Вступ

Після здобуття Україною незалежності в країні активізувалися трансформаційні процеси, спрямовані на розбудову української держави, на задоволення потреб її громадян. Ефективність цих процесів безпосередньо залежить від забезпечення безперервного суспільного відтворення. В свою чергу, особливості суспільного відтворення регулюють трансформаційні процеси, визначаючи таким чином рівень розвитку національного господарського комплексу в цілому та окремих його частин -регіональних суспільних систем зокрема.

Ось чому таким важливим і актуальним є дослідження особливостей суспільного відтворення в умовах перехідної економіки України. При цьому виняткового значення набуває вивчення суспільного відтворення в умовах того чи іншого регіону та виявлення місця і ролі регіону в структурі суспільного відтворення. Адже, без таких знань неможливо виробити нову, науково обгрунтовану і ефективну регіональну політику. А саме відсутність у минулому власної виваженої регіональної політики призвела до кризового стану економіки окремих регіонів України, значних диспропорцій у відтворювальній структурі української економіки, неефективного використання переваг територіального поділу праці, природно-ресурсного та науково-виробничого потенціалу регіонів, до надмірного забруднення навколишнього середовища у багатьох містах і районах тощо.

1. Регулювання регіонального відтворення

Перспективні відтворювальні процеси у будь-якій територіальній суспільній системі повинні мати найвищу, головну мету, яка, на думку автора, може бути сформульована як орієнтація на збереження цілісності, ідентичності, самовираженості цієї системи на якісно новому, вищому від попереднього рівні. Безумовно, ця мета повинна бути головною і при здійсненні регіональної політики, і при розробці стратегічних документів по соціально-економічному розвитку областей і в містобудівельній документації.

Головна мета вимагає реалізації регіональних цілей суспільного відтворення, найважливішими з яких на сучасному етапі, на думку автора, є:

— подолання кризових явищ і забезпечення динамічного розвитку регіональної економіки;

— досягнення збалансованості економічного і соціального розвитку, підвищення рівня якості життя населення;

— задоволення потреб населення у продовольчих і непродовольчих групах товарів, розширення побутової сфери і соціального забезпечення;

— удосконалення відтворювальної структури господарства регіону, забезпечення пріоритетного розвитку тих галузей економіки, які можуть виробляти нову, конкурентоспроможну на внутрішньому і світових ринках продукцію;

— раціональне використання земельних угідь, місцевих мінерально-сировинних ресурсів, збереження екологічної рівноваги та охорона довкілля;

— налагодження    взаємовигідних    міжрегіональних    та зовнішньоекономічних зв’язків з обміну продукцією і послугами. Ефективне суспільне відтворення як в найближчій, так і в більш віддаленій перспективі можливе лише при створенні відповідного правового поля. Забезпечення процесів відтворення є основним завданням нормативно-законодавчої бази будь-якої країни. Незважаючи на те, що за роки незалежності в Україні створене потужне правове поле, покликане забезпечити суспільне відтворення, на жаль, значна частина створених законів і нормативних актів не діють, або не дозволяють отримувати очікувані ефекти. Це пояснюється, насамперед, реформуванням господарського механізму, котре супроводжується не просто зміною відтворювальних процесів, а трансформацією повторюваних в часі процесів функціонування й розвитку ринкових і державних важелів регулювання економіки в їх взаємодії. Правове поле України має бути розширене, удосконалене і збагачене законодавством в царині створення вільних економічних зон, розвитку транскордонних регіонів, санації депресивних територій. При цьому важливою частиною правового поля системи державного управління територіальним розвитком повинні стати цільові програми загальнонаціонального, регіонального, місцевого рівнів. Вони мають виконувати роль методу регулювання ринкової економіки, інтеграції державних, колективних, індивідуальних інтересів і відносин, мобілізації зусиль для проведення активної регіональної політики. Регіональні цільові програми,— це інструмент прямого впливу держави на формування ринкової економіки того чи іншого регіону, забезпечення принципів саморегулювання і цілеспрямованості його розвитку.

Принципове значення в регулювання відтворювальних процесів у регіоні має розподіл ресурсів між центральною і місцевою владою. З метою урегулювання міжбюджетних відносин доцільно:

— розробити науково обґрунтовані нормативи мінімальної бюджетної забезпеченості регіонів, враховуючи економічні, демографічні, екологічні, природні особливості регіонів;

— створити єдиний підхід до розробки національних стандартів щодо фінансування соціальних послуг в Україні;

— розробити механізм вирівнювання бюджетного споживання регіонів, який враховуватиме нормативи бюджетної забезпеченості одного мешканця регіону, або показник податкоспроможності регіону.

2. Індикативний план регіонального відтворення

Усвідомлення неефективності в сучасних умовах галузевої системи управління об’єктивно викликає необхідність посилення територіальних підходів в управлінні соціально-економічними процесами. Особливо актуальним на сучасному етапі є дослідження базової ланки управління регіональним розвитком – сільського адміністративного району (САР), на рівні якого закладаються підвалини стійкості соціально-економічної стабільності розвитку всієї країни.

Здійснювати управління розвитком суспільно-географічного комплексу САР доцільно за наступними підсистемами: 1)потенціал суспільно-географічного положення; 2)природноресурсний потенціал; 3)працересурсний потенціал та розселення населення; 4)соціальний потенціал; 5)виробничий потенціал; 6)еколого-географічна ситуація; 7)фінансовий потенціал.

Індикативне планування САР зумовлюється об’єктивними економічними, природними, соціальними, матеріальними та іншими умовами конкретної місцевості. Тому надзвичайно важливим є виділення та систематизація найвпливовіших конкретних чинників прогнозно-індикативного планування. До них, на основі результатів застосування факторного аналізу, можна віднести наступні: соціальний, земельний, працересурсний, транспортний, рівень розвитку промисловості та еколого-географічний чинники.

Природно-ресурсний потенціал є вагомою складовою інтегрального потенціалу території САР. Сьогодні вже загальновизнано, що виробничі відносини, які виникають з приводу використання та відтворення природних факторів суспільного виробництва відбиває вартісна оцінка ПРП. Виміряти загальну споживчу вартість природних ресурсів можливо за допомогою показника вартості валової продукції. Оцінка за валовою продукцією дає змогу визначити цінність природних ресурсів як засобу виробництва з точки зору виходу продукції з одиниці площі, а також характеризує загальну продуктивність ресурсів при сучасному та перспективному рівнях спеціалізації, концентрації та інтенсифікації виробництва. В ринкових умовах важливого значення також набули такі показники, як диференціальна рента та валова додана вартість.

Індикативне планування використання ПРП САР потребує насамперед його комплексного суспільно-географічного вивчення, яке можна реалізувати через наступну систему методів: економічну оцінку використання ПРП, його системно-структурний аналіз, оцінку рівня забруднення навколишнього середовища, оцінку охорони і відтворення ПРП, картографічне моделювання, типізацію ПРП, дослідження природно-ресурсних комплексів, природно-ресурсне районування і прогнозування розвитку ПРП регіону.

Виявлені і розробляються переважно мінеральні будівельні матеріали: граніти, гнейси, каолін, глини, кварцеві піски. Є невеликі поклади торфу. Є джерела мінеральних Київська областьрадонових вод (Миронівка, Біла Церква).

Клімат помірно континентальний, м’який, з достатнім зволоженням. Середня температура січня −6°, липня +19,5°. Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні. Сума активних температур поступово збільшується з Півночі на Південь від 2480 до 2700°. За рік на території області випадає 500—600 мм опадів, головним чином влітку.

Київщина має густу річкову мережу (177 річок завдовжки понад 10 км). Найважливіша водна артерія — Дніпро (довжина його в межах області — 246 км), його головні притоки — Прип’ять, Тетерів, Ірпінь, Рось (праві); Десна і Трубіж (ліві). На території області — Київське водосховище і частина Канівського водосховища (створені на Дніпрі). Усього в області — 13 водосховищ і понад 2000 озер.

Загальна площа лісового фонду області — 675,6 тис.га. Для північної частини території області характерні масиви хвойних і змішаних лісів, значні площі різнотравно-злакових луків і заболочені ділянки. На півдні переважають широколистяні ліси (дуб, граб, ясен, вільха, липа), кущі й луки. Область розташована у межах двох природних зон: змішаних лісів (Київське Полісся) і лісостепової. На півночі області переважають недреновані перезволожені і заболочені, поліські алювіально-зандрові і терасні, на півдні — луково-степові височинні розчленовані і терасні, а також лісостепові височинні розчленовані природно-територіальні комплекси. В області — 77 територій і об’єктів природно-заповідного фонду (загальна площа — 80,3 тис. га), в тому числі Дніпровсько-Тетерівське і заліське заповідно-мисливські господарства, 7 заказників (Дніпровсько-Деснянський, Звонківський, Жорнівський, Іллінський, Усівський тощо), пам’ятник природи (урочище Бабка), дендропарк «Олександрія» (Біла Церква).

На локальному рівні реально та ефективно можна вирішувати практичні питання регулювання зайнятості та безробіття. При розробці індикативних планів працересурсного потенціалу  в САР необхідно детально проаналізувати розвиток демографічних процесів, забезпеченість трудовими ресурсами та їх використання, рівень безробіття, якісні показники людських ресурсів.

На 1 грудня 2010р. в області, за оцінкою, проживало 1718,1 тис. осіб. Упродовж  січня–листопада 2010р. чисельність населення зменшилася на 3672 особи, що у розрахунку на 1000 жителів становило 2,3 особи.

Зменшення чисельності населення області відбулося виключно за рахунок природного скорочення (7831 особа), водночас зафіксовано міграційний приріст населення (4159 осіб).

Порівняно з січнем–листопадом 2009р. обсяг природного скорочення  збільшився на 542 особи, або з 4,6 до 5,0 особи на 1000 жителів.

Основним інструментом планування трудових ресурсів є балансові розрахунки. Баланс трудових ресурсів у комплексі з нормативним методом повинен стати основним методологічним підходом до планування головної продуктивної сили – ресурсів живої праці.

Метою процесу удосконалення планування сільського розселення є забезпечення сільському населенню приблизно однакових умов для проживання, праці, відпочинку та оздоровлення незалежно від форм його розселення і умов розміщення поселень. Відродження й зміцнення поселенського потенціалу САР набуває особливої актуальності в умовах економічної нестабільності, погіршення ситуації з продуктовим постачанням міського населення, вкладання засобів в організацію та розвиток підсобних фермерських господарств, дрібних товарних виробництв. Система розселення сільського населення не є законсервованим елементом територіальної організації суспільства – вона знаходиться в постійному розвитку. Відміни в останньому значною мірою визначають роль сільських поселень в системі територіального поділу суспільної праці. Важливим етапом для індикативного планування системи розселення САР є виявлення функціональних типів сільських поселень.

3. Економічне регіональне відтворення

Відтворювальний процес економіки регіону включає виробництво і реалізацію створеного суспільного продукту, обмін і споживання матеріальних, фінансових та інших ресурсів, взаємодію з природним середовищем і населенням в межах конкретного регіону.

Метою відтворювального процесу в регіоні є відновлення територіальної суспільної системи в його межах. Отже, в такому випадку мета визначається, насамперед, такими соціальними орієнтирами як матеріальний добробут населення, покращення навколишнього середовища, стану здоров’я людей, створення належних умов для продуктивної праці і відпочинку, можливостей духовного розвитку особи.

Отже, в процесі відтворення формується регіональна відтворювальна цілісність, відносно відособлена у соціально-економічному відношенні, що має свої особливі економічні інтереси, внутрішні фактори і джерела розвитку, раціональне  використання  яких  забезпечує  вирішення  як загальнонаціональних, так і регіональних проблем.

У відтворювальному плані регіон виконує двояку роль: він виступає як елемент в системі територіальної організації продуктивних сил, і одночасно як елемент суспільних відносин.

Розуміння регіону як цілісного соціально-економічного організму, структурної ланки суспільного відтворення зумовлює необхідність визначення величини відтворювального потенціалу регіону з метою виявлення рівня економічної безпеки держави: потужний відтворювальний потенціал кожного регіону зокрема — це потужний відтворювальний потенціал України, а, отже, це надійна основа національного відтворення.

Відтворювальний потенціал регіону — це інтегральний потенціал території і механізм його відтворення. Інтегральний потенціал території — це не сума, а таке органічне поєднання низки потенціалів (геополітичного, природно-ресурсного, трудового, соціально-економічного, інфраструктурного, екологічного), в результаті якого формується нове системне утворення з якостями, відсутніми в окремих елементів. На матеріалах Чернівецької області й інших регіонів України автором проаналізовані й оцінені відносні величини геополітичного, природно-ресурсного, трудового, соціально-економічного, інфраструктурного, екологічного. Для цього застосований метод бальної оцінки. Величини геополітичного, природно-ресурсного, трудового, соціально-економічного, інфраструктурного, екологічного потенціалів оцінені в розрізі регіонів України за п’ятибальними шкалами (велика, відносно велика, середня, відносно мала, мала величина). Це дозволяє узагальнити відносну величину інтегрального потенціалу будь-якого регіону.

4. Основні фактори регіональної економіки

У січні–листопаді 2010р. розмір середньомісячної номінальної заробітної плати штатних працівників підприємств, установ, організацій (з кількістю працюючих 10 осіб і більше) становив 2252 грн. і порівняно з відповідним періодом 2009р. збільшився на 17,3%.

До видів економічної діяльності з найвищим рівнем оплати праці відносилися транспорт, а серед промислових видів діяльності – виробництво електричного, електронного та оптичного устаткування, хімічне виробництво, виробництво та розподілення електроенергії газу та води, целюлозно-паперове виробництво, видавнича діяльність, де заробітна плата працівників перевищила середній показник по економіці в 1,6–2,0 раза.

Найнижчий рівень заробітної плати спостерігався на підприємствах з оброблення деревини та виробництва виробів з деревини (крім меблів), виробництва шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів; у рибальстві, рибництві, у виробництві транспортних засобів та устаткування і не перевищував 57,4% від середнього по економіці.

Рівень оплати праці в області залишався одним із найбільших, поступаючись лише м.Києву, Донецькій та Дніпропетровській областям. Заробітна плата в області за січень–листопад на 2,1% перевищила середній розмір по Україні (2205 грн.), але на 33,0% була нижчою за максимальний (3360 грн. у м.Києві).

Найбільше природне багатство Київщини – її благодатні землі, значна частина яких – чорноземи. Площа сільськогосподарських угідь становить 1666,7 тис. га (59,3 % від загальної площі області), у тому числі рілля – 1358,9 тис. га, пасовища – 135,7 тис. га, сіножаті – 117,3 тис. га, багаторічні насадження – 42,1 тис.га.

В області господарською діяльністю займаються 2213 сільськогосподарських підприємств.

Серед них:

—    436 господарські товариства ;

—    157 приватно-орендних підприємства;

—    47 сільськогосподарських виробничих кооперативів;

—    1474 фермерських господарств;

—    44 державне підприємство;

—    55 інші підприємства

Аналізуючи діяльність підприємств агропромислового комплексу Київщини за 2009-й рік, перш за все необхідно відмітити, що Київська область з року в рік займає лідируючі місця у виробництві валової продукції України. Частка області у загальному виробництві валової продукції сільського господарства України за 2009 рік склала 6,4 %. (2-ге місце у державі).

Загальне виробництво продукції сільського господарства за 2009 рік дорівнює 6 млрд. 632 млн. грн. За січень-травень 2010 року вироблено валової продукції сільського господарства 1260,4 млн. грн., що на 0,5 % менше порівняно з відповідним періодом 2009 року.

Обсяги виробництва продукції рослинництва за 2009 рік склали  3 млрд. 388 млн.грн., що становить 51 від загального обсягу по області.

Застосування насіння високих репродукцій, високоефективних добрив, нових технологій вирощування і, не без сприяння погодно-кліматичних умов, дало змогу в 2008 році зібрати рекордний за всю історію Київщини урожай зернових культур, а в 2009 році, навіть при гірших природнокліматичних  умовах майже на рівні попереднього року.

Зернових вироблено 2482,5 тис. тонн, при середній урожайності – 38,5 ц/га.

Завершено станом на 01.06.2010 посів ярих культур на площі 811,8 тис. га. (+ 69,6 тис.га до м.р.) Посів ярих зернових культур проведено на – 412,3 тис. га (+16,2 тис.га до м.р.) в т. ч.: пшениці – 43 тис.га., ячменю – 143,6 тис. га, кукурудзи на зерно – 172,9 тис. га. Посів цукрових буряків становить 40,8 тис. га, сої – 97,8 тис. га, соняшнику 60,8 тис. га, ярого ріпаку 9,6 тис. га, картоплі – 93,2 тис. га, овочів – 21,7 тис. га.
Розпочато збір природних і сіяних трав на площі 30,5 тис. га (+13,1 тис.га до м.р.), заготовлено 24,9 тис. тонн сіна (+13,3 до м.р.), сінажу – 34,2 тис. тонн (+12,3 тис.га. до м.р.).

В господарствах області проведена робота по захисту сільгоспкультур від шкідливих організмів на площі 1094 тис. га. (+98 га до м.р.).

Варто зазначити, що 17 % всієї продукції рослинництва було вирощено в області по інтенсивним технологіям.

Київська область по розвитку тваринництва за кількісними, а особливо якісними показниками займає провідне місце серед інших регіонів держави, має потужну селекційну базу і достатній досвід інтенсивного ведення тваринництва.
Протягом 2009 року сільськогосподарськими підприємствами вирощено 215,1 тис. тонн м’яса (у живій вазі), в тому числі великої рогатої худоби 13,7 тис. тонн, свинини 36,6 тис. тонн, птиці 164,7 тис. тонн.
Вирощування худоби і птиці за січень-травень 2010 року збільшено на 3,1 % до минулого року, в т.ч. в сільськогосподарських підприємствах на 3,2 % або на 2,6 тис. тонн. Фактично за звітний період сільськогосподарськими підприємствами вирощено 85,2 тис. тонн худоби і птиці. Збільшення обсягів вирощування в сільгосппідприємствах досягнуто за рахунок збільшення вирощених свиней  на 3,4 тис. тонн або 24,9 % (17,2 тис. тонн).

Заслуговує на увагу позитивна динаміка збільшення продуктивності корів в сільгосппідприємствах. За 2009 її збільшено на 519 кг, і становить 4980 кг (на 1 корову, яка була в наявності на початок року), що є найвищим показником в державі.

За рахунок роботи з наявним генетичним потенціалом ВРХ та корів, відповідних умов утримання та годівлі, інших зооветеринарних заходів,  продуктивність корів за січень-травень 2010 збільшено по сільськогосподарських підприємствах на 50 кг, надій на корову становить 2132 кг.

Окрім того, Київська область входить в десятку провідних областей України по валовому надою молока, якого фактично вироблено у 2009 році 475,7 тис. тонн. Частка області в 2009 році склала 4%.

Лідируючі позиції займає Київщина також у виробництві яєць (13% від загальнодержавного) та м’яса птиці (16% від загальнодержавного).
Обсяги виробництва яєць  по всіх категоріях господарств за січень — травень 2010 становлять 756,0 млн. шт. (-51,2 млн. шт., 93,7% до м.р).
Вироблено всього яєць сільськогосподарськими підприємствами області 671,1 млн. шт.(-52,0 млн. шт.) – 92,8%.

Важливою виробничою ланкою агропромислового комплексу є переробні заводи, тому в області значна увага приділяється розвитку харчової та переробної промисловості.

На сьогодні переробна галузь нараховує 226 підприємств. Головним завданням для переробних підприємств області слід вважати впровадження системи якості на основі Міжнародного стандарту серії ІSО 9001 «Система управління якістю» та системи безпеки продуктів харчування ХАССП, стандарти ІSО 22000.

Підприємства харчової промисловості постійно працюють над розширенням та оновленням асортименту продукції, поліпшення її якості та зовнішнього оформлення, відповідно до вимог міжнародних стандартів.
Вироблена аграрна продукція реалізується не лише в Україні, а і за її межами, майже в 40 країн світу.

5. Ідеологія економічної самостійності

Промисловість Київської області: у структурі промислового виробництва регіону найбільшу питому вагу мають електроенергетика, харчова, хімічна та нафтохімічна промисловість, машинобудування та металообробка. Частка регіону у загальнодержавних обсягах виробництва шин для автомобілів складає — 63%, екскаваторів — 53%, паперу та картону — 40%, кранів на автомобільному ходу — 39%. У структурі виробництва товарів народного споживання питома вага продовольчих товарів складає 54%. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебувають 330 промислових підприємств, окрім того, функціонує 742 малих промислових підприємства. Сільське господарство: високорозвинуте.

Індекс промислової продукції у грудні 2010р. порівняно з попереднім місяцем та груднем 2009р. становив відповідно 95,3% та 104,0%. За підсумками 2010р. індекс продукції становив – 107,9%.

У добувній промисловості індекс промислової продукції у 2010р. проти 2009р. склав 97,6%, у переробній промисловості – 108,1%.

На підприємствах із виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів індекс промислової продукції у 2010р. проти 2009р. становив 106,2%. На 6,3–31,2% збільшилося виробництво виробів хлібобулочних, молока обробленого рідкого, продуктів кисломолочних,  в 2,2 раза – свинини. Поряд із цим на 2,3–40,3% знизився випуск масла вершкового жирністю до 85%, яловичини і телятини, ковбасних виробів.

У легкій промисловості порівняно з попереднім роком індекс промислової продукції становив 106,8%. Перевищено обсяги  випуску білизни постільної майже в 2 рази, взуття – на 37,5%, виробів панчішно-шкарпеткових – на 21,3%.

На підприємствах із оброблення деревини та виробництва виробів із неї (крім меблів) індекс промислової продукції за 2010р. порівняно з 2009р. склав 81,9%.

Підприємства целюлозно–паперового виробництва за 2010р. порівняно з 2009р. збільшили обсяги промислового виробництва на 6,5%.

У хімічній та нафтохімічній промисловості  за 2010р. індекс продукції становив 98,6%, у т.ч. на підприємствах з виробництва основної хімічної продукції – 50,1%, гумових та пластмасових виробів – відповідно 106,4% та 107,3%. Збільшився випуск трубок, труб, шлангів та фітингів жорстких з полімерів етилену, пропілену, вінілхлориду та інших пластмас на 44,0%.

У виробництві іншої неметалевої мінеральної продукції у 2010р. проти 2009р. отримано приріст продукції на 6,5%.

У металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів випуск за 2010р. порівняно з 2009р. становив 125,3%.

У машинобудуванні темп росту у грудні 2010р. порівняно з листопадом та аналогічним місяцем 2009р. склав відповідно 109,8% та 143,3%, за підсумками 2010р. – 121,9%, у т.ч. на підприємствах з випуску машин та устатковання – 138,3%, електричних машин та устаткування – 104,1%, контрольно-вимірювальних приладів – 65,6%.

На підприємствах із виробництва та розподілення електроенергії індекс промислової продукції у грудні 2010р. порівняно з груднем 2009р. склав 84,1%, у 2010р. порівняно з 2009р. – 107,6%. За підсумками 2010р. вироблено 6014 млн.кВт.годин електроенергії, що на 370 млн.кВт.годин (6,6%) більше, ніж за 2009р.

Будівельними підприємствами області, які працювали у 2010р., виконано будівельних робіт на 1640,5 млн.грн., що у порівнянних цінах становить 98,1% до обсягів будівництва у попередньому році.

Зниження обсягів будівництва у 2010р. проти попереднього року відбулося майже за всіма основними видами будівельної діяльності, а саме на 62,1% скоротились обсяги робіт з завершення будівництва, на 7% скоротилися темпи робіт з установлення інженерного устаткування будівель та споруд, на 0,9% – з будівництва будівель та споруд.

Водночас, обсяги робіт підприємств, що здійснюють підготовку будівельних ділянок, зросли проти 2009р. на 19,2%.

Найбільша частка виконаних будівельних робіт припала на Вишгородський – 311,4 млн.грн. (19,0% від загального обсягу виконаних робіт), Києво-Святошинський – 240 млн.грн. (14,6%), Яготинський – 203,8 млн.грн. (12,4%) райони та місто Бровари – 242 млн.грн. (14,8% від загального обсягу виконаних робіт).

За характером будівництва обсяги робіт розподілились так: роботи з нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння – 82,2% від загального обсягу, решта – з капітального та поточного ремонтів (11,9% та 5,9% відповідно).

За січень–грудень 2010р. підприємствами транспорту перевезено

5067,9 тис.т вантажів, що на 22,3% більше, ніж за січень–грудень 2009р. Вантажооборот збільшився на 12,8% і становив 2012,7 млн.ткм.

Підприємствами автомобільного транспорту (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) за січень–грудень 2010р. перевезено

5048,8 тис.т вантажів, що більше січня–грудня 2009р. на 22,6%, вантажооборот збільшився на 12,3% і становив 1942,8 млн.ткм.

У січні–грудні 2010р. послугами пасажирського транспорту скористалися 163,4 млн. пасажирів, виконано пасажирську роботу в обсязі 6581,0 млн.пас.км, що перевищує відповідно на 18,0% та 8,9% обсяги січня–грудня 2009р.

Обсяги пасажирських автоперевезень (з урахуванням перевезень фізичними особами-підприємцями) збільшилися проти січня–грудня 2009р. на 19,5% і склали 157,6 млн. пасажирів, у тому числі маршрутні – 49,7 млн. пасажирів; пасажирооборот зменшився на 0,3% і склав 2612,2 млн.пас.км, у тому числі маршрутний – 880,8 млн.пас.км.

Авіаційним транспортом області за січень–грудень 2010р. відправлено 3364,8 тис. пасажирів,  1,8 тис.т пошти та 7,6 тис.т вантажів; авіакомпаніями, розташованими на території області, перевезено 1718,3 тис. пасажирів, 1,1 тис.т  пошти та 17,9 тис.т вантажу, що проти січня–грудня 2009р. більше на 24,4%; 12,0%; 24,4% відповідно.

За січень–грудень 2010р. підприємствами пошти та зв’язку надано послуг на 2053,9 млн. грн., що у порівнянних цінах на 1,3% менше, ніж за січень–грудень 2009р. Доходи послуг зв’язку для населення збільшились на 1,8% і становили 474,0 млн. грн. Найбільшу питому вагу в обсязі доходів, отриманих від населення, склали послуги мобільного – 49,1 % та телефонного міського – 16,9% зв’язку.

Обсяг експорту товарів області за січень–листопад 2010р. становив

1162,6 млн.дол. США, імпорту – 2466,4 млн.дол. Порівняно з відповідним періодом 2009р. експорт збільшився на 25,4%, імпорт – на 26,2%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 1303,8 млн.дол. (у січні–листопаді 2009р. також від’ємне – 1027,1 млн.дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,47 (у січні–листопаді 2009р. також 0,47).

Зовнішньоторговельні операції товарами проводились з партнерами із 131 країни світу. Обсяги експорту до країн СНД склали 61,1% від загального обсягу експорту, Європи – 18% (у т.ч. до країн ЄС – 17,4%), Азії – 13,7%, Африки – 3,3%, Америки – 1,5%. Імпорт з країн Європи становив 54,4% (у т.ч. з країн ЄС – 51,8%) від загального обсягу імпорту, СНД – 29%, Азії – 12%, Америки – 4,3%, Африки – 0,3%.

Головним партнером області залишилася Російська Федерація (39,4% від загального обсягу експорту та 19,5% – від імпорту). До Казахстану, Німеччини, Білорусі, Індії та Туреччини разом здійснювалася майже чверть експортних поставок області. Порівняно з січнем–листопадом 2009р. значно збільшилися обсяги експорту до Російської Федерації, Казахстану, Індії, Білорусі, Туреччини, Азербайджану та Єгипту, а зменшилися – до Нідерландів, Ірану, Ісламської Республіки, Портуґалії, Італії та Алжиру.

Надходження товарів з Німеччини, Білорусі, Польщі, Китаю, Нідерландів, Франції, Італії, Сполучених Штатів Америки, Угорщини,  Фінляндії разом становили більше половини загальнообласного обсягу імпорту товарів. Порівняно з відповідним періодом попереднього року значно збільшилися імпортні надходження з Російської Федерації, Білорусі, Польщі, Китаю, Італії, Сполучених Штатів Америки, Туреччини та Бельґiї, а зменшилися – з Австрії, Чеської Республiки та Іспанії.

Основу товарної структури зовнішньої торгівлі області у січні–листопаді 2010р. складали: готові харчові продукти, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості, маса з деревини або інших волокнистих целюлозних матеріалів, полімерні матеріали, пластмаси і каучук, механічне та електричне обладнання, недорогоцінні метали та вироби з них, жири та олії тваринного або рослинного походження, мінеральні продукти, продукти рослинного походження.

У загальному обсязі експорту товарів порівняно з відповідним періодом 2009р. збільшилася частка какао та продуктів з нього, цукру і кондвиробів з цукру, а частка паперу і картону, зернових культур та насіння і плодів олійних рослин зменшилася. У загальному обсязі імпорту товарів збільшилася частка енергетичних матеріалів, нафти та продуктів її перегонки, наземних транспортних засобів, крiм залізничних. Натомість зменшилася частка фармацевтичної продукції та механічних машин.

Висновки

Оскільки ефективність трансформаційних процесів у сфері економіки безпосередньо залежить від забезпечення безперервного суспільного відтворення, то дослідження суспільного відтворення під будь-яким кутом зору є надзвичайно актуальним в сучасній Україні. Адже, саме особливості суспільного відтворення регулюють трансформаційні процеси, визначаючи таким чином рівень розвитку національного господарського комплексу в цілому та окремих його частин — регіональних суспільних систем зокрема.

Міждисциплінарні підходи до розуміння соціально-економічної суті регіону дозволили розглядати його як територіальну систему, в якій відбувається виробництво, розподіл, обмін і споживання матеріальних благ і послуг, з одного боку, і як систему з внутрішнім механізмом відтворення, яка включає, окрім системних властивостей й специфічні риси: регіональні умови відтворення валового суспільного продукту, основних фондів і робочої сили, джерела капіталовкладень і затрат на утримання невиробничої сфери, особливості розподілу регіональних трудових ресурсів, формування доходів населення і можливості їх товарного покриття, фактори соціального і національного характеру. Це дало змогу застосувати відтворювальний підхід (регіонально-відтворювальним або регіонально-структурно-функціональним) до дослідження регіональної суспільної системи, конструктивізм якого дозволив розкрити сучасне розуміння соціально-економічної суті регіону через призму регіонально-економічної науки.

Список використаної літератури

1. Головне управління статистики у Київській області — http://www.oblstat.kiev.ua
2. Маниліч M.I. Відтворювальний потенціал регіону як об’єкт територіального управління // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ. №3- -Чернівці, 2001. -с. 11-16.
3. Маниліч M.I. Фінансово-економічні важелі оптимізації відтворювальних процесів в регіоні //Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ №3. — Чернівці, 2002. -с. 81-86.
4. Матвієнко Н.М. Основи методики індикативного планування агропро­мис­лової діяльності адміністративного району // Еко­номічна та соціальна географія: Наук. зб. – К.: Знання. — 2000. — Вип. 49. – С.43-50.
5. Матвієнко Н.М. Основи методики оцінки потенціалу суспільно-географічного положення адміністративного району // Економічна та соціальна географія: Міжвід. наук. зб. – К.: Знання. — 1999. — Вип. 48. – С. 89-94.
6. Школа І. Актуальні проблеми регіонального розвитку // Збірник наукових праць. — Чернівці: Прут, 2000.- с.40-60.

Додатки

Додаток 1

Основні показники соціально-економічного розвитку Київської області за січень-грудень 2010 року

 

	Фактично за січень-грудень 2010р.	Темпи зростання, зниження  у %
		грудень 2010р. до		січень-грудень 2010р. до січня-грудня 2009р.	Довідково: січень-грудень 2009р. до січня-грудня 2008р.
		листопада 2010р.	грудня 2009р.
Обсяг реалізованої промислової продукції (товарів, послуг)1, млн.грн.	25581,7	х	х	х	х
Індекс промислового виробництва	х	95,3	103,9	107,9	83,0
Індекс сільськогосподарського виробництва	х	х	х	100,1	98,0
Виробництво продукції тваринництва
м’ясо (реалізація худоби та птиці на забій у живій вазі), тис.т	260,0	132,9	88,1	96,1	95,4
молоко, тис.т	457,5	102,9	103,8	96,2	94,1
яйця, млн.шт.	1974,2	114,0	106,2	96,4	111,8
Обсяг виконаних будівельних робіт, млн.грн.	1640,5	х	х	98,1	46,2
Вантажооборот, млн.ткм	2012,7	97,8	103,3	112,8	95,8
Пасажирооборот, млн.пас.км	6581,0	96,5	220,3	108,9	88,6
Експорт товарів, млн.дол. США1	1162,6	х	х	125,4	105,5
Імпорт товарів, млн.дол. США1	2466,4	х	х	126,2	60,5
Сальдо (+, -)1		х	х	х	х
Оборот роздрібної торгівлі, млн.грн.	20080,7	х	х	107,0	86,9
Середньомісячна заробітна плата одного працівника6
номінальна, грн.	22521	99,82	118,23	117,31	106,61
реальна, %	х	98,82	110,13	108,61	91,21
Заборгованість із виплати заробітної плати4, млн.грн.	30,7	110,4	49,0	x	х
Кількість зареєстрованих безробітних на кінець періоду, тис. осіб	16,5	120,1	97,5	х	х
Індекс споживчих цін	х	100,9	107,9	107,95	109,55

¹ Дані за січень-листопад.

² Листопад 2010р. у % до жовтня 2010р.

³ Листопад 2010р. у % до листопада 2009р.

⁴ Станом на 1 грудня.

⁵ Грудень у % до грудня попереднього року.

⁶ Інформацію стосовно змін в організації спостереження з праці, їх впливу на порівняння даних в динаміці, а також спосіб розрахунку індексів номінальної та реальної заробітної плати у січні 2010р. вміщено у методологічних поясненнях до експрес-випуску «Кількість, робочий час та оплата праці найманих працівників у січні 2010р.» № 49 від 26.02.2010, який розміщено на офіційному веб-сайті Держкомстату (http://www.ukrstat.gov.ua/express/expres_u.html).