенні податкової системи, обґрунтуванні її призначення, класифікації (замість простого переліку) податків і принципів її побудови та наявності конкретного механізму забезпечення взаємозв'язку між окремими складовими при внесенні до них змін та уточнень [1, c. 173-174].

Ефективна податкова політика — це постійний пошук балансу між тяготами податкового навантаження та ефектом від вироблених за його рахунок суспільних благ, насамперед загальної та господарської інфраструктури й інституціональних умов економічної діяльності (безпека, підтримка порядку і законності, дотримання правил гри у сфері відносин між суб'єктами господарювання тощо).

Ефективність припускає не тільки забезпечення державного бюджету стабільними і рівномірними надходженнями доходів, а й стимулювання платників податків до розвитку бізнесу, удосконалення технології виробництва.

Головними критеріями оцінки ефективності податкової системи є:

• рівність і справедливість податків стосовно всіх платників податків;

• визначеність і однозначність податкового законодавства, що дозволяють однаково його розуміти та тлумачити і платнику податків, і працівнику контролюючого органу. Порушення цього принципу призводить до того, що платник податків цілковито залежить від працівника контролюючого органу;

• зручність для платників податків, що означає наближення термінів сплати податків до моменту одержання доходів, мінімум бюрократичних процедур, простоту розрахунків податків;

• стабільність, що дозволяє прогнозувати фінансові результати, у сполученні з гнучкістю реакції на зміну економічної ситуації.

У базовому Законі України «Про систему оподаткування» визначено 12 принципів оподаткування:

1. Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції.

2. Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності — введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва.

3. Обов'язковість — впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства.

4. Рівнозначність і пропорційність — справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутку і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) — на більші доходи.

5. Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації — забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

6. Соціальна справедливість — забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи.

7. Стабільність — забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їхніх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року.

8. Економічна обґрунтованість — встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами.

9. Рівномірність сплати — встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.

10. Компетенція — встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їхнім платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами.

11. Єдиний підхід — забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг.

12. Доступність — забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів)[4, c. 152-153].

Розділ 2. Характеристика податкової системи України на сучасному етапі

2.1. Прямі та непрямі податки та їх місце в національній податковій системі

Як відомо, в класифікації податків розрізняють прямі і непрямі податки. Приділяючи увагу прямим податкам, треба зазначити, що вони встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.

Поділяються прямі податки на дві підгрупи: особисті і реальні. Різниця полягає саме у відношенні об'єкта оподаткування і самого платника. При особистих прямих податках первинним явищем виступає платник, а об'єкт оподаткування — вторинним. При реальних прямих податках — навпаки.

Найбільш поширеними являються особисті види прямих податків, головними з яких виступають прибутковий податок з громадян та податок на прибуток.

Розглядаючи ретельніше прибутковий податок треба відмітити, що в залежності від форми доходу, індивідуальної чи узагальненої, прибутковий податок поділяється на види: податок з фізичних осіб і юридичних осіб. Таке "подвійне" встановлення цього податку дає можливість оподатковувати весь створений валовий доход, а також здійснювати регулювання співвідношення між ними. Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян: заробітної плати та інших доходів. Податок з юридичних осіб стягується із загального доходу підприємства, у формі якого виступає прибуток.

Прибутковий податок має свої переваги і недоліки. Головна його позитивна риса, це те, що він становить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків — доходу. А також при реалізації принципу справедливості велике значення має підхід до встановлення шкали ставок — пропорційних, прогресивних чи регресивних. Отже, справедливість прибуткового оподаткування реалізується через шкалу ставок. Але є й недоліки цього виду оподаткування. По-перше, існують труднощі, пов'язані із обліком об'єкта оподаткування. Мова йде про приховування доходів і ухилення від сплати податків. По-друге, необхідно належним чином вирішити, що саме відноситься до доходів і як ці доходи обчислюються.

Вирішення цих проблем — головна мета діяльності спеціалістів у сфері прибуткового оподаткування. Велику роль відіграє прибутковий податок у фінансовому регулюванні економіки. Це здійснюється шляхом диференціації ставок і пільгове оподаткування. Регулююча функція податків найбільш притаманна саме прибутковому податку, пов'язаному з використанням доходів юридичних і фізичних осіб. Жоден інший податок не може забезпечити такий вплив на інтереси суб'єктів розподільних відносин у суспільстві. Таким чином, незважаючи на всі труднощі, пов'язані із стягненням прибуткового податку, він використовується практично у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні[5, c. 7-8].

Майновий податок — другий вид прямого оподаткування, який повинен перебувати у тісному взаємозв'язку із прибутковим оподаткуванням, і ось чому: джерелом сплати цього податку є особисті доходи громадян. Саме перелік майна, що оподатковується в Україні, встановлюється чинним законодавством. Таким майном виступають транспортні засоби і механізми.

На відміну від прибуткового податку приховування об'єкта оподаткування при майновому майже неможливе (об'єктами є будівлі, транспортні засоби інше). Недоліком майнового оподаткування є обмежена регулююча функція.

Найбільш поширеними видами реальних податків є земельний і податок на промисел.

Земельний податок — це найдревніший вид податку. В податковій політиці зараз цей податок відіграє велику роль. Реалізація двох функцій податків — фіскальної і регулюючої — існують в повному обсязі в цьому податку. При стягненні земельного податку не існує можливості сховати об'єкт оподаткування. А також перевагою цього виду податку є те, що кожен, хто має земельну ділянку, платить пропорційно до її розміру і родючості ґрунту, тобто це наявний принцип соціальної справедливості.

Податок на промисел стягується в Україні у вигляді плати за патент на право торгівлі фізичними особами.

Отже, прямі податки, хоча і поступаються непрямим за своєю питомою вагою у формуванні доходів бюджету, мають суттєве значення у податковій системі України[9, c. 144-145].

2.2. Вплив кризи на зміну податкової системи в Україні

Унаслідок кризового стану економіки України та кроків уряду до стійкого розвитку недоліки чинної податкової системи стали ще очевиднішими. Тому було намічено шляхи її реформування з урахуванням найкращого світового досвіду. Сьогодні зрозуміло, що стійкого динамічного розвитку можна досягти тільки пройшовши етап "терпіння". Терпіння до відновлення фінансової системи України з ліквідацією "токсичних" активів, до боргових зобов'язань попередніх часів, до очікувань другої хвилі глобальної кризи, підвищення конкуренції на глобальних ринках. Враховуючи досвід Японії, Нідерландів, Польщі, багатьох інших країн світу, уряд намагається побудувати інноваційну модель системи державних фінансів, включаючи податкову складову, з метою істотного скорочення етапу "терпіння" в Україні та виходу на етап стійкого розвитку.

Численні зміни, спрямовані на вдосконалення податкової системи України, що перманентно вносилися до податкового законодавства, привели до прийняття великої кількості законів і підзаконних актів, якими сьогодні керується національна податкова служба. Безумовно, такий стан податкового законодавства потребує докорінних змін та створення єдиного закону — Податкового кодексу, що гармонізував би всю систему. Адже чинна податкова система України має багато недоліків, серед яких такі:

— високий рівень податкового навантаження на економіку в цілому (в середньому за 2005—2009 роки з урахуванням платежів до Пенсійного та інших фондів соціального призначення — 37,9% ВВП, зокрема у 2008-му — 39,1 %, 2009-му — 37,3 %; для порівняння: в середньому по країнах ЄС-12 — 34,4 %, у т. ч. у Польщі — 34,8 %, Чехії — 36,9 %, Естонії — 33,1 %, Латвії — 30,5 %, Болгарії — 43,2 %) та на бізнес зокрема (ставка податку на прибуток в Україні становить 25 %, у середньому по країнах ЄС-12 — 18,9 %, у т. ч. у Польщі — 19 %, Чехії — 20 %, Естонії — 21 %, Латвії — 15%, Болгарії — 10%);

— відсутність економічно обґрунтованого балансу між фіскальною й регулюючою функціями податків, неефективна система державного податкового регулювання, її неузгодженість із завданнями економічної політики держави;

— велика кількість малоефективних податків та менша, ніж у європейських системах оподаткування, тривалість базових податкових періодів (щоквартальне декларування і сплата податку на прибуток, тоді як у європейських країнах — раз на рік), що погіршує позиції України в міжнародному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником "кількість платежів на рік" та збільшує витрати часу суб'єктів підприємницької діяльності на сплату податків;

— нестабільність податкового законодавства, яка обмежує можливості формування суб'єктами господарювання фінансової та економічної політики в середню- й довгостроковому періодах;

— неоднорідність і складність нормативно-правової бази оподаткування, недостатня узгодженість і суперечливість окремих законодавчих норм, відсутність єдиної термінології, наявність норм непрямої дії в податкових законах, що призводить до застосування підзаконних актів, податкових роз'яснень, а також збільшення навантаження на судову систему у зв'язку зі зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства;

— неузгодженість податкового законодавства з іншими законодавчими й нормативними актами;

— наявність економічно необґрунтованих розбіжностей у підходах до визначення й оцінки доходів і витрат для встановлення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та нормативно-правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що призводить до невідповідності сум податкових платежів підприємств реальному результату їх господарської діяльності;

— несвоєчасне виконання зобов'язань із відшкодування податку на додану вартість суб'єктам господарювання;

— відсутність істотного прогресу в досягненні цілей реформування податку з доходів фізичних осіб — розширення його бази шляхом виведення доходів із "тіні", про що свідчать результати податкових перевірок суб'єктів господарювання у 2008 році, за якими заробітну плату "в конвертах" сплачували 42 % перевірених роботодавців, із них 74 % роботодавців — фізичних осіб;

— порушення фундаментального принципу справедливості в оподаткуванні, невиконання податковою системою функції перерозподілу доходів від багатих до бідних;

— недостатнє виконання акцизним збором функції обмеження споживання шкідливих для здоров'я людини товарів, передусім унаслідок низьких ставок податку, що значно відстають від їх рівня в європейських країнах. Зокрема, навіть після підвищення у 2009 році ставок акцизного збору на алкогольні напої, тютюнові вироби й нафтопродукти акциз на сигарети з фільтром у середньому становив 2,34 грн із пачки (близько 0,25 євро порівняно з 1,28 євро у країнах ЄС); загальна частка акцизів (специфічна плюс адвалорна) в ціні сигарет виросла до 43 % за мінімального для країн ЄС рівня 57 %;

— викривлення стимулів до економічної діяльності внаслідок співіснування в податковій системі України двох підсистем — загальної і спрощеної, незацікавленість суб'єктів малого підприємництва у зміні свого статусу й, відповідно, зростанні обсягів діяльності; використання суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов'язань підприємств, шо працюють у загальному режимі оподаткування;

— недосконала й витратна система адміністрування податків і зборів;

— низький рівень податкової культури, значне поширення схем мінімізації й ухилення від сплати податків, що призводить до зростання податкової заборгованості платників перед бюджетом і державними цільовими фондами, недостатнього фінансування виконання функцій держави;

— нераціональна система податкових пільг, що спричиняє порушення принципів справедливості в оподаткуванні та зниження фіскальної ефективності основних податків;

— нераціональна структура внесків до Пенсійного та інших державних фондів соціального призначення, наслідком чого є перекладання основного тягаря внесків на роботодавців. Існування чотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежів до кожного з них призводить до збільшення витрат на адміністрування внесків, порівняно із запропонованим консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальний внесок) [3, c. 69-71].

Розділ 3. Шляхи вдосконалення податкової системи України

3.1. Зарубіжний досвід розвитку податкових систем

Система оподаткування в нашій країні — одна з найскладніших у світі. У рейтингу податкових систем світу Україна займає передостанню, 180-ту сходинку, поступаючись лише Білорусі.

Українським бізнесменам потрібно щороку сплатити 99 податків, сукупна ставка яких становить 58,4%, а погашення забирає 848 годин або 106 робочих днів на рік. Оскільки у нас 110 вихідних та святкових днів, то більшу частину робочого часу ви займаєтеся лише податками.

Такі дані опубліковані у звіті «Рауіпд Taxes 2009», підготовленому компанією PricewaterhouseCoopers (PWC), Світовим банком та Міжнародною фінансовою корпорацією. Дослідники ставили перед собою завдання оцінити зручність податкових систем різних країн світу.

Фахівці керувалися трьома критеріями: кількістю податків, їх обсягом та часом, який потрібно витратити на підготовку до їх сплати. Для зручності оцінки систем у PWC використовували економічну модель абстрактної компанії, яка виготовляє та продає квіткові горщики.

Як бачимо, аутсайдерами є Україна і Білорусь. Податків дуже багато, повна ставка висока, оформлення документації забирає багато часу. І це попри те, що порівняно з минулим роком в Україні час, який витрачається на сплату податків, скоротився більш ніж удвічі: з 2085 до 848 годин на рік!

Згідно з висновками аналітиків РІ/І/С податкові системи України та Білорусі нагадують заплутані податкові клубки, і головною турботою місцевих чиновників є сам процес збирання коштів з підприємств. Тому влада у цих країнах основним своїм завданням ставить оптимізацію цього процесу. Наприклад, в Україні фіскали почали надсилати на електронні адреси платників податків інформацію про зміни в податковому законодавстві.

Білоруси пішли іншим шляхом: до 2010 року вони вирішили скасувати 20 податкових платежів. За словами заступника міністра фінансів Білорусі Володимира Амаріна, основних податків буде 8 (зараз їх 10), а решту стягуватимуть залежно від специфіки діяльності підприємства. Залишається сподіватися, що наступного року Україна і Білорусь уникнуть останніх рядків рейтингу «Рауіпд Taxes 2010» [12, c. 26].

Росія посідає 134-е місце: російські підприємці щороку змушені витрачати на сплату податків 448 годин (56 робочих днів) і віддавати при цьому половину комерційного прибутку.

Китай (133-є місце) за рік піднявся на 35 рядків. У Китаї всього 9 податків, проте сумарна ставка становить 79,9%. Податкові надходження — основне джерело поповнення бюджету в Китаї, і вони дають приблизно 95% фінансових доходів країни.

Податкова ставка у США — 42,3%, при цьому країна перебуває на 46-у місці. Пов'язане це, насамперед, з технологією збору податків. У Штатах їх лише 10 і на їх сплату витрачається 187 годин на рік. До речі, за ріку рейтингу «Рауіпд Taxes» США піднялися на 30 рядків. Експерти зазначають, що помітних змін в американській системі оподаткування не сталося, просто населення почало активно використовувати інформаційні технології.

Насправді податкова система США складна. Податковий кодекс налічує близько шести тисяч сторінок. Більшості американців доводиться звертатися до фахівців, щоб коректно заповнити відомості про свої доходи і розрахувати податки.

До того ж у Сполучених Штатах податкові органи часто помилково стягують з громадян більші суми податків, ніж визначено законодавством, і американцям доводиться самостійно звіряти ці дані. Тільки так вони зможуть отримати відшкодування з бюджету.

Система оподаткування США, за оцінками експертів, потребує реформування[14, c. 27].

Окремої уваги заслуговують, звичайно ж, лідери рейтингу — країни, які можуть похвалитися найзручнішими податковими системами.

Таблиця 3.1. 10 найзручніших податкових систем світу

№

з/п

Країна

Загальна кількість податків

Час,який витрачається на сплату податків

(годин на рік)

Повна податкова ставка(%)

1

Мальдіви

1

0

9,1

2

Катар

1

36

11,3

3

Гонконг (КНР)

4

80

24,2

4

ОАЕ

14

12

14,4

5

Сінгапур

5

84

27,9

6

Ірландія

9

76

28,8

7

Саудівська Аравія

14

79

14,5

8

Оман

14

62

21,6

9

Кувейт

14

118

14,4

10

Кірибаті

7

120

31,8

Перше місце належить острівній державі Мальдіви, де підприємцям потрібно сплатити лише один податок за ставкою 9,1 %, витративши півгодини на рік. Але на Мальдівах не надто розвинене приватне підприємництво, тому держава скоротила види податків і, відповідно, максимально спростила податкову систему. Очевидно, що набагато простіше стягувати один вид податку, ніж майже сотню, як в Україні.

Один податок сплачують підприємці в Катарі, щоправда, у них оформлення документів триває 36 годин.

Третій рядок у Тор 10 посів Гонконг з трьома основними видами податків: на прибуток, нерухоме майно і заробітну плату. Загальна податкова ставка дорівнює 24,2%. Величезна різниця в системах оподаткування Гонконгу і Китаю пояснюється тим, що закони першого ухвалювали з урахуванням його майбутнього статусу низькоподаткового фінансового центру.

Як показало дослідження РИІС, найпростіші податкові режими діють у близькосхідних і азійських державах.

Таблиця 3.2. 10 найскладніших податкових систем світу

№

з/п

Країна

Загальна кількість податків

Час,який витрачається на сплату податків

(годин на рік)

Повна податкова ставка (%)

172

Панама

59

482

50,6

173

Ямайка

72

414

51,3

174

Мавританія

38

696

98,7

175

Гамбія

50

376

292,4

176

Болівія

41

1080

78,1

177

Венесуела

70

864

56,6

178

Центральноафриканська республіка

54

504

203,8

179

Республіка Конго

61

606

65,5

180

Україна

99

848

58,4

181

Білорусь

112

1188

117,5

Серед європейських держав такою необтяжливою і нескладною системою оподаткування може похвалитися хіба що Ірландія з 9-ма податками, на сплату яких витрачають 76 годин на рік, а повна ставка становить 28,8%.

Зауважимо, що під час дослідження не бралася до уваги залежність між рівнем економічного розвитку країни і зручністю податкової системи.

Лідером рейтингу стала держава, економіку якої при всьому бажанні високорозвиненою не назвеш. А, наприклад, благополучна Швейцарія досягла тільки 19-го місця. Приблизно посередині опинилися, наприклад, Бельгія (64-е місце) та Франція (66-е місце).

Як повідомляє PWC, порівняно з минулим роком 36 країн полегшили свої системи оподаткування. У 21 країні знизився податок на прибуток, а в 12 підвищилася ефективність платіжних систем. Вісім держав скоротили кількість податків з бізнесу[17, c. 47].

Простота податкової системи залежить насамперед від організаційної процедури збору податків. Ця складова багато в чому визначається витратами держави на цей процес.

В Україні все ще зберігається архаїчний порядок оформлення податкової документації. Сучасні технології, покликані спростити і прискорити процедуру, впроваджуються поволі, та й здебільшого малі й середні підприємства не прагнуть їх використовувати.

Наша податкова система перебуває на етапі формування, тож неминучі різні перекоси. Наприклад, часто підприємці і податкові органи по-різному трактують чинне податкове законодавство, застосовуючи його положення у своїх інтересах. А все тому, що коментарі і роз'яснення фахівців із спірних питань законодавства розмиті.

Схеми оподаткування не диференційовані — усуваючи одні проблеми, часто породжують інші. Наприклад, із загальної системи оподаткування складно перейти на спрощену, яка покликана полегшити життя платникам податків. Крім того, виникають значні труднощі при заповненні податкових документів[20, c. 138].

3.2. Новації Податкового кодексу України та його вплив на податкову систему

Реформування податкової системи України як європейської відбувається з урахуванням тенденцій розвитку систем оподаткування у країнах — членах і сусідах ЄС. Зазначені тенденції формуються під впливом міжнародної податкової конкуренції, європейської податкової гармонізації й координації національної податкової політики, що важливо враховувати з огляду на необхідність зміцнення позицій України та досягнення стратегічної мети — інтеграції в ЄС.

Внутрішні виклики

Нестабільність економічної ситуації породжує ряд внутрішніх викликів до реформування податкової системи, головними з яких є такі:

— тінізація економіки;

— корупція;

— непрозорі схеми адміністрування податків і зборів;

— відсутність стратегічної довіри суспільства до податкової служби та інші.

Зовнішні виклики

Згідно зі ст. 51 Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами наша держава зобов'язана наблизити своє законодавство щодо непрямого оподаткування й оподаткування прибутку підприємств до норм і стандартів податкового права ЄЄ. За час дії Угоди у сфері непрямого оподаткування враховано основні вимоги базових нормативних актів ЄС — Директиви Ради ЄС від 28.11.2006 № 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість, Директиви Ради ЄС від 27.11.1995 № 95/59/ЄС щодо податків, інших, ніж податки з обороту, які впливають на споживання тютюнових виробів, Директиви Ради ЄЕС від 19.10.1992 № 92/80/ЄЕС щодо зближення податків на тютюнові вироби, інші, ніж сигарети, та Директиви Ради ЄЕС від 19.10.1992 № 92/83/ЄЕС щодо гармонізації структур акцизних зборів на спирт і алкогольні напої в частині структури акцизного збору [21, c. 3-4].

Водночас Україною укладено міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Америки та кількома країнами Африки, які є найбільшими торговельними й інвестиційними партнерами України.

Метою податкової реформи є формування податкової системи, яка сприятиме підвищенню конкурентоспроможності національної економіки, забезпеченню стійкого економічного зростання на інноваційно-інвестиційній основі за умови збільшення сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, проведенню збалансованої бюджетної політики на середньо-й довгострокову перспективу.

Реформування податкової системи відбуватиметься згідно з такими принципами:

— економічної ефективності — шляхом реформування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва, скасування економічно необґрунтованих податкових пільг, охоплення базою оподаткування податком на додану вартість усіх кінцевих споживчих витрат;

— фіскальної достатності — шляхом розширення податкової бази, вдосконалення системи адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків;

— соціальної справедливості — шляхом забезпечення рівномірнішого розподілу податкового навантаження, зменшення масштабів ухилення від сплати податків та наближення внаслідок цього до реалізації принципу загальності оподаткування;

— рівності всіх перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

— забезпечення єдиного підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні прав і обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

— адміністративної простоти й економічності оподаткування — шляхом скасування неефективних податків і зборів (обов'язкових платежів);

— стабільності оподаткування — шляхом недопущення зміни ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та механізмів їх адміністрування пізніше, ніж за 6 місяців до початку нового бюджетного року, в якому мають почати діяти нові правила і ставки;

— гармонійного поєднання інтересів держави та платників податків і зборів (обов'язкових платежів) [15, c. 17].

Стратегічними завданнями податкової реформи є такі:

— підвищення темпів економічного зростання;

— зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в міжнародній конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах;

— створення сприятливих фіскальних умов для залучення прямих іноземних інвестицій, активізації інвестиційної діяльності всередині країни;

— скорочення витрат платників на нарахування і сплату податків та держави — на їх адміністрування;

— підвищення місця України у глобальному рейтингу простоти ведення бізнесу за показником "сплата податків";

— забезпечення раціонального використання природних ресурсів, зниження енерго- й ресурсомісткості виробництва; поліпшення екологічної ситуації; формування податкових стимулів, спрямованих на зниження рівня споживання алкогольних напоїв і тютюнових виробів;

— створення фіскальних умов для легалізації доходів;

— формування відповідального ставлення платників податків до виконання своїх податкових зобов'язань, забезпечення зменшення масштабів ухилення від податків;

— подальше наближення податкового законодавства України до законодавства ЄС відповідно до перспектив поглиблення економічної інтеграції з Європейськими Співтовариствами;

— демократизація податкової служби, встановлення рівноправних відносин між платниками податків і податковими органами.

Напрями реформування:

1. Створення умов для формування сприятливого інституційного середовища оподаткування шляхом:

— забезпечення детальної й однозначної законодавчої регламентації всіх аспектів податкових правовідносин із метою запобігання вирішенню спірних питань на розсуд контролюючих органів;

— встановлення закритого (остаточного) переліку прав контролюючих органів, обов'язків та відповідальності як платників, так і контролюючих органів із метою запобігання розширенню функцій і прав однієї сторони та обмеженню прав другої.

2. Внесення змін до структури податкової системи. З метою створення ефективної податкової системи планується вжити заходів щодо:

а) вилучення зі складу податків і зборів (обов'язкових платежів):

— державного мита, судового збору, єдиного збору, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон як таких, що за своєю економічною сутністю є неподатковими доходами бюджету;

— збору за проведення гастрольних заходів, комунального податку, збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг, збору за право використання місцевої символіки, збору з власників собак, збору за видачу ордера на квартиру, збору за участь у бігах на іподромі, збору за виграш на бігах на іподромі, збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збору за право проведення кіно- й телезйомок, збору за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу та лотерей як таких, що є малоефективними для державного й місцевих бюджетів;

— плати за спеціальне використання рибних та інших водних ресурсів і плати за спеціальне використання диких тварин як таких, що є малоефективними для державного бюджету в частині забезпечення незначних надходжень, але досить обтяжливих у адмініструванні;

— гербового збору, зборів до Державного інноваційного фонду й Фонду для вжиття заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення як таких, що не збираються;

— збору за соціально-економічну компенсацію ризику населення, котре проживає на території зони спостереження, як такого, що не відповідає принципам побудови системи оподаткування;

б) зміни статусу податків і зборів (обов'язкових платежів), зокрема:

— включення до складу місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів) плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, які належать до загальнодержавних [21, c. 7-8].

3.3. Вдосконалення діючої системи оподаткування в Україні

У цілому підвищення ефективності податкової системи України є можливим лише за наявності сучасної наукової концепції удосконалення податкового законодавства, побудованої на основі системного підходу, з урахуванням реалізації основних правостворюючих факторів і створення оптимальної взаємодії всіх частин податкової системи.

Як зазначає Л. Капаєва, «система оподаткування тим ефективніша, чим вона більш зручна як для того, хто сплачує податки, так і для того, хто здійснює контролюючі функції. Податкова система повинна забезпечувати раціональне співвідношення між інтересами держави в одержанні джерел для покриття державних витрат і інтересами платників у сплаті податку в такому розмірі, щоб це не суперечило їх особистим та виробничим інтересам та інтересам суспільства в цілому».

При цьому слід зазначити, що окремий податок як такий за своєю суттю не може мати стимулюючої функції, бо він є вилученням коштів у економічного суб'єкта. Стимулюючу роль може виконувати цілісна система оподаткування. З огляду на її всезагальність податкові преференції, які надаються, виглядають як прямий перерозподіл коштів на користь суб'єктів, які цими преференціями користуються. Відтак відповідне поєднання важелів податкового регулювання може стимулювати економічне зростання чи необхідні структурні зрушення. Стимулююча функція податкової системи належить до складових економічної стратегії держави, оскільки потребує комплексного, послідовного, узгодженого та тривалого застосування інструментів економічної політики.

Застосування відносно невисоких та уніфікованих ставок оподаткування, обмеження звільнень від податків — це стратегія, що забезпечить ефективність оподаткування. Однак у перехідних умовах, коли ринкові відносини недостатньо сприяють зростанню, резервом удосконалення механізму впливу держави на подолання кризових явищ може стати використання моделі, що дає змогу задавати певні інтервали основним параметрам податкової системи залежно від пріоритетів розвитку чи необхідності вирішення певних суспільно виправданих завдань. Тобто має існувати і нижня межа податкових вилучень залежно від необхідності зміни ключових показників діяльності. Вона визначатиме обґрунтованість рішень щодо диференціації податкових ставок, встановлення податкових пільг[20, c. 139-140].

Серед основних факторів ефективності оподаткування — ступінь володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин. Організація та розвиток оподаткування мають формуватися під впливом складного взаємозв'язку потреб і можливостей їх задоволення. Між тим сьо-годні в теорії та на практиці такий підхід до вирішення суперечностей національної податкової системи практично відсутній. У разі подальшого ігнорування цієї основоположної передумови ефективності податкових відносин процес їх поступального розвитку може загальмуватися, що створить перешкоди економічному розвитку та суспільному добробуту.

Концептуально реформування податкової системи в Україні має бути спрямоване на створення організаційно-правових основ оподаткування ринкового типу, формування у країні зваженої податкової політики, створення умов для переходу до економічного зростання, враховуючи темпи глобалізації економіки. Запровадження нових концептуальних підходів у Податковому кодексі України має сприяти побудові стабільної та прозорої податкової системи, встановленню правових механізмів взаємодії всіх її елементів у рамках єдиного податкового простору.

Податки впливають на відносні ціни в економіці й таким чином відображаються на структурі виробництва, споживання і доходу. З точки зору ефективності бажано мати податок, який матиме мінімальній вплив на відносні ціни і, відповідно, суттєво не зачіпатиме розподілу ресурсів. Надзвичайно великий податок на конкретний товар призведе до скорочення виробництва та споживання останнього і в результаті зумовить втрати в ефективності, якщо бідні ресурси відволікатимуться від свого найпродуктивнішого використання, а це, у свою чергу, негативно відобразиться на зростанні. На практиці ефективність досягається за рахунок обкладання якнайширшої податкової бази і застосування відносно невисоких ставок. У цьому контексті розуміється також зведення до мінімуму звільнення від податку.

Відправною точкою реформування податкової системи України є визнання того факту, що в основному вона вже склалася і попри всі свої недоліки не повинна розглядатися як така, що має підлягати докорінному реформуванню. Це означає, що необхідно забезпечити незмінність складу її ядра, що включає податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, акцизний збір, мито. Щодо другорядних у фіскальному відношенні податків, то їх склад може переглядатися на основі порівняння їх ефективності[11, c. 133].

Потребує перегляду система місцевих податків і зборів. До неї обов'язково мають бути включені податок на нерухоме майно та податок з власників транспортних засобів, що вважаються місцевими в багатьох розвинених країнах. Загалом система місцевих податків і зборів разом із надходженнями від загальнодержавних податків має створити надійну дохідну базу для фінансування функцій і повноважень органів місцевого самоврядування.

Створення нової законодавчої бази у сфері оподаткування має відображати традиції існуючої податкової системи та відповідати світовим тенденціям розвитку податкових систем. В Україні необхідно формувати податкову політику, спрямовану на побудову стабільної та зрозумілої системи оподаткування, зменшення податкового тягаря і забезпечення збалансованості інтересів держави та інтересів суб'єктів господарювання.

На нинішньому етапі розвитку нашої країни, коли основним мотивом економічної політики повинна бути безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, активізацію інвестиційної та підприємницької діяльності, є нагальна необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного податкового законодавства.

Головним завданням держави при проведенні податкової реформи має бути гарантування стабільності податкового законодавства, яка повинна відображатися у Податковому кодексі.

Податковий кодекс України за своїми загальними ознаками має перевагу в тому, що в одному документі можна визначити єдину методологію загальнодержавних та місцевих податків, основні принципи та положення податкової системи, надати однозначне тлумачення податкової термі-нології, окреслити загальні положення правового регулювання податкових відносин, фінансової відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування.

Основною вимогою до проекту Податкового кодексу України має бути те, щоб цей законодавчий акт не дублював чинних норм податкового законодавства, а здійснив реалізацію якісних та ефективних реформ.

Проект Податкового кодексу має бути продуктом плідної співпраці податківців, представників зацікавлених органів виконавчої влади, науковців, представників громадськості та бізнесу, щоб передбачити усунення існуючих недоліків чинного податкового законодавства, створення нормативно-правових умов для ефективного ведення бізнесу.

Проект Податкового кодексу України має бути спрямовано на:

• створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечувала ефективне функціонування економіки країни;

• стимулювання інвестиційних та інноваційних процесів і підтримку технологічного оновлення суспільства;

• стимулювання розвитку малого підприємництва;

• упорядкування механізму справляння податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати податків та їх невчасну сплату;

• забезпечення чіткого визначення об'єктів оподаткування з метою запобігання випадкам подвійного оподаткування;

• забезпечення справедливого підходу при оподаткуванні всіх категорій платників податків;

• дотримання міжнародних угод з питань оподаткування;

• реальне забезпечення прав платників податків;

• створення дієвого механізму контролю;

• усунення неузгодженості по-даткового законодавства з нормами законодавства інших галузей права, забезпечення їх гармонізації та взаємодії.

Удосконалення податкового законодавства, передбачене проектом Податкового кодексу України, повинно мати на меті створення умов для подальшого інтегрування країни до світової спільноти, адаптації податкового законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Прийняття Податкового кодексу може забезпечити ефективність існуючої на сьогодні системи оподаткування та зробити співпрацю між державою та платниками податків справді партнерською — з добровільною сплатою податків [11, c. 134].

Висновки

Історія сучасної податкової системи України починає свій відлік з прийняття Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», який визначає функції податкової служби, принципи її роботи, права й обов'язки як працівника податкових органів, так і платників податків.

Досвід розвитку податкової системи свідчить, що податкові надходження можуть бути не лише основним джерелом наповнення бюджету, а й інструментом регулювання соціально-економічних процесів.

Молода Українська держава протягом останніх десяти років будує свою власну податкову систему, враховуючи досвід інших країн, що не є простим його копіюванням. Адже не можна переносити податкову систему будь-якої країни на реалії нашої економіки. Об'єктивно необхідно будь-які новації в податковому законодавстві приймати тільки після глибокого вивчення певної проблеми і досвіду окремих елементів податкової системи країн з ринковою економікою, проведення групового аналізу доцільності зазначеної норми й можливості її застосування в українському законодавстві.

Слід зазначити, що надзвичайно важливою умовою ефективності податкової політики є стабільність її системи і передбачуваність, що, з одного боку, викликає в усіх суб'єктів господарювання стабільний інтерес до перспективної фінансової політики, а з іншого — забезпечує високий рівень роботи податкової служби на основі розроблюваних нормативно-правових актів із питань оподаткування та основних механізмів стягнення того чи іншого податку.

Список використаної літератури

  1. Барановська І.В. Сучасна податкова система України з точки зору підприємця // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 8. — С. 172- 182
  2. Бортняк В. Щодо поняття системи органів, які контролюють справляння податків та зборів / В. Бортняк // Право України. — 2007. — № 10.- С.67-69
  3. Бурденко І. М. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки / І. М. Бурденко, О. В. Кравченко // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 4. — С. 67 — 73
  4. Бурденко І. М. Податкова система як інструмент інноваційно-інвестиційного розвитку України / І. М. Бурденко // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 3. — С. 150 160
  5. Вінніков О. Податкова реформа як інструмент розвитку громадянського суспільства в Україні // Громадянське суспільство. — 2009. — № 3. — С. 6-10
  6. Кирієнко О. Спрощена система оподаткування в проекті Податкового кодексу [Текст] / Оксана Кирієнко // Вісник податкової служби України. — 2010. — № 27(Липень) : Вкладка. — С. 2-3
  7. Ковальчук, Костянтин. Функції податків та їх реалізація в податковій системі України / Костянтин Ковальчук, Тетяна Рева // Вища школа. — 2008. — № 3. — С. 70-83
  8. Концепція реформування податкової системи України [Текст] // Офіційний вісник України. — 2006. — № 13. — С. 36-36
  9. Корнус В.Г. Оцінка регулюючого впливу системи оподаткування на економічні процеси / Корнус В.Г. // Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 7. — С. 142- 149
  10. Лютий І. Концепція реформування податкової системи України та конкурентоспроможність національної економіки // Економіка України. — 2007. — № 8. — С. 19-27
  11. Майстренко О. Прийняття Податкового кодексу як шлях до ефективності системи оподаткування України // Право України. — 2010. — № 6. — С. 128-134
  12. Матичак П. Проблеми реформування податкової системи та шляхи її вирішення // Економіст. — 2008. — № 9. — С. 26-27
  13. Новицький В.Є. Податкове регулювання в системі інструментів соціально-економічного розвитку: питання методології / В.Є. Новицький // Фінанси України. — 2007. — № 10.- С.60-73
  14. Огліх В. Шляхи реформування податкової системи України у напрямку забезпечення сталого економічного розвитку // Економіст. — 2007. — № 11. — С. 26-29
  15. Покрещук О. Податковий кодекс у системі сучасних орієнтирів модернізації національної податкової системи // Урядовий кур'єр. — 2010. — 16 червня. — С. 17
  16. Ревун В. І. Про реформування й модернізацію податкової системи [Текст] / В. І. Ревун // Фінанси України. — 2006. — № 6.- С.27-34
  17. Ткаченко В. Особливості структури податкової системи України [Текст] / В. Ткаченко // Економіст. — 2008. — № 9. — С. 46-53
  18. Ференц О. Податкова система потребує реформ / Олена Ференц // Урядовий кур'єр. — 2008. — 19 січня. — С. 8-9
  19. Чуницька І.І. Податкові важелі формування фінансового потенціалу держави // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 9. — С. 197- 206
  20. Швабій К. Вплив глобалізації на систему оподаткування та податкову політику України // Стратегічні пріоритети. — 2009. — № 1. — С. 137-144
  21. Ярошенко Ф.О. Реформування податкової системи України в контексті прийняття Податкового кодексу (коментарі до пропозицій Міністерства фінансів України) // Фінанси України. — 2010. — № 7. — С. 3-21