Вступ

На початку XXI ст. людство повною мірою відчуло глобальну екологічну кризу. Ймовірно, людина перейшла допустимі межі впливу на природу, що поставило під загрозу існування сучасної цивілізації. Один необережний крок — і людство «зірветься» у прірву. Один необдуманий рух — і людство може зникнути з обличчя землі.

Однією з найбільш серйозних проблем сучасності стала масова урбанізація суспільства. Сьогодні 48 % всього населення світу проживає в містах. За останні 50 років збільшення кількості великих міст, порівняно з 1900 роком, склало 1000 %! Скупчення промисловості та величезної кількості народу у містах призводить до значних екологічних проблем.

Місто з населенням 1 млн осіб витрачає за добу 2 000 т їжі, 625 000 т води, тисячі тонн кам’яного вугілля, нафти, газу та продуктів їх переробки.

За одну добу мільйонне місто викидає 500 000 т стічних вод, 2 000 т сміття і сотні тонн газоподібних речовин. Усі міста світу викидають щорічно в навколишнє середовище до 3 млрд т твердих промислових та побутових відходів і близько 1 млрд т різних аерозолів, понад 500 км3 промислових і побутових стоків. Прилеглі до міст території перетворюються на величезні смітники.

Сьогодні існує три принципово різних шляхи утилізації сміття: організація звалищ, спалювання і вторинне використання відходів. Проте жоден з них не можна визнати абсолютно прийнятним.

Вторинне використання відходів — найбільш ресурсозберігаючий шлях, але він не завжди рентабельний як в економічному, так і в екологічному плані. Спалювання спричиняє низку екологічних проблем. Вивезення сміття на звалища — найдешевший, проте найбільш недалекоглядний спосіб його утилізації.

1. Сучасний стан екологічних катастроф в ХХІ ст.

Вперше в історії три роки поспіль економічні втрати через природні катастрофи перевищують 100 мільярдів доларів США.

Від ураганів, повеней, землетрусів та інших стихійних лих в 2012 році постраждали близько 106 000 000 жителів нашої планети. Минулого року відбулося більше 300 стихійних лих, внаслідок яких загинули понад 9300 чоловік. Викликані ними економічні збитки склали близько 138 мільярдів доларів США. Велика доля збитків від стихійних лих припали на 3 країни: Китай, США та Італія. З середини 1990-х років збитки від стихійних лих невпинно зростають з кожним роком.

У 2012 році природні катастрофи стали причиною величезних людських втрат. В грудні внаслідок тайфуну Бофа, що обрушився на Філіппіни, загинуло і пропали безвісти понад 1900 чоловік.

Найвразливішою з точки зору чисельності стихійних лих та кількості людських жертв частиною світу надалі лишається Азія .

Однак з іншого боку, близько 63% від економічних втрат пов’язаних з природними катастрофами припадає на Північну та Південну Америку. Лише ураган Сенді обійшовся збитками на суму понад 50 мільярдів доларів США.

У Європі внаслідок небувало холодної зими загинуло майже 1000 осіб. Африка в минулого року сильно потерпала від посух. В той же час частина африканського населення змушена була пережити декілька повеней. Так в 2012 році в Нігерії повінь забрала понад 300 життів.

Повені та засухи у глобальному масштабі стали причиною близько 80% всіх жертв від стихійних лих [6, c. 38].

Аналітики підрахували економічний збиток від природних та техногенних катастроф. Згідно з їх даними, в світі відбулося різке зростання матеріального утрати від стихійних лих.

370 млрд дол втратила світова економіка внаслідок природних та антропогенних катаклізмів в 2011 році. Всього за рік на планеті відбулося понад 300 глобальних стихійних лих.

Збиток виявився на дві третини більший, аніж у рекордному 2005 році, коли по півдню США пронісся ураган «Катріна». А в 2010 р. природні катаклізми обійшлися страховикам у 226 млрд. дол.

Найбільш смертоносними природними стихійними лихами є землетруси, які лишаються серйозною небезпекою по всій планеті для мільйонів її мешканців.

Згідно зі статистикою ООН переважна більшість людських жертв — близько 60%, протягом останнього десятиріччя, що відбуваються в результаті природних катастроф, припадали саме на землетруси. Приблизно 22% смертей припадає на шторми та урагани, тоді як 11% — через екстремально високі температури (морози чи спеку).

Відзначимо, що найстрашнішим та найсмертельнішим стихійним лихом в історії нині вважається повінь, котра відбулася в липні-листопаді 1931 року в Китаї. За різними оцінками вона забрала життя від понад одного до майже чотирьох мільйонів осіб.

Найбільший за кількістю людських жертв землетрус також стався у Китаї. В середині зими 1556 року в провінції Шаньсі, згідно доступних нині даних, загинуло понад 830 тисяч людей.

Наслідками найбільших катастроф були регіональні або глобальні кліматичні зміни, загибель багатьох живих істот, зміни розвитку різних видів, популяцій і родів, мутації організмів. Палеонтологам і палеогеографам добре відомі такі «критичні епохи» в розвитку біосфери — на початку й наприкінці палеозойської ери, на межі мезозою й кайнозою та ін.

Різкі кліматичні зміни, а також катастрофічні зміни геофізичних полів Землі можуть бути наслідком таких грізних космічних явищ, як спалахи наднових зірок: деякі зірки, що зовні майже не відрізняються від інших, раптово спалахують і починають випромінювати світла в мільйони разів більше, ніж до спалаху [8, c. 32].

У XX ст., як і нині, виникнення більшості надзвичайних екологічних ситуацій — катастроф — пов’язане з людською діяльністю й, на жаль, вони дедалі частішають. Умовно їх поділяють на катастрофи хімічного, фізичного, інженерно-геологічного, мілітаристичного та комплексного характеру.

Живі ресурси планети вичерпуються зі швидкістю, що перевищує швидкість їх відновлення. Нині на Землі немає жодного біогеоценозу, якого б так чи інакше не зачепила діяльність людини. З матеріалів ІЕР — Програми ООН з охорони довкілля: Велике гідрологічне будівництво в будь-якому річковому басейні — це практично екологічна катастрофа для нього.

Те саме можна сказати й про широкомасштабні іригаційні роботи (осушування боліт на Поліссі, зрошення на півдні України), які призводять до деградації болотних екосистем, загибелі малих річок, зміни шляхів міграції перелітних птахів, зміни режимів та обсягів підземних вод, засолення ґрунтів.

Катастрофічно впливає на природні ландшафти будівництво великих шахт, відкритих кар’єрів, автомагістралей, летовищ, потужних ліній електропередач, каналів, тунелів, великих сміттєзвалищ і шламосховищ.

Зазначені вище екологічні катастрофи, пов’язані з широкомасштабною людською діяльністю, мають локальний, іноді — регіональний характер. Ураховуючи гіркий досвід недбалого природокористування, люди повинні у своїй майбутній діяльності зважати на Законі! Природи, чітко уявляти наслідки свою втручання в життя біосфери, що проявляться як найближчим часом, гак і пізніше, через 50—100 років. Використовуючи весь загальнолюдський інтелект і набуті знання в галузі охорони природи та раціонального споживання її ресурсів, розвиваючи міжнародне співробітництво, обмінюючись інформацією, надаючи наукову, матеріальну й технічну допомогу, необхідно домогтись ефективною вирішення головної проблеми — зберегти сферу життя на Землі [1, c. 51].

2. Найбільші урагани ХХІ століття та причинені збитки

Ураган Ізабель. У 2003 році найбільш руйнівним став ураган Ізабель, що обрушився у вересні на штати Східного узбережжя США. Швидкість вітру сягала 270 км/год (5 категорія за шкалою Саффіра-Сімпсона). Його жертвами стали 51 чоловік. Були зруйновані сотні будинків, затоплені вулиці, більше трьох мільйонів людей залишилися без електрики. У штаті Північна Кароліна величезна хвиля урагану Ізабель змила частину острова Хаттерас, були пошкоджені або повністю зруйновані понад тисячу житлових будинків. Найбільший шкоди Ізабель завдала штату Віргінія, а також містах Річмонд і Вашингтон. За грубими підрахунками близько 6 мільйонів чоловік залишилося без електроенергії. У столиці США Вашингтоні вперше в історії було зупинено рух метро. Через ураган було порушено також повітряне сполучення. Загальна сума збитків склала понад 3,6 млрд. доларів США.

Ураган почав формуватися 6 вересня 2003 у вигляді циклону в Атлантичному океані. 11 вересня постійна швидкість вітру досягла 265 км / ч. Протягом чотирьох наступних днів інтенсивність урагану кілька разів падала і знову зростала, а вранці 18 вересня ураган досяг континентальної частини Сполучених Штатів Америки і обрушився на узбережжя штату Північна Кароліна, при цьому складала 165 км / ч. На наступний день ураган підійшов до західного кордону штату Пенсільванія, дещо втративши свою міць. Потім ураган перетнув озеро Ері в Канаді і в районі округу Кокрана провінції Онтаріо був поглинений 20 вересня 2003 іншим субтропічним штормом більшої величини.

Ураган Чарлі. У середині серпня 2004 ураган Чарлі обрушився на Ямайку, Кайманові острови, штати США — Флориду, Південну Кароліну, Північну Кароліну та Кубу. Швидкість вітру досягала до 240 км/год (4 категорія Саффіра-Сімпсона). Загинули Чарлі стали 27 осіб. Через ураган у Флориді евакуйовано понад 2 млн людей, зруйнувано сотні будинків, завдано серйозну шкоду інфраструктурі штату. Сума збитків склала понад 16,3 млрд. доларів США.

Ураган почав формуватися 9 серпня 2004 в 185 км на південний схід від Барбадосу, недалеко від острова Гренада, у вигляді тропічного шторму. Рухаючись по північно-західному напрямку поступово зміцнювався до урагану 1 категорії 11 серпня в 150 км на південь від Кінгстона. При проходженні острова Великий Кайман достігнул статусу 2 категорії, а при досягненні південних берегів Куби виріс в ураган 3 категорії. Після виходу з Куби ураган Чарлі рушив у напрямку до південно-західного узбережжя Флориди. Свого піку ураган досяг при наближенню до острова Кайо Коста штату Флорида. У той же день, кілька ослабнувши, пройшов прямо над Орландо і потім перемістився в Атлантичний океан біля Дейтона Біч штату Флорида. Розсіявся ураган 15 серпня 2004.

Ураган Франсіс. 2004 року в кінці серпня ураган Франсіс обрушився на Віргінські острови США, Британські Віргінські острови, острови Теркс і Кайкос, Багами, Пуерто-Ріко, штати США Флориду, Джорджію, Севернкю і Південну Кароліну, Огайо, південний схід Канади. Швидкість вітру досягала 230 км/год (4 категорія). Жертвами урагану стали як мінімум 49 осіб. У Флориді протягом деякого часу не працював космодром на м. Канаверал. Близько 6 мільйонів жителів Флориди лишилися без електрики. Було оголошено найбільшу за всю історію цього штату евакуацію — виїхали понад 2,5 мільйонів чоловік. Загальні збитки склали близько 12 млрд. доларів США.

Ураган починав формуватися 24 серпня 2004 і вже на наступний день виріс до тропічного шторму. Рухаючись в північно-західному напрямку 28 серпня переріс в ураган при швидкості вітру 217 км/год. 2 вересня ураган почав переміщатися до берегів Флориди, пройшовши через Багами, при цьому швидкість вітру значно зменшилася. При проходженні над Майамі швидкість вітру була 140 км/год. 4 вересня ураган досяг берегів Флориди, а потім трохи зміцнівши перетнув півострів Флориду і став переміщатися в Мексиканську затоку. Далі його шлях пролягав над південними та східними частинами Сполучених Штатів, де ураган супроводжувався сильними зливами. Розсіявся ураган 10 вересня 2004 при перетині кордону з Канадою та наближенні до Квебеку.

До найбільш руйнівних ураганів ХХІ століття вже точно можна віднести ураган Сенді.

Ураган Іван. У вересні 2004 року ураган Іван обрушився на Навітряні острови, Венесуелу, Ямайку, Великий Кайман, Кубу, штати США — Алабаму, Флориду, Луїзіану, Техас, і більшість штатів східної частини. Пориви вітру досягали 270 км/год, що відповідає 5 категорії за шкалою ураганів Саффіра-Сімпсона. Жертвами стихійного лиха стали 123 людини. Близько трьох мільйонів людей, в основному, в штатах Флорида та Алабама, залишилися без електрики. Загальна сума збитку склала близько 18 млрд. доларів США .

Ураган почав формуватися 2 вересня 2004 на північний захід від Кабо-Верде. На наступний день зріс до тропічного шторму, який 5 вересня досяг сили урагану при швидкості вітру 201 км / год, перебуваючи в 1850 км на схід від Тобаго. Трохи втративши швидкість 7 вересня пройшов над Гренадою та іншими навітряних островами. Набравши чинності до урагану 5 категорії в Карибському морі, рушив у напрямку до Ямайки. При наближенні до острова дещо втратив швидкість. Після проходження Ямайки 11 вересня ураган набрав максимальну силу при швидкості вітру 270 км / год і пройшов в 48 км від Великого Каймана. Далі його шлях пролягав через півострів Юкатан, Кубу і через Мексиканську затоку на узбережжі США. Свій хід по Сполучених Штатах ураган почав зі штату Алабама. Після проходження Флориди 20 вересня розсіявся в Мексиканській затоці 24 вересня 2004.

Ураган Катріна. В серпні 2005 року ураган Катріна обрушився на Багамські Острови, Кубу, на штати США — Луїзіану, Міссісіпі, Флориди, Георгію та Алабаму. Це самий руйнівний у сучасній історії Сполучених Штатів ураган. Пориви вітру досягали 280 км/год — 5 категорія. Жертвами стихійного лиха стали як мінімум 1836 чоловік. Тисячі людей лишилися без притулку. Більшість постраждалих проживали на узбережжі Луїзіани, Міссісіпі, Флориди, Джорджії і Алабами. Більше інших виніс місто Новий Орлеан, який був знищений на 80 відсотків. Загальна сума збитку склала близько 81,2 млрд. доларів США.

Катріна почала формуватися 23серпня 2005 року неподалік від Багамських островів. 24 серпня в вигляді тропічного шторму почав рухатися у напрямку до Флориді. 25 серпня набрав силу урагану при вході в Мексиканську затоку. Тут він набрав силу урагану 5 категорії і 29 серпня при швидкості вітру 205 км/год обрушився на штат Луїзіана, потім продовжив свій шлях через штат Міссісіпі, а розсіявся ураган 30 серпня 2005 в східній частині Канади.

Ураган Рита. У вересні 2005 року ураган Рита обрушився на острів Кубу і штати США — Арканзас, Флориду, Луїзіану, Міссісіпі, Техас. Пориви вітру досягали 285 км/год (5 категорія). Жертвами стихійного лиха стали як мінімум 120 осіб. У штатах Луїзіана і Техас було оголошено надзвичайний стан. Ураган Рита виявився найбільш руйнівним для нафтовидобутку в Мексиканській затоці. Служба управління мінеральними ресурсами США заявила, що за «ураганний» місяць з моменту формування урагану в Мексиканській затоці недорахувалися близько 40 млн. барелів нафти (6.5% річного видобутку) і майже 150 млрд. кубометрів газу (3.8% річного видобутку). Загальна сума збитку склала близько 10 млрд. доларів США.

Ураган сформувався 17 вересня 2005 недалеко від Теркс і Кайкос. Своєї максимальної інтенсивності він досяг 21 вересня, коли швидкість вітру в урагані досягала 290 км/ч. Ураган вийшов на узбережжі 24 вересня в районі південної межі штатів Техас і Луїзіана, ослабнувши до того часу до третьої категорії. У той же день, остаточно розгубивши сили, він втратив статус урагану і тропічного шторму. Розсіявся ураган 26 вересня 2005.

Ураган Наргіз. У травні 2008 року ураган Наргіз обрушився на Бангладеш, М’янму, Індію, Шрі-Ланки, Бірми. Пориви вітру досягали до 215 км/год (4 категорія). Жертвами стихійного лиха стали понад 138 тис. чоловік. Значної шкоди перенесла М’янма. В ніч з 2 на 3 травня налетів ураган викликав катастрофічну повінь, від якого особливо постраждали густонаселені райони в дельті річки Іраваді. Від розгулу стихії найбільше постраждало місто Янгон. Велика частина міста на тривалий час залишилася без електрики. Вулиці були завалені сміттям і уламками дерев, було порушено телефонний зв’язок. Загальна сума збитку склала близько 10 млрд. доларів США.

Ураган сформовано 27 квітня 2008 року в Бенгальській затоці у вигляді тропічного циклону. 1 травня в берегів Бірми циклон став швидко активізуватися до урагану 4 категорії, але 2 травня сила урагану знизилася при наближенні до Андаманського моря і розсіявся 3 травня 2008.

Тайфун Парма. В кінці вересня і початку жовтня 2009 року тайфун Парма обрушився на Каролінські острови, Філіппіни, Тайвань, Китай і В’єтнам. Пориви вітру досягали 250 км/год (4 категорія). Жертвами стихійного лиха стали близько 500 осіб, тисячі сімей залишилися без даху над головою. Більше всього постраждав філіппінський острів Лусон. Тайфун завдав значної шкоди інфраструктурі острова, затопивши декілька районів. Загальна сума збитку склала близько 617 млн. доларів США.

Тайфун сформовано 27 вересня 2009 року в 445 км на південний схід від Гуама. 3 жовтня набравши силу досяг берегової лінії острова Лусон, а потім 7 жовтня дістався до південній частині Тайваню. Далі, значно ослабнувши, знову пройшовся уздовж острова Лусон і 14 жовтня 2009 розсіявся в Південно-Китайському морі.

Ураган Сенді нещодавно остаточно розвіялися над північною Канадою. Тепер стає очевидним повний масштаб цієї трагедії та приблизні її економічні збитку. Щонайменше 56 осіб у США і 67 чоловік в Карибському басейні загинули. Наслідки урагану Сенді оцінюються приблизно в 60 млрд доларів. Більше 4 млн осіб, як і раніше залишаються без електрики. У сильно постраждалих районах Нью-Йорка та Нью-Джерсі розпочалися роботи з відновлення та прибирання. Частково відновив свою діяльність громадський транспорт та інші сфери послуг. Життя на Манхеттені продовжує бути хаотичним [4, c. 32-33].

Висновки

У ХIХ ст. охорони природи приділяло увагу практично кожен поважаючий себе держава. Людині ще вдавалося балансувати на грані, за якою — невідновлюване. У ХХ в. ми цю грань успішно перейшли. Другу половину ХХ ст. історики, швидше за все, назвуть періодом екологічних катастроф.

Людині є про що задуматися і чим швидше вона це зробить тим краще буде для навколишнього середовища.

В історії Землі екологічні кризи неодноразово були наслідком виникнення різних природних ситуацій, раптових істотних змін умов існування, різких змін фізичних, хімічних чи біологічних факторів, як окремих, так і разом узятих, шо спричиняло погіршення стану або загибель окремих живих істот, популяцій і навіть цілих екосистем. Такі надзвичайні кризові екологічні ситуації називаються катастрофами. Залежно від причин виникнення катастрофи бувають природні й антропогенні, а залежно від розмірів заподіяної шкоди й кількості негативних наслідків, тобто від масштабів скоєного лиха, — локальні, регіональні чи глобальні. Своєю чергою, як природні, так і антропогенні катастрофи залежно від фактора-збудника поділяються на космічні, ендогенні, тектонічні, екзогенні, метеорологічні, хімічні, фізичні та ін.

Раніше переважали природні катастрофи. За нашого часу кількість таких катастроф практично не змінилась, одначе внаслідок людської діяльності зросла їхня потужність, що дедалі істотніше позначається на стані екосистем, окремих ландшафтів, регіонів, континентів і біосфери в цілому.

Природні катастрофи спричиняються екзогенними й ендогенними факторами, тобто зовнішніми навколоземними або космічними та внутрішніми силами Землі, зумовленими процесами в її надрах. Зовнішні та внутрішні сили тісно пов’язані між собою, розвиток одних часто стимулює появу інших.

До зовнішніх сил природи, здатних призвести до катастрофічних наслідків для екосистем, належать: зміни магнітного, електричного, гравітаційного полів і радіаційного поясу, спричинені явищами, що відбуваються в космічному просторі (спалахи наднових зірок, проходження поблизу Землі великих космічних тіл); падіння на Землю великих метеоритів; урагани; повені; цунамі; сильні посухи; страшні зливи; зсуви; осипи; селі; обвали. Внутрішніми силами Землі викликаються надзвичайні екологічні ситуації: виверження вулканів; землетруси; переміщення велетенських мас гірських порід через утворення в земній корі великих розломів тощо.

Список використаної літератури

1. Загроза екологічної катастрофи [Текст] // Надзвичайна ситуація. — 2005. — № 12. — С. 51
2. Онищенко, Г. За півкроку до екологічної катастрофи / Геннадій Онищенко // Надзвичайна ситуація. — 2007. — № 7. —  С. 40-43
3. Онищенко, Г. Катастрофа економічна, екологічна й соціально-психологічна / Геннадій Онищенко // Надзвичайна ситуація. — 2007. — № 9. —  С. 32-35
4. Петлін В. М. Ландшафтознавчі підходи до аналізу та вирішення проблем виникнення екологічних конфліктів, криз і катастроф / В. М. Петлін // Український географічний журнал. — 2008. — № 1. —  С. 30 — 35
5. Романов Дмитро На порозі екологічної катастрофи [Текст] / Дмитро Романов // Київські Відомості. — 2002. — 12 липня. — С. 9
6. Сопронюк, Марія. Екологічна катастрофа підкрадається тихо [Текст] / Марія Сопронюк // Надзвичайна ситуація. — 2011. — № 9. — С. 38-39
7. Хлобистов Є. Екологічна безпека і засади визначення ризику техногенних катастроф [Текст] / Є.Хлобистов // Економіка України. — 2000. — № 6. — С. 38-46
8. Штонь, І. Клімат та екологічні катастрофи : Парламентська асамблея ООН стурбована можливими наслідками глобального потепління / Ігор Штонь // Надзвичайна ситуація. — 2008. — № 5. — С. 32-33