ВСТУП

За умов ринкової економіки підприємство здійснює свою виробничо-торгівельну діяльність самостійно, але конкуренція, що полягає в змаганні підприємств за споживачів їхньої продукції, змушує продавця (виробника) враховувати й побажання покупців і виробляти ту продукцію, яка їм потрібна. Підприємство, що програло в цій боротьбі, звичайно стає банкрутом, тобто не може оплатити вартості товару, робіт та послуг, розрахуватися з бюджетом, а через те наражається на небезпеку примусового продажу свого майна. Отже, щоб запобігти катастрофі, підприємство мусить постійно стежити за ситуацією на ринку і забезпечувати високу конкурентоспроможність своєї продукції.

Одним з інструментів з’ясування реальної конкурентоспроможності є аналіз комерційної діяльності підприємства. Ринкова економіка приводить у рух усі ресурси, аби кожна вкладена в підприємство гривня давала найвищий прибуток. Щоб забезпечити це, необхідно постійно аналізувати ефективність господарської діяльності, проводити обґрунтоване наукове дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у процесі господарської і торговельної діяльності кожного підприємства.

Таким чином, щоб торгове підприємство успішно функціонувало, необхідно проводити глибокий аналіз його комерційної діяльності в залежності від ринкового середовища, яке постійно змінюється. Це дозволить зробити підприємство стійко прибутковим і конкурентоспроможним, забезпечити його розвиток і передбачувати майбутнє.

Тема:«Аналіз та оцінка фінансово-господарського стану підприємства».

Метоюданої роботи є дослідження сучасних методів аналізу торгівельної діяльності підприємства та здійснення аналізу і оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства.

Завданням дослідження є не лише опис, але й практичне застосування методів техніко-економічного аналізу у практиці підприємства.

Об`єктом дослідження виступає госпрозрахунковий відособлений підрозділ „Зоря”, що здійснює торгівлю товарами народного споживання, громадського харчування, заготівлю і переробку сільгосппродукції, виробництво товарів народного споживання.

Методологічною базою послужили літературні і періодичні джерела зарубіжних і вітчизняних авторів, а також нормативно-правові акти та річна фінансова звітність підприємства за 2005-2007 роки.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБ`ЄКТА ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Економічна сутність та класифікація товарів

Товари — це запаси торгівельного підприємства, призначені для перепродажу. Протягом звітного періоду запаси на початок періоду збільшуються шляхом придбання додаткових товарів. Сума запасів на початок періоду і покупок за період становить товари в наявності для реалізації протягом періоду [11, с. 88].

Загальновідомими класифікаційними ознаками товару є такі (рис. 1.1.).

Крім цього, поділяють товари на два широких класи, належність до яких визначається типом споживача — мова ведеться про споживчі товари та товари промислового призначення.

Товари широкого вжитку або кінцевого споживання — це товари, що придбаються кінцевим споживачем для власного користування. В свою чергу вони поділяються на:

— товари повсякденного попиту — товари, котрі споживач звичайно купує часто, без особливих роздумів та з мінімальним вольовим зусиллям на їх порівняння та саму купівлю (зубна щітка, хліб, журнал, цукерки);

— товари попереднього вибору — це товари, котрі споживач в процесі вибору та купівлі, як правило, порівнює по показникам придатності, якості, ціни, зовнішнього оформлення (меблі, квартира, електроприлади);

— товари особливого попиту — це престижні дорогі товари з унікальними характеристики чи певної марки, заради якої значна частина споживачів ладні докласти додаткові зусилля щодо їх придбання (престижні марки авто, предмети антикваріату);

— товари пасивного попиту — товари, яких споживач не знає або якщо і знає, то не думає про їх придбання (страхові послуги, деякі види товарів) [11, с. 90].

Приведена класифікація споживчих товарів використовується при створенні мережі підприємств роздрібної торгівлі, а також розробки стратегії просування з урахуванням специфіки процесу прийняття споживачем рішення щодо купівлі цих товарів. На жаль, у вітчизняних умовах це не отримало широкого розповсюдження.

Товари промислового призначення — товари, що придбані приватними особами чи організаціями для подальшої переробки чи використання в господарській діяльності. Ці товари класифікуються на підставі того, яку участь вони беруть у виробничому процесі, якою є тривалість їх використання і відносна вартість. Вони можуть класифікуватись на:

— споруди, будівлі та обладнання — товари промислового призначення, які присутні в кінцевому товарі частково та використовують у процесі виробництва як засоби праці;

— сировина та матеріали — товари промислового призначення, котрі повністю використовуються в процесі виробництва продукції як предмет праці;

— допоміжні матеріали та послуги — товари виробничого призначення, які не присутні в кінцевому товарі [11, с. 94].

1.2. Завдання, джерела інформації та прийоми економічного аналізу

Предметом економічного аналізу торговельної діяльності є система товарного обороту в цілому, його науково-обгрунтоване структурування по каналах реалізації і сегментам попиту, вимір динаміки, установлення зв'язку між показниками макро- і мікрорівня, а також оцінка фінансово-економічного стану торговельних підприємств.

Результатом практичного економічного аналізу є характеристики:

— торговельної діяльності в цілому (товаровиробників і торговельних посередників);

— діяльності торгівлі (іменованої в народногосподарському обліку «торгівля і суспільне харчування»), що включає:

а) оптову торгівлю;

б) роздрібну торгівлю;

в) суспільне харчування;

г) зовнішню торгівлю.

— діяльності торговельного підприємства (з утворенням і без утворення юридичної особи) [6, с. 175].

Економічний аналіз торговельної діяльності встановлює її відмінні риси від інших видів діяльності і досліджує внесок торговельної діяльності в ціле більш високого порядку — у національну економіку, у першу чергу у валовий внутрішній продукт (ВВП).

Простан торговельного підприємства можна мати достатню кількість показників: дані про товарообіг, валовий дохід (сумарна торговельна націнка), прибуток, дебіторська заборгованість, мати уявлення,- чи стійкий його фінансово-економічний стан, чи є ознаки наближення банкрутства або їх немає [6, с. 175].

Якщо підприємство стійке, варто зробити оцінку, наскільки воно стійке — чи готово воно до інвестицій? Чи не підірвуть вони його благополучний стан? Висновок економічного аналітика є часто попереднім управлінським рішенням. Попередні управлінські рішення на базі економічного аналізу можуть бути індивідуальними — для даного торговельного підприємства, для торгівлі даного регіону, але можуть бути і стандартними, придатними для всіх подібних ситуацій.

Вирішальна роль в інформаційному забезпеченні аналізу торгівельної діяльності належить бухгалтерському обліку і звітності, де відображаються всі господарські процеси та їх результати. Лише використовуючи облікові документи (первинні й узагальнюючі), дані звітності, можна розробити заходи, спрямовані на поліпшення виконання планових завдань, досягнення кращих результатів господарської діяльності і з найменшими витратами.

Найбільша ефективність аналітичних досліджень досягається при здійсненні оперативного управлінського аналізу за даними оперативного обліку і звітності. Про проведенні економічного аналізу торгівельної діяльності підприємтсва широко використовуються дані бухгалтерської (фінансової) звітності:

— баланс (Ф1);

— звіт про фінансові результати (Ф2);

— звіт про рух грошових коштів (Ф3);

— звіт про власний капітал (Ф4);

— примітки до звітів.

Загальні вимоги до звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (П(С)БО 1), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87. Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий в 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку [6, с. 178].

Згідно з П(С)БО 1 до звітності ставиться ряд вимог, яким вона повинна відповідати і лише після цього використовуватися в аналізі. Це передусім доступність інформації, тобто її зрозумілість усім користувачам. Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

В економічному аналізі використовується також статистична інформація – дані обліку і звітності. Найбільш широко використовуються такі форми статистичної звітності:

1 – П – Звіт про продукцію:

1 – ПВ – Звіт про працю;

5 – С – Звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг;

6 – Рентабельність окремих видів продукції;

11 – Звіт про наявність і рух основних фондів;

22 – Зведена таблиця основних показників, які комплексно характеризують господарську діяльність підприємства [6, с. 179].

Необхідно підкреслити, що в умовах ринкової економіки значно збільшується питома вага позаоблікової інформації, яка застосовується в економічному аналізу. Якраз ця інформація характеризує стан зовнішнього оточення ринків товарів і послуг, конкурентоспроможності продукції. Нині підприємства заінтересовані в підпорядкуванні виробничої та комерційної діяльності не досягненню короткочасних успіхів, а в забезпеченні стійкого економічного стану в тривалій перспективі, досягненні комерційної переваги лише завдяки інноваційним перетворенням в усіх сферах діяльності. Тому і знаходить широке позаоблікова інформація, яка дає змогу підприємству вивчати стан зовнішнього оточення підприємства. До позаоблікової інформації такоє відносять різні законодавчі акти, інструктивні вказівки, дані преси.

І, нарешті, перш ніж застосовувати форми звітності для аналізу господарської діяльності підприємства, необхідно перевірити достовірність відображених у них показників. Для цього використовують спеціальний спосіб перевірки узгодженості одних і тих самих показників у різних формах звітності, а також перевіряють достовірність підсумків по окремих розділах форм бухгалтерської (фінансової) звітності.

В процесі економічного аналізу торгівельної діяльності підприємства використовуються різноманітні методи, найбільш вживані наступні:

І. Порівняння- це метод, за допомогою якого явище, що аналізується, порівнюється з іншим одноякісним явищем з метою виявлення загальних рис або відмінностей між ними.

II. Використання абсолютних, відносних, середніх величин в економічному аналізі.

В економічному аналізі використовуються:

— абсолютні величини- характеризують кількісні розміри явища, яке аналізується, в одиницях міри, ваги, об'єму, площі, вартості;

— відносні показники- показують співвідношення величини явища, яке вивчається, з величиною того ж явища, але взятого за інший час, або іншого явища.

IІІ. Метод елімінування

Важливим питанням методики економічного аналізу є визначення впливу окремих факторів на приріст результативних показників. Для розрахунку впливу факторів на змінну результативного показника застосовується метод елімінування (абстрагування), який складається з чотирьох способів (прийомів):

1. Спосіб абсолютних різниць.

2.Спосіб відносних різниць.

3.Спосіб ланцюгових підстановок.

4. Індексний спосіб.

ІV. Балансовий спосіб [6, с. 182].

Балансовий спосіб використовується для визначення співвідношень, пропорцій двох груп взаємопов'язаних урівноважених показників, підсумки мають бути тотожними. Його використовують при аналізі забезпечення підприємства трудовими, фінансовими ресурсами, основними фондами тощо. Найчастіше цей спосіб застосовується для визначення величини впливу окремих факторів на зміну результативного показника. Результати впливу двох або більше факторів завжди мають дорівнювати загальній сумі відхилення результативного показника.

V. Графік

Графіки широко використовуються в економічному аналізі і допомагають дізнатися про закономірності, які виражають числову інформацію.

На графіку більш виразно проявляються тенденції і зв'язки показників, що вивчаються. Вони використовуються при побудові різних схем для наочного відображення внутрішньої побудови об'єкта, який вивчається, послідовності технологічних операцій взаємозв'язку між результативними і факторними показниками.

VI. Табличний метод відображення аналітичних даних

Результати аналізу, як правило, відображаються у вигляді таблиць. Аналітична таблиця являє собою систему думок, суджень, які виражаються мовою чисел [6, с. 186].

РОЗДІЛ ІІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГВП «ЗОРЯ»

2.1. Особливості торгівельної діяльності підприємства

Основним видом діяльності ГВП „Зоря” є оптовий і роздрібний продаж продовольчих та непродовольчих товарів

Оптова торгівля- це складний механізм економічних відносин по лінії доведення виробничих товарів по ринкових каналах від виробника до споживача.

Оптова торгівля здійснює зв'язок між промисловістю, роздрібною торгівлею та підприємствами громадського харчування. Це важлива складова частина внутрішньої торгівлі, велика галузь економіки.

Оптова торгівля представляє собою продаж товару юридичним особам та індивідуальним підприємцям для наступного перепродажу або виробництва [3, с. 234].

За такою ознакою, як форма розрахунків (безготівковий, готівковий) межа переходу оптової торгівлі до роздрібної досить хитка. Законодавчі органи намагаються її закріпити, для чого встановлюються граничні розміри розрахунків готівкою між юридичними особами.

Послугами оптової торгівлі користуються у тому випадку, коли є велика кількість розрізнених виробників і споживачів.

Оптова торгівля здійснюється як безпосередньо шляхом укладання договорів купівлі-продажу і постачання між виробниками і споживачами, так і через торгових посередників.

Місце оптової торгівлі в системі суспільного виробництва розглядають в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні оптовими вважаються операції, коли покупець з метою отримання торговельного прибутку купує товар не для. власного споживання, а для перепродажу його іншому споживачу для подальшої переробки або для використання в якості засобів праці, а також просування по каналах обігу (роздрібна мережа). У вузькому розумінні поняття ''оптова торгівля" відноситься лише до спеціалізованих організацій та установ, переважно зайнятих внутрішньою торгівлею. Близько 50 % всіх відвантажень матеріального виробництва проходить через подібні форми товарного обігу. Унікальна позиція оптової ланки в каналах розподілу товарів робить її об'єктом постійних технологічних та економічних перебудов, пов'язаних зі змінами, що відбуваються як на стадії виробництва, так і в роздрібній торгівлі [3, с. 235]. Тому структура оптової торгівлі повинна бути особливо гнучкою, щоб відображати і концентрувати зміни в усіх сферах суспільного виробництва, що вносяться структурними зрушеннями і науково-технічними нововведеннями.

Оптова торгівля виконує цілий ряд різноманітних функцій. Основною й функцією є збут товарів великими партіями як підприємствам роздрібної торгівлі та громадського харчування, так і промисловим підприємствам для наступної переробки. Друга її функція — активний вплив на збільшення обсягу виробництва, розширення асортименту та поліпшення якості товарів народного споживання. Інші функції: надання сервісних послуг, зв’язок з іншими організаціями, логістика, страхові і банківські операції (рис.2.1.).

Набір і характеристика цих функцій можуть змінюватись в залежності від виду товару, що продається і від сфери діяльності оптової організації.

Роздрібна торгівля — це діяльність з продажу товарів громадянам або іншим споживачам для їх власного некомерційного використання незалежно від форми розрахунків [3, с. 237].

Для здійснення роздрібної торгівлі торгівельне підприємство повинно мати необхідні приміщення, обладнання та інвентар, що забезпечують відповідно до вимог діючих стандартів збереження якості і безпечності товарів при їх зберіганні та реалізації в місцях продажу, належні умови торгівлі та можливість вибору товарів покупцям.

Функції роздрібного торговельного підприємства обумовлені функціями торгівлі як економічної категорії.

Найважливішими функціями торгівлі є.

— реалізація виробленої споживчої вартості (товарів);

— доведення предметів споживання до споживачів. Виконуючи цю функцію, торгівля організовує просторове переміщення товарів від виробників до споживачів, здійснюючи при цьому ряд операцій по продовженню процесу виробництва у сфері обігу (наприклад, транспортування, зберігання);

— підтримка балансу між пропозицією та попитом з одночасним активним впливом на виробництво в частині об'єму та ассортименту продукції, що випускається;

— скорочення витрат обігу у сфері споживання (затрат покупців на придбання товару) шляхом удосконалення, технології продаж, інформаційних послуг тощо;

— функції, що обумовлені концепцією маркетингу: розробка товару, ринкові дослідження, організація розподілу, визначення ціни, створення служб сервісу тощо [3, с. 238].

2.2. Організаційно-економічна характеристика та основні фінансово-господарські показники діяльності підприємства

Госпрозрахунковий відособлений підрозділ „Зоря” створений Барановським споживчим товариством. Госпрозрахунковий відокремлений підрозділ „Зоря” не є юридичною особою і керується в своїй діяльності Законом України „Про споживчу кооперацію”, іншими законодавчими актами України, рішеннями вищих органів управління споживчої кооперації України, Ради Засновників, правління Укоопспілки, облспоживспілки, райспоживспілки, споживчого товариства і Положеннями про госпрозрахунковий відособлений підрозділ „Зоря”.

ГВП „Зоря” має відокремлене майно, самостійно здійснює господарську діяльність, має розрахунковий рахунок в банку, є платником податку, має окремий баланс, свій фірмовий бланк, штамп і печатку із своїм найменування. Форма власності — колективна.

Організаційно-правова форма господарської діяльності вибрана не даремно, оскільки самостійна, демократична організація громадян, які об”єднані для спільного господарювання для поліпшення свого економічного і соціального стану.

Характеристика ГВП „Зоря”

Класифiцiйнi ознаки	ГВП „Зоря”
Мета i характер дiяльностi	Споживче товариство
Форма власностi майна	Колективна
Нацiональна належнiсть капiталу	Нацiональна
Правовий статус i форма господарювання	Споживча кооперація
Галузево-функцiональний вид дiяльностi	Виробничо-торгове
Технологiчна (територiальна ) цiлiснiсть i ступiнь пiдпорядкування	Материнське
Розмiр за кiлькiстю працiвникiв	Мале

Свою господарську діяльність підрозділ здійснює на принципах господарського розрахунку. Підрозділ „Зоря” створюється і функціонує за умови заміщення не менше 50 відсотків потреби в оборотних коштах за рахунок додаткових пайових внесків членів споживчого товариства, як працівників підрозділу, так і не працівників.

Предметом підприємницької діяльності є оптова та роздрібна торгівля товарами народного споживання, громадського харчування, заготівля і переробка сільгосппродукції, виробництво товарів народного споживання.

Майно підрозділу складається з товарів, матеріалів, інших оборотних активів, вартість якого відображається на окремому балансі підрозділу. Також майно підрозділу складається з додаткових пайових внесків працівників підрозділу так і не працівників; доходів, одержаних від реалізації товарів, виробленої продукції, надання послуг та інших надходжень, не заборонених законодавчими актами України.

Основні фонди передаються споживчим товариством підрозділу „Зоря” в оперативну оренду.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку підприємства відраховуються передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету.

Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні підприємства.

Керівництво здійснює директор, який призначається на посаду головою правління споживчого товариства. Директор ГВП „Зоря” діє від імені споживчого товариства і представляє його інтереси, укладає договори згідно з дорученням споживчого товариства, користується правом розпорядника коштів, затверджує штатний розклад, видає накази, несе повну відповідальність за діяльність підрозділу, забезпечує збереження товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів та іншого майна підрозділу.

Підприємство у своїй підприємницькій діяльності керується затвердженими зборами засновників Установчим договором та Статутом, Конституцією України, законодавчими та чинними нормативними актами України.

ГВП „Зоря” здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.

Взаємовідносини між товариством і працівниками регулюються колективним договором.

Матеріально-технічне забезпечення підприємства здійснюється через систему прямих угод.

Підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, встановленими самостійно, або на договірних засадах.

Оцінити реальний стан та ефективність використання ресурсів можна на підставі використання певного комплексу показників (табл.2.1.), використовуючи дані фінансової звітності підприємства (Додаток А).

Чистий дохід підприємства збільшився в 2007 р. порівняно з 2005 р. на 1718,4 тис.грн, або на 23,5%., а порівняно з 2006 р. – на 859,2 тис.грн., або на 10,5%.

Зростання показників продажу забезпечило прибутковість господарської діяльності та збільшення доданої вартості підприємства, а також прибутку з метою оподаткування.

Собівартість реалізованої продукції в 2007 р. в порівнянні з 2005 р. зросла на 1584 тис.грн..або на 28,8%, а порівняно з 2006 р. — на 1086,2 тис.грн., або на 17,3%. Як бачимо, зростання собівартості випереджає зростання виручки, тому це негативно відображається на прибутку від реалізації.

Прибуток від реалізації в 2007 р. зріс в порівнянні з 2005 р. на 134,4 тис. грн. , або на 7,4%, що пов”язано із поступовим зростанням собівартості продукції внаслідок підвищення цін на товари та енергоресурси.

Матеріальні витрати зросли на 21,8% порівнянно з 2005 р. Змінилась і питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції. Так, якщо в 2005 р. частка матеріальних витрат становила 81,8%, то в 2007 р. – 77,4%. Зниження питомої ваги матеріальних витрат оцінюється позитивно, оскільки це відбулось внаслідок налагодження системи матеріально-технічного забезпечення, технічного переозброєння підприємства і підвищення оплати праці на підприємстві.

Середньооблікова чисельність працівників майже не змінилась, необхідним стало залучення одного працівника – торгового агента.

Середньорічна вартість основних фондів зросла в 2007 р. в порівнянні з 2005 р. на 969,7 тис.грн., або на 49,2%, що пов’язано із зростанням обсягів виробництва, а саме із впровадженням нових виробництв: виробництва печива і полуфабрикатів.

Оборотні засоби підприємства зросли у 2007 р. порівнянно з 2005 р. на 378,8 тис. грн., або на 38 % оскільки зросли виробничі запаси на підприємстві.

В 2007 р. порівняно з 2005 р. продуктивність праці склала 120,4%, матеріаловіддача — 101,4%, фондовіддача 82,8%, оборотність оборотних активів – 93,8%. Приведені дані показують, що якісний рівень використання трудових ресурсів на підприємстві підвищився, а основних і оборотних погіршився.

РОЗДІЛ ІІІ. АНАЛІЗ ТОРГІВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ГВП «ЗОРЯ»

3.1. Аналіз динаміки і структури товарообороту підприємства

Аналіз товарообороту підприємства розпочнемо з вивчення динаміки товарообороту, розрахунку абсолютних приростів, базисних і ланцюгових темпів зростання і приросту (табл. 3.1.).

За 6 років обсяг товарообороту збільшився на 42,0%. Середньорічний темп приросту складає: таким чином кожного року товарооборот зростав в середньому на 7,3%.

Для більшої наглядності динаміку товарної продукції зобразимо графічно (рис.3.1.).

Проаналізуємо структуру та динаміку товарообігу ГВП „Зоря” (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1.

Структура та динаміка товарообігу ГВП „Зоря”

Структура	Обсяг продажу, тис.грн.	Питома вага, %	Відхилення 2007 р. від 2005 р.
2005р.	2006р.	2007р.	2005р.	2006р.	2007р.	тис.грн.	%	п.стр.
Загальний товарообіг, в т.ч.	7308	8167,2	9026,4	100,00	100,00	100,00	1718,4	23,51	0,00
Продовольчі товари	4856	5623,2	6857,6	66,45	68,85	75,97	2001,6	41,22	9,52
Непродовольчі товари	2452	2544	2168,8	33,55	31,15	24,03	-283,2	-11,5	-9,52

З таблиці 3.1. видно, що обсяг реалізації товарів по роках збільшується, за період 2005-2007 рр. він збільшився на 1718,4 тис.грн., або на 23,5 %.

Стосовно структури товарообігу, можна зробити висновок, що питома вага продовольчих товарів в загальному обсязі товаробігу по роках збільшується. Так, в 2005 р. продовольчі товари становили 66,4%, а в 2007 р. – 76,0% загального товарообігу. Перехід підприємства на продовольчу групу товарів можна оцінити позитивно, оскільки продовольчі товари мають вищий рівень оборотності, що сприятиме вивільненню грошових коштів з обороту.

Обсяг товарообігу знаходиться в безпосередній залежності від його забезпечення товарними ресурсами, тобто залишків товарів на початок періоду, надходження товарів,їхньогоіншого вибуття (наприклад, природний збиток, псування, розкрадання й ін.) і залишків товарів на кінець періоду. Для аналізу взаємозв'язку окремих елементів товарного балансу складемо таблицю (табл.3.2.).

Таблиця 3.2.

Аналіз забезпеченості ГВП «Зоря» товарними ресурсами, грн.

№ з/п	Показник	План	Факт	Відхилення (+, -)
Ресурси
1	Залишок товарів на початок звітного періоду	600	619,8	19,8
2	Надходження товарів	187,8	193,2	5,4
3	Баланс ресурсів	787,8	813	25,2
Використання ресурсів
4	Товарообіг (обсяг реалізації товарів за продажними цінами без ПДВ)	521,2	525,4	4,2
5	Природній убуток, уцінка та інше вибуття товарів	1,5	2,7	1,2
6	Залишок товарів на кінець звітного періоду	710,5	721,3	10,8
7	Баланс використання ресурсів	787,8	813,0	25,2

Приведені в табл.3.2. дані показують, що торговельне підприємство було забезпечено товарними ресурсами, що дозволяли не тільки виконати, але і перевиконати план товарообігу на 4,2 тис.грн. Цьому сприяло збільшення надходження товарів на 5,4 тис. грн. і збільшення товарних запасів на кінець звітного періоду на 10,8 тис.грн. (за винятком надпланових утрат — 1,2 тис.грн.).

Виконання плану товарообігу залежить також від стану товарних запасів.Створення надмірних товарних запасів у порівнянні з нормативом, уповільнення товарооборотністі часто є результатом невиконання плану товарообігу. Прискорення товарооборотності і скорочення товарних запасів сприяють виконанню плану товарообороту. Тому контроль за станом товарних запасів має велике значення для підприємства.

Товарні запаси плануються в абсолютній сумі й у днях обороту. В основі планування лежить норма запасів у днях або норма товарооборотністі. Норматив товарооборотністі показує середній час, протягом якого реалізуються товари, тобто час, протягом якого товари знаходяться в сфері обертання.

Товарні запаси в абсолютній сумі за планом визначаються множенням суми одноденного товарообігу за планом на норматив товарних запасів у днях. Одноденний оборот із продажу товарів обчислюється поділом планового товарообігу на середню кількість днів у кварталі (90 днів)або року (360 днів). Аналіз стану товарних запасів повинен показати, чи відповідають фактичні запаси і швидкістьїхобороту нормативам, і визначити причини відхилень [5, с. 139].

Для вирахування фактичного запасу в днях обороту сума запасу поділяється на одноденний плановий товарообіг кварталу, що наступив, а саме: запаси на 1 січня, на 1 лютого і 1 березня — із плановим нормативом I кварталу; запаси на 1 квітня, 1 травня, 1 червня — із плановим нормативом II кварталу і т.д.

Аналіз стану товарних запасів доповнимо аналізом товарооборотністі. Товарооборотність, як указувалося вище, характеризує швидкість обороту товарних запасів за визначений звітний період — квартал, рік. Чим коротше термін реалізації, тобточимменше товарні запаси знаходяться в торговельному підприємстві, тим швидше товарооборотність, і навпаки. Наявність менших за розміром, але більш рухливих товарних запасів означає, що менша сума наявних засобів підприємства знаходиться в запасах. Нагромадження великих товарних запасів приводить до заморожування оборотних коштів, зниженнюїхньоїоборотності.

Середні залишки товарнихзапасів обчислюються: за місяць — як сума товарних залишків на початок ікінець місяця, ділений на2;за квартал — як суматримісячних залишків, ділена на3;за рік — як сума 12 місячнихзалишків, ділена на 12. Дляспрощення вирахування прийнято вважатичисло днів: у році 360,у кварталі — 90, у місяці – 30 [5, с. 141].

Для аналізу товарооборотності складемо таблицю (табл.3.3).

Таблиця 3.3.

Аналіз товарооборотністі на ГВП „Зоря”

№ з/п	Показник	2006 р.	2007 р.	Відхилення (+, -)
1	Товарообіг (обсяг реалізації товарів за продажними цінами без ПДВ), тис.грн.	8167,20	9026,40	859,20
2	Середній оборот , тис.грн.	22,69	25,07	2,39
3	Середньорічні товарні залишки, тис.грн.	568,65	670,55	101,90
4	Товарообротність, днів	25,07	26,74	1,68

Товарооборотність в днях визначається множенням середнього товарного залишку на тривалість аналізованого періоду і розподілом на товарообіг. З даних табл. 3.2. видно, що при збільшенні обсягу реалізації в порівнянні з 2005 р. на 859,2 тис.грн. ГВП „Зоря” домоглося збільшення середньорічних товарних залишків на 101,9 тис.грн. Товарооборотність уповільнилась майже на 2 дні.

Факторний аналіз товарооборотністі

Економічнимефектом прискорення (або уповільнення) товарооборотності є відносне вивільнення з обороту засобів (або додаткове залучення в нього, як в нашому випадку). Щоб визначити суму оборотних засобів, що були додатково залучені внаслідок уповільнення товарооборотності, потрібно число днів уповільнення помножити на фактичний обсяг товарообороту і розділити на 360 (одноденний оборот).

В нашому випадку (табл. 3.3) товарооборотність уповільнилась на 1,68 дні, що сприяло додатковому залученню в оборот 42,1 тис.грн. (1,68*9026,4/360).На заморожування оборотних коштів в результаті уповільнення товарооборотності впливають два фактори:зміна середніх товарних залишків і зміна товарообігу.

В нашому випадку вплив кожного з цих факторів становить:

1) зміна (збільшення) середньорічних товарних залишків:

670,55 – 568,65 = 101,9 тис.грн.;

2) зміна (збільшення) товарообігу;

42,1- 101,9 = — 59,8 тис.грн.

Разом : 42,1 тис.грн.

Таким чином, збільшення середньорічних товарних запасів на 101,9 тис.грн. обумовило додаткове залучення в оборот засобів на цю суму; збільшення товарообігу на 859,2 тис.грн. сприяло вивільненню засобів з обороту на суму 59,8тис.грн, У результаті дії обох факторів на торговельному підприємстві було додатково залучено в оборот засобів на суму 42,1 тис.грн.

3.2. Аналіз стану розрахунків з покупцями

Аналіз дебіторської заборгованості розпочинаємо з вивчення даних балансів за останні два роки.

Частка дебіторської і кредиторської заборгованості показує, яка частина оборотних коштів відвернена в розрахунки, а кредиторська заборгованість — її частку в джерелах формування оборотних коштів.

По характері утворення дебіторська і кредиторська заборгованість підрозділяється на:

1) нормальну, котра обумовлена діяльністю підприємства і діючих форм розрахунків;

2) ненормальну (невиправдану), наявність якої означає порушення платіжної дисципліни [5, с. 169].

В процесі аналізу кредиторської заборгованості особливу увагу приділяємо стану розрахунків з постачальниками і підрядчиками за отримані матеріальні цінності і послуги; з бюджетом, Пенсійним Фондом і фондом соціального страхування, з робітниками та службовцями по оплаті праці й ін.

Наступним етапом аналізу розрахунків є перевірка заборгованості по термінах її виникнення. Для цього за даними поточного обліку складемо таблицю 3.3., у якій усі дебітори і кредитори групуються по термінах виникнення заборгованості (наприклад, до3-хмісяців, від 3-х до 6-ти місяців, від 6-ти до 12-ти місяців, понад 12 місяців і т.д.).

Як видно з таблиці, найбільшу питому вагу в загальному обсязі дебіторської заборгованості займає заборгованість з терміном погашення 1-2 місяці. Майже 23% загальної дебіторської заборгованості займає заборгованість з терміном погашення більше 3 місяців, що є неприпустимим фактом для торгівельного підприємства. Адже заморожена дебіторська заборгованість призводить до недостачі фінансових ресурсів, що в свою чергу викликає недостачу коштів для придбання товарних запасів, виплати заробітної плати працівникам і т.д.

Таким чином, можна зробити висновок, що на підприємстві необхідно прийняти термінові міри до ліквідації простроченої дебіторської заборгованості.

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовують систему показників: оборотність дебіторської заборгованості, середній період погашення дебіторської заборгованості, частка дебіторської заборгованості в поточних активах, частка сумнівної дебіторської заборгованості й ін.

Оборотність дебіторської заборгованостіобчислюється як відношення виторгу від реалізації (без ПДВ) до середньої дебіторської заборгованості.

Таблиця 3.4. Аналіз дебіторської заборгованості ГВП „Зоря”

№ з/п	Покупець	Сума заборгованості, тис.грн.	Всього	Питома вага, %
0 дн.	від 1 до 30 дн.	від 31 до 60 дн.	від 61 до 90 дн.	Більше 90 дн.
1	ПП „Сафарі”		1,6			9,2	10,8	3,76
2	ПП „Макс”		14,9				14,9	5,18
3	ПП „Ксюта”	1,2		10,1			11,3	3,93
4	ПП „Кармен”					18,6	18,6	6,47
5	ПП „Радон”		12,1				12,1	4,21
6	ПП „Мастер”			11,3			11,3	3,93
7	ПП „Смак”		12,9				12,9	4,49
8	ПП „Дует”	5,8					5,8	2,02
9	ПП „Париж”			13,8			13,8	4,80
10	ПП „Сайгон”		17,9				17,9	6,23
11	ПП „Гаврош”				15,1		15,1	5,25
12	ПП „Караван”		8,6				8,6	2,99
13	ПП „Серж”			14,6			14,6	5,08
14	ПП „Ольга”	9,1					9,1	3,17
15	ПП „Рондо”		8,3				8,3	2,89
16	ТОВ „Апекс”			16,7			16,7	5,81
17	ТОВ „Мередиан”		7,4				7,4	2,57
20	ТОВ „Богатир”	2,7				21,1	23,8	8,28
21	ТОВ „Санта”		12,3				12,3	4,28
22	ТОВ „Реймус”			14,3			14,3	4,97
23	ТОВ „Стандарт”				11,5		11,5	4,00
24	ТОВ „Секунда”					16,4	16,4	5,70
	Усього, тис.грн.	18,8	96	80,8	26,6	65,3	287,5	100,00
	Питома вага, %	6,54	33,39	28,10	9,25	22,71	100,00

Середня дебіторська заборгованість визначається додаванням дебіторської заборгованості на початок і на кінець аналізованого періоду і розподілом на 2.

Середній період погашення дебіторськоїзаборгованості показує сформований за аналізований період термін сплати покупцями заборгованості за товари і послуги (тобто термін, за який дебіторська заборгованість перетворюється в гроші). Він обчислюється як відношення дебіторської заборгованості на початок (на кінець) періоду до суми реалізованої продукції, ділений на кількість днів в аналізованому періоді, або ж шляхом ділення кількості днів в аналізованому періоді на оборотність дебіторської заборгованості.

Вивчення даного показника в динаміці дозволяє підприємству правильно будувати свої розрахункові відносини з покупцями, замовниками й іншими дебіторами, у залежності від того період погашення дебіторської заборгованості має тенденцію до зростання або зменшення.

Частка дебіторської заборгованостів загальному обсязі поточних активів обчислюється як процентне відношення дебіторської заборгованості на початок (кінець) періоду до суми поточних активів.

Визначення даного показника дозволяє бачити, який питома вага займає дебіторська заборгованість у загальному обсязі поточних активів, ступінь його збільшення або зменшення протягом аналізованого періоду.

До однієї з найменш ліквідної частини активів відноситься сумнівна дебіторська заборгованість,тому її аналізові повинне бути приділене особливо пильна увага. До сумнівної дебіторської заборгованості відноситься заборгованість покупців і замовників за відвантажені товари і зроблені послуги, якщо вона не оплачена у встановленим договором термін і не забезпечена відповідними гарантіями — векселями, заставними зобов'язаннями, страховими свідченнями. Перелік сумнівних боржників у залежності від імовірності погашення ними боргу (платоспроможності) затверджується керівником підприємства за пропозицією комісії. При цьому до сумнівного може відноситися дебіторська заборгованість, що не погашена протягом чотирьох місяців із дня її утворення, якщо більш тривалий термін не передбачений договором [5, с. 173].

Аналіз оборотності дебіторської заборгованості з використанням розрахункових формул і джерел інформації приведений у табл.3.5.

Таблиця 3.5.

Аналіз оборотності дебіторської заборгованості

№ з/п	Показник	2006 р.	2007 р.	Відхилення (+, -)
1	Середня дебіторська заборгованість	274,65	285,85	11,20
2	Виручка від реалізації (без ПДВ)	8167,20	9026,40	859,20
3	Оборотність дебіторської заборгованості, кількість раз (р.2/р.1)	29,74	31,58	1,84
4	Середній період погашення дебіторської заборгованості, днів (360/р.3)	12,11	11,40	-0,71
5	Частка дебіторської заборгованості в загальному обсягу поточних активів, %	20,83	18,21	-2,63
6	Відношення середньої величини дебіторської заборгованості до виручки від реалізації, %	0,03	1,60	1,56
7	Частка сумнівної дебіторської заборгованості в загальному обсягу заборгованості, %	29,2	22,7	-6,5

Дані табл.3.5. свідчать про покращення розрахункових відносин підприємств із покупцями й іншими дебіторами в порівнянні з минулим роком. Так, оборотність активів зросла на 1,84 рази, а період погашення дебіторської заборгованості зменшився на 0,7 дня. Це обумовило зменшення частки дебіторської заборгованості в загальному обсязі поточних активів на 2,63%.

Частка сумнівних боргів за звітний період зменшилась на 6,5% (на кінець року вона склала 22,7% у загальному обсязі заборгованості). На підприємстві необхідно проаналізувати дані аналітичного обліку для виявлення причин виникнення такої заборгованості і прийняття необхідних управлінських рішень дляїхпопередження в подальшому (уведення передоплати за реалізовані товари, розрахунків за допомогою акредитивів, векселів і т.д.

3.3. Аналіз фінансових результатів діяльності

Прибуток є найважливішим якісним показником діяльності підприємства. Від розміру прибутку залежить формування власних оборотних засобів, виконання зобов`язань перед бюджетом, фінансування капітальних вкладень, а також платоспроможність.

У ГВП „Зоря” загальний фінансовий результат діяльності формується під впливом валових доходів, витрат діяльності і позареалізаційних операцій. Валовий доход утворюється за рахунок реалізованих торгових знижок і націнок на товари і вираховується як різниця між виручкою від реалізації товарів за цінами продажу (без ПДВ) та їх закупівельною ціною.

Відношення суми прибутку до обсягу товарообороту, виражене у відсотках, характеризує рівень рентабельності діяльності торгового підприємства.

На прибуток від реалізації товарів впливають, в основному три фактори: об`єм товарообороту, валовий доход та витрати діяльності. Залежність прибутку від об`єму товарооброту пояснюється тим, що в складі торгової виручки від реалізації товарів містяться торгові знижки і націнки на товари, що призначені для відшкодування витрат діяльності і утворення прибутку. Тому зі збільшенням товарооброту зростає і сума прибутку. Розмір прибутку залежить також і від рівня витрат діяльності: чим нижчими є витрати, тим вищим є прибуток, і навпаки. Збільшення об`єму товарообороту і зниження рівня витрат є головними резервами збільшення прибутку і підвищення рівня рентабельності торгового підприємства.

Для визначення впливу зазначених факторів на прибуток ГВП „Зоря” складемо таблицю 3.6.

З даних таблиці 3.5. видно, що прибуток від реалізації товарів зменшився порівняно з 2006 р. на 82,7 тис.грн., або на 1,8%. Визначимо вплив на цей результат кожного з перерахованих факторів.

1. Для визначення рівень впливу зміни об`єму товарообігу на розмір прибутку, помножимо розмір перевищення товарообороту на рівень рентабельності 2006 року і розділимо на 100: 859,20 * 9,27 / 100 = + 79,8 тис.грн.

Таблиця 3.6.

Аналіз впливу факторів на прибуток від реалізації товарів, тис.грн.

№ з/п	Показник	2005р.	2006р.	Відхилення (+, -)
1	Товарооборот (обсяг реалізації товарів за цінами продажу, без ПДВ)	8167,20	9026,40	859,20
2	Валовий доход:
в сумі	1878,20	1945,40	67,20
	у % до товарообороту	23,00	21,55	-1,44
3	Операційні витрати
	в сумі	1120,90	1270,80	149,90
	у % до товарообороту	13,72	14,08	0,35
4	Прибуток від реалізації
	в сумі	757,30	674,60	-82,70
	у % до товарообороту	9,27	7,47	-1,80

2. Для визначення впливу зміни валового доходу на прибуток від реалізації, об`єм товарообороту 2007 року помножимо на розмір зменшення рівня валових доходів і розділимо на 100:

9026,40 *(-1,44) / 100 = — 130 тис.грн.

Інакше кажучи, за рахунок зменшення рівня торгових націнок і в зв`язку зі змінами в асортименті товарів на -1,44% прибуток зменшився на 129,98 тис.грн.

3. Влив зміни операційних витрат на прибуток визначаємо множенням об`єму товарооброту 2007 року на відсоток відхилення рівня витрат 2007 року від рівня 2006 року і діленням на 100:

9026,40 *(- 0,35) / 100 = — 32,5 тис.грн.

Таким чином, збільшення товарооброту обумовило додаткове отримання прибутку в сумі 79,8 тис.грн.; зменшення середнього рівня націнок на реалізовані товари на 1,44% забезпечило зменшення прибутку на 130 тис.грн.; збільшення рівня операційних витрат на 0,35% сприяло зменшенню прибутку на 32,5 тис.грн. В загальному підсумку дія всіх зазначених факторів призвела до зменшення прибутку на 82,70 тис.грн. (79,8-130,0-32,5).

Таким чином, основними резервами збільшення прибутку від реалізації товарів у ГВП „Зоря” є збільшення рівня торгових націнок на товари та формування оптимального асортименту товарів, а також зменшення рівня операційних витрат.

3.4. Використання висновків аналізу для покращення результатів господарської діяльності підприємства

За результатами аналізу товарообротності з`ясовано, що середній час, протягом якого товари знаходяться на підприємстві в 2006 р. збільшився на 2 дні і становив 27 днів, що для підприємства торгівлі є не вигідним. Оборотність товарів характеризує якість управління комерційними процесами, положення справ з товарною масою і товарними запасами.

Тому на підприємстві значну увагу необхідно приділити управлінню товарними запасами.

В першу чергу, необхідно обґрунтовано визначити величину товарних запасів, які необхідно мати на підприємстві.

Існує декілька способів.

1. Як відношення товарного запасу на певну дату до об”єму реалізації на ту ж дату за деякий попередній період.
2. Як число тижнів торгівлі, на яке вистачить даного запасу. Початковими даними служить відома (або намічена) товарооборотність [5, с. 192].

3. З урахуванням пропорційності коливань рівня запасів коливанням об'єму реалізації. Це так званий метод пропорційного відхилення. Розрахунок проводиться за наступною формулою:

Цей підхід засновується на принципі, згідно з яким відхилення фактичного запасу від середнього завжди повинні бути вдвічі меншими (становити 50%), ніж відхилення об'єму реалізації від середньомісячного.

Торгівельному підприємству потрібно оцінити (можливо, і випробувати) різні методи і обрати той,якийбільше всього підходить саме для нього. Найкращим, природно, потрібно вважатитакийметод,при якому споживачібудуть задоволені роботою підприємства;не виявиться випадківвідсутності товарів, що запитуються покупцями, рівень товарних запасів оптимальний; товарооборотність прийнятна.

По-друге, облік товарних запасів повинен бути налагоджений і в фізичному вираженні — в штуках, одиницях, масі, упаковках. Необхідно також уміти управляти цими «фізичними» запасами. Оскільки споживач купує упаковки, штуки, масу і об'єми, запас повинен бути так збалансований, щоб споживач міг придбати потрібні йому товари в зручному вигляді (розфасуванні, упаковці і т.д.). Урахування фізичного руху товарів, збирання інформації про продаж конкретних найменувань товарів є значно складнішим, ніж отримання даних у вартісних показниках. Між тим управлінцям просто необхідно знати, які марки, фасовка, забарвлення користуються попитом, а які ні. У невеликих магазинах збір подібних даних не складає проблеми, але на великих роздрібних підприємствах і оптових базах з їх надзвичайно широким асортиментом і величезною товарною масою необхідно передбачати спеціальні — іноді вельми складні — системи збору такої інформації.

Надзвичайно важливий і вартісний облік, він ні в якій мірі не може бути замінений обліком в фізичному вираженні — надзвичайно ефективним інструментом. Обидва види обліку дають можливість:

— виявити, які саме найменування товару, товарні групи і цілі категорії товару користуються найбільшим попитом. Це дозволяє ухвалювати обґрунтовані рішення про замовлення додаткових партій товару або, навпаки, про виключення товару з асортименту;

— оптимізувати вкладення капіталу в товарні запаси. Наслідком дуже великих запасів є зменшення товарооборотності, оборотності капіталуі зменшенняприбутку. Крім того, це підвищує і витрати обігу, оскільки зберігання товарів вимагає певних витрат;

— підвищити обґрунтованість рішень, що приймаються відносно закупівлі товарів. Знаючи, які товари підприємство має в своєму розпорядженні в даний час, і володіючи інформацією про темпи реалізації різних найменувань і різновидів товарів, про попит на них, управлінці мають базу, на якій можуть засновувати свої рішення відносно оптимізації асортименту.

Контроль за фізичним рухом товару побудований на тих же основах, що і за рухом товару у вартісному вираженні. Він передбачає наявність списку або переліку всіх товарів, що входять в асортимент підприємства [5, с. 178].

У списку (а це, по суті, не що інше, як документаційна модель асортименту) приводяться необхідні об'єми запасів за кожною позицією і товарною групою, граничний рівень (при зменшенні запасу до цього рівня необхідно замовляти товар для поповнення запасу), терміни постачання, темпи реалізації та інші відомості.

ЕОМ надає неоціниму допомогу в управлінні товарними запасами як в окремих підприємствах, так і в масштабі всієї торгової фірми. Наприклад, в магазинах спеціалізовані контрольно-касові машини видають магнітні стрічки, а також інші носії інформації, наякихзаписана інформація про номер товарного відділу, суму, вид і різновид товару і т.д. По закінченні торгового дня через ряд проміжних пристроїв інформація зцихмагнітних стрічок вводиться в ЕОМ; в машину вводиться також інформація з інших носіїв, з яких вона прочитується скануючими пристроями або читаючими автоматами. До ранку наступного дня керівники торгівлі отримують короткі довідки про підсумки продажу за попередній день, а потім і докладні звіти по товарних відділах, секціях і закупниках. Періодично (звичайно щотижня) ЕОМ видає аналітичний звіт, в якому об'єм реалізації зіставлений з наявними товарними запасами. Подібні аналітичні звіти машина може видавати і по разовим запитам. Вводячи в ЕОМ кодові номери окремих найменувань товарів, можна отримати докладні дані про рух їх запасів і динаміку реалізації. ЕОМ контролює їх рух і навіть видає попередження про необхідність зняття товару з продажу, або, навпаки, замовлення додаткової партії.

Деякі торгові фірми експериментують навіть в такому напрямі: привласнюють кодові номери окремим споживачам, оптовим покупцям, і після певного часу ЕОМ вилає аналіз купівельних звичок і структури споживання. У деяких АСУ ЕОМ друкує замовлення на постачання товарів. Машинним способом успішно складаються прогнози реалізації на майбутній період.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Простан торговельного підприємства можна мати достатню кількість показників: дані про товарообіг, валовий дохід (сумарна торговельна націнка), прибуток, дебіторська заборгованість, мати уявлення,- чи стійкий його фінансово-економічний стан, чи є ознаки наближення банкрутства або їх немає.

Товарообіг підприємства в 2007 р. збільшився на 859,2 тис.грн. порівняно з 2006 р. і становив 9026,4 тис.грн., тобто середньоденний товарообіг становить на підприємстві 24,7 тис.грн. ГВП „Зоря” домоглося збільшення середньорічних товарних залишків на 101,9 тис.грн., внаслідок чого товарооборотність уповільнилась майже на 2 дні, в результаті чого в оборот було залучено додатково 42,1 тис.грн.

Досліджуване підприємство ГВП „Зоря” має достатній рівень фінансової стійкості. За останній рік виробнича і фінансова ситуація на підприємстві покращилась. Значно підвищились темпи зростання обсягу реалізації товарів, а також темпи зростання прибутку від реалізації товарів. Проте зросли збитки від позареалізаційних операцій: від сплати штрафів, неустойок, списання безнадійної дебіторської заборгованості, збитків від фінансової діяльності.

Можна зробити висновок, що фінансовий стан ГВП „Зоря” є доволі стійким і стабільним. Разом з тим, як показують результати проведеного аналізу, підприємство має достатні резерви для істотного покращення свого фінансового стану. Для цього йому потрібно розробити стратегію підвищення прибуткововсті з врахуванням ризику.

Насамперед потрібно:

— виявити і ліквідувати втрати і збитки, їх причини і перебудувати організаційну структуру таким чином, щоб підприємство могло одержати максимальний прибуток;

— налагодити жорсткий внутрішньогосподарський контроль і проводити глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової продукції, дебіторської заборгованості;

— впровадити автоматизовану систему інформації, яка б могла своєчасно, достовірно, повно і систематично надавати керівним органам підприємства необхідну інформацію про зовнішні та внутрішні умови, інформацію про реальний економічний стан на підприємстві;

— об`єктивно оцінити недоліки у керівництві, практичній діяльності та кваліфікації керівного персоналу; вдосконалити методи управління підприємством на основі правильного добору керівників, підвищення рівня їх загальної і спеціальної освіти, а також шляхом застосування колективних форм керівництва підприємством;

— постійно дотримуватись розрахунково-платіжної дисципліни при розрахунках як з постачальниками , так і з покупцями продукції.

Комплексне виконання цих заходів дозволить покращити фінансово-економічний стан підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрютина М.С. Экономический аналіз торговой деятельности: Учебное пособие. – М.: Изд-во «Дело и Сервис», 2000. – 512 с.
2. Бойчук І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: Сполом, 1998. – 327 с.
3. Економіка підприємства / за заг.ред. С.Ф. Покропивного. – К.: Вид-во КНЕУ, 2000. – 528 с.
4. Житна І.П., Нескреба А.М. Економічний аналіз господарської діяльності підприємств: Навч.посібник. – К.: Вища шк., 1992. – 191 с.
5. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч.посіб.К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. – 378 с.
6. Мазаракі А.А. та ін.. Економіка торгівельного підприємства. Підручник для вузів. — К.: „Хрещатик”, 1999. – 800 с.
7. О.В.Крушельницька. Управління матеріальними ресурсами: Навч.посібник. – Житомир: ЖІТІ, 1999. – 200 с.
8. Панкратов Ф.Г., Серьогіна Т.К. Комерційна справа: Навч.посібник. Інформаційно-видавнича агенція „Вертекс”, 2001. – 352 с.
9. Поліщук Н.В. Фінансовий аспект діяльності підприємства/ Фінанси України. – 2000, № 12, с. 109-116
10. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственнной деятельности предприятия. – Минск: ООО «Новое знание», 1999. – 688 с.
11. Фінансова діяльність підприємства: Навч.посібник /За ред. Г.Г.Кірейцева. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 326 с.
12. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств. Навч.посібник.Житомир: ЖІТІ, 2000. – 440 с.
13. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч.посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 300 с.
14. Цал-цалко Ю.С. Холод І. Економіка підприємства. Навч. посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 388 с.
15. Экономика предприятия: Учебник для вузов. п/р. В.Я. Горфинкеля, В.А. Швандара. М., Банки и биржи, 1998.- 456 с.