Вступ

Не викликає сумнівів, що приналежність до різних культур приводить до труднощів у спілкуванні. Ці труднощі пов’язані з різницею в очікуваннях, упередженнях, властивих кожній людині. У представників різних культур по-різному йде дешифрування отриманих повідомлень. Все це стає значимим тільки в акті комунікації  й приводить до нерозуміння, напруженості, труднощам спілкування, а в контексті ділової комунікації — невдачі,  неможливості досягти ділової мети.

Компетентність у сфері ділової комунікації — це не тільки й не стільки вміння вести ділові переговори, але й лінгвістична компетентність (знання іноземних мов), а також етнічна (тобто знання культурологічних особливостей країни, із представниками якої Ви співробітничаєте).

Комунікативне поводження визначається менталітетом. При описі комунікативного поводження немає необхідності розрізняти менталітет і національний характер.

Обґрунтування рекомендацій менеджеру-експатріанту з Нідерландів керівнику зарубіжного відділення в Туреччині щодо формування корпорації крос-культурних  ділових стосунків із підлеглими турецького відділення

У міжкультурному порозумінні важливу роль відіграє ставлення до елементів проксемік. Представники контактних експресивних культур нехтують особистісним простором людини, з якою вони спілкуються. А представники стриманих дистантних культур заради збереження особистісного простору іноді інстинктивно ставлять між собою і співрозмовниками стільці, столи тощо. Правда, це рідко допомагає і є прийнятним у системі моральних цінностей експресивних народів.

Не менш важливими у налагодженні взаємин між носіями різних культур є паравербальні чинники. Так, якщо переривання монологу партнера в експресивних культурах розглядається як звичайний елемент розмови, то у стриманих культурах така поведінка викликає осуд.

1. Стиль керівництва. У Нідерландах люди відверто висловлюють критичні зауваження своїм колегам; наймання на роботу та кар’єра пов’язані тільки з особистісними якостями та здібностями; управління зорієнтовано на особистість, а не на групу; кожний орієнтується на особистісний успіх; суспільство має високий життєвий рівень та відзначається високим рівнем свободи преси. Тут індивідуальні цілі важливіші за групові. Колективізм культивується в Туреччині. Взаємини між людьми тут відрізняються щедрістю, взаємовиручкою, високо цінується гостинність. Групові цілі у цій країні важливіші за індивідуальні.

У  Нідерландах особистісний успіх оцінюється як загальне досягнення і велике значення надається міжособистісним взаєминам.

2. Співвідношення мужності і жіночності. До жіночних культур відносять Нідерланди, до чоловічих – Туреччину. У тих суспільствах, де в культурі переважає жіночність, соціальні ролі жінок і чоловіків збігаються. Тут домінують такі цінності, як якість життя, запобігання конфліктам, духовний розвиток, турбота про слабших. Керівники (чоловіки і жінки) орієнтуються на безконфліктну групову роботу, консенсус, справедливу мотивацію.
3. Простота або складність культури. До країн, які характеризуються простотою у ставленні до проблем, прийняття рішень, належить Туреччина. Ця культура відзначається неповажливим ставленням до часу (звичайним явищем тут є запізнення), одночасним веденням кількох справ, розмитістю соціальних ролей. До країн, культури яких характеризуються складним ставленням до проблем, прийняття рішень, відносяться Нідерланди. Тут цінують кожну хвилину, одночасно ведуть тільки одну справу, соціальні ролі диференційовані.

Для Нідерландів характерними є такі типи корпоративної культури організації: низький ступінь централізації управління і високий ступінь формалізації управління, а об’єктом управління є вирішення певного завдання. Такий тип культури називають «Керована ракета»;

«Керована ракета» — це елітарна культура, де відстані між керівництвом та виконавцями незначні, ступінь централізації управління низький. При культурі «Керована ракета» відбувається максимальне делегування влади зверху вниз, здійснюється орієнтація на досягнення конкретного результату.

Для Туреччини характерний тип корпоративної культури, який називають «Сім’я». Він визначається високим ступенем централізації управління, низьким ступенем формалізації управління, а об’єктом управління є реалізація вказівок зверху.

Діловий етикет у Туреччині дуже своєрідний, він багато в чому відрізняється від європейського:

• ділові бесіди часто починаються в кав´ярні за чаєм з пиріжками. У них навіть є приказка: «Солодко поїли — солодко поговорили»;
• якщо перемовини в кав´ярні завершено успішно, всі вирушають відзначати цю подію в ресторані;
• готуючись піти в гості до свого турецького партнера, не забудьте про квіти для господині дому і ласощі для дітей;
• турецькі підприємці та бізнесмени полюбляють дарувати подарунки й отримувати презенти. Будь-який діловий прийом, влаштовуваний турецькими бізнесменами, завершується врученням сувенірів. Найбільше серед турецьких ділових людей цінуються так звані «плакати» — запакована в коробку-підставку бронзова або латунна табличка з емблемою фірми і пам´ятним написом.

Для стратегії переговорного процесу арабів-бізнесменів з іноземними партнерами характерне надання переваги попередньому опрацюванню проблем перед їх з´ясуванням під час розмови. Арабським бізнесменам не притаманна особлива пунктуальність. У призначений для ділової зустрічі час вони можуть приймати незапланованих відвідувачів, родичів, розв´язувати сімейні проблеми, і це не вважатиметься неповагою до партнера. Переговори можуть переривати дзвінки, втручання секретаря, який приносить папери на підпис, тощо.

Представник Нідерландів акцентує увагу на інформації, а не на способі її донесення, його цікавить передусім її зміст. Для них характерне лаконічне мовлення, логічно вмотивоване, послідовне, концептуально точне мислення. Така манера спілкування притаманна американцям, які у повсякденному спілкуванні використовують запитання, що не потребують обов´язкової відповіді: «Як справи?», «Який чудовий ранок, чи не так?» тощо.

Носії ж колективістських культур (Туреччина), спілкуючись між собою, звертають увагу на контекст повідомлення, особливого значення надають не лише тому, про що йдеться, а й тому, як це висловлюється. З цієї причини спілкування між представниками східних культур здається дещо розпливчастим, неконкретним, перенасиченим непрямими формами висловлень на зразок: «ймовірно», «можливо», «як буде завгодно Аллаху» тощо.

Ґрунтуючись на об´єктивному аналізі головних структурних складових національних бізнес-етосів (ділова орієнтація на угоду чи на міжособистісні стосунки, тип соціальної стратифікації, міра пунктуальності та рівень емоційності, особливості невербальної та пара-вербальної комунікації), концепція крос-культурного спілкування враховує і особливості національного характеру, менталітету народу.

Жителі Туреччини захочуть мати справу тільки з тими, хто їм подобається, кому вони вірять і з ким відчувають себе спокійно і комфортно, а найголовніше — з тими, хто готовий до тривалих партнерських відносин. І якщо вони відчують, що ви від них щось приховуєте, або ваша поведінка якимось чином порушить у них підозру, чи ваша мотивація буде їм незрозуміла, то ви досягнете небагато чого.

Але турки не тільки придивляються до людини як особистості при новому знайомстві. Турки також спритні й проникливі комерсанти, тому, представляючи їм на переговорах свою комерційну пропозицію, не забудьте ясно і чітко описати всі переваги вашої пропозиції і його рентабельність. Покажіть конкретно, яку вигоду цю пропозицію принесе вашим турецьким партнерам і що саме розраховуєте отримати ви від вашої спільної діяльності.

Турки, перш за все, сприймають інформацію усну та зорову, тому, представляючи їм свою пропозицію, не обмежуйтеся тільки роздрукованими даними статистики та сухими цифрами — для ілюстрації своєї пропозиції підготуйте для них також діаграми, схеми, географічні карти та інше.

Не можна забувати і про те, що рішення по ділових питань в Туреччині можуть прийматися повільно. Цілком можливо, що вам для початку доведеться вести тривалі переговори з молодшим членом родини. І тільки після того, як ви зумієте переконати його в тому, що вам можна довіряти і що ваша пропозиція вигідно для турецької сторони з фінансової точки зору, ви зможете вступити в переговори зі старшими членами сім’ї — з тими, хто приймає рішення. Необхідно пам’ятати, що всі рішення в Туреччині приймаються тільки главою сім’ї (або компанії) одноосібно.

Турки вважають за краще робити бізнес з тими, кого вони добре знають і поважають, тому для успішного ведення бізнесу в Туреччині вам доведеться приділити час для встановлення і зміцнення особистих взаємин.

Ділові взаємовідносини починаються, звичайно, на робочому місці в офісі, але зміцнюються вони під час спільних обідів, вечерь і різних світських заходів.

Ввічливість і чемність життєво особливо важливі в ділових відносинах з турками — про це слід пам’ятати при будь-яких обставин.

При обговоренні ділових питань бесіда може початися здалеку, і досить довго розмова може йти ні про що і обговорення важливих питань відкладатися. Така турецька манера спілкування. Якщо ви берете участь в ділових переговорах, то про це потрібно пам’ятати, і в жодному разі не можна вимагати від ваших турецьких колег перейти ближче до справи — це буде винятковою брутальністю з вашого боку.

Якщо ви хочете запитати вашого турецького колегу про його (або її) сім’ї, то зробіть це ненастирливо і без зайвої цікавості. Якщо ви запитайте їх про дітей, то це буде їм особливо приємно.

У Нідерландах про зустрічі прийнято домовлятися заздалегідь і дотримувати пунктуальності. При зустрічі звичайно прийняте рукостискання. У діловій переписці обов’язкове згадування титулів і звань; при безпосереднім спілкуванні формальностям не випливають так строго.

Голландці, особливо старше покоління, дуже акуратні, люблять порядок і гарну організацію ділових відносин. Вони говорять англійською мовою й/або німецькою, часто ще й французькою.

На ділових переговорах вони можуть бути досить наполегливі, однак у цілому це рідко заважає діловим відносинам. Свою позицію вони звичайно ретельно обробляють при підготовці.

Вони цінують пряме, однозначне вираження власної думки й відразу переходять до суті справи. Коротка світська бесіда, невід’ємна приналежність американського ділового стилю, сприймається як ознака поверховості. Якщо голландець говорить «так», то можна вважати, що він дав вам слово.

Висновки

Ділове спілкування у міжнародному аспекті є складним процесом, опосередкованим ціннісною несумісністю національних бізнес-культур. Воно повинно відбуватися так, щоб унеможливити будь-який міжкультурний конфлікт, спричинений зіткненням різних уявлень про належну поведінку. Цьому сприяє знання і дотримання вимог і правил культури міжнародного спілкування (крос-культурної комунікації) у бізнесі.

Опис ділового комунікативного поводження може здійснюватися по ситуативній моделі, що безпосередньо базується на практиці міжкультурних  ділових контактів, включаючи такі тематичні сфери й комунікативні ситуації, у яких  при міжкультурному спілкуванні виявляються реальні розбіжності.

Список використаної літератури

1. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділової комунікації Навчальний посібник. — К. : АртЕк, 2008. — 252 c.
2. Етикет і сучасна культура спілкування : Навчальний посібник / Шеломенцев В.М. — К.: Лібра, 2003. — 416 c.
3. Снітинський В.В., Завальницька Н.Б., Брух О.О. Діловий етикет у міжнародному бізнесі/ Навчальний посібник. — Львів: «Магнолія 2006», 2009.- 300 c.