Вступ

Деталізація структури інформаційної системи (склад та зміст елементів і зв’язків між ними) залежить від мети, поставленої перед системою обліку. Мету визначає система управління. Відомо, що управління неможливо здійснити без економічної інформації.

Економічна інформація є інструментом, за допомогою якого управлінський апарат приймає рішення. Економічна інформація означає сукупність даних (повідомлень, відомостей, залежностей), які характеризують стан або показують вектори змін явищ і процесів господарської діяльності підприємств, об’єднань, галузей економіки та економіки держави, як цілісного утворення.

Інформаційний процес управління полягає в перетворенні даних, які входять у систему бухгалтерського обліку із зовнішнього оточення (документи сторонніх організацій і тих, що створюються на самому підприємстві) на економічну інформацію, придатну для прийняття рішень.

Економічна інформація розглядається як інструмент управління, а управління — як замовник і споживач не будь-якої, а свідомо відібраної інформації для всебічного розгляду стану і змін різноманітних явищ і процесів господарської діяльності.

1. Класифікація та особливості фінансової інформації

Фінансова інформація має певні особливості:

• залежність від об’єкта, яким управляють;
• фіксування у документах з використанням алфавітно-цифрових знаків у дискретному вигляді;
• можливість автоматизованої   обробки   даних   (арифметичні   та логічні дії);
• висока точність обчислень;
• оформлення результатів обробки даних у зручній для сприйняття людиною формі;
• великі обсяги первинних даних, зафіксованих у документах;
• комбінування даних за різними критеріями обробки;
• згортання даних (синтетичний облік);
• розгортання даних (аналітичний облік);
• можливість передачі на відстань;
• тривалість зберігання.

Особливості економічної інформації враховуються при розробці нових систем обліку чи модернізації існуючих.

Фінансову інформацію можна класифікувати за різними критеріями, що дозволяє структурувати її виходячи з бажаного стану системи обліку.

Для отримання економічної інформації, що задовольняє вимоги користувачів, важливе значення має технологічна структура обліку за допомогою якої здійснюється збір і обробка даних. Технологічна система включає інструментарій, завдяки якому неупорядкований масив фактів господарської діяльності, зафіксований у різноманітних документах, перетворюється на інформаційні ресурси.

До інструментів фінансового обліку належать:

• групування документів за різними ознаками (за центрами витрат, за елементами витрат);
• оцінювання фактів (використання різних методів оцінки активів);
• рахунки обліку (на рахунках відбувається стискання чи розгортання інформації);
• подвійний запис;
• стискання даних (у регістрах синтетичного обліку);
• розгортання даних (у регістрах аналітичного обліку);
• визначення собівартості (калькуляція);
• складання звітності.

Проектування системи фінансового обліку пов’язано, перш за все, з визначенням переліку об’єктів, що підлягають відображенню в документах. На основі такого реєстру складається альбом документів, які характеризують кожний об’єкт обліку. Документи визначають надходження, списання, нарахування, переоцінку та інші зміни всередині об’єкта обліку.

Одним з важливих інструментів системи обліку є процес оцінки кожного з фактів, що знайшов відображення у документі. Оцінка вважається питанням методології. Оцінка об’єктів регламентується стандартами обліку, в яких наводяться варіанти оцінок окремих видів активів.

Після оцінювання визначається на якому рахунку потрібно відобрази факти господарської діяльності, що зафіксовані у первинних документах Кількість рахунків визначається наявністю об’єктів, що підлягають обліку на конкретному підприємстві, тому необхідно розробляти робочий план рахунків. Такий план передбачає виділення синтетичних рахунків і деталізований код аналітичних рахунків для кожного підприємства окремо.

За допомогою інструментів обліку можна розробити нову інформаційну систему або вдосконалити існуючу. Основне у цьому процесі — запити розробника [4, c. 65].

Удосконалення інформаційної системи передбачає дослідження процесу збору інформації та її аналізу на конкретному підприємстві.

Перегляд організаційної і функціональної структури відбувається при (реорганізації у певних масштабах структури системи та її елементів, ліквідації, уведенні нових чи посиленні окремих напрямків взаємодії, скороченні або збільшенні кількості управлінських інстанцій; зміна форм управління, посилення централізації чи децентралізації функцій, перерозподіл прав і обов’язків посадових осіб та органів управління, впорядкування прав, обов’язків і форм взаємодії у системі управління; уточнення положень про функції та задачі об’єктів системи та інших випадках.

Фінансова звітність – це сукупність форм звітності, складених на підставі даних фінансового обліку з метою надання користувачам узагальненої інформації про фінансовий стан і діяльність підприємства, а також зміни в його фінансовому стані за звітний період в зручній та зрозумілій формі для прийняття цими користувачами ділових рішень.

Саме із звітності починається перше знайомство з діяльністю підприємства. Вона становить основу інформаційного забезпечення аналізу фінансового стану підприємства.

Уточнення документообороту при вдосконаленні процесу діловодства, впорядкуванні документообороту, уніфікації форм і змісту документів, визначенні складу необхідної для нормального функціонування системи інформації, погодженні обсягів і періодичності потоків інформації, встановленні категорій терміновості видів інформації та ін.

Поліпшення інформаційної бази передбачає вдосконалення та впорядкування нормативного господарства, систем класифікації, кодування і методів отримання інформації.

Отже, визначається широке коло проблем, вирішення яких ще до створення інформаційної системи дасть можливість передбачити напрями поліпшення якості системи обробки інформації [7, c. 91-92].

2. Аналіз та способи оброблення фінансової інформації при оподаткуванні підприємства

Фінансова звітність підприємства – бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище підприємства на певну дату, результати його діяльності та рух грошових коштів за звітний період. Підприємство регулярно повинно складати звіт для:

• сприяння плануванню і контролю організаційної діяльності;
• успішної співпраці з постачальниками фінансів;
• виконання вимог законодавства;
• цілей оподаткування.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) запроваджені форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам. На сьогодні, згідно вимог статі 11 Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність підприємства включається:

• Форма 1 “Баланс” – звіт проф. Фінансовий стан, що відображає активи, зобов’язання і підприємства на встановлену дату.
• Форма 2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та попередній періоди.
• Форма 3 “Звіт про рух грошових коштів”, що відображає надходження та витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і фінансовим напрямками діяльності підприємства.
• Форма 4 “Звіт про власний капітал”, що відбиває зміни у складі власного капіталу протягом звітного періоду.

“Примітки до звітів” – сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів, розкривають іншу інформацію.

Форми та порядок складання цих звітів відображаються в П(С)БО №2-5, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. №87, а вимогам до змісту інформації в Примітках до звітів; — у всіх П(С)БО.

Планування і контроль організаційної діяльності на підприємстві сприяє поліпшенню системи управління підприємством і попереджує:

• затоварення;
• помилки в розрахунках цін;
• розкрадання запасів;
• виявлення нерентабельних операцій;
• безнадійні борги;
• інше.

Мета складання фінансової звітності – надати користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Порядок надання фінансової звітності користувачам визначається чинним законодавством [1, c. 34-35].

Фінансова звітність забезпечує інформаційні потреби користувачів щодо:

• придбання, продажу та володіння цінними паперами;
• участі в капіталі підприємства;
• оцінки якості управління;
• оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання;
• забезпеченості зобов’язань підприємства;
• визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;
• регулювання діяльності підприємства;
• інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, які не можуть вимагати звітів, складених з урахуванням їх конкретних інформаційних потреб.

Для того, щоб фінансова звітність підприємства задовольняла інформаційні потреби різних категорій користувачів, її потрібно складати згідно з єдиними принципами, відображеними в ст.. 4 Закону про бухгалтерський облік, а саме:

• обачності, згідно з яким методи оцінки, що застосовуються в бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;
• повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що приймаються на її основі;
• автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства;
• послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності;
• безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов’язань підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;
• нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей;
• превалювання змісту над формою, за яким операції повинні обліковуватись відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;
• історичної (фактичної) собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;
• єдиного грошового вимірника, який передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.
• періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

На базі форми фінансової звітності, взаємопов’язуючих всі напрями діяльності підприємства, можливо приймати управлінські рішення в цілому по підприємству [3, c. 57-58].

Фінансові звіти необхідні для визначення бази, від якої нараховують податки. Фінансова інформація, яка міститься у фінансовій звітності і яку надають користувачам, повинна відповідати певним вимогам, це:

• достовірність (надійність) – об’єктивність і правдивість наведених даних для використання, що забезпечує правильність розуміння та призначення інформації, інакше висновки, зроблені за результатами аналізу, не відповідатимуть дійсності, а пропозиції аналітиків можуть не лише не принести користі підприємству, а й зашкодити йому;
• вчасність здатність вплинути на прийняття рішення користувачем і задовольнити його інтереси в потрібний момент або до певного терміну;
• доступність і зрозумілість – трактування користувачем інформації має бути однозначне;
• конфіденційність — надання користувачам лише тієї інформації, яка не завдає збитків підприємству;
• єдність інформації – виражає необхідність усунення уособленості та дублювання різних джерел інформації, та означає, що кожна господарська дія, яка забезпечує зміну фінансового стану, повинна реєструватися тільки один раз, а отримані результати можуть використовуватись і в плануванні, і в контролі, і в аналізі;
• раціональність – необхідність мінімуму затрат на збирання, зберігання і використання даних, та вдосконалення інформаційних потоків через виведення надлишкових даних і введення тих, які потрібні.

Таким чином, якщо керівництво підприємством слабке в сфері маркетингу, роботи з кадрами та виробництві, не розвиваються у фінансових звітах, вони будуть неспроможні оцінити ефективність своїх дій, а підприємство не буде мати успіху. Кожний, втягнутий у сферу керівництва підприємницькою діяльністю, повинен знати, як інтерпретувати ці звіти.

Неповна інформація не дає можливості отримати уявлення про об’єкт, що його вивчають. Надлишок інформації не дає змоги винайти єдине раціональне рішення.

Фінансова інформація повинна підлягати певному обробленню перед подачею її користувачам.

До основних способів оброблення фінансової інформації відносять:

• при горизонтальному аналізі (який дає змогу виявити відхилення статей звітності порівняння з іншим періодом), це – групування відносні величини, аналіз коефіцієнтів;
• при вертикальному аналізі (який дає змогу визначити частку окремих статей звітності в сумі), це – порівняння, середні величини, аналіз динаміки показників.

Широке використання у фінансовому аналізі знайшли групування інформації, тобто поділ загальної сукупності показників, що їх вивчають, на однорідні групи за відповідними ознаками.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати [5, c. 64-65].

Для забезпечення достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов’язані проводити інвентаризацію активів і зобов’язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Підприємства зобов’язані подавати квартальну та річну фінансову звітність органам, до сфери управління яких вони належать, трудовим колективам на їх вимогу, власникам (засновникам) відповідно до установчих документів, органам виконавчої влади (органам Державного комітету статистики України). Квартальна фінансова звітність подається не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним періодом, річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком. Фінансова звітність підприємств не становить комерційної таємниці.

Під комерційною таємницею підприємства мають на увазі відомості, пов’язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам.

До відомостей, які не становлять комерційної таємниці, відносяться:

— установчі документи, документи, що дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

— інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

— дані, необхідні для перевірки, обчислення та сплати податків та інших обов’язкових платежів;

— відомості про чисельність та склад працівників, їх заробітну плату в цілому та за професіями і посадами, а також наявність вільних робочих місць;

— документи про сплату податків і обов’язкових платежів;

— інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

— документи про платоспроможність;

— відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

— відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства.

Відкриті акціонерні товариства зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним року оприлюднювати річну фінансову звітність шляхом публікації у періодичних виданнях або розповсюдження її у вигляді окремих друкованих видань [2, c. 82-83].

Отже, базуючись на даних бухгалтерського обліку, фінансова звітність лише фіксує факт події, що вже мала місце у минулому, а також відображає оцінку менеджментом деяких майбутніх подій, які впливають на фінансовий стан підприємства на звітну дату.

Саме з цієї причини фінансову звітність прийнято асоціювати з результатом минулих подій, а більша частина рішень приймається виходячи із майбутніх очікувань. Однак, не проаналізувавши минуле, іноді дуже важко об’єктивно оцінити майбутнє. Тому фінансова звітність, подана у динаміці, була, є і буде найважливішим критерієм успішності бізнесу, тобто його обличчям.

Отже, загальне розуміння важливості якісної фінансової інформації вже давно сформовано у власників і менеджменту крупного бізнесу.

Висновки

Все розмаїття відносин, в яке підприємство вступає з суб’єктами зовнішнього середовища, базується на фінансовій інформації про це підприємство, що дозволяє оцінити можливість практичної реалізації свої економічних інтересів у взаємовідносинах з ним. Фінансова інформація представляє собою набір даних (в систематизованій певним чином формі) про стан:

—  господарських ресурсів, зобов’язань і фінансових джерел фірми;

—  рівня прибутку і витрат, що дозволяють судити про очікувані доходи і пов’язані з ними ризики;

—  оборотів фірми і якості її активів;

—  обсягу і якості потоків грошових коштів.

Кожне підприємство розпоряджається трьома потоками фінансової інформації: нормативною, плановою і фактичною. Однак, зовнішньому користувачу доступні лише фактичні дані про фінансовий стан підприємства. Ця обставина ускладнює задачу користувача з розрахунку рівня ризиків, оскільки найбільш надійний спосіб оцінки рівня ризику, ніж дистанції між плановими і фактичними даними, зовнішньому користувачу недоступний.

З іншого боку, фінансова інформація, яка є продуктом праці вищого менеджменту кожного підприємства, формується, виходячи з ідеї раціонального управління фінансами. Це об’єктивне за своєю природою переважне право вищого менеджменту підприємства формувати фінансову інформацію безперечно нехтує інтересами інших користувачів. Саме ця обставина – головна причина появи асиметрії фінансової інформації.

Складне переплетіння інтересів різних користувачів інформації спричиняє побудову фінансової інформації на певних принципах, що ґрунтуються на об’єктивних аргументах і максимально задовольняють інтереси всіх користувачів.

Список використаної літератури

1. Бадида М. Оподаткування підприємств та шляхи його вдосконалення в Україні: Дис… канд. екон. наук: 08.04.01 / Київський національний економічний ун-т. — К., 2002. — 201 арк.
2. Волкова І. Фінансовий облік — 2 [Текст] : навчальний посібник посібник для студентів вузів / Ірина Волкова, 2009. — 221 с.
3. Лень В. Звітність підприємства [Текст] : навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Василь Лень, Валентина Гливенко, 2010. — 671 с.
4. Маглаперідзе А. Податковий менеджмент: навч. посіб. / Алла Маглаперідзе, Валентина Храпкіна, 2008. — 327 с.
5. Нашкерська Г. Фінансовий облік: Навчальний посібник / Галина Нашкерська,, 20052009. — 502 с.
6. Фінанси: Навчальний посібник / Володимир Загорський, Ольга Вовчак, Ігор Благун, та ін., 2006. — 247 с.
7. Фінанси: Навчальний посібник / Оксана Близнюк, Людмила Лачкова, Віктор Оспіщев та ін.; за ред. : В. І. Оспіщева, 2008. — 366 с.
8. Фінанси: Навчальний посібник / Оксана Близнюк, Людмила Лачкова, Віктор Оспіщев та ін.; За ред. В. І. Оспіщева, 2006. — 415 с.