1. Види поширених електронних фінансових послуг

Відповідно до особливостей організації бізнес-процесів електронні фінансові послуги класифікують за відповідними напрямами (рис. 1).

Послуги для організації е-комерції в мережі Інтернет — послуги зі створення та обслуговування різних типів бізнес-систем для організації е-комерції в мережі Інтернет.

До головних типів бізнес-систем для організації е-комерції в мережі Інтернет належать такі системи:

— intranets — внутрішньофірмова система для забезпечення бізнес-процесів на основі використання внутрішніх мереж;

— В2В (business-to-business — «бізнес для бізнесу») — міжфірмова система для забезпечення міжкорпоративних бізнес-процесів;

— В2С (business-to-consumer — «бізнес для споживача») — система для здійснення електронної роздрібної торгівлі, орієнтованої на кінцевого споживача;

— С2С (consumer-to-consumer — аукціонна, або «споживач — споживач») — система для здійснення аукціонної торгівлі в Інтернеті за участю як кінцевих споживачів, так і фірм;

— B2G (business-to-government — тендерна, або «бізнес для держави») — система для укладання угод між компаніями та урядовими організаціями;

— Е2Е (exchange-to-exchange) — система інтеграції он-лайнових бірж для отримання учасниками торгів доступу одразу до багатьох бірж з єдиної точки;

— В2Е (business-to-employee) — внутрішньо корпоративна система для забезпечення участі в бізнес-процесах географічно віддалених співробітників на основі створення різноманітних мереж.

Окремі системи можуть не містити комерційної складової, тому їх слід віднести до інформаційних, а не до бізнес-систем. Зокрема, це стосується таких систем, як:

— G2C (government-to-citizen — урядовий, або «держава — громадяни») — інформаційна система для взаємодії «електронного уряду» та громадян за допомогою Інтернету;

— B2PR (business-to-public relation — «бізнес для відносин з громадськістю») — система для створення мереж з використання інформаційних PR-технологій.

Протягом останніх років найбільшим за обсягами послуг у системі електронної комерції є сектор В2В («бізнес для бізнесу»), що базується на використанні Інтернету для забезпечення міжкорпоративних бізнес-процесів. Одним із головних призначень систем електронної комерції типу В2В є розв’язання проблем збуту і матеріально-технічного постачання. У 2008 р. обсяги торгівлі на цьому ринку вже перевищили 4 трлн дол. США. Найбільш активно розвиваються ринки СІНА, Європи та Китаю.

Основними типами В2В-комерції є:

— електронна дистрибуція;

— електронні ринки;

— електронні закупівлі.

За кількістю трансакцій лідирують системи електронної дистрибуції, а за темпами зростання — електронні ринки. Електронні закупівлі мають стрімкі темпи розвитку, але цей вид електронної комерції становить певний інтерес для великих компаній, які домінують у цьому сегменті.

Функціональними складовими систем В2В, призначених для забезпечення між корпоративних бізнес-процесів на основі використання Інтернету, є:

— корпоративний сайт компанії, який використовується для презентації компанії в системі Інтернет, розміщення маркетингової інформації та забезпечення інформаційної взаємодії фірми з партнерами та контрагентами;

— інтернет-магазин (on-line store), призначений для збуту продукції (послуг) компанії (може бути вбудований у корпоративний сайт або існувати окремо);

— інформаційні сайти та портали (вертикальні), які надають інформацію про галузь та основні компанії, забезпечують оперативний огляд подій у галузі та суміжних і конкурентних з нею;

— служба закупівель або постачання (buy site), яка дає змогу компанії вирішувати завдання матеріально-технічного постачання безпосередньо зі свого інтернет-сайту;

— брокерські системи, що забезпечують отримання та обробку замовлень і їх розміщення для виконання;

— електронні торговельні майданчики (ЕТМ), призначені для безпосередньої організації діяльності он-лайн служб збуту та постачання різних компаній;

— електронні біржі, які за своїми функціональними можливостями близькі до торговельних майданчиків, але діяльність на біржі здійснюють не самі компанії, а їх агенти (брокери);

— інтегровані комплекси, що забезпечують пряму взаємодію внутрішньо корпоративних систем управління із зовнішньою системою е-комерції — торговельним майданчиком і є найповнішим рішенням серед систем В2В е-комерції.

Послуги з розробки та впровадження спеціалізованих інструментів для оплати товарів (послуг) через їнтернет — створення і впровадження інструментів для оплати товарів за допомогою платіжних карток міжнародних платіжних систем, а також дебетових карток, електронних гаманців тощо.

Розкриваючи сутність фінансових інтернет-послуг, потрібно звернути увагу на таке: не слід поверхово тлумачити ці послуги як такі, що надаються через мережу Інтернет.

Інтернет-послуга — така послуга, основна частина процесу надання якої відбувається в режимі реального часу (он-лайн) з безпосереднім використанням Інтернету.

На сьогодні в Україні розвиток сегмента електронних фінансових послуг потребує відповідного нормативно-правого регулювання, оскільки це безпосередньо пов’язано із забезпеченням стійкості та надійності функціонування банківського сектору, а також зачіпає майнові інтереси значного кола осіб, насамперед споживачів зазначених послуг. Фахівці зазначають, що до останнього часу єдиним законодавчим актом, який стосується цієї проблеми, є Закон України «Про телекомунікації» від 18 листопада 2003 р. № 1280-1V, згідно з яким до телекомунікацій належать: передавання, випромінювання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, дротових, оптичних або інших електромагнітних системах. Відповідно, телекомунікаційною мережею визнається комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень і звуків або повідомлень будь-яких по радіо, дротових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням.

Головними проблемами запровадження систем е-комерції в Україні фахівці вважають:

— сталі традиції готівкових розрахунків на споживчому ринку;

— недостатній рівень розвитку інфраструктури для застосування е-комерції;

— брак механізмів гарантій здійснення операцій та їх страхування;

— недосконалість нормативно-правової бази;

— стримане ставлення учасників ринку до забезпечення прозорості ведення бізнесу;

— брак широкого використання електронних грошей.

На думку фахівців, українським банкам для виходу на нові ринки фінансових Інтернет-послуг потрібно розробити та реалізувати відповідну стратегію освоєння нових каналів фінансового обслуговування. В основу цієї стратегії варто покласти розробку та впровадження комплексних проектів, які за функціональними ознаками та клієнтською спрямованістю можна класифікувати за такими напрямами:

— створення корпоративної інформаційно-довідкової системи, розміщення її в Інтернеті на спеціальному веб-сервері банку та поступове перетворення до рівня «супермаркету» фінансових інтернет-послуг;

— розробка підсистеми Інтернет-банкінгу з наступною її інтеграцією в корпоративну систему платежів банку;

— розробка та впровадження систем електронного бізнесу та поступове залучення до участі в них широкого кола клієнтів банку.

2. Сутність електронного трейдингу

На початку 90-х років провідні міжнародні біржі, які до того часу широко й успішно використовували комп’ютерні технології для прискорення процесів отримання та розповсюдження інформації про біржові ціни, здійснення операцій обліку, контролю та розрахунків за біржовими угодами, інтенсивно почали займатись впровадженням електронного трейдингу – сучасної технології біржової торгівлі.

Вперше електронна біржа була випробувана у 1985 році у Новій Зеландії. Успіх цієї біржі перевершив усі сподівання: в 1992 році на біржовому ринку вже налічувалось п’ять електронних бірж, а у 2002 році не залишилося жодної біржі, де б не було хоча деяких елементів електронного трейдингу.

Комп’ютеризація біржової торгівлі руйнує її закритість.

Якщо в старій моделі індивідуальний інвестор відділений від біржового торговельного майданчика, брокер – член біржі – має найкращі умови доступу до інформації, то Internet – технології уже сьогодні поставили всіх у приблизно однакові умови.

Котирування, звіти і дослідження стали доступні всім бажаючим. Сьогодні уже нікого не здивує отримання будь-яким користувачем Internet в Україні інформації з web-сторінок бірж у режимі «on-line». Наприклад, на сторінках Чиказької торгівельної палати (СВОТ) чи Лондонської міжнародної біржі фінансових ф’ючерсів та опціонів (LIFFE) можна отримати всю необхідну інформацію щодо біржових цін та курсів на основні контракти, ознайомитися с правилами роботи цих бірж, оригіналами ф’ючерсних контрактів на всі базові активи, повідомленнями про ризики та ін.

Революційні зміни у системах та засобах зв’язку дозволили через синхронізацію торгів об’єднати біржові ринки, які діють у певний час доби та на різних континентах земної пулі, у єдиний світовий біржовий ринок, що функціонує цілодобово. Це дозволяє здійснити глобальну концентрацію біржового товару в одному місці земної кулі, де світовий попит врівноважується світовою пропозицією, створюючи тим самим справедливу ринкову ціну, на яку орієнтуються виробники та споживачі товарних ринків, банки, портфельні та стратегічні інвестори. Електронний біржовий трейдинг поступово призводить до наближення біржових і позабіржових товарних та фондових ринків, відокремлення ф’ючерсної торгівлі ф’ючерсними та опціонними контрактами. Біржовий та позабіржовий ринки є частинами одного цілого, оскільки виконують одну з найважливіших економічних функцій – перерозподіляють фінансові ризики між суб’єктами економіки і мають подібний склад учасників. Однак цей процес проходить неоднозначно, оскільки підвищує ризик інвестицій, який завжди є вищим на позабіржовому ринку.

Сьогодні на світовому ринку існує декілька електронних систем торгівлі. На ф’ючерсних ринках ще десять років тому було запроваджено системи Globex та Project A. Система Globex СВОТ (Cicago Bord of Trade) та система Project А Чиказької товарної біржі були розроблені компанією Reuters Ltd, яка виступила її ініціатором і запропонувала обладнання та програмні продукти. Термінали цих систем розміщені у Чикаго, Нью-Йорку, Лондоні і Парижі.

Електронні торги можуть розпочинатися під час звичайних торговельних сесій, як це відбувається через систему Project А на СВОТ та у системі АРТ на LIFFE, або після їх закриття на СВОТ у системі Globex, а також у системі ACCESS Нью-Йоркської товарної біржі та у системі SYCOM на Сіднейській ф’ючерсній біржі.

Після 90-х років минулого століття всі новостворені біржі практикують запровадження електронного трейдингу. Існуючі сьогодні системи електронного біржового трейдингу будуються за однією схемою, яка включає три головних компоненти:

• центральна біржова система, яка забезпечує зведення всієї ринкової інформації та виконання наказів трейдерів;
• лінія зв’язку з центральною біржею;
• робоча станція члена біржі – трейдера, через яку він отримує інформацію, вводить накази щодо купівлі-продажу біржових контрактів.

Головні вимоги до функціонування системи електронного трейдингу – це надійність та ефективність її функціонування, а також швидкість зв’язку при передачі інформації, яка за ефективністю має відповідати людському спілкуванню.

Розглянемо функціонування Люксембургської фондової біржі, яка використовує систему ATS/2. Ця система дозволяє здійснювати ефективну функцію доступу та захисту з тим, щоб до участі в торгах допускалися лише члени біржі. Користувач системи підключає свій робочий термінал до біржі, вводячи пароль та свій ідентифікаційний код. Біржа перевіряє кожного користувача і контролює його дії. Система надає три види ринкової інформації в режимі реального часу:

• вікно ринку (Market Window), де показується перелік контрактів, за якими ведеться торгівля на даному ринку, ілюструються останні на даний момент ціни продавців та покупців і кількість проданих та куплених контрактів;
• новини трейдерів (Trader Tisker), де вміщується необхідна для конкретного трейдера інформація щодо укладення угод;
• ринкові новини (Market Tisker), де надається інформація про ринок в цілому (як правило, біржова електронна система приєднується до різних інформаційних каналів, про які вже згадувалось).

Використовуючи клавіатуру або «мишку», член біржі може досить швидко віддати наказ по будь-якому ринку, до якого він має доступ. Наказ вводиться шляхом вибору потрібного контракту у «Вікні ринку» та наказу із меню.

Трейдер може купити певну кількість контрактів за поточною ціною, а може зазначити власні ціну та кількість. Звичайний режим роботи системи – «Неперервна торгівля», у ньому трейдери вводять накази щодо купівлі або продажу, а центральний комп’ютер підбирає продавцям покупців і навпаки. АТS2 може використовувати різні методи біржової торгівлі, наприклад, аукціон, метод фіксингу тощо.

Система дозволяє трейдерам одержувати всю необхідну інформацію, здійснювати контроль за ринком як з боку керівництва біржі, так і з боку держави щодо дотримання правил чесної та відкритої торгівлі. Надалі потреба у електронному трейдингу буде зростати. Уже сьогодні близько 40 % угод з акціями у Системі автоматизованого котирування акцій асоціації дилерів з торгівлі ЦП США (NASDAQ) здійснюється через Internet – брокерів. ЄС докладає зусиль щодо створення єдиного європейського ринку фінансових послуг.

Майбутні принципи розвитку Європейської мережі бірж засновані на кооперації між незалежними біржами, відкритості доступу для членів інших бірж, на уніфікації торговельних правил і систем та розвитку спектру нових інструментів.

3. Структурні елементи електронного магазину

Інтернет-магазин (електронний магазин, онлайновий магазин) — це програмний комплекс, який дозволяє продавати товари чи послуги через мережу Інтернет та автоматизувати управління бізнес-процесами. Електронні магазини об’єднують елементи прямого маркетингу та традиційної торгівлі. Основними відмінностями інтернет-магазину від традиційного є інтерактивність, велика кількість інформації та асортименту продукції і персоналізований підхід до кожного відвідувача. Найбільшим недоліком електронних магазинів є те, що не можна торкнутися товару та оцінити його візуально. Проте, цей недолік з успіхом компенсується великою кількістю інформації, яку не зможе надати продавець в традиційному магазині.

Основними функціями електронного магазину є:

— надання якомога повнішої інформації про представлені товари та послуги;

— прийом та обробка заказів;

— персоналізація відвідувачів;

— проведення платежів (за умови підключення до платіжної системи);

— збір та аналіз статистичної інформації.

Створення якісної системи Інтернет-торгівлі неможливе без вивчення споживачів. Саме тому, технічні можливості електронного магазину повинні надавати можливість для ідентифікації відвідувачів та отримання статистики.

Відзначимо основні елементи, на основі яких будують взаємовідносини з покупцями служби електронного магазину. Це каталог товарів, вся необхідна інформація для здійснення покупки, віртуальна корзина та процедура реєстрації. Віртуальна корзина — це список товарів, які вибрав покупець в інтернет-магазині. Важливо, щоб покупець до моменту відправлення заявки міг ефективно управляти вмістом своєї віртуальної корзини та бачити всі суми покупок. Щодо реєстрації відвідувачів, то деякі електронні магазини пропонують реєструватися до початку роботи з віртуальною корзиною, а деякі після формування заказу. Відвідувачі, які зареєструвалися при вході в інтернет-магазин мають можливість отримувати персоналізовану інформацію та послуги (при умові існування в електронному магазині системи персоналізації).

Для збільшення продаж інтернет-магазин повинен підтримувати різні методи заказу. Наприклад, через веб-сторінку, по електронній пошті, по факсу чи телефону. Також, важливо автоматизувати процес заказу та оплати. Після того, як відвідувач зробив заказ в інтернет-магазині, йому необхідно відправити автоматичне підтвердження по електронній пошті чи факсу. На випадок, якщо у клієнта виникнуть запитання у підтвердженні, повинна бути інформація щодо даного заказу: адрес доставки, заказані товари, дату і час заказу, а також контактна інформація продавця. Бажано, щоб інтернет-магазин підтримував функцію електронного відслідковування виконання заказу чи доставки.

Також, інтернет-магазини повинні надавати своїм покупцям всі можливі, з фінансової точки зору, способи оплати. Звичайно, це залежить від вартості товарів та послуг, які продає інтернет-магазин і, відповідно, від його аудиторії.

Постачання товарів є важливим етапом завершення покупки. Від того, наскільки оперативною буде доставка, залежать подальші закази покупця та його відгуки про роботу інтернет-магазину. Враження про інтернет-магазин доповнюються враженнями від постачання товарів. Адже, в момент доставки товару представники інтернет-магазину зустрічаються з покупцем особисто. Перед постачанням товарів служба електронного магазину підтверджує отримання заказу по електронній пошті чи телефону та повідомляє про дату доставки. Якщо товар постачається безпосередньо через мережу (програми, інформація чи інша продукція в цифровому форматі), необхідно своєчасно повідомити покупця про поступання коштів на рахунок продавця, з метою надання доступу до товару якнайшвидше, без затримок. В Україні, найчастіше, постачають товари за допомогою кур’єрської служби та поштою.

Вивчення маркетингового середовища є відправною точкою любого бізнесу. Щоб добитися успіху, насамперед, необхідно визначитися з позиціонуванням електронного магазину та його конкурентними перевагами.

Як і традиційні компанії, онлайнові компанії та інтернет-магазини повинні проводити позиціонування своїх пропозицій та себе самих. Позиціонування — це дії по розробці пропозиції компанії та її іміджу, направлені на те, щоб зайняти певне позитивне положення в свідомості цільової групи споживачів [2]. Для ефективного функціонування електронний магазин повинен, в першу чергу, орієнтуватися на цільових споживачів. Для цього необхідно скласти список факторів, які можуть вплинути на оцінку, запропонованих компанією товарів чи послуг, цільової групи споживачів [2].

Таким чином, онлайнові компанії створюють моделі споживчих потреб. Далі потрібно побудувати структуру споживчих цінностей, співставляючи кожен фактор з однією із чотирьох груп благ (основні, очікувані, бажані та несподівані). Несподівані блага для споживачів часто є найціннішими. Відповідно до цього, компанія приймає рішення щодо споживчих потреб, комбінуючи та вибираючи найцінніші для цільової групи споживачів.

Відзначимо, що кінцевим результатом позиціонування електронного магазину є створення його позитивного іміджу на основі цінних для цільових споживачів пропозицій. Стратегія позиціонування для кожного інтернет-магазину є різною, але, вважаємо, що ключовим напрямком при цьому є позиціонування по якості обслуговування. Тому інтернет-маркетологи повинні провести аналіз значимості додаткових послуг, вибравши найцінніші послуги для цільової аудиторії, та провести по ним позиціонування.

Список використаної літератури

1. Електронна комерція : Навч. посібник / А.М.Береза, І.А.Козак, Ф.А.Левченко та ін. – К.: КНЕУ, 2002.- 326 с.
2. Макарова М.В. Електронна комерція : Посібник для студентів ВНЗ.- К.: Видавничий центр «Академія»,2002.- 272 с.
3. Меджибовська Н.С. Електронна комерція. – К.: Центр навчальної л-ри, 2004. – 384 с.
4. Плескач В.Л., Затонацька Т.Г. Електронна комерція: Підручник – К.: Знання, 2007, 535 с.
5. Пономаренко Л.А., Філатов В.О. Електронна комерція: Підручник/ За ред. А.А.Мазаракі.- К.: КНТЕУ, 2002,- 443 с.
6. Царев В.В., Кантарович А.А. Электронная коммерция.- СПб.: Питер, 2002.-320 с.
7. Шалева О.І. Електронна комерція : Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 216. с.
8. Плескач В.Л. Технології електронного бізнесу. – К.: КНТЕУ, 2004. – 222 с.