Вступ

Динамізм науково-технічного прогресу та процеси глобалізації кардинально змінюють домінанти розвитку людства за умов всезростаючої стурбованості світової громадськості екологічними проблемами. Інтернаціоналізація виробництва, транскордонний характер забруднення навколишнього природного середовища, екстенсивне використання енергоресурсів спричиняють збільшення навантаження на екосистеми й ризикове функціонування природних репродуктивних механізмів у планетарних масштабах.

Відбувається переосмислення світоглядних і ціннісних орієнтирів розвитку суспільства, посилюється політична консолідація країн щодо активізації процесів екологізації підприємництва як стратегічного напрямку розв’язання екологічних проблем і формування конкурентоспроможності в світовому економічному просторі.

Водночас існуюча різниця в рівнях соціально-економічного розвитку країн впливає на ефективність їх дій в процесах екологічної модернізації та на можливості залучення до нього підприємницького потенціалу. За сучасної ринкової економічної системи не враховується обмеженість природних ресурсів, недооцінюються глобальні екологічні загрози та їх синергетичні ефекти, які здатні створювати нові та посилювати існуючі загрози.

Екологія і донині розглядається як альтернатива економіці, як чинник гальмування процесів соціально-економічного розвитку. Підтвердженням цьому є існуюча система трансформації економіки України, що засвідчує загострення суперечливих й антагоністичних процесів відтворювального механізму екологічних і економічних цінностей життєзабезпечення. Під впливом інституційних змін та макроекономічних зрушень сформувалася специфічна модель економіки, що має такі внутрішні механізми саморозвитку та інерції, які не сприяють розвиткові процесів екологізації підприємництва.

1. Неоавстрійська економічна теорія

Неоавстрійська економічна теорія була започаткована всередині XIX ст. як альтернативна до трудової теорії вартості, безперечно, посідає вагоме місце в світовій економічній думці стосовно розв’язання проблем збалансованого розвитку світу. Вона розкриває взаємозв’язки категорій часу та врівноваженого стану економічної системи. Виходячи з основних досліджень інноваційної теорії М. Туган-Барановського, австрійський економіст Й. Шумпетер вперше узагальнив нерівноважні стани економіки, пов’язані з технологічними інноваціями. Ці ідеї нерівноважних станів економічних систем сучасні вчені пов’язують з проблемою погіршення якості довкілля.

Засновник теорій неоавстрійської школи Л. фон Мізес (18811973 рр) досліджує організацію економічних систем, поєднує критику соціалізму з обґрунтуванням свободи приватного підприємництва.

Неоавстрійська школа і „радикальні суб’єктивісти” підкреслюють значення в економіці новацій, змін, її непередбачуваність з позицій накопиченого досвіду, розглядають фірму як результат діяльності підприємця, інноваційної діяльності. Тема підприємництва посідає центральне місце в науковій творчості Дж.Шекла, для якого першочергове значення має невизначеність майбутнього, при якому ми стикаємося не з відомим набором ймовірностей, а з суб’єктивно визначеними ступенями можливості настання того чи іншого випадку. Така невизначеність відкриває простір для уяви та творчості, а також для відповідального вибору. Підприємець, за Дж. Шеклом, виконує дві основні функції: несе тягар невизначеності та приймає відповідальні рішення, а також йому мають бути властиві певні особистісні характеристики (на яких Дж. Шекл не зупиняється).

Принципи вчення дослідників неоавстрійської школи стали початком третього етапу розвитку підприємництва. Для цього періоду характерним для вчених було акцентування на індивідуальних рисах підприємця, а також його вплив на рівновагу в ринковій системі. Кожен із вчених мав свої погляди на особу підприємця, але загалом основу вони вбачали у сміливості та самостійності його щодо прийняття рішень.

Так, наприклад, Л. фон Мізес вважав, що «Підприємець – це завжди спекулянт. Це людина, яка має справу з невизначеними обставинами майбутнього. Успіх підприємця чи невдача залежать від точності передбачування невизначених подій. Якщо він не зможе зрозуміти, чого варто очікувати, то він приречений. Єдиним джерелом, з якого виникає підприємницький дохід, є його здатність краще, ніж інші, прогнозувати майбутній попит споживачів» [6, с. 274]. Такі основні поняття вбачав дослідник у діяльності підприємця та заклав фундамент для вивчення теорії підприємництва свої учням.

Одним з учнів Л. фон Мізеса був відомий економіст Ф. фон Хайєк, який також зробив свій внесок у розвиток підприємництва. Дослідник, як і його вчитель, вивчав рівновагу, яку здебільшого пов’язують з невизначеністю. Загальноекономічну рівновагу розглядають Ф. фон Хайєк не як звичайний економічний стан, а як тенденцію. Одержання прибутку підприємцями – це пошук нових можливих рішень: нові методи виробництва, способи організації, шляхи збуту, які до того ніхто не використовував, це основна мета діяльності підприємництва, результат якої передусім залежить від компетентності підприємця. Такі ідеї стали основою для наступних поколінь вчених-економістів.

2.Екологічно-модифіковані національні рахунки

Аналіз екологічних та соціально-економічних індикаторів ефективності державної екологічної політики, підтверджує, що значна їх частина має безпосереднє відношення до національних рахунків, оскільки індикатори розраховуються у співвідношенні із валовим внутрішнім продуктом:

—         частка викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря на одиницю внутрішнього валового продукту в кг/тис. гривень;

—         частка екологічних інвестицій у внутрішньому валовому продукті, відсотків;

—         частка витрат на охорону навколишнього природного середовища у складі внутрішнього валового продукту (екологоємність внутрішнього валового продукту);

—         частка обсягу реалізованої екологічно чистої продукції та відповідних послуг у внутрішньому валовому продукті, відсотків.

Ще ряд показників, зокрема, обсяги утилізованих промислових і побутових відходів та витрати природних ресурсів та енергії на одиницю продукції,   хоча й не пов’язані безпосередньо із ВВП, можуть знайти своє відображення в СЕЕР.

У зв’язку з цим слід зауважити,що аналіз міжнародного досвіду запровадження екологічних рахунків виявляє  потужний потенціал розширення набору таких індикаторів. Адже, поруч із рахунками забруднення атмосферного повітря, рахунками природоохоронних витрат та рахунками екологічної промисловості, поширеними є також рахунки ресурсних потоків, екологічних податків, відходів, використання енергії, води та лісових ресурсів.

Перевагою СЕЕР в контексті вдосконалення державної системи управління якістю навколишнього середовища є її повна інтегрованість із СНР і широкі можливості для аналізу внеску різних видів економічної діяльності в досягнення цілей екологічної політики та для здійснення стратегічної екологічної оцінки планів і програм соціально-економічного розвитку.

Запровадження екологічних рахунків в національне рахівництво України, на наш погляд, надасть можливість створити дієву систему моніторингу індикаторів ефективності державної екологічної політики, а відтак – сприятливі передумови для реалізації принципів сталого розвитку в управлінні природним капіталом держави.

У міжнародній практиці екологічної економіки серед її конкурентних стратегій застосовують стратегію екологічної податкової реформи, що дозволяє одночасно створити робочі місця і зберегти довкілля, оскільки переносить базу оподаткування з доходу та фонду зарплати на споживання природних ресурсів та шкідливі викиди. Це одночасно збільшує заробітну плату відповідно до економічного розвитку та стимулює інвестиції в інноваційні технології, а також зменшує витрати природних ресурсів за рахунок зменшення матеріалоємності виробництва та затрат енергії, тобто суттєво зменшує шкідливі викиди.

Світовий досвід застосування екологічних платежів показує, що їх природа пов’язана зі стимулюванням впровадження у виробництво сучасних екологічно безпечних технологій. Підвищення екологічних платежів без розроблення стратегій реструктуризації та модернізації промисловості знижуватиме рівень виробництва в Україні, що не сприятиме розвитку сучасних технології у перелічених базових галузях економіки. Сьогодні актуальним є стимулювання впровадження нових екологічно безпечних технологій за допомогою таких економічних інструментів, як кредитування і податкові пільги. Механізм екологічних платежів є ефективним, коли в нормативно-правовій системі держави працюють принципи соціально відповідального бізнесу, який спрямований на підвищення рівня ресурсозбереження і зменшення екологічних проблем у промислових регіонах України.

Спираючись на дослідження бюджетного управління соціально-економічними процесами в регіоні, проведене О.П. Крайник у роботі [7], бачимо, що відповідно до змін, запроваджених Законом України «Про державний бюджет України на 2011 р.», екологічні платежі в основному слугують для наповнення місцевих бюджетів, хоча мають стимулювати впровадження екологічно чистих (дружніх до довкілля) технологій.

Неадекватність відображення стану економічної системи в системі показників національного багатства пов’язана, перш за все, із тим, що ріст виробництва і відповідне збільшення ВВП швидше свідчать про збільшення шкоди, завданої довкіллю (ріст викидів в атмосферу, скидів у водне середовище, забруднення відходами лісових та земельних ресурсів тощо). Про такий стан речей яскраво свідчить аналіз динаміки екологічних платежів. Окрім цього, збільшення використання природних ресурсів, особливо тих, які належать до невідновного типу, свідчить про реальне скорочення національного багатства, а не про його ріст. Екстенсивний спосіб ведення господарства (частка спожитих ресурсів) теж показує, що рівень національного багатства знижується разом із зниженням ефективності самого національного господарства. Отже, ми отримуємо невідповідність між системою національних рахунків та реальним станом достатку в суспільстві.

У світі використовують декілька підходів, які дають змогу врахувати стан навколишнього середовища в системі національних рахунків. Загалом це система доповнюючих показників, які або характеризують стан окремих елементів довкілля, або враховують затрати на природоохоронну діяльність, або враховують природний капітал та його амортизацію.

Однак в соціоекологоекономічній системі слід враховувати блага не тільки економічні, а й соціальні, екологічні, духовні тощо. Крім цього, треба враховувати і синергетичну взаємодію цих складових. Тобто нова система національних рахунків має враховувати весь обсяг благ, що є в розпорядженні суспільства. За енергетичним підходом до визначення стану суспільства як цілісної динамічної системи, викладеним у роботах [1, 4], рекомендуємо використовувати енергетичні одиниці для розрахунку показників достатку, а величину оцінюваної енергії визначати за рівнем її потенціалу. До складу системи національних рахунків слід ввести показник потенціалу суспільства, який повинен описувати енергетичний рівень всіх чотирьох складових соціоекологоекономічної системи.

Висновки

Система національних рахунків України покликана аналітично відображати стан економічного розвитку держави в результаті комплексного та багатостороннього аналізу національного продукту, базовим показником якої є внутрішній валовий продукт (ВВП). У більшості країн світу досягнення економічного розвитку суспільства у певному періоді визначають за темпами приросту ВВП. Однак ріст ВВП в основному описує економічний розвиток суспільства, поряд з яким можуть поглиблюватися проблеми у таких важливих сферах життєдіяльності суспільства, як екологічна політика.

Критичний стан екології України, що швидше межує із поняттям надзвичайного, характеризується недопустимо високим рівнем використання основних життєзабезпечувальних природних ресурсів, граничним забрудненням екологічних систем, виснаженням їх відновлювальних можливостей і різким зниженням здоров’я населення, що належно має бути відображено в розрахунку показників національного багатства, серед яких ВВП, національний продукт, національний дохід тощо.

Список використаних джерел

1. Гринів Л.С. Екологічна економіка: навч. посіб. – Львів: Магнолія 2006, 2010. – 358 с.
2. Гаврилишин Б. Стратегія сталого розвитку та європейська модель “Екосоціальної ринкової економіки” як основа конкурентноздатності України в сучасну епоху / Б. Гаврилишин, В. Вовк // Аналітична записка та рекомендації новій владі / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.greenkit.net/Members/intereco / strategy
3. Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні // Економіка України. – 2002. – № 8. – С. 13.
4. Соляник О.Н. Учет экологического фактора в системе национальных счетов: энергетический подход / О.Н. Соляник // Вісник СумДУ. – 2004. – № 6 (65). – С. 43 – 52. (Сер. Економіка).
5. Податки в Україні: від каральної до стимулюючої функції : Зб. наук. ст. за ред. Я. А. Жаліла. – К.: Альтерпрес, 2003. – 512 с. (Сер. «Безпека економічних трансформацій»; Вип. 22)
6. Хлобистов Є.В. Сталий розвиток та екологічна політика у глобальних викликах: від передбачення до прогнозування / Є.В. Хлобистов, Л.В. Жарова, М.В. Ільїна // Економіка природокористування і охорони довкілля. — К.: РВПС України НАН України, 2008. — С. 33 – 42.
7. Крайник О.П. Бюджетне управління соціально-економічними процесами в регіоні // Регіональна економіка. – 2011. – №2 (60). – С.16 – 22.
8. Оцінка регіональних еколого-ресурсних та еколого-техногенних загроз національній безпеці України: [аналіт. огляд] // Яковлєв Є. О., СкалецькийЮ. М. – К.: НІСД, 2010. –32 с.
9. Витрати на охорону навколишнього середовища та екологічні платежі у 2010 році: Оприлюднення експрес-випусків Держстату у 2011 році [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://ukrstat.org/express/expres_u.html
10. Податковий кодекс України: Закон України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами). – К. : ЦУЛ, 2011. – 584 с.
11. Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» від 21 грудня 2010 року № 2818-VI. – Відомості Верховної Ради України (ВВР). – 2011, № 26, ст.218
12. Розпорядження КМУ «Про затвердження Національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки» від 25 травня 2011 р. № 577-р // Урядовий кур’єр вiд 27.07.2011 – № 135.