Вступ

1. Місце та роль ергономіки у організації діяльності фірми

2. Вимоги до ергономічних характеристик соціосистем

3. Технічні норми та нормативи у проектуванні соціосистем

Вступ

Нині актуальним стає питання про розвиток ергономіки організаційних систем. Саме цей напрям повинен забезпечувати комплексне бачення ергономічних проблем управління та організації професійної діяльності, формування ергономічної культури, раціоналізації умов праці, організаційного консультування, прогнозування і запобігання соціально-ризикованих ситуацій. Отже, висока ефективність праці, задоволеність працею, безпека та комфорт залежать від ефективності реалізації ергономічних технологій. Важливу роль в ергатичній системі відіграє виробниче середовище, яке можна схарактеризувати професійною, комунікативною, креативною, організаційною, етичною, соціальною, матеріальною сферами.

У зв’язку з переходом до комплексної автоматизації виробництва підвищується значення людини як суб’єкта праці та управління. Людина несе відповідальність за ефективну роботу всієї технічної системи: помилка може призвести до надто тяжких наслідків.

Ергономіка займається комплексним вивченням та проектуванням трудової діяльності з метою оптимізації знарядь, умов та процесу праці, а також професійної майстерності. Предметом її вивчення є трудова діяльність, а об'єктом дослідження — система "людина — виробниче середовище”.

Ергономіка належить до таких наук, які розрізняють за предметом та специфічним збігом методів, застосовуваних ними. Вона значною мірою використовує методи дослідження психології, фізіології та гігієні праці.

Проблема полягає в координації різних методологічних прийомів при розв’язанні будь-якого ергономічного завдання, у наступному узагальненні та синтезуванні отриманих за їх допомогою результатів. У деяких випадках цей процес спричинює створення нових методів дослідження в ергономіці, які відрізняються від методів дисциплін, на основі яких вона виникла.

1. Місце та роль ергономіки у організації діяльності фірми

У наш час використання ергономічних принципів і рекомендацій є особливо потрібним для створення нових і модернізації існуючих видів обладнання. Використання досягнень ергономіки дозволяє суттєво змінити зміст праці людини, полегшити і підвищити її продуктивність.

Виникнувши на перетині психології, фізіології, гігієни праці, антропології та технічних наук, ергономіка виробила свої наукові концепції й методологію.

На рис. 1 наведена схема міжнаукових зв'язків ергономіки, за допомогою якої можна визначити її місце серед інших наук про працю, виявити шляхи її формування та застосування.

Рис. 1. Блок-схема зв'язків ергономіки та сфери її застосування

Можливості використання ергономічних принципів і рекомендацій для вдосконалення охорони праці широкі й різноманітні. Одним із головних напрямів використання ергономічних принципів з метою оптимізації взаємодії людини й техніки є зниження небезпеки праці та створення умов щодо її полегшення. Аналізуючи причини нещасних випадків, важливо правильно оцінювати значення людського фактора. Досвід показує, що причини нещасних випадків потрібно шукати не тільки в особливостях індивідуальних характеристик людини, а й у недостатньому рівні організованої взаємодії з технікою. Помилки оператора можуть залежати, наприклад, від специфічної комбінації умов праці в системі "людина — машина — середовище", що включає засоби взаємодії, операційні задачі й методи, фізичне та соціальне середовище. Тому слід вважати, що помилка зумовлюється системою "людина — машина — середовище" в цілому, а не залежить тільки від одного оператора. Інколи буває, що небезпека безпосередньо зумовлена конструктивними недоліками, однак у більшості випадків невдала конструкція породжує помилкову дію людини[2, c. 49-50].

Встановлено, що причиною 15 % нещасних випадків на виробництві є конструктивні недоліки машин, агрегатів і автоматизованих ліній. Підтвердженням цього є те, що на деяких підприємствах при проектуванні нового та модернізації існуючого обладнання недостатньо враховуються вимоги інженерної психології, антропометрії, гігієни праці та інших наук, які є важливою основою ергономіки. Роль ергономічних технологій у забезпеченні якості життя людини ілюструє рис. 2.

Рис. 2. Роль ергономічних технологій у забезпеченні якості життя

Первинною функцією ергономічних технологій є обґрунтування ергономічних вимог. Ергономічні вимоги містять нормовані параметри процесів, властивостей і умов діяльності, що задаються замовником ергатичної системи, реалізація яких забезпечить досягнення бажаних рівнів ергономічних властивостей створюваної ергономічної системи. Отже, сукупністю ергономічних вимог є набір параметрів майбутньої ергатичної системи, яку хотів би отримати замовник. На жаль, чимало ергономічних вимог мають деколи суперечливий характер, і неконкретність деяких з них не дозволяють конструктору врахувати їх у повному обсязі. Виникає потреба приймати компромісні рішення під час їхньої реалізації, унаслідок чого рівні ергономічних властивостей ергатичної системи не завжди збігаються із заданими.

Концепція функціонального комфорту, що розроблена в ергономіці відповідно до трудової діяльності, і є теоретичною підставою для її оптимізації. Функціональний комфорт визначають як оптимальний функціональний стан людини, що активно діє (працює), який свідчить про сприятливі для неї умови, засоби діяльності, її мету, процеси і зміст [2, c.69].

Питання ергономічного забезпечення діяльності суб’єктів праці професійно-педагогічної діяльності входять до категорії “людського чинника”. Відомо, що ергономіка – це системна, науково-практична дисципліна, що вивчає діяльність людини, знаряддя і засоби її діяльності, навколишнє середовище в процесі їхньої взаємодії для забезпечення ефективності, безпеки і комфортності життєдіяльності людини.

Натепер виокремлюють три головні напрями ергономіки:

1. Ергономіка фізичного середовища, що розглядає питання, пов’язані з анатомічними, антропометричними, фізіологічними, біомеханічними характеристиками людини в процесі фізичної праці. Найактуальніші тут проблеми, що пов’язані з опрацюванням матеріалів виробництва, розладами опорно-рухового апарата, компонуванням робочого місця, надійністю і здоров’ям.

2. Когнітивна ергономіка, що охоплює питання впливу процесів сприйняття, пам’яті, прийняття рішень щодо взаємодії людини й інших елементів системи. У когнітивній ергономіці робиться акцент на проблемах розумової праці, прийняття рішень, інтерфейсу “людина комп’ютер”, на підготовці й безперервному навчанні людини в процесі проектування соціотехнічної системи.

3. Організаційна ергономіка розглядає питання, що стосуються оптимізації соціотехнічних систем, включаючи їхні організаційні структури і процеси управління. У межах організаційної ергономіки розглядаються системи зв’язків між індивідуумами, управління груповими ресурсами, розроблення проектів, кооперація, групова робота. Проектуванню підлягають не тільки вироби, але й сам процес праці, структура праці, структура виробничих колективів і їхня взаємодія. Причому підготовка і безперервна перепідготовка фахівців стають елементом виробничого процесу, а тому також підлягають проектуванню. Згідно із загальним принципом ергономіки проектування конкретного виду діяльності передбачає вивчення внутрішніх засобів діяльності людини: її досвіду, знань, навичок і вмінь, уявлень, сприйняття, мислення, пам’яті [3, c. 95-96].

Вітчизняні стандарти містять загальні ергономічні вимоги до організації:

– ергатичної системи, тобто до її ергономічності, розподілу функцій між операторами і технічними засобами й усередині колективу до операторів, їхньої кваліфікації та чисельності;

– діяльності оператора (до процесів діяльності), тобто до алгоритмів діяльності операторів, до інформаційних моделей на робочих місцях операторів, експлуатаційної документації тощо.

В окремих випадках можуть ставитися вимоги і до характеристик людини-оператора. Здебільшого, такі вимоги формує розробник на одній із стадій створення ергатичної системи. Оскільки подібні вимоги реалізуються вже під час експлуатації ергатичної системи (при організації відбору, комплектуванні колективів оператора тощо), їх має обов’язково затверджувати замовник ергатичної системи.

Основна частина ергономічних вимог, які зумовлені змістом праці суб’єктів професійної діяльності, одночасно є вимогами до забезпечення функціонального комфорту, до алгоритмів діяльності, інформаційних моделей тощо.

Умови функціонального комфорту (ФК) впливають на формування ергономічної культури, зокрема, показники ФК (задоволеність процесом праці, умовами, результатами діяльності, технічними характеристиками засобів діяльності) є передумовами формування такого виробничого середовища, що відповідало б уявленню про бажане.

Як відомо з численних досліджень, ефективність і надійність діяльності людини-оператора забезпечується фізичним і розумовим складниками його професійної працездатності і залежить від кваліфікації (професійних знань і навичок), загальної та професійної мотивації, виробничого середовища. У процесі професіоналізації людини (професійного відбору, навчання, тренінгу, перепідготовки, нагромадження досвіду) формується рівень її довготривалої професійної працездатності. В оцінці досягнутого на кожному етапі рівня працездатності мають бути враховані несприятливі умови на робочому місці, які визначають рівні екстремальності зовнішнього середовища та напруженість праці оператора, серед них такі чинники:

– зовнішнього середовища (кліматогеографічні, астрономічні, екологічні, мешкання);

– екстремальні (психогенні, фізичні, хімічні, біологічні);

– ергономічні (організаційні, інформаційні, психологічні, психофізіологічні, нераціональні архітектурно-планувальні та естетичні рішення);

– санітарно-гігієнічні (мікроклімат, фізичні, хімічні, режими праці та відпочинку тощо).

Доведено, що несприятливість умов праці суттєво впливає на функціональний стан людини-оператора та його працездатність. Проте тлумачення і, як наслідок, кваліметрія (оцінка якості особистості) й аналіз функціональних станів і працездатності в багатьох дослідників не збігаються через використання різних підходів і критеріїв визначення цих понять [4, c. 38-39].

2. Вимоги до ергономічних характеристик соціосистем

Вітчизняні стандарти містять загальні ергономічні вимоги до організації:

– ергатичної системи, тобто до її ергономічності, розподілу функцій між операторами і технічними засобами й усередині колективу до операторів, їхньої кваліфікації та чисельності;

– діяльності оператора (до процесів діяльності), тобто до алгоритмів діяльності операторів, до інформаційних моделей на робочих місцях операторів, експлуатаційної документації тощо.

В окремих випадках можуть ставитися вимоги і до характеристик людини-оператора. Здебільшого, такі вимоги формує розробник на одній із стадій створення ергатичної системи. Оскільки подібні вимоги реалізуються вже під час експлуатації ергатичної системи (при організації відбору, комплектуванні колективів оператора тощо), їх має обов’язково затверджувати замовник ергатичної системи.

Основна частина ергономічних вимог, які зумовлені змістом праці суб’єктів професійної діяльності, одночасно є вимогами до забезпечення функціонального комфорту, до алгоритмів діяльності, інформаційних моделей тощо.

Умови функціонального комфорту (ФК) впливають на формування ергономічної культури, зокрема, показники ФК (задоволеність процесом праці, умовами, результатами діяльності, технічними характеристиками засобів діяльності) є передумовами формування такого виробничого середовища, що відповідало б уявленню про бажане.

Як відомо з численних досліджень, ефективність і надійність діяльності людини-оператора забезпечується фізичним і розумовим складниками його професійної працездатності і залежить від кваліфікації (професійних знань і навичок), загальної та професійної мотивації, виробничого середовища. У процесі професіоналізації людини (професійного відбору, навчання, тренінгу, перепідготовки, нагромадження досвіду) формується рівень її довготривалої професійної працездатності [2; c. 49]. В оцінці досягнутого на кожному етапі рівня працездатності мають бути враховані несприятливі умови на робочому місці, які визначають рівні екстремальності зовнішнього середовища та напруженість праці оператора, серед них такі чинники:

– зовнішнього середовища (кліматогеографічні, астрономічні, екологічні, мешкання);

– екстремальні (психогенні, фізичні, хімічні, біологічні);

– ергономічні (організаційні, інформаційні, психологічні, психофізіологічні, нераціональні архітектурно-планувальні та естетичні рішення);

– санітарно-гігієнічні (мікроклімат, фізичні, хімічні, режими праці та відпочинку тощо).

Важливе значення має оформлення приміщень, зокрема оснащення їх офісними меблями. Насамперед ідеться про стіл і стілець. Адже специфіка роботи працівника бухгалтерії потребує переважно сидячого його положення упродовж робочого дня. Тому якщо ці знаряддя праці бухгалтера незручні, йому загрожують сутулість, деформація хребта, травми міжхребтових дисків; передавлювання судин призводить до перевантаження серця; постійне напруження зору викликає його погіршення. Статистика свідчить, що проблеми зі здоров’ям у працівників, які виконують роботу сидячи, мають загальний характер. Сучасна ергономіка виробила низку вимог до зазначених складових офісного умеблювання.

3. Технічні норми та нормативи у проектуванні соціосистем

Важливим моментом є забезпечення відповідного звукового фону. Як відомо, шум спричиняє напруженість, перешкоджає зосередженості, викликає передчасну втому, а отже, знижує працездатність. Звукоізолювання приміщень забезпечується використанням відповідних звукопоглинальних матеріалів під час будівництва приміщень (скловата, повсть тощо), встановленням звукоізолювальних дверей у кабінетах, використанням склопакетів при обладнанні віконних отворів. Не останню роль у створенні емоційного стану працівника відіграє колір приміщення. Адже встановлено, що колір відчутно впливає на людину. Наприклад, такі кольори, як червоний, помаранчовий, жовтий (у насиченому відтінку), збуджують психіку людини, викликаючи розширення зіниць, прискорення пульсу і врешті-решт загальну втому, тоді як блакитний, синій, зелений — заспокоюють і зменшують втомленість очей. Фахівці з колористики рекомендують використовувати:

під час розумової роботи, що потребує постійного зосередження чи одноманітних дій, кольори холодних відтінків — зеленого, синьо-зеленого;

під час розумової роботи, що періодично потребує інтенсивного розумового навантаження, кольори теплих відтінків.

Загальною рекомендацією щодо вибору насиченості кольорів є найменша їх інтенсивність, оскільки яскраві кольори відволікають від роботи. Стелю традиційно рекомендують фарбувати білим кольором, який створює оптичний ефект збільшення висоти приміщення, а підлогу — нейтральним сірим чи червонувато-жовтогарячим. Кімнати, зорієнтовані на північ, слід фарбувати в теплі кольори, а на південь — у холодні. Зауважимо, що добором кольорів у приміщенні можна змінити його пропорції. Так, жовтий, сірий, блакитний і зелені кольори створюють враження віддаленості простору, а жовтий, червоний, коричневий, фіолетовий — його наближення (табл. 1).

Досягнення оптимальної кольорової гами вельми важливе для повноцінного функціонування ока, яке безпосередньо взаємозв’язане з діяльністю нервової системи [5, c. 56-57].

Важливе значення має оформлення приміщень, зокрема оснащення їх офісними меблями.

Основний параметр, що впливає на зручність роботи, — висота столу. Оптимальне її значення — 72,5 см. Найкращим варіантом є стіл з функцією можливого регулювання. Стіл також повинен мати достатній внутрішній об’єм. Для цього ширина його має бути не менш ніж 70 см, а висота простору під столом — не менш ніж 60 см. Щоб забезпечувалася стійкість столу, він має бути важким. Площа столу безпосередньо пов’язана з поняттям робочого простору. Середня зона охоплення рук людини становить 35—45 см. Близькій зоні відповідає область, яку може охопити рука з притуленим до тулуба ліктем, далекій зоні — область випрямленої руки.

Стілець чи крісло повинні забезпечувати фізіологічно раціональну позу. Такій вимозі відповідають стільці чи крісла, що мають підлокітники, здатні обертатися та мають регулятор висоти, кута нахилу спинки й відстані спинки від краю сидіння.

Конкретні параметри визначаються так:

• розмір сидіння — не менш як 40 ´ 40 см;
• кут нахилу — від 15 до 5° (назад);
• висота сидіння — 40—55 см;
• довжина підлокітників — не менш як 25 см;
• ширина підлокітників — 5—7 см;
• висота підлокітників до сидіння — 22—28 см,
• відстань між підлокітниками — 50 см.

Важливим є добір крісла чи стільця відповідно до маси користувача.

Забезпечення безпеки виробничого устаткування і технологічних процесів досягається проведенням організаційно — технічних заходів з боку власника або уповноваженого ним органу, які включають впровадження нових прогресивних технологій, сучасного устаткування, засобів механізації і автоматизації, досконалих засобів з техніки безпеки, своєчасне проведення ремонту будівель і споруд, що гарантує їх безпечну експлуатацію.

Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці включає забезпечення нормального функціонування вентиляції виробничих приміщень, опалювальних та освітлювальних систем, каналізації, водопостачання, забезпечення працівників миючими засобами і т. ін. [6, c. 75-76]

Висновки

Отже, на працездатність людини впливають, переважно, чотири групи чинників: професійно важливі психофізіологічні якості, професійні знання й уміння, функціональний стан, параметри виробничого середовища (серед них, ергономічність спроектованого обладнання). Високоточні оцінка та прогноз працездатності оператора є необхідним складником управління ефективністю та надійністю всієї ергатичної системи. Надійність прогнозу суттєво збільшується за умови одночасного врахування різних чинників – психологічних, фізіологічних, медичних і їх динаміки, системного аналізу організму людини та її професійної поведінки в процесі діяльності. Нині роботи з психофізіологічного і медичного забезпечення професійної працездатності операторів ведуться в декількох напрямах, на кожному з яких відбір і збереження інформації про людину має свої особливості: професійний добір, професійна підготовка, періодичний контроль, поточний контроль (медичні дані про стан здоров’я людини).

При вдосконаленні трудових процесів необхідно передусім забезпечити вимоги фізіології праці — економію не тільки часу, а й нервової енергії та фізичних зусиль, тобто того, що сприятиме зниженню втоми.

Проектування раціональних трудових процесів є важливим напрямом удосконалення організації праці та підвищення її продуктивності. Під трудовим процесом розуміють сукупність дій працівника, спрямованих на створення певного виду продукції або надання послуги.

Список використаної літератури

1. Бандур С. Організація та нормування праці: курс лекцій / Інститут підготовки кадрів держ. служби зайнятості України. — К. : ІПК ДЗСУ, 2008. — 141с.

2. Білоконенко В. Організація праці: Конспект лекцій / Харківський держ. економічний ун-т. — Х. : ХДЕУ, 2004. — 136с.

3. Дячун О. Організація, нормування та оплата праці: Навч. посіб. для студ. екон. спец. вищ. навч. закладів / Технологічний коледж УкрДЛТУ. — Л. : Афіша, 2001. — 218с.

4. Медвецький О. Організація і стимулювання праці: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2002. — 180с.

5. Нестерчук В. Організація та мотивація праці: Навч. посіб. / Європейський ун-т фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу. — К. : Вид-во Європейського ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. — 86с.

6. Фаріон І. Економіка праці та соціально-трудові відносини: організація, облік, аналіз, контроль: Навч. посібник для студ. екон. спец. / Тернопільська академія народного господарства. — Т. : Економічна думка, 2003. — 616с.