Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Бюджетна система — принципи побудови

1. Принципи побудови бюджетної системи

Бюджетна система України базується на ряді принципів.

  1. Принцип єдності. Він забезпечується єдиною правовою базою, диною грошовою одиницею, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією,  єдністю кордону виконання бюджетів, єдністю ведення бухгалтерського обліку і складання звітності за вимогами діючих стандартів.
  2. Принцип збалансованості. Його сутність зумовлена тим, що фінансування витрат бюджетів кожної ланки бюджетної системи забезпечується відповідними надходженнями до кожного такого бюджету за визначений період.
  3. Принцип самостійності. Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава не несе відповідальності за бюджетними зобов´язаннями органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування грошовими коштами Державного бюджету. Аналогічно органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування не несуть відповідальності коштами за бюджетними зобов´язаннями між собою та бюджетними зобов´язаннями держави. Самостійність кожного із бюджетів забезпечується закріпленими за ними відповідними джерелами доходів, правом відповідних органів державної влади, органів влади АР Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України. Крім того, самостійність бюджетів забезпечується правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати окремі бюджети.
  4. Принцип повноти. До складу бюджетів підлягають включенню всі надходження відповідних бюджетів та витрати бюджетів, які здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, АР Крим, місцевого самоврядування.
  5. Принцип обґрунтованості. Бюджет формується на реальних показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходження коштів до бюджету і витрат бюджету, які здійснюються за діючими правилами та методиками.
  6. Принцип ефективності. При складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного   процесу   мають  спрямовувати  свою діяльність на досягнення запланованих цілей за допомогою залучення мінімальних обсягів бюджетних коштів та досягнення максимального результату при їх використанні.
  7. Принцип субсидіарності. Розподіл видатків міждержавним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами має ґрунтуватися на максимально можливому наближенні суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.
  8. Принцип цільового використання бюджетних коштів. Усі бюджетні кошти використовуються лише на заходи, які визначаються виключно бюджетними призначеннями.
  9. Принцип справедливості і неупередженості. Бюджетна система України базується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.
  10. Принцип публічності та прозорості. Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами. Аналогічно приймаються рішення щодо звіту про їх виконання. Показники державного бюджету публікуються у пресі.
  11. Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу. Кожен учасник бюджетного процесу (орган державної влади та управління) несе відповідальність за свою діяльність або бездіяльність у процесі здійснення бюджетного процесу.

Усі принципи побудови бюджетної системи взаємопов´язані між собою, доповнюють один одного і у цілому сприяють виконанню завдань, передбачених бюджетною політикою суспільства.

Вихідними принципами формування доходів бюджету є фіскальна й економічна ефективність та соціальна справедливість.

Принцип фіскальної ефективності передбачає достатність доходів, мінімізацію витрат на збирання доходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість) системи доходів бюджету, рівномірний розподіл доходів між адміністративно-територіальними одиницями.

Оскільки доходи потрібні державі для виконання відповідних функцій, то система доходів бюджету має забезпечувати відповід­ний обсяг надходжень. Звідси обсяг доходів, що потрібний державі, визначається на основі обсягу її видатків.

Мінімізація витрат на мобілізацію доходів зумовлена тим, що податки стягуються зовсім не для того, щоб їх повністю використати на відшкодування витрат, пов’язаних зі справлянням цих податків. Отже, максимальне зменшення витрат на систему, яка забезпечує своєчасне і повне надходження доходів, є одним із необхідних елементів фіскальної ефективності системи доходів бюджету. Саме з цієї причини більшість країн звільняє від оподат­кування чимало невеликих платників податку, оскільки надходження від цих груп платників можуть іноді бути меншими, ніж витрати держави на збирання з них податків.

Запобігти ухиленню від сплати податків можна, по-перше, через створення такої податкової системи, яка б надто високим рівнем оподаткування не заінтересовувала в несплаті податків; по-друге, через налагодження ефективної системи контролю за правильністю та своєчасністю сплати податків платниками. Слід підкреслити, що для мінімізації ухилень від сплати податків необхідно поєднувати обидва названі методи, бо за високого рівня оподаткування навіть значне збільшення адміністративної системи контролю за сплатою податків не забезпечує їх задовільного стягнення, тоді як видатки на утримання цієї системи відчутно зростають.

Коефіцієнт еластичності системи доходів бюджету показує, як змінюється обсяг надходжень до бюджету залежно від зміни обсягу валового внутрішнього продукту (або якогось іншого макроекономічного показника). Якщо коефіцієнт еластичності вищий за одиницю, то система доходів є еластичною, тобто зміни в обсязі надходжень до бюджету відбуваються вищими темпами, ніж зміни в обсязі валового внутрішнього продукту. За нееластичної системи доходів (коефіцієнт нижчий за одиницю) зміна в обсязі валового внутрішнього продукту не впливає на зміну в обсязі доходів держави або це відбувається набагато повільніше. Еластичність доходів бюджету залежить від двох чинників: еластичності кожного податку, який входить до системи оподаткування, і питомої ваги цього податку в загальному обсязі надходжень. Форма залежності є прямою: у разі збільшення першого і другого чинників збільшується й еластичність системи в цілому. У свою чергу, еластичність кожного податку залежить від еластичності об’єкта оподаткування відносно ВВП і методу визначення податкових ставок. Так, ставки, які визначаються в абсолютному виразі, ведуть до зменшення показника еластичності відповідного податку, пропорційні ставки збільшують еластичність, а макси­мальний вплив на збільшення показника еластичності справляють ставки з високим рівнем прогресії. Система доходів з показником еластичності, близьким до одиниці, відповідає як інтересам бюджету (бо забезпечує автоматичне збільшення доходів в умовах економічного піднесення), так і інтересам платників (оскільки в період кризи з падінням промислового виробництва автоматично зменшуються й вимоги щодо сплати податків, що не веде до збільшення податкового тягаря в ненайкращий для вироб­ників період).

Рівномірність розподілу доходів між адміністративно-терито­ріальними одиницями є важливою для забезпечення автономності кожного бюджету, який входить до бюджетної системи. Адже якщо та чи інша адміністративно-територіальна одиниця не матиме достатнього обсягу доходів від власних джерел, то збільшується її залежність від інших суб’єктів бюджетної системи, оскільки постає необхідність отримання додаткових доходів у вигляді дотацій або субвенцій з бюджетів іншого рівня.

Принцип економічної ефективності в процесі формування доходів бюджету трактується неоднозначно. Податкові відносини виникають на стадії перерозподілу національного доходу, і через податкову політику держава втручається у розподільні відносини. Отже, податкова політика так чи інакше впливає на економічні процеси незалежно від волі держави. Цей вплив можна назвати пасивним. Оскільки головним завданням політики державних доходів є забезпечення достатнього обсягу надходжень до бюджету, остільки вплив податкової політики на процеси відтворення має другорядне значення. Доти, доки доходи, які акумулювала держава, не мали значної питомої ваги в обсязі валового внутрішнього продукту, вплив податкової політики на відтворювальний процес був незначним і не привертав уваги політиків і економістів. Але при подальшому зростанні частки податків в обсязі ВВП виникає потреба стягувати необхідні кошти найбільш раціональним способом, тобто мінімізуючи негативні наслідки для розвитку економіки. Надалі дискусії щодо мінімізації негатив­них наслідків оподаткування переросли в дискусії про те, чи повинна держава використовувати податкову політику як активний регулятор відтворювальних процесів (тобто для досягнення інших цілей, крім фіскальних). Обговорення цієї проблеми продов­жується й нині.

Прямі і непрямі податки мають різні механізми впливу на процеси відтворення. Прямі податки впливають на економічний розвиток через механізм зменшення частини прибутку або доходу, який залишається в розпорядженні платника. При цьому відбувається зменшення попиту як споживчого, так і інвестиційного. З позицій макроекономіки значення має лише загальний обсяг цього зменшення. Якщо ж звернути увагу на мікроекономічні процеси щодо впливу податків на заінтересованість учасників відтворювального процесу, то визначальне значення має розподіл податкового тягаря між платниками. Найбільший вплив здійснює податкова система з нерівномірним і високим рівнем податкового вилучення.

Непрямі податки прямо впливають на процеси ціноутворення. Рівень цього впливу пов’язаний з відносною величиною податку в ціні товару, а також з рівномірністю його розподілу за товарами різних видів. Найбільший інфляційний потенціал мають універсальні непрямі податки, які охоплюють широке коло товарів, робіт і послуг.

Рівномірне включення податків у ціну всіх товарів має макроекономічний ефект, оскільки однаковою мірою зменшує попит на всі групи товарів. З іншого боку, нерівномірність оподаткування непрямими податками створює можливість впливати на пріоритети і перевагу споживачів у виборі тих чи інших товарів (мікроекономічний ефект).

З погляду проблем соціальної справедливості платниками податків мають бути всі члени суспільства, які отримують доходи. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проблеми мають різне значення. Традиційно непрямі податки вважаються регресивними в соціальному плані, тому що в сім’ях з невисокими доходами основна частина останніх витрачається на купівлю товарів першої необхідності — продукти харчування, одяг тощо, які, у свою чергу, є основними об’єктами оподаткування. У кінцевому підсумку ці сім’ї зі свого доходу сплачують відносно більшу частину податків, ніж сім’ї з середніми і високими доходами. Стягнення за високими ставками непрямих податків на предмети не першої необхідності, споживачами яких є сім’ї з досить високим рівнем доходів, дещо пом’якшує проблему соціальної справедливості, але не вирішує її.

2. Фонд заробітної плати загальноосвітньої школи, його складові і порядок планування

Фінансування установ, закладів та заходів освіти, що здійснюється на нормативній основі, не обмежується коштами державного і місцевого бюджетів, галузей економіки, підприємницьких структур. При збереженні орієнтації в основному на державне фінансування освіти навчальним закладам надано широкі права для самостійного заробітку грошей на своє утримання, вишукуючи і використовуючи альтернативні, позабюджетні кошти.

Обсяг витрат для кожного наукового закладу визначається планами науково-дослідних робіт і відображається у кошторисі за категоріями видатків згідно з економічною класифікацією. Значну частку за кошторисами у більшості науково-дослідних організацій становлять витрати на оплату праці. Фонд заробітної плати розраховують, виходячи із структури штату, затвердженої керівником, типових штатів для даної категорії наукових установ та діючої схеми посадових окладів.

До фонду заробітної плати працівників школи входить заробітна плата вчителів за проведені уроки і перевірку зошитів; заробітна плата за додаткову та інші види праці вчителів; заробітна плата керівних працівників (навчально-допоміжного персоналу), адміністративно-господарських працівників. За кожною категорією працівників у кошторисі школи складається окремий розрахунок.

Розрахунок витрат на оплату праці починається з визначення фонду заробітної плати педагогічного персоналу, який охоплює оплату учителям за години навчальних занять, перевірку зошитів та інші види робіт.

Фонд заробітної плати учителів планується виходячи з кількості педагогічних ставок і розміру середньої ставки вчителя в місяць. Визначення кількості педагогічних ставок (а не числа учителів) обумовлено тим, що оплата праці учителів здійснюється пропорційно виконаному навчальному навантаженню, встановленому на повну ставку: вчителям 1-4-х класів — за 20 год., а вчителям 5-11-х — за 18 год. педагогічної роботи в тиждень. Використання в розрахунку фонду заробітної плати педагогічного персоналу такого показника, як середня ставка учителя в місяць, викликане ще й тим, що ставки заробітної плати вчителям визначаються залежно від їх освіти і кваліфікації.

Число навчальних годин на один клас у тиждень на 1 січня планового року і на 1 вересня, як правило, однакове. Воно може змінитися, наприклад, у тому разі, якщо вчителі початкових класів будуть самі вести заняття з музики, співів і фізкультури або в окремих старших класах (особливо в сільській місцевості) зміниться наповненість класу й у зв’язку з цим клас буде (або, навпаки, не буде) розділятися на дві підгрупи на уроках праці та іноземної мови.

Середня ставка заробітної плати учителя за місяць визначається на основі даних тарифікаційного списку вчителів у школі. Для цього місячний фонд заробітної плати вчителів за кожною групою класів (1-4-ті, 5-9-ті, 10-11-ті), показаною у тарифікаційному списку, ділиться на відповідне цим групам класів число педагогічних ставок.

Тарифікаційний список слугує основним вихідним документом для визначення фонду заробітної плати вчителів та інших працівників школи.

Тарифікація вчителів — важливий і відповідальний момент у житті школи. Вона слугує не тільки для визначення заробітної плати, а й для раціонального та об’єктивного розподілу навчального навантаження, з тим щоб педагогічні кадри були використані найактивніше.

Головна роль у проведенні тарифікації належить директору школи. Він перевіряє документи про освіту і кваліфікаційну категорію учителів, вихователів та інших працівників разом з працівниками профспілкової організації, розподіляє навчальне навантаження і визначає ставки заробітної плати та посадові оклади.

Тарифікаційний список за затвердженою формою складає директор школи разом з представником централізованої бухгалтерії (бухгалтером школи), після чого подає його в вищестоящу організацію, де його затверджують у встановленому порядку.

У тарифікаційному списку вказуються всі працівники школи (директор, його заступники, вчителі, вихователі, лікарі, бібліотекарі та ін.), ставки заробітної плати і посадові оклади, які залежать від освіти та кваліфікаційної категорії працівників.

Місячний фонд заробітної плати визначається множенням середньої ставки на кількість педагогічних ставок, установлених за числом класів, планованих на 1 січня і 1 вересня.

Знаючи місячний фонд заробітної плати вчителів, який повинен виплачуватись у поточному і в наступному навчальних роках, можна обчислити фонд заробітної плати на відповідне число місяців і на рік. Річний фонд заробітної плати за кошторисом міської школи визначається множенням місячного фонду заробітної плати на 1 січня на 8,5 і на 1 вересня — на 3,5 місяця, а в сільських школах — відповідно на 8 і 4 місяці. Це обумовлено тим, що заробітна плата вчителям міських шкіл виплачується два рази в місяць, і тому за другу половину грудня вона виплачується в січні наступного бюджетного року. Вчителі ж сільських шкіл переважно одержують заробітну плату один раз (20-го числа кожного місяця), у зв’язку з чим усі виплати проводяться протягом одного бюджетного року.

Річний фонд заробітної плати вчителів за години навчальних занять визначається як сума підсумків заробітної плати за 8,5 і 3,5 місяця або 8 і 4 місяці.

Крім заробітної плати за години навчальних занять, вчителі одержують додаткову оплату за перевірку зошитів і письмових робіт учнів. Учителям 1-4-х класів загальноосвітніх шкіл додаткова оплата за перевірку зошитів учнів проводиться в розмірі 10 % ставки заробітної плати за місяць. Вона виплачується тільки основному вчителю класу, незалежно від обсягу педагогічного навантаження.

Вчителям 5-11-х класів загальноосвітніх шкіл доплата за перевірку письмових робіт учнів здійснюється в таких розмірах: мова і література — 13 %; математика — 10 %; іноземна мова — 6 % ставки заробітної плати.

Якщо кількість учнів у класі менша 15 осіб, перевірка письмових робіт учнів оплачується вчителям у розмірі 50 % установленої доплати.

Додаткова оплата за перевірку письмових робіт учнів 5-11-х класів проводиться пропорційно навчальному навантаженню учителів. При цьому розмір одержуваних кожним вчителем доплат за перевірку письмових робіт у місяць визначається під час тарифікації і не перераховується у зв’язку зі зміною кількості учнів у класі протягом року.

Загальне число годин на перевірку зошитів у 5-11-х класах обчислюється на підставі числа годин, передбачених навчальним планом на предмети, згідно з якими здійснюється оплата за перевірку зошитів.

Видатки на перевірку зошитів за місяць визначаються за даними тарифікаційного списку. У кошторисі школи планування видатків на оплату за перевірку зошитів проводиться виходячи із середніх витрат на один клас відповідно до тарифікації. Середні витрати за перевірку зошитів на один клас за тарифікацією визначаються діленням місячного фонду заробітної плати на перевірку зошитів на кількість класів за відповідними групами.

За фондом заробітної плати педагогічного персоналу в кошторисі школи здійснюється розрахунок фонду заробітної плати керівних працівників, адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу. Планування фонду заробітної плати цієї категорії працівників має деякі особливості, обумовлені встановленим порядком визначення штатів і посадових окладів.

Штатні розписи шкіл визначаються на основі затверджених Міністерством освіти і науки України типових штатів, де кількість штатних одиниць залежить переважно від кількості класів.

Штатні розписи шкіл затверджуються відповідними органами освіти згідно з типовими штатами.

Ставки заробітної плати і посадові оклади керівних працівників залежать від кількості учнів у школі, адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу шкіл. Вони встановлюються згідно з чинними нормативами залежно від освіти та кваліфікаційної категорії окремих працівників.

Чисельність цього персоналу на початок планового року визначається з урахуванням його фактичної наявності і можливостей доукомплектування в межах типових штатів, а на кінець року- з урахуванням зміни числа класів, учнів та інших показників, залежно від яких установлюються штати. У зв’язку з цим для кошторису школи розраховують середньорічну кількість ставок. Під час розрахунку цього показника враховується місцезнаходження школи (місто або село). Для міських шкіл розрахунок ведеться за 8,5 і 3,5 місяця, а для сільських — із розрахунку 8 і 4 місяці.

Для деяких категорій цього персоналу розрахунок середньорічної кількості ставок ведеться з урахуванням сезонного характеру роботи. Наприклад, у школі є чотири ставки машиніста (кочегара). Тривалість опалювального сезону — 7 місяців. На ремонт котельні і надання відпустки зазначеним працівникам передбачено ще 1 місяць. Середньорічне число ставок кочегарів у цьому разі становить 2,667 одиниць (4 ставких8 місяців/12 місяців).

У школах, що знову відкриваються, посади директора школи і заступника директора з адміністративно-господарських питань вводяться не раніше, ніж за 2 місяці до відкриття школи, а інших працівників — не раніше, ніж за 2-3 тижні.

Для кожної групи персоналу школи в кошторисі вказується середня ставка заробітної плати за місяць, її розрахунок для працівників, заробітна плата яких залежить від рівня освіти, кваліфікації і обсягу роботи, здійснюється на основі тарифікаційного списку, а для персоналу, посадові оклади якого встановлені в твердих сумах, — на основі штатного розпису.

До фонду заробітної плати навчально-допоміжного персоналу входить також додаткова оплата за виконання вчителями обов’язків, не пов’язаних безпосередньо з проведенням навчальних занять. Фонд заробітної плати за додатковими видами оплати визначається виходячи із середньорічного числа ставок і середньої ставки за місяць.

Визначаючи кількість ставок, необхідно мати на увазі, що класне керівництво оплачується вчителям 1-4-х класів у розмірі 13 %, а 5-11-х класів — у розмірі 20 % ставки заробітної плати. Причому учитель може здійснювати класне керівництво тільки в одному класі. Питання про доплату за завідування конкретним кабінетом вирішується директором школи виходячи із наявності в кабінетах необхідного для проведення навчальних занять обладнання. За наявності в школі навчально-дослідної ділянки, доплата за завідування нею передбачається тільки на період сільськогосподарських робіт учнів. У школах, де є теплиці або парникове господарство, доплата за завідування здійснюється протягом усього року.

Після того як розраховано фонд заробітної плати за додатковими видами оплати праці вчителів, визначається загальна сума фонду оплати праці вчителів, а також загальна сума фонду заробітної плати керівного, адміністративно-господарського і навчально-допоміжного персоналу школи. До загальної суми річного фонду заробітної плати цієї категорії працівників включаються виплати допомоги у разі тимчасової непрацездатності.

Видатки за підстаттею 1.2 «Нарахування на заробітну плату» (код 1120) показують витрати, пов’язані зі сплатою зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Розмір відрахувань визначено у відсотках до суми фонду заробітної плати. До підстатті 1.2 видатків шкіл входять тільки нарахування на суми асигнувань, передбачених за підстаттею 1.1.

Обсяг видатків за підстаттею 1.2 визначається множенням фонду оплати праці за підстаттею 1.1 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на тариф зборів, який встановлено чинним законодавством.

У середніх закладах освіти заробітна плата педагогічним працівникам виплачується за фактичну кількість годин викладацької роботи за тиждень. Повну ставку розраховують, виходячи з тижневої норми годин на підставі тарифікації. З урахуванням категорії освіти та інших тарифікаційних даних ставки заробітної плати педагогів коливаються від 167 до 213 грн.

Учителям, які отримали в результаті атестації звання «Вчитель-методист», «Заслужений учитель» або «Старший учитель», ставки заробітної плати встановлюються в підвищених розмірах порівняно з загальновстановленими. Крім того, ставки підвищуються на 20 грн 40 коп. педагогам, які мають вчений ступінь кандидата наук, і на 34 грн 30 коп. — тим, які мають вчений ступінь доктора наук.

Обсяг навчального навантаження педагогам установлюють на підставі штатного розпису й навчального плану. Він може й перевищувати обсяг, згідно з яким установлено посадовий оклад. У результаті середня місячна заробітна плата перевищуватиме розмір посадового окладу.

Вона визначається множенням годинної ставки вчителя на встановлений йому обсяг річного навчального навантаження й діленням результату на 10 — кількість навчальних місяців. Щоб дістати отримання годинну ставку, потрібно місячну ставку заробітної плати поділити на середньомісячну норму навантаження. Наприклад, учителеві середньої школи — спеціалісту другої категорії встановлено оклад у розмірі 176 грн на місяць, а годинна ставка дорівнює 2,44 грн (176 : 72). Річне навчальне навантаження вчителя встановлено в обсязі 1000 годин. Звідси його середня місячна заробітна плата становить:

(грн), тобто 1,389 ставки (1000 : 720).

За своїм економічним змістом таке перевищення централізовано встановленого посадового окладу подібне до оплати за перевиконання норм виробітку в матеріальному виробництві. Саме висока професійна культура, уміння правильно організувати свою працю дають змогу вчителеві, не знижуючи якості навчання, виконувати підвищене навантаження. Однак на відміну від матеріального виробництва у сфері освіти встановлено межі такого перевищення — обсяг фактичного навчального навантаження не повинен перевищувати 1,5 норми.

Розглянемо приклад нарахування заробітної плати вчителям. Працівник відпрацював місяць, і в табелі зазначено заміну у старших класах 12 годин.

Тарифна ставка вчителя — 876 грн, місячна заробітна плата дорівнює 744 грн, заробіток за 12 годин заміни: 876 : 72 • 12 = 146 грн, де 72 — середньомісячна норма годин роботи вчителя. Заробітна плата за місяць становитиме:

744 грн + 146 грн = 890 грн.

Список використаної літератури

  1. Артус М. Бюджетна система України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів / Європейський ун-т. — К. : Видавництвво Європейського ун-ту, 2007. — 220с.
  2. Булгакова С. Бюджетна система Україна: Навч. посіб. / Київський національний торговельно- економічний ун-т. — К. : КНТЕУ, 2003. — 287с.
  3. Бюджетна система. Вишкіл студії / Тернопільська академія народного господарства; Інститут фінансів / С.І. Юрій (ред.), С.І. Юрій (підгот.), Й.М. Бескид (ред.). — К. : Таксон, 2002. — 256с.
  4. Дерев’янко І. Бюджетна система України. — К., 2002. — 160с.
  5. Загорський В. Бюджетна система та оподаткування в Україні: проблеми розвитку: монографія / Національна академія держ. управління при Президентові України; Львівський регіональний ін-т держ. управління. — Х. : ІНЖЕК, 2008. — 285с.
  6. Омелянович Л. О., Чайковська О. В., Кавиршин О. Г., Левченко В. С., Свинаренко Т. І. Бюджетна система: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Донецький держ. ун-т економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського / Л.О. Омелянович (наук.ред.). — Х. : ВД «Інжек», 2004. — 253с.
  7. Опарін В. Бюджетна система: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — 2-е вид.,перероб.і доп. — К. : КНЕУ, 2002. — 336с.
  8. Пасічник Ю. Бюджетна система України: навч. посіб.. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 670с.
  9. Фещенко Л. Бюджетна система України: навч. посібник / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ІНЖЕК, 2007. — 292с.