Вступ

Україна як незалежна держава, потребує створення системи ергономічного забезпечення свого промислового комплексу і життєзабезпечення населення. Обидві ці складові тісно пов’язані між собою, оскільки людина, беручи участь у виробництві промислової продукції і проводячи третину життя на робочому місці і в робочому приміщенні, будучи не тільки виробником, але і споживачем промислової продукції, повинна бути забезпечена, відповідно до міжнародних норм, всіма засобами захисту здоров’я і безпеки.

З іншого боку, ринкова економіка і високий рівень соціального захисту трудящих, що задається міжнародними нормами і стандартами, диктують особливі підходи до створення і розповсюдження промислової продукції. Необхідні норми та системи як державного, так і суспільного забезпечення дотримання ергономічних норм і норм безпеки на робочих місцях, а також забезпечення ергономічності промислової продукції.

Крім того, вступ України до Ради Європи передбачає дотримання нею всіх міжнародних норм і конвенцій, які характерні для демократичного і цивілізованого суспільства.

Розвиток ергономіки – міжгалузева і міжрегіональна проблема, вирішення якої сприяє виходу виробництва з кризи, становленню сфери послуг і створенню конкурентоздатної продукції. Особливо це актуально у зв’язку з тенденцією до подальшого скорочення частки населення, зайнятого у сфері нематеріального виробництва (вже сьогодні в країнах ЄЕС, США і Японії ця частка не перевищує 25-30 %), що характерне для всіх промислово розвинених країн. Враховуючи орієнтацію продуктивних сил України на обслуговування військово-промислового комплексу і сільськогосподарського виробництва на користь всього колишнього СРСР, що склалася історично, ці завдання можуть бути вирішені лише на основі комплексного обліку проблем життєзабезпечення людини із застосуванням програмних методів регулювання і здійснення державної підтримки розвитку ергономіки.

Ергономічні вимоги як елемент покращання життєдіяльності людини

Ергономіка вивчає людину та її діяльність, що пов’язана з використанням технічних засобів. Основним об’єктом дослідження ергономіки є система “людина-машина”. Метою ергономіки, як науки, є оптимізація системи “людина-машина” з врахуванням природних можливостей та особливостей працюючої людини.

На рис. 1 наведена схема міжнаукових зв’язків ергономіки, за допомогою якої можна визначити її місце серед інших наук про працю, виявити шляхи її формування та застосування.

Відомо, що життєдіяльність людини постійно супроводжується витратами енергетичних запасів, які і визначають важкість праці. Енергетичні втрати поновлюються харчуванням. Це необхідно для забезпечення постійного обміну енергії, тобто безперечною умовою життя. Життя людини постійно супроводжується безперервною витратою енергії. Навіть коли людина знаходиться у стані спокою, енерговитрати теж є – на роботу серця, інших органів та систем. Кількість такої енергії, що витрачається, дістала назву енергії основного обміну. Витрати енергії на основний обмін можуть коливатися залежно від статі, віку, стану центральної нервової системи, інтенсивності функцій ендокринної та ферментної систем та багатьох інших факторів [5, c. 22-23].

Мова йде про незадовільні для безпеки людей умови праці, що існують внаслідок наднормативного використання виробничого ресурсу основних фондів та невідповідності техніко-технологічного рівня обладнання забезпеченню належної ергономічності специфіці умов виробництва. З огляду на високі показники фізичної спрацьованості основних виробничих фондів в Україні та браку її фінансової компенсації маємо ситуацію деіндустріалізації вітчизняної економіки. Це щодо технічного аспекту суспільно-економічного відтворення, який становить основу так званого штучного економічного капіталу [6, с.133] для процесу сталого розвитку.

Трудові процеси є частиною виробничого процесу — сукупності цілеспрямованих технологічних і трудових дій, у результаті яких предмети праці під впливом процесу праці перетворюються на продукти праці. Виробничі процеси класифікуються у такий спосіб (див. схему 3):

Раніше проблема оцінки вартості життя виникала епізодично при необхідності вирішення вузькоспеціалізованих задач. Долучення України до загальноєвропейських та загальносвітових цінностей, де в основу покладено пріоритет прав і свобод кожної людини, після розпаду тоталітарної системи спонукає до нового погляду на цю проблему і вимагає ретельного обґрунтування економічного еквіваленту вартості життя людини (табл. 1).

Ергономічні показники характеризують систему “людина – виріб” і враховують комплекс гігієнічних, антропометричних, фізіологічних і психологічних властивостей людини, які проявляються у виробничих і побутових процесах.

Номенклатура ергономічних показників якості поширюється на промислові вироби та їх елементи.

Оцінювання ергономічних показників проводиться шляхом зіставлення значень заданих і базових ергономічних характеристик. У більшості випадків за базу для порівняння приймають ергономічні вимоги, наведені в спеціальних довідках [4, c. 168].

У тих випадках, коли можна визначити залежність між одним з основних показників призначення виробу, наприклад, показником продуктивності і вибраними ергономічними показниками, їхнє оцінювання необхідно проводити за величиною змінення показника призначення.

Оцінювання ергономічних показників може проводитися також експертами, які спеціалізуються у сфері ергономіки стосовно конкретної галузі промисловості.

Таблиця 1. Диференціація життєвого рівня населення

Наразі методологія системно-динамічного прогнозування впливу об’єктів техносфери на людину та довкілля знаходиться у стадії становлення, тому поки що єдиної методики стосовно оцінки вартості життя не існує. Такий стан справ знаходить відображення у дуже великих розбіжностях щодо значень цього показника, визначеного за різними методами.

Вартість життя — це соціально-економічний показник, котрий у грошовому еквіваленті ототожнює суму, яку може виділити держава для врятування життя або надання компенсації за втрату життя чи працездатності свого громадянина, виходячи з конкретних економічних можливостей.

Важливою ергономічною вимогою, виконання якої забезпечує високий рівень обліку, контролю та аналізу, є оптимізація параметрів середовища. Основними такими параметрами є рівень освітлення приміщення бухгалтерії, інтелектуальне і зорове навантаження, естетичний рівень світлокольорової композиції в робочій зоні, рівень дисципліни праці та ін.

Найбільш адекватним методом оцінки вартості життя є використання величини усередненої частки ВНП, яку створює індивідуум впродовж свого життя з урахуванням соціальних виплат та інших витрат держави, тобто метод урахування потенційної втрати частки ВНП.

Вартість життя є змінною величиною, яка безпосередньо залежить від величини створеного річного ВНП надушу населення, тобто від економічного стану держави.

Основним джерелом інформації про життєвий рівень населення в цілому та окремих верств, його характеристики за структурою доходів і витрат, споживання товарів і послуг залежно від рівня матеріальної забезпеченості, кількісного складу домогосподарств і за іншими соціально-економічними аспектами є вибіркове обстеження умов життя домогосподарств. Матеріали такого обстеження використовуються при обчисленні за загальноприйнятою в міжнародній практиці методологією макроекономічних показників (зокрема індексу споживчих цін) при розробці механізму соціального захисту населення і визначенні соціальних нормативів.

Розрізняють систему зведених показників, які розраховуються для всього населення на основі макроекономічних показників (таких як національний дохід і валовий внутрішній продукт), і систему показників рівня життя різних соціально-економічних груп населення на основі вибіркових обстежень бюджетів сімей (таких як доходи, витрати, споживання окремих видів продуктів та ін.).

Основним показником, який офіційно використовується фахівцями ООН для зіставлення оцінки рівня і якості життя населення в різних країнах світу, є індекс людського розвитку (ІЛР). Він являє собою інтегральну оцінку трьох складових компонент, що характеризують довголіття, рівень освіти і доходів населення країн світу.

Важливими ергономічними факторами в художньому конструюванні є вибір і компоновка систем керування, конструювання органів керування та засобів індикації.

Система та органи керування вибираються на основі ретельного аналізу техніко-економічних вимог з врахуванням роду виконуваних ними операцій. Існує три основні системи керування: ручна, змішана та автоматична.

Органи керування поділяються наступним чином:

1. Органи включення і виключення (кнопки, рукоятки подачі тощо).
2. Органи переключення – коробки передач для різного ступеневого переключення, поворотні штурвали.
3. Органи регулювання – маховики і штурвали для механічного регулювання, рукоятки, кнопки.
4. Органи аварійної дії за формою виконання в основному співпадають з органами включення виключення, про те вони швидко спрацьовують у результаті штовхання від себе або вниз, натиском долоні тощо.

Компоновка і конструювання органів керування – належне взаємне розміщення всіх видів обладнання та його зовнішнє оформлення. Тут необхідно врахувати психолого фізіологічні, гігієнічні та естетичні вимоги. Із введенням автоматики великого значення набуває раціональне розміщення великої кількості пристроїв контролю та дистанційного керування.

Для прогнозування рівня життя населення та його державного регулювання використовують показники соціальних гарантій населенню, такі як: прожитковий мінімум (мінімальний споживчий бюджет); величина вартості прожиткового мінімуму; вартісна величина «споживчого кошика» з продуктів харчування; межа малозабезпеченості; мінімальна заробітна плата та мінімальна пенсія; стипендія; допомога та інше.

Мінімальний споживчий бюджет та величина вартості прожиткового мінімуму як інструменти соціальної політики можуть бути використані:

• як орієнтири для регулювання доходів і витрат населення;
• для обґрунтування розмірів оплати праці;
• для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм;
• для регулювання міжгалузевого зростання заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями.

Аналізуючи причини нещасних випадків, важливо правильно оцінювати значення людського фактора. Досвід показує, що причини нещасних випадків потрібно шукати не тільки в особливостях індивідуальних характеристик людини, а й у недостатньому рівні організованої взаємодії з технікою. Помилки оператора можуть залежати, наприклад, від специфічної комбінації умов праці в системі «людина — машина — середовище», що включає засоби взаємодії, операційні задачі й методи, фізичне та соціальне середовище. Тому слід вважати, що помилка зумовлюється системою «людина — машина — середовище» в цілому, а не залежить тільки від одного оператора. Інколи буває, що небезпека безпосередньо зумовлена конструктивними недоліками, однак у більшості випадків невдала конструкція породжує помилкову дію людини [5, c. 27-28].

Встановлено, що причиною 15 % нещасних випадків на виробництві є конструктивні недоліки машин, агрегатів і автоматизованих ліній. Підтвердженням цього є те, що на деяких підприємствах при проектуванні нового та модернізації існуючого обладнання недостатньо враховуються вимоги інженерної психології, антропометрії, гігієни праці та інших наук, які є важливою основою ергономіки.

Реалізація ергономічних вимог дасть змогу забезпечити оптимізацію створення і функціонування системи автоматизованого обліку. Впровадження ергономічних вимог, норм і показників для створення і функціонування системи обліку здійснюється за допомогою розглянутих раніше методів, методик, інструкцій та інших нормативно-технічних документів. Такими документами є як загальні, так і галузеві стандарти з ергономіки, нормативно-довідкові документи з питань роботи з комп’ютером (наприклад, робочі інструкції).

Висновки

У вимогах і принципах ергономіки все більше враховуються основні виробничі питання, оскільки розвиток техніки поступово веде до зміни умов праці людини. У швидкісних машинах різко збільшується об’єм інформації за одиницю часу на реакцію персоналу, який обслуговує ці машини. Відповідно і зростає навантаження на нервову систему людини.

Накопичені наукою і практикою факти дозволяють припустити, що предметом ергодизайну як наукового напряму може стати динамічна топологія і геометрія предметного середовища життєдіяльності людини. Практичним результатом, у такому разі, буде не просто об’єднання дизайну і ергономіки, а розробка нових принципів і методів проектування з урахуванням реального внутрішнього і зовнішнього світу людини.

Список використаних джерел

1. ГОСТ 20.39.108-85. Требования по эргономике, обитаемости и технической эстетике [Текст] : Номенклатура и порядок выбора // Охорона праці. — 2010. — № 9. — С. 31-41
2. ГОСТ 12.2.033-78. Рабочее место при выполнении работ стоя: Общие эргономические требования // Охорона праці. — 2010. — № 9. — С. 26-30
3. ГОСТ 12.2.032-78. Рабочее место при выполнении работ сидя: Общие эргономические требования // Охорона праці. — 2010. — № 9. — С. 21-25
4. Желібо Є.П., Чмир А.І., Троян В.С., Савінов Є.О. Безпека життєдіяльності: Курс лекцій. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 356 с.
5. Крюкова І. Проблеми ергономіки // Економіка України. — 2009. — № 6. — С. 22-29
6. Пістун І.П. Безпека життєдіяльності: Навч.посіб. – Суми: Видавництво “Університетська книга”, 2001. – 301 с.