Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи інформаційних документологічних Інтернет-ресурсів

1.1. Інтернет як організаційно-технологічна основа становлення інформаційного суспільства

1.2. Використання інформації інтернет-видань як засіб підвищення ефективності інформаційно-аналітичної та управлінської діяльності

Розділ 2. Аналіз складових, структури, змісту документологічних ресурсів Інтернету

2.1. Електронні інформаційні ресурси українського сегмента Інтернету

2.2. Класифікація документологічних та інформаційних ресурсів Інтернету

Розділ 3. Аналіз пошукових систем Інтернет з точки зору відображення електронних засобів масової інформації

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Одним з найхарактерніших явищ кінця XX — початку XXI ст. є розвиток та активне впровадження технологій глобальних інформаційних комп'ютерних мереж і, зокрема, технології мережі Інтернет у всі сфери життєдіяльності сучасного суспільства. Доступ до інформації і знань, різних технологій і сервісів мережі, а також їхнє ефективне використання є важливими інструментами забезпечення стійкого економічного і соціального розвитку на індивідуальному, національному і міжнародному рівнях. Проте нерівномірність розвитку та впровадження сучасних інформаційних технологій породжує нові соціальні проблеми, зокрема визначення впливу Інтернету на соціально-економічні і політичні процеси в сучасному суспільстві, дослідження мережі Інтернет як глобального інформаційного середовища безперервної освіти та науки, розгляд проблем екології та охорони здоров'я в інформаційному суспільстві, а також тенденції розвитку бібліотек, культури і мистецтва в мережі Інтернет.

Однак процес становлення інформаційного суспільства видається не таким оптимістичним, як ще кілька десятиліть тому, коли вперше заговорили про нього як про вищий рівень розвитку людства.

Феноменально високі темпи розвитку мережі Інтернет пояснюються тим, що ця мережа ґрунтується на двох рушійних силах, що доповнюють одна одну: технологічної закономірності і фундаментальної закономірності.

Мета роботи — дослідити та проаналізувати документологічні ресурси в мережі Інтернет.

Предметом дослідженнявиступає інформаційний простір Інтернет та його документологічне забезпечення. Об’єктом дослідження — є аналіз документологічних ресурсів в мережі Інтернет.

Розділ 1. Теоретичні основи інформаційних документологічних Інтернет-ресурсів

1.1. Інтернет як організаційно-технологічна основа становлення інформаційного суспільства

Інтернет — це сфера, де зосереджені мережа обміну інформацією і структура, в рамках якої налагоджуються найрізноманітніші ділові взаємини суб'єктів. Особливо активно розвивається електронний бізнес, фінансові операції, наукове спілкування. Багато аспектів соціального життя набувають віртуального характеру, відносини реалізуються в так званому "нульовому" просторі. При цьому вже в найближчому майбутньому загальний доступ до мережі Інтернет може бути визнаний суспільним благом унаслідок високих позитивних зовнішніх ефектів його розповсюдження, подібно тому, як зараз безоплатними і загальнодоступними є бібліотеки. Забезпечення вільного доступу громадян до мережі Інтернет стає чинником, що дає змогу досягти як підвищення рівня "соціальної інтеграції", так і забезпечення громадянських свобод [2, с. 33]. Як свобода преси виступала індикатором демократії в індустріальному суспільстві, так свобода доступу до мережі Інтернет має стати мірилом розвитку суспільства інформаційного.

Технічні досягнення XX ст. у сфері зв'язку та інформатики зумовили виникнення особливого віртуального середовища взаємодії людей — інформаційно-телекомунікаційного простору, характерними ознаками якого є відсутність географічних меж, важко визначена національна приналежність його об'єктів і можливість анонімного доступу до наявних інформаційних ресурсів. Основою для його формування стала глобальна інформаційна комп'ютерна мережа Інтернет. Інформаційно-комунікаційні технології, основні показники розвитку яких і, передусім, глобальної інформаційної комп'ютерної мережі Інтернет, "стають тим фокусом, який зводить воєдино найважливіші параметри суспільного прогресу і концентровано відображає сучасний стан економіки і техніки" [5, с. 24], все ще знаходяться на вершині свого інтенсивного розвитку.

У зв'язку з формуванням єдиного інформаційного електронного простору на основі глобальної комп'ютерної мережі Інтернет йдеться також про джерела загроз безпеки інформаційного суспільства. Одним з найнебезпечніших джерел загроз інтересам суспільства окремі науковці вважають значне розширення можливості маніпулювання свідомістю людини шляхом формування навколо неї індивідуального "віртуального інформаційного простору", а також можливості використання технологій впливу на її психічну діяльність [8, с. 13].

Іншим джерелом загроз є безперервне ускладнення інформаційних систем. Ці загрози можуть виявлятися як навмисні, так і ненавмисні помилки, збої і відмова техніки і програмного забезпечення, шкідливого впливу на цю інфраструктуру з боку злочинних структур і кримінальних елементів. Крім того, загострення конкуренції на українських і зарубіжних ринках продуктів інтелектуальної діяльності обумовлює розширення масштабів несумлінної конкуренції, порушення прав інтелектуальної власності. Нарешті, слід враховувати масштаби комп'ютерної злочинності і неконтрольованого поширення "інформаційної зброї", спроби реалізації концепцій ведення "інформаційних воєн".

Отже, розвиток мережі Інтернет і пов'язаних з нею технологій вже в найближчому майбутньому може призвести до того, що вона стане провідним засобом масової комунікації, найважливішим інформаційним ресурсом, що забезпечує функціонування усіх структур сучасного суспільства, і завдяки цьому — організаційно-технологічною основою інформаційного суспільства.

Електронна інформаційна структура, паралельна традиційній, утворена внаслідок розвитку телебачення, радіо, телефонії, космічних і телекомунікаційних каналів зв'язку, а найголовніше, стрімкого розширення інформаційного і комунікаційного потенціалу глобальної комп'ютерної мережі Інтернет, і надалі може стати, по суті, одним з головних джерел інформації для людини, безпосередньо впливаючи на її психічну діяльність і формування її соціальної поведінки [10, c. 52].

1.2. Використання інформації інтернет-видань як засіб підвищення ефективності інформаційно-аналітичної та управлінської діяльності

Стрімке кількісне зростання і підвищення соціального значення теоретичного знання й інформації, їхня нова роль як направляючої сили суспільних перетворень є однією з основних характеристик постіндустріального суспільства.

Причому рівень інформатизації суспільства сьогодні визначається переважно рівнем ефективності використання інформації, а не кількістю її продукування. Ефективність же використання інформаційних потоків у свою чергу зумовлюється станом розробленості механізмів управління ними.

Використання інформації передбачає обробку, структуризацію, аналіз потоку інформації і підготовку вторинного інформаційного продукту -«інформації на базі інформації», а також прийняття відповідних рішень, спрямованих на розв'язання і здатних вирішувати різноманітні проблеми і завдання, що у підсумку зумовлює зміни реальності і створює нові інформаційні приводи. Підвищення ефективності використання інформації залежить від прискорення, вдосконалення механізмів пошуку, відбору і первинної обробки потрібної інформації, підвищення рівня оперативності і якості підготовки вторинного інформаційного продукту і створення умов для прийняття найоптимальніших рішень із наступним досягненням потрібних практичних результатів.

Підвищення ефективності використання інформації нерозривно пов'язане з дослідженням тих можливостей, які надає електронна інформація, інтенсивнішим задіюванням її потенціалу, що стає дедалі актуальнішим із огляду на розширення комп'ютерної мережі та інтернету.

Поки що, відповідно до спостереження В. Кесслера, використання комп'ютерів держчиновниками рідко виходить за межі виготовлення красивих документів у Word'і, в рідких випадках використовуються інтернет та електронна пошта. В результаті ефективність державного управління в державі катастрофічно відстає від такої ж у розвинених країнах, де повною мірою використовуються технології електронного правління (e-goverment)[11, c. 11-12].

Інформаційна

можливість ТБ Радіо Преса Інтернет

вибору часу

користувачем — — + +

збереження для повторного

використання У У + +

одержання/передачі

інформації

одночасно

з подією + + — +

миттєвої відповіді

чи дискусії У У — +

Форма переданий

інформації

текст + + + +

нерухоме

зображення + — + +

зображення,

що рухається + — +

звук + + — +

необхідність у спеціальному

устаткуванні + + — +

+ так, — ні, У — з використанням спеціальних додаткових пристроїв або за деяких умов

Водночас використання потенціалу електронної інформації здатне якісно змінити інформаційно-аналітичну і управлінську діяльність, вивести її на такий рівень, який би відповідав завданням сьогодення.

При цьому слід наголосити, що за своїм змістом, спрямованістю, обсягами, структурою, формою, ступенем науковості й інформативності електронна інформація досить різноманітна. Кожен тип електронного інформаційного ресурсу відкриває певні можливості і, водночас, потребує напрацювання особливих специфічних методів і підходів у роботі з ним. Серед інших інформаційних електронних ресурсів останнім часом спостерігається зростання інтегрованості в суспільні процеси ресурсів інтернету, зокрема інтернет-видань.

Така тенденція виглядає цілком закономірною при проведенні порівняння можливостей інформаційних інтернет-ресурсів і інших інформаційних електронних і друкованих ресурсів (преси) (див. таблицю).

Інтернет-видання сьогодні — складне і багатоманітне явище, причому ця багатоманітність зростає пропорційно росту самого інтернету. Але при всій багатоманітності інформаційних інтернет-ресурсів їх визначальною характеристикою є контент (зміст) і комунікативна складова.

З огляду на це сучасні інтернет-видання можна поділити за територіальною ознакою (або виходячи з того, наскільки широку (в регіональному розумінні) аудиторію передбачає охопити видання, наскільки локальними або загальними будуть теми, які воно розглядає) на центральні («Корреспондент. net» — українська мережа новин (http:// korrespondent.net/), Сайт ІАП телеканалу «Інтер» «Подробности» (http://www.podrobnosti.ua/)) й регіональні (Сумський інформаційний портал «Дан-кор онлайн» (http://www.dancor.sumy.ua/), «Регион-Онлайн» (http://www.regionline.dp.ua/), Дослідницький інформаційно-аналітичний проект «Крымская Линия» (http://crimealine.tik.com.ua/)).

За приналежністю серед інтернет-видань можна виокремити державні, які представляють інтернет-ресурси органів державної влади (веб-сторінка газети «Урядовий кур'єр» на сайті КМУ (http:// www.kmu.gov.ua/mainuk.html), веб-сторінка вісника «Думское обозрение» на Офіційному сайті Державної Думи РФ (http://www.duma.gov.ru/ index.jsp?t=press_obozrenie/index.html)), і недержавні («Українська правда» (www. PRAVDA.com.ua)) [14, c. 72-73].

За місцем продукування інформаційного продукту, з яким значною мірою пов'язана інформаційна політика, що проводиться інтернет-виданням, та специфікою висвітлення різних тем серед інтернет-ресурсів можна виокремити вітчизняні і зарубіжні (Інформаційне агентство «Washington ProFile» (http://www.washprofile.org/), «СМИ. ru» (http:// ukr.smi.ru/)).

Широта спектра тем, які розглядаються виданнями, обумовлює їхній поділ на загальнотематичні (Суспільно-політичний тижневик «Українське слово» (http://www.ukrslovo.kiev.ua/)) і вузькогалузеві («Маркетинг» (http://www.4p.ru/), електронна газета «Пищепром Украины» (http:// www.business.dp.ua/rusprod/product.htm), інтернет-газета «Економіка» (http://www.economica.com.ua/)). Належність низки інтернет-видань до політичних партій і суспільно-політичних або релігійних організацій помітно впливає на зміст продукованого ними інформаційного продукту, отже за цією ознакою можливий поділ на видання політичних партій і суспільно-політичних організацій (газета «Ліберальна Україна» (http://www.libe-ralua.com/), газета «Сила Народу» (http:// silanaroda.com/) і незалежні («Нейтралитет.іпґо» (http://neytralitet.info/)), а також релігійних організацій («Православные новости за неделю» (http:// www.sedmica.orthodoxy.ru/), (Християнський інтернет-журнал «Библия учит» (http://yess.kiev.ua/)) і світські.

Але незалежно від типу інтернет-видань, усім їм властиві такі характерні риси, які й дають змогу об'єднати ці видання в окрему групу, а також визначають потенціал цих видань у контексті інформаційно-аналітичної діяльності.

По-перше, використовувані інтернет-виданнями форми подачі інформації та її структура орієнтовані на якнайшвидше її сприйняття читачем-користувачем. Серед найчастіше використовуваних інтернет-виданнями прийомів побудови інформації можна назвати перевернену піраміду, коли перший параграф містить висновок усієї публікації, а факти розташовуються в порядку зменшення важливості; головний параграф, що передує публікації і дає стислу відповідь на ключові питання хто? що? коли? де? чому? і як?; блог — коротка інформація, яка розташовується в хронологічному порядку, наприклад, у вигляді «останніх новин»; поділ на частини з підзаголовками; винесення коротких цитат; розміщення гіперпосилань, що забезпечують доступ до архівів та інших електронних ресурсів. Таким чином, відвідувач сайту має справу не з лінійним текстом, а з розширеним обсягом інформації.

Така подача інформації створює умови для миттєвого «занурення» в інформаційний потік, а отже сприяє прискоренню пошуку потрібної інформації. При цьому багатьма сайтами сьогодні за допомогою спеціальних лінків надається можливість після прочитання статті ознайомитися з іншими матеріалами за обраною тематикою, що полегшує і прискорює пошук потрібної інформації: відкриваючи статтю, знизу знаходимо перелік інших статей на ту ж тему.

Крім того, пошукові можливості інтернет-видань розширюються завдяки системам пошуку, які розміщуються безпосередньо на веб-сторінці і дають змогу здійснити пошук потрібної інформації за ключовими словами, назвою матеріалу або автором, та наявності на багатьох сайтах архіву матеріалів. У підсумку скорочення часу на пошук одиниці потрібної інформації дає змогу знайти її більше і різної, поглянути на проблему з різних позицій і зробити більш ґрунтовні й об'єктивні висновки [18, c. 118-119].

У цьому контексті слід наголосити, що інтерактивний характер інтернет-видань, наявність численних форм зворотного зв'язку (гостьових книг, форумів, конференцій, інтерактиву) дає змогу вивчати не лише інформацію про подію, явище, процес тощо, але й суспільний резонанс на цю інформацію, який обов'язково має враховуватися при підготовці аналітичних матеріалів. Підвищенню якості продукованого на основі первинної інформації аналітичного продукту сприяє також вивільнення часу на її аналітичну обробку, що стає можливим завдяки електронному формату такої інформації: в електронному вигляді інформація швидко й легко копіюється і обробляється.

Ще однією перевагою інформації інтернет-видань є її постійне оновлення. Інтернет дає можливість негайної публікації матеріалів, завдяки чому мережеві видання є оперативнішими за друковані і телебачення, адже оперативність друкованого видання обмежена терміном виходу номера, а оперативність телебачення — часом виходу в ефір новин; оперативність інтернет-видання взагалі нічим не обмежена. Саме це і стало причиною появи «стрічки новин». Ця властивість інтернет-видань дає змогу використовувати при підготовці вторинного інформаційного продукту останню інформацію і таким чином сприяє підвищенню його якості і, як наслідок, прийняттю у підсумку найоптимальніших рішень.

Водночас, на жаль, крім зазначених переваг, інтернет-видання мають і певні недоліки. По-перше, інформація не всіх сайтів доступна широкому загалу користувачів інтернету. Ряд сайтів вимагає реєстрації і надає інформаційні послуги за плату. По-друге, легкість публікації при можливості збереження анонімності приводить іноді до зловживань: дезінформації, недостовірної інформації, плагіату, екстремізму, прихованої реклами. Отже, для перевірки достовірності отриманої інформації бажано проводити певну її експертизу: порівнювати з інформацією інших сайтів, у тому числі сайтів органів державної влади, в ряді випадків — зі спеціальними науковими публікаціями, а також звертати увагу на статус, «авторитетність» даного видання. По-третє, велика кількість «інформаційного шуму», відкидання якого забирає досить багато часу, гальмує процес підготовки необхідного інформаційного продукту. Хоча стосовно останнього спостерігаються позитивні зрушення, пов'язані з удосконаленням пошукових систем[22, c. 30-31].

Підвищення ефективності використання інформації залежить не лише від удосконалення і прискорення аналітичної обробки вже готової, «оприлюдненої» інформації і прийняття на її основі відповідних рішень, але й від синтезування на основі аналізу широкого спектра інформаційних джерел, створення, «оприлюднення» нової інформації. Ефективне використання інформації передбачає її як практичне, так і теоретичне застосування. Безпосередньою чи опосередкованою, залежно від кожного конкретного випадку, метою нової продукованої інформації є впливи на маси і суспільно-політичні й економічні процеси. Фактично, створювана інформація забезпечує певну каталітичну взаємодію між окремими суспільними елементами і стає свого роду каталізатором, який змінює швидкість процесів, що відбуваються між ними, залишаючись при цьому незмінним за всіма своїми якостями. Іншими словами, суб'єкт-суспільна група, яка піддається впливу, — вступаючи у взаємодію з каталізатором, тобто отримуючи і сприймаючи відповідну інформацію, реалізує її у вигляді зміни ставлення до об'єкта інформації.

У цьому контексті інтернет-видання представляють особливий інтерес і володіють надзвичайно великими, поки що не до кінця вивченими можливостями. Зокрема, в мережевих виданнях поки що не поширене звичайне для друкованих ЗМІ нівелювання авторської індивідуальності через ретельне редагування. «Неформальна» форма написання матеріалів, практикована в ряді інтернет-видань, активне використання елементів сатири й гумору, супровід тексту значною кількістю фотоматеріалів, анімацією тощо сприяють формуванню у відвідувача сайту певного емоційного настрою і відповідного сприйняття пропонованої йому інформації [13, c. 49-50].

Причому, аналіз розміщуваних на сайтах матеріалів дає підстави стверджувати про їх, більшу або меншу, аудиторну спрямованість. Орієнтація окремих інтернет-видань на певну групу відвідувачів не випадкова, адже оптимальна взаємодія може відбуватися лише за умови відповідності інформації та суб'єкта, на який вона спрямована. Причому саме цей рівень відповідності у підсумку визначає обсяг і зміст сприйнятої суб'єктом інформації, а також його готовність до наступної її реалізації, тобто до зміни власних поглядів, позицій, поведінки тощо.

Таким чином одним зі шляхів підвищення ефективності використання інформації є інтенсивне залучення матеріалів інтернет-видань у сферу інформаційно-аналітичної діяльності, що дасть змогу:

• прискорити процес пошуку, відбору і обробки первинної інформації;

• забезпечити оперативну і якісну (об'єктивну і ґрунтовну) підготовку вторинного інформаційного продукту;

• створити умови для продукування нової соціально орієнтованої інформації;

• забезпечити необхідне інформаційне підґрунтя для прийняття найоптимальніших управлінських рішень та їх наступної реалізації [8, c. 11-12].

Розділ 2. Аналіз складових, структури, змісту документологічних ресурсів Інтернету

2.1. Електронні інформаційні ресурси українського сегмента Інтернету

Інформатизація суспільства — це організований соціально-економічний і науково-технічний процес створення оптимальних умов для задоволення інформаційних потреб і реалізації прав громадян, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, громадських об'єднань на основі формування і використання інформаційних ресурсів". Інформаційне суспільство передбачає поширення інформації серед усіх верств населення за допомогою сучасних інформаційних технологій, з одного боку, та їхнього впровадження у повсякденне життя для його полегшення — з іншого.

Про бажання України приєднатися до єдиного інформаційного простору свідчить низка законодавчих актів, в яких поступово висвітлюється ідея створення інформаційного суспільства та якими регламентовано процес інформатизації. Сьогодні у країні вже сформовано достатнє інформаційно-правове поле, яке представлено законами України "Про наукову і науково-технічну діяльність" (13.12.91), "Про інформацію" (02.10.92), "Про науково-технічну інформацію" (25.06.93), "Про захист інформації в автоматизованих системах" (05.07.94), "Про зв'язок" (16.05.95), "Про телекомунікації" (18.11.03) та ін.1 1993 року Україна стала членом Міжнародного центру наукової та технічної інформації. 1995 року було створено Національне агентство з питань інформатизації.

Кроком уперед щодо розвитку інформаційного суспільства стало затвердження 4 лютого 1998 року Закону України "Про Національну програму інформатизації", відповідно до якого ця програма визначає стратегію розв'язання проблеми забезпечення інформаційних потреб та інформаційної підтримки соціально-економічної, екологічної, науково-технічної, оборонної, національно-культурної та іншої діяльності у сферах загальнодержавного значення. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів" від 17 березня 2004 р. № 326, у рамках вказаної програми також розпочато роботу зі створення програмно-апаратного комплексу реєстру українських інформаційних ресурсів, який має стати ядром майбутньої єдиної системи інформаційних ресурсів. Верховна Рада затвердила Національну програму інформатизації на 2006-2008 роки.

Указом Президента України було схвалено Програму інтеграції України до Європейського Союзу (14.09.00), яка є інструментом загальної стратегії на шляху наближення України до ЄС. З квітня 2003 року Постановою Верховної Ради України було затверджено Концепцію національної інформаційної політики, метою якої є створення правових, економічних і організаційних умов для формування в Україні розвинутого інформаційного суспільства. В цьому ж році було прийнято закони України "Про електроннийцифровий підпис" і НВВ "Про електронні документи та електронний документообіг" (22.05.03), які мають фундаментальне значення для забезпечення суттєвого зростання електронного обміну інформацією.

Результатом прийняття цих законів стало запровадження в органах державної влади електронного документообігу засобами новітніх інформаційних технологій, що знайшло відображення у низці нормативних актів: наказі Державної податкової адміністрації України "Про впровадження електронних документів, електронного документообігу та електронного цифрового підпису в системі подання податкової звітності платниками податків" (25.05.04); постановах Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу" (26.05.04), "Про затвердження Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності" (28.10.04) та "Про затвердження Типового порядку здійснення електронного документообігу в органах виконавчої влади" (28.10.04)); наказі Міністерства освіти і науки України, НАН України, ВАК "Про затвердження Положення про електронні наукові фахові видання" (30.09.04), а також наказі Державного комітету архівів України "Про затвердження Порядку зберігання електронних документів в архівних установах" (25.04.05). Наразі широко обговорюються проекти законів "Про затвердження Програми впровадження електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису" та "Про діловодство"[2, c. 33-34].

На сьогодні основним програмним документом побудови електронного урядування є Концепція формування системи національних електронних інформаційних ресурсів (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 5 травня 2003 р.), спрямована на визначення стратегії формування системи, основних засад і напрямів створення, використання та захисту національних ресурсів.

Дійсно великою подією для інформатизації українського суспільства стало прийняття Закону України "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки", в якому основним завданням визначається: «сприяння кожній людині на засадах широкого використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, повною мірою реалізовуючи свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни на основі цілей і принципів, проголошених Організацією Об'єднаних Націй, Декларації принципів та Плану дій, напрацьованих на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства <…> та Постанови Верховної Ради України від 1 грудня 2005 року "Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні". <…> Розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається одним з пріоритетних напрямів державної політики».

Проаналізовані нормативні документи свідчать про те, що в Україні виникають передумови для становлення інформаційного суспільства шляхом формування системи національних інформаційних ресурсів. Базою для них є глобальна мережа Інтернет, що дає можливість забезпечувати їхню доступність для широкого використання.

Стаття 1 Закону України "Про Національну програму інформатизації", визначає інформаційні ресурси як "сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)"1. Проте наведене поняття не враховує ознак, що перетворюють інформацію на ресурс, феномен, який включає такі складові характеристики: "інформація", "інформаційний ресурс" як предмет і результат діяльності людини, як об'єкт права власності фізичних, юридичних осіб та держави, як об'єкт товарних відносин, як державний і національний ресурс [4].

Важливим чинником задоволення інформаційних потреб сучасного суспільства став розвиток українського сегмента Інтернету в єдиному інформаційному просторі світу. Так, наприклад. Міжнародний банк реконструкції та розвитку буде реалізовувати проект "Україна — розвиток через Інтернет". А зростаюча кількість учасників ринку Інтернету зумовлює необхідність його структуризації на основі дослідження ринку, вивчення закономірностей та динаміки розвитку [4]. З огляду на це, вбачається доцільним розглянути, що сьогодні являє собою український сегмент Інтернету.

За весь час існування Мережі було зроблено чимало спроб класифікувати її інформаційні ресурси. Та усталеної класифікації ще й досі не існує. Однією з ознак систематизації цих електронних ресурсів є територіальність2. Однак навіть фахівці з комп'ютерних мереж до цього часу не визначили, як проводити сегментацію Інтернету за ознакою територіальності та приналежності ресурсів до тієї чи іншої країни.

У зв'язку з тим, що ці ресурси є відкритими та доступними будь-якій особі у світі, з огляду на те, що будь-хто має можливість розміщувати власну інформацію на сайті будь-якої держави, вирішення питання сегментації є досить складним. Проте стосовно офіційних сайтів органів державної влади, державних та комерційних установ, громадських організацій і т. ін. у всьому світі умовно прийняли класифікацію електронних інформаційних ресурсів за територіальною ознакою за доменом вищого рівня, тобто за доменним ім'ям країни. Так, наприклад, електронні ресурси, розміщені на домені ua, вважаються українськими, ru- російськими, bу — білоруськими, kz- казахстанськими, аu- австралійськими, аі — австрійськими, са — канадськими, ch- китайськими, sg- сінгапурськими, uk- доменне ім'я Великої Британії, us- доменне ім'я США і т. д. [3, c. 58-59]

Варто зазначити, що сайти державної офіційної інформації та портали урядів усіх країн світу обов'язково розміщуються на домені gov (government) і уособлюють собою електронний уряд своєї країни. їхня ідентифікація в Мережі відбувається завдяки розміщенню електронного ресурсу на домені вищого рівня тієї країни, якій він належить. Наприклад, "Урядовий портал" (Україна; http://www.kmu.gov.ua/), "Правительство Российской Федерации" (Росія; http://www.gov.ru/), "Законодавство Республіки Білорусь" (Білорусь; http: // ncpi.gov.by/).

Комплексна довгострокова державна програма "Електронна Україна" — є черговим кроком до розв'язання стратегічного завдання входження України у світове інформаційне співтовариство. Головною її метою є сприяння побудові сучасної конкурентоспроможної економіки та підвищенню рівня та якості життя населення України шляхом упровадження сучасних і перспективних інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери життєдіяльності країни та її населення.

Одним із пріоритетів програми є формування в країні електронної інформаційної системи "Електронний уряд" (далі — ЕІС "Електронний уряд"), що має базуватися як на національній системі інформаційних ресурсів, так і на системі інформаційних ресурсів органів влади. Програмою "Електронна Україна" передбачено на базі відділень "Укрпошти" та сервісних центрів "Укртелекому" створення системи пунктів колективного доступу до Інтернету. Усі роботи з розробки та впровадження систем електронного документообігу, автоматизації у сфері діловодства та контролю виконання доручень у рамках ЕІС "Електронний уряд" здійснює компанія "Софтлайн". На сьогодні одним із основних напрямів упровадження цієї системи є надання громадянам і юридичним особам інформаційних, консультаційних, юридичних та інших послуг органами виконавчої влади. Зокрема, Рада Європи на законодавчому рівні визначила 20 видів послуг, які має надавати держава, із них 12 призначено для громадян, а решта — для юридичних осіб. Нині державні органи США надають населенню близько 5 тис. послуг, половину з яких — за допомогою Інтернету.

Центром ЕІС "Електронний уряд" став єдиний веб-портал Кабінету Міністрів України (http://www.kmu.gov.ua/), призначений для інтеграції веб-сайтів, електронних інформаційно-пошукових систем та ресурсів органів державної влади і надання інформаційних та інших послуг з використанням Інтернету відповідно до потреб громадян3.

За принципами організації державні інформаційні ресурси можуть бути структурно-орієнтованими, проблемно-орієнтованими або синтетичними, що поєднують структурний і проблемно-орієнтований підходи[6, c. 113-114].

Структурно-орієнтовані ресурси побудовані відповідно до організації структури органів державної влади. Як правило, поява таких ресурсів являє собою початкову стадію в інформаційному просуванні держави по шляху освоєння Інтернет-технологій. Структурні портали містять інформацію про організації різних гілок державної влади, тексти базових нормативно-правових актів, а також набір посилань на інформаційні ресурси відповідних суб'єктів державної влади.

Електронні інформаційні ресурси органів державної влади, що наповнюють ЕІС України "Електронний уряд", докладно розглянуто в низці наукових публікацій.

2.2. Класифікація документологічних та інформаційних ресурсів Інтернету

Усі електронні інформаційні ресурси Інтернету можна поділити на чотири основні сектори:

— державної офіційної інформації, про який йшлося вище;

— ділової інформації (біржової, фінансової, комерційної, економічної, статистичної);

— професійно-орієнтованої [науково-технічної, політичної, освітньої, спеціалізованої (документальної, бібліографічної, реферативної, довідкової, електронних конференцій)];

— масової/споживчої (новини, література, форуми/чати, енциклопедії, завантаження програмних продуктів та інформаційних систем, перекладачі, електронні видання/журнали, погода, on-line-ігри, аудіо-, відеоінфор-мація і т. ін.) [4].

Сьогодні в Мережі існує чітке розмежування вищезазначених секторів. Наприклад, для новин, on-line ігор, форумів/чатів відведено спеціальні домени info (informational organization), com (commercial business), net (network organization); для фінансової, комерційної, економічної -com (commercial business), biz (private business); для політичної — gov (government), mil (military organization); для освітньої — edu (educational institution); для науково-технічної інформації, міжнародних та громадських організацій — int (international organization), org (nonprofit organization), net (network organization).

Сьогодні в Україні швидкими темпами розвивається електронна комерція, електронні перекази, розрахунки телекомунікаційними засобами, електронне оподаткування та інші види послуг.

Одним із потужних засобів розвитку бізнесу є користування Інтернет-сервісами бізнес-порталів. Провідні інформаційні агенції, консультативні та інформацій-но-аналітичні центри надають в Мережі низку послуг для фінансової підтримки бізнесу в різних галузях. Найпопулярнішими серед них сьогодні є "Інститут Конкурентного Суспільства" (http:///vww.ics.org.ua/) — незалежний, неурядовий, неприбутковий аналітичний центр, "Мережа аналітичних центрів України" (http://www.intellect.com.ua/), "Український центр економічних і політичних досліджень ім. Разумкова" (http://Www.uceps.org/), "Мережа бізнес-інформації" (http://www.bin.com.ua/), "Українське товариство фінансових аналітиків" (http://Www.usfa.org.ua/), "Моніторинг фінансових ринків України та світу" (http:///vww.bc.rql.kiev.ua/) і т. ін.

Розглянемо основні складові сектору професійно-орієнтованої інформації. В українському сегменті Мережі нараховується величезна кількість сайтів, що містять наукову, освітню та політичну інформацію. Зокрема, пропонується користування платними банками даних, які представлені спеціалізованими пошуковими системами, наприклад "On-line portal" (електронний каталог нормативних документів та документів зі стандартизації; http://www.leonorm, com.ua/) або інформаційний бізнес-портал "LIGA online" (http://www.liga.net/) [12, c. 24-25].

Наразі вже, мабуть, не існує жодного вищого навчального закладу, що не мав би своєї електронної сторінки або сайту в Мережі. Кожна пошукова система, яка містить каталоги посилань, має відповідну рубрику "Освіта". В Інтернеті є велика кількість освітніх порталів, де представлено інформацію про науково-освітню діяльність, новини в законодавчій сфері, зокрема з питань акредитації й ліцензування, зміни що вносить Міністерство освіти і науки України в законодавство. Окрім того, на таких порталах можна легко знайти каталоги сайтів провідних ВНЗ України. Наприклад, такий каталог міститься на науково-інформаційному порталі НБУВ (http://www.nbuv.gov.ua/portal/ukr_uni.html).

Приємно, що поряд з бізнес-порталами в українському сегменті Інтернету розвивається і наукова сфера. Сьогодні провідними українськими науковими та інформаційними установами здійснюється діяльність з надання інформаційних послуг телекомунікаційними засобами. На сайтах бібліотек та науково-дослідних інститутів розміщено інформацію щодо їхніх документних фондів та правил користування ними, власні бази даних, каталоги та каталоги посилань на сайти інших інформаційних установ. Окрім того, одним із пріоритетних напрямів розвитку наукової сфери є створення Інтранет-порталів, під'єднаних до сайтів відповідних установ. Такі внутрішні бази даних націлені на певну аудиторію, тобто онлайновий доступ до їхніх ресурсів є закритим. Основна мета цих БД — надання послуг із розповсюдження професійної інформації та оперативного обміну даними між співробітниками наукових установ і поширення наукових видань різних галузей, що видаються у вигляді електронних журналів, серед освітян, студентів, аспірантів, докторантів та фахівців різних напрямів діяльності, звісно ж за певну плату.

Якщо говорити про представлення в українському сегменті Інтернету окремих галузей діяльності, то тут прикладом може служити сайт Державного комітету архівів України "Архіви України" (http:/www.archives.-gov.ua/), що відзначається повнотою інформаційних ресурсів та зручністю доступу до них. На сторінках сайту містяться архів новин, інформація про нові видання, каталоги сайтів архівних установ України та світу, електронні документи, електронні архіви, документальні виставки в он-лайновому режимі, тексти нормативних документів, бази даних архівів України тощо. Привертає увагу база електронних документів, що має, зокрема, рубрики: "На зламі епох: Зберігайте архіви", "Крадіжки архівних документів", містить тексти нормативних документів з архівної справи України та Євросоюзу, матеріали видань на компакт-дисках та багато іншого. Створювачі сайту зробили неоціненний внесок у розвиток електронного архівування в Україні, опублікувавши документи в електронному вигляді, що раніше були засекречені: "Автограф української історії XIII-XXІ ст.", "Унікальні документи ХІІІ-ХХ ст.: Матеріали до реєстру", "Реєстр меморіальних фондів", "Розсекречені документи державних архівів", "Архіви КДБ в Інтернеті", "Архіви спецслужб США в Інтернеті", "Архіви, повернуті та передані в Україну", "Шлях до коренів: генеалогія в українських архівах". Як бачимо інформаційні ресурси сайту "Архіви України" охоплюють різні аспекти архівної справи, актуальні для України [16].

Бібліотеки України (національні, державні, галузеві, обласні, наукові) також представляють в Інтернеті свої інформаційні ресурси. Зокрема, сайт Національної парламентської бібліотеки України (http://www.nplu.org) містить електронні каталоги і картотеки, які віддзеркалюють інформаційні ресурси бібліотеки, сповіщає про масові заходи, режим роботи бібліотеки, розкриває її структуру і діяльність окремих підрозділів. Важливою ланкою сайту є методичний портал "На допомогу бібліотечному фахівцю" (http://t3rofy.nplu.org), де бібліотекарі можуть отримати необхідну методичну інформацію, зокрема в інтерактивному режимі, знайти електронні адреси найбільших бібліотек країни, дізнатися про новинки професійної преси -як вітчизняної, так і зарубіжної.

Сектор масової/споживчої інформації (який, до речі, є найпопулярнішим серед відвідувачів) являє собою розважальні портали, що містять інформацію різного характеру: від погоди, гороскопів та новин до завантаження аудіо-, відеофайлів, мультимедіа (музика, фільми, кліпи), користування on-line-іграми, з можливістю пошуку інформації в Мережі та спілкування без кордонів.

Майже всі засоби масової інформації мають свої Інтернет-представництва, які в телекомунікаційних системах виступають засобами масової комунікації. Їхньою метою було і залишається оперативне інформування відвідувачів про останні події, що відбуваються в Україні та за її межами у сферах суспільно-політичного, соціально-економічного та культурного життя, науково-технічних досягненнях та ін. Більшість паперових видань (газет, журналів) мають свої Інтернет-сайти, інформація на яких оновлюється швидше, ніж у їхніх паперових аналогів[19, c. 63-64].

Значним досягненням є створення суто Інтернет-видань або Інтернет-газет, серед яких, наприклад, "Електронні вісті" (http://elvisti.com/) зі щоденно оновлюваною інформацією. Спектр послуг цього видання дуже широкий. Найзручнішою є система моніторингу ЗМІ — INFOSTREAM (http://infostream.com.ua/). Сьогодні в Мережі з'явилися сайти телевізійних каналів — Першого національного (http://www.1tv.com.ua/), "Інтеру" (http://www.inter.ua/), "ICTV" (http://www.ictv.ua/), "1+1" (http://www.1plus1.net/), що висвітлюють не лише анонси програм, рейтинги, новини та інформацію про телепроекти, але й дають можливість інтерактивної участі у телевіщанні засобами електронних конференцій, форумів, новітніх сервісів (провідних мобільних операторів, WAP, SMS) та дозволяють переглядати в онлайновому режимі події, що не транслюються на телебаченні, як, наприклад, це робить "5 канал" (http://5tv.com.ua/).

Здійснений аналіз дає право стверджувати, що на сьогоднішній день сформовано необхідний масив суспільної та політичної, економічної й наукової, професійної і розважальної інформації для повноцінного функціонування українського сегмента Інтернету. Зміст сайтів державних та комерційних організацій становить значний інтерес для громадян. Інформаційні ресурси, представлені в Мережі, висвітлюють діяльність уряду України, наукових та міжнародних організацій, інформаційно-аналітичних установ, а за своєчасністю інформація в Інтернеті є більш цінною, ніж традиційні джерела. Але при цьому необхідно відзначити і негативний бік, який, на жаль, має місце: немає 100-відсоткової гарантії достовірності інформації, неможливе масове користування інформаційними ресурсами та послугами Інтернету і т. ін. [21, c. 22]

Розділ 3. Аналіз пошукових систем Інтернет з точки зору відображення електронних засобів масової інформації

За останні декілька років глобальна інформаційна мережа Internet змінила підходи до багатьох аспектів людської діяльності. Так, більшість утворювачів засобів масової інформації (ЗМІ) розуміють, що, не зайнявши належне місце в комп'ютерних мережах, які стрімко розвиваються,: вони можуть утратити багато можливостей. Перша з них — не. відстати від інших у застосуванні новітніх інформаційних технологій; Друга — не втратити певний відсоток аудиторії, яка у професійній діяльності частіше користується мережею Internet, ніж звертається до інших засобів отримання інформації. Третя перевага — використати можливість просування, рекламування продуктів своєї діяльності у світовому масштабі.

Таким чином, зараз відбувається активна інтеграція ЗМІ в глобальне середовище Internet, і в мережі вже сформувався певний сегмент, представлений інформаційними сайтами або web-сторінками газет^("Фактьі и Комментарии", "Кореспондент", "День" та ін.), журналів ("Огонек", "Політика і культура", "Навколо світу" та ін.), радіо ("Хіт-FM", "Мелодія", "Русское радио" та ін.) і телевізійних компаній ("1+1", "Інтер", " НТВ" та ін.). Значну ж частину електронних публікацій в Internet складає електронна періодика.

Перш ніж говорити про електронні видання в цілому, доцільно визначитися з термінологією. Вживаючи поняття "електронне видання", мають на увазі як мінімум три поняття: рівнобіжні електронні видання (електронні версії традиційних друкованих) — найпоширеніший термін; оригінальні (ті, що видаються тільки в електронному вигляді): інтегровані (такі, що видаються у двох виглядах — електронному і традиційному, і доповнюють один одного). Визначальні частини термінів, такі як електронний (electronic-), мережевий (networked-), онлайновий (on-line), InternetHHM (Internet-), вебовський (Web-) — взаємозамінюють одна одну та характеризують форми, у яких поширюються видання [6, с. 91—92]. На наш погляд, варто зупинитися на терміні електронне видання, який є найпоширенішим.

Так, спочатку в мережі Internet з'явилися переважно електронні аналоги паперових версій, тобто рівнобіжні електронні видання (газети "День", "Галицькі контракти", "Комсомольская правда" та ін.). Зараз кількість виключно електронних періодичних видань поступово перевищує кількість паперових версій, тобто з'являються оригінальні видання, або віртуальна періодика ("Українська правда", "Кореспондент", "ґазета.Ру" та ін.). Особливо це характерно для західних ЗМІ, Зовсім нове явище для сегменту ЗМІ в Internet — онлайнові агенції новин: "ForUm", "MigNews", "ElVisti" та ін. [21, c. 22]

З метою вивчення наявності посилань на ЗМІ та способів їхнього відображення в мережі Internet були проаналізовані три українські інформаційно-пошукові системи: "META-UKRAINE.com", "search.AVANPORT.com", "www.UAPORTAL.com" і три російські: "www.APORT.ru", "www.YANDEX.ru", "www. RAMBLER.ru".

Аналіз і порівняння пошукових систем проводилися за такими критеріями як:

• Наявність окремого розділу, посилання на ЗМІ;

• Інформаційне наповнення такого розділу;

• Широта охоплення посиланнями сформованого в глобальній мережі сегменту ЗМІ;

• Зручність пошукової системи з погляду користувача, який намагається знайти в Internet будь-яке періодичне видання або, наприклад, сайт радіостанції.

МЕТА— українська пошукова система. Офіційне відкриття серверу відбулося у листопаді 1998 року. Українську систему мета-пошуку в мережі Internet створили спеціалісти Національного технічного університету "ХШ", м. Харків.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення та характеристика посилань
МЕТА	Новини — 73 посилання	Новини, пошта, форуми, каталоги, чати, політ, портали. Також е посилання на онлайн агенції новин (MigNews, ElVisti), на українську мережу новин. Присутнє тут і посилання на сайт "Подробности" (ТБ)
ТБ — 61 посилання	Окремо винесені сайти телекомпаній "1+1", "СТБ" а також сайти окремих телепрограм "Магнолія TV", "Парк автомобільного періоду", "Територія А", (знову продубльоване посилання на сайт "Подробности")
Радіо — 52 посилання	Сайти радіостанцій (наповнення: новини, форуми, чати, рейтинги), сайти окремих радіопередач, узагальнюючі сайти (на яких зібрані координати, посилання на інші сайти)
Центральні газети — 56 посилань	а) газет, журнали Києва б) каталог україномовної преси в) також віртуальна преса (без розподілу на віртуальні та рівнобіжні видання)
Регіональні газети — 98 посилань	Розподіл, аналогічний розділу "Центральні газети", тільки наповнення — виключно регіональна преса
Журнали — 89 посилань	Преса України — список посилань на видання, які мають електронну версію
Internet-видання — 54 посилання	Виключно он-лайн видання: спостерігається перехресне дублювання з розділом "Новини" (тут знову подано MigNews, ForUm, UA-Today, ElVisti, Версии.сот)
Журналістика — 19 посилань	Посилання на періодику, словники репортера, організації, іншу корисну інформацію для журналістів
Передплата — 9 посилань	Сайти періодичної преси — з кур'єрською доставкою, книготоргівля
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	1. У пошуковій системі посилання на "ЗМІ" винесено в окремий розділ 2. Розділ "ЗМІ" пошукової системи МЕТА охоплює переважно російський та український сегменти Internet-преси 3. 3 точки зору користувача система МЕТА побудована достатньо зручно для здійснення пошуку 4. Разом з тим, матеріал не завжди згрупований логічно, тобто присутні перехресні та повторювані посилання, а також недоцільне розділення на ЦЕНТРАЛЬНУ та РЕГІОНАЛЬНУ пресу

АВАНПОРТ — українська інформаційно-пошукова система. У листопаді 2000 року було зібрано колектив фахівців для втілення нової Мети-ідеї. Автори системи умовно поділили користувачів на групи за інтересами і для кожної з них розробили декілька проектів: "Новини", "Авто", "Укроаська", "Аджоб", "Асерч", "СЛЕ". Офіційну роботу в мережі пошукова система розпочала у лютому 2001 року.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
АВАНПОРТ	Он-лайн-видання —100 посилань	Віртульні ЗМІ
Журнали — 123 посилання	Змішане подання мережевих та аналогів паперових видань
Інформагенції — 25 посилань	Змішане подання: і віртуальні агенції — StatusQuo, Україна Он-лайн, і ті, які існували до інтеграції в Internetі раніше використовували в роботі телекси та факси: УНІАН, Інтерфакс
Радіо — 44	Сайти радіостанцій (Гала Радіо, Свобода, Хіт-ФМ); Internet-магазини з радіотехнікою, комплектуючими, "Мир Радио": бази даних українських радіостанцій + теорія мовлення, чат; радіо-преса
Газети — 161	Електронні аналоги паперових видань ("Сегодня", "День", "Галицькі контракти", "Факты и Комментарии", "Киевский телеграф")
Видавництва та видавничі будинки — 58	а) видавництва журналів різноманітної тематики (ITC Он-лайн — видавничий будинок, Смолоскип, Судоходство) б) СЭА — поставки електронних компонентів, видавництво, технічна література та CD-ROMh в) придбання й поставка книг через Internet-магазини в Росії, Україні та Прибалтиці
Новини та погода — 68	Змішана подача стрічок новин, аналогів паперових видань ("День", "Сегодня", "Факты"), мережевих видань (Кореспондент, ElVisti, Forum), сайгів прогнозу погоди
Телебачення — 85	Сайти телеканалів ("1+1", "Новий канал", "Інтер", "СТБ") + сайт фірм з продажу супутникових систем і відеообладнання + супутниковий Internet і ТБ (пропонують підключення й комплектуючі)
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	1. Посилання на засоби масової інформації в пошуковій системі винесено в окремий розділ 2. Інформація згрупована за трьома рівнями: спочатку тематичний, потім територіальний (регіони й міста, у тому числі "Зарубіжжя"), після чого — мовне групування 3. Розділ "ЗМІ" широко охоплює як вітчизняний, так і зарубіжний сегменти Internet-преси 4. 3 точки зору користувача розбивка та упорядкування матеріалу досип, зручне

UA-PORTAL — український портал, інформаційно-пошукова система. Офіційно відкрився у квітні 2000 року. Засновники проекту — "Українська банерна мережа" та "IP-Telecom". Автори "Українського порталу" намагались побудувати систему за таким принципом, щоб навіть незнайомий з навігацією в мережі користувач міг коректно здійснити пошук.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань _ на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
UA-PORTAL	EL-ЗМІ — 98	Виключно он-лайн видання (Prolla, Українська правда, Кореспондент, UA-Today, УкраїнаРу, ForUm, посилання на сайт Подробности (на думку автора, недоречне)
Газети — 94	Тільки Internet-версії паперових видань ("Зеркало недели", "Факты и Комментарии", "Галицькі контракти", "День", "Сегодня")
Журнали — 73	Змішане подання — он-лайн-видання та рівнобіжні ("Натураліст", "Вокруг света", "Комп&ньон")
Інформагенції — 23	"Традиційні" та Internet-агенції: УШАН, ДІНАУ, Інтерфакс, Укрінформ—фото, Інтерньюз-Україна
Погода — 6	Сайти погоди в регіонах України
Політновини — @	Підбірка на політичну тематику: "Політична Україна" (інформаційний проект Комітету виборців України), Інтерфакс Україна про вибори — спеціальний проект, PartOrg.ua— щорічні політичні новини, Прес-центр НарРухаУкр., Центр Разумкова, дайджести основних політичних та економічних телепередач України
Радіо — 37	Сайти радіостанцій, окремих радіопередач, "Мир радио" (бази даних)
Розсилка новин — 4	а) Українська система розсилок новин різної тематики б)розсипки на мобільні телефони — передплата на курси валют, погоду, новини ("Почтальон Печкин") в)розсилка новин по E-mail
Телебачення — 49	Сайти телеканалів, окремих телепрограм, програма телепередач (причому, і для російських каналів)
Навколо преси — 17	а) Сайти з оглядами преси б)сайг Інституту масової інформації, в)"Укрпреса" — каталог україномовної преси, г) сайти семінарів для журналістів з форумами та обговореннями
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	1. Посилання на "ЗМІ в Internet" винесено окремо 2. Охоплення сегмента мережевої преси — вузьке (тільки українські та російські Internet-3MI) 3. Розділ "Навколо преси", на думку автора, доволі цікаве нововведення, тому що дає можливість користувачеві ознайомитися з аналітикою поточних подій 4. Разом з тим, у розділі "ЗМІ" досить нелогічне упорядкування інформації, тобто деякі посилання не відповідають розділу (можливо, віднесені помилково) 5. Мають місце перехресні посилання (на думку автора, зайві)

ЯНДЕКС — російська інформаційно-пошукова система. Офіційна презентація відбулась у вересні 1997 року на виставці з інформаційних технологій Softool. Яндекс засновано акціонерами компанії "CompTek", які створили та довгий час удосконалювали цей проект. Нині пошукова база Яндекс.Ру надає користувачам декілька можливостей пошуку — не тільки по Web-сторінках, а й по спеціалізованих масивах даних.

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
ЯНДЕКС.РУ	Телебачення — 246	Сайти телеканалів, ТБ-програми, сервери новин від російських ТРК — "Русский Инфо Центр"
Радіо— 166	ПОДІЛ НА 2 РОЗДІЛИ: сайти радіостанцій та сайти радіопрограм
Теле- та радіообладнання — 52	Пропозиції щодо радіообладнання для теле- та радіостанцій
Періодичні видання— 1620	ПОДІЛ НА 3 РОЗДІЛИ: журнали, газети та видавничі будинки. Далі поділяються на: а) віртуальні (Газета.Ру, Известия.Ру, Утро.Ру) б) мережеві версії паперових видань ("Комсомольська правда", "АиФ", "Коммерсантъ")
Інформагенції— 195	Змішане подання "традиційних" та ЫепШ-агеншй: РІА-Новини (раніше надавали інформацію телексом і факсом), Нац. служба новин, Страна.Ру, Прайм-ТАСС — агенція економічної інформації, Інтерфакс, Інтерньюз Росія, Кореспондент, у тому числі і посилання на українську мережу новин — "Кореспондент"
Мережеві ЗМІ — 448	Продубльовані розділи "Періодичні видання" й "Інформагенції": а) Газета.Ру, Утро.Ру, Известия.Ру б) стрічки новин Лента.Ру в) Нац. Служба новин г) ІТАР-ТАСС — новини он-лайн
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	1. Посилання на "ЗМІ" — як підрозділ у розділі "Суспільство і політика" 2. Розділ "ЗМІ" має глибоке, на відміну від інших пошукових систем, інформаційне наповнення 3. Охоплення — в основному, російський сегмент Internet-преси та частково — український 4. Є зручне (з точки зору користувача) територіальне групування інформації (за регіонами, містами та державами) 5. Зайвих розділів немає, однак розділ "Мережеві ЗМІ" практично повністю дублює посилання двох інших розділів

АПОРТ — російська інформаційно-пошукова система. З 1996 року АПОРТ є торговою маркою, зареєстрованою TOB "ТелеРосс", що входить до групи компаній холдингу "Голден Телеком". Як стверджують автори АПОРТу, щорічно пошукову систему відвідують 327 мільйонів користувачів.

Наша пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
АПОРТ	Головні розділи: Авто видання — 75 Друковані та електронні видання — 3065 Радіо — 425 Телебачення — 969 Інформагенції та сервери — 480 Стрічки новин — 115 Світ ЗМІ —244 Реклама у ЗМІ — 165 Каталоги та посилання — 57 Довідкова інформація — 46 Чати й форуми —86	1. В окремий розділ виділені АВТОМОБІЛЬНІ ВИДАННЯ (зміст: електронні версії паперових видань для автомобілістів, он-лайн-журнали "Автоспорт", репортажі з виставок, новини, огляди авторинку) 2. До кожного розділу подається підкаталог. Видання поділяються на: — Воєнні „ —правові — вузівські — рекламно- комерційні — ділові та фахові — релігійні — комп'ютери та — емігрантські інформаційні технології — огляд преси — Культура та мистецтво — віртуальні ЗМІ — Літературно-художні — газети — Освіта — журнали — Партійні та профспілкові — передплата й доставка
ВИСНОВКИ ТА ЗАУВАЖЕННЯ до структури та контенту пошукової системи	Пошукова система має найглибше охоплення сегменту в мережі ЗМІ. Має місце георгафічне групування матеріалу (за містом, державою чи континентом — Росія, Австралія та Океанія, Азія, Америка, Європа). Присутні досить зручні уточнення для кожного видання — чи це електронний аналог, чи це он-лайн видання. Відмінне від інших пошукових систем групування матеріалу з тематичним підкаталогом до кожного розділу. Разом із тим, недоцільне, на думку автора, виділення в окремий розділ "Автомобільних видань".

РАМБЛЕР — російська пошукова система, яка з'явилась у 1996 році та стала однією з перших у мережі. її засновником є ВАТ "Рамблер Internet Холдінг". З 1998 року Рамблер визнано системою, у якої найбільша кількість відвідувачів. З 2000 року Рамблер вийшов на міжнародний Internet-ринок, і має свій аналог у Німеччині [17, c. 27-29].

Назва пошукової системи	Назва та кількість посилань на ЗМІ в Internet	Наповнення і характеристика посилань
РАМБЛЕР	Окремо винесеного розділу ЗМІ або НОВИНИ в цій пошуковій системі немає. Пошук необхідного сайту газети чи журналу можна здійснити за допомогою пошукового рядка, що вбачається незручним для користувачів, особливо тих, хто мало знайомий з правилами навігації в мережі

Отже, у кожній з пошукових систем є окремий розділ, який має назву "ЗМІ" або "ЗМІ і новини" (за винятком російської пошукової системи Рамблер, де для пошуку необхідної інформації, у тому числі і мас-медійної, потрібно користуватися пошуковим рядком, що вбачається у певній мірі незручним для користувача).

Далі розділ "ЗМІ" поділяється на підрозділи (у кожної пошукової системи такий поділ майже ідентичний): кожна з проаналізованих пошукових систем має підрозділи: ГАЗЕТИ, ЖУРНАЛИ, ТЕЛЕБАЧЕННЯ, РАДІО, ІНФОРМАНТІ (ЦІЇ, СТРІЧКИ НОВИН та ПЕРЕДПЛАТА. Стає розповсюдженим явище окремо виносити ЕЛЕКТРОННІ, МЕРЕЖЕВІ ЗМІ або Інтернет-ВИДАННЯ. Варіюється лише назва цих підрозділів та незначною мірою — їхнє наповнення.

Утворювачі пошукових систем, які намагаються бути оригінальними, додають такі посилання як ЖУРНАЛ КЛИКА або НАВКОЛО ПРЕСИ, де концентрують інформацію на допомогу репортерам; в окремий розділ виносять ПОЛІТНОВИНИ, ВИДАВНИЧІ БУДИНКИ, ТЕЛЕ- та РАДІООБЛАДНАННЯ, а також ЧАТИ та ФОРУМИ. Крім того, у розділ "ЗМІ" потрапляє таке посилання як НОВИНИ та ПОГОДА (з точки зору користувача, воно доцільне, оскільки інформацію про погоду також можна розглядати як новини, але з точки зору логіки групування інформації такий розділ зайвий, тому що дублює зміст інших розділів. Крім того, на більшості коректно побудованих Internet-сайтів інформація про погоду подається окремо від новин і виноситься на головну сторінку окремим розділом).

Широта охоплення сегменту ЗМІ в Internet різна. З проаналізованих найглибша — у російського АПОРТ.РУ. Тут тільки головних підрозділів у розділі ЗМІ нараховується 11, і до кожного з розділів — тематичний підкаталог. Але назвати це перевагою проблематично, тому що така кількість посилань лише ускладнює пошук необхідного ресурсу.

Недоліки, характерні для всіх проаналізованих інформаційно-пошукових систем, з точки зору відображення електронних ЗМІ:

1. Нелогічне групування матеріалу;

2. Перехресні та повторювані посилання на один і той же ресурс у різних розділах;

3. Нерідко один розділ практично дублює посилання іншого чи всіх інших або деякі посилання не відповідають тематиці розділу, до якого віднесені (можливо, помилково)

4. Наявність у розділі ЗМІ зайвої, на погляд автора, інформації: наприклад, про погоду.

Для того, щоб структурування та відображення ЗМІ у пошукових системах Internet було коректним, на нашу думку, слід об'єднати зусилля й професійне вміння фахівців у сфері журналістики та інформатики [21, c. 23-25].

Висновки

Отже, електронна форма представлення інформації — це спосіб фіксації інформації, який дозволяє її збереження, обробку, розповсюдження та представлення користувачеві за допомогою засобів обчислювальної техніки. Усі застосування визначення "електронні" ("е-") можна узагальнити за такими ознаками, як подання інформації в цифровому вигляді (текст, звук, зображення статичне або те, що рухається у цифрових форматах), необхідність програмних та апаратних засобів для її сприйняття людиною (тобто, комп'ютерного обладнання та програмного забезпечення), необхідність телекомунікаційних засобів для отримання або розповсюдження інформації.

На сучасному етапі побудови інформаційного суспільства серед тенденцій розвитку бібліотечної галузі виокремлюються ті, які пов'язані із активним використанням електронного середовища та формуванням систем електронних інформаційних ресурсів. Характерною ознакою сьогодення є збільшення виробництва інформації в електронному вигляді. Цьому сприяє розвиток інформаційних технологій, що базуються на засобах комп'ютерної техніки та телекомунікаційного зв'язку.

Значна частина інформації, яка виробляється та існує в електронному вигляді, потрапляє до бібліотек. У потоці надходжень до книгозбірень збільшується відсоток інформаційних продуктів на таких носіях, як компакт-диски. Це бази даних з різноманітною за тематикою та видовим складом інформацією світового репертуару, мультимедійні продукти багатовидового змісту, програмні продукти; з традиційними виданнями надходять програмні та мультимедійні додатки на CD.

Список використаної літератури

1. Україна. Закон. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки: Затв. 09.01.2007 № 537-V: [Електрон, ресурс]. — URL: http://www.nbuvgov.ua/law/07_isu.html
2. Басенко С. Інформаційні ресурси: створення, використання, доступ/ С. Басенко //Бібліотечна планета. — 2005. — № 4. — С.31-35: .
3. Башун О. Інформаційні ресурси: створення, використання, доступ/ Олена Башун //Бібліотечний форум України. — 2005. — № 4. — C. 58-60
4. Береза Т. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти: [Електрон, ресурс]. Режим доступу: http://Www.isu.org.ua/ uploads/-publications/36.doc. — Загол. з екрану. — Мова. укр.
5. Електронні інформаційні ресурси мережі Інтернет з аерокосмічних методів досліджень //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2007. — № 2-3. — C. 24-25
6. Зайченко Н.Я. Періодичні та продовжувані видання у реферативних ресурсах НБУВ //Матеріали ІІІ-Ї Міжнародної науково-практичної конференції: Документознавство. Бібліотекознавство. Інформ. діяльність. — К., 2006. — С. 113-114.
7. Ігнатенко П. П., Нестеренко О. В., Синицин І. П., Суслов В. Ю. Основні аспекти створення "електронного уряду" в Україні //Зв'язок. — 2002. — № 3. — С. 36-41.
8. Каліберда Н. Бібліотечно-інформаційні ресурси країни: формування та забезпечення доступу //Бібліотечний вісник. — 2006. — № 6. — C. 8-13
9. Коваленко О. В. Роль інформаційних ресурсів в економічному аналізі процесів і технологій у виробничих системах сільських територій //Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 10. — C. 117 — 126.
10. Литвин В. Глобальне науково-інформаційне середовище і електронні ресурси бібліотек: Міжнародна наукова конференція "Інтернет/екстранет — ресурси в наукових бібліотеках" //Бібліотечний вісник. — 2007. — № 6. — C. 48-53
11. Мартюшова О. Використання ресурсів Інтернету для ефективної інформаційної роботи //Бібліотечний форум України. — 2007. — № 2. — C. 11-13
12. Марутян Р. Інформаційні ресурси влади як глобальний чинник управління сучасним суспільством //Віче. — 2007. — № 19. — C. 24-26
13. Марущак А. Доступ до бібліотечно-інформаційних ресурсів країни як складник системи доступу громадян до інформації: правове регулювання: Виступ на міжнародній науковій конференції //Бібліотечний вісник. — 2006. — № 6. — C. 48-52
14. Мастяниця Й. У., Соснін О. В., Шиманський Л. Є. Ін-формаційні ресурси України: проблеми державного управління / Центр інформ. ресурсів і технологій. — К., 2002.
15. Муха Л. Документні ресурси спеціалізованих фондів бібліотек у сучасному інформаційному просторі: Міжнародна наукова конференція "Проблеми гармонізації традиційних і новітніх бібліотечно-інформаційних ресурсів" //Бібліотечний вісник. — 2008. — № 6. — C. 21-25
16. Нестеренко О. В. Єдина державна система електронних інформаційних ресурсів [Електрон, ресурс]. — Режим доступу: http://www.iii.kiev.ua/ukr/ar.shtml. — Загол. з екрану. — Мова. укр.
17. Перехрест Г. Електронні інформаційні ресурси українського сегмента Інтернету/ Г. Перехрест //Бібліотечна планета. — 2007. — № 3. — С.26-29
18. Розенфельд Н. Напрями розвитку інформаційного суспільства та його основних ресурсів в Україні і проблеми їх правового забезпечення/ Н. Розенфельд //Право України. — 2009. — № 1. — С.117-120.
19. Соснін О. Інформаційний ресурс — головний чинник державної політики в умовах глобалізації //Віче. — 2008. — № 5-6. — C. 63-66
20. Чепуренко Я.О. Система електронних інформаційних ресурсів органів державної влади: становлення та розвиток // Бібліотекознавство. Документознавтсво. Інформологія.- 2004. — № 2. — С. 58-65
21. Шемаєва Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційному забезпеченні науки: стан та перспективи розвитку //Бібліотечна планета. — 2006. — № 4. — С.21-25.
22. Шемаєва Г. Електронні ресурси бібліотек України в інформаційному забезпеченні науки: стан та перспективи розвитку //Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 8. — C. 29 — 32.
23. Щербань І. О. Інформаційні ресурси та інформаційні технології в забезпеченні антикризового управління посередницькими підприємствами/ //Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 10. — C. 228 — 235