Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти прямого оподаткування

1.1. Суть та види прямих податків

1.2. Податок на прибуток підприємства

Розділ 2. Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ „Маркомі ЛТД”

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства

Розділ 3. Вплив сплачених прямих податків на діяльність ТОВ „Маркомі ЛТД”

3.1. Аналіз структури і динаміки прямих податків нарахованих і сплачених підприємством

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Податок на прибуток підприємств є одним із видів прямого оподаткування – прибуткового, і оподатковує доходи юридичних осіб, на відміну від прибуткового податку, який стягується з громадян.

Податок на прибуток підприємств в Україні має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну — податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд нагромадження [19, с. 114]. В нинішніх умовах поступово вирівнюється співвідношення між фондом споживання і нагромадження, наслідком чого є поступове зменшення бюджетного значення податку на прибуток підприємств і збільшення – прибуткового податку з громадян.

Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності.

Виходячи з вищесказаного, правильна побудова системи обліку та аналізу податку на прибуток на підприємстві, яка відповідає діючому законодавству, дозволяє підприємству уникнути небажаних витрат (штраф, пеня за несплату та несвоєчасну або неповну сплату податку), а державі своєчасно отримати надходження до бюджету.

Тема: «Аналіз податку на прибуток звичайної діяльності».

Мета: охарактеризувати податок на прибуток звичайної діяльності на прикладі ТОВ „Маркомі ЛТД”.

Завдання роботи:

• розкрити теоретичні аспекти прямого оподаткування;
• аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ „Маркомі ЛТД;
• показати вплив сплачених прямих податків на діяльність ТОВ „Маркомі ЛТД”;

Об`єкт дослідження фінансово-господарська діяльності ТОВ „Маркомі ЛТД”.

Предмет дослідження теоретичні аспекти вивченняодного із видів прямого оподаткування – прибуткового.

Розділ 1.Теоретичні аспекти прямого оподаткування

1.1. Суть та види прямих податків

За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі, або опосередковані.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Коли об'єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід юридичної чи фізичної особи, то це податок прямий, він залежить від величини певної власності. Прикладом цього можуть бути податки на прибуток підприємств, доходи громадян, на землю, майно тощо. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визнається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати [19, с. 97]. Тому, незважаючи на справедливість прямих податків, податкова система не може обмежуватися тільки ними. Це був би однобокий підхід, згубний для будь-якої системи.

За непрямого оподаткування об'єктом є не дохід, а витрати, оскільки податок сплачується під час купівлі товару.

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Історичний розвиток системи оподаткування привів до поступового розмивання чітких відмінностей між прямими та непрямими податками. Універсальні форми непрямих податків – акцизів — у разі перенесення їх стягнення зі сфери реалізації у сферу виробництва набувають багато ознак прямого оподаткування. Насамперед це чітко визначений об'єкт оподаткування — обсяг обороту чи додана вартість. При цьому об'єкти оподаткування частково збігаються: пряма форма — податок на прибуток і непряма форма — податок на додану вартість, частину якої становить той самий прибуток.

Отже, прямі податки — це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників, і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів[19, с. 98].

Види прямих податків, їх платники, розмір та порядок стягнення встановлюються в законодавчому порядку.

У нинішній час в Україні встановлені такі види прямих податків:

• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• плата (податок) на землю;
• податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• плата за воду;
• фіксований податок тощо [19, с. 98].

Закон України “Про систему оподаткування” містить перелік податків та інших обов'язкових платежів, що стягуються в Україні, з поділом Їх на загальнодержавні та місцеві. В цей час відповідно до законодавства встановлено більше 20 загальнодержавних та більше 10 місцевих податків і платежів. Кожний вид податків має свої риси і функціональне призначення і займає окреме місце в податкові й системі [1].

Загальнодержавнідодатки встановлюють вищі органи влади. Їх стягнення є обов'язковим на всій території країни незалежно від того до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються. Згідно з їх розподілом між ланками бюджетної системи загальнодержавні податки поділяються на три групи: доходи центрального бюджету, доходи місцевих бюджетів і доходи, що розподіляються в певних пропорціях між центральним та місцевими бюджетами. Розподіл податків між ланками бюджетної системи може мати сталий нормативний характер, наперед установлений законодавчими актами, а може відбуватись у формі бюджетного регулювання, коли відрахування до місцевих бюджетів здійснюються за щорічними диференційованими нормативами залежно від потреб того чи іншого місцевого бюджету [20, с. 45].

Місцеві податкивстановлюються місцевими органами влади та управління. Можливі різні варіанти встановлення місцевих податків. По-перше, у вигляді надбавок до загальнодержавних податків. Рівень надбавки визначають місцеві органи відповідно до встановлених обмежень. По-друге, введення місцевих податків за .переліком, що встановлюється вищими органами влади. Вибір податків здійснюється місцевими органами. По-третє, можливе впровадження місцевих податків на розсуд місцевих органів без будь-яких обмежень з боку центральної влади [20, с. 45].

Крім установленого переліку податків, допускається спрощена уніфікована система оподаткування у вигляді фіксованого і єдиного податків для суб'єктів підприємницької діяльності та фіксованого сільськогосподарського податку.

Справляння податків ґрунтується на виділенні таких елементі в системи оподаткування: суб'єкт і носій податку, об'єкт і одиниця оподаткування, джерело сплати, податкова ставка і квота. Між цими поняттями існує певне підпорядкування, яке найпростіше можна проілюструвати, поставивши до них запитання: суб'єкт -> хто сплачує; об'єкт —> що оподатковується ; одиниця —> як це що обчислюється; джерело ->з чого сплачується; ставка -> скільки сплачується; квота -> як частка доходу утримується.

Суб'єкт,або платник (останній термін найуживаніший на практиці), податку — це та фізична чи юридична особа, яка безпосередньо його сплачує. Податкова робота починається саме з установлення платників, бо податкова служба держави повинна чітко знати, хто саме вносить той чи інший податок до бюджету, хто відповідає за зобов'язання перед державою [19, с. 125].

Термін «платник податку» визначає саме суб'єкт оподаткування. Однак цей суб'єкт здебільшого є тільки посередньою, транзитною ланкою проходження доходів. Він не стільки сплачує податок, скільки перераховує до бюджету частину отриманих доходів. Реальним платником, або носієм, кожного податку є кінцевий споживач. Саме він сплачує вартість товарів і послуг, а якщо так, то і все, що в їх цінах відображається; — і витрати виробництва та реалізації, і прибуток усіх ланок, де відбувається рух товарів, і відрахування частини отриманих доходів до бюджету. Оскільки основним споживачем у будь-якій країні є її народ, то саме громадяни скрізь були, є і завжди будуть основними носіями, тобто реальними платниками податків. З огляду на це твердження про перекладання податкового тягаря на їхні плечі безпідставні — він був там завжди й альтернативи просто не існує [19, с. 126].

Об`єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Це другий за черговістю елемент оподаткування, бо, визначивши платника, необхідно встановити, що саме у нього оподатковується. Нормальна податкова робота можлива тільки у разі чітко визначеного об'єкта оподаткування. Об'єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, безпосередньо стосуватися платника, відображати саме його (а не сторонніх юридичних чи фізичних осіб) вплив на даний об'єкт.

Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об'єкт оподаткування. Наприклад, оцінювання земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара, квадратних метрах тощо. Чим більші розміри об'єкта оподаткування, тим більша одиниця виміру. Грошовий вимір може бути безпосереднім — при оцінці доходів, і опосередкованим — при оцінці тієї ж земельної ділянки (за ринковою чи нормативною ціною), майна та ін [19, с. 121].

Джерело сплати податку —це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не стосуватися об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам). Загалом правомірним є пов'язування джерела сплати податку з об'єктом оподаткування. Таке оподаткування є досить справедливим, оскільки тільки дохід є джерелом сплати. Крім того, у підприємства джерело сплати може розглядатись з позицій віднесення того чи іншого податку на валові витрати (собівартість продукції), отриманий прибуток чи цінову надбавку. Загальним джерелом сплати є виручка від реалізації. Однак залежно від того, з якого її елемента сплачується податок, визначається його вплив на фінансові інтереси підприємства [10, с. 104].

Податкова ставка —це законодавче встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований. При універсальному підході встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому — кілька. Диференціація ставок може відбуватись у двох напрямах. Перший — відповідно до платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників. Другий — відповідно до різних характеристик і оцінок об'єкта оподаткування [10, с. 452].

1.2.Податок на прибуток підприємства

Найбільш важливі тенденції в еволюції прямого оподаткування в Україні розглянемо на прикладі податків, що становлять основу її податкової системи, податку на прибуток підприємств.

З переходом до оподаткування підприємств відразу постало питання про те, що має стати об'єктом оподаткування — валовий дохід чи прибуток. Зокрема, вже у 1991 р. висловлювалися серйозні аргументи на користь запровадження податку на валовий дохід підприємства.

Остаточний перехід до оподаткування прибутку підприємств в Україні був підготовлений розвитком процесів роздержавлення і приватизації, зниженням рівня інфляції, однак взаємозв'язок їх з еволюцією оподаткування не був очевидним і однозначним. Пояснюється це тим, що в процесі приватизації в Україні сформувалися відносини власності, основу яких становила колективна власність. Суб'єкти такої власності, як відомо, зацікавлені в отриманні не стільки прибутку, скільки заробітної плати. Тому побоювання необґрунтованого завищення фонду заробітної плати в структурі валових витрат залишалися актуальними.

Щодо визначення величини об'єкта оподаткування, то в його еволюції простежуються дві тенденції. З одного боку, спостерігається прагнення до збільшення коригуючих вирахувань з об'єкта оподаткування певних видів доходів і витрат з метою як виконання податком на прибуток регулюючої функції (наприклад, стимулювання благодійної діяльності підприємств), так і запобігання подвійному оподаткуванню доходів на корпоративні права, а також нарахуванню податків на податки. З іншого боку, має місце тенденція до збільшення об'єкта оподаткування в процесі його коригування з метою зменшення можливостей заниження оподатковуваного прибутку внаслідок реалізації продукції за бартерними угодами з використанням цін, нижчих від звичайних, та інших операцій, спрямованих на приховування доходів. Зокрема, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів "Про податок на прибуток підприємств і організацій" від 26 грудня 1992 р. з метою оподаткування валовий прибуток зменшується на суму: а) рентних платежів, що вносяться в установленому порядку до бюджету з прибутку; б) доходів (дивідендів, процентів) з акцій, облігацій та інших цінних паперів, випущених в Україні, що належать підприємству; в) доходів від пайової участі в діяльності інших підприємств, створених на території України [3].

Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. передбачено не лише зменшення, а й збільшення об'єкта оподаткування. Зокрема, він має бути збільшений: на суму збитків з товарообмінних (бартерних) операцій, здійснених за цінами, нижчими від звичайних; коштів фондів, створених платником податку за рахунок собівартості продукції, використаних не за цільовим призначенням; суму коштів, одержаних платником податку від інших суб'єктів підприємницької діяльності на власні потреби безоплатно чи у вигляді безповоротної фінансової допомоги або неврахованих на рахунку реалізації [3].

З 1997 р. запроваджується нова методика визначення оподатковуваного прибутку, яка передбачає не окремий розрахунок прибутку (доходу) від різних видів діяльності підприємства (шляхом вирахування з доходу від цього виду діяльності витрат, у тому числі з виручки від реалізації продукції витрат, які відносяться на собівартість) з подальшим обчисленням суми їх, а вирахування зі скоригованого валового доходу підприємства як доходу від усіх видів його діяльності валових витрат, що становлять суму будь-яких витрат платника, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), придбаних (виготовлених) для їх використання у господарській діяльності платника, та амортизаційних відрахувань [6, с. 45].

Запровадження цієї методики мало на меті, по-перше, наближення оподаткування прибутку підприємств до світових стандартів; по-друге, зменшення податкового тиску на прибуток підприємств, який був вищим, ніж у багатьох країнах з розвинутою ринковою економікою не внаслідок завищення податкової ставки, а внаслідок чинних правил визначення податкової бази.

Зменшенню рівня оподаткування прибутку підприємств певною мірою сприяло збільшення вирахувань з валового доходу в процесі розрахунку скоригованого валового доходу порівняно з тими вирахуваннями, які здійснювалися спочатку з валового, потім з балансового прибутку в процесі коригування їх для цілей оподаткування. Зокрема, відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22 травня 1997 р. до складу валового доходу, окрім сум акцизного збору, ПДВ, коштів взаємного інвестування інвестиційних фондів та інвестиційних компаній, номінальної вартості взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, доходів, накопичуваних на пенсійних рахунках у межах механізму додаткового пенсійного забезпечення, суми коштів або вартості майна, що надходять платнику у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані платником, які не були об'єктом оподаткування і згідно із Законом 1994 р., не включалися також: суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна у випадках, передбачених законодавством; суми доходів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування від надання державних послуг у разі зарахування таких доходів до відповідних бюджетів; кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод; кошти, що надаються з Державного інноваційного фонду на зворотній основі при здійсненні інноваційних проектів, та деякі інші надходження [3].

Для зменшення податкового навантаження на прибуток підприємства важливого значення мало набути розширення кола витрат, що включаються до валових, порівняно з витратами, що відносилися на собівартість. Серед нововведень Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22 травня 1997 р., що сприяють досягненню цієї мети, необхідно назвати такі.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування доходів підприємств і організацій" від 21 лютого 1992 р. з валового доходу підприємства дозволялося вираховувати витрати, пов'язані зі сплатою процентів лише за короткостроковими кредитами банків, крім процентів із задавнених і відстрочених позичок і позичок, одержаних на поповнення власних оборотних коштів (п. 8 ст. 3). Витрати, пов'язані зі сплатою процентів за кредитами, одержаними для поповнення оборотних коштів, придбання основних фондів і нематеріальних активів, за всіма видами задавнених і відстрочених позичок сплачувалися за рахунок прибутку, що залишався в розпорядженні підприємств [3].

З 1995 р. коло витрат на сплату процентів за кредитами, які відносяться на собівартість, значно розширюється. Зокрема, дозволяється відносити на собівартість витрати на сплату процентів за фінансовими кредитами, одержаними для поповнення власних оборотних коштів, для придбання основних виробничих фондів і нематеріальних активів для поточної виробничої діяльності, а також для сплати процентів за товарними і комерційними кредитами; витрати, пов'язані зі сплатою процентів за користування матеріальними цінностями, взятими в оренду (лізинг) (п. 5.5. ст. 9 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р.). Витрати на сплату процентів за кредитами, використаними на інші цілі, а також за задавненими кредитами, не включалися до складу собівартості.

В Україні Законом "Про оподаткування прибутку підприємств від 22 травня 1997 р. передбачено віднесення до валових витрат сум безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі, коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також сум заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності (п. 2.8. ст. 5). Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат з основного боргу за всіма видами кредитів. Цей страховий резерв створюється за рахунок збільшення валових витрат фінансової установи.

Закон "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. значно розширив коло витрат на оплату праці, які дозволялося включати до собівартості продукції, передбачивши витрати на виплату не лише основної, а й додаткової заробітної плати, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат.

Зменшенню об'єкта оподаткування сприяли також такі запроваджені Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. нововведення, якими передбачено:

а) перенесення балансових збитків на наступні податкові періоди протягом двадцяти звітних (податкових) кварталів не лише для новостворених, а й для всіх підприємств, що означає зменшення об'єкта оподаткування у майбутньому.

б) включення до складу валових витрат:

— будь-яких витрат зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших комерційних ризиків платника податку (тоді як відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 р. на собівартість продукції відносилися платежі від обов'язкового страхування майна підприємства та цивільної відповідальності);

— сум витрат, не віднесених до складу валових витрат минулих звітних періодів у зв'язку з втратою, знищенням або псуванням документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному періоді;

— сум витрат, не врахованих у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді;

— витрат на гарантійний ремонт або гарантійні заміни товарів за нормативами, підвищеними з 2 (відповідно до Закону від 28 грудня 1994 р.) до 10 % сукупної вартості товарів, що були продані та щодо яких не закінчився термін гарантійного обслуговування.

Деякі особливості розрахунку валових доходів і валових витрат, передбачені Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р., сприяють збільшенню оподатковуваного прибутку, зокрема такі:

— включення до складу валових представницьких витрат в обсязі, що не перевищує 2 % оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) квартал, тоді як раніше передбачалося не більше 2 % від обсягів реалізації продукції (робіт, послуг) за звітний рік;

— виділення окремої категорії осіб (юридичних та фізичних), пов'язаних з платником податку, виплата винагород або інших видів заохочень яким не включається до складу валових витрат, якщо немає документальних доказів, що таку виплату було проведено як компенсацію за фактично надану послугу;

— заборона включати до складу валових витрат будь-які документально не підтверджені витрати [3].

Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. в Україні запроваджено розрахунок амортизаційних відрахувань згідно з методом зменшення залишкової вартості, а також особливу схему прискореної амортизації для основних фондів групи 3. Внаслідок цього, а також збільшення норм амортизації підприємства отримали можливість у перші роки введення в дію основних фондів зменшувати свої зобов'язання з податку на прибуток. Однак цю можливість повною мірою не вдалося реалізувати [3].

Головне полягає в тому, що не розроблено механізму забезпечення відповідності між сумами прибутку, додатково отриманими внаслідок запровадження прискореної амортизації, і коштами, інвестованими в розвиток підприємства. У результаті від 40 до 45 % нарахованих амортизаційних сум не використовуються за призначенням. Це свідчить про недостатню виваженість амортизаційної політики в Україні, про необхідність її удосконалення в напрямку, що відповідає інтересам як суб'єктів господарювання, так і держави.

У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 р. запроваджуються нові правила податкового обліку доходів і витрат, згідно з якими датою збільшення валових витрат вважається дата будь-якої з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата оприбуткування платником податку товарів. Відповідно датою збільшення валового доходу вважається або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів (надання результатів робіт, послуг).

Такий порядок, що формально виглядав як певного роду компроміс між бажанням наблизитись до усталених у розвинутих країнах правил податкового обліку доходів і витрат за методом нарахувань і реаліями української платіжної системи, які вимагали застосування касового методу, замість розв'язання наявних проблем створив нові. Він не виключав можливості визнання доходом надходження грошей за нереалізований товар (невиконану роботу, ненадану послугу), тобто на умовах передоплати, що суперечить класичному касовому методу. Внаслідок цього використання принципу першої з подій створило сприятливі умови для уникнення податків. Його застосування дало змогу, маніпулюючи грошима (за допомогою авансових платежів), зменшувати обсяги податкових зобов'язань або "виходити" на збитки.

Подальшому розвитку зазначених тенденцій сприяли й останні зміни до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", внесеш в грудні 2002 р.:

— право переносити від'ємне значення об'єкта оподаткування на наступні податкові періоди до повного погашення такого від'ємного значення;

— підвищення норм амортизаційних відрахувань для групи 1 основних фондів з 1,25 до 2 %, для групи 2 — з 6,25 до 10 %, для групи 3 — з 3,75 до 6 % на квартал; виділення електронно-обчислювальних машин, інших машин для автоматичного оброблення інформації, інформаційних систем, телефонів, мікрофонів в окрему групу 4 основних фондів і застосування до неї норми амортизації в розмірі 15 % на квартал;

— збільшення суми витрат на поліпшення основних фондів, які дозволяється відносити на валові витрати, з 5 до 10 % балансової вартості всіх груп основних фондів;

— включення до складу валових витрат суми коштів або вартості майна, добровільно перерахованих (переданих) установам науки, культури, неприбутковим установам і організаціям, у розмірі, що становить не менше 2 % та не більше 5 % оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду (для громадських організацій інвалідів — не більше 10 %); суми коштів або вартості майна, добровільно перерахованих організаціям роботодавців та об'єднанням їх, у вигляді вступних, членських та цільових внесків, але не більше 0,2 % фонду оплати праці; витрати на утримання пунктів медичного огляду найманих працівників, наявність яких зумовлена законодавством або колективними договорами; 50 % витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів для легкових автомобілів (без необхідності доведення зв'язку таких витрат з господарською діяльністю платника податку) [19, с. 64-65].

Розділ 2.Аналіз фінансово-господарської діяльності ТОВ „Маркомі ЛТД”

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркомі ЛТД", далі ТОВ „Маркомі ЛТД”, створене в серпні 1992 року засновниками відповідно до чинного законодавства України.

Підприємство, як господарюючий суб'єкт, здійснює різноманітні види господарської діяльності, незаборонені законом держави, самостійно розпоряджається випущеною продукцією, отриманою виручкою від її продажу і прибутком, що залишився в його розпорядженні.

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, круглу печатку, штампи, бланки, товарний знак та інші реквізити.

Юридична адреса Товариства: Україна, 10001, м. Житомир, вул. Ватутіна, 81а.

Метою діяльності підприємства є сприяння укріпленню економіки України, розвитку ринкових відносин, науково-технічного прогресу та соціальної сфери для отримання прибутку на вкладений капітал і задоволення соціально-економічних інтересів членів трудового колективу підприємства.

Підприємство відноситься до суб'єктів малого підприємства. Форма власності: колективна.

Основною метою ТОВ „Маркомі ЛТД" є здійснення виробничо-торгівельної, посередницької та іншої підприємницької діяльності, що передбачає одержання прибутку на вкладений капітал і задоволення соціально-економічних інтересів учасників та трудового колективу, сприяння прискоренню формування регіонального товарного ринку.

Предметом діяльності підприємства є:

• виробництво та реалізація швейних виробів;

— консультаційні послуги дизайнера.

Організація виробництва на підприємстві „Маркомі ЛТД" побудована на раціональному доборі таких чинників виробничого процесу, як рух матеріалів, персонал, комплекс виробничого обладнання й устаткування, між якими налагоджені зв'язки з метою забезпечення ефективнішого функціонування всієї системи, зведення до мінімуму виробничих витрат, найбільш раціонального використання робочого часу, устаткування, максимально швидкого обороту оборотних коштів, створення раціональних умов праці для колективу.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна та коштів.

ТОВ „Маркомі ЛТД" реалізує свою продукцію за цінами та тарифами, що встановлюються самостійно або на договірній основі, а у випадках, передбачених законодавством України, за державними цінами та тарифами.

Згідно із статуту „Маркомі ЛТД", підприємство здійснює оперативний облік, бухгалтерську та статистичну звітність відповідно до порядку, встановленому чинним законодавством України та нормативними документами.

Основним напрямком діяльності ТОВ є організація виробничої діяльності, спрямованої на виробництво товарів промислового призначення та широкого вжитку для населення.

Управління підприємством здійснюється відповідно до Статуту на основі поєднання прав власника, щодо господарського використання свого майна і самоврядування трудового колективу.

Трудовий колектив ТОВ „Маркомі ЛТД" складається з 10 чоловік. Всі працівники підприємства професійно; підготовлені для оптимальних варіантів розвитку Товариства, підвищення його ефективності, постійно орієнтуються на потреби споживачів, підвищення якості продукції.

Отже, загальна кількість працюючих на підприємстві складає 10 чоловік, в тому числі: 4 особи — адміністративно-управлінського персоналу (директор, менеджер постачання та збуту, головний бухгалтер, бухгалтер); 6 осіб — працівників.

Оперативне управління діяльністю підприємства здійснює директор, який без доручення діє від свого імені і приймає рішення про питання його діяльності. Директор самостійно вирішує питання діяльності підприємства.

Фінансова звітність підприємства „Маркомі ЛТД" включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

ТОВ „Маркомі ЛТД" спеціалізується на виробництві жіночого верхнього одягу. Підприємство виготовляє майже весь асортимент жіночого одягу з найрізноманітних тканин: сукні звичайні і подвійні (з шифону, льняних, віскозних і поліестових тканин), блузи, спідниці, брюки, костюми, куртки, плащі та ін.

Обсяги виробництва продукції ТОВ „Маркомі ЛТД" наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Обсяги виробництва продукції ТОВ „Маркомі ЛТД"

№ з/п	Показники	Од. виміру	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2007 р. у % до 2005 р.
1	2	3	4	5	6	7
1.	Обсяги виробництва продукції	тис. грн.	200,3	193,6	199,6	99,7
2.	Дохід (виручка) від реалізації продукції	тис. грн.	200,3	193,6	175,4	87,6
3.	Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції	тис. грн.	166,8	161,4	146,2	87,6
4.	Залишки незавершеного виробництва і готової продукції	тис. грн.	—	—	24,2	—
5.	Матеріальні витрати на виробництво продукції	тис. грн.	29,5	30,5	29,2	99,0
6.	Частка реалізації в загальному випуску в діючих оптових цінах	%	100,0	100,0	87,9	-12,1 п.с.
7.	Рентабельність товарної продукції	%	83,3	83,4	83,4	0,1 п.с.

З даної таблиці видно, що обсяги виробництва продукції в 2007 році, порівняно з 2005, зменшилась на 0,3%. Також видно, що у 2007 р. відбулося збільшення незавершеного виробництва на 24,2 тис.грн. А у 2005-2006 рр. залишки незавершеного виробництва та готової продукції взагалі були відсутні. Це було зумовлене тим, що підприємство працювало на замовлення і до 31 грудня 2006 р. та 2006 р. виконувало всі замовлення та одразу ж реалізовувало їх.

Дані таблиці показують, що в 2007 році зменшилися дохід (виручка) від реалізації продукції та чистий дохід (виручка) від реалізації продукції на 12,4 %. Матеріальні витрати на виробництво продукції за 2005-2007 рр. коливаються зі зміною у 0,1 %. Позитивним фактом у 2005-2006 рр. було 100% виконання реалізації виготовленої продукції, а у 2007 р. частка реалізації в загальному випуску в діючих оптових цінах складає 87,9%, що на 12,1 п.с. менше ніж у 2005 р. рентабельність товарної продукції за період 2005-2007 рр. змінилась на 0,1 п.с. і складає 86,4 %.

Отже, підсумовуючи результати табл. 2.1 можна зробити висновки, що ТОВ „Маркомі ЛТД" зменшило обсяги господарської діяльності у період з 2005-2007 рр. і керівництву підприємства необхідно спрямувати свою увагу на їх підвищення до рівня 2007 р. та постійного їх зростання.

Як, вже було зазначено, підприємство займається як виробництвом продукції (виробів) так і самостійно реалізує їх. Отже, доцільно було б дослідити показники ефективності використання виробничих ресурсів підприємством в табл. 2.2.

За даними таблиці 2.2. отримали позитивне збільшення майже за усіма показниками, що характеризують використання виробничих ресурсів підприємства.

Так показник статутного капіталу на змінювався на протягом трьох років, тому, що підприємство не мало необхідності збільшувати чи зменшувати статутний фонд підприємства.

Таблиця 2.2.

Виробничі ресурси ТОВ „Маркомі ЛТД" за період 2005 – 2007 рр.

Показники	Од. виміру грн.	2005р.	2006р.	2007р.	2005р. у % до 2007р. 100,0
Статутний капітал	т.грн.	104,0	104,0	104,0	100,0
Власний капітал	т. грн.	93,8	89,8	92,9	99,0
Середньорічна вартість основних активів	т. грн.	46,8	46,1	65,9	140,8
Середньорічна вартість оборотних активів	т. грн.	81,8	113,1	143,9	175,9
Середньооблікова чисельність працюючих	чол.	7	9	10	142,9
Фондоозброєність	грн.	6,7	5,1	6,6	98,6
Дебіторська заборгованість	т. грн.	14,4	12,9	14,3	99,3
Залучений капітал	т. грн.	111,8	142,8	214,0	191,4

Проте, показник власного капіталу зменшився в 2007 році за рахунок збільшення показника нерозподіленого збитку.

Вартість основних виробничих активів збільшилась на 40,8%, що говорить про збільшення основних виробничих фондів.

Також зріс показник вартості оборотних активів на 75,9% в порівнянні з 2005 р. Цей показник, за даними балансу, зріз за рахунок збільшення виробничих запасів. Отже, таке підвищення є безперечно позитивним.

Можна зробити висновок, що підприємство використовує свої виробничі ресурси все ефективніше із року в рік.

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства

Інформаційною базою для оцінки майнового стану є баланси підприємства (ф. №1 фінансової звітності) за 2005-2007 рр. (Додаток В).

Як бачимо, в структурі активів підприємства найбільшу питому вагу займають оборотні активи, частка яких складає 72 % від підсумку балансу. На долю основних засобів припадає 28% вартості активів.

Таблиця 2.3

Аналіз динаміки і структури активу балансу підприємства, тис. грн. за 2005 – 2007 рр.

Статті актив	2005р.	Структу ра, %	2006р.	Структу ра, %	2007р.	Структу ра, %	Відхилення %
Підсумок активу балансу	171,6	100	232,6	100	306,9	100	—
Основні засоби	48,3	28	46,8	20	85	28	—
Виробничі запаси	20,0	11,7	71,6	31	69,4	23	и,з
Готова продукція	7,9	4,6	41,3	17,8	39,2	12,8	8,2
Дебіторська	34,1	20,0	12,4	5,3	12,2	3,9	-16,1
заборгованість
Грошові кошти	1,3	0,7	0,5	0,2	2,1	0,7	—

Частка виробничих запасів в загальному обсязі активів збільшилась за 2002-2004 рр. на 11,3 п.п., що свідчить про недовикористання їх у виробництві. Питома вага готової продукції збільшилась за цей же період на 8,2 п.п., тобто підприємство має певні проблеми з її реалізацією.

Таблиця 2.4.

Аналіз динаміки і структури пасиву балансу за період 2005 – 2007 рр.

Пасив	2005р.	Струк-тура, %	2006р.	Струк-тура, %	2007р.	Струк-тура, %	Відхил ення %
Сума пасиву	171,6	100	232,6	100	306,9	100,0	—
Статутний кадітал	104,0	61,0	104,0	45	104,0	34,0	-27
Нерозподілений
прибуток	2,9	1,7	-14,2	-6,1	-11,1	-3,6	5,3
Кредиторська
заборгованість	29,3	17,1	94	40,4	71,6	23,3	6,2
Поточні зобов'язання	35,4	21,0	142,8	61,0	175,0	57,0	36
Короткострокові	—	—	—	—	39,0	12,7	12,7
кредити банків

Проте стан розрахунків за вже реалізовану продукцію поліпшився, тому що дебіторська заборгованість зменшилась за 2007 рік на 16,1 п.п.

Доля грошових коштів практично не змінилася. Основні засоби у 2004 році грошовому виразі збільшились майже вдвічі, а у процентному — залишились на одному рівні із-за збільшення суми активів. У 2006 році зменшились на 0,8, в зв'язку з неефективною діяльністю підприємства.

Статутний капітал підприємства залишився на одному рівні (але його доля в загальній структурі зменшилась), нерозподілений прибуток перетворився у непокритий збиток, що свідчить про неефективну фінансову політику. Кредиторська заборгованість зросла на 6,2 п.п. за 2005-2007 рр., тобто підприємство заборгувало кошти. Поточні зобов'язання за аналізований період зросли на 36 п.п., оскільки підприємство в 2007 році було змушено взяти короткостроковий кредит в банку з метою відшкодування виплат на придбання запасів для здійснення подальшого виробництва.

Оцінка майнового стану.

Поряд з даними про майновий стан підприємства, які було отримано в результаті горизонтального і вертикального аналізу балансу, для характеристики майнового стану залучаємо відносні аналітичні показники:

Активна частина основних засобів.

Коефіцієнт оновлення або вибуття основних засобів.

1. Частку коштів, інвестованих в основні засоби, виміряємо через показник частки основних засобів в активах:

Ч₀₃ = Залишкова вартість основних засобів / ∑ активу

Зменшення рівня частки основних засобів в активах означає незмінність або зростання обсягів реалізації.

Коефіцієнт зносу має зменшуватись за умов, що основні засоби залишаються на одному рівні; в даному випадку за рахунок збільшення основних засобів коефіцієнт зносу збільшився, що є нормальним.

Рівень фізичного і морального оновлення основних засобів вимірюється через коефіцієнт оновлення основних засобів, який визначається за формулою:

К_он = збільшення вартості основних засобів за звітний період / первісна вартість основних засобів

За звітний період 2007 р. основні засоби оновилися на 81%, що є позитивною тенденцією.

Розрахуємо коефіцієнт приросту майна та коефіцієнт приросту виручки від реалізації продукції. Вихідні дані у додатках А.

Коефіцієнт приросту виручки значно впав порівняно з попереднім звітним періодом, це вказує на значне порушення ситуації з коштами на підприємстві.

Аналіз ліквідності та платоспроможності.

Необхідно перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватись за зобов'язаннями власним майном у визначений період часу.

Наведені баланси ТОВ „Маркомі ЛТД" за 2005-2007 рр. на початок і на кінець звітного періоду не є абсолютно ліквідними.

У 2005 році найліквідніші активи не перекривають найтерміновіші зобов'язання на 98%, третя група є абсолютно ліквідною, тому що короткострокових і довгострокових зобов'язань у підприємства немає; за четвертою групою активи перевищують пасиви на 101%.

У 2006 році найліквідніші активи не перекривають найтерміновіші зобов'язання на 99%, короткострокових зобов'язань у підприємства поки що немає, тому що друга група є абсолютно ліквідною. Важко реалізаційні активи перевищують постійні пасиви на 52%.

У 2007 році найліквідніші активи не перекривають найтерміновіші зобов'язання на 98,8%, швидко реалізовані активи перевищують короткострокові зобов'язання на 87%. Третя група є абсолютно ліквідною, тому що довгострокових зобов'язань у підприємства немає; важко реалізовані активи перевищують постійні пасиви на 56%.

Таблиця 2.5.

Баланс ліквідності підприємства, тис. грн. за період 2005 – 2007 рр.

Актив	Сума	Пасив	Сума	Надлишок/ нестача
2005	2006	2007	2005	2006	2007	2006 до 2005	2007 до 2006
Найліквідніші активи (230+220)	1,3	0,5	2,1	Найтермінові ші зобов'язання (620-500)	64,7	142,8	175,0	-142,3	-172,9
Швидкореалізо-вані активи (160+270)	34,1	12,4	51,2	Короткострокові зобо-в'язання (500+630)			39,0	12,4	12,2
Повільнореалізо-вані активи (100+.. .+140)	27,9	112,9	108,6	Довгостроко ві зобов'я-зання (480)				112,9	108,6
Важкореалізовані активи (080)	108,3	106,8	145,6	Постійні пасиви (380+430)	106,9	89,8	92,9	17	52,1
Баланс	171,6	232,6	306,9	Баланс	171,6	232,6	306,9	—	—

Довгострокових теж немає, тому третя група є ліквідною. Визначаємо показники ліквідності.

1. Дамо характеристику достатності оборотних коштів для погашення боргів протягом року. Розрахуємо коефіцієнт поточної ліквідності за формулою:

К_п.л. = поточні активи / поточні пасиви

К_п.л.2002 = 1,0; К_п.л.2003 = 0,88; К_п.л.2004 = 1,1

• Підприємство не вчасно погашає бори, коефіцієнт у 2006 році менше 1.
• Коефіцієнт поточної ліквідності показує, що підприємство вчасно погашає борги, тому що критичне значення показника ліквідності дорівнює 1.

(К_п.л.= 1;1,1)

Визначаємо, скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів за показником коефіцієнта швидкої ліквідності:

К_ш.л. = поточні активи — запаси / поточні пасиви

К_ш.л.2002 ⁼ 0,5; К_ш.л.2003 ⁼ 0,1; К_ш.л.2004 = 0,2.

У 2005 та 2007 роках у підприємства не вистачає найбільш ліквідних активів для покриття термінових боргів, тому що критичне значення К_ш._л.>1; в нашому випадку 0,5 та 0,2 < 1. У 2003 році на підприємстві критичне становище, тому що коефіцієнт дорівнює 0,1<1.

Визначаємо характеристику готовності підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість за допомогою коефіцієнта абсолютної ліквідності:

К_а.л. = Кошти / поточні пасиви

К_а.л.2002 ⁼ 0,02; К_а.л.2003 ⁼ 0,01; К_а.л.2004 = 0,01

Підприємство не здатне терміново ліквідувати короткострокову заборгованість як у 2005 році, так і у 2006 р., а також і в 2007 році, тому що критичне значення показника К_а.л. = 0,2 — 0,35; в нашому випадку К_а.л. = 0,02; 0,01; 0,01.

Визначимо також рівень платоспроможності підприємства. Цей показник дає можливість встановити, в якій крайності сума мобільних запасів покриває суму короткострокових зобов'язань, і тим самим підтверджує ступінь стійкості підприємства і здібність його швидко розраховуватися за своїми зобов'язаннями, тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. Необхідно, щоб цей показник перебував на рівні 1.

В кінці періоду підприємство при застосуванні своїх грошових коштів мало змогу погасити тільки 1% всіх свої зобов'язань. З рахунків, що проведені, вище можна зробити висновок, що підприємство має тенденцію до поліпшення показників платоспроможності.

Але, незважаючи на задовільний стан ліквідності підприємства ТОВ „Маркомі ЛТД" та значне відхилення рівня платоспроможності від норми (від -0,93 до — 0,95), все ж просліджується тенденція до збільшення номінальних величин показників ліквідності та платоспроможності в динаміці, що є безумовно позитивною тенденцію.

Аналіз фінансової стійкості і рентабельності підприємства.

Аналіз фінансової стійкості підприємства дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів та пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності.

Для позначення типу фінансової стійкості розмір обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Можливі 4 типи фінансової стійкості:

— абсолютна стійкість — для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів (ВОК), платоспроможність підприємства гарантована:

3 < ВОК

— нормальна стійкість — для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики (Кд), платоспроможність гарантована:

3 < ВОК+Кд

— нестійкий фінансовий стан — для забезпечення запасів крім власних
обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються
короткострокові кредити і позики (КК), платоспроможність порушена, але є
можливість її відновити:

3 < ВОК+Кд+Кк

— кризовий стан — для забезпечення запасів не вистачає нормальних
джерел їх формування, підприємству загрожує банкрутство:

3 > ВОК+Кд+КК.

Зробимо розрахунок показників фінансової стійкості у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

Аналіз фінансової стійкості підприємства ТОВ „Маркомі ЛТД"

№ п/п	Показник	2005р.	2006р.	2007р.
1.	Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	1,19	1,59	23
2.	Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	0	0	0
3.	Коефіцієнт маневреності власних коштів	-0,12	-0,19	-0,12
4.	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	0,45	0,39	0,30
5.	Коефіцієнт фінансової залежності	2,19	2,59	3,30
6.	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	0,54	0,61	0,70

На підприємстві ТОВ „Маркомі ЛТД", як бачимо з таблиці 11 позиковий капітал має дуже низьку частку у підприємстві, всього у 1,19 він переважає у 2002 р., у 1,59 рази в 2003 р., тобто підприємство практично не залежить від кредиторів і це підвищує фінансову стійкість підприємства.

Визначаємо джерела формування запасів підприємства у таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

Джерела формування запасів ТОВ „Маркомі ЛІД" у 2007 р., тис. грн.

№ пп	показник	2005 р.	2006р.	2007р.
1	Власний капітал (р. 380+43 0+630)	106,9	89,8	92,9
2	Необоротні активи (р.080)	108,3	106,8	145,0
3	Власні обігові кошти (1-2)	-1,4	-17	-52,1
4	Довгострокові зобов'язання (р. 480)	—	—	—
5	Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (3+)	-1,4	-17	-52,1
6	Короткострокові кредити та позики (500+530)	29,3	94	110,6
7	Загальний розмір основних джерел покриття запасів (5+6)	27,9	77	58,5
8	Запаси (р. 100+ 120+ 13 0+1 40)	27,9	112,9	108,6

Як бачимо, в 2005 р. запаси повністю покриваються відповідними джерелами, а в 2006 і 2007 роках вже відчувається їх нестача.

Таким чином, найнижчими показниками в 2007 році є власні обігові кошти та наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (-52,1 тис. грн). Отже, підприємство є боржником.

На сьогодні дуже багато торгівельних підприємств відчувають гостру необхідність в обігових коштах для ефективності господарської' діяльності. Тому у 2007 р. підприємство вимушено використовувати короткострокові кредити банку.

Проаналізувавши фінансові результати за аналізований період можна зробити такі висновки: виручка від реалізації продукції впала на 249 тис. грн., що звичайно вплинуло на чистий дохід підприємства, який впав на 20,6 тис. грн. У 2007 р. збільшилися залишки готової продукції на складах на 24,2 тис. грн., що є негативною тенденцією. Витрати теж зменшилися на 13,5 тис. грн. за рахунок зменшення різних операції витрат.

Таблиця 2.8.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства, тис. грн.

Показники	2005	2006	2007	Відхилення, +/-
1. Дохід (виручка) від реалізації продукції	200,3	193,6	175,4	-24,9
2. Напрямі податки	33,5	32,2	29,2	-4,3
3. Чистий дохід	166,8	161,4	146,2	-20,6
4. Збільшення (зменшення) залишків готової продукції	—	—	24,2	24,2
5. Витрати, в тому числі:	170,8	175,6	157,3	-13,5
а) матеріальні затрати	29,5	30,5	29,2	-0,3
б) витрати на оплату праці	58,7	76,1	71,8	13,1
в) відрахування на соціальні заходи	17,8	28,9	27,4	9,6
д) інші витрати	63,3	38,9	25,1	-38,2
6. Чистий прибуток	-10,2	-14,2	-11,1	-0,9

Але витрати на оплату праці зросли на 13 тис. грн., відрахування на соціальні заходи зросли майже на 10 тис. грн.. Все це є результатом недбалого ставлення до фінансового планування на ТОВ „Маркомі ЛТД". І все це вплинуло на прибуток, який за аналізований період перетворився у непокритий збиток у 900 грн. Все це доводить, що рентабельність підприємства, на дуже низькому рівні, тому проводити розрахунки рентабельності недоцільно.

Розділ 3. Вплив сплачених прямих податків на діяльність ТОВ „Маркомі ЛТД”

3.1. Аналіз структури і динаміки прямих податків нарахованих і сплачених підприємством

Інформацію про порядок нарахування та сплати податків і зборів державним податковим органам та керівництву підприємства надає головний бухгалтер підприємства.

Розглянемо більш детально питання обсягів та динаміки сплати підприємством прямих податків до бюджету протягом 2005-2007 рр (табл 3.1).

Таблиця 3.1.

Прямі податки, що сплачуються підприємством до бюджету, тис. грн.

№ п/п	Показники	2005	2006	2007	Відношення 2007 р. у % до 2005 р.
1.	Плата за торговий патент на рік	2,40	2,88	3,12	130,00
2.	Єдиний податок (10%)	19,79	19,36	19,36	97,83
3.	Всього	22,19	22,24	22,48	101,31

Отже, аналізуючи дані таблиці 3.1, визначимо, що:

• протягом 2005-2007 рр. розмір сплати єдиного податку до бюджету становить в 2005 році — 19,79 тис. грн., в 2006 р. 19,36 тис. грн. та в 2007 році -19,36 тис. грн. Як бачимо, відмічається тенденція до зниження суми податку, що підлягає сплаті. Що обумовлюється, перш за все, зменшенням показника обсягу виручки від реалізації продукції.
• плата за патент збільшується з часом, так в 2005 році відповідні відрахування становили — 2,40 тис. грн. за рік, в 2006 році — 2,88 тис. грн., в 2007 році — 3,12 тис. грн. Така тенденція обумовлюється періодичним підвищенням ставки сплати за торговий патент для даного виду діяльності місцевим органами.

Таким чином, сума сплати єдиного податку в 2007 році зменшилась на 2,27% порівняно із аналогічним показником 2005 року, а сума плати за торговий патент, навпаки, збільшилась в 2007 році на 30% порівняно із аналогічним показником 2005 року.

В таблиці 3.2 представлено структуру прямих податків, що сплачує підприємство у відсотковому відношенні.

Таблиця 3.2.

Структура прямих податків, %

№ п/п	Показники	2005	2006	2007
1.	Плата за торговий патент на рік	10,82	12,95	13,88
2.	Єдиний податок (10%)	89,18	87,05	86,12
	Всього	100,00	100,00	100,00

Отже, за результатами розрахунків таблиці 3.2 можна говорити про збільшення з часом частки відрахувань за користування торгових патентом та відповідне зменшення суми відрахувань на сплату єдиного податку.

Цей факт є негативним для ТОВ „Маркомі ЛТД" і для держави, бо підприємство сплачує зростаючу ставку заковтування торговим патентом при зменшення виручки від реалізації, а держава, збільшуючи ставку патенту, втрачає певний відсоток єдиного податку, бо чим більшою є плата за патент, тим менше коштів відраховується на сплату єдиного податку, особливо при умові зменшення виручки від реалізації.

Розрахунок розміру сплати єдиного податку здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

В 2005 році показники суми нарахованих та сплачених податків представлено в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3. Розрахунок сплати єдиного податку ТОВ „Маркомі ЛТД" за 2005 рік

№ п/п	Показники	Код рядка	За звітний квартал	Наростаючим підсумком з початку звітного року
1	Середньооблікова чисельність працюючих (чол.)	01	7	7
2	Обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг)	02	200,30	200,30
3	Ставка єдиного податку — 1 0%	03	—	—
4	Нараховано єдиного податку (ряд 02 х ряд. 03 -100)	04	19,79	19,79
5	Фактично сплачено єдиного податку (за даними платника)	05	20,00	20,00
6	Підлягає до сплати (за даними платника) (ряд. 04 — ряд, 05)	06	-0,21	-0,21

В таблиці 3.3 представлено результати розрахунку суми єдиного податку в 2005 році. Таким, чином в цьому році нараховано до сплати 19,79 тис. грн. Проте підприємством вже сплачено наперед суму у розмірі 20 тис. грн.

Таким чином, на кінець 2005 року за даними ТОВ „Маркомі ЛТД" розрахувалось з бюджетом за даним видом податку повністю.

В 2007 році показники суми нарахованих та сплачених податків представлено в таблиці 3.4.

В таблиці 3.4 представлено результати розрахунку суми єдиного податку в 2007 році. Таким, чином в цьому році нараховано до сплати 19,00 тис. грн. Проте підприємством вже сплачено наперед суму у розмірі 19 тис. грн.

Таблиця 3.4.

Розрахунок сплати єдиного податку ТОВ „Маркомі ЛТД" за 2007 рік

№ п/п	Показники	Код рядка	За звітний квартал	Наростаючим підсумком з початку звітного року
1	Середньооблікова чисельність працюючих (чол.)	01	10	10
2	Обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг)	02	193,6	193,6
3	Ставка єдиного податку — 1 0%	03	—	—
4	Нараховано єдиного податку (ряд 02 х ряд. 03 -100)	04	19,0	19,0
5	Фактично сплачено єдиного податку (за даними платника)	05	19,0	19,0
6	Підлягає до сплати (за даними платника) (ряд. 04 — ряд, 05)	06	0,0	0,0

Таким чином, на кінець 2007 року за даними ТОВ „Маркомі ЛТД" розрахувалось з бюджетом за даним видом податку повністю.

За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що однією з причин, яка найбільше заважає розвиткові підприємства та його інвестиційному забезпеченню, є чинна податкова система. Як показали розрахунки, за існуючого порядку оподаткування, питома вага податків у чистому доході ТОВ „Маркомі ЛТД” по роках збільшується: з 11,6% в 2002 р. до 13,3 % в 2004 р. Така тенденція свідчить про зростаюче податкове навантаження для підприємства. Темп зростання податкових платежів випереджує темп зростання виручки, що оцінюється негативно для підприємства. За збиткової діяльності підприємства на протязі 2002-2004 рр. (загальний збиток – 35,5 тис.грн.) сума нарахованого єдиного податку за 3 роки склала 58,6 тис.грн. Це говорить про те, що підприємство значною мірою працює на державу і якщо керівництво підприємства не прийме рішення про перехід до загальної системи оподаткування — воно може збанкрутувати.

Висновки

Сутність податків (платежів) як економічної, фінансової категорії полягає в тому, що вони являють собою обов'язкові внески до бюджету відповідного рівня чи до державних цільових фондів, які здійснюють платники в порядку і на умовах, зазначених у відповідних законодавчих актах України про оподаткування. За формою оподаткування всі податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.

Прямі податки – це податки, які встановлюються безпосередньо на доходи і майно платників, і сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів.

За непрямого оподаткування об’єктом є не дохід, а витрати, оскільки податок сплачується під час купівлі товару. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

В роботі проаналізовано фінансово-господарську діяльність ТОВ „Маркомі ЛТД” , що спеціалізується на виробництві жіночого верхнього одягу.

В 2007 році зменшилися дохід (виручка) від реалізації продукції та чистий дохід (виручка) від реалізації продукції на 12,4 %. Матеріальні витрати на виробництво продукції за 2005-2007 рр. коливаються зі зміною у 0,1 %. Позитивним фактом у 2005-2006 рр. було 100% виконання реалізації виготовленої продукції, а у 2007 р. частка реалізації в загальному випуску в діючих оптових цінах складає 87,9%, що на 12,1 п.с. менше ніж у 2005 р. рентабельність товарної продукції за період 2002-2004 рр. змінилась на 0,1 п.с. і складає 86,4 %.

Але, незважаючи на задовільний стан ліквідності підприємства ТОВ „Маркомі ЛТД" та значне відхилення рівня платоспроможності від норми (від 0,93 до -0,95), все ж просліджується тенденція до збільшення номінальних величин показників ліквідності та платоспроможності в динаміці, що є безумовно позитивною тенденцію.

ТОВ „Маркомі ЛТД" є платником єдиного податку відповідно до Указу №727.

Відповідно, до вищевикладеного зазначимо, що ТОВ „Маркомі ЛТД" є платником наступних прямих податків:

— єдиний податок (10%);

— плата за торговий патент (підприємство здійснює торгівельну діяльність за готівкові кошти).

Підводячи підсумки дослідженню структури та динаміки прямих податків, що сплачуються підприємством, можемо визначити:

— протягом 2005-2007 рр. розмір сплати єдиного податку до бюджету становить в 2005 році — 19,79 тис. грн., в 2006 р. 19,36 тис. грн. та в 2007 році — 19,36 тис. грн. Як бачимо, відмічається тенденція до зниження суми податку, що підлягає сплаті. Що обумовлюється, перш за все, зменшенням показника обсягу виручки від реалізації продукції;

— плата за патент збільшується з часом, так в 2005 році відповідні

— відрахування становили — 2,40 тис. грн. за рік, в 2006 році — 2,88 тис. грн., в 2007 році — 3,12 тис. грн. Така тенденція обумовлюється періодичним підвищенням ставки сплати за торговий патент для даного виду діяльності місцевим органами.

Режим оподаткування єдиним податком – ефективний випробуваний інструмент податкової політики в Україні у частині податкових надходжень, в розвитку та укрупненні малого бізнесу, що і ставилось головною метою впровадження спрощеної системи оподаткування.

Разом з тим, сучасний стан спрощеної системи оподаткування потребує удосконалення з урахуванням усіх аспектів та певних недоліків, виявлених у практиці її застосування. Мається на увазі поширена практика її використання великим та середнім бізнесом для мінімізації сум податків. Спрощена система оподаткування має охоплювати лише ту категорією суб’єктів малого підприємництва, яка потребує державної підтримки, і слід запобігати зловживанням нею як способом оптимізації податкових зобов’язань. У перспективі спрощена система оподаткування має базуватись не на пільговому оподаткуванні, а на переході до адресної підтримки конкретних сфер підприємницької діяльності, наприклад наукомісткого виробництва із застосуванням інноваційних технологій.

Визначення ставок єдиного податку лише залежно від обсягів реалізації продукції є надто спрощеним, не повною мірою стимулює підприємців до збільшення обсягів виробництва та якості, не дозволяє впроваджувати єдиний диференційований податок для кожного підприємства. Для вирішення цих проблем слід забезпечити комплексну оцінку майнового та фінансового стану підприємства, його виробничих можливостей, ринкову позицію, участь у вирішенні соціальних проблем регіону та ін.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про систему оподаткування”” зі змінами і доповненнями від 18.12.1997 р.
2. Закон України “ Про ПДВ” від 3.04.97 р. зі змінами і доповненнями
3. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р №283/97-ВР, зі змінами і доповненнями
4. Закон України "Про державну підтримку малого підприємництва" від 19.10.00 р. № 2063-III.
5. Указ президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу від 28.06.99 р. № 746/99.
6. Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А. В. Налоговая система Украины: Учеб. пособ. /Межрегиональная Академия управления персоналом. — К.: МАУП, 2000. – 126 с.
7. Грещак М.Г. та ін. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навчальний посібник. – К: КНЕУ, 2001. – 228 с.
8. Губський Б., Альошин В., Белоусова I., Макеенко В., Рибак В. Концепція реформування податкової системи України. — К., 2000. – 50 с.
9. Д'яконова Ірина Іванівна. Податки та податкова політика України. — К.: Наукова думка, 1997. – 122 с.
10. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 1, 2 / Редкол.: С. В. Мочерний (відп. ред.) та ін. — К.: Видавничий центр "Академія", 2000.- 840 с.
11. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А. В. Шегди. 2-е вид.-К.: Знання-Прес, 2002. — 335 с.
12. Економіка нових форм господарювання: Навч.посіб. для ВНЗ/ Тирпак В.І.-Тернопіль,2000. — 360 с.
13. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. – К.: Знання, КОО 2000. – 378 с.
14. Кочетков А. И. Налогообложение предпринимательской деятельности: Учеб.-практ. пособие — 2. изд., доп. и перераб. — М.: АО "ДИС", 1995. – 240 с.
15. Кучерявенко Н. П. Налоговое право: Учебник. — X.: Консум, 1997. -431с.
16. Мурашко О. Податковий облік і його узгодженість з фінансовим обліком // Бухгалтерський облік і аудит. — 2003. — №2. — с.54-57
17. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія): Навч.посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.
18. Організація бухгалтерського обліку. Навч.посіб. /Ф.Ф.Бутинець, О.В.Олійник, М.М.Шигун, С.М.Шулепова. – Житомир: ЖІТІ, 2001. – 576 с.
19. Податки: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ : Пороги, 1998.-642 с.
20. Твердомед Л., Савчук Т. Податковий облік як підсистема бухгалтерського обліку та основа реалізації системи оподаткування в Україні // Бухгалтерський облік і аудит. — 2003. — №3, с. 45-49

Додатки

Додаток А.

ТОВ „Маркомі ЛТД” м.Житомир

03 січня 1992 р. Затверджено

________________

ПОСАДОВА ІНСТРУКЦІЯ

Головного бухгалтера

1. Загальні положення

1. Головний бухгалтер відноситься до категорії фахівців, приймається та звільняється з роботи наказом директора підприємства за представленням паспорту та ідентифікаційного коду.
2. На посаду головного бухгалтера призначається особа, що має вищу професійну (економічну) освіту та стаж роботи на посаді бухгалтера не менше 3-х років.
3. Головний бухгалтер (далі бухгалтер) підпорядковується директору підприємства.
4. У своїй діяльності бухгалтер керується :
5. законодавчими та нормативними документами, що регулюють питання бухгалтерського обліку та звітності;
6. методичними матеріалами, що стосуються відповідних питань;
7. статутом підприємства;
8. правилами трудового розпорядку;
9. наказами та розпорядженнями директора підприємства (безпосереднього керівника);
10. діючою посадовою інструкцією.

I.5. Бухгалтер повинен знати:

• законодавчі акти, постанови, розпорядження, накази, керівні, методичні та нормативні матеріали з організації бухгалтерського обліку майна, зобов’язань і господарських операцій та складання звітності;
• форми та методи бухгалтерського обліку на підприємстві;
• план та кореспонденцію рахунків;
• порядок документального оформлення та відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних з рухом основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів;
• методику економічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства;
• правила експлуатації обчислювальної техніки;
• економіку, організацію праці та управління;
• ринкові методи господарювання;
• законодавство про працю;
• правила та норми охорони праці.

1.6. При відсутності бухгалтера його обов’язки виконує у встановленому порядку заступник, що призначається, який несе повну відповідальність за їх належне виконання.

II. Функції

На бухгалтера покладаються наступні функції:

2.1. Ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності.

2.2. Проведення нарахувань та сплата податків і зборів до бюджетів різних рівнів, страхових внесків до державних позабюджетних соціальних фондів, платежів в банківські установи.

• Розрахунки всіх видів виплат працівникам підприємства.
• Методична допомога співробітникам підприємства з питань бухгалтерського обліку, контролю, економічного аналізу та звітності.

III. Посадові обов΄язки.

Для виконання покладенних на нього функцій бухгалтер зобов΄язаний:

3.1. Виконувати роботу по веденню бухгалтерського обліку майна, зобов’язань і господарських операцій.

• Брати участь в розробці і здійсненні заходів, направлених на дотримання фінансової дисціпліни і раціональне використання ресурсів.
• Здійснювати прийом і контроль первинної документації по відповідних ділянках бухгалтерського обліку та готувати її до рахункової роботи.

3.4 Відображати на рахунках бухгалтерського обліку операції, пов’язані з рухом основних засобів, товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів.

• Складати звітні калькуляції собівартості продукції, виявляти джерела утворення втрат і непродуктивних витрат, готувати пропозиції по їх попередженню.
• Проводити нарахування та сплату податків і зборів до регіонального та місцевого бюджетів, страхових внесків до державних позабюджетних соціальних фондів, платежів в банківські установи, коштів на фінансування капітальних вкладень, заробітної плати робітників та службовців, інших виплат і платежів, а також відрахування коштів на матеріальне стимулювання працівників підприємства.
• Забезпечувати керівників, кредиторів, інвесторів, аудиторів та інших користувачів бухгалтерської звітності порівняною і достовірною бухгалтерською інформацією по відповідних напрямках (ділянках) обліку.
• Розробляти робочий план рахунків, форми первинних документів, що застосовуються для оформлення господарських операцій, по яких не передбачені типові форми, а також форми документів для внутрішньої бухгалтерської звітності, брати участь у визначенні змісту основних прийомів і методів ведення обліку та технології обробки бухгалтерської інформації.
• Брати участь в проведенні економічного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства за даними бухгалтерського обліку та звітності з метою виявлення внутрішньогосподарських резервів, здійснення режиму економії і заходів щодо вдосконалення документообігу, в розробці та впровадженні прогресивних форм і методів бухгалтерського обліку при застосуванні сучасних засобів обчислювальної техніки, в проведенні інвентаризацій грошових коштів та товарно-матеріальних цінностей.
• Готувати дані по відповідних ділянках бухгалтерського обліку для складання звітності, стежити за збереженням бухгалтерських документів, оформляти їх відповідно до встановленого порядку для передачі до архіву.
• Виконувати роботи з формування, ведення та зберігання бази даних бухгалтерської інформації, вносити зміни в довідкову та нормативну інформацію, що використовується при обробці даних.
• Брати участь в формулюванні економічної постановки задач або окремих їх етапів, що вирішується за допомогою обчислювальної техніки, визначати можливість використання готових проектів, алгоритмів, пакетів прикладних програм, що дозволяє створювати економічно обгрунтовані системи обробки економічної інформації.

IV. Права

Бухгалтер має право:

4.1. Знайомитися з проектами рішень керівництва підприємства, що стосуються його діяльності.

4.2. Вносити на розгляд керівника пропозиції з удосконалення роботи, пов΄язаної з обов΄язками, передбаченими діючою інструкцією.

4.3. Отримувати від керівників структурних підрозділів, фахівців інформацію та документи, необхідні для виконання своїх посадових обов΄язків.

4.4. Залучати фахівців всіх структурних підрозділів підприємства для вирішення покладених на нього обов’язків.

4.5. Вимагати від керівника сприяння у виконанні своїх посадових обов΄язків та прав.

V.Відповідальність

Бухгалтер несе відповідальність:

5.1 За невиконання ( неналежне виконаня) своїх посадових обов΄язків, передбачених діючою посадовою інструкцією, в межах, визначених чинним трудовим законодавством України.

1. За здійсненні в процесі своєї діяльності правопорушення – в межах, визначених чинним адміністративним, карним та цивільним законодавством України.
2. За нанесення матеріальної шкоди – в межах, визначенних чинним трудовим, карним та цивільним законодавством України.
3. За разголошення комерційної таємниці, яка пов΄язана з виконаням своіх професійних обов΄язків – в межах, визначенних чинним трудовим, карним та цивільним законодавством України.

Посадова інструкція розроблена у відповідності з чінним законодавством.

З інструкцією ознайомлений :

« ______» ____________ 199_ р. ___________ / _____________/

Додаток Б.

ТОВ „Маркомі ЛТД”

від 03 січня 2007 р.

Наказ № 1

про облікову політику на підприємстві в 2007 році

Згідно Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХТУ, в якому визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, і у відповідності з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, реалізуючи право самостійно визначати облікову політику підприємства, наказую:

1. Починаючи з 1-го січня 2007 р, організацію, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності здійснювати у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та діючих положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Ведення бухгалтерського обліку покласти на обліково-фінансовий відділ підприємства.
2. Ввести з 1-го січня 2007 р. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій, застосовуючи відповідну Інструкцію, для чого організувати та провести інвентаризацію даних по всіх рахунках бухгалтерського обліку, перенести залишки на рахунки нового Плану рахунків.
3. Забезпечити протягом 2007 р. дотримання єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку, складання та надання користувачам у встановлені строки фінансової звітності на підставі положень (стандартів) бухгалтерського обліку.
4. Згідно П(С)БО 1 ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (за виключенням Звіту про рух грошових коштів) здійснювати за принципом нарахування та відповідності доходів і витрат, згідно якого для визначення фінансового результату звітного періоду співставляти доходи звітного періоду з витратами, що здійснюються для отримання цих доходів.
   При цьому доходи і витрати відображати в обліку та звітності в момент їх виникнення незалежно від
   дати надходження або сплати коштів.
5. Основними засобами вважати матеріальні активи, що використовуються в процесі
   виробництва або поставки товарів та послуг, надання в оренду іншим особам або для здійсненняадміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він більше року).

Основні засоби розподіляти за групами, встановленими п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. №283/ 97-ВР. Суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначати шляхом застосування норм амортизації, встановлених п. 8.6 ст. 8 зазначеного Закону.

Ліквідаційну вартість основних засобів не обліковувати.

Первісну оцінку об'єкта основних засобів здійснювати за собівартістю згідно до П(С)БО 7.

6. Бухгалтерський облік нематеріальних активів згідно з П(С)БО 8 вести за наступними групами:

права користування природними ресурсами;

права користування майном;

права на знаки для товарів та послуг;

права на об'єкти промислової власності;

авторські та суміжні права;

гудвіл;

інші нематеріальні активи.

Первісну вартість нематеріального активу формувати згідно п.п. 11-17 П(С)БО 8.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснювати із застосуванням прямолінійного методу.

1. Довгострокові інвестиції обліковувати за методом участі в капіталі. При відображенні у Звіті про фінансові результати та в Балансі вартості довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, їх вартість збільшувати на суму частки інвестора в доході асоційованої компанії та зменшувати на суму одержаних дивідендів.
2. Відстрочені податкові активи визначати у тому випадку, коли податок на прибуток, що визначений згідно облікової політики підприємства, менше податку на прибуток, який визначений з метою оподаткування.
3. За одиницю бухгалтерського обліку запасів приймати найменування або одноріднугрупу (вид).Первісну вартість запасів, що придбані за плату, визначати за собівартістю запасів згідно П(С)БО 9. Первісну вартість запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визначати згідно П(С)БО 16.

Не включати до первісної вартості запасів, а відносити до витрат того періоду, в якому вонибули здійснені (встановлені):

понаднормативні втрати та недостачі запасів;відсотки за користування позиками; витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, безпосередньо не пов'язані з придбанням та доставкою запасів, а також приведенням їх до стану, в якому вони можуть бути використані в запланованих цілях.

Запаси відображати в бухгалтерському обліку та звітності за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації згідно п. 24 П(С)БО 9.

При відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінку їх проводити за одним з наступних методів:за середньозваженою собівартістю; за цінами продажу.

Для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовувати тільки один з наведених методів оцінки.

Запаси, які не принесуть підприємству економічних вигод у майбутньому, визнавати неліквідами та списувати в бухгалтерському обліку, а при складанні фінансової звітності згідно П(С)БО 9 не відображати в Балансі, а обліковувати на позабалансовому рахунку 07.

10. На вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що обліковуються на рахунку 11, нараховувати знос та обліковувати його на рахунку 11 до повного зношування і списання внаслідок непридатності до експлуатації. Суму зносу відображати на субрахунку 132.

Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів (облік яких ведеться .на рахунку 22 та списується відразу при відпуску в експлуатацію), переданих в експлуатацію, виключати із складу активів (списувати з балансу на рахунки обліку витрат). З метою забезпечення зберігання відповідальними особами зазначених предметів в експлуатації організувати необхідний контроль за їх рухом (зокрема, оперативний облік в кількісному вираженні) за місцями експлуатації протягом строку їх фактичного використання.

11. Дебіторську заборгованість визнавати активом, якщо існує імовірність одержання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Поточну дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги включати до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за вирахуванням сумнівних та безнадійних боргів.

Розмір резерву сумнівних боргів на 2007 рік встановити на рівні 5 % суми дебіторської заборгованості станом на 31.12 м.р.

Грошовими коштами та їх еквівалентами в фінансовій звітності згідно П(С)БО 4 вважати грошові кошти на поточному рахунку, в касі підприємства, в дорозі та депозитні сертифікати строком погашення на 3 місяці.

1. До витрат майбутніх періодів відносити попередньо сплачену орендну плату, суми за підписку періодичних видань, попередньо сплачені рекламні послуги та всі інші витрати, що відносяться до наступного звітного періоду.
2. Створити резерв коштів на оплату чергових відпусток працівникам. Суму резерву визначати щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам та відсотку, що обчислюється як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці, з урахуванням суми обов'язкових відрахувань (зборів).
3. Зобов'язання відображати лише тоді, коли актив отриманий або коли підприємство уклало безвідмовну угоду про придбання активу.
4. Відстрочені податкові зобов'язання визнавати у випадку, якщо податкові зобов'язання за декларацією про прибуток підприємства менші за податок на прибуток, що визначений згідно фінансового обліку.
5. До складу доходів майбутніх періодів відносити суми нарахованих доходів протягом поточного або попереднього звітних періодів, які будуть визнані в майбутніх звітних періодах.
6. Доходи та витрати включати до складу Звіту про фінансові результати на основі принципів нарахування та відповідності і відображати в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.
7. Товари, передані на комісію, не вважати реалізованими в момент передачі комісіонеру, тому цей момент не вважати моментом виникнення доходів.

20. Класифікацію витрат на виробництво проводити згідно П(С)БО 16. До виробничої собівартості продукції включати:прямі витрати;виробничі накладні витрати (постійні та змінні). Постійні виробничі накладні витрати розподіляти на кожну одиницю виробництва, виходячи з нормальної виробничої потужності виробничого обладнання. Витрати, що не пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, вважати витратами звітного періоду.

1. Класифікацію адміністративних витрат та витрат на збут здійснювати згідно П(С)БО 16.
2. Затвердити систему оплати праці згідно колективного договору підприємства.
3. Податковий облік здійснювати у відповідності з діючим законодавством України.
4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

Директор ________________________

Додаток В.

К о д и

Дата (рік, місяць, число)

01

01

01

Підприємство:

ТОВ «Маркомі ЛТД»

за ЄДРПОУ

Територія:

м.Житомир

за КОАТУУ

Форма власності:

приватна

за КФВ

Орган державного управління:

немає

за СПОДУ

Галузь:

виробництво

за ЗКГНГ

Вид економічної діяльності:

виробництво

за КВЕД

Одиниця виміру: тис. грн.

Контрольна сума

Адреса:

м.Житомир, вул Ватутіна 81 а

Код за ДКУД

1801001

Баланс

на 1 січня 2005 року

	Актив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
	1	2	3	4
	I. Необоротні активи:
	Нематеріальні активи:
	Залишкова вартість	10	6,0	5,6
	Первинна вартість	11	6,5	6,5
	Знос	12	0,5	0,9
	Незавершене будівництво	20
	Основні засоби:
	Залишкова вартість	30	35,8	32,2
	Первинна вартість	31	39,4	37
	Знос	32	3,6	4,8
	Довгострокові фінансові інвестиції:
	які обліковуються за методом участі в капіталі ін. підприємств	40
	інші фінансові інвестиції	45
	Довгострокова дебіторська заборгованість	50
	Відстрочені податкові активи	60
	Інші необоротні активи	70	17,1	19,5
	Усього за розділом I	80	58,9	57,3
	II. Оборотні активи
	Запаси:
	виробничі запаси	100	38,5	39,1
	тварини на вирощуванні та відгодівлі	110
	незавершене виробництво	120	5,1	6,4
	готова продукція	130	12,7	15,2
	Товари	140	8,5	6,1
	Векселі одержані	150
	Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
	чиста реалізаційна вартість	160	24,3	30,2
	первинна вартість	161
	резерв сумнівних боргів	162
	Дебіторська заборгованість за розрахунками:
	з бюджетом	170	2,2	1,8
	за виданими авансами	180	1,9	2,5
	з нарахованих доходів	190
	із внутрішніх розрахунків	200	1,5	2,7
	Інша поточна заборгованість	210	14,3	17,8
	Поточні фінансові інвестиції	220
	Грошові кошти та їх еквіваленти:
	в національній валюті	230	16,8	18,7
	в іноземній валюті	240
	Інші оборотні активи	250	15,3	17,4
	Усього за розділом II	260	141,1	157,9
	III. Витрати майбутніх періодів	270
	Баланс	280	200,0	215,2
	Пасив	Код рядка	На початок звітного періоду	На кінець звітного періоду
	1	2	3	4
	I. Власний капітал
	Статутний капітал	300	56,2	56,2
	Пайовий капітал	310
	Додатковий вкладений капітал	320
	Інший додатковий капітал	330
	Резервний капітал	340
	Нерозподілений прибуток	350	8,8	10,7
	Неоплачений капітал	360
	Вилучений капітал	370
	Усього за розділом I	380	65,0	66,9
	II. Забезпечення наступних витрат і платежів
	Забезпечення витрат персоналу	400
	Інші забезпечення	410
	Цільове фінансування	420
	Усього за розділом II	430
	III. Довгострокові зобов'язання
	Довгострокові кредити банків	440
	Довгострокові фінансові зобов'язання	450
	Відстрочені податкові зобов'язання	460
	Інші довгострокові зобов'язання	470
	Усього за розділом III	480
	IV. Поточні зобов'язання
	Короткострокові кредити банків	500	25,5	22,2
	Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями	510
	Векселі видані	520
	Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги	530	40,2	42,8
	Поточні зобов'язання за розрахунками:
	з одержаних авансів	540	15,2	16,4
	з бюджетом	550	6,1	5,1
	з позабюджетних платежів	560	0,8	0,5
	зі страхування	570	3,1	3,4
	з оплати праці	580	5,6	6,1
	з учасниками	590
	із внутрішніх розрахунків	600
	Інші поточні зобов'язання	610	38,5	51,8
	Усього за розділом IV	620	135,0	148,3
	V. Доходи майбутніх періодів	630
	Баланс	640	200,0	215,2
	К о д и
Дата (рік, місяць, число)	01	01	01
Підприємство:	ТОВ «Маркомі ЛТД»	за ЄДРПОУ	02924760
Територія:	м.Житомир	за КОАТУУ	2110400000
Орган державного управління:	немає	за СПОДУ	7744
Галузь:	виробництво	за ЗКГНГ	83100
Вид економічної діяльності:	виробництво	за КВЕД	70.20.1
Одиниця виміру: тис. грн.	Контрольна сума

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

на

" 01 " січня

2005 р.

Форма №2

Код за ДКУД

1801003

I.Фінансові результати

Стаття	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	10	47,4	46,8
Податок на додану вартість	15	7,9	7,8
Акцизний збір	20
Інші вирахування з доходу	30
Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	35	39,5	39
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	40	21,7	21,2
Валовий:	50		17,8
— прибуток	17,8
— збиток	55
Інші операційні доходи	60	4	1,5
Адміністративні витрати	70	1,7	1,7
Витрати на збут	80	1,3	1,1
Інші операційні витрати	90	0	0
Фінансові результати від операційної діяльності:	100		16,5
— прибуток	18,8
— збиток	105
Доход від участі в капіталі	110
Інші фінансові доходи	120
Інші доходи	130
Фінансові витрати	140
Витрати від участі в капіталі	150
Інші витрати	160
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:	170		16,5
— прибуток	18,8
— збиток	175
Податок на прибуток від звичайної діяльності	180	5,6	5
Фінансові результати від звичайної діяльності:	190		11,5
— прибуток	13,2
— збиток	195
Надзвичайні:	200
— доходи
— витрати	205
Податки з надзвичайного прибутку	210
Чистий:	220	13,2	11,5
— прибуток
— збиток	225
II. Елементи операційних витрат
Найменування показника	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Матеріальні затрати	230	9	8,8
Витрати на оплату праці	240	15,9	15,2
Відрахування на соціальні заходи	250	5,9	5,7
Амортизація	260	1,1	0,7
Інші операційні витрати	270
Разом	280	31,9	30,4
III. Розрахунок показників прибутковості акцій
Назва статті	Код рядка	За звітний період	За попередній період
1	2	3	4
Середньорічна кількість простих акцій	300
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	310
Чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	320
Скоригований чистий прибуток, що припадає на одну просту акцію	330
Дивіденди на одну просту акцію	340