Вступ

Для розвитку української культури виняткове значення мала видавнича діяльність Івана Федорова — засновника друкарства на Україні.

Творча спадщина Івана Федорова надзвичайно багатогранна. Першодрукар був не тільки талановитим техніком – каліграфістом, а й художником, упорядником тексту і редактором видань, автором високохудожніх передмов і післямов. Видавнича і редакторська діяльність першодрукаря започаткували новий етап у розвитку культури масового призначення, відкрили перед нею нові перспективи. І життя , і творчий шлях, і літературний доробок Івана Федорова ще вивчений недостатньо. В його біографії залишається чимало “білих плям”, які б повинні надзвичайно цікавити сучасних істориків.

Уважне вивчення всіх доступних примірників першодрукованих російських книжок дало підставу книгознавцям дійти висновку, що Іван Федоров освоїв основи друкарської техніки від майстрів Анонімної друкарні, що саме у цій друкарні він, найбільш ймовірно, поступово вдосконалив свою майстерність. Водночас не слід ігнорувати і джерела, які дають змогу зробити висновок про знайомство Івана Федорова з досягненнями іноземних друкарів і митців. Відкидаючи властиву буржуазній науці "теорію впливів", сучасні дослідники наголошують на потребі об’єктивного вивчення культурних і мистецьких зв’язків. У післямові Апостола 1564р. прямо сказано, що при заснуванні у Москві друкарні планувалося "какобы изложити печатниекниги, якоже в Греках й Венеции”, в цитованому "Сказаний" йдеться про рішення "тако…в царствующем граде Москве учинити, якоже в Греках й в немецких землях, в Венеции й во Фриги й в Белой Руси, Литовской Земли й причих тамошних странах".

Небуденні досягнення Івана Федорова у видавничій справі і літературній творчості стали потрібними тому, що вся його діяльність відповідала назрілим потребам суспільного розвитку. Саме завдяки цьому Іван Федоров , його співробітники і послідовники вписали яскраву сторінку в історію України.

1. Видавнича і друкарська діяльність Івана Федорова

Видавнича і друкарська діяльність Івана Федорова стала внеском у демократизацію культури і пожвавлення літературного життя українського народу.

Видання Івана Федорова засвідчують посилення зв’язку літератури з суспільно-політичним рухом. Значною була роль цих видань у ідейній консолідації антикатолицького табору на Україні.

Небуденні досягнення Івана Федорова у видавничій справі і літературній творчості стали потрібними тому, що вся його діяльність відповідала назрілим потребам суспільного розвитку. Саме завдяки цьому Іван Федоров , його співробітники і послідовники вписали яскраву сторінку в історію України.

Глибоко переконаний у суспільній важливості покликання, Іван Федоров вирішив заснувати власну друкарню. Саме це мав він на меті, коли покинув Заблудів і вирушив до старовинного міста Львова. У ХVIст. це був один з найбільших економічних і культурних центрів у Східній Європі. Розташування Львова на схрещенні торговельних шляхів сприяло і зростанню його ролі у міжнародних культурних взаємозв’язках.

Давньоруські традиції широке використовувалися українським населенням Львова в його боротьбі проти національно-релігійного гніту, за розвиток освіти і культури. Ця боротьба у 70-х роках ХУІ ст. набула значного розмаху. Іван Федоров уже в За блудові міг довідатися про культурно-освітню діяльність Львівських міщан, про їх роль у суспільно-політичному русі. Ось чому друкар мав всі підстави сподіватися, що саме у Львові він знайде сприятливі умови для самостійної видавничої діяльності. Перший документ про перебування друкаря у Львові, датований 26 січня1573 р., показує, що на той час він уже добре отаборився в місті і розгорнув там активну діяльність. Отже, приїхав він раніше.

Де саме містилася друкарня Івана Федорова, де він мешкав? Після смерті Івана Федорова в одному з документів його названо "друкарем з Підзамча", тому дослідники припускали,що він з самого початку оселився на Підзамчі. Однак нещодавно Е.Й.Ружинцький виявив документи про те, що в1573- 1574р. р. Друкар наймав приміщення не на Підзамчі, а на Краківській вулиці, в будинку№4. Перед Іваном Федоровим і пізніше в цьому будинку мешкали різні ремісники. Очевидно, тут діяла друкарня Івана Федорова, найбільш ймовірно, при друкарні він мешкав.

Деякі дослідники вважають, що Іван Федоров привіз до Львова готову заблудівську друкарню.

Опису першої львівської друкарні Івана Федорова не виявлено. Устаткуванняїї навряд чи істотно відрізняється від того, яке пізніше Іван Федоров привіз до Львова з Острога, а частково доукомплектував у Львові. Для устаткування верстата, виготовлення шрифту, купівлі паперу та інших потреб друкарні необхідно було мети значні кошти. Певну суму Іван Федоров привіз із Заблудова, де мабуть, отри мав за свою друкарську працю гонорар від Г.О. Хедкевича. Але цього було не досить. Довелося звертатися проханням про допомогу до багатіїв-заможних українських та грецьких купців «православних шляхтичів та верхівки духовенства. Проте у них , розповідав Іван Федоров, він не випросив ніякої ласки зворушливими словами, ні вимолив повним сліз риданням, ні виклопотав через священика. З тих, хто подав допомогу Іванові Федорову, в першу чергу заслуговує доброї згадки передміщанин Семен Каленикович, більш відомий як Сенько Сідляр. Близькою до Івана Федорова людиною став також художник Лаврентій Пилипович Пухало, член передміського Миколаївського братства. Є підстави вважати, що друкарня була пов’язана з об’єднанням міщан і опікунів Успенської церкви.1592 р. Успенське братство отримало королівський привілей про затвердження друкарні, яка при тій церкві давно встановлена, а перед кількома роками реформована".

Книга, яку Іван Федоров друкував у Львові від25 лютого1573 р. до15 лютого1574 р., вийшла без титульного аркуша, але за змістом це "Діяння і послання апостольські”, що їх скорочено назвали Апостолом.

Формат львівського Апостола — фоліо, приблизно18х20 см. Починається книга аркушем із зображенням на звороті герба Г.О. Ходкевича, далі йдуть14 ненумерованих аркушів і264 аркуші нумеровані кириличними літерами в правому нижньому кутку лицевої сторони кожного аркуша. Деякі з не нумерованих аркушів позначено справа знизу похиленими рисками. Над літерами, які позначають сторінки, за титлом вміщено оксію — знак наголосу. Повні сторінки складаються з 25 рядків тексту, крім них, на багатьох сторінках є надруковані циноброю покажчики читань: один рядок над текстом один-два- під текстом.

Апостол видруковано церковнослов’янською мовою, яка використовувалася не лише в літургічній практиці, але й в літературному житті. За винятком відзначених початкових статей і післямови текст львівського Апостола є повторенням московського. Готуючи текст до друку у Львові, Іван Федоров виправив деякі помилки попереднього видання, вніс певні редакційні зміни. Більше виправлень у лексиці і граматичних формах, послідовно змінено наголоси. Папір, яким користувався друкар, — різного походження. Найчастіше зустрічався папір з філігранню у вигляді герба "Лодзя". Є також філіграни у формі хреста, вміщеного в підкову (герб тупа підкова) , хреста з двома перекладинами ( його приписують папірні в Пронднику біля Кракова), герб "Еліта"( цей філігран пов’язують з папірнею в Лівчицях на Львівщині). У примірнику з Залісся виявлено ще один тип водяного знака — з гербом "Габданк". З деяких примірниках зустрічається філігран з гербом "Топір" на щиті. Шрифт львівського Апостола -той же, що й в однойменному московському виданні.(висота 10 рядків 85мм). Графіку шрифту розроблено на основі півуставу російських рукописних книгXI-першої половини ХУІ ст. На верхніх і бокових полях кількох аркушів (арк. 5,6,7,першої пагінації) є примітки дрібним напівкурсивним шрифтом, який розмірами і кроєм нагадує майбутній острозький шрифт. Але однойменні літери неоднакові, віддаль відбитих цим шрифтом речень і слів від решти тексту різна в окремих примірниках. Таким чином, "напівкурсивні" літери не були кладені до однієї форми разом з текстом, а відбивалися пізніше від руки. Припускають, що написи вигравірувані.

Досить широко застосовується цинбора. Нею виділено заголовки в'яззю, колонтитули, перші літери кожного зачала. На полях чорними літерами позначено нумерацію розділів, а червоною їх частини. Назви загал також позначено на полях цинобраною з додатком літер "зач".

Таким чином, червона фарба вживається не з декоративною метою, як у венеціанських кириличних виданнях, а для полегшення користування книжкою. Двоколірний друк виконувався з однієї форми у "два прогони" спершу червоною, а тоді чорною фарбою, це видано з накладання на червоні чорних знаків і міжрядкових частин літер. Художнє оформлення львівського Апостола різноманітніше, ніж його попередника. На сторінках видання 1574 р. виявлено51 заставку( з 31 дощок), 23 ініціали( з6 дощок), 47 кінцівок( з 11 дощок). У львівській гравюрі збережено центральний віялоподібний мотив і зображення рогів достатку, однак внизу і зменшено рельєфність зображення, щоб стилістично поєднати цю заставку з іншими. Новим елементом оформлення у львівському Апостолі стало широке застосування кінцівок. Натомість Апостол1574 р. насичений численними кінцівками й заставками настільки, що за оформленням він в цілому мало подібний на ті книги, в яких виявлено прототипи окремих орнаментів.

На звороті1-го ненумерованого аркуша -герб Г.О.Ходкевича в архітектурній рамці. Це відбиток з двох дощок: рамка з гравюри Луки у московському Апостолі, герб із заблудівського Псалтиря.

Рамка повторена вдруге на звороті2-го аркуша: тут вона оформляє зображення апостола Луки. Рамка змову та сама, що й у московському першодруці, але зображення Луки виконано у цілком іншій манері, без сумніву, іншим гравером. Фігура вирізана майстерно. Орел навколо голови Луки позначений не променями,а двома кільцями, що характерніше для візантійських традицій» Зображення голови досить реалістичне, одяг і меблі (лава і стіл) мають більш умовні форми, властиві іконам. Питання про значення наявних на гравюрі монограм WS,UПі до цього часу невідомо.

Друкарська марка Івана Федорова вперше у його видавничій практиці з’являється саме у львівському Апостолі. Під нею — шрифтований підпис: "Іоанн Федорович друкар Москвитин". Внизу зображено руку, що тримає стеблину, від якої розгалужується рослинний орнамент, типовий для ренесансної чи навіть маньєристичної графіки. В обрамленні гнучких гілок з листочками і квітами -два однакові аркуші. На першому з них зображене герб М.Львова, на другому — герб друкаря. На відміну від дослідників останніх років, вважаємо видавничою маркою всю композицію, а не лише зображення на правому картуші. У книжках, що вийшли у Львові, друкарський знак (марка) був одночасно видавничою маркою, бо тут Іван Федоров був не лише друкарем, але й видавцем.

Поширення Апостола підтверджує низка записів. Запис1578 р. свідчить, як високо цінували цю книжку, забороняючи навіть користуватися нею для навчання дітей. "Лета1086 мая в21 день положил сию книгу глаголемую Апостол тетр в церкву Преображения господа Бога спаса нашого Исуса Христа в Ярославском уезде во княже Иванове Михайловиче Глинсково отчине многогрешннй раб Божий Василий Григорьев син Шевелев. Й. кто будет у той церкви у преоражения попу й диаконн, й оие книги из церкви не изнеоти ни попу, ни диакону, ни причету церковному, ни учеников по ней не учити, а дрнжати на книга по вся дни в церкви для ради божественна пения. И кто сию книгу изнесет из церкви, или кто учнет по ней учеников учити, й тот да будет "анафема".

На початку1575 р. Іван Федоров переїхав із Львова на Волинь. Багато дослідників пояснюють це виключно його фінансовими труднощами, деякі навіть вважають можливим говорити про "фінансовий крах" банкрутство. Мовляв, тільки для поліпшення свого економічного становище друкар був змушений вступити на службу К. Острозького.

Дійсно, покидаючи Львів, Іван Федоров не облишив намірів повернутися до самостійної видавничої діяльності. Саме тому, як побачимо далі, для сплати боргів він лише заставив, але не продав власне друкарське обладнання. Тому Іван Федоров увійшов до острозького науково-літературного гуртка і тому, що його як просвітителя не могла не захопити справа, за яку взялися волинські науковці. Співробітництво з ними відкривало нові можливості для Його творчої діяльності.

Слід сказати, що виявлено недавно Буквар Івана Федорова, випущеним у світ18 червня1578 р., став головним джерелом для визначення часу відкриття Острозької школи. Передмова Букваря засвідчує ,що організацію Острозької школи і друкарні завершено не пізніше першої половини1578 р., а ймовірно — вже в1576-1577р.р. Як видно з тієї ж передмови , в Острозькій школі навчання почалося з оволодіння кириличною і грецькою грамотою: саме тому для потреб школи було опубліковано "азбуку".

З діяльності Острозького гуртка брали участь також Тимофій Михайлович і Василь Суразький.3 ними та їх колегами став співпрацювати і Іван Федоров, якому було доручено організувати друкарню. Друкарня мала видавати навчальні посібники для школи, а школа гуртувала освічених діячів, які могли бути авторами, редакторами і коректорами книг. Створена завдяки зусиллям Івана Федорова друкарня відразу стала невід'ємною складовою частиною нового культурного осередку. У більшості острозьких видань, починаючи з цитованого вже Букваря, ініціатива заснування школи й друкарні приписується одноособове князеві Острозькому. "Служебником" князя протягом ряду років був Іван Федоров, якого деякі історики зображають звичайним виконавцем розпоряджень цього магната. Все це спонукає зупинитися на питанні про роль князя в культурно освітній діяльності Острозького осередка. Київський воєвода Костянтин-Василь Костянтинович Острозький (І527-І608 був найбільшим землевласником на Україні, а деякі історики вважають його навіть найбагатшим феодалом Європи . Ставши на службу до К.К.Острозького, Іван Федоров спершу оселився у Дерманському монастирі. У І580р, Іван Федоров поєднував обов’язки друкаря і управителя монастиря. Напрошується висновок, що і відразу ж після переїзду в Дермань. Федоров не тільки займався монастирським маєтком, але й керував підготовкою до відкриття друкарні. Наприкінці1576 або1577 р. Іван Федоров переїхав з Дерманя до Острога. У зв’язку з підготовкою до відкриття друкарні, як і в інших оправах, Федорову не раз доводилося приїздити з Дерманя й Острога до Львова, можливо й до інших міст. Іван Федоров керував друкуванням таких п"яти видань:

І. Буквар зі збіркою церковнослов’янських і грецьких текстів(18 червня1578 р.)

2."Книга нового завіту" опублікована у1580 р.

3. Складена Тимофієм Михайловичем "Книжка собраніє вещей нужніших"1580 р.

4. Листівка шпальти з текстом віршованої "Хронології Андрія Ришти5 травня1581 р.

5. Біблія, окремі примірники якої містять кінцеві аркуші з різними датами виходу у світ:12 липня1580 р. і12 серпня 1581р.

Друкарня, яку влаштував Іван Федоров у Острозі, містилася в князівському замку. Найближчим помічником Івана Федорова в організації острозької друкарні був Гринь Іванович, юнак з Заблудова. Ставши керівником друкарні в Острозі, Іван Федоров і далі нерідко приїжджав до Львова для розпродажу власних книжок, розрахунків з кредиторами та купівлі паперу та інших матеріалів, потрібних друкарні князя Острозького. Книжки, очевидно, розпродавалися не дуже швидко. Ті, хто взяв їх у кредит не спішили з виплатою своїх боргів Івану Федорову, а крім того на нього насідали кредитори. Тому5 березня1582 р. М.Гембарович твердить, що друкар повернувся до Львова, оскільки1582 р. Острозька академія друкарня були ліквідовані.

Частину книжок і обладнання забрав Іван Федоров як компенсацію за свою працю, а можливо і за свої капіталовкладення. Без сумніву влаштовуючи друкарня в Острозі, Іван Федоров пустив у хід частину нового власного устаткування,а ймовірно вкладав власні грошеві кошти і в друкування книжок в Острозі.

2. І.Федоров та розвиток друкарської справи в Україні

Розвиток друкарської справи в Україні є найкращим підтвердженням благотворного впливу ренесансної культури. У перший період свого існування наприкінці XVI — початку XVII ст. більшість друкарень, що створювались при братствах, видавали літературу переважно світського спрямування. Поширення освіти спричинило великий попит на навчальну і наукову літературу. Перші книжки «Октоїх» та «Часословець», надруковані кирилицею, з´явилися в Кракові 1491 p., де були досить значними українська і білоруська громади. До інших видань прилучився німець за походженням Швайпольт Фіоль. Мовні українізми його книжок можна пояснити тим, що Фіоль користувався допомогою українських книжників та був виконавцем їхніх замовлень. Однак початок книгодрукування безпосередньо в українських землях пов´язаний з Іваном Федоровим.

Переїхавши до Львова у 1572 р. і будучи вже досвідченим фахівцем друкарської справи, І. Федоров за допомогою міщан заснував друкарню і протягом 1574 р. видав перші українські книги «Апостол» і «Азбуку», що мало величезне значення не лише для розвитку інфраструктури української культури, а й для формування національної самосвідомості. Але справжнього розмаху ренесансна особистість І. Федорова набула в Острозі під патронатом К.-В. Острозького — Лоренцо Медичі української культури. Однією з шести книг Івана Федорова, що побачили світ в Острозі, є знаменита Острозька біблія (1581), що стала шедевром друкарського мистецтва XVI ст.

Текстовою основою Острозької Біблії була Геннадіївська Біблія, складена в Новгороді наприкінці XVI ст. і подарована царем Іваном Грозним князю К.-В. Острозькому. У текст вводилися нові розділи, перекладені з грецької, латинської і чеської мов. І. Федоров намагався дати зразок шрифтів церковнослов´янських літер, що був у широкому вжитку серед усіх східнослов´янських народів. Для цієї книги вперше в історії світової поліграфії створено новий шрифт шести видів і під час набору на 1256 сторінках не зроблено жодної помилки. У художньому оформленні видання органічно поєднані риси ренесансного орнаменту з орнаментальними мотивами українського народно-декоративного мистецтва.

Важко переоцінити роль особистості І. Федорова у становленні книгодрукування в Україні. Після смерті першодрукаря 1583 р. його справу продовжило Львівське Успенське братство. Наступними виданнями братської друкарні були граматика «Адельфотис» (1591) і видана 1596 р. Лаврентієм Зизанієм «Граматика словенська». Ці видання стали основою для знаменитої «Грамматіки Славенськія» Мелетія Смотрицького (1619), що була єдиним підручником із граматики в східнослов´янських землях аж до XVIII ст. Своєю працею М. Смотрицький заклав основи не лише української, а й східнослов´янської філології як науки.

Під опікою церкви, православних братств та шкіл відновлене Іваном Федоровим книгодрукування швидко розвивалося по всій Україні. Друкарні відкривалися наприкінці XVI — на початку XVII століття у багатьох містах та при монастирях, зокрема друкарня Львівського братства, друкарні в Крилосі, Стрятині, Дермані, Уневі, Почаєві, Чернігові, нарешті, у Києво-Печерській лаврі. Традиції Івана Федорова в книжковій графіці та в художньому оформленні плідно продовжували його учні: син Іван, друкар Гринь Іванович із Заблудова, Сачко Сенькович Сідляр, Сенько Корунка та Мина, чернець Онуфріївського монастиря у Львові, де була перша друкарня Івана Федорова, в якій після Івана Федорова нові «ремесници і люде ученые показалися», як пише в своєму листі 1586 року львівський єпископ Гедеон. У наш час у Львові діє Поліграфічна академія імені Івана Федорова, встановлено пам’ятник видатному українському та російському просвітителю.

Висновки

Заснування книгодрукування на Україні Іваном Федоровим було подією величезного історичного значення. Розвиток друкарства на Україні Іваном Федоровим в найближче століття після нього був швидкий і неперервний в усьому: ідейному спрямуванні, могутньому світському струмені у виданнях, мистецтві оформлення книги. Наступні покоління пішли шляхом , указаним Іваном Федоровим.

Значна популярність острозького видання у багатьох країнах світу стала важливим чинником міжнародних культурних взаємин. Високий авторитет острозької Біблії визнавали видавці ХVI — ХІХ ст., які не змогли протиставити їй більш досконалий текст. 1663 р. вийшло перше видання Біблії в Москві.

Таким чином, для багатьох поколінь острозька Біблія залишалась неперевершеним зразком досконалості Філологічного опрацювання тексту і майстерності полігамічного виконання.

Отже, острозька Біблія стала одним з найважливіших факторів нормалізації церковнослов’янської мови як засобу міжслов’янського єднання. Той факт, що таке видання було здійснене саме при Острозькій школі, свідчить проїї визначну роль у культурному житті не лише України, але й усієї Східної і Південно-східної Європи. Участь Івана Федорова, який вніс у мовне оформлення острозьких видань певні риси, полегшила наступне поширення розроблених на Україні мовних норм також і на Росію. Популярності за межами України варіанта церковнослов'янської мови, усталеного острозькою Біблією, сприяла і орієнтація острозьких вчених на граматику грецької мови, яке для них "виконувала роль моделі-еталона".

Поява друкованої книжки мала величезний вплив на пожвавлення культури, сприяла активізації культурного життя. Саме цим зумовлено загальнокультурне значення діяльності першодрукарів і видавців.

Список використаної літератури

1. Гармашова И.В. Иван Федоров — русский первопечатник // Мясная индустрия. — 2003. — № 1. — С. 48-49
2. Мельников О. Чи було книгодрукування в Україні до Івана Федорова: огляд публікацій останніх років // Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 4. — С. 10 — 13
3. Низовий М. Іван Федоров (Федорович): Кому належить його друкарська спадщина? / Микола Низовий // День. — 2010. — 24 вересня. — С. 16
4. Низовий М. "Чи було книгодрукування в Україні до Івана Федорова?" (Хто ставить це запитання і як на нього відповідають) // Вісник Книжкової палати. — 2006. — № 9. — С. 32- 37
5. Пасічник І. Людина Європи — Іван Федоров / Ігор Пасічник // День. — 2008. — 20 грудня. — С. 7
6. Росовецкий С. Первопечатник Иван Федоров как администратор, предприниматель и изобретатель // Персонал. — 2002. — № 4. — С. 61-67 ; Персонал. — 2002. — № 5. — С. 62-67