Вступ

Зростання цін на енергоносії та лібералізація зовнішньої торгівлі України примушує вітчизняні підприємства до пошуку нових засобів та методів підвищення конкурентоспроможності, продуктивності та ефективності виробництва. Існуючі розробки вітчизняних науковців з цієї проблеми здебільшого орієнтовані на умови адміністративної чи перехідної економіки та не відповідають сучасним вимогам господарювання. Самі ж підприємці ще не мають достатнього практичного досвіду, який дозволив би їм виробляти власні механізми підвищення ефективності діяльності в умовах конкурентної економіки. Між тим вирішення проблеми низької ефективності вітчизняного виробництва, що є найнижчою серед країн Європи, є одним з найважливіших науково-практичних завдань, які стоять перед українською економікою. Тому виникає необхідність у вивченні зарубіжного досвіду та сучасної методології управління ефективністю діяльності підприємств, сучасного інструментарію підвищення конкурентоспроможності підприємства в ринкових умовах та можливості його застосування як методичного забезпечення процесу управління ефективністю діяльності підприємства.

В останні два десятиліття в розвинених економіках та економіках, що стрімко розвиваються, широке поширення отримала методологія бенчмаркинга. Термін “бенчмаркинг” (benchmarking) англійського походження і не має однозначного перекладу (benchmark — вихідний пункт, початок відліку, еталон, база). Словник Вебстера визначає поняття «benchmark» як “стандарт, за допомогою якого що-небудь може бути обміряне або оцінене” [1].

1. Бенчмаркинг як метод управління ефективністю підприємства

Бенчмаркинг уявляє собою процес поліпшення, що використовується для пошуку й впровадження кращих практик (best practices) у своїй діяльності [2]. Під практикою тут розуміється метод або технологія, що використовується для здійснення виробничого (збутового, закупівельного й ін.) процесу або його етапу. З іншого боку, бенчмаркинг — це метод установлення поточних завдань і планів по продуктивності, заснований на кращих прикладах по галузі, спрямований на підвищення ефективності [3]. Крім того, він може розглядатися як корисний і якісний засіб, що допомагає компанії постійно вдосконалювати свій процес шляхом вивчення того, як його здійснюють інші компанії, який включає оцінку власного операційного процесу та ідентифікацію, вивчення й адаптацію до себе того кращого, що є у інших компаній [4]. Є й більш філософське визначення бенчмаркингу як зовнішнього погляду на внутрішню діяльність, функції та операції з метою досягнення постійного вдосконалювання [5].

Узагальнюючи існуючі підходи до даного поняття, можна сформулювати таке визначення: Бенчмаркинг — це метод управління ефективністю різних сфер діяльності (виробництва, збуту, логістики, фінансів, кадрової політики й ін.), заснований на порівняльному аналізі роботи компанії з кращими представниками галузі (або інших галузей), який полягає в оцінці власної і галузевої ефективності, ідентифікації та вивченні роботи галузевих лідерів і впровадженні найкращих галузевих досягнень у свою діяльність.

Концепція бенчмаркингу не є абсолютно новою, оскільки в історії розвитку підприємництва було чимало випадків, коли одні підприємства переймали досвід інших для досягнення успіху. Ще на початку XX століття Г. Форд запровадив свій знаменитий конвеєр по збиранню автомобілів після поїздки в Чикаго, де на бойнях він спостерігав оброблення туш, підвішених на гаки, які рухалися по монорейках від одного робочого місця до іншого.

Бенчмаркинг проводиться за певною технологією: компанія повинна здійснити ряд послідовних кроків, які приведуть її до бажаного результату. Кількість кроків буває різним, оскільки процес можна розбити на більш дрібні етапи. Наприклад, у IBM таких етапів 15, в інших фірмах їх може бути менше [8]. Разом з тим, базові принципи бенчмаркингу скрізь однакові. Одну з найбільш загальних схем здійснення бенчмаркингу в промисловості подано в [9] (див. рисунок).

Основні етапи проведення бенчмаркингу:

На першому етапі — плануванні, здійснюється:

—      вибір сфери бенчмаркингу і його цілей;

—      встановлення пріоритетів для вдосконалювання;

—      визначення основних процесів (чинників), що впливають на ефективність;

—      ідентифікація ресурсів;

—      виділення основних показників ефективності, за якими буде здійснюватися порівняння;

—      визначення методології збору даних для аналізу.

Другий етап — збір даних, включає:

—      вибір групи (галузі, регіону) компаній для порівняння;

—      збір даних про промислові компанії обраної групи, їхніх процесах (продукції);

—      збір даних про власні процеси (продукцію) компанії;

—      визначення методології для аналізу даних.

На третьому етапі проводиться порівняльний аналіз за такими напрямками:

—      оцінка рівня ефективності власної й порівнюваних компаній;

—      ідентифікація розриву в рівні ефективності за основними аналізованими процесами (продуктами);

—      аналіз причин (чинників) розриву в рівні ефективності;

—      пошук шляхів і розробка рекомендацій з усунення розриву в рівні ефективності.

Метою четвертого етапу — реалізації, є здійснення змін у процесах (продукції) компанії з метою підвищення ефективності. Він може включати окремі заходи або план дій, що мають управлінський, організаційний, фінансовий, технічний, маркетинговий або інший характер.

П’ятий етап — контроль і оцінка, полягає в моніторингу результатів реалізації заходів плану бенчмаркингу та його впливу на основні процеси шляхом обчислення відповідних показників ефективності. У випадку досягнення мети виявляються інші проблеми для їхнього майбутнього рішення і процес бенчмаркингу повторюється.

Таким чином, процес бенчмаркингу замикається, утворюючи цикл (див. рисунок), тим самим, забезпечуючи постійність і безперервність процесу вдосконалення компанії.

Бенчмаркинг є досить універсальним методом, який може бути використаний для задоволення широкого діапазону вимог для вдосконалювання у багатьох напрямках. Для характеристики способів його застосування використовуються різні терміни. Тому перед початком проведення бенчмаркингу важливим є чітке визначення того чого хоче досягти підприємство внаслідок його застосування, після чого, переходять до вибору відповідної методології.

2. Переваги використання бенчмаркетингу на агропромислових підприємствах

В сучасних умовах розвитку агропромислового сектору світової економіки, що характеризуються ознаками глобалізації, підвищенням рівня ризикованості функціонування, значного зростання частки інтелектуального вкладу в продукти на противагу матеріальному в минулих періодах, постійного вдосконалення технологій виробництва та виникнення нових потреб споживача, перед аграрними підприємствами (АП) та агропромисловими формуваннями (АПФ) надзвичайно гостро постають проблеми пріоритетів, цілей, способів досягнення останніх та ефективності таких способів.

В ринкових умовах сучасні аграрні підприємства ставлять за мету створення такої економіко-виробничої системи, яка шляхом виробництва та реалізації конкурентної продукції була б здатна забезпечувати необхідний рівень ефективності господарювання і можливості генерувати позитивний грошовий потік. Такі завдання витікають із мотивів інвесторів і власників бізнесу, що зводяться до банального бажання «робити гроші». Відомо, що породження нового грошового потоку вимагає попередніх вкладень коштів та поточного їх обслуговування за допомогою все тих же грошових коштів. Такі вкладення і поточні витрати, з одного боку, та здатність створювати позитивний грошовий потік у майбутніх періодах, з іншого боку, визначають ринкову вартість конкретного бізнесу.

Вивчення методології й практики застосування бенчмаркингу дозволили сформулювати й згрупувати умови й проблеми, що оптимально розв’язуються тим чи іншим видом бенчмаркингу на виробничому підприємстві (див. таблицю).

Таблиця 1. Умови та проблеми, що вирішуються різними видами бенчмаркингу

Вид бенчмаркингу	Умови та проблеми
Стратегічний бенчмаркинг	Необхідність заміни існуючої стратегії, що стала неефективною за якимись причинами: поява принципово нових технологій, зміна умов роботи на ринку, кардинальні зміни вимог клієнтів та ін.
Бенчмаркинг ефективності / Конкурентний бенчмаркинг	Зниження чи низький рівень відносної ефективності у ключових галузях чи видах діяльності в порівнянні з іншими підприємства­ми у тому ж секторі (галузі). Необхідність пошуку способів усунення розриву в ефективності.
Процесний бенчмаркинг	Недоліки в окремих елементах чи в цілому виробничого (збутово­го, логістичного тощо) процесу, що не дозволяють досягати висо­кої ефективності виробництва. Необхідність швидких покращень основних процесів.
Функціональний бенчмаркинг / Загальний бенчмаркинг	Необхідність поліпшення діяльності, товарів чи послуг, для яких не існує аналогів (конкурентів) на ринку. Існують різного роду складності (недоступність інформації, опір конкурентів тощо) із проведенням бенчмаркингу у своїй галузі. Повна неефективність (вкрай низька ефективність) діяльності чи неможливість подальшого розвитку, що потребує кардинальних змін у бізнесі, інновацій.
Внутрішній бенчмаркинг	Наявність явних лідерів та/чи аутсайдерів серед структурних під­розділів підприємства. Наявність таємності чи інших перешкод для обміну інформацією з іншими підприємствами галузі. Повна відсутність досвіду проведення бенчмаркингу. Обмеженість ресурсів та часу.
Зовнішній бенчмаркинг	Повна відсутність чи нестача ефективних методів роботи всереди­ні підприємства. Відсутність інноваційних рішень на підприємстві.
Міжнародний бенчмаркинг	Відсутність ефективних конкурентів на внутрішньому ринку. Необхідність підвищення якості й конкурентоспроможності до світового рівня у зв’язку з виходом на зовнішній ринок тощо.

Серед загальних переваг бенчмаркингу можна виділити такі:

—      допомагає підприємству визначити, у чому його сильні та слабкі сторони в залежності від зміни пропозиції, попиту та ринкових умов;

—      допомагає краще задовольнити споживчий попит за якістю, ціною, товарами та послугами шляхом встановлення нових стандартів та цілей;

—      стимулює працівників до досягнення нових стандартів та спрямовує до нового розвитку у пов’язаних сферах діяльності, покращує мотивацію персоналу;

—      дозволяє керівництву підприємства усвідомити, який рівень ефективності можна реально досягнути та як досягнути покращень;

—      допомагає підвищити конкурентоздатність агропромислового підприємства шляхом стимулювання постійного удосконалення задля підтримки міжнародного рівня ефективності та підвищення конкуренції;

—      сприяє змінам та забезпечує покращення якості, продуктивності та ефективності, які пов’язані з інноваціями та конкурентоспроможністю;

—      є швидким та недорогим способом створення пулу інноваційних ідей, що можуть бути використані при вирішенні більшості практичних завдань, що виникають.

Разом з тим, можна виділити ряд проблем, що спроможні перешкоджати успішному про-веденню бенчмаркингу:

—      часові обмеження, нестача ресурсів;

—      конкурентні бар’єри, недоступність чи важкодоступність необхідної інформації про конкурентів;

—      нестача управлінських та професійних кадрів;

—      супротив змінам з боку менеджменту та персоналу;

—      недосконалість планування та короткострокові очікування.

Супротивниками повального захоплення бенчмаркингом висловлюються заперечення стратегічного характеру: оскільки у своєму початковому вигляді бенчмаркинг закликає до рівняння на успішного конкурента чи лідера, то у випадку, якщо усі учасники ринку так будуть діяти, це може призвести до створення фірм-клонів, які будуть застосовувати одні й ті ж технології у боротьбі за одних і тих же споживачів [10]. Таке становище, за їхньою думкою, може призвести до кризи ринку.

Однак, тут слід зазначити, що місткість будь-якого ринку є обмеженою та насичення його продукцією фірм-клонів рано чи пізно примусить їх шукати нові способи для завоювання споживачів, пошук яких зверне їхній погляд на інші ринки, галузі, виникне потреба у вивченні досвіду фірм, що працюють в інших країнах, інших сферах діяльності. Таким чином, на зміну процесному й конкурентному бенчмаркингу прийде міжнародний і функціональний бенчмаркинг, що забезпечить приплив нових ідей, методів, технологій, інновацій, здатних дати новий поштовх у розвитку фірм і ринку.

На підприємствах агропромислової галузі є значні резерви для економії енергоресурсів, а бенчмаркінг енергоефективності має можливість стати одним із дієвих інструментів безперервного енергозбереження. Безперечно, це вигідно гравцям харчового ринку, а отже учасники навчання замислилися щодо користі відкритої інформації та залучення до сучасних процесів енергоефективного розвитку своїх підприємств.

На основі аналізу стратегічних альтернатив і їх зіставлення з результатами бенчмаркінгового дослідження сформульовані стратегічні напрямки розвитку агропромислових підприємств. Визначено, що такими напрямками є: модернізація виробництва і оснащення високоефективним обладнанням і сучасними технологічними лініями; розвиток власної сировинної бази шляхом створення вертикальних інтеграційних систем; нарощування виробничих потужностей; розширення асортименту шляхом введення нових видів продукції; створення власних торгових марок; завоювання нових сегментів ринку; розвиток власних дистрибутивних мереж; впровадження систем управління якістю; залучення інвестиційних ресурсів; концентрація виробництва з ліквідацією або перепрофілюванням дрібних заводів і цехів, що знаходяться поблизу великого заводу; підвищення кваліфікації кадрового складу; застосування бенчмаркінгу.

Висновки

Систематизація й узагальнення підходів до визначення поняття бенчмаркінгу дозволили виявити, що, незважаючи на велику кількість трактувань даного терміну, в його основі, як правило, лежить: регулярне порівняння різних аспектів діяльності (функцій чи процесів) підприємства з „найкращою практикою”; визначення причин відставання; знаходження нових шляхів до поліпшення діяльності; впровадження змін; спостереження і контроль за процесом удосконалення. Метою бенчмаркінгу є запозичення досвіду і адаптація найкращої практики для удосконалення діяльності підприємства, визначення його стратегій і перспектив подальшого розвитку.

Що стосується підприємств України, то для них застосування бенчмаркінгу є новим напрямком удосконалення діяльності. Впровадженню процесу бенчмаркінгу у практику українських підприємств не сприяє, перш за все, відсутність обізнаності керівної ланки з цим управлінським інструментом. Іншими факторами, які перешкоджають поширенню бенчмаркінгу, є відсутність державної підтримки та розвиненої інфраструктури. Як наслідок, процес бенчмаркінгу носить скоріше інтуїтивний характер і здійснюється українськими підприємствами шляхом “спроб і помилок”.

Список використаної літератури

1. Веллінгтон Дж. Конкурентоспроможність транснаціональних корпорацій : Монографія / Дж. Вел-лінгтон. — К. : Бліц-Інформ, 2004.
2. Гапоненко А. Л. Стратегическое управление : учебник / А. Л. Гапоненко, А. П. Панкрухин. — М. : Омега-Л, 2004. — 472 с.
3. Джонсон Р. А. Комплексне управління конкурентоспроможністю американських виробників : навч. посібник / Р. А. Джонсон. — К. : Бліц-Інформ, 2003.
4. Довбуш Р. А. Управління конкурентоспроможністю підприємств : підручник / Р. А. Довбуш, А. Л. Зозуля. — Х. : Основа, 2003.
5. Михайлова Е. А. Основы бенчмаркинга / Е. А. Михайлова. — М. : Юристъ, 2002. — С. 7.
6. Пашутин С. Бенчмаркинг на выживание. Роль конкурентного анализа в создании преимуществ на рынке / С. Пашутин // Маркетолог. — 2006. — № 6(80). — С. 24.
7. Такамацу К. Методи управління конкурентоспроможністю японських виробників : монографія / К. Такамацу. — К. : Бліц-Інформ, 2004.
8. Харрингтон Дж. Х. Бенчмаркинг в лучшем виде. 20 шагов к успеху / Дж. Х. Харрингтон, Дж. С. Харрингтон. — СПб. : Питер, 2004. — 176 с.