Вступ

Біорізноманіття — це міра відносного різноманіття серед сукупності організмів, що входять до деякої екосистеми.

З часів, коли Карл Лінней запропонував першу таксономічну класифікацію, минуло 250 років. З тих пір було описано близько 1,2 млн. видів (близько 14% від передбачених).

1. Видова біорізноманітність

Видова різноманітність – це сукупність видів, що населяють територію. У межах України поширені 5100 видів вищих судинних рослин, з яких 611 занесено до Червоної книги України . За оцінками фахівців , близько третина червонокнижних видів рослин перебувають поза межами природних заповідників і заказників . Втрата хоча б одного виду є незворотною . В межах України поширені 5100 видів вищих рослин, 12% з яких занесено до Червоної книги України. За оцінками фахівців близько третини червонокнижних видів рослин перебувають поза межами природних заповідників та заказників. Втрата хоча б одного виду є незворотною.

Генетичне різноманіття — різноманіття наборів генів, що несуть різні організми: у малому масштабі це відбувається між організмами того самого різновиду, між близько пов’язаними різновидами — у тому самому гені, між більш віддалено пов’язаними різновидами — у різних сімействах, підкласах або царствах. Помилковою є думка, що охорона одного виду в межах заповідника дає право на його винищення на решті території його поширення. Звідси постає необхідність створення екологічної мережі, яка є запорукою збереження генетичного різноманіття.

Екосистемне (ландшафтне) біорізноманіття — це сукупність унікальних і типових лісових, лучних, болотних, степових, гірських, рівнинних, морських ,річкових угруповань. Екосистеми є основними об’єктами природозаповідання, вони формують біогеографічну особливість кожного природного регіону. В межах України існує необхідність у збереженні не тільки унікальних, але й типових екосистем у кожному з природних районів.

2. Причини і наслідки деградації біорізноманіття

Основні причини деградації біорізноманіття:

• Збалансоване використання земельних ресурсів.
• Невиснажливе використання природних екосистем.
• Зниження рівня техногенних забруднень природних комплексів.
• Збільшення площ під лісами й іншою природною рослинністю.

Помилковою є думка, що охорона одного виду в межах заповідника дає право на його винищення на решті території його поширення. Звідси постає необхідність створення екологічної мережі, яка є запорукою збереження генетичного різноманіття.

Україна має значний потенціал біорізноманіття і може розглядатися як один із потужних резерватів для відновлення біорізноманіття всієї Європи. Географічне положення України, її фізико-географічні умови сприяли формуванню багатого рослинного і тваринного світу, що налічує більше 70 тис. видів (за оцінками експертів, ще не описано одну третину видів, здебільшого грибів і комах). Це обумовлено тим, що в Україні на відносно невеликій території представлено біоту 4-х природних зон. До того ж, Україна розташовується на перехресті міграційних маршрутів багатьох видів тварин. На жаль, видове багатство як тварин, так і рослин стрімко зменшується через антропогенне навантаження на довкілля. Приблизно 8,3 % судинних рослин, 31,1 % ссавців, 19,7 % птахів, 38 % плазунів, 26,3 % амфібій перебувають під загрозою зникнення. До першого видання Червоної книги України (1980 р.) було занесено 151 вид вищих рослин та 85 видів тварин. До другого, діючого й нині, видання Червоної книги України (тваринний світ — 1994 р., рослинний світ — 1996 р.) включено вже 541 вид рослин і грибів та 382 види тварин. Істотне збільшення (в 4,5 рази) кількості рідкісних рослин і тварин і таких видів, що перебувають під загрозою зникнення, зумовлене збільшенням антропогенного тиску на природні екосистеми і свідчить про збереження тенденції до втрати живої природи.

Головні загрози біорізноманіттю пов’язані сьогодні з діяльністю людини. Вони полягають у знищенні природних середовищ існування тварин і місць зростання рослин, їх фрагментації та деградації (включаючи забруднення), у глобальній зміні клімату, екологічно незбалансованій експлуатації видів людиною, поширенні чужорідних видів, розповсюдженні хвороб тощо. 

Висновки

Отже, тварини й рослини — своєрідний барометр. Якщо раптово виявляється, що тварини й рослини зникають, то це попередження: з екосистемою щось негаразд. Тому охорона тварин і рослин, за своєю суттю — охорона нас самих… Необхідно захищати їх, бо якщо підуть вони, підемо й ми. (Дж. Даррелл)

Вчені стверджують, що протягом найближчих 20–30 років через техногенні зміни в навколишньому середовищі світ може втратити більш як 1 млн видів рослин і тварин. Швидкість вимирання видів сьогодні в 1000 разів перевищує природну. Близько 10 % видів рослин зони помірного клімату та 11 % видів птахів світу опинилися під загрозою зникнення. Така сама доля в найближчому майбутньому чекає на 130 тис. видів тропічної зони. Адже добре відомо, що одна з умов ефективного існування, виживання, пристосування до змін будь-якої екосистеми — наявність певної кількості видів живих організмів у ній, які еволюційно добре пристосувалися до існування й активно функціонують, взаємодіючи один з одним у процесах обміну речовиною, енергією, інформацією.

Інакше кажучи, біологічна різноманітність — це запорука стійкості, витривалості як окремих екосистем, так і біосфери в цілому.

Екологічні взаємодії різних видів живих істот із довкіллям формують екосистеми, від стану яких залежить життя людей. Зменшення біорізноманітності — це серйозна втрата біосфери, одна з головних екологічних проблем сьогодення. 

Список використаної літератури

1. Галкін С.І. Екологічна стежка / С.І. Галкін, Л.В. Калашнікова. – Біла Церква, 2012. – 30 с.
2. Зеленая книга Украинской ССР: Редкие, исчезающие и типичные, нуждающиеся в охране растительные сообщества / под общ. ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко. – К. : Вид-во «Наук. думка», 1987. – 216 с.
3. Зелена книга України / за ред. Я.П. Дідуха. – К. : Изд-во «Альтерпрес», 2009. – 448 с.