Формування бібліотечних фондів публічних бібліотек

Вступ

Актуальність теми. Бібліотеки мають пріоритетне право на придбання книг, документів, інших носіїв інформації відповідно до профілю комплектування їх фондів. Це право забезпечується одержанням обов’язкових примірників книг, документів, інших носіїв інформації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, випуском літератури за державним контрактом, наявністю спеціалізованих торговельних організацій і підприємств (бібліотечних колекторів, магазинів тощо), пільговим оподаткуванням видавництв, поліграфічних та інших підприємств, які забезпечують бібліотеки документально-інформаційними ресурсами. Комплектування бібліотечних фондів здійснюється будь-яким шляхом, не забороненим законодавством. Видання та інші матеріали, що не входять до Національного архівного фонду України, можуть бути передані безкоштовно з фондів одних бібліотек до фондів інших бібліотек.

Метою дослідження є вивчення теоретичного і практичного досвіду формування бібліотечних фондів періодичних видань сучасних бібліотек в умовах трансформаційних змін у діяльності бібліотек.

Для досягнення визначеної мети були виділені такі завдання:

визначити головні напрями сучасних досліджень щодо проблем формування бібліотечних фондів бібліотек;
виявити особливості використання різних форм комплектування при формування фондів в умовах інформатизації;
визначити ознаки відбору документів у фонди сучасних бібліотек;
охарактеризувати комплектування фонду періодичних видань.

Об’єкт дослідження — процес формування фондів бібліотек.

Предмет дослідження — фонди бібліотек в умовах сучасного інформаційного середовища.

Методологічною основою дослідження стали: законодавчі акти у галузі бібліотечної справи, регламентуюча документація з питань формування фондів Державної історичної бібліотеки України, положення вітчизняних і зарубіжних бібліотекознавців з проблеми формування бібліотечних фондів наукових бібліотек; комплектування бібліотечних фондів наукових бібліотек(А.Корнієнко, О.Воскобойнікова-Гузєва, І.Луніна. Б.Багрова); постачання обов’язкового примірника (А.Соляник, О.Михайлова, Я.Чепуренко); використання Інтернет у бібліотеках (О.Воскобойнікова-Гузєва, Л.Костенко, Т.Прокошева); збереження бібліотечного фонду (А.Шурубура, О.Лазарсва, Л.Ліколенко).

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань були застосовані наступні методи. Методологічною основою роботи є теоретичні засади бібліотекознавства, фондознавства.

Функціональний підхід дозволив згрупувати основні види бібліотечних документів відповідно до функцій, котрі вони виконують у технологічному циклі формування бібліотечного фонду чи поза ним. Крім того, використовувалися методи порівняльного, факторного, термінологічного аналізу, індукції, дедукції, критичного аналізу публікацій, моделювання, вербальної аргументації.

Розділ І. Теоретико-методологічні основи формування бібліотечного фонду бібліотек

1.1.Поняття та сутність формування бібліотечних фондів бібліотек

Поняття «формування бібліотечних фондів» увів у науковий оборот проф. Ю.В. Григор’єв, що визначив три фази даного процесу — комплектування, організацію й керування роботою бібліотеки по комплектуванню й організації фондів на підставі даних про їхнє використання й необхідність забезпечення постійної відповідності їхнім новим вимогам, висунутим суспільством. Це положення ввійшло у вузівський підручник і значний час уважалось непорушним.

Надалі деякі бібліотекознавці (В.І.Терешин, А.В.Маркіна, Ю.Н. Столяров, В.В. Шилов) почали більш детально, заглиблено й, у відомій мірі, не зовсім традиційно розглядати процеси, що входять у формування бібліотечних фондів. Єдиної точки зору поки не вироблено: проблема вимагає міркування.

Технологічна схема формування бібліотечних фондів розділена на наступні процеси: моделювання бібліотечних фондів, комплектування, облік документів, обробку документів, розміщення документів, забезпечення схоронності документів, доставку документів, аналіз інформації.

При цьому, аналізуючи попередню концепцію й акцентувати увагу на вторинному відборі й керуванні бібліотечним фондом, Ю.Н. Столярів правильно підкреслює, що спроба проф. Ю.В. Григор’єва розглядати в одному ряді різноякісні системи була некоректною [3, с. 78].

Поширюючи цю думку на сьогоднішнє розуміння формування бібліотечного фонду, ми зауважуємо, що деякі із запропонованих процесів однозначно не вписуються в запропоновану схему, наприклад забезпечення схоронності документів. Для пояснення його місця прийде вдатися до того аргументу, що ряд процесів присутній у всіх технологічних процесах формування бібліотечного фонду. І дійсно, схоронність бібліотечних фондів необхідно забезпечувати не тільки у фондосховище, але й під час прийому, технічної й наукової обробки, обліку, розміщення, на абонементі й т.д..

В бібліотеці функціонують три великих комплексних процеси, якими необхідно управляти: формування бібліотечних фондів, їхня схоронність і обслуговування абонентів.

При такій постановці питання, очевидно, вимагає коректування й технологічний цикл формування фондів, запропонований Ю.Н. Столяровим. Із цією метою варто внести ряд змін і уточнень, а саме: після моделювання додати планування; слово «первинний» забрати, залишивши «відбір»; «забезпечення схоронності документів» замінити на «зберігання», вивести з формування бібліотечних фондів доставку документів і аналіз інформації, тому що перший процес є прерогативою області обслуговування абонентів, а другий — управління бібліотечними фондами. І нарешті, останнім дати процес «виключення», тому що рано або пізно документи в їхньому первозданному виді виключаються з фондів бібліотек.

У результаті технологічний цикл формування бібліотечних фондів буде складатися з відносно великих процесів: моделювання; планування; комплектування, де другим етапом буде відбір (замість первинного відбору); обліку документів; обробки; розміщення, що включає розміщення (розміщення й розміщення можна виділити в самостійні цикли); виключення документів з бібліотеки.

Бібліотеки мають пріоритетне право на придбання книг, документів, інших носіїв інформації відповідно до профілю комплектування їх фондів. Це право забезпечується одержанням обов’язкових примірників книг, документів, інших носіїв інформації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, випуском літератури за державним контрактом, наявністю спеціалізованих торговельних організацій і підприємств (бібліотечних колекторів, магазинів тощо), пільговим оподаткуванням видавництв, поліграфічних та інших підприємств, які забезпечують бібліотеки документально-інформаційними ресурсами. Комплектування бібліотечних фондів здійснюється будь-яким шляхом, не забороненим законодавством. Видання та інші матеріали, що не входять до Національного архівного фонду України, можуть бути передані безкоштовно з фондів одних бібліотек до фондів інших бібліотек.[6, c.22]

Маловикористовувані, але цінні у науковому і художньому відношенні книги, документи та інші носії інформації можуть передаватися в бібліотеки-депозитарії. Порядок передачі зазначених видань в бібліотеки-депозитарії визначається Міністерством культури України. Комплектування бібліотечних фондів традиційним шляхом досить довготривалий та трудомісткий процес, який послідовно складається з багатьох етапів і по сукупності часових витрат може займати досить великі терміни. Але останнім часом ми маємо унікальну можливість використання ресурсів Інтернет у комплектуванні іноземних видань, на жаль поки що вітчизняні видавництва, передплатні агентства та книготоргівельні організації, що діють в Україні не мають таких ресурсів (засобів).[2, c.66]

У Законі України «Про бібліотеки й бібліотечну справу» є положення, з якими важко погодитися. Правда, вони стосуються не безпосередньо формування фондів, а більше загального поняття «бібліотечні фонди». Так, у статті 16 бібліотечний фонд розглядається як сукупність документально-інформаційних ресурсів (книг, документів, рукописів, аудіовізуальних матеріалів, інших носіїв інформації) [8]. Формулювання важко визнати зробленої. По-перше, відсутність у ній таких важливих, якщо не ключових, слів як «систематизована, або взаємозалежна сукупність» робить визначення розпливчастим, його можна застосувати навіть до складу документів. По-друге, у визначенні «бібліотечний фонд» змішані в одному ряді загальне й частка поняття. Як відомо, книги, рукописи, аудіовізуальні матеріали є складовими частинами, компонентами більше загального поняття «документ», що зафіксовано в ряді нормативних документів. Приміром , у Законі України «Про інформацію» «документ» трактується як передбачена законом матеріальна форма одержання, збереження, використання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітної, кіно-, відеострічці, фотопластинці або на іншому носії [9].

Враховуючи таке розмаїття об’єктивних та суб’єктивних цілей, мотивів, напрямків, бажань, виникає необхідність виробити деякі початкові критерії, межі, так би мовити, в яких і має відбуватись відбір документально-інформаційних фондів для бібліотек.

1.2. Схеми технологічного циклу формування бібліотечних фондів

Проте на сьогодні гостро постала проблема оновлення бібліотечних фондів бібліотек, оскільки понад 80 відсотків у них — видання 60-80 років XX століття, які не користуються попитом читачів.

Формування бібліотечних фондів — процес, складний у структурному відношенні, у той же час є частиною більше загального процесу розвитку бібліотечних фондів.

У зв’язку в цим, розглядаючи складового процесу формування бібліотечних фондів у різних варіантах, запропонованих авторами [7], приходиш до думки, що такий великий процес має свій початок і завершення. Так, ті або інші окремі документи, що надходять у бібліотечний фонд, рано або пізно якщо не морально, те фізично застарівають, зношуються, руйнуються.

У публічних бібліотеках така проблема вирішується відносно безболісно: після закінчення встановлених нормативних строків застарілі, зношені, не потрібні даній бібліотеці книги й інших матеріалів виключаються з фонду. У наукових бібліотеках питання виключення вирішити трохи складніше, тому що існує проблема «вічного», точніше, довгострокового зберігання документів. Зміст книг і інших документів, яким загрожує руйнування, дублюють на інші носії інформації (мікроносії, лазерні диски й т.п. ).

Оскільки процес руйнування є закономірним, то проблема виключення документів з фондів не знімається. А якщо окремі складові частини цілого перетерплюють необоротні зміни, те й ціле, тобто бібліотечний фонд, змінюється. Які ж припустимі границі цих змін? Які рубежі, критерії формування бібліотечних фондів?

Очевидно, варто припустити, що є два етапи формування бібліотечних фондів: вихідний (або початковий) і завершальний. Вихідним, напевно, варто вважати створення первісного фонду — бібліотечного ядра. У цей час він установлений нормативно для міських публічних бібліотек на рівні 5 тис., сільських — 3 тис. документів.

Завершальним етапом формування фондів повинен з певний, науково обґрунтований, оптимальний обсяг фонду для бібліотек різних типів і видів.

Бібліотеки прикладають чималі зусилля для поповнення своїх фондів новою літературою і задоволення зростаючого читацького попиту, знаходять для цього різні шляхи рішення: постійно звертаються до офіційних органів влади; шукають спонсорів, меценатів серед державних і приватних підприємств; використовують міжнародні благодійні фонди, освітні, релігійні, громадські організації; співпрацюють з редакціями газет та журналів, літературними об’єднаннями, клубами, місцевими авторами, організують в бібліотеках благодійні акції, надають читачам платні послуги тощо.[10, c.70]

Для вирішення цієї проблеми надзвичайно важлива підтримка місцевих органів влади. Тому бібліотеки області намагаються привертати їх увагу до своїх проблем під час проведення передвиборчих кампаній, особистих зустрічей депутатів з виборцями, інших політичних акцій. Найперспективнішим джерелом додаткового фінансування бібліотеки вважають міжнародні благодійні фонди.

Розумна, регульована політика формування фонду при стіканні інших позитивних обставин може привести до того, що бібліотека придбає більше високий статус (центральної, регіональної, наукової й т.п. ). І навпаки, при непрофесійному керівництві цим процесом і несприятливим збігом обставин, лінія розвитку буде спадної, регресивної, небажаної.

Природно, що на розвиток бібліотечних фондів впливає ряд зовнішніх і внутрішніх факторів. Наприклад, від абонентів ідуть певні напрямні впливи на структуру фонду у вигляді запитів. Після аналізу й обробки їх ураховують при відборі документів до фонду.

У результаті науково обґрунтованого відбору бібліотечний фонд здобуває динамічну стійкість, стає здатним задовольняти основну групу абонентів. Але якщо фонд комплектується по якій-небудь одній галузі знання на шкоду іншим, те неминуча його деградація, незадоволеність їм споживачів [14, c.56].

Розділ II. Аналіз формування фондів публічних бібліотек

2.1. Специфіка і джерела комплектування публічної бібліотеки та критерії відбору документів

У сучасних умовах в Україні система обов’язкового примірника регламентується Законом “Про обов’язковий примірник документів” 1999 року та Постановою Кабінету Міністрів від 10 травня 2002 року № 608 “Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів”.

Право одержувати обов’язковий примірник Державна історична бібліотека України отримала згідно з Постановою Кабінету Міністрів № 608 від 10 травня 2002року.

Це є одним з найпріорітетніших і найстабільніших джерел комплектування в умовах дефіциту коштів.

Отримання обов’язкового примірника документів – унікальна можливість виконати функцію збереження вітчизняних видань, яка дозволяє користуватися ними всім бажаючим.

Поповнюючи фонд новими документами історичної тематики, наша бібліотека реально підвищує свій соціальний статус, як документосховища з питань історії. Тому найважливішим у роботі відділу комплектування бібліотеки, є вдосконалення форм і методів постійного контролю за своєчасним і найповнішим надходженням обов’язкового примірника всіх видів документів.

Для здійснення контролю за надходженням обов’язкового примірника документів, які вже вийшли друком, використовуються перш за все дані, що відображені в системі державної бібліографії, до якої насамперед належать видання державних бібліографічних покажчиків Наукової установи “Книжкової палати України ім. І.Федорова”. Оперативне видання – бібліографічний покажчик “Нові видання книг та брошур”, “Літопис книг”, “Друк України”, наукове видання – “Вісник Книжкової палати”.

Система інформування про книги, що готуються до друку, та вичерпний видавничий репертуар України нині є неповним, неоперативним. Тому бібліотека самотужки шукає інформацію про вихід видань з друку різними шляхами через інформаційні джерела: книжкові огляди в періодиці, Інтернет, прайс – листи, книжкова бібліографія, засоби масової інформації, радіо, телебачення, інформація користувачів, авторів видань.

На сьогодні в бібліотеці у відділі комплектування сформована електронна база даних друкованої продукції історичної тематики для автоматизованого пошуку обов’язкового примірника видань в БД “Нові надходження до ДІБ України”, а також створено та постійно поповнюються бази даних про видавничі організації, знайдені шляхи, встановлені контакти з виробниками – видавцями.

Для прикладу, щорічно відділ комплектування надсилає близько 700 листів-нагадувань видавцям про надсилання обов’язкового примірника документів до фондів Бібліотеки. Тому, впродовж періоду з 2002 до 2008 року кількість надходжень обов’язкового примірника з кожним роком збільшується і зросло у 21 раз.

Коефіцієнт корисної дії надходження ОБП високий завдяки наполегливій роботі співробітників відділу комплектування.

Разом з тим, є цілий ряд проблем, невирішених питань: аналіз надходження обов’язкового примірника документів показує, що зі значними прогалинами або, навіть, зовсім не надходять електронні видання, аудіо-відео-матеріали.

Стосовно одержання компакт-дисків, як обов’язкового примірника, воно дуже обмежене. Відомості про виробника, взагалі відсутні.

Кризові явища в Україні внесли істотні зміни в доставлянні обов’язкового примірника малотиражних видань, що мають високу вартість. Це небажання видавця безкоштовно надсилати їх одержувачам.

Надходження обов’язкового безоплатного примірника від державних видавничих структур можна вважати задовільним. До виробників претензій немає, що співпрацюють з Бібліотекою не один десяток років.

Дещо гірша ситуація з надходженням або постачанням обов’язкового безоплатного примірника від видавництв, заснованих громадськими організаціями, політичними партіями, приватними підприємствами. Не в повному обсязі виконується Закон у частині розповсюдження обов’язкового примірника документів автором, який видає його власним коштом.

Практика свідчить про недовговічність деяких приватних книговидавничих та поліграфічних підприємств, що унеможливлює довготривалий зв’язок з ними.

В інформаційних бібліографічних виданнях не подаються відомості про поліграфічні підприємства (виробника), що не дає можливості безпосередньо звертатися до них.

Бібліотека звертається до Книжкової палати України з проханням упорядкувати в бібліографічному покажчику “Нові видання книг та брошур”. В бібліографічному описі повинні подаватися відомості про виробника документів, тобто його назву. І доцільно було б щорічно видавати довідник “Видавці та книгорозповсюджувачі в Україні”. На жаль, останній довідник вийшов останній раз у 2006 році.

Слід також відмітити, що функціонування системи ОПД, ще не відповідає повністю вимогам законодавчих актів і потребує подальшого удосконалення. Тому головне завдання відділу комплектування фондів – добитися максимального рівня надходження ОПД, що стане основним джерелом поповнення фонду Бібліотеки.

Важливим джерелом поточного комплектування бібліотечного фонду Державної історичної бібліотеки України є державні програми. Така форма державного фінансування в Україні впродовж останніх років набула широкого розповсюдження.

Що стосується питань комплектування бібліотечних фондів – це Програма поповнення бібліотечних фондів України на період до 2005 р.; Програма “Розвитку і функціонування української мови 2004–2010 рр.” та державна програма “Соціально значущих видань”, яка з 2005 року має назву “Українська книга” .

Під час дії “Програми поповнення бібліотечних фондів на період до 2005 р.”, (затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 р. № 900), ДІБ України фінансувалась лише на 69% коштів на поповнення книжковими виданнями, і 100% коштами на поповнення фонду передплатними періодичними виданнями. Згідно з цією державною програмою Бібліотека фінансувалась тільки у 2003 та 2004 роках. Було відповідно придбано – в 2003 році – 3 400 прим. книг, та 2 500 прим. книг – у 2004 році. Репертуар назв передплатних періодичних видань зменшився з 385 назв до 165 назв.

За державною програмою “Розвитку і функціонування української мови на 2004 – 2010 рр”. Бібліотекою за 2005-2008 роки отримано близько 300 прим. Згідно з державною програмою “Українська книга” з 2004 – 2008 років до фондів нашої Бібліотеки надійшло 400 прим., що складає 250 назв, в тому числі 110 примірників, які є першими у фондах історичної бібліотеки.

Для прикладу, за 2008 рік до фондів Бібліотеки за державною програмою “Українська книга” надійшло 192 прим. – 160 назв., що становить 3% від загальної кількості нових надходжень. Згідно з державною програмою “Розвитку і функціонування української мови 2004 – 2010 рік” у 2008 році надійшло – 42 прим., що становить – 0,6 % від загальної кількості нових надходжень.

За централізованим розподілом книг не завжди враховувався профіль спеціалізованої історичної бібліотеки, ці програми розраховані на публічні бібліотеки, тому наша бібліотека звернулася з листом до Держкомтелерадіо з проханням направляти до бібліотеки книги визначеної тематики та необхідної кількості.

Щодо інформації розподілу та надходження книг згідно з державними програмами впродовж останніх років робота поліпшилась.

Позитивом є те, що Держкомтелерадіо щороку на своєму сайті подає перелік назв документів, які вийдуть у поточному році та довідку про програму “Українська книга”. Відомо було уже у березні місяці 2009 року, що за програмою буде надруковано 78 назв документів. Це дало можливість ознайомитись з переліком назв всім, кого цікавить це питання. Проаналізувавши репертуар назв, було визначено, що майже 50 назв книг, якщо вони вийдуть друком, то надійдуть до фондів Бібліотеки.

Державній історичній бібліотеці важко стверджувати, що на формування фондів українською книгою позитивно вплинула реалізація державних програм. Здійснити оновлення бібліотечних фондів , як передбачалось у цих програмах, історичній бібліотеці не вдалось. Це є лише допоміжним джерелом поповнення фонду новими документами.

Питання формування якісного репертуару поточних надходжень, який би відповідав запитам наших користувачів, неможливо вирішити і шляхом централізованої поставки з національного документного потоку за державними видавничими програмами, оскільки їх репертуар розрахований лише на масового читача..[4, c.38]

З метою забезпечення нормального функціонування і розвитку бібліотеки в умовах дефіциту державного та місцевих бюджетів, подорожчання друкованої та іншої продукції дедалі більшого значення набуває пошук джерел отримання додаткових коштів, підтримки доброзичливого ставлення громадськості до бібліотеки. Бібліотека, не отримуючи протягом останніх років бюджетних коштів на придбання книг, вимушена була шукати нетрадиційні шляхи добування їх з інших джерел. Спочатку робота з комплектування фонду велася інтуїтивно, безсистемно, з використанням, в основному, власного досвіду та ініціативи. З часом ми виробили певні напрямки в цій роботі і фонд нашої бібліотеки став поповнюватися за рахунок:

бюджетних коштів;
платних послуг;
книг, подарованих користувачами;
книг, подарованих письменниками та видавництвами;
спонсорів;
передплати;
Центру інформатики Міністерства культури України та Державної бібліотеки України для дітей тощо.[4, c.40]

Але існує загальнодержавна проблема, до розв’язання якої ми ще не приступили, — формування національного бібліотечного фонду України на основі:

— концепції розподіленого бібліотечного фонду;

— стратегічних планів формування фондів з урахуванням статусних характеристик конкретних бібліотек;

— організації системи зберігання маловживаних документів України.

Отже, всі принципи формування фондів бібліотек для дітей взаємопов’язані, системні, створюють відповідну теоретичну базу для оптимального бібліотечного фонду для дітей.

Насамкінець підкреслимо, що основну увагу було зосереджено на принципах, які або недостатньо розроблені, або були вперше запропоновані, тому цю розмову бажано продовжувати і в майбутньому.

2.2. Організація комплектування публічної бібліотеки

Відділ обробки та комплектування – один із підрозділів бібліотеки. Головним завданням відділу є робота з фондом бібліотеки, його систематичне формування з урахуванням економічного, культурного, соціального і духовного життя регіону. Відділ здійснює планування розвитку бібліотечного фонду. Очолює роботу щодо виявлення правильної розстановки фондів ,а також вивчення запитів , інтересів і потреб читачів, веде довідковий апарат ЦБС.

До обов’язків відділу комплектування входить приймання творів друку та інших документів, що входять до бібліотеки, звірення із супровідним документом.

Тут проводять облік фондів, тобто записують до сумарної та інвентарної книги чи облікового каталогу всі видання, що надійшли або вибули з фонду. Відділ реєструє також нові надходження журналів і газет.

Одне із завдань відділу комплектування є організація роботи щодо своєчасного виключення з фонду непридатних для користування , застарілих за змістом та непотрібних даній бібліотеці книг інших документів і відображення цих результатів в облікових формах бібліотеки.

Відділ підтримує зв’язки з відповідними функціональними підрозділами інших бібліотек регіону, здійснює координацію комплектування фонду як у межах системи, так і на міжвідомчому рівні. Він надає методичну та практичну допомогу бібліотекам-філіям з питань формування бібліотечного фонду та бібліографічного опису,а також ведення довідкового апарата.

Комплектування фондів новою літературою здійснюється у відповідності до завдань, визначених статутом бібліотеки та її місцем в єдиній системі бібліотечно-бібліографічного забезпечення наукових досліджень в АН України та запитів органів законодавчої влади, закладів культури, творчих організацій та ін. З метою забезпечення максимальної повноти в комплектуванні фондів бібліотека поєднує різні його джерела. Насамперед, це два обов’язкових примірника видань України, що надходять з друкарень та інших поліграфічних підприємств; передплата періодичних видань; купівля в книготоргівельній мережі; міждержавний книгообмін; придбання через Центральний колектор наукових бібліотек (Росія); безкоштовні надходження (дари окремих осіб, установ); заповнення прогалин через обмінно-резервні фонди власної та інших бібліотек тощо. Активно використовуються також нетрадиційні канали. Щорічне поповнення фондів бібліотеки за останні роки складає близько 10 тис. видань.[9, c.46]

Названі джерела комплектування (крім БОП, по якому надходять лише перші примірники) забезпечують фонди як першими примірниками, так і дублетними, тобто виконують функції і основного і додаткового комплектування. Останнє має свої властивості як з точки зору повноти надходжень, так і щодо розподілу видань серед структурних підрозділів. Головна відмінність цієї форми комплектування полягає в тому, що воно тісно пов’язане з реалізацією принципу наукового відбору літератури на основі джерел інформації та надходження перших примірників до бібліотеки і тому має вибірковий характер. Цей спосіб поширюється на підсобні фонди читальних залів структурних підрозділів-фондоутримувачів, а також на інші фонди, які входять у структуру бібліотеки. Разом з тим в комплектуванні виникли суттєві труднощі, що пов’язані в першу чергу з комерціалізацією видавничої справи.[9, c.47]

Монополізм поліграфістів, виробників паперу, діяльність альтернативних видавництв призводять державні книговидавництва до краху. Деякі видавництва припиняють своє існування, інші ще не визначились з планами видання літератури. Необхідно відзначити, що більшість видавництв взагалі не видають свої тематичні плани, оскільки це економічно невигідно. А інтереси розвитку науки вимагають оперативного одержання необхідної інформації. Особливо погана справа з придбанням малотиражної літератури. Звичайно, важко зобов’язати оргкомітети конференцій, щоб вони виявили турботу про фонди бібліотеки, а, на жаль, засоби централізованого одержання інформації перестали діяти.[18, c.24]

Тому за останній час не тільки ускладнилося комплектування, а й склалося таке становище, яке не може не позначитись і не загрожувати його повноті та якості. З метою вдосконалення комплектування бібліотеки українськими виданнями була розпочата велика робота по вивченню структури книговидавничої діяльності України, зокрема ведеться вивчення структури видавництв, як державних, так і приватних, їх тематичної спрямованості. Особливістю комплектування фондів бібліотеки на сучасному етапі є постійний пошук оптимальних форм організацій його процесу. Вивчення джерел комплектування – даних про обсяг, своєчасність та повноту надходжень, виконання чи невиконання замовлень, причин невиконання, шляхів заповнення прогалин тощо – дає зробити висновки щодо подальшого використання того чи іншого джерела, намітити шляхи підвищення його ефективності тощо. Досвід діяльності бібліотеки останніх років дає підстави вважати, що для подальшого вдосконалення роботи системи формування фондів необхідно:

— створити економічні, правові, технологічні та інші умови для розвитку міждержавного обміну інформацією;

— забезпечити доступ до інформаційних ресурсів у режимі on-line;

— активніше використовувати мікрокопіювання – як обов’язкову складову частину комплектування та доукомплектування фондів;

— диференційовано підходити до відбору видань, кількість їх примірників, зважаючи на наукову, історичну та інформаційну цінність;

— систематично вдосконалювати на цій основі профіль комплектування бібліотеки;

— продовжувати наукові дослідження з метою теоретичного обґрунтування нових шляхів комплектування та доукомплектування бібліотеки;

— передбачати в процесі розроблення проектів, договорів та угод на міжурядовому рівні широкий обмін інформацією між бібліотеками.

Формування фондiв НБУВ – один з найважливiших напрямiв її дiяльностi, оскільки документні ресурси є основним фундаментом забезпечення загального доступу до інформації широкого кола читачів України та iнформацiйно-аналiтичного забезпечення вищих органiв законодавчої і виконавчої влади держави.

Зміни у стратегії комплектування НБУВ як національної бібліотеки сприяли осмисленню функціональних завдань відділу комплектування вітчизняною літературою (ВКВЛ), пошукам нових тактичних рішень у процесі формування фондів. За цих умов посилилася роль ВКВЛ як науково-прикладного підрозділу НБУВ, що забезпечує аналітико-синтетичне опрацювання інформації про документні потоки держави, країн СНД та Балтії й відповідає за організацію початкового етапу формування фондів установи.

Науково-прикладні дослідження щодо вивчення системи комплектування НБУВ дозволяють визначити його як важливий складник Бібліотеки, що поєднує в собі комплекс процесів, спрямованих на аналіз документного потоку, відбір і отримання документів для неї відповідно до її статусу і виконуваних нею завдань.

В умовах впровадження комп’ютерних технологій комплектування стає системою, котра забезпечує функцію кумуляції і аналітико-синтетичного опрацювання інформаційних і документних потоків.

Таким чином, у сучасних умовах комплектування є важливою вхідною підсистемою формування бібліотечних фондів, яка визначає не тільки подальшу технологію опрацювання документів у Бібліотеці, а й взагалі зумовлює ефективність її бібліотечно-бібліографічної роботи.

З часів заснування НБУВ процес комплектування зумовлював створення унiкальної за змiстом та складної за структурою багаторiвневої системи унiверсальних фондiв.

Сьогодні відбувається подальший розвиток структури Бібліотеки і, відповідно, – подальша диференціація її фондів, що є вагомим чинником збагачення функціональних завдань комплектування.

Сучасна стратегія розвитку НБУВ при реалізації цього процесу спрямовує ВКВЛ на максимально повне охоплення національного документного потоку й відбір найцінніших документів, що вийшли друком у країнах СНД та Балтії.

Останнім часом спостерігаються значні зміни у сфері книговидання та книгопостачання України, котрі не могли не вплинути на систему поточного комплектування фондів Бібліотеки й внесли суттєві корективи щодо політики ретроспективного докомплектування. Це підштовхнуло до ретельного вивчення джерел комплектування та дало змогу визначити міру забезпечення, повноту та оперативність надходжень по кожному з джерел, уточнити їх ефективність, окреслити практичні шляхи вдосконалення будь-якої із систем, що встановилася в ряду альтернативних джерел на постійній або тимчасовій основі.

Для вирішення цих та інших проблем необхідно займатися вивченням ефективності системи книгопостачання, прогнозувати розвиток та забезпеченість повноти і якості комплектування фондів ЦНБ, створити комп’ютерну систему оперативного контролю за комплектуванням.[18, c.25]

2.3. Проблеми політики формування комплектування фондів НБУВ

Комплектування фондiв нашої Бібліотеки здiйснюється вiдповiдно до завдань, визначених її Статутом, «Положенням про Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського», й зумовлюється її мiсцем в єдинiй системi бiблiотечно-бiблiографiчного та iнформацiйно-аналiтичного обслуговування читачів, органів державної влади, напрямами науково-дослiдної роботи НАН України, а також з урахуванням iнформацiйних потреб широкого кола читачів.

Бібліотеки — ключові об’єкти для розвитку інтелекту нації, і основним підґрунтям їхньої успішної, плідної діяльності є добре укомплектовані книжкові фонди та запровадження у практику роботи бібліотек країни, у т.ч. бібліотек для дітей, інформаційних та телекомунікаційних технологій. Виходячи з цього, необхідність регулярного поповнення фондів, впровадження новітніх технологій, сприяння і вивчення стану виконання державних програм розвитку бібліотечної справи сьогодні є основними завданнями відділу аналізу та прогнозування діяльності бібліотек та інформаційних мереж [11, c.135].

Зупинимося на характеристиці сучасного стану джерел комплектування фондів НБУВ вітчизняними виданнями й виданнями країн СНД та Балтії. Основу формування фондів національними документами становить обов’язковий примірник видань України, який установа отримує в двох примірниках від часу свого заснування (один з них, як відомо, – для архівного фонду видань країни; другий – як гарант забезпечення максимально повного оперативного бібліотечного обслуговування читачів).

Обов’язковий примірник гарантує Бібліотеці понад 30% надходжень вітчизняних видань від загального обсягу. Він є ще й інформаційною базою системи забезпечення процесу комплектування фондів структурних підрозділів НБУВ.

В Україні система обов’язкового примірника вже має законодавчий характер. Сподіваємося, що будуть розроблені механізми державного контролю за гарантованим отриманням провідними установами держави повного національного репертуару друкованої продукції.

Сьогодні критерії повноти й оперативності комплектування фондів НБУВ потребують організації у відділі системи всебічного контролю за надходженням документів з цього джерела. Таку систему було створено і вона розвивається у напрямі вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення комплектування. У її межах розроблено методику багатоаспектного аналізу національного репертуару друкованої продукції України за даними вхідного потоку документів до фондів НБУВ і розпочато наповнення бібліографічної БД видань країни, які конче необхідно придбати.

Важливими компонентами системи стали БД електронного каталогу НБУВ, службові картотеки та фактографічні БД видавництв, поліграфічних організацій, структуровані БД книговидавничих і документорозповсюджувальних організацій держави, котрі дозволяють здійснювати багатоаспектний аналіз і опрацювати інформацію про документи на паперових та на комп’ютерних носіях.

До джерел, що забезпечують оперативне й повне комплектування належить також передплата. На сьогодні вона – єдине джерело, яке дає майже повну попереджувальну інформацію про періодичні документи та умови їх отримання. Але ці надходження залежать від фінансових можливостей Бібліотеки в період передплатної кампанії.

Слід зауважити, що робота відділу, спрямована на виконання передплати, не обмежується надходженням документів за каталогами України та Росії – значна увага надається передплаті за каталогами комерційних розповсюджувальних і благодійних організацій, передплаті в установах, для партнерів за обміном тощо. Ефективному функціонуванню її сприяє моніторинг документного потоку періодичних видань, який дозволяє виявити нові періодичні видання, визначити шляхи їх отримання.

Важливим для комплектування НБУВ є завдання підтримки системи документообміну і надання допомоги бібліотекам у комплектуванні документами країни. Роботу відділу спрямовано на міждержавний документообмін; обмін науковими документами між членами Міжнародної асоціації академій наук (МААН); документообмін у межах України; розсилання на допомогу бібліотекам документів, отриманих від установ і окремих осіб у дар НБУВ. Разом із тим ми переконані, що обмін малотиражними відомчими документами в умовах обмеженого фінансування є одним з найефективніших джерел заповнення лакун фонду наукової літератури НБУВ і наукових бібліотек держави.

Поштовхом для розвитку міждержавного документообміну на принципово новому рівні стала активна участь Бібліотеки у діяльності МААН. 1999 року в історії МААН відбулася значна подія – укладено угоду про співробітництво між МААН, Російським гуманітарним науковим фондом та Російським фондом фундаментальних досліджень.

Згідно з нею, вищезазначені фонди мають передавати до НБУВ по одному примірнику всіх видань, що виходять з друку за їх підтримки. Перші 211 прим. Бібліотека вже отримала. Це – фундаментальні наукові праці з історії, філософії, мовознавства, мистецтвознавства таких відомих видавництв, як «РОССПЭН» (Русская политическая энциклопедия), «Наследие», «Наука», видання гуманітарних інститутів РАН.

Одним з основних джерел комплектування документів, випущених поза межами України, тривалий час (точніше – з 1960 р.) був платний примірник видань Росії (до 1991 р. – видання СРСР), що надходив із Центрального колектора наукових бібліотек (м. Москва).

Сьогодні Бібліотека працює над створенням нових умов для отримання літератури з цього джерела. Вивчаються економічні аспекти співробітництва та проблеми, пов’язані з оплатою послуг бібколектора. Проте, акценти щодо використання цього джерела як основного для придбання документів, виданих поза межами України, певною мірою змінилися, як і терміни надходження документів та оплата за поштові послуги. Слід враховувати й обмежені можливості самого колектора в придбанні та гарантованій доставці документів.

В умовах зміни характеру і принципів функціонування традиційних джерел комплектування пріоритети надаються комерційним книговидавничим, книгорозповсюджувальним організаціям та книжковій торгівлі, котрі у ринкових умовах досить швидко переорієнтувалися й пропонують різноманітні, вигідні для Бібліотеки форми співробітництва.

Певна кількість літератури постійно передається до НБУВ як дари установ та окремих осіб. Умови нестабільності, в яких змушені працювати комплектатори, надали цьому джерелу вагомішого значення. Дари суттєво поповнюють фонди Бібліотеки не тільки дублетними, а й першими примірниками. Нерідко Бібліотека отримує в дарунок цінні та рідкісні видання сучасні і минулих років.

Окремо можна виділити колекції приватних осіб та установ, які складають превалюючу частину дарів. Проте надходження цих дарунків не можна розглядати як результат пасивного комплектування. Залученню приватних книгозбірень чи конкретних видань до фондів Бібліотеки передує активна, наполеглива робота з її власниками.

Статус Національної бібліотеки, її авторитет у державі й на міжнародному рівні ставить перед системою комплектування якісно нові завдання, спрямовані на динамічне, гармонійне оновлення фондів НБУВ – інформаційного потенціалу України.

Придбання літератури проводиться згідно зі списками, які готуються протягом року і остаточного вигляду набувають після закінчення роботи Форуму видавців. Основні моменти формування підборок літератури це: опрацювання прайс-листів, які надходять на поштову скриньку та електронну адресу бібліотеки; збір інформації про рейтинги новинок у царині дитячої літератури з професійних періодичних видань «КК+», «Книжник Review», «Книжковий огляд», а також з періодики загального спрямування «Поступ», «Львівська газета», «Дзеркало тижня»; складання картотеки видань для дітей, які стали лідерами рейтингових опитувань і визначені лауреатами українських конкурсів «Книжка року», «Книга Форуму», «Краща книга» тощо; складання переліку книг, що пропонується для бібліотек Львівської області. Коригування відповідно до результатів роботи Форуму видавців і внесення відповідних змін до репертуару назв. Перевага надається рідномовній літературі, книгам–переможцям і лауреатам, пізнавальній дитячій літературі та програмним творам.[11, c.136]

Розділ 3. Використання можливостей Internet при формуванні фондів публічної бібліотеки

3.1. Зміна технологічного середовища відділу комплектування літератури в умовах комп’ютеризації бібліотечних процесів

Розвиток інформаційної інфраструктури на базі бібліотек вищих навчальних закладів із застосуванням нових технологій включає вдосконалення системи поповнення бібліотечних фондів. Традиційні процеси комплектування мають на меті забезпечення повноти відбору і оперативного придбання творів друку та інших документів. Структура їх — це сукупність процесів:

— моделювання бібліотечного фонду ( створення моделі фонду вузівської бібліотеки, особливість якої — пріоритетне комплектування підручниками на основі якісного, кількісного, тематичного та мовного параметрів);

— аналізу документального потоку;- виявлення й обґрунтування відбору необхідних документів;

— оформлення замовлень на документи, контролю за їх виконанням;

— отримання й обліку документів;- розподілу та передачі документів по структурних підрозділах та на кафедральні бібліотеки. Аналіз документального потоку, що видається, відбувається на основі вивчення перспективних і поточних бібліографічних та інформаційних посібників, в першу чергу анотованих планів видавництв, книготорговельних бюлетенів, бланків для замовлень “Книги України”, “Літопис книг”, “Літопис рецензій” інших літописів Книжкової палати України, списків нових видань, що друкуються в газетах та журналах та інших інформаційних джерелах з метою подальшого відбору, замовлення та придбання видань.

Особливість комплектування фонду нашої бібліотеки — це його поповнення документами, що забезпечують навчально-виховний процес, науково-педагогічну та науково-дослідницьку діяльність університету. Тому відбір проходить обов’язково за участю працівників підрозділів бібліотеки та викладачів кафедр. Всі питання, пов’язані з комплектуванням, обробкою, зберіганням інформації вирішуються в комплексі та в тісному контакті з тими, для кого працює наша бібліотека. Вірно сформувати фонд бібліотеки неможливо без координації зусиль з адміністрацією та кафедрами вузу, які постійно в курсі відповідності ресурсів бібліотеки програмам дисциплін, що читаються на факультетах університету, які готують дипломованих спеціалістів за 31 спеціальностю. Навчальна література замовляється лише по письмових анкетах-замовленнях кафедр, де вказується: автор, назва підручника, рік видання та видавництво, дисципліна, кількість студентів, що її вивчають, за підписом зав.кафедрою. Кафедри інформують відділ комплектування про зміни у навчальних програмах та планах, доводять списки рекомендованої навчальної літератури ( основної та додаткової), враховуючи необхідну кількість придбання підручників з тієї чи іншої дисципліни. Також працюють з прайс-листами, видавничими планами видавництв, книготорговельних фірм, каталогами передплати періодичних видань, замовляючи підручники та періодичні видання, необхідні для забезпечення навчального процесу.

Відділом комплектування передплачуються необхідні періодичні видання та ведеться реєстраційна картотека їх надходжень.

Одержана література обов’язково звіряється із замовленнями та з супровідними документами. Проводиться облік документів, що надійшли до фонд бібліотеки у формі запису до сумарної та інвентарної книг. Здійснюється технічна обробка всіх творів друку, які надійшли до бібліотеки.

Впровадження засобів комп’ютерізації внесло суттєві корективи в організацію основних технологічних процесів, в саме розуміння технології комплектування. Інноваційна технологія комплектування зумовлює новий підхід до накопичення документно-інформаційних ресурсів бібліотеки вузу. Застосування новітніх інформаційних технологій допомогає відділу комплектування оперативно знайомитись з асортиментом книжкового ринку, використовуючи нові форми та джерела комплектування.

Великі можливості в організації ефективного комплектування бібліотечних фондів надають ресурси Інтернет. Бібліотека, маючи вихід до цієї глобальної мережі, користується не тільки повнотекстовими базами даних, а й інформаційними ресурсами, спеціально призначеними для відбору, замовлення та придбання документів для бібліотечних фондів. Ці ресурси складаються зі спеціалізованих web-серверів для комплектаторів, онлайнових універсальних і спеціалізованих книжкових магазинів з анотованими каталогами видань і можливостями їх діалогових замовлень,серверів видавництв, книжкових дилерів і передплатних агенств, електронних версій вітчизняних та зарубіжних каталогів. Користування цими ресурсами надає відділу комплектування змогу оперативного перегляду великих обсягів інформації, що постійно циркулює та оновлюється в системі “ документовидання – документорозповсюдження ”, містить відомості про наявність нових видань у межах предметної області, порівняння різних версій СД-ROM та онлайнових продуктів, анонсів бібліотечних телеконференцій, присвячених обговоренню політики формування бібліотечних фондів.

Видавничі сервери пропонують передплату на поточні та архівні версії періодичних видань, які можуть регулярно надходити на сервер бібліотеки електронною поштою. Така форма документопостачання, значно дешевша ніж придбання бібліотекою друкованих видань, та ефективна в часі.Відділом вивчається та аналізується економічна ефективність використання друкованих видань та їх електронних аналогів, інтенсивність використання окремих видів документів на різноманітних носіях.

Інтернет-магазини пропонують безліч літератури з різних галузей знань. Інтернет-книгарні представляють каталог вітчизняних ресурсів інтернет-комерції. Початківець книжкової віртуальної торгівлі магазин “Бамбук” (www.bambook.com), також унікальна за своїм змістом інернет-книгарня “Віртуальний букініст”, он-лайнова книгарня спеціалізованої літератури “Комп’ютер” (www:computer.zp.ua), та багато інших.

Дуже багато необхідної та цікавої інформації про видання документів опрацьовується для якісного відбору їх та придбання в фонд бібліотеки.

Видавництва та книготоргівельні фірми мають власні сайти або мають посилання на свої інтернет-сторінки на різноманітних інтер-поверхових серверах. “Інтернетизованих” видавництв на сьогодні вже 58, — в основному київські,11- львівські. Коли порівняти ціни, з деяких позицій на 5-10% нижчі , ніж на ринках. Щоправда, репертуар видань, які пропонуються інтернет-магазинами не завжди відповідає потребам вузу. Шукаючи нові джерела комплектування, відділ комплектування заключає прямі угоди з видавництвами, домовляється з книготоргівельними організаціями та фірмами.

Використовуючи можливості програми “УФД /Бібліотека”, вдосконалюються бібліотечні технології у відділі комплектування. В автоматизованому режимі ведеться картотека замовлень літератури, яка організується за допомогою прайс-листів, каталогів книг, каталогів періодичних видань, каталогів та прайс-листів в Інтернеті. Замовлена література заноситься в БД “Замовлення” з відміткою: хто замовив, кількість замовленних примірників, дата замовлення. Звіряється при цьому наявна кількість літератури з тієї чи іншої дисципліни в фонді бібліотеки.

Кожне надходження книг оформляється в електронному вигляді, як партія літератури, яка має номер, дату, інформацію про організацію — постачальника, номер та дату супровідного документа, кількість примірників та суму. Системою проводиться автоматизована перевірка партій. На книги, одержані без супровідного документа (в дар, взамін загублених, по передплаті ), складається акт на оприбуткування і заноситься в БД “Одержання”. На всі одержані документи наклеюються штрихкоди, номери яких відповідають інвентарним номерам.

На підставі інформації про надходження літератури системою автоматично складається “Книга інвентарного обліку фонду”. Окремо ведеться облік брошур та методичних посібників. Надходження реєструються за видамита типами у відповідності з графами книги сумарного обліку, ведеться розподіл видань по фондах. Допрацьовується електронна версія книги сумарного обліку фонду.

База даних “Періодичні видання”- електронна версія каталогу періодичних видань, містить інформацію про всі газети та журнали, що є у фонді бібліотеки за всі роки передплати, та про нові надходження, дані про місце збереження видань в підрозділах бібліотеки, постійно вдосконалюється. Використовуючи електронний каталог фірми “Періодика”, передплачуються періодичні видання України та країн СНГ, особливо звертається увага на наукові та реферативні журнали, необхідні викладачам, аспірантам та студентам вузу.

Бібліотека має можливість доступу до повнотекстових електронних журналів найбільшого у світі видавництва періодики EBSCO. Головним чином представлені наукові журнали з усього світу. На превеликий жаль, в силу того. Що уся інформація іноземною мовою, тому ще не має належного використання користувачами. В рамках консорціуму користувачів електронними базами даних, для подальшої реалізації проекту, зібрано замовлення кафедр університету на відкриття доступу до російськомовних ресурсів, (гуманітарного та природничо-наукового сектору) в електронному вигляді.

Головні завдання при комплектуванні фонду – зменшити до мінімуму час з моменту одержання інформації про книги, або навіть про їх вихід з друку до появи видання на полиці; скоротити витрати на виконання операцій по підготовці документів, а також сумарні витрати на придбання літератури, завдяки вибору найбільш дешевих джерел комплектування. Відділ комплектування постійно працює над забезпеченістю навчального процесу в вузі, підтримкою кожного навчального курсу літературою, як в кількісному так і в якісному планах, аналізуючи книгозабезпеченість кожної дисципліни.

Використання електронних ресурсів в бібліотеці при комплектуванні фонду дає змогу:

розширити репертуар необхідних документів за рахунок використання електронних видавництв;
розширити репертуар документів на нетрадиційних носіях, в т.ч. електронних періодичних видань;
скоротити час на замовлення-отримання документів;
спростити процеси замовлення й обліку за рахунок ведення необхідної документації в електронному вигляді;
наявність картотеки книгозабезпеченості в електронному вигляді дає змогу краще та оперативніше заповнювати прогалини комплектування тієї чи іншої дисципліни;
на основі локальної мережі з’єднаної з університетом, підтримувати більш тісні зв’язки з кафедрами.

У цілому слід зробити висновок щодо необхідності започаткування та активізації в Україні робіт з комплектування бібліотеками фондів електронних публікацій на основі інформаційних ресурсів Інтернет.[5, c.43]

3.2. Нові тенденції у формуванні бібліотечних фондів

Характерними рисами ситуації, яка склалася в поточному комплектуванні, є: скорочення обсягу надходжень нової літератури, відсутність достовірної інформації на книжковому ринку та ліквідація стабільного фінансування. Тому в сучасних умовах збереження БФ має пріоритетне значення. Зберігати БФ — це значить тримати його в спеціально оснащених приміщеннях, дотримуватись правил обліку і видачі, бережливо ставитись до процесу рекомплектування, забезпечувати його охорону. На завершення слід сказати, що в період становлення ринкових відносин комплектування перетворюється для бібліотек на головну проблему, яку ми не в змозі вирішити на сучасному рівні без допомоги державної політики в галузі культури. Ця політика повинна проводитися в кількох напрямках:

— відновлення стабільного державного фінансування бібліотек на комплектування їх фондів;

— пільгове оподаткування бібколекторів, книготоргових фірм і видавництв, які співпрацюють з бібліотеками;

— правове регулювання, що стимулює прийняття місцевих нормативних актів про бібліотечну справу;

— звільнення від податків благодійників та меценатів, які надають допомогу бібліотекам;

— створення пільгових умов для книгообміну між бібліотеками країн СНД, близького та далекого зарубіжжя.

Для поліпшення стану комплектування бібліотечних фондів бібліотек, сприяння їх якісному і планомірному поповненню, гарантованому забезпеченню кращими творами української національної та світової художньої літератури, довідковими, науково-популярними виданнями широкого попиту із різних галузей знань буде здійснюватися шляхом вибору літератури за перспективними планами видавництв та наявністю виданої друкованої продукції.

Для виживання бібліотек на сучасному етапні важливе значення мають зв’язки з місцевими громадськими організаціями, які стають серйозною фінансовою підтримкою бібліотекам.

Незважаючи на труднощі, працівники бібліотеки області намагаються створити всі умови, щоб зробити дитячу бібліотеку доступною для всіх, хто працює з дітьми, задовольнити потреби всіх читацьких груп.

Бібліотека має формувати електронні колекції, з одного боку, на основі своїх особливо цінних колекцій документів у традиційному сенсі, визначаючи їхню цінність з погляду розвитку світової і вітчизняної культури. З іншого боку, створення конкретного інформаційного продукту може визначатися попитом користувачів, підтриманням відповідним фінансуванням. В другому випадку перешкодами можуть служити тільки порушення законодавства або морально-етичних норм.

Визначаються такі основні джерела комплектування повних текстів документів для ЕБ:

— одержання електронних документів із зовнішніх джерел (сайти в Інтернеті, придбання електронних документів на оптичних компакт-дисках, передача повних текстів документів у електронній формі авторами/правовласниками);

— сканування документів з фонду публічних бібліотек сторонніх організацій на основі договорів;

— створення електронних документів, що не мають «паперових» аналогів у публічній бібліотеці.

Internet являє собою “мережу мереж”, що об’єднує 30 тис. локальних, відомчих і територіальних мереж, 3 млн. комп’ютерів і понад 30 млн. користувачів. З підключенням до системи провідних українських книгозбірень перед ними постає проблема ефективного використання її інформаційних ресурсів і комунікативних можливостей. Потребує вирішення,зважаючи на сучасний стан бібліотечної справи в Україні, і питання залучення інформаційних технологій Internet до оптимізації комплектування книгозбірень.

Вбачаються три взаємодоповнюючих напрямки розв’язання даної проблеми.[7] Перший, найпростіший з них, полягає в активізації використання електронної пошти при проведенні внутрідержавного й міжнародного книгообмінів. Для цього, насамперед, потрібно відпрацювати механізми сітьового взаємоінформування українських книгозбірень про наявні списки пропонованих для книгообміну документів, і зафіксувати їх в інструктивно-методичних матеріалах. На основі такої інформаційної бази засобами тієї ж електронної пошти можна оперативно узгоджувати з партнерами книгообмінні операції.

Другий напрям використання Internet зумовлює залучення on-line технологій. Сьогодні міжнародні агенції з передплати та книготоргівельні організації, які здійснюють комплексне обслуговування книгозбірень, мають банки даних з інформацією про книги й журнали, що можуть бути надані бібліотекам. Замовлення документів у цих банках даних документів і оперативний контроль ходу виконання замовлень відбувається, як правило, через Internet. Ряд партнерів книгозбірень пропонує їм і аналітичні розписи журналів (назва статті, її автори, ISSN журналу, том, № випуску). Бібліотека за певну плату може замовити повний текст потрібної статті й отримати його електронною поштою чи за допомогою факсимільних апаратів. Однак така технологія комплектування передбачає адекватну оперативність фінансових розрахунків з боку українських бібліотек, що в умовах економічних негараздів сьогодення є проблематичним.

Реальнішим є третій напрямок використання можливостей Internet при формуванні інформаційних ресурсів книгозбірень. На серверах системи вже накопичено значну кількість загальнодоступних комп’ютерних файлів первинних документів. Прикладом цього є матеріали IFLA, бібліотечні стандарти, власні публікації книгозбірень, повні тексти документів ряду віртуальних бібліотек (Internet Public Library, Electric Library та інші). Отримання електронних версій цих документів каналами Internet потребує лише часу і незначних витрат на “транспортні” послуги.

Викладене свідчить, що ІТ мережі створюють передумови для кардинального поліпшення комплектування бібліотечних фондів. Водночас їх ефективне використання потребує чіткішої координації діяльності книгозбірень з тим, щоб інформаційний ресурс, отриманий з Internet однією українською бібліотекою, ставав надбанням усіх провідних книгозбірень нашої держави.

Висновки

Отже, питання збереження культури, відродження духовності в сьогоднішніх умовах набувають особливої актуальності. Як завжди, провідну роль у підтримці і розвитку культури відіграють бібліотеки, які роблять усе можливе, щоб зберегти її як національне багатство і духовне надбання людства.

Процес формування фондів, як відомо, включає не тільки вимоги до дитячих книг та інших документів, а й розміщення, розстановку, облік, зберігання фондів, тобто весь комплекс, включаючи його організацію, функціонування і в результаті виключення документів з бібліотеки.

Людство за період свого інтелектуального розвитку виробило і сформулювало писані та неписані правила, кодекси, норми та принципи поведінки, функціонування гуманітарного співжиття, в тому числі й вимоги до інформаційної продукції, що є виразником тих чи інших поглядів у суспільстві.

Важливе місце в цій діяльності належить формулюванню принципів. Не випадково, що в законах, які приймаються парламентом України, однією зі складових структури змісту є принципи.

Історично так склалося в бібліотекознавстві, що спершу розроблялись принципи процесу комплектування, а вже потім більш загального — формування фондів в основному бібліотек, що обслуговували дорослого абонента. І тільки з часом осмислювались принципи бібліотечного обслуговування підростаючого покоління, з метою знайти поряд із загальними ті особливі, які притаманні бібліотекам для дітей та юнацтва.

Бібліотечні фонди є важливим культурним, науковим, освітнім та інформаційним надбанням країни, спрямованим на задоволення читацького попиту, реалізацію прав громадян на доступ до інформації. Проте на сьогодні гостро постала проблема оновлення бібліотечних фондів бібліотек, оскільки понад 80 відсотків у них — видання 60—80 років XX століття, які не користуються попитом читачів.

Однією з причин такого стану є різке зменшення нових надходжень до бібліотек.

Узагальнюючи сказане, необхідно підкреслити, що віковий принцип формування бібліотечних фондів вимагає придбання книг та інших документів, які за змістом, глибиною розкриття подій, явищ, понять, обсягом, мовою, видавничим оформленням у цілому доступні абонентам бібліотек.

Список використаної літератури

Белова, Елена. Создание оптимального фонда: политика формирования и организации // Библиотечное дело. — 2012. — № 13. — С. 36-38
Бочарова Е.Н. Автоматизация процессов комплектования и обработки литературы на основе информационно-библиотечной системы «Библиобус» [Текст] / Е. Н. Бочарова, А. В. Васильев, Е. В. Кочукова // Научные и технические библиотеки . — 2012. — № 3. — С. 30-34
Васильченко М. Принципи формування фондів бібліотек, що обслуговують підростаюче покоління // Бібліотечний форум України. — 2009. — № 2. — С. 17-25
Гуменюк І. Проблеми комплектування фондів бібліотек у сучасних умовах //Бібліотечний вісник. — 2008. — № 6. — C. 48-49
Джиго, Александр. Электронные ресурсы: законодательные основы комплектования, хранения и доступа [Текст] / Александр Джиго // Библиотека. — 2011. — № 6. — С. 2-6
Васильченко, Микола. Принципи формування фондів бібліотек, що обслуговують підростаюче покоління [Текст] / Микола Васильченко // Бібліотечний форум України. — 2009. — № 2. — С. 17-25
Гуцол Г. О. Формування фондів електронних бібліотек: шляхи розв’язання проблеми // Бібліотечна планета. — 2010. — № 4. — С. 7-9
Дубровіна Л. Архівні та рукописні фонди бібліотек у формуванні суспільства знань [Текст] : Міжнародна наукова конференція «Бібліотечно-інформаційний комплекс у контексті розвитку суспільства знань » / Л. Дубровіна // Бібліотечний вісник. — 2009. — № 6. — С. 22-23
Зніщенко М. Проблеми комплектування бібліотек для дітей та шляхи їхнього вирішення / М. Зніщенко, Т. Омеляненко // Вісник Книжкової палати. — 2009. — № 7. — С. 24 — 26
Комаренко М. Робота обласних універсальних наукових бібліотек з формування своїх фондів у 2008-2010 роках [Текст] / М. Комаренко // Бібліотечна планета. — 2012. — № 2. — С. 29-32
Красій, Раїса. Централізоване комплектування фондів бібліотек системи НАН України іноземними періодичними виданнями. Його особливості та перспективи / Раїса Красій // Наукові праці Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського. — 2008. — Вип. 20. — С. 39-54
Литвинова Н. Комплектование фондов библиотек — актуальная тема Генеральной конференции ИФЛА-2011 [Текст] / Н. Литвинова // Библиотековедение. — 2011. — № 6. — С. 79-82
Малолєтова Н. Централізоване комплектування зарубіжними періодичними виданнями бібліотек мережі НАН України: історичний огляд [Текст] / Ніна Малолєтова, Олена Полякова // Бібліотечний вісник. — 2012. — № 6. — С. 20-30
Масловская Н.С. Профиль комплектования библиотек как инструмент управления справочно-библиографическим фондом [Текст] / Н. С. Масловская // Библиотековедение. — 2011. — № 1. — С. 41-45
Мельникова А. Комплектование в условиях рынка: взаимодействие библиотек вузов и книготорговых фирм //Научные и технические библиотеки. — 2008. — № 9. — C. 33-37
Павленко, С. Що ж то за бібліотека без нових надходженнь // Голос України. — 2012. — 15 вересня. — С. 11
Савина Е. Система источников комплектования документных фондов региональных вузовских библиотек на рубеже ХХ и ХХI вв. Часть I [Текст] / Е. Савина // Научные и технические библиотеки . — 2011. — № 7. — С. 27-35 ; Научные и технические библиотеки . — 2011. — № 8. — С. 70-83
Серова О.В. «Фонды библиотек в цифровую эпоху: традиционные и электронные ресурсы, комплектование, использование [Текст] / О. В. Серова // Библиотековедение. — 2013. — № 3. — С. 40-42
Стрішенець Н. Критерії відбору документів у процесі комплектування: американський досвід / Н. Стрішенець // Бібліотечна планета. — 2009. — № 2. — С. 6-11
Стрішенець Н. Відбір при комплектуванні: мистецтво чи наука? / Н. Стрішенець // Бібліотечний вісник. — 2009. — № 1. — С. 7-15
Стрішенець Н. Поняття «комплектування» в американській бібліотечній термінології // Вісник Книжкової палати. — 2009. — № 2. — С. 23-26

Освіта та самоосвіта