Вступ

Успішний розвиток валютних відносин можливий за умови існування особливого ринку, на якому можна вільно здійснювати операції по купівлі-продажу валюти. Без такої можливості економічні контрагенти просто не змогли б реалізувати свої валютні відносини — не мали б іноземної валюти для здійснення своїх зовнішніх зобов’язань, не могли б перетворити одержану інвалютну виручку в національні гроші для виконання своїх внутрішніх зобов’язань. Такий ринок заведено називати валютним.

Проте на валютному ринку купують і продають валюту не тільки для здійснення платежів, а й для інших цілей: для спекулятивних операцій, операцій хеджування валютних ризиків тощо. Причому ці операції набувають все ширшого розмаху, що виводить валютний ринок за межі простого додатку до міжнародних розрахунково-платіжних відносин і надає йому статусу відносно самостійної економічної структури.

Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв’язок між усіма суб’єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному «майданчику», який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб’єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність.

1. Особливості національного валютного ринку та його роль

За сучасних умов в українській економіці існує достатньо сформований валютний ринок, який має необхідні атрибути та, за оцінкою фахівців, досить дійовий механізм валютного регулювання. Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» та інших документів, які чітко визначають та регламентують дії учасників валютного ринку щодо проведення валютних операцій. НБУ цілеспрямовано та зважено впливає на валютні курси, проводить політику, спрямовану на збереження сприятливих умов для кредитної підтримки банківською системою процесів економічного розвитку з одночасним запобіганням утворенню монетарних ризиків для цінової стабільності [1, c. 2].

Валютно-курсова політика Національного банку України ґрунтується на принципах, визначених в Меморандумі про економічну та фінансову політику та передбачає послідовне запровадження гнучкого курсоутворення, посилення прозорості валютних інтервенцій з одночасним підвищенням питомої ваги валютних аукціонів, визначення офіційного курсу гривні за результатами торгів на міжбанківському валютному ринку, дотримання критеріїв ефективності, включаючи нижню межу щодо рівня чистих міжнародних резервів [3, c. 9].

З початку 2009 року на валютному ринку спостерігалося поступове зменшення дефіциту іноземної валюти. Так, на міжбанківському сегменті її щоденна пропозиція збільшилася відносно листопада 2008 року на 10,6%, тоді як середньоденні обсяги валютного попиту зменшилися на 4,5%. Це сприяло зниженню дефіциту безготівкової іноземної валюти, дозволивши Національному банку України зменшити у грудні та січні 2009 р. обсяг своїх від’ємних інтервенцій — відповідно до 2,8 млрд. дол. та 874 млн. дол. США. При цьому офіційний курс гривні до долара США протягом грудня 2009 року змінився від 6,7418 до 7,70 грн./дол. США, а у січні — не змінювався.Рис.1.

Рис. 1. Динаміка обмінного курсу гривні [4]

Обсяг міжнародних резервів за станом на початок 2009 дорівнює 29 465,7 млн. дол. США (в еквіваленті), що на 24% перевищує монетарну базу. Національним банком на кінець грудня дотримано кількісний критерій ефективності щодо нижньої межі чистих міжнародних резервів. Так, їх обсяг за станом на 01.01.2009 дорівнював 27811,3 млн. дол. США, що на 1111,3 млн. дол. США перевищував встановлений на цей період критерій ефективності (26 700 млн. дол. США).

На готівковому сегменті у грудні 2009 року середньоденні обсяги пропозиції іноземної валюти збільшилися на 39,7% при скороченні попиту на неї на 56%. При цьому обсяг чистого попиту на іноземну валюту зменшився до 49 млн. дол. США проти 2342 млн. дол. США у листопаді. Середньозважений курс гривні за операціями з продажу банками готівкових доларів становив 7,8175 грн. дол. США проти 6,0287 грн./дол. США у листопаді 2008 року.

Різка реальна девальвація гривні з серпня 2008р. може чинити тиск на подорожчання реального обмінного курсу гривні у подальшому. При цьому монетарна політика повинна вирішувати, чи це буде відбуватися за рахунок номінального подорожчання гривні, за рахунок зростання цін або комбінації обох цих процесів. Рис.2. [4, c. 19-20]

За сучасних економічних умов, ускладнених світовою фінансовою кризою, національний валютний ринок переживає далеко не найкращі часи. Співвідношення гривни і долара хвилює не тільки професіоналів, а й широкі верстви населення України. Проте, крім дій Національного банку України, на валютні курси в Україні впливають і події світових валютних ринків. У найближчій перспективі валютний ринок буде підданий ще більшому дисбалансу, оскільки погіршаться темпи економічного зростання як на світовому рівні, так і в межах нашої держави.

На функціонування валютного ринку вельми активно впливає стан макросередовища, коливання ділової активності та нестабільність в країні. Тому необхідно формувати заходи щодо регулювання валютного ринку з урахуванням усіх чинників впливу, загальнонаціональної програми економічного розвитку держави [6, c. 35].

2. Характеристика валютного ринку у перерозподілі фінансових ресурсів

Валютний ринок являє собою складну форму перерозподілу фінансових ресурсів всередині країни та на міждержавному рівні. Засобом, за допомогою якого здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів, служить валютний курс.

Розвиток національної валютної політики залежатиме від якості внутрішнього компромісу між президентською і парламентською гілками влади, рівня узгодженості урядової політики та визначених законом завдань центрального банку, швидкості й результативності структурних реформ, їх здатності забезпечити права всіх власників, безвідносно до ступеня їх наближеності до різних центрів політичної влади, прозорості економічної політики та рівня її підтримки конкурентним бізнес-середовищем [1, с.3].

Сучасні динамічні процеси формування ринкових відносин у всіх сферах господарської діяльності країни, включаючи зовнішньоекономічні операції, потребують осмислення й оцінки всіх змін, які відбуваються під час становлення національної грошової та валютної системи в контексті розвитку світового господарства і подальшої інтеграції у нього економіки України. Розбудова повноцінних складових валютної систем в Україні та їх ефективне регулювання є необхідною умовою формування відкритої ринкової економіки з усіма необхідними засобами стимулювання роботи суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній сфері. Важлива роль у цьому процесі належить, на наш погляд, механізму розробки та ефективної реалізації адекватної валютної політики держави, яка включає всі необхідні інструменти впливу на валютні відносини та є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів з підтримки макроекономічної і фінансової стабільності в країні, стимулювання економічного зростання й підвищення добробуту населення [2, c. 14-15].

Таблиця 1. Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України, середній за період

На початку 2009 р. на валютному ринку України був стійкий дефіцит іноземної валюти, спричинений негативними очікуваннями суб’єктів ринку та зменшенням валютних надходжень до країни. У таких умовах Національний банк України згладжував різкі коливання ринкового курсу гривні, активно здійснюючи валютні інтервенції. Крім звичайних операцій із продажу іноземної валюти. Національний банк продовжив проведення інтервенцій у формі валютних аукціонів. А з 27 лютого започатковано цільові аукціони з продажу доларів США та євро для задоволення потреб клієнтів банків-фізичних осіб щодо погашення з їхнього боку заборгованості за валютними кредитами.

Також у 2009 р. значно збільшився загальний обсяг дефіциту іноземної валюти на готівковому ринку, оскільки, якщо банк повертав депозити населенню, останні витрачали ці кошти на споживання через зростання цін на продукти харчування та комунальні послуги або купували іноземну валюту. Відповідно значно знизився курс гривні за операціями з продажу банками готівкових доларів США. Утім, після запровадження цільових валютних аукціонів для задоволення потреб населення обсяг дефіциту іноземної готівки суттєво зменшився [5, 78].

Упродовж практично всього 2009 р. на валютному ринку відчувався дефіцит іноземної валюти, фундаментальним чинником якого було зниження порівняно з 2008 р. валютних надходжень як за експортними операціями, так і за зовнішніми кредитами та депозитами нерезидентів. Окрім того, на ситуацію впливало зменшення валютних надходжень на користь резидентів України за одночасного збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам за раніше отриманими кредитами.

Один з основних напрямків вдосконалення діяльності вітчизняних комерційних банків на валютному ринку пов’язаний з інтенсифікацією розвитку строкового сегменту ринку як невід’ємного атрибуту сучасної економічної системи. Саме його розвиток є питанням найпершої необхідності, оскільки для комерційних банків операції з валютними деривативами можуть принести потрійну користь. По-перше, вміле застосування строкових валютних операцій забезпечує можливість для створення ефективних механізмів хеджування валютного ризику, забезпечуючи підвищення у такий спосіб фінансової стійкості банків. По-друге, позитивна роль строкового валютного ринку обумовлена й тим, що він виконує роль індикатора майбутньої кон’юнктури спотового ринку і дає змогу вже сьогодні отримати модель майбутнього розвитку ринкової ситуації. І по-третє, біржова валютна торгівля є джерелом отримання високих прибутків за умови вмілого застосування ефективних методів прогнозування валютних курсів.

Одним із найперспективніших напрямків розширення спектру валютних операцій є освоєння діяльності вітчизняних банків на світовому валютному ринку FOREX. Потрібно зазначити, що у світовій практиці вирішального поштовху даному напрямку діяльності надало інтенсивне впровадження сучасних інформаційних технологій, оскільки останні допомагають банкам вирішувати багато проблем, пов’язаних з торгівельними операціями на валютному ринку. Адаптація у цьому напрямку банківських послуг у сфері валютних операцій, незважаючи на досить високі витрати з точки зору первинної організації та практичного впровадження, на наш погляд, у довгостроковій перспективі буде виграшною як для комерційних банків, так і для їхніх клієнтів, так як операційні та інші види витрат, пов’язані з торгівлею валютою, будуть невпинно та стабільно знижуватись [6, c. 38-39].

Актуальність валютної проблематики для України сьогодні, в період розгортання світової фінансової кризи, є вкрай високою, зважаючи на специфічні потреби та особливості розвитку країни:

• у разі економічних ускладнень неминучими будуть спроби пояснити внутрішні провали наслідками зовнішньої (світової) кризи з виправданнями стосовно «неможливості» вберегтися;
• ускладнення зазвичай розглядаються як привід для посилення «ручного» управління, нібито для запобігання негативним процесам, що, однак, за некваліфікованого втручання може лише посилити кризові вияви;
• зволікання з реформами, що досі триває (вони постійно «не на часі»), розширення популістських грошових виплат для «захисту» населення в перманентних виборчих протистояннях;
• збереження міцної прив’язки до іноземної валюти (вичерпання ідеології валютного кошика), що ускладнює «м’яку посадку» для національної валюти у випадку валютних ускладнень;
• збереження для банківської системи практики кредитування так званим афільованим особам і компаніям, які формально оцінюються як надійні; відсутність повної достовірної інформації про боргові зобов’язання всіх економічних агентів;
• високий рівень доларизації економіки та банківських пасивів, що робить обслуговування іноземних кредитів високо залежним від валютних коливань (так, у випадку девальвації гривні суттєво може здорожчати обслуговування зовнішніх боргів);
• у корпоративному секторі — продовження практики «спеціальних» контрактів, що суттєвим чином ускладнює визначення фінансового стану підприємств, а з тим і їх фінансових ризиків (утім, зазвичай, справжній стан підприємств є кращим, ніж фінансова звітність, що робиться для мінімізації податків) [4, c. 18-19].

Варто відзначити, що сьогодні валютний курс не виконує у повній мірі (лише частково) функцій регулятора розвитку економіки і не має відповідного впливу на ситуацію, що виникла в країні.

Проведений аналіз свідчить, що не лише валютно-курсова політика НБУ має вирішальне значення для розвитку економіки держави. Але і навпаки, саме стан макроекономічної та політичної ситуації впливає на стабільність валютних курсів. Курс гривні щодо іноземної валюти складається під впливом багатьох факторів: стану торгівельного та платіжного балансів, рівня реального ВВП, скорочення бюджетного дефіциту, обсяг валютних резервів НБУ, використання адміністративних обмежень, а також економічної та політичної як в середині країни, так і у світі. З іншого боку, при стабільних та динамічних показниках економічного зростання ревальвація національної валюти дозволяє забезпечити приплив іноземних інвестицій, зниження темпів інфляції та процентних ставок, зростання споживання та імпорту, здешевлення обслуговування зовнішнього боргу, зростання реального ВВП у середньостроковому періоді, поліпшення структури виробництва.

Висновки

Отже, валютний ринок потребує дедалі більшої поступової лібералізації та переходу до змінного валютного курсу;

• доларизація економіки прямо пов’язана з довірою населення до національної валюти, а отже, поки в Україні буде спостерігатися інфляційний ріст, валютна нестабільність і нерозвиненість фінансових ринків, рівень доларизації буде досить високим, не дозволяючи монетарним органам ефективно управляти грошовою системою.
• розвиток валютних відносин в Україні супроводжується непрозорістю здійснення операцій і зарегульованістю валютного ринку. Тому прийняття Закону України «Про валютне регулювання» дало б змогу зробити ці процеси прозорішими й урегулювати відносини учасників валютного ринку.

На сучасному етапі суб’єкти валютного ринку тяжіють до поляризації м’яких валют відносно кількох твердих шляхом фіксацій і прив’язок, утворюючи ”валютні грона”, які розвиваються асинхронно. А отже, у сучасних умовах фінансової глобалізації існує стійкий та обопільний взаємозв’язок між конкурентоспроможністю та режимом курсоутворення – курс впливає на конкурентоспроможність, а конкурентоспроможність ”розхитує” курс, який коливається.

Ефективним чинником запобігання валютних криз та прискорення темпів економічного зростання виступає узгодження п’яти складових економічної політики: 1) валютної політики (невеликим здешевленням національної грошової одиниці); 2) грошово-кредитної політики (зміцненням резервів і зменшенням облікової ставки); 3) зовнішньоторговельної політики (поступовою лібералізацією тарифного регулювання); 4) бюджетної політики (стійким рівнем витрат на зарплату) та 5) регуляторної політики (загальним зростанням економічної свободи).

Список використаної літератури

1. Андронов О. Валютне регулювання та інститути валютного ринку України // Закон і бізнес. — 2008. — 2 листопада. —  С. 2-3
2. Барановський О.І. Актуальні проблеми функціонування валютних ринків // Фінанси України. — 2009. — № 4.- С.13-32
3. Береславська О. Особливості впливу валютного курсу на внутрішні ціни в Україні // Вісник Національного банку України. — 2007. — № 3. — С. 9-13
4. Береславська О. Тенденції валютного ринку України у 2009 році // Вісник Національного Банку України. — 2010. — № 2. —  С. 18-22
5. Кораблін С. Валютний курс гривні: деякі ефекти та обмеження // Економіка України. — 2010. — № 4. — С. 76-87
6. Курза Ю. До системи валютних курсів // Вісник Національного банку України. — 2010. — № 8. — С. 34-39
7. Міщенко В. Доларизація: причини та наслідки для економіки України // Вісник Національного банку України. — 2007. — № 5. — С. 28-31
8. Рогач Ф. До системи валютних курсів // Вісник Національного банку України. — 2008. — № 4. — С. 56-61