Вступ

Актуальність теми. Екологічні проблеми сьогодення спричиняють небезпеку існування людини на всіх рівнях — від локального до глобального. Для України ці проблеми постають достатньо гостро, оскільки має місце значна концентрація небезпечних виробництв, суттєва трансформація ландшафтів, неефективне використання природних ресурсів (у тому числі невідтворюване їх знищення), недостатня забезпеченість виробничих і контролюючих структур фахівцями у галузі екологічної безпеки.

Загальний стан екологічної безпеки в Україні є досить складним. Існує широке різноманіття чинників (як природного, так і антропогенного характеру), які спричиняють у подальшому ускладнення її стану у просторово-часовому аспекті. Це значною мірою впливає на стан довкілля та призводить до погіршення умов життєдіяльності людей. Наведені обставини обумовлюють нагальну потребу комплексного вивчення та розв’язання проблем, пов’язаних з екологічною безпекою. Екологічний стан території відносно нового для м.Києва адмінрайону Оболонь поступово погіршується.

Відсутність належної екологічної експертизи при розміщенні техногенних об’єктів, нестаток фахівців у галузі екологічної безпеки та інші чинники призвели до формування широкопрофільної небезпеки в окремих регіонах. Отже, існує нагальна потреба подальшого розвитку досліджень з управління регіональною екологічною безпекою, розробці технічних засобів його реалізації.

Мета роботи — визначення місця і ролі екологічної безпеки Оболонського району м.Києва як наукового напрямку. Розробка ієрархічної структури еконебезпеки.

1. Основні природні ресурси Оболонського району м. Києва та їх характерні особливості

Оболонський район м. Києва займає площу 11,02 тис. га або 17% території столиці, з населенням 310 тисяч чоловік, або 11,5 % населення Києва – є одним з найбільш промислово розвинених районів міста.

Разом з тим, природні ресурси в розрізі району представлені великою кількістю та різноманітністю.

Зелені насадження району займають площу 2615 га, що складає 23 % від загальної, з них 65 га – зелені насадження Пущі – Водиці. Водні об’єкти на території району займають площу 1091 га, що складає 10% від загальної.

Характерною структурною особливістю Оболонського району є те, що поруч із щільною будівельною забудовою існують незабудовані території – навколо водних об’єктів та периферійні, які вкриті рослинністю лісових або лучних формацій. Ці землі мають виключне рекреаційне, оздоровче, екологічне значення і потребують охорони та збереження.

Водний басейн Оболонського району складають: річка Дніпро з затоками – Верблюжа, Волковата, Собаче гирло, Наталка; малі річки – р. Сирець, р. Катурка, р. Горенка, 2 струмки, 2 канали, 28 водоймищ.

Більшість внутрішніх водойм району використовуються в рекреаційних цілях – купання, рибальство, крім того води р. Дніпро, а також артезіанська вода, використовуються для водопостачання на питні, господарські та промислові потреби міста.

Всі внутрішні водоймища складають одну водну систему, яка безпосередньо зв’язана з басейном р. Дніпро.

Коротка характеристика основних водних об’єктів:

1. Затока Верблюжа – штучного походження, площа дзеркала води 96,2га, використовується в рекреаційних цілях для відпочинку населення. Затока утворена на місці кар’єру піску, з’єднана з р. Дніпро штучною протокою.

2. Затока р. Дніпро – Собаче гирло – штучного походження, колишній кар’єр піску, площею 83,0га. Використовується в рекреаційних цілях, з’єднана з р. Дніпро штучною протокою.

3. Затока р. Дніпро – Наталка – штучного походження, колишній кар’єр піску, площею 57,1га. Використовується в рекреаційних цілях, з’єднана з р. Дніпро штучною протокою.

4. Затока р. Дніпро – Волковата – площа водної поверхні — 4,8 га, природного походження, розташована у межах комунальної зони. Не може використовуватись як зона відпочинку населення в зв’язку з тим, що східну частину прибережно-захисної смуги та акваторії р. Дніпро відведено під влаштування автомобільної магістралі „Набережно-Рибальська”.

5. Річка Сирець – природного походження, загальна довжина 8,5 км, в межах Оболонського району – 2.12 км.

6. Водойма, озеро Редьчине (Міністерка) – штучного походження, колишній кар’єр піску, площа дзеркала води 40,8га. Використовується в рекреаційних цілях. На західному та північному березі організовані пляжі, завдяки чистій воді та цілющій синій глині, яка вкриває дно озера, користується популярністю серед киян та гостей міста.

7. Водойма – озеро Центральне – штучного походження, утворена на місці стариці Дніпра внаслідок намиву для житлової забудови території урочища Наталка. Площа озера – 2,6га. В даний час використовується як декоративне.

8. Водойма –озеро Вербне – штучного походження, колишній кар’єр піску, площа дзеркала 16,4га. Використовується в рекреаційних цілях – на берегах озера розташовано пляж з відповідною інфраструктурою.

В 1994 р. рішенням Київради (№14 від 17.02. 1994 р.) озеро Вербне було оголошено іхтіолого-ботанічним заказником. В озері зустрічається папороть сальвінія плаваюча – вид, занесений до Червоної книги України. Також тут нараховується більше 20 видів риб озерно-річкового комплексу.

9. Водойми системи каскаду озер Опечень – штучно створені у 1970-1973 роках як кар’єри піску для гідронамиву промислової зони та житлового масиву.

Система водойм, розташована у західній частині району Оболонь, передбачена для акумуляції дощового, талого та підземного стоку нагірної частини міста у процесі проходження високих паводків на р. Дніпро та служать для пониження рівня ґрунтових вод на прилеглій території.

Водойми системи з’єднані перепускними трубами і є відкритими водостоками, які приймають дощові зливні води з трьох районів м. Києва –Подільського, Шевченківського, Оболонського, з водозабірних басейнів р. Сирець, струмків Коноплянка, Куриний брід, Реп’яхів Яр, Бабин Яр та інших.

Загальна площа водойм та територій каскаду озер системи Опечінь складає 153,5 га.

10. Річка Катурка протікає в селищі Пуща — Водиця – довжина 4,1 км, в тому числі в межах району 2,96 км. У межах русла організовано два ставки штучного походження. Використовується як рекреаційна курортна зона. Вздовж обох берегів річки розташована територія Святошинського лісопаркового господарства.

11. Річка Горенка протікає в селищі Пуща — Водиця – довжина 7,95 км, в тому числі у межах району – 4,13 км. В межах русла організовано 5 ставків штучного походження. Використовується як рекреаційна курортна зона. Вздовж обох берегів розташована територія Святошинського лісопаркового господарства.

У межах району зелені насадження займають площу 2615 га, що складає 23 % від загальної, з них: 65 га – зелені насадження Пущі – Водиці, 38 га – парки; 129 га – сквери; 138 га – зелені зони проспектів та бульварів; 172 – паркова зона; 161 – зелені насадження водного басейну; 220– зелені насадження вздовж вулиць; 711 – зелені насадження захисних смуг водойм, 981 – зелені насадження підприємств та організацій.

До системи зелених насаджень району належать ліси, які є Державним лісовим фондом України.

На території Святошинського лісопаркового господарства знаходяться:

1. Заказник державного значення „Пуща-Водицький лісопарк”, загальна площа 350 га.

Статус Заказника державного значення наданий Колегією Державного комітету Української ССР від 26.07. 1972 р., № 22.

2. Ландшафтний заказник місцевого значення „Пуща –Водиця”, загальна площа 563 га.

Статус заказника місцевого значення надано рішенням Київради від 24.10. 2002 р. № 96/256.

3. Межигірсько-Пуща-Водицький лісовий заказник місцевого значення, загальна площа 1987 га.

Статус заказника місцевого значення наданий рішенням сесії Київради від 27.10. 2005 р. № 255/3716.

Лісові насадження найбільш ефективно підтримують природний стан біосфери сприяючи біологічному очищенню повітря і води. Один гектар лісу щорічно споживає від 3 до 6 тонн вуглекислого газу, виділяючи в атмосферу від 2,5 до 5 тонн кисню. Крім того, дерева очищають повітря від пилу не лише внаслідок затримання його кронами і зменшенням швидкості вітру, а й через виділення в навколишнє середовище великої кількості вологи. За 1 рік 1 гектар лісу очищає 18 млн. куб. м. повітря.

2. Екологічна політика в Оболонському районі

Пріоритетними напрямками екологічної політики в Оболонському районі, як адміністративної одиниці м. Києва, є поліпшення екологічного стану атмосферного повітря, водного басейну, земельних ресурсів, зелених насаджень, а також раціональне використання земельних, водних та інших природних ресурсів.

На даний час в Оболонському районі м. Києва ведуться роботи по встановленню водоохоронних знаків на водних об’єктах.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Слід звернути особливу увагу на розміщення вздовж магістралей щільних смуг дерев з підкроновим чагарником. Ряди поодиноких дерев або куртини безперечно виграють в естетичному відношенні, проте аж ніяк не сприяють захисту населення. Житлові будинки І-го ешелону забудови необхідно обладнувати герметичними газошумозахисними вікнами з влаштуванням примусової вентиляції приміщень. Її повітрязабір слід розміщувати не нижче 5-го поверху, але на безпечній відстані від труб дахових котелень. На жаль, все посилюється тенденція забруднення території автотранспортом знизу, а даховими котельням зверху. В центральних районах міста рівень забруднення верхніх поверхів NO₂ вже досяг санітарних норм ГДК.мр й було б бажаним уникнути такої небезпечної ситуації в Оболонському районі.

Критичним для Оболонського району є забруднення системи озер, водний баланс яких у значному ступені визначає приток поверхневих вод. Фактично весь каскад водойм Опечень виконує роль колектора, який перехоплює поверхневий сток з площі 6,0 тис. га. Після проходження каскаду вода по обвідному каналу через затоку Волковата потрапляє до р.Дніпро. У середній частині обвідний канал має регулюючий затвор, який забезпечує стабільність коливань рівня води в озерах, особливо в період повеней. До озер Мінське та Лугове поверхневий сток надходить з території житлової та промислової забудови Оболонського та Подільського районів м.Києва загальною площею 1352,3 га (Мінське — 324,6 га, 3 випуски; Лугове — 1027,7 га, 5 випусків). Щорічно в озера Мінське та Лугове сумарно скидається 3,83 млн. м³/рік неочищених стічних вод, що майже в три рази перевищує об’єм самих водоймищ. Винос забруднюючих речовин з території басейну водозбору становить: зважених речовин – 5497,75 т/рік, нафтопродуктів – 50,6 т/рік, БСК.п – 226,14 т/рік.

Дослідження якості води в озерах Мінське та Лугове здійснювалися санітарно-епідеміологічною станцією Оболонського району. Були виявлені перевищення ГДК.кп для водойм культурно-побутового призначення (табл. 2). З 1990 по 2003 роки сталося збільшення концентрації нафтопродуктів у воді озера Лугового — в 23 рази, Мінського – в 15 разів, тоді як вміст органічних речовин БСК.п збільшився в воді озера Лугового – в 2,2 рази, Мінського — в 3,1 рази. При цьому концентрація зважених речовин має тенденцію до зменшення: по Луговому — в 3,6 рази, Мінському — в 3,0 рази.

Таблиця 1

Забруднювачі	ГДК.кп	Мінське	Лугове
мг/дм3	1990	2008	2008 1990	1990	2008	2008 1990
мг/дм3	мг/дм3	мг/дм3	мг/дм3
зважені речовини	+ 0,75	24,0	8,0	0,3	31,8	8,8	0,3
нафтопродукти	0,30	0,1	1,5	15,0	0,2	4,6	23,0
БСК.п	6,00	1,6	5,0	3,1	1,8	4,0	2,2

Екологічний стан озер Мінське та Лугове оцінюється як нестабільний й в існуючому стані вони не можуть бути використанні в рекреаційних, а, тим більше, рибогосподарських цілях. Критичним щодо якості води є вміст нафтопродуктів (табл.1). При визначенні чинників зазначених змін перш за усе слід виключити промисловість, оскільки за цей період обсяги виробництва тільки зменшувалися. Проте відбувалася інтенсивна забудова території з значним зростанням автотранспортних потоків, кількості гаражів і автостоянок, у т.ч. несанкціонованих під вікнами житлових будинків. Це могло не призвести до посиленого змиву залишків нафтопродуктів, що й сталося. Інтенсифікація діяльності населення завжди призводить до зростання БСК.п поверхневих вод. Побудовані надійні емпіричні залежності значень БСК.п від чисельності населення району або міста. При цьому збільшення частки водонепрониклих територій (заасфальтованих, дахів тощо) призводить до зменшення змиву твердих часток й, відповідно, зменшується концентрація завислих речовин.

Рис. 1. Витрати неочищених стічних вод (млн. м³/рік), завислих речовин (т/рік), нафтопродуктів (т/рік) та БСК.п (т/рік) з території водозбору озер Мінське та Лугове

Найбільший внесок у забруднення озер дає територія житлової забудови. Внесок промисловості та вулично-дорожньої мережі значно менший. Навіть щорічний винос (т/рік) нафтопродуктів з території житлової забудови більший, ніж з вулично-дорожньої мережі (рис.4). Це обумовлено великими площами забудови та зберіганням індивідуального автотранспорту на відкритих автостоянках без очисних споруд поверхневих вод. Несанкціоновані автостоянки утворилися майже на кожному подвір'ї. Заходи щодо нормалізації екологічного стану озер слід проводити перш за усе на території житлової забудови щодо кожного потенційного джерела забруднення поверхневих вод. Практично кожна дворова територія має бути обладнана очисними спорудами, починаючи з найпростіших відстійників.

Як один із радикальних заходів щодо поліпшення екологічного стану водойм пропонується будівництво вздовж західного берегу озер Мінське та Лугове обвідного колектору з виводом його у озеро Пташине, де має бути обладнано ставок-відстійник. Зі сторони житлового масиву Оболонь пропонується влаштування локальних очисних споруд поверхневих вод на території житлової забудови з розподілом їх на мікрорайони, житлові групи, окремі будинки, а також будівництво локальних очисних споруд поверхневого стоку на ділянках вулично-дорожньої мережі і територіях підприємств. Для цього доцільно організувати районне комунальне підприємство з експлуатації дощової каналізації, яке б здійснювало її ремонт, реконструкцію та розвиток для досягнення ГДК.кп на випусках в природні водні об'єкти.

На основі аналізу та узагальнення фактичного матеріалу ми виділяємо наступні закономірності формування екологічної небезпеки:

– ступінь небезпеки значною мірою визначається несприятливою позиційністю її джерел відносно об’єктів та споруд різного призначення;

– сусідство небезпек різного генезису може бути небезпечним, нейтральним, сприятливим.

Небезпечне сусідство спроможне суттєво підсилювати негативний вплив на людину та довкілля;

– профілізація регіонів визначається присутністю домінуючих за інтенсивністю можливого впливу екологічно небезпечних видів господарської діяльності;

– динаміка функціонування небезпеки передбачає наступні етапи: зародження, розвиток, ослаблення, зникнення. Останні два етапи відповідають конструктивному розвитку регіонів, що потребує ефективного управління екологічною безпекою.

На основі проведених досліджень доведено, що забезпечення екологічної безпеки є одним з основних приорітетів розвитку суспільства. Ефективно управляти екологічною безпекою можна тільки на основі ретельного вивчення умов формування екологічної небезпеки в Оболонівському районі. Все зазначене визначає екологічну безпеку як актуальний науковий напрямок.

Висновки

Аналіз існуючих проблем екологічної безпеки та досліджень з розробки і впровадження технічних рішень щодо зменшення шкідливого впливу на людину та довкілля дозволяє констатувати наступне. Суттєву регіональну небезпеку спричиняють відходи виробництва та споживання. Недостатньо розвиваються дослідження з їх переробки та утилізації в окремих господарських комплексах. В умовах незначних обсягів використання відходів ситуація з їх накопиченням продовжує ускладнюватися. У більшості випадків полігони розміщення відходів (звалища) не задовольняють встановленим вимогам, унаслідок чого забруднюються ґрунти, поверхневі та підземні води. Також формується екологічна небезпека, пов’язана з трансформацією ландшафтів. Особливу небезпеку для людини і довкілля спричиняють стійкі органічні забруднювачі (СОЗ). Основними джерелами їх надходження в природне середовище є місця складування застарілих і заборонених для використання пестицидів, підприємства з виробництва хлорорганічних продуктів, а також сміттєспалювальні заводи та інші об’єкти, де утворюються диоксини.

Екологічна ситуація, що пов’язана з сучасним станом водних ресурсів, достатньо складна, оскільки за останні 10-15 років якість підземних та поверхневих вод суттєво погіршилась.

Список використаної літератури

1. Биченок М.М., Трофімчук О.М. Проблеми природно-техногенної безпеки в Україні.– К.: УІНСіР, 2002.– 179 с.
2. Екологічна безпека техноприродних геосистем у зв’язку з катастрофічним розвитком геологічних процесів / С.В. Гошовський, Г.І. Рудько, Б.М. Преснер – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2002.– 624 с.
3. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: системний аналіз перспектив покращення.– К.: НІСД, 2001.– 312с.
4. Качинський А.Б., Хміль Т.А. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика. – К.: НІСД, 1997. – 127 с.
5. Косовцев В.О., Бінько І.Ф. Національна безпека України: проблеми та шляхи реалізації приоритетних національних інтересів. – К.: НІСД, 1996. – 61 с.
6. Солуха Б.В. Територіальна оцінка впливу об’єктів будівництва на навколишнє середовище (ТерОВНС). – К.: Знання України, 2002. – 280 с.
7. Солуха Б.В., Фукс Г.Б. Міська екологія: Навчальний посібник. – К.: КНУБА, 2004. – 338 с.