Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Бізнес-план як інструмент розвитку підприємницької діяльності

1. Концепція (основна ідея) бізнесу

Будь-яке підприємство (бізнес) можна представити як систему або сукупність бізнес-процесів, де на виході – грошові засоби. Аналіз бізнес-процесів дозволяє виявити, що на вході і як працює виробництво. Це дає можливість знайти причину недостатньої кількості грошових засобів або їх відсутності.

При цьому аналіз бізнес-процесів або бізнес-планування виробничого процесу є необхідним для будь-якого підприємства, що працює в ринкових умовах. Це дозволяє групувати різні види діяльності підприємства за результатом, який важливий для кінцевого клієнта або партнера підприємства. Бізнес-процеси показують послідовність і взаємозв’язки робіт, умови виконання і необхідні для цього ресурси. Бізнес-процеси можна оцінити з погляду вартості їх для підприємства і прибутку, який вони приносять [1].

Процесний підхід ґрунтується на концепції, згідно з якою управління – безперервна серія взаємопов’язаних дій або функцій (бізнес-процесів), кінцевою метою виконання яких є створення продуктів або послуг, що представляють цінність для будь-якого споживача. Даний підхід доцільно використовувати, якщо:

1) відбувається реструктуризація підприємства і/або зміна власників бізнесу, впровадження нових підходів до управління;

2) розвиток підприємства супроводжується збільшенням кількості незафіксованих правил виконання робіт;

3) знижується ефективність діяльності і управління підприємством;

4) відсутня прозорість здійснення бізнес-процесів та бізнес-планування підприємства і розподілу відповідальності за результат;

5) виникають проблеми операційного характеру (необхідність  збільшення обсягів виробництва, значні витрати, зниження якості, висока тривалість операцій);

6) відбувається підготовка до впровадження системи менеджменту якості;

7) значно і неконтрольовано зростає чисельність персоналу;

8) відбувається підготовка до впорядковування інформаційних потоків, автоматизації діяльності підприємства шляхом провадження нових інформаційних технологій;

9) виникає необхідність вдосконалення системи документаційного обороту управління (ДОУ).

При аналізі бізнес-процесів суб’єкта господарчої діяльності переслідуються такі цілі бізнес-планування.

Зовнішні цілі включають обґрунтування необхідності залучення додаткових інвестицій, демонстрацію можливостей суб’єкта господарювання і переконання потенційних інвесторів в достатньому рівні ефективності інвестиційного проекту та високому рівні менеджменту підприємства. З іншого боку, кожний інвестор бажає оцінити вигідність інвестування в пропонований інвестиційний проект і оцінити співвідношення можливої віддачі від проекту і ризику вкладень, для чого вивчається і аналізується бізнес-план інвестиційного проекту.

Внутрішні цілі – це перевірка знань управляючого персоналу, розуміння ним ринкового середовища і

реального положення підприємства на ринку. А також досягнення розуміння між інвестором та адміністрацією

підприємства стратегічних цілей, характеристик, конкурентного середовища, слабких і сильних сторін

конкретного інвестиційного проекту, його можливої ефективності за заданих умов.

Враховуючи вище наведені цілі бізнес-плани розробляються в таких випадках [3]:

  1. Отримання кредиту в банку. Це обумовлено тим, що бізнес-план входить в комплект документів, який надається в банк для розгляду питання про кредитування. При цьому бізнес-план повинний відповідати вимогам і стандартам оформлення конкретної кредитної установи.
  2. Отримання державного фінансування. Бізнес-план складається при обґрунтуванні ефективності державної підтримки при отриманні преференцій, пільг, субсидій, реєстрацій як резиденти вільних економічних зон тощо. В цьому випадку бізнес-план повинний відповідати вимогам методичних рекомендацій з розроблення бізнес-плану підприємств, затверджених наказом Міністерства економіки України від 6 вересня 2006 р. №290.
  3. Залучення інвесторів, що є основною метою зовнішнього планування. В цьому випадку розробляється інвестиційний меморандум і надається зацікавленим інвесторам для ухвалення рішень про фінансування. Потім дані бізнес-плану уточнюються і допрацьовуються. Якщо залучається іноземний інвестор, бізнес-план розробляється на підставі рекомендацій UNIDO (Організація об’єднаних націй по промисловому розвитку).
  4. Поточне планування. На діючих підприємствах бізнес-плани створюються з метою досягнення відповідних стратегічних, тактичних або оперативних напрямів та завдань, пов’язаних з подальшим розвитком виробничих або функціональних підрозділів, реструктуризацією або розширенням організації тощо. При стабільній і стійкій роботі підприємства бізнес-план може бути направлений на оновлення основних виробничих фондів і розвиток нових технологій. При значному спаді виробництва, що має місце в умовах економічної кризи, бізнес-план повинний передбачати пошук нових ринків, розширення збуту продукції тощо.
  5. Обґрунтування інвестиційних проектів, що призначене для вивчення можливості реалізації нових проектів. Бізнес-план інвестиційного проекту припускає попереднє економічне обґрунтування їх доцільності, подальше планування необхідних витрат на їх здійснення і очікуваних кінцевих результатів.

Бізнес-план має двох користувачів – внутрішніх (ініціатор бізнес-ідеї, засновники та персонал підприємства) і зовнішніх (потенційні інвестори, кредитори, партнери). Таким чином, при розробці бізнес-плану необхідно врахувати і збалансувати інтереси всіх сторін, що беруть участь. Зазвичай під бізнес-плануванням розуміють тільки розробку конкретного бізнес-плану. Але діяльність з бізнес-планування достатньо різноманітна і може включати такі результати бізнес-планування:

  1. Концепція бізнесу призначена оцінити ефективність і доцільність одного з напрямів або бізнесу в цілому. Концепція, як правило, розробляється на основі укрупнених показників, внаслідок чого фінансово-економічна оцінка виконується також в загальному вигляді. Мета розробки концепції бізнесу – первинне представлення зацікавленим сторонам представленого до реалізації проекту або стратегії розвитку підприємства. Структура концепції наближена до структури бізнес-плану, але більше направлена на позначення принципових моментів організації бізнесу і способів вирішення ключових завдань.
  2. Бізнес-план – основний результат бізнес-планування. Трудомісткість розробки бізнес-плану залежить від обсягу інформації, що включається в нього, і рівня її деталізації, наявності і якості вихідної інформації, особливостей бізнесу і масштабів проекту, необхідності розрахунку декількох варіантів реалізації проекту (стратегій), а також наявності яких-небудь специфічних вимог до бізнес-плану.
  3. Бізнес-проект – попередній документ для підготовки бізнес-плану, який призначений для первинної оцінки проекту. У бізнес-проекті опрацьовуються такі питання: стратегія реалізації проекту, маркетингова стратегія, організація збуту, рішення організаційних питань і юридичний супровід, забезпечення персоналом, питання технології виробництва, устаткування, розміщення, забезпечення сировиною, логістика та інші обов’язкові аспекти реалізації проекту.
  4. Фінансово-економічна оцінка проекту включає таблиці економічних розрахунків (фінансову модель), а також текстову частину, в якій представлені механізм розрахунків і прийняті допущення, позначені вихідні дані і передумови до розрахунків, а також охарактеризовані і наочно представлені отримані результати.
  5. Експертиза бізнес-плану проводиться для ухвалення рішення про реалізацію проекту і може бути представлена у вигляді оцінки методології розробки бізнес-плану та оцінки можливості реалізації проекту.

На практиці описують бізнес-процеси та бізнес-планування діяльності підприємства для досягнення таких цілей:

  1. Регламентація діяльності підприємства. Це необхідно на певному етапі розвитку підприємства. При цьому застосовують два типи документів: 1) положення про підрозділи і посадові інструкції, тобто інструкції, що описують місцеперебування співробітника в оргструктурі та його функції; 2) регламенти бізнес-процесів підприємства, тобто документи, що фіксують порядок виконання робіт та відображають важливі моменти взаємодії окремих співробітників і підрозділів.
  2. Управління підприємством як процесним підходом до управління. Це дозволяє визначити для кожного бізнес-процесу власника, який є відповідальним за результат, має ресурси і повноваження для управління процесом. При цьому управління бізнес-процесами здійснюється по циклу PDCA (плануй – роби – перевіряй – корегуй). Кожний бізнес-процес має показники, за якими оцінюється хід процесу та його результати.
  3. Оптимізація діяльності підприємства. Для її проведення виділяють: цілі, об’єкт оптимізації та його показники. Бізнес-процеси – це ідеальні об’єкти для проведення змін, оскільки мають чітко певні межі, показники і результат, який потрібний будь-якому клієнту.
  4. Автоматизація діяльності підприємства. В діяльності підприємства обов’язково використовуються інформаційні системи, але при створенні інформаційної системи спочатку обов’язково розробляють бізнес-модель підприємства.
  5. Тиражування бізнесу. Для створення філій або нових підприємств розробляють типовий проект бізнес-плану. Основна складова цього бізнесу – це опис бізнес-процесів як представлення бізнесу в динаміці, що дозволить перенести успішний досвід організації бізнесу з одного підприємства на інше.

2. Бізнес-план як інструмент розвитку підприємницької діяльності

Бізнес-план – це загальноприйнятий засіб ділової інформації.

Українські підприємці іноді неправильно оцінюють сенс і призначення бізнес-плану і не приділяють йому достатньої уваги. Здебільшого таке відношення викликане уявленням про бізнес-план, як про деякий «звітний», нікому не потрібний документ. Вважається, що при розробці бізнес-планів даремно переробляється величезна кількість інформації, і далі розроблений документ кладеться до шухляди і забувається. Але зусилля, витрачені на планування, ніколи не бувають марними, тому що напрацьований досвід дозволяє уникнути крупних помилок і максимально плідно використовувати наявні ресурси. Логіка розвитку і динаміка сучасного ринку свідчать – жодний успішний підприємець вже не може обійтися без плану розвитку свого бізнесу. Причому цей план просто зобов’язаний бути складений на високому професійному рівні. Без детального бізнес-планування не обійтися не тільки на етапі створення своєї справи, але і на стадіях просування товару або послуги на ринок, розширення бізнесу, при виході на нові ринки, а також у разі реорганізації підприємств і виробництв, здійсненні інвестиційних проектів.

Вивчений зарубіжний та набутий за роки незалежності досвід розробки бізнес-плану довів, що бізнес-план слугує засобом менеджменту організацій. Мета будь-якого бізнес-плану – досягнення бажаного результату діяльності. В залежності від тих чи інших підприємницьких цілей формуються основні розділи бізнес-плану, в яких подається послідовне викладення системи реалізації проекту, його ключових характеристик, спроможних запевнити будь-якого користувача або інвестора у вірогідності проекту і необхідності прийняти участь в ньому. Проведеними дослідженнями доведено, що до основних компонентів процесу бізнес-планування можна віднести:

  • обґрунтування вірогідності проекту для його потенційних учасників у доступній для сприйняття формі;
  • докази зміцнення життєздатності і майбутньої стійкості організації, котра реалізуватиме цей проект;
  • передбачення ризиків підприємницької діяльності;
  • конкретизація перспективи бізнесу у вигляді системи кількісних і якісних показників;
  • розвиток перспективного (стратегічного) погляду на організацію та її робочу силу шляхом отримання цінного досвіду планування.

Що стосується конкретизації системи кількісних і якісних показників, то привабливим є запропонована збалансована система показників, яка розподіляється на чотири групи: кадри, бізнес-процеси, фінанси і клієнти, які в подальшому і будуть об’єктами перспективного (стратегічного) і поточного аналізу.

В працях деяких вчених, які висвітлюють підходи та методику розробки бізнес-плану, в основному акцент робиться на розв’язанні завдань, пов’язаних з розробкою нової продукції, або вибору виду економічної діяльності. Зарубіжний досвід і сучасна практика свідчить про те, що існують різні види бізнес-планів, спрямованих на розв’язання таких завдань, як:

  • планування поточної діяльності;
  • проведення реорганізації суб’єкта господарювання;
  • фінансове оздоровлення організації;
  • реалізація окремих комерційних проектів;
  • емісія цінних паперів та ін.

Використання бізнес-плану має два ключових напрями. З одного боку, він носить характер документу внутрішнього користування, поданого у вигляді програми реалізації проектного завдання з детальним описом послідовності, способів, засобів і результатів бізнесу. З іншого — бізнес-план інформує про технічні, організаційні, економічні, фінансові, юридичні та інші переваги зовнішніх зацікавлених осіб (потенційних інвесторів, кредиторів, постачальників, клієнтів, органів державного і муніципального управління).

Вважаємо, що для забезпечення обґрунтованості бізнес-плану достатнім є  аналіз і оцінка:

  • поточного фінансового стану підприємства;
  • виробничого потенціалу, що склався;
  • досягнутого положення організації на ринку.

Такий аналіз  дозволить здійснити оптимальний вибір маркетингової стратегії, яка повинна бути пристосована до тих можливостей, котрі відкриваються для підприємства в даних умовах.

3. Відмінності основних видів бізнес-плану

Зміст функцій указує на те, що бізнес-планування вирішує наступні основні проблеми бізнес-плану для підприємства:

— визначає ступінь життєздатності та майбутньої стійкості підприємства, знижує ризик підприємницької діяльності;

— конкретизує перспективи бізнесу у вигляді системи кількісних та якісних показників розвитку;

— притягає увагу та інтерес, забезпечує підтримку з боку потенційних інвесторів підприємства;

— допомагає отримати цінний досвід планування, розвиває перспективний погляд на підприємство та його робоче середовище.

З вищевикладеного випливає, що на відміну від традиційного планування бізнес-планування враховує не тільки внутрішні цілі підприємства, але й зовнішні цілі осіб, які можуть бути

корисними підприємницькій справі — потенційні інвестори, потенційні постачальники та потенційні споживачі підприємства.

Оскільки бізнес-планування охоплює достатньо довгий період, зазвичай 3-5 років, воно може бути ототожнено зі стратегічним плануванням. На відміну від стратегічного, бізнес-планування включає не весь комплекс загальних цілей підприємства, а тільки одну з них, ту, яка пов’язана зі створенням та розвитком визначеного (нового) бізнесу. Вона має чітко окреслені часом межі, по закінченні яких визначені планом цілі та задачі повинні бути виконаними. Крім того, в бізнес-плануванні його функціональні складові (плани виробництва, маркетингу, юридичний план та ін.) мають набагато вагоміше значення, ніж у стратегічному плані, та є повноправними, рівноправними частинами структури бізнес-плану.

Близьким до бізнес-планування можна назвати і такий документ, як техніко-економічне обґрунтування. Однак у техніко-економічному обґрунтуванні особливий акцент зроблено на виробничо-технічні аспекти проекту, в той час як комерційні ринкові проблеми майбутнього бізнесу залишаються майже не розкритими.

Бізнес-планування, як форма обґрунтування підприємницького проекту, поступово набуває сили, витісняючи техніко-економічне обґрунтування зі сфери планової діяльності бізнесу, оскільки в ньому закладені переваги гнучкого сполучення виробничого та ринкового фінансового та технічного, внутрішнього та зовнішнього аспектів діяльності підприємства. Прямим вираженням бізнес-планування є складання та реалізація бізнес-плану підприємства.

Специфіка бізнес-плану полягає в тому, що це комплексний документ, який відображає всі основні аспекти підприємницького проекту. У ньому розглядається широке коло проблем, на які може натрапити підприємець і визначаються способи їх розв’язання. Водночас слід зазначити, що принципи управління за допомогою бізнес-плану передбачають необхідність урахування в процесі розробки конкретного бізнес-плану багатьох специфічних для даного підприємницького проекту факторів. Це дає можливість класифікувати бізнес-плани за певними ознаками, які охарактеризовані в таблиці.

Потрібно зазначити, що кінцево визначеного переліку бізнес-планів не існує, тому вірніше буде розгляд способів розробки бізнес-планів за цільовим призначенням (така характеристика пронизує майже всі види бізнес-планів):

— бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства;

— бізнес-план реорганізації підприємства;

— бізнес-план інноваційного проекту;

— бізнес-план диверсифікації діяльності підприємства.

І. Бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства. Процес фінансового оздоровлення підприємства передбачає послідовне здійснення заходів, що потребують певних коштів, котрі надходять, як правило, із зовнішніх джерел. Як і кожний проект, що потребує залучення зовнішніх джерел фінансування, проект фінансового оздоровлення потребує складання відповідного бізнес-плану, тобто документа, який визначає цілі та розкриває процес проведення санації підприємства боржника. Бізнес-план фінансового оздоровлення розробляється зазвичай представниками санатора, підприємства-боржника та незалежної аудиторської фірми.

Бізнес-план фінансового оздоровлення підприємства, хоч і має ознаки, логіку побудови та загальну структуру стандартного бізнес-плану, проте, відрізняється певними особливостями, які випливають із самої сіті та специфіки проведення санації.

Оскільки бізнес-план санації підприємства покликаний передовсім обґрунтувати потребу в коштах для фінансового оздоровлення підприємства, то найпершою та найголовнішою його особливістю є докладна оцінка кризового стану підприємства. Ці відомості подаються як перший розділ бізнес-плану (після резюме) і містять:

— загальну характеристику підприємства;

— оцінку його фінансового стану;

— опис тих «вузьких місць» та «проблемних зон», що призвели до кризового стану.

Другим розділом, характерним саме для цього виду бізнес-плану, є обґрунтування основних параметрів фінансового оздоровлення. Цей розділ містить такі дані:

— обґрунтування концепції та форми санації;

— обґрунтування джерел фінансування проекту;

— розрахунки потреби підприємства у фінансових ресурсах;

— прогнозні результати реалізації проекту.

Обґрунтування концепції санації відіграє чи не найважливішу роль під час розробки бізнес-плану, адже вона відображає ідеологію здійснення передбаченого оздоровлення, визначаючи його майбутні напрями та форми. На вибраній концепції санації будуються всі наступні обґрунтування як напрямів діяльності, так і джерел та розмірів потрібних фінансових вкладень.

ІІ. Бізнес-план реорганізації підприємства. Реорганізація підприємства, спрямована на його оздоровлення, часто спричинює зміну структури і навіть юридичного статусу підприємства. Вона може мати такі основні форми:

— реструктуризація (організаційно-правова, управлінська, технічна, економічна, фінансова);

— приватизація.

Форми реорганізації є досить різними за своєю суттю, часто потребують розробки різних проектів, що відображується в певних особливостях бізнес-планів.

Так, у разі реструктуризації підприємства першою такою особливістю є необхідність розробки розділу «Вибір та обґрунтування виду реструктуризації». Його розробляють на підставі таких даних:

— аналіз зовнішніх та внутрішніх чинників впливу на господарську діяльність підприємства;

— аналіз конкурентоспроможності продукції;

— аналіз техніко-економічного та фінансового стану підприємства;

— оцінка глибини кризового стану.

Наступним специфічним розділом бізнес-плану є «Обґрунтування вибору варіанта реструктуризації», що складається на підставі оцінювання можливостей реорганізації окремих виробничих підрозділів і створення на цій базі самостійних підприємств. У цьому розділі аналізують:

— рівень освоєння нових ринків, що визначає можливу швидкість зміни структури збуту продукції;

— рівень специфічних виробничих знань та технологій.

Реструктуризація може проводитися за такими варіантами:

1) злиття підприємств;

2) виділення окремих структурних підрозділів;

3) перепрофілювання підприємства.

Вибір варіанта спирається на аналітичні дані, подані в попередніх розділах, та стає основою для розроблення наступних прогнозів та розрахунків.

Третім етапом є «Обґрунтування форми проведення реструктуризації» — оперативної або стратегічної. Цей розділ містить інформацію про:

— прогнозні терміни проведення реструктуризації;

— перелік заходів, що вживатимуться для цього.

У четвертому розділі вміщуються розрахунки витрат на реструктуризацію та обґрунтування джерел фінансування цих витрат.

П’ятий розділ бізнес-плану реорганізації підприємства присвячується обґрунтованим способам розв’язання соціальних проблем, які неминуче постають за проведення реструктуризації будь-якого виду.

Шостий розділ включає прогнозну оцінку ефективності проекту, яка базується на:

— очікуваних результатах господарської діяльності підприємства;

— динаміці обсягу виробництва;

— підвищенні конкурентоспроможності продукції;

— прискоренні оборотності капіталу;

— збереженні гарантій соціального захисту працівників.

Решта розділів відповідає стандартній формі бізнес-плану і містить розрахунки та обґрунтування конкретних заходів, спрямованих на реалізацію проекту реструктуризації (виробничий план, маркетинг-план, організаційний план, фінансовий план, оцінка ризиків тощо).

Якщо реорганізація підприємства має форму приватизації, то відповідний бізнес-план розробляється покупцем за загальновживаною логікою та структурою.

Бізнес-планом приватизації вважається документ, який містить зобов’язання покупців відносно дальшої експлуатації об’єкта приватизації та обґрунтування можливості їх виконати згідно з вимогами, установленими Фондом державного майна України.

Особливі відомості включать до бізнес-плану в таких випадках:

  1. Для створення спільних (з участю держави) підприємств з іноземними інвестиціями бізнес-план розробляється:

— з обов’язковим визначенням запланованих іноземних інвестицій за видами;

— з обґрунтуванням розмірів та форми внесків засновників у статутний фонд та подання запропонованого його розподілу;

— з пропозиціями відносно виробничо-господарської діяльності спільного підприємства та взаємовідносин між засновниками;

— з обов’язковим поданням плану розвитку спільного підприємства та прогнозних можливостей реінвестування прибутків.

Усі ці відомості включаються у відповідні підрозділи типового бізнес-плану.

  1. Для створення спільних підприємств, якщо внеском з боку держави в підприємство з іноземними інвестиціями є інвентарний об’єкт, кошти, цільові банківські вклади, цінні папери, майнові права, права користування ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням та ін. тоді бізнес-план розробляється тільки в проектній частині (маркетинг-план, виробничий план, фінансовий план та програма інвестицій) відповідно до внеску.
  2. За приватизації об’єкта незавершеного будівництва. У цьому разі в бізнес-плані наводяться:

— відомості про юридичний статус підприємства, якому належить об’єкт;

— загальна характеристика будівництва (призначення, проектна потужність, генеральний підрядчик та проектувальник, характер будівництва, його проектна вартість, початок, дата консервації, строки будівництва);

— дані про фінансовий стан будівництва на дату приватизації;

— пропозиції претендента відносно дальшої експлуатації об’єкта. Ураховуючи, однак, що процес масової приватизації державного майна в Україні завершений, бізнес-план відповідної спрямованості в майбутньому, очевидно, застосовуватиметься досить рідко.

ІІІ. Бізнес-план інноваційного проекту. За своєю сутністю інноваційний процес є послідовним ланцюгом подій, у ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту, технології, структури або послуги та поширюється в господарській практиці й суспільній діяльності.

Запровадження інновацій є чи не найбільшим капіталомістким процесом у будь-якій галузі.

У наслідок цих процесів, а також небажання великих та неспроможності малих підприємств вкладати значні кошти в розробку та впровадження інновацій, на ринку інноваційних послуг почали з’являтися підприємства та обладнання, основною діяльністю яких є фінансування та втілення в життя інноваційних проектів. До таких фірм належать:

— венчурні фірми;

— технопарки;

— бізнес-інкубатори;

— технополіси.

Кожна з вищеназваних організацій бере для реалізації або фінансування відповідні інноваційні проекти згідно зі своїм специфічним профілем.

Як і кожний проект, котрий потребує зовнішнього фінансування, інноваційний проект підлягає детальному обґрунтуванню (бізнес-плануванню). Бізнес-план інноваційного проекту має загалом традиційну структуру. Проте специфіка як самого інноваційного проекту, так і організацій, що його виконують і впроваджують, певною мірою позначається на структурі бізнес-плану.

ІV. Бізнес-план диверсифікації діяльності підприємства. Одним з найважливіших напрямків розв’язання проблем, пов’язаних з постійним пристосуванням підприємства до умов зовнішнього середовища, є диверсифікація підприємства.

У широкому розумінні диверсифікація – це розширення сфери діяльності будь-якої організації без огляду на те, до якої сфери економіки вона належить.

Теоретично диверсифікація покликана розв’язати такі проблеми:

— підвищити стійкість бізнесу;

— збільшити розміри бізнесу;

— використати нові можливості;

— збільшити ефективність бізнесу за рахунок синергії;

— з найменшими втратами змінити вид діяльності.

Найпершим завданням бізнес-плану диверсифікації діяльності є обґрунтування вибору певного виду диверсифікації.

В економіці виділяють два основні її види – споріднену та конгломератну диверсифікацію. Вибір виду диверсифікації в певній мірі залежить від поточного фінансового стану підприємства. Таким чином, бізнес-план диверсифікації діяльності підприємства в першому розділі вміщує всебічний аналіз його фінансового стану та обґрунтування вибору певного виду диверсифікації.

У другому розділі бізнес-плану подається інформація щодо конкретної форми та направленості диверсифікації.

Так, якщо на основі фінансового аналізу було вибрано споріднену диверсифікацію, у другому розділі бізнес-плану треба розглянути інформацію про ту галузь, на ринки якої компанія спрямовує свою діяльність. У цьому розділі має бути проведений тест на привабливість. Галузі, що їх вибирають для диверсифікації, мають бути структурно привабливими принаймні в перспективі. Використання аналізу галузей треба спрямувати на порівняння привабливості інвестиційних можливостей у нові галузі з тими, які фірма вже освоїла.

Якщо ж було вирішено провести конгломератну диверсифікацію, то в цьому розділі треба подати повну інформацію про фірми, які будуть придбані, або про підрозділи, котрі будуть створені «з нуля» як оператори кардинально нових ринків.

Третій розділ бізнес-плану в обох випадках повинен бути присвячений розв’язанню питання щодо сумісності існуючих та нових сфер бізнесу. У цьому розділі розглядаються результати проведених тестів «на вартість входження» та на додаткові вигоди, а також докладно розробляється відповідна корпоративна стратегія підприємства.

Результати тесту «на вартість входження» мають засвідчити, що витрати, пов’язані з проникненням у новий бізнес, не поглинатимуть усіх майбутніх доходів. Потреба в такому тестуванні пов’язана з високими бар’єрами на вході до структурно привабливих галузей.

Тест на додаткові вигоди дає змогу переконатись, що новий підрозділ матиме конкурентні переваги від взаємодії з корпорацією, або сама корпорація підвищить свою загальну конкурентоспроможність унаслідок появи цього нового підрозділу.

Усі наступні розділи бізнес-плану диверсифікації діяльності підприємства (дослідження ринку, маркетинг-план, виробничий план, фінансовий план та оцінка ризиків) мають стандартну побудову з традиційним набором питань. Проте в кожному з цих розділів уся інформація, розрахунки та прогнози мають стосуватися не тільки нових сфер бізнесу, продукції або ринків збуту, але також їхнього зв’язку з основним бізнесом.

В усіх розділах та підрозділах бізнес-плану обов’язково треба навести прогнози впливу будь-яких заходів або рішень, пов’язаних із новим спрямуванням бізнесу, на базову діяльність компанії.

Отже, ми розглянули основні види бізнес-планів та особливості їх розробки. На завершення, важливим є також звернення уваги на те, які основні помилки (прорахунки) допускаються при розробці даного документа.

Список використаної літератури

  1. Іванова В. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Валентина Іванова,; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 471 с.
  2. Агафонова Л. Підготовка бізнес-плану: Практикум/ Людмила Агафонова, Оксана Рога. — К.: Знання, 1999. — 158 с.
  3. Бізнес-план : технологія розробки та обгрунтування: Навчальний посібник/ С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О. Швиданенко та ін. — 2-е вид., доп.. — К.: КНЕУ, 2002. — 379 с.
  4. Барроу К. Бізнес-план: Практичний посібник/ Колін Барроу, Пол Барроу, Роберт Браун. — 3-є вид.. — К.: Знання, 2001. — 285 с.
  5. Варналій З. Основи підприємництва: Навчальний посібник/ Захарій Варналій,. — 3-тє вид., виправл. і доп.. — К.: Знання-Прес, 2006. — 350 с.
  6. Кривонос А. Бізнес-планування на підприємстві: Навчальний посібник/ Анатолій Кривонос,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2005. — 159 с.
  7. Любунь О. Бізнес-планування у банку: Навчальний посібник/ Олександр Любунь, Микола Денисенко,. — К.: Атіка, 2006. — 287 с.
  8. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник/ Г. А. Семенов, В. К. Станчевський, М. О. Панкова та ін; — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 527 с.
  9. Рейзвіх Е. Бізнес-план інвестиційного проекту: Навчально-методичний посібник/ Едуард Рейзвіх, Володимир Шумейко,; Мін-во освіти України, Кіровоградський держ. техн. ун-т. — Кіровоград: Б. в., 1999. — 144 с.
  10. Як підготувати успішний бізнес-план/ Корпорація по сприянню фермерскому рухові (VOCA); Корпорація по сприянню фермерскому рухові (VOCA). — К., 1994. — 106 с.