Вступ

Євроінтеграція – цивілізаційний вибір України, одна з ключових вимог Революції гідності. У системі зовнішньополітичних пріоритетів України вона посідає особливе місце.

28 лютого 1986 р. було підписано Єдиний Європейський Акт, який відкрив шлях до поглиблення європейської інтеграції. Згідно з цим документом до 1 січня 1993 року мав бути створений Єдиний внутрішній ринок. Він поставив питання про створення Європейського Союзу, який повинен був стати не лише економічною організацією, а й політичною. Цей акт затвердив також прапор ЄЕС — блакитне полотнище з жовтими зірками (їх було на той час 12 — за кількістю країн-членів ЄЕС), розташованими колом, та гімн — для нього було вибрано «Оду радості» Л. ван Бетховена. 7 лютого 1992 р. — укладений Маастрихтський договір, після ратифікації якого 1993 було створено Європейський Союз.

Виступаючи на XVII саміті Україна – ЄС, який відбувся у Києві 27 квітня 2015 р., Президент України П. Порошенко наголосив, що перспектива членства у ЄС є стратегічним орієнтиром українських прагнень до перетворення і ключовою метою, заради якої проводяться реформи. Уперше Україна брала участь у саміті в статусі держави, яка уклала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом.

Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Як невід’ємна частина Європи Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку.

1. Особливості євроінтеграції в країнах — майбутніх членах ЄС

Членом Європейського Союзу може стати будь-яка країна географічно розташована у Європі, яка відповідає критеріям викладеним у Маастрихтському договорі (див. Копенгагенські критерії). Серед них це демократичні (верховенство права, дотримання прав людини, тощо) та економічні (стабільна ринкова економіка).

Станом на 2015 рік, офіційними кандидатами на вступ у ЄС є Албанія, Ісландія, Македонія, Сербія, Чорногорія та Туреччина. 15 лютого 2016 року заявку на членство подала Боснія і Герцеговина. Потенційним кандидатом (який ще не подав заявку на членство) є Косово.

Швейцарія та Норвегія не планують офіційного подання заявки на членство, але без того вони є досить тісно інтегровані з Європейським Союзом зокрема в рамках Європейської асоціації вільної торгівлі та Шенгенської угоди.

Увесь регіон Західних Балкан отримав перспективу членства в ЄС ще в 2005 році, а окремі держави почали зближення з ЄС задовго до того. На сьогодні повноправними членами Євросоюзу стали Словенія (2004) і Хорватія (2013). У статусі кандидата перебувають Македонія (з 2005 року), Чорногорія (з 2010 року), а також Албанія (2014) і Сербія (2012).

Економічне зростання спостерігається протягом останніх трьох років. У МВФ відзначають, що країна успішно пережила масштабну повінь у травні 2014 року, яка уповільнила темпи річного зростання економіки з 2,5% до 1,1%.

Зрештою, ВВП на душу населення Боснії та Герцеговини в 2015 році становив 3,6 тис. євро – далеко не найгірший результат (в Україні він лише трохи перевищив 2 тис. євро). А до 2020 року, як очікує МВФ, цей показник може зрости до 4,8 тис. євро.

У чому ж тоді унікальність прикладу Боснії і Герцеговини? Напевно, в тому, що успіхи на європейському шляху показує країна, вже давно і безнадійно віднесена до «нежиттєздатних держав».

Нагадаємо, в нинішньому вигляді країна виникла за підсумками Дейтонських угод 1995 року, що зупинили війну в регіоні. Ці ж угоди визначили унікальний статус Боснії і Герцеговини як квазі-конфедерації, що складалася з двох частин: Федерації Боснії і Герцеговини, а також Республіки Сербської.

Кожна з них має свої органи влади: парламент, уряд і президента, а також особливу правову систему. Навіть загальна валюта – конвертована марка – була створена у двох дизайнах для кожної з частин країни.

Перевага БіГ – у тому, що обидві її складові частини підтримують європейський вектор інтеграції. А це змушує їх шукати компроміс у зовнішній політиці.

Тим більше, що альтернативи євроінтеграції немає – адже навіть Сербія готується до членства в ЄС. А це протвережує навіть прихильників слов’янської єдності в Республіці Сербській.

В Україні ж РФ щосили намагається нав’язати особливий статус регіонам, які декларують протилежний зовнішній курс. Це не дозволяє навіть сподіватися на консенсус, хай навіть такий хиткий, як в БіГ.

2. Сучасний стан і перспективи української євроінтеграції

Для України європейська інтеграція – це шлях модернізації економіки, подолання технологічної відсталості, залучення іноземних інвестицій і новітніх технологій, створення нових робочих місць, підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника, вихід на світові ринки, насамперед на ринок ЄС. Як невід’ємна частина Європи Україна орієнтується на діючу в провідних європейських країнах модель соціально-економічного розвитку.

Політичні переваги інтеграції України у ЄС пов’язані зі створенням надійних механізмів політичної стабільності, демократії та безпеки. Зближення з ЄС є гарантією, а виконання його вимог – інструментом розбудови демократичних інституцій в Україні. Крім того, членство у ЄС відкриє шлях до колективних структур спільної безпеки Євросоюзу, забезпечить ефективнішу координацію дій з європейськими державами у сфері контролю за експортом і нерозповсюдження зброї масового знищення, дасть змогу активізувати співробітництво в боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, контрабандою, нелегальною міграцією, наркобізнесом тощо.

Як відомо, Європейський Союз й Україна почали переговори щодо Угоди про асоціацію у 2007 р., а в 2008 р. – щодо поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ЗВТ) як невід’ємної складової частини Угоди про асоціацію.

Довгі роки плідної роботи дали змогу Верховній Раді України та Європейському парламенту 16 вересня 2014 р. ратифікувати Угоду про асоціацію між ЄС та Україною, що дало можливість розпочати тимчасове застосування відповідних положень Угоди про асоціацію з 1 листопада 2014 р., водночас тимчасове застосування розділу про ЗВТ розпочнеться з 1 січня 2016 р.

На першому засіданні Ради асоціації між Україною та ЄС 15 грудня 2014 р. сторони домовилися актуалізувати Порядок денний асоціації Україна – ЄС (див. рисунок).

На відміну від Плану дій Україна – ЄС, який українська сторона здебільшого виконувала самотужки, ефективна реалізація спільного ПДА залежить, не в останню чергу, від глибшого залучення Євросоюзу до процесів реформування України та поглиблення інтеграційних процесів між Україною та ЄС. Ідеться також про розширення кола секторальних діалогів між профільними міністерствами і відомствами України та підрозділами Європейської комісії й агентствами ЄС, а також залучення практичного сприяння й допомоги ЄК і держав-членів ЄС до процесу системного законодавчого наближення України до Європейського Союзу та виконання інших пріоритетів ПДА.

Для забезпечення процесу моніторингу та щорічного перегляду документа був створений механізм спільного комітету на рівні старших посадових осіб щодо імплементації Порядку денного асоціації Україна – ЄС. Перше засідання комітету ПДА відбулося 26 січня 2010 р. у Києві.

З метою актуалізації Порядку денного асоціації з урахуванням кардинальних змін, що відбулися у відносинах сторін у 2014 р., за дорученням Прем’єр-міністра України А. Яценюка урядовим офісом з питань європейської інтеграції за участі зацікавлених центральних органів виконавчої влади, органів державної влади 10 березня 2015 р. завершено узгодження оновленого ПДА із Європейською службою зовнішніх дій.

13 березня 2015 р. Кабінетом Міністрів прийнято Розпорядження «Про схвалення рекомендації Ради асоціації між Україною та ЄС про імплементацію Порядку денного асоціації між Україною та ЄС» (№ 207).

16 березня 2015 р. Рада асоціації схвалила оновлений Порядок денний асоціації (шляхом обміну листами). Будучи узгодженим між урядом України та ЄС і його державами-членами, цей документ є основним політичним інструментом реалізації та моніторингу Угоди про асоціацію.

У документі зазначено, що метою цього Порядку денного асоціації є підготувати та сприяти імплементації Угоди про асоціацію через створення практичного середовища, у якому можуть бути реалізовані найважливіші цілі політичної асоціації та економічної інтеграції, та через визначення переліку пріоритетів для спільної секторальної роботи.

Сторони визначають пріоритети Порядку денного асоціації, які доповнюють зобов’язання сторін відповідно до Угоди про асоціацію для повної імплементації цієї Угоди. Зокрема, наразі визначено 10 короткострокових пріоритетів у сфері реформування Конституції України, судової системи, законодавства про вибори, сфер боротьби з корупцією, державного управління, енергетики, дерегуляції, державних закупівель, оподаткування та зовнішнього аудиту, які є першочерговими для України.

Передбачено, що ЄС надаватиме Україні підтримку у виконанні нею цілей і пріоритетів ПДА через застосування всіх наявних ресурсів допомоги ЄС, а також через обмін досвідом, поширення кращих практик та ноу-хау. Як частина цих зусиль група підтримки України при Європейській комісії, що була заснована у 2014 р., надає технічну допомогу та поради державним органам влади України щодо порядку денного реформ у тісній координації з Європейською службою зовнішньої діяльності (ЄСЗД), представництвом ЄС у Києві та державами-членами. Україна також має скористатися повною мірою допомогою консультаційної місії ЄС з реформування сектору громадської безпеки як частини комплексної допомоги ЄС у процесі реформування. ЄС також заохочуватиме та ініціюватиме координацію підтримки з боку інших партнерів України. Для підтримки виконання ПДА також застосовуватимуться відповідні європейські фінансові інструменти.

Реалізація Порядку денного асоціації є предметом і частиною процесу щорічного звітування, моніторингу та оцінки.

Українські та зарубіжні посадовці оцінили прийняття оновленого Порядку денного асоціації як сприяння процесу поглибленого реформування й модернізації економіки України. Про це сказала верховний представник ЄС з питань зовнішньої політики і політики безпеки Ф. Могеріні. На думку міністра закордонних справ України П. Клімкіна, єдина, демократична і європейська Україна стане найкращою відповіддю на виклики сучасності та найкращою відповіддю агресору на його злочинні плани щодо підриву демократичних принципів і свобод в Українській державі.

Відкритим залишається питання створення в Україні окремого міністерства або нацагентства. У будь-якому випадку обрана установа повинна мати сильну інституційну потужність – розгалужену структуру, широкий набір повноважень – і тісно співпрацювати як з усіма профільними відомствами на центральному рівні, так і з регіональною та місцевою владою. Можливо, для ефективного європоступу відповідні структурні одиниці повинні існувати в усіх органах виконавчої влади – таким чином вибудується кадровий потенціал, потреба в якому з подальшим зближенням з Євросоюзом тільки зростатиме.

Висновки

Отже, перспектива європейської інтеграції залишається відкритою для всіх країн (балканського) регіону. Але кожна з цих країн повинна показати достатню політичну волю у втіленні політичних та економічних реформ, а також довести свою повагу до європейських цінностей.

Україна також веде активну роботу щодо євроінтеграції й вже було здійснено багато кроків вперед, які довели серйозність намірів, однак перед нами стоїть ще дуже багато проблем, які потребують негайного вирішення.

Оскільки відомо, що успішність будь-якої євроінтеграційної політики полягає не в твердженнях і деклараціях про європейський вибір, а в банальному слідуванні принципам та цілям цієї політики.

Європейський вибір України відкриває нові перспективи співробітництва з розвинутими країнами континенту, надає можливості економічного розвитку, зміцнення позицій України у світовій системі міжнародних відносин. Це – найкращий спосіб реалізації національних інтересів.

Список використаної літератури

1. Євроінтеграція в трудовій та науковій сферах [Текст] // Соціальний захист. — 2015. — № 9-10. — С. 12-13
2. Помінчук, Н. Дорожня карта євроінтеграційних реформ на 2015 рік [Текст] / Надія Помінчук // Фінансовий контроль. — 2015. — № 4. — С. 54-57
3. Соціальний вимір євроінтеграції [Текст] // Соціальний захист. — 2015. — № 11-12. — С. 3-4
4. Соціальний діалог як інструмент євроінтеграції [Текст] // Соціальний захист. — 2015. — № 9-10. — С. 20
5. Шульц С. Інноваційний вектор євроінтеграції України: проблеми та перспективи [Текст] / Світлана Леонідівна Шульц, Олена Миколаївна Луцків // Стратегічні пріоритети. — 2014. — № 3. — С. 157-165