Вступ

Закономірно, що зі зміною влади в Україні змінюються, удосконалюються й переглядаються норми антикорупційного законодавства. За нашим спостереженням, роки, на які припали потрясіння в країні, стали часом, що характеризується високим рівнем корупції й адекватним рівнем припинення корупційних правопорушень. Пов’язане це насамперед із тим, що основним завданням суспільства стає люстрація влади, і пріоритетом у функціях держави визначається протидія корупції з метою подальшого нормального розвитку України.

У Загальних положеннях урядового проекту Закону України «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014-2017 роки» міститься пояснення зазначеного вище. Зокрема, саме корупція є однією з причин, що призвела до масових протестів в Україні наприкінці 2013 р. — на початку 2014 р. Згідно з результатами дослідження Global Corruption Barometer, проведеного міжнародною організацією Transparency International у 2013 р., 36% українців були готові вийти на вулицю для боротьби з корупцією. Згідно з результатами проведеного Міжнародною фундацією IFES наприкінці 2013 р. дослідження корупція вже входила до переліку найбільших проблем населення й викликала особли-ве занепокоєння в 47% громадян. Згідно з дослідженнями Індексу сприйняття корупції, що проводяться Transparency International, українці вважають свою державу однією з найбільш корумпованих у світі: у 2012-2013 рр. держава займала 144 місце з 176 країн. Водночас в Антикорупційній стратегії та пояснювальній записці до неї зазначається, що відсутність політичної підтримки щодо проведення ефективної боротьби з корупцією призвела до значного погіршення ситуації, деградації низки державних інститутів, толерування цього феномена значною кількістю громадян. Національна антикорупційна стратегія на 2011-2015 рр., затверджена Указом Президента України від 21 жовтня 2011 р. № 1001, на думку експертів Європейського Союзу, не відповідає міжнародним стандартам та не є ефективним інструментом анти- корупційної політики через відсутність чітко визначених та узгоджених пріоритетів, цілей, завдань та за-ходів щодо реалізації заходів із боротьби з корупцією, механізмів координації та моніторингу імплементації [1]. Такий стан речей обумовлює необхідність ухвалення нових принципів державної антикорупційної політики, які визначатимуть першочергові заходи із запобігання корупції та будуть покладені в основу для подальшої реформи в цій сфері.

Не виникає сумніву, що норми антикорупційного законодавства мають удосконалюватися, але найважливішим є те, щоб вони виконувалися й існувала ініціатива на рівні влади та громадськості до протидії корупції.

Серед заходів у напрямі запобігання й мінімізації корупції нещодавно прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» [2], який вніс корективи до норм чинного законодавства. Низка положень закону стосуються вдосконалення й зміни норм, що регулюють питання фінансового контролю.

Питання фінансового контролю як дієвого важелю мінімізації корупції досліджують як економісти, так і юристи: О. Василик, Е. Дмитренко, Ю. Дмитренко, В. Опарін, С. Юрій та інші. У роботах цих дослідників досить детально висвітлено питання механізму здійснення фінансового контролю.

Проте з точки зору кримінології, якою надається пріоритетне місце будь-яким заходам і засобам, спрямованим передусім на запобігання злочинності, ця проблема не досліджувалася. Нагадаємо, що за допомогою одних лише кримінальних покарань недоцільно впливати на злочинність, основою мають стати саме запобігання та недопущення злочинів. А отже, зазначене питання потребує відповідного наукового й практичного опрацювання, якщо ми прагнемо започаткувати нову антикорупційну систему, яка матиме в основі насамперед превентивні механізми.

1. Фінансовий контроль як дієвий засіб правового характеру для запобігання корупції та протидії

Законодавцем встановлено низку норм в антикорупційному законодавстві, що за своїм змістом є обмеженням чи забороною певних видів поведінки, власне, за своїм призначенням це засоби, спрямовані на запобігання корупції.

Важливо розглянути норми щодо механізму фінансового контролю й у зв’язку з введенням в дію Закону України «Про очищення влади». Відповідний законопроект у ст. 5 містить положення про те, що перевірці підлягатиме інформація про достовірність відомостей, зазначених у деклараціях про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру щодо суб’єкта перевірки та близьких йому осіб за три попередні роки зайняття посад, визначених законом, за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», відповідності встановленої форми декларації, проводиметься також перевірка відомостей декларації шляхом оцінки правильності нарахування, повноти й своєчасності сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), відповідності видатків отриманим доходам [3]. Це буде ні що інше, як фінансовий контроль, який має на меті в широкому сенсі запобігти корупції на майбутнє, у вузькому — покарати осіб, які не пройшли перевірку. Зазначений законопроект містить низку проблемних питань, що можуть стати предметом окремого дослідження.

Перший Закон України «Про боротьбу з корупцією» 1995 р. містив норму, що стосувалася фінансового контролю. Так, у ст. 6 йшлося про те, що декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави, здійснюється в порядку й на підставах, передбачених Законом України «Про державну службу». У разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, зобов’язана в десятиденний строк письмово повідомити про це податкову службу із зазначенням номера рахунку й місцезнаходження іноземного банку. Відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та цінне рухоме майно й вклади в банках посадових осіб та членів їх сімей підлягають щорічній публікації в офіційних виданнях державних органів України. До обрання чи призначення кандидата на відповідні посади ці відомості попередньо подаються органу чи посадовій особі, які здійснюють обрання чи призначення на ці посади [4]. Дія закону поширювалася на державних службовців чи прирівняних до них осіб, і норми носили переважно відсилочний характер.

Прийнятий у 2011 р. Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» успадкував норму про фінансовий контроль [5]. Згідно з назвою нормативно-правового акту останній визначався як захід, спрямований на запобігання й протидію корупції.

Нормами закону визначається, що суб’єкти декларування зобов’язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи (служби) декларацію про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру за минулий рік за формою, яка вперше стала додатком до закону [5]. Відповідно, фінансовий контроль, виконуючи регулятивну функцію, покликаний забезпечувати поведінку осіб, що б відповідала певним вимогам.

Для ознайомлення з нормами закону були розроблені Методичні рекомендації Міністерства юстиції України «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування», якими коментувалися з наукової точки зору основні положення, у тому числі й про декларування майна [6]. Останнє було зроблено через те, що більшість правил щодо заповнення декларацій визначено примітками, і періодично поставали питання, що потребували додаткових роз’яснень. У рекомендаціях визначаються суб’єкти декларування, строки, порядок подання та зберігання декларацій, сформульовані правила заповнення декларацій, положення щодо перевірки декларацій і відповідальності.

Залишає низку питань положення про те, що суб’єкти декларування повинні декларувати не лише свій майновий стан, а й майновий стан членів сім’ї в аспекті того, хто є членом сім’ї. Законом визначено, що до членів сім’ї належать особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою й піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. У Методичних рекомендаціях зазначається, що особа може бути віднесена до членів сім’ї для цілей заповнення декларації за наявності сукупності таких ознак: 1) спільне проживання; 2) пов’язаність спільним побутом; 3) наявність взаємних прав та обов’язків із декларантом. Однак це не стосується осіб, які перебувають у шлюбі, що визнаються членами сім’ї незалежно від наявності вказаних ознак.

Водночас цей закон оперує поняттям «близькі особи», що включає до складу чоловіка, дружину, батька, мати, вітчима, мачуху, сина, дочку, пасинка, падчерку, рідного брата, рідну сестру, діда, бабу, прадіда, прабабу, внука, внучку, правнука, правнучку, усиновлювача чи усиновленого, опікуна чи піклувальника, особу, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають взаємні права та обов’язки з декларантом, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі [5].

У зв’язку із цим виникає низка питань, по-перше, про використання двох понять; по-друге, щодо того, чому не застосовано інші поняття, які вже містять норми вітчизняного законодавства. Досі існує неточність, що дає змогу перекручувати норму закону декларантом на свою користь.

Щодо зазначеного зауважимо, що в Конституції України переважно вживаються терміни «сім’я», «близькі родичі» тощо (ч. 5 ст. 17, ч. 1 та ч. 4 ст. 32, ч. 1 ст. 48, ч. 1 та ч. З ст. 51, ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 92, ч. 7 ст. 126 тощо) [7].

Попередній Закон України «Про боротьбу з корупцією» містив термін «близькі особи» [3]. Деякі правові акти оперують поняттям «близькі родичі» (не близькі особи чи члени сім’ї), до яких віднесено батьків, дружину (чоловіка), дітей, рідних братів і сестер, діда, бабу та онуків (Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»), або «близькі члени родини» — чоловік або дружина й родичі (визнані такими згідно із законодавством) фізичної особи, що є пов’язаною стороною, які можуть впливати або перебувають під впливом такої фізичної особи щодо прийняття рішень із фінансової, господарської та комерційної політики підприємства.

Крім того, термін «члени сім’ї» офіційно тлумачиться Конституційним Судом України та нових роз’яснень і уточнень не потребує. Так, членом сім’ї є особа, яка перебуває із суб’єктом права в право-відносинах, природа яких визначається кровними (родинними) зв’язками або шлюбними відносинами, спільним постійним проживанням, веденням спільного господарства [8].

Вважаємо, необхідна уніфікація перерахованих визначень або їхнє чітке розмежування. Термін потребує уточнення з метою визначення й впливу на оточення декларанта та неможливості використання колізії на свою користь.

Норма про фінансовий контроль містить положення про те, що з метою забезпечення відкритості та прозорості діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, уповноваженими підрозділами проводяться:

1) перевірка фактів своєчасності подання декларацій, що здійснюється протягом п’ятнадцяти робочих днів із дня, у який декларація повинна бути подана;

2) перевірка декларацій на наявність конфлікту інтересів здійснюється протягом тридцяти днів із дня подання декларації й полягає в порівнянні службових обов’язків суб’єкта декларування з його та членів його сім’ї фінансовими інтересами;

Донедавна проводився також логічний та арифметичний контроль декларацій, який здійснювався протягом тридцяти днів із дня подання декларації в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади та Міністерством юстиції України. У разі виявлення під час перевірки арифметичних або логічних помилок уповноважений підрозділ невідкладно повідомляв про це відповідного суб’єкта декларування, який мав право протягом п’яти днів з дня отримання такого повідомлення подати уповноваженому підрозділу письмове пояснення та/або виправлену декларацію. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» [2] логічний та арифметичний контроль декларацій виключений зі статті Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції». Вважаємо, це вірне рішення, адже якщо з проведенням арифметичного контролю все ясно, то механізми логічного контролю викликали питання.

Нової редакції набули й інші пункти ст. 12 Закону України «Про засади запобігання й протидії корупції». Зокрема, йдеться про те, що перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Для здійснення такої перевірки орган протягом десяти днів із дня отримання декларації від суб’єкта декларування надсилає її копію центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Центральний орган виконавчої влади під час проведення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей має право отримувати інформацію або копії необхідних документів щодо зазначених відомостей у межах своїх повноважень.

У разі ж встановлення за результатами передбачених цією статтею перевірок ознак правопорушення уповноважений підрозділ письмово повідомляє керівника відповідного органу. У разі встановлення недостовірності відомостей центральний орган виконавчої влади письмово повідомляє про це спеціально уповноважені суб’єктну сфері протидії корупції, а також керівника органу, у якому працює суб’єкт декларування.

Виявлення недостовірних відомостей не звільняє суб’єкта декларування від обов’язку подати декларацію з достовірними відомостями. У такому разі декларація з достовірними відомостями підлягає оприлюдненню на заміну раніше оприлюдненої декларації. Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації є підставою для притягнення суб’єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної відповідальності відповідно до закону [2].

Окрім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» з метою подальшого регулювання й удосконалення фінансового контролю, внесено зміни до етапі 1726 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Подання завідомо недостовірних відомостей у декларації про майно, доходи, витрати й зобов’язання фінансового характеру, передбаченої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», тягне за собою накладення штрафу від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» [2]. Уточнимо, що з 1 січня 2014 р. неоподаткований рівень доходів громадян дорівнює 609 грн., тобто встановлений штраф на сьогодні у гривневому еквіваленті дорівнює 91 350 — 182 700 грн.

Примітка до зазначеної статті Кодексу України про адміністративні правопорушення змінила редакцію на таку: «Примітка. Суб’єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. 1 ст. 12 «Про засади запобігання і протидії корупції» зобов’язані подавати декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру».

2. Здійснення фінансового контролю за майновим станом публічних службовців

У Законі України “Про запобігання корупції” (далі Закон) розділ VII має назву “Фінансовий контроль”.

Однією із складових фінансового контролю є подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яке здійснюється шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції. При цьому, перевірка достовірності відомостей, зазначених особою у такій декларації, здійснюватиметься вказаним центральним органом виконавчої влади.

Разом з тим, до початку роботи електронної системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суб’єкти декларування зобов’язані подавати декларації про майно, доходи, витрати та зобов’язання фінансового характеру відповідно до Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції”. Положення зазначеного Закону щодо фінансового контролю також залишаються чинними (п.2 розділу XIII “Прикінцеві положення” Закону України “Про запобігання корупції”).

31.03.2016 закінчується строк подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 2015 рік особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а також іншими прирівняними до них особами.

На цьому деклараційна кампанія не завершується.

Відповідно до положень ст. 12 “Фінансовий контроль” Закону України “Про засади запобігання і протидії корупції” перевірка достовірності зазначених у декларації відомостей здійснюється Державною фіскальною службою України, у порядку, визначеному Міністерством фінансів України.

Для здійснення перевірки достовірності зазначених у декларації відомостей державний орган протягом десяти днів з дня одержання декларації від суб’єкта декларування надсилає її копію органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику (ч. 9 ст. 12 Закону).

Також, з метою забезпечення виконання припису ч. 6 ст. 12 Закону відповідальними особами за запобігання та виявлення корупції проводяться перевірка фактів своєчасності подання декларацій та перевірка декларацій на наявність конфлікту інтересів.

Перевірка факту своєчасності подання декларації здійснюється протягом п’ятнадцяти робочих днів з дня, у який така декларація повинна бути подана (ч. 7 ст. 12 Закону).

Перевірка декларації на наявність конфлікту інтересів суб’єкта декларування здійснюється протягом тридцяти днів з дня подання декларації і полягає у порівнянні службових обов’язків суб’єкта декларування з його та членів його сім’ї фінансовими інтересами (ч. 8 ст. 12 Закону).

Про виявлені порушення строків подання, фактів неподання декларації чи конфлікту інтересів у декларації на виконання ст. 61 ЗУ «Про запобігання корупції» згідно з пп. 10 п. 5 Типового положення про уповноважений підрозділ (особу) з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.09.2013 № 706, відповідальна особа за запобігання та виявлення корупції невідкладно повідомляє у письмовій формі керівникові органу виконавчої влади про факти, що можуть свідчити про вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень посадовими особами органу виконавчої влади, чи про виникнення реального або потенційного конфлікту інтересів.

Окрім того, посадову особу, у якої виявлено реальний чи потенційний конфлікт інтересів, необхідно поінформувати про передбачену ч. 2 ст. 29 ЗУ «Про запобігання корупції» можливість самостійного вжиття заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади.

За дорученням керівника органу влади інформація про виявлені порушення надсилається Урядовому уповноваженому з питань антикорупційної політики та спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції.

Відомості, зазначені у декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за минулий рік керівників державних органів та їх заступників підлягають оприлюдненню протягом 30 днів з дня їх подання на офіційному веб-сайті відповідного державного органу на строк не менше одного року. У разі відсутності офіційного веб-сайту такі відомості оприлюднюються шляхом опублікування в офіційних друкованих виданнях відповідних державних органів та органів місцевого самоврядування протягом 30 днів з дня подання декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру. Оприлюдненню підлягають усі відомості, зазначені в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, крім відомостей, що віднесені цим Законом до інформації з обмеженим доступом.

При цьому, відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, а також щодо місця проживання та реєстрації декларанта, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, є інформацією з обмеженим доступом та оприлюдненню не підлягають.

Разом з тим, відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей подання службовими особами» від 15.03.2016 № 1022-УШ у 2016 році службові особи, які на день початку роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, займають згідно зі статтею 50 ЗУ «Про запобігання корупції» відповідальне та особливо відповідальне становище, зобов’язані подати щорічні декларації за минулий рік у порядку, встановленому цим Законом, протягом 60 календарних днів після початку роботи системи

Про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції, 4 з 5 членів якого та голову вже обрано і яке поки що лише починає свою роботу.

Службовцям, які не охоплені першою хвилею електронного декларування і які подали свої декларації за 2015 р. у паперовій формі, подавати щорічну декларацію цього року вже не потрібно. Слід лише стежити за повідомленнями НАЗК, яке вирішить, коли буде введено в дію інші складові нової системи (наприклад, із якого моменту в електронній формі треба буде подавати декларації при звільненні з роботи).

Вимога до суб’єктів декларування наступного після припинення держслужби чи політичної діяльності року подавати декларацію за минулий рік за новим законодавством залишається незмінною. Так, якщо держслужбовець або політик залишив посаду у 2015-му році, то в 2016-му — до 1 квітня — йому потрібно подати декларацію за 2015 рік. При цьому дату, з якої такі декларації слід буде подавати в електронній формі в нову систему, визначить НАЗК. До того — такі декларації подаються за старою системою в паперовій формі за місцем попередньої роботи.

Подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що формується та ведеться Національним агентством.

Національне агентство забезпечує відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства надається шляхом можливості перегляду, копіювання та роздруковування інформації, а також у вигляді набору даних (електронного документа), організованого у форматі, що дозволяє його автоматизоване оброблення електронними засобами (машинозчитування) з метою повторного використання.

Слід пам’ятати, що Законом України “Про запобігання корупції” розширено перелік відомостей, які необхідно зазначати державним службовцям у деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру.

За новою системою декларуванню підлягатимуть:

— об’єкти нерухомості (у тому числі — вперше — об’єкти незавершеного будівництва). При цьому в новій декларації необхідно буде зазначити вартість нерухомості на дату набуття права та її вартість за останньою грошовою оцінкою. Обидва поля обов’язкові для заповнення, але можна буде вказати, що інформація невідома. Якщо ж така оцінка не проводилася, то спеціально з метою заповнення декларації проводити її не потрібно, треба буде тільки зазначити, що це поле незастосовне.

Водночас не слід забувати: декларації з багатьма «невідомими» будуть сигналом для НАЗК звернути на них додаткову увагу.

— цінне рухоме майно (наприклад, ювелірні вироби, персональні або домашні електронні пристрої, одяг, цінні подарунки тощо), якщо його вартість — для декларацій за 2015 р. — перевищує 100 мінімальних заробітних плат (МЗП).

При цьому відомості про транспортні засоби зазначаються незалежно від їхньої вартості, а відомості про подарунок вказуються лише у разі, якщо його вартість перевищує 5 МЗП.

Нижній поріг вартості цінного майна у 100 мінімальних заробітних плат гарантує, що перепис меблів кожному чиновнику проводити не потрібно.

Все цінне рухоме майно (крім транспортних засобів), набуте до подання декларантом його першої декларації в нову систему, може декларуватися без зазначення його вартості та дати набуття.

Після подання першої декларації за новою системою чиновникам, звісно, доведеться стежити за набуттям у власність, володіння чи користування цінного майна і зважати на його вартість, хоча зрозуміло, що 100 мінімальних заробітних плат — не та сума, яку можна витратити не помітивши.

За подарунками також потрібно буде стежити і вказувати їхню вартість, хоча право декларанта вказати, що вартість невідома, зберігається.

Інші об’єкти декларування такі:

— корпоративні права, у тому числі цінні папери; юридичні особи, бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї;

— майно, власником якого є третя особа, але контролює і розпоряджається яким декларант або член його сім’ї;

— отримані доходи, у тому числі грошові подарунки, якщо вони перевищують 5 МЗП на рік від одного джерела;

— фінансові зобов’язання (позики, іпотеки тощо);

— видатки декларуються, якщо одноразовий видаток перевищує 50 МЗП;

— нематеріальні активи, у тому числі об’єкти інтелектуальної власності, якщо вони можуть бути оцінені в грошах;

— посади чи робота, що виконується або виконувалася за сумісництвом, та входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів організацій.

Декларувати потрібно своє майно, а також дітей, батьків та інших родичів і осіб, але лише тих, із якими декларант пов’язаний спільним побутом, має взаємні права та обов’язки і спільно проживає (всі ознаки одночасно). Тобто, не треба декларувати майно і доходи повнолітньої дитини, брата, сестри, батьків і так далі, якщо вони не живуть із декларантом. Лише для дружини і чоловіка зроблено виняток: якщо шлюб не розірвано, майно такого подружжя має декларуватися незалежно від спільного чи окремого проживання.

Звісно, член сім’ї суб’єкта декларування може відмовитися надавати будь-які відомості для заповнення декларації і не нестиме за це жодної відповідальності, оскільки декларування — обов’язок службовця. Про це суб’єкт декларування зобов’язаний зазначити в декларації, яку в такому разі НАЗК мусить обов’язково перевірити. І відповідальність декларанта можлива в цьому випадку лише тоді, коли буде доведено, що він навмисне приховав відомі йому дані.

Для декларування свого майна спершу доведеться привести до ладу документи на нього (хоча, в принципі, вони мали бути в порядку і для чинної системи декларування). Але електронне декларування, хоч і більш повне та цілісне, після першої заповненої декларації насправді буде набагато легшим і менш обтяжливим досвідом для доброчесних чиновників, порівняно з нинішньою паперовою системою. Переважна більшість чиновників легко впорається з декларуванням своїх статків самостійно і не помітить особливої різниці між способами, якими це робила і робить. Адже мінімальні пороги декларування для них будуть надто високими, і більшість розділів нової декларації їх просто не стосуватиметься.

Декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, підлягають обов’язковій повній перевірці.

Повна перевірка декларації полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб’єктом декларування діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності.

Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб’єкт декларування, та спеціально уповноважені суб’єкти у сфері протидії корупції. 

Висновки

Отже, стає зрозумілим, що норма про фінансовий контроль не нова, до неї постійно вносяться зміни, доповнення, але вона не має очікуваного ефекту. Вважаємо, щоб фінансовий контроль як засіб, направлений на запобігання корупції, став ефективним, його треба вивчати не просто як економічний чинник, а й із точки зору кримінології. Передувати новим змінам до норми має глибинне дослідження кримінологічної характеристики корупції, це допоможе побачити певні прогалини, які можуть існувати наразі.

Встановлено, у чому полягає превентивність функції фінансового контролю, та про-аналізовано найостанніші зміни до його положень. Таким чином, фінансовий контроль повинен бути на-правлений насамперед на запобігання декларантом корупції та на недопущення протиправної поведінки. Охоронна функція проявляється в цьому засобі правового характеру, що здійснюється винятково в межах правового закону, а тому потребує вдосконалення норм для усунення прогалин і колізій, у тому числі наведених вище.

Виявивши за результатами моніторингу способу життя ознаки злочинів (наприклад, незаконного збагачення), Національне агентство інформує про них правоохоронні органи, які їх розслідують, — Національне антикорупційне бюро та Державне бюро розслідувань, залежно від підслідності. 

Список використаної літератури

1. Проект Закону «Про засади державної антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014— 2017 роки».
2. Закон України від 13.05.2014 р. № 1261-УІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері державної антикорупційної політики у зв’язку з виконанням Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України» / Відомості Верховної Ради України. — К., 2014- № 28 — Ст. 937.
3. Проект Закону № 439а «Про очищення влади» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/ zweb2/webproc34?id=&pf3511=51795&рї35401=309116.
4. Закон України від 05.10.1995 р. № 365/95 «Про боротьбу з корупцією» / Відомості Верховної Ради України. — К., 2009. — № 45,-Ст. 691.
5. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України від 07.04.2011 р. № 3206 / Відомості Верховної Ради України. — К., 2011 — № 40. — Ст. 404.
6. Методичні рекомендації Міністерства юстиції України від 16.10. 2013 г. «Запобігання і протидія корупції в державних органах та органах місцевого самоврядування» [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/n0020323-13/page3.
7. Конституція України II Відомості Верховної Ради України. — К., 1996. — № 30. — Ст. 141.