Вступ

Тіньова економіка в Україні є явищем, до якого давно звикли — про це відкрито пишуть у засобах масової інформації і пишуть так багато та безрезультатно, що рівень уваги у цій сфері зменшується, а даремно. Це явище прогресує і обсяги тіньової економіки вже давно перевищили гранично допустимі. Рівень тіньової економіки в Україні за 2010 рік, порівняно з 2009 роком, збільшився на 8 відсоткових пунктів і становив 40 %. Динаміка зростання обсягів тінізації економіки України зумовлена зміною рівня економічної та політичної стабільності в країні.

Враховуючи різноманітність підприємницької діяльності, що має тіньовий характер, а також високий рівень її розвитку за обсягами наданих нею послуг і впливом на формування національної економіки, вирішення проблеми набуває особливої актуальності.

Створивши економічно вигідні умови для повернення тіньових капіталів до легального обігу та, надавши законодавчі гарантії некримінальному тіньовому капіталу, уряд має можливість залучення коштів із тіньового сектору в офіційну економіку. Одним із джерел зростання рівня надходжень до бюджету є виведення підприємств реального сектору економіки зі схем мінімізації податкових зобов’язань та детінізація економіки. Значні масштаби тіньової економіки формують негативний імідж України у світі, що зумовлює необхідність активних дій щодо детінізації економіки. В умовах сучасності необхідно підкреслити важливість й необхідність розробки конкретних заходів із детінізації економіки. Для політичної сили, яка б хотіла покращити життя своїм громадянам і сьогодні, і завтра, цей ресурс є реальним резервом. Тому є нагальна потреба здійснення об’єктивної, науково розробленої програми легалізації цих доходів. Усе це свідчить про актуальність теми, а відтак зумовило вибір напряму дослідження в науковому і практичному аспектах.

1. Сучасний стан та структура легальних і нелегальних складових доходів населення

Від рівня доходів населення залежить добробут людей, їх можливості в отриманні освіти, якісних медичних послуг, їжі, одягу, житла тощо. Тому політика формування доходів населення займає чільне місце в соціальній політиці держави.

Структура доходів населення України наведена у таблиці 1. Як видно з даних таблиці 1, основним джерелом доходів населення України є зарплата. Однак майже таку ж частку в доходах займають і трансфертні платежі. І лише 3,6% доходів отримано від власності. Таку структуру доходів можна охарактеризувати як надмірно залежну від ринку праці та держави. У зв’язку з найбільшою часткою у структурі доходів населення особливу увагу доцільно приділити зарплаті.

Таблиця 1. Класифікація доходів населення в ринковій економіці

Розвиток підприємництва, приватизація та поширення інших атрибутів, притаманних ринковій економіці, призвели до того, що все більше бізнесових структур ухиляються від сплати податків, здійснюють свою діяльність без державної реєстрації й зловживають порушеннями в оплаті праці. На окрему увагу заслуговує «тіньова» заробітна плата, поширення якої має такі наслідки для учасників цього процесу: для підприємств — штучне зниження нарахувань на фонд оплати праці, здійснення тіньових оборудок для забезпечення таких виплат, ведення подвійного бухгалтерського обліку; для держави — недоотримання надходжень до місцевих бюджетів (зокрема, по сплаті податку на доходи фізичних осіб), недофінансування міських програм, низька якість наданих суспільних і комунальних послуг населенню (наприклад, погані дороги, занедбані зони відпочинку тощо); для населення — зниження рівня соціально-економічної захищеності як сьогодні (у випадку звільнення, перебування на лікарняному, виходу на пенсію, оформлення кредиту) — так і в майбутньому (під час виходу на пенсію). Однак «темно-сірий» сегмент тіньової економіки має не лише вади, а н низку достоїнств, а саме: збільшення насиченості ринку суспільно корисними благами власного виробництва: створення робочих місць та підвищення доходів не власників тіньового бізнесу, а й зайнятих у ньому пересічних громадян; ефективніший перерозподіл ресурсів, але без дотримання справедливості під час розподілу доходів від їх використання [3, c. 8-9].

Отже, зиск від нелегальної діяльності має практично все населення: споживачі — купують товари та послуги за дещо нижчими цінами: виконавці — мають роботу та оплату за неї (до речі, зазвичай більшу, аніж за офіційного працевлаштування); організатори — отримують значні фінансові ресурси для подальшого їх використання для розвитку власного бізнесу (як тіньового, так і легального).

На противагу «сірому», «чорний» сегмент тіньової економіки передбачає ті види діяльності, які завдають істотної шкоди суспільству в цілому або окремим індивідам, є суто кримінальними, а тому всіляко приховуються її учасниками та здійснюються за підтримки впливових осіб. Кожний вид кримінального бізнесу породжує в суспільстві ті чи інші проблеми: корупцію — неефективне державне управління, зниження довіри населення та бізнесу до влади; «відмивання» та фальшування грошей — дестабілізацію ситуації на грошово-кредитному ринку; крадіжки — відсутність гарантій захисту приватної власності; проституцію та порнографію — підрив суспільної моралі; наркобізнес — фізичну й моральну деградацію особистості: незаконний продаж зброї — військові конфлікти й тероризм; торгівлю людьми та людськими органами — порушення конституційних прав громадян щодо захисту їх життя й здоров я; контрабанду — дестабілізацію ситуації на внутрішньому ринку товарів і послуг [2, c. 4].

2. Основні шляхи «детінізації» економіки та легалізації тіньових капіталів і доходів населення

Сьогодні детінізація економіки входить до стратегічних засад державної політики України, є її пріоритетним та принципово важливим напрямком. Детінізація економіки та створення сприятливих умов для діяльності економічних агентів у легальному правовому полі входить до основних засад внутрішньої політики держави в економічній сфері, які визначені Законом України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 року № 2411-VІ.

За змістом поняття детінізації економіки спрямоване на розв’язання проблеми виводу економічної діяльності з “тіні”. За структурними елементами цього поняття, детінізація економіки України вимагає, з одного боку, створення таких економічних передумов, за яких суб’єктам підприємницької діяльності економічно не вигідно працювати в “тіні”, з іншого – створення адміністративно-правової інфраструктури перманентного контролю за фінансово-господарськими операціями та протидії правопорушенням та іншим тіньовим проявам, що в економічній сфері діяльності, як приватних СПД так і державних СПД чи бюджетних організацій, неможливо без використання такої форми державного фінансового контролю, як податковий контроль. Ефективний податковий контроль унеможливить порушення фінансової дисципліни та не дасть подальшого розвитку тіньовим проявам [6, c. 37-38].

У сучасних умовах, детінізація, в першу чергу, потрібна самому тіньовому сектору, через приреченість його існування у нинішній формі. Звичайно, тіньова економіка безсмертна — вона є у всіх країнах. Однак найближчим часом значна частина тіньового сектора (що дає сьогодні робочі місця кільком мільйонам українських громадян і є джерелом їхніх доходів) переживатиме складні часи.

Через той тиск, що відбувається ззовні, і перерозподільчі процеси, які спостерігаються всередині країни, а також через підвищення прозорості економіки, посилення правового контролю. В залежності від впливу на суспільство тіньову економіку підприємницької діяльності доцільно розділити на три групи:

— формування нелегальних підприємницьких структур;

— заниження результатів господарювання, ухилення від сплати податків;

— заборонені чинним законодавством види підприємницької діяльності.

Такий розподіл має принципове значення у визначенні форм і методів боротьби з тіньовою економікою. При цьому також необхідно враховувати функції корисності і впливу на розвиток суспільства кожної групи.

Зазначимо, що шкода від функціонування нелегальних структур підприємницької діяльності, якщо ця група включає тільки ті її види, що не заборонені чинним законодавством України, полягає в тому, що від них не надходять кошти в державний бюджет, оскільки вони не зареєстровані і не сплачують податків державі. Разом з тим така форма підприємництва забезпечує зайнятість і доходи значної частини населення. Крім цього, вона занижує офіційні дані про рівень доходів населення, дозволяє отримувати від держави окремими підприємцями дотацій. На теперішній час ця форма тінізації набула широкого розповсюдження не тільки в сфері підприємництва, але і в державному секторі економіки на державних та приватизованих підприємствах [5, c. 37].

Для вирішення проблеми тіньової економіки необхідно розробити державну програму зниження тінізації економіки України, в якій обґрунтувати мету, завдання державних адміністративних установ з вирішення проблеми, форм і методів їх досягнення, а також механізмів їх реалізації, втому числі і фінансового забезпечення. Державна програма щодо зниження тінізації української економіки повинна формуватися на багатокритеріальній основі. Механізми зниження тіньової економіки повинні будуватись з врахуванням позитивних і негативних результатів її впливу на населення та національну економіку.

Таблиця 3. Доходи та витрати населення України

За деякими даними, до 60 % населення України одержує доходи з тіньового сектору економіки. Без перебільшення можна сказати, що кожний громадянин України приймає участь (регулярно або епізодично) у створенні або розподілі тіньового ВВП.

Для припинення окремих тіньових схем і обмеження тіньової економіки на сучасному етапі пропонується ряд заходів, зокрема:

— реформування національної системи фінансового контролю за здійсненням протизаконної діяльності у напрямі розробки конкретних інструментів обмеження тіньових систем перерозподілу фінансових ресурсів за кожним конкретним випадком;

— формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними;

— застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари  (передусім підакцизні) для розрахунків і сплати податків; створення інституту представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів підприємництва);

— запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній;

— застосування змін в організаційній структурі державних холдингових компаній (зокрема, позбавлення підприємств права юридичної особи) та інші.

Комплексне застосування вищезазначених заходів стимулюватиме процес детінізації економіки та зумовить процес легалізації доходів.

Проблема легалізації тіньових капіталів комплексна. Легалізація доходів, отриманих незаконним шляхом, або неоподаткованих, — лише невелика складова проблеми тіньової економіки, один зі способів детінізації економіки в цілому. Проблему тіньової економіки слід розглядати значно ширше.

Потрібно мати власну концепцію легалізації тіньової економіки з урахуванням наших економічних і соціально-політичних умов, особливостей прояву тіньової економіки. Багатоаспектність та розгалуженість проявів тінізації засвідчують безперспективність симптоматичних репресивних методів протидії у вигляді посилення контрольно-каральних функцій держави.

Лише здійсненням активних дій щодо детінізації економіки можна досягти бажаних результатів. Необхідно створити чіткий механізм міжвідомчої координації, ефективного і системного використання усіх наявних ресурсів і засобів розвідувальних, контррозвідувальних, правоохоронних, контрольних, фінансових та інших державних органів, потенціалу громадянського суспільства у вирішенні поставлених проблем. Витіснення. кримінальних та інших незаконних сфер тіньового економічного обігу має супроводжуватися впровадженням ефективних механізмів повернення до офіційного сектора економіки капіталів некримінального походження [1, c. 66].

Поряд з загальним покращенням підприємницького клімату внаслідок дерегулювання та зниження фіскального навантаження має бути вжито комплекс спеціальних заходів, які стимулюватимуть процеси детінізації. Необхідно запровадити на певний перехідний період політику «амністії» щодо тіньового капіталу некримінального походження, насамперед того, який спрямовується в інноваційну сферу та інші суспільно значущі та пріоритетні сектори економіки. Адже для структурної перебудови і технологічного оновлення економіки, а також її кредитного забезпечення офіційних капіталів в Україні занадто мало. Залишається тільки надія на повернення «тіньових» капіталів до офіційної національної економіки: по-перше, з-за кордону; по-друге, зсередини країни.

Одним зі шляхів рішення питання легалізації заробітної плати і трудових відносин є здійснення комплексних перевірок дотримання законодавства про працю і застосування до порушників законодавства за результатами перевірок відповідних мір впливу.

Звичайно, амністія «тіньових» капіталів має відноситися лише до тієї частини, яка має некримінальний характер: капітали «тіньових» господарників; спекулятивні капітали; національні капітали за межами України за умови їхнього подальшого інвестування в економіку країни; капітали офшорних зон. Водночас, не можна допустити «відмивання» (легалізації) кримінальних доходів. Шляхи повернення та інвестування «тіньових» капіталів в економіку України потрібно детально проробити. Для цього необхідна цільова державна програма подолання «тіньової» економіки (мінімум на 10 років), в якій були б задіяні всі гілки влади: законодавча, виконавча і судова. Складовими такої програми мають бути підпрограма досліджень «тіньової» економічної діяльності, розробка системи економічних, правових, адміністративних і організаційних заходів, які в подальшому повинні перейти до стадії підготовки пакету законопроектів і їхнього розгляду Верховною Радою України. Важливої складовою такої програми має бути розробка механізму легалізації «тіньових» капіталів, їх використання у вигляді інвестиційних і кредитних ресурсів з наданням відповідних державних гарантій їхньої недоторканості.

За ухилення сплати податків та зборів, обов’язкових платежів встановлено кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 173 Кримінального кодексу України за грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років [3, c. 13].

Висновки

Детінізація економіки передбачає застосування державою стимулюючих методів, які не маючи репресивного характеру щодо суб’єктів тіньової економіки, створюють умови для ефективної діяльності у легальній економіці, тобто створення такого інституційного середовища, де тіньова економічна діяльність стала б неефективною. Тому важливою є не лише боротьба з тіньовою економікою, а її регламентація з боку держави на основі легалізації тих її складових, які не мають кримінального підґрунтя. І хоча збільшення обсягів ВВП за рахунок детінізації практично не веде до зростання національного багатства та сукупного національного доходу, метою податкової амністії має бути, в першу чергу, не поповнення бюджету, а в перехід на правову основу у відносинах платників податків і держави.

Державна політика детінізації повинна містити дві взаємоузгоджені складові: адміністративну та мотиваційну. Адміністративна складова передбачає посилення адміністрування податків та перекриття шляхів ухиляння від їхньої сплати, а мотиваційна — зниження податкового навантаження, спрощення податкового законодавства та регулювання економічної діяльності одночасно з покращенням якості державних послуг.

Поряд з цим обов’язковими є заходи правоохоронних органів з метою викорінення кримінальної складової тіньової економіки та корупції.

Стимулом детінізації економіки має стати продовження широкомасштабної податкової реформи, спрямованої на зниження і вирівнювання податкового тягаря, спрощення податкової системи, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, заохочення інвестиційної діяльності та нагромадження амортизаційних фондів підприємств, мінімізацію витрат на виконання й адміністрування податкового законодавства.

Список використаної літератури

1. Аржевітін С. Легалізація або амністія тіньових доходів як спосіб повернення коштів у легальну економіку [Текст] / САржевітін // Економіст. — 2010. — № 7. — С. 66-68
2. Барановський, О. Проблеми власності та легалізації капіталів і доходів в України [Текст] / Олександр Барановський // Національна безпека і оборона. — 2004. — № 2. — С. 2-13
3. Зянько В.В. Тіньові доходи та шляхи їх зменшення в Україні / В. В. Зянько // Вісник Вінницького політехнічного інституту. — 2008. — № 1. — С. 8-13
4. Прісняков В. Ф. Детінізація економіки [Текст] / В. Ф. Прісняков // Фінанси України. — 2005. — № 3.- С.72 — 81.
5. Спасенко Ю. Експлуатація найманої праці як чинник розповсюдження тіньової заробітної плати і тіньових доходів [Текст] / Ю. Спасенко // Україна: аспекти праці. — 2009. — № 4. — С. 34-38
6. Стрельбицька Л. Відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів громадян в Украні: проблеми та шляхи їх вирішення [Текст] / Л. Стрельбицька // Юридична Україна. — 2005. — № 5. — С. 36-39