Вступ

Актуальність теми. Доларизація як процес підтримання активів та формування пасивів у твердій валюті використовувалася у вітчизняній економіці ще за часів перебування України у складі СРСР. На початку 1990-х років ця проблема не сприймалася серйозно, як спроможна істотно впливати на макроекономічні процеси. Сьогодні ж доларизація активно прогресує і є однією з причин прорахунків під час розробки Національним банком України основних параметрів грошово-кредитного регулювання, що негативно впливає на економічний розвиток країни і потребує глибокого аналізу та пошуку шляхів дедоларизації економіки країни.

Серед вітчизняних економістів-дослідників та науковців проблемою доларизації економіки України займався цілий ряд відомих економістів, серед яких варто назвати О. І. Береславську, О. В. Дзюблюка, В.       В. Козюка, В. О. Кравця, В. І. Міщенка та багато інших відомих науковців, які у своїх працях розкрили сутність доларизації економіки країни та її вплив на її економічний розвиток.

Не зважаючи на те, що вченими висвітлена сутність та види доларизації економіки країни та її вплив на її розвиток, разом з тим залишилися невирішеними такі питання як вид доларизації України, її рівень і наслідки в умовах подальшої глобалізації та можливі шляхи її подолання.

1. Сутність та види доларизації економіки країни

Доларизація економіки країни означає використання в її грошовому обороті іноземної валюти, що може відбуватися в одному з трьох видів:

1. Офіційної чи повної доларизації, при якої іноземна валюта є єдиним законним платіжним засобом в грошовому обороті країни;
2. Напівофіційної доларизації, при якої іноземна валюта використовується в країні поряд з її національною валютою, як рівноцінний і законний платіжний засіб. До напівофіційної доларизації відносять і таку, за якою іноземна валюта не має статусу законного платіжного засобу, але приймається та повертається банками на/з рахунків клієнтів і використовується у банківських переказах по їх дорученнях за кордон;
3. Неофіційної доларизації, за якої іноземна валюта є нелегальним платіжним засобом в країні, але становить значну питому вагу в готівковій грошовій масі, що перебуває в обігу цієї країни.

Для визначення рівня напівофіційної доларизації економіки країни використовують такі показники, як:

—         рівень доларизації за депозитами — питома вага депозитів в іноземних валютах у сумі всіх депозитів банківської системи країни;

—         рівень доларизації за М2 — питома вага депозитів в іноземних валютах в широких грошах за агрегатом М2;

—         рівень доларизації за позичками — питома вага позичок в іноземних валютах у сумі всіх позичок, наданих банківською системою країни в її економіку;

—         обсяги готівкових заощаджень населення поза банками, уяву про які можуть дати обсяги купівлі-продажу валюти населенням.

Для визначення рівня неофіційної доларизації економіки країни використовується показник співвідношення обсягу іноземної готівкової валюти із загальною кількістю готівкових грошей в країні.

Розрізняють такі види доларизації: офіційну, напівофіційну та неофіційну (рис. 1).

Доларизація може носити повний, змішаний або частковий характер як усередині секторів національної економіки, так і по країні в цілому. Явище повної доларизації, як правило, характерне для слаборозвинених в економічних відносинах держав і є наслідком крайньої нестабільності внутрішньої грошової системи. Слід зазначити, що пряма доларизація є надзвичайним заходом і означає визнання повної політичної неможливості контролю за грошовою пропозицією з метою запобігання інфляції [6].

Доларизація економіки, як свідчить практика, потенційно спроможна впливати на стан грошово-кредитної політики країни, оскільки в умовах навіть часткової доларизації центральний банк втрачає монетарні важелі регулювання грошового обігу, і це робить його політику неефективною.

Доларизацію як феномен грошової системи не можна однозначно оцінювати лише негативно чи позитивно, оскільки це явище має багатоплановий характер (рис. 2).

Причинами зростання рівня доларизації у трансформаційних економіках були значна відкритість економки, високий рівень інфляції та суттєва девальвація національних грошових одиниць. Це призвело до того, що більшість фінансових установ та їх клієнтів почала укладати угоди та здійснювати розрахунки за ними в іноземній валюті [3].

2. Причини доларізації економіки України

Сьогодні в Україні існує як напівофіційна доларізація за якою іноземна валюта не має статусу законного платіжного засобу, але приймається та повертається банками на/з рахунків клієнтів і використовується у банківських переказах по їх дорученнях за рубіж та неофіційна доларізація економіки країни.

Серед основних причин доларизації економіки України, перш за все, необхідно назвати:

—         значні обсяги надходжень у країну експортної валютної виручки та іноземного капіталу;

—         значні обсяги надходжень у країну валютних переказів трудових мігрантів, так званих, «заробітчан»;

—         високий рівень інфляції в країні та, як наслідок, високі інфляційні очікування суб’єктів економіки;

—         нижчу доходність гривневих активів, порівняно з доходністю активів, деномінованих в іноземній валюті;

—         більш стабільні процентні ставки за позичками і депозитами в іноземній валюті, ніж у національній валюті;

—         зростаючу відкритість вітчизняної економіки, яка зумовлена зростаючим розвитком міжнародної торгівлі;

—         недосконалість законодавчої та нормативно-методологичної бази в Україні щодо використання в грошовому обороті країни іноземної валюти.

Заслуговує на увагу, що в науковій літературі до високодоларізованих країн зазвичай відносять такі країни, в яких відношення депозитів в іноземній валюті до широких грошей (по М2) перевищує 30 %. Доречно відмітити, що такий критерій рівня доларізації економіки країни, як співвідношення інвалютних депозитів до грошового агрегату М2, має суттєвий недолік, який полягає в тім, що він не дозволяє враховувати в рівень доларізації тезавровану населенням іноземну валюту.

Разом із тим, в Україні, у якій нестабільні і економіка, і банківська система, більша частка іноземної валюти населення знаходится в нього на руках (а не в банках). Тут не можна не привести висловлювання зам. міністра соціальної політики в Україні на конференції «Майбутнє міграції в Україні» яка відбулася у жовтні минулого року, який заявив, що «заробитчани приносять країні більше грошей, ніж усі іноземні інвестори». А на думку одного з лідерів професійного руху С. Олійника, який досконало знає проблеми трудової міграції в Україні, сума інвестицій, які поступають в Україну від фізичних осіб, які знаходяться за кордоном, щорічно складає 8-9 млрд. доларів США. Більша частина цих коштів поступає в Україну через коррахунки банків та міжнародні платіжні системи, однак до 3 млрд. доларів США поступає в Україну по неофіційним каналам. Із цього випливає, що кошти, які поступають із-за кордону від наших співвітчизників, є гідною інвестиційною підмогою для вітчизняної економіки, яка ще й до початку світової економічної кризи мала небагато дохідних статтей експорту. А сьогодні, коли українська продукція з труднощами відстоює звичайні ринки збуту, роль інвестицій від фізичних осіб у справі збереження прийнятного платіжного балансу країни ще більше зростає.

Доречно, що у 2012 році очікується із-за кордону не потік, а повноводна ріка валютних надходжень. Не можна не сказати, що недоліком такого міцного інвестиційного ресурсу, як валютні перекази трудових мігрантів, є те, що постійний відтік робочої сили із країни негативно відбивається на демографічний та соціальній ситуації, бо по підрахунках спеціалістів, сьогодні в Україні залишилося менш 20 млн. економічно активних громадян. Однак, якщо враховувати в оцінці доларізації економіки України ще й долари, які знаходяться на руках у населення і валюту, яка використовується в розрахунках тіньової економіки, то виявиться, що Україна сьогодні відноситься до однієї з найбільш доларізованих країн світу.

Аналіз показав, що за критерієм співвідношення депозитів в іноземній валюті до щироких грошей за М2 Україна сьогодні має високодоларізовану економіку (табл. 1) [6].

Таблиця 1. Рівень доларізації економіки України у 2006-2012 pp., оцінений як співвідношення депозитів в іноземній валюті до широких грошей за М2 станом на кінець року, (млрд. грн.) [1]

Показник	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Грошова маса (М2), в тому числі:	193,1	259,4	391,3	512,5	484,8	596,8	681,8
Депозити в інвалюті	50,6	80,0	108,2	210,4	206,6	206,3	247,1
те ж саме в % до М2	26,2	30,8	27,7	41,1	42,6	34,6	36,2

 

Як видно з даних табл. 1, якщо у 2006 році рівень доларізації української економіки лише наближувався до максимального рівня, то у кризові 2008-2010 pp. рівень доларізації економіки України перевищував 40% М2 і був найбільшим за всі роки існування незалежної України. Це зумовлено тим, що починаючи з 2008 року, не зважаючи на глобальну світову фінансову кризу, українські заробітчани за кордоном стали більше переказувати валюти в Україну своїм родичам, які, крім необхідних поточних витрат, поміщували цю валюту в банки, у зв’язку із чим у банках питома вага депозитів в іноземній валюті як юридичних, так і фізичних осіб, наприклад, у 2009 р. складала більш 50 % від загальної суми депозитів і була на рівні 52,6-52,8 %.

У кризові 2008-2009 роки питома вага депозитів в усіх іноземних валютах була найбільшою, в той самій час, як пиитома вага саме доларових депозитів фізичних осіб була значно меншою в порівнянні з передуючим та послідуючими роками, що свідчить про те, що фізичні особи у кризові роки значну частку отриманих від «заробітчан» доларів використовували у внутрішніх розрахунках, не поміщуючи їх в банки.

Аналіз наданих банками України позичок в іноземній валюті за видами позичальників також показав, що питома вага позичок в усіх іноземних валютах у кризові роки була найбільшою як наданих юридичним, так і фізичним особам, але питома вага наданих банками позичок у доларах США фізичним особам суттєво відрізнялася від питомої ваги позичок, наданих юридичним особам.

3. Проблеми доларизації економіки України та шляхи їх вирішення

Високий рівень іноземної валюти в готівковому грошовому обігу України на початок 2012 року значною мірою пояснюється недовірою населення до національних грошей, купівельна спроможність який безперервно зменшується.

З метою зменшення і подальшого усунення доларізації економіки України, необхідно суттєво зменшити питому вагу не лише інвалютних позичок та депозитів, а також кількість іноземної валюти на руках у населення, бо такий високий рівень доларізації економіки України по депозитах, позичках і в готівковому обігу країни має дуже серйозні негативні наслідки.

До однієї з найважливіших проблем доларизації економіки належить той факт, що країна суттєво втрачає найважливіший цільовий орієнтир — грошово-кредитну політику, оскільки НБУ позбавляється можливості чітко впливати на пропозицію грошей в економіці, і тим самим впливати на стабільність національних грошей. Перш за все, у доларизованій економіці, де одночасно використовується в грошовому обороті країни іноземна й національна валюта, деформується дія каналів трансмісійного монетарного механізму, що суттєво підвищує невизначеність в монетарній сфері, посилює вплив монетарних шоків і ризики боргової кризи, а саме:

—         обсяги і структура грошової маси стають вкрай чутливі до коливань обмінного курсу іноземної валюти та девальваційних очікувань — зміни обмінного курсу автоматично впливають на вартість доларової складової грошової маси у виразі національної валюти;

—         зростає чутливість валютного курсу іноземної валюти до змін у грошовій пропозиції: непередбачені переливи між частинами грошової маси в національній та іноземній валютах під впливом девальваційних очікувань відбиваються у коливаннях попиту та пропозиції іноземної валюти на готівковому і безготівковому сегментах валютного ринку;

—         послаблюється дієвість відсоткової ставки, як інструменту регулювання грошової пропозиції;

—         зменшуються можливості здійснення антициклічної стимулюючої ролі грошово¬кредитного регулювання в частині проведення девальвації, яка стає особливо небажаною в умовах доларизованої економіки;

—         ускладнюється прогнозування наслідків застосування важелів грошово-кредитного регулювання і розриваються традиційні лінійні зв’язки між динамікою грошової маси та інфляцією;

—         суттєво зростає вразливість банківської системи, корпоративного сектора і держави до валютних ризиків [4, с.170].

По-друге, високий рівень доларизації економіки ще більше ускладнює впровадження дій, спрямованих на боротьбу з інфляцією, в тому числі і за допомогою інфляційного таргетування тому, що введення в ній інфляційного таргетування буде неефективним, бо високий рівень доларізації в країні обмежує методи впливу монетарної влади на національну економіку. Монетарна влада лишається, зокрема, такого інструменту грошово-кредитного регулювання, як валютний курс і тому стає неспроможною стимулювати експорт шляхом девальвації національної валюти. До того ж, економіка, в якій значна частка позичок надається у іноземній валюті, а доходи фірми отримують у національній, особливо чутлива до змін валютного курсу іноземної валюти. Коли влада боїться відпустити валютний курс, виникає так званий «страх перед плаванням». Тому влада своїми інтервенціями втручається у валютний ринок навіть тоді, коли шоки, що на ньому виникають, є короткостроковими та скороминучими [5, с.220].

Доларизація підвищує чутливість банківської системи до ризиків втрати ліквідності і платоспроможності. Коли ці ризики не враховуються і не контролюються належним чином банками та іншими учасниками грошового ринку, вони можуть викликати хвилювання, провокуючи масове вилучення депозитів і, як наслідок, фінансову кризу.

Ризик ліквідності банківської системи виникає при відсутності достатнього забезпечення доларових зобов’язань банків. Підвищення банківського ризику може спонукати вкладників чи інших кредиторів конвертувати свої депозити в готівкові долари або перевести їх за кордон. Доларові зобов’язання повинні оплачуватися за паритетом до іноземної валюти.

Найбільш серйозні ризики платоспроможності в частково доларизованих економіках обумовлені невідповідностями валют в балансах і потенційним впливом значного зниження курсу національної валюти на чисту вартість активів. Невідповідність валют має місце при розбіжності активів і зобов’язань в іноземній валюті. Коли валютні зобов’язання банку перевищують його валютні активи, зниження курсу національної валюти призводить до зменшення чистої вартості його активів і може підірвати його платоспроможність. Це відбувається, наприклад, коли банк приймає вклади в іноземній валюті та надає позички в національній валюті [6, с.5].

Заслуговує на увагу, що в умовах доларізації депозитів, позичок і готівки дії трансмісійного механізму супроводжуються великою асиметричністю інформації. Це зумовлено тим, що в умовах доларізації економіки курсові коливання гривні по-різному відображуються на фінансовому стані кредиторів та дебіторів в іноземній валюті. Зокрема, при девальвації гривні у кредиторів (і перш за все, у кредитуючих банках) збільшуються вимоги у гривневому еквіваленті за наданими ними доларовими позичками, в той час як у дебіторів збільшуються зобов’язання у поверненні збільшеної суми гривневого еквіваленту за отриманими позичками. Саме цей факт і створив неможливість повернення банкам більшістю позичальників України доларових позичок, отриманих на купівлю житла.

Для зменшення чи, навіть, знищення доларізації економіки України її Уряду, перш за все, необхідно на законодавчому рівні ввести заборону на встановлення будь-яких цін на внутрішньому ринку країни в іноземній валюті (не кажучи вже про її отримання по завершенні угоди, як це ще інколи робиться в Україні особливо при купівлі землі, нерухомості, автомобілів, а також імпортних меблів, туристських путівок, білетів на проїзд за кордон у будь-яких видах транспорту тощо). Інакше кажучі, на внутрішньому ринку України і валюта ціни, і валюта платежу повина бути єдиною, тобто гривнею. Такий підхід до використання іноземної валюти на внутрішньому ринку України буде сприяти і зменшенню тіньового бізнесу, край якому зможе покласти лише висока зацікавленість «тіньовиків» у виході з тіні (при створенні Урядом гарантованих умов для такої зацікавленості).

З метою залучення іноземної валюти, яка знаходиться на руках у населення, до банків доцільно, на наш погляд, приймати на депозити іноземну валюту під більш високі проценти, що зацікавить населення у заощадженні іноземної валюти в банках. Разом із тим ввести мультивалютні депозити з можливістю їх видачі у валюті, яку бажає отримати власник депозиту (з перерахуванням валюти вкладу на бажану валюту по офіційному курсу НБУ на день видачі вкладу).

А посиленню зацікавленості фізичних осіб зберігати іноземну валюту в банках буде сприяти заборона на законодавчому рівні використання іноземної валюти в готівковому обігу на внутрішньому ринку України. Крім того, такий підхід до використання іноземної валюти в організованій та неорганізованій мережі дозволить припинити обіг іноземної валюти на внутрішньому ринку України, у тому числі зацікавленість юридичних, і, що особливо варто підкреслити, фізичних осіб в інвалютних позичках для їх використання всередині країни.

Заслуговує на увагу, що в результаті високого рівня доларізації економіки країни неминуче загострюється проблема зовнішньої заборгованості, посилюється загальна нестабільність національної економіки і національних грошей. До того ж, при високому рівні доларізації центральний банк втрачає частку сеньйоражу, яка в цьому разі залишається у емітента іноземної валюти.

Доречно відмітити, що коли використовується в обігу національна валюта (поряд з іноземною валютою), то скуповування центральним банком іноземної валюти збільшує грошову базу, на основі якої (завдяки дії грошового мультиплікатора) формуються грошові агрегати. Однак, якщо в обігу знаходиться велика кількість іноземної валюти, то механізм формування грошових агрегатів суттєво послаблюється [5, c 216-217].

Висновки

Основною причиною доларизації є криза довіри до національної валюти країни. Тому саме збільшення довіри до національної валюти є головним напрямом роботи щодо боротьби з надмірною доларизацією економіки.

Головним чинником відновлення довіри є достатньо довга успішна робота центрального банку. Доларизація призводить до зменшення ефективності інструментарію грошово-кредитного регулювання, але незважаючи на це, правильна стратегія такого регулювання може вирішити цю проблему.

Потрібно створити економічні підстави, які б визначали доцільність відмови від використання іноземної валюти і сприяли б підвищенню привабливості національної грошової одиниці. А саме:

• чітке визначення курсу монетарної політики НБУ на подолання інфляції й гарантування стабільності національних грошей;
• зниження і забезпечення низьких темпів інфляції як монетарної передумови підвищення довіри до національної валюти;
• поступове переведення гривні в режим повної конвертованості, тобто вільного обміну на іноземні валюти. Потрібно домогтися такої ситуації, коли гривня стане валютою, яка необмежено й вільно обмінюється за поточними, капітальними та інвестиційними операціями. Однак, щоб перейти на вільну конвертованість, недостатньо скасування обмежень на обмінні й інші операції. Потрібно здійснити ефективні структурні реформи, які забезпечать економічне зростання та підвищення добробуту населення;
• посилення контролю за надходженнями податків до державного бюджету з метою ліквідації його дефіциту. Водночас адміністративна заборона купівлі-продажу іноземної валюти населенням у банках не буде ефективною, вона може тільки спровокувати банківську паніку. Податок на купівлю валюти можна розглядати як джерело бюджетних надходжень, а не як серйозний бар’єр для доларизації економіки;
• ліквідація законодавчих та економічних засад функціонування сектору тіньової економіки, що обслуговується переважно іноземною валютою;
• заборона здійснення розрахунків у валюті між резидентами і нерезидентами на внутрішньому ринку;
• розвиток ринку державних цінних паперів, номінованих у національній валюті, як альтернативного напряму інвестування коштів на противагу готівковій валюті та валютним депозитам.

Отже, стабільність національної грошової одиниці визначає високий рівень довіри до неї як усередині країни, так і за кордоном. А висока довіра до національних грошей є ключовим елементом у системі заходів щодо зменшення рівня доларизації.

Список використаної літератури

1. Офіційний сайт НБУ [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:www.banc.gov.ua.
2. Бюлетень НБУ  —         —         №      225    [Електронний     ресурс].       — Режим доступу: www.bulletin.uabs.edu.ua.
3. Бюлетень НБУ  —         —         №      165    [Електронний     ресурс].       — Режим доступу: www.bulletin.uabs.edu.ua.
4. Олійник А. В. Економічні чинники стимулювання залучення заощаджень населення у банківську систему в умовах доларизації економіки / А. В. Олійник, О. А. Романюк // Вісник Хмельницького національного університету. — 2010. — № 3. — С. 169-173.
5. Питльована О. М. Взаємозв’язок між інфляцією та доларизацією в Україні / О. М. Питльована // Науковий вісник НЛТУ України. — 2009. — № 19.11. — С. 213 -220.
6. Сандоян Е. М. Воздействие долларизации на макроэкономическое равновесие в переходных и развивающихся экономиках [Электронний ресурс]. / Е. М. Сандоян — Режим доступа: http://www.rau.am/downloads/Sandoyan/newst/45.pdf.