Вступ

Актуальність теми. При виробництві продукції як тваринництва, так і  інших галузей матеріального виробництва проводяться різні витрати, які відіграють неоднакову роль у процесах здійснення діяльності суб’єктами господарювання. Сукупність витрат забезпечують виконання відповідних технологічних операцій, в результаті яких і виробляються різні види продукції. При цьому характерним є те, що основні елементи витрат, їх назви майже не змінюються, проте істотно змінюються їх кількісне вираження.

Звідси цілком закономірно постає проблема про те, щоб дослідити, який характер мають ці зміни і як вони впливають на питому вагу оплати праці в загальних витратах. Саме обсяги сум оплати праці, їх відсоток у сукупних витратах і визначають життєвий рівень працівників, які зайнятті як у тваринницьких, так і в інших галузях народногосподарського комплексу України.

Дослідженням проблем обсягу, динаміки та структури продукції тваринництва присвячені праці багатьох вчених, серед яких слід відмітити таких, як : Я.П. Березівський, Г. Фандель, О. Польова, О.В. Мазуренко, Р.М. Минів, М.К. Пархомець, М.Г. Шульський та інші. Однак, у період реформувань різних сфер аграрних відносин, науковці у більшій мірі концентрували увагу на процесах формування і здійснення діяльності різних організаційно-господарських структур у системі АПК і менше надавали значення конкретним показникам їх функціонування. І в першу чергу це відноситься до всебічного аналізу змін витрат при виробництві продукції тваринництва. І саме тому це вимагає здійснення подальших досліджень даних проблем.

Мета нашого дослідження – охарактеризувати обсяг, динаміку та структуру продукції тваринництва.

1. Основні джерела показників для аналізу обсягу та динаміки продукції тваринництва

Одним із найважливіших показників роботи підприємства та галузі економіки в цілому є собівартість виробництва й собівартість продукції. Для правильного застосування цих показників у господарській практиці необхідно знати економічну природу собівартості, особливості її  формування, склад виробничих витрат та шляхи зниження.

Собівартість як економічна категорія, притаманна товарно-грошовим відносинам. Вона виникає тоді, коли всі витрати виробництва стали набирати вартісної форми, тобто коли виникла необхідність підрахувати, скільки коштує виробництво товару і з якою вигодою або збитком він реалізований.

Таким чином, собівартість продукції являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції. Це комплексний економічний показник, який об`єднує в собі витрати уречевленої праці, тобто витрати на спожиті засоби виробництва, й витрати живої праці, тобто витрати на заробітну плату робітників підприємств, а також часину чистого прибутку суспільства, яка призначена на соціальне страхування, підтримку потерпілих від Чорнобильської аварії, утримання пенсіонерів, безробітних та медичне страхування.

Собівартість продукції є важливим узагальнюючим показником, який характеризує ефективність роботи підприємства. У ній відбиваються всі сторони виробничо-господарської діяльності фірми. Чим краще працює підприємство, чим економніше і раціональніше воно використовує власні ресурси, чим успішніше удосконалює свою техніку, тим нижчою буде собівартість виготовлення продукції.

Собівартість слугує базою ціни товару  і її  нижчою межею для виробника, щоб забезпечити процес відтворення виробництва. Підприємство не може встановлювати ціну, нижчу за собівартість, бо в такому разі воно матиме збитки [2, c. 66-67].

Основні завдання статистики собівартості продукції такі: вдосконалення методики визначення виробничих витрат і собівартості, аналіз структури і динаміки виробничих витрат, встановлення впливу окремих факторів на собівартість продукції, а також виявлення внутрішньогосподарських резервів економії виробничих ресурсів.

Основним джерелом статистичної інформації собівартість продукції є річні звіти сільськогосподарських підприємств (Ф.№50-сг. «Основні економічні показники роботи сіль господарств»), та економічний паспорт підприємства. В цих документах наведені дані про витрати виробництва і собівартість продукції сільського господарства.

Статистичне спостереження у тваринництві здійснюють органи державної статистики з керівниками і спеціалістами сільськогосподарських підприємств, складаючи і збираючи статистичну звітність, проводячи переписи і спеціальні обстеження. Основними джерелами відомостей про стан і розвиток тваринництва є щомісячні та річні статистичні звіти про стан тваринництва (ф. №24-сг.). місячний звіт про стан тваринництва містить інформацію (наростаючим підсумком з початку року) про реалізацію на забій окремих видів худоби і птиці, виробництво коров’ячого молока, курячих яєць, купівлю у населення та продаж населенню худоби і птиці, надходження приплоду, загибель тварин, а також наявність тварин за видами і птиці на звітну дату. За стійловий період наводяться дані про наявність кормів (у кормових одиницях) і надходження куплених концентрованих кормів.

У звітах на 1 квітня, 1 липня, 1 жовтня і 1 січня, крім того, наводяться відомості про виробництво (вирощування) м’ясної продукції та кількість кормоднів перебування тварин на вирощуванні і відгодівлі за окремими видами, а також настриг вовни і закупівлю її у населення за договорами.

Річний звіт про стан тваринництва містить дані про виробництво і реалізацію продукції тваринництва за рік, рух поголів’я і його наявність за статево-віковими групами на кінець року, відгодівлю тварин, ресурси і використання шкіряної і хутрової сировини.

Для того щоб мати повні дані про кількість тварин, органи державної статистики щороку, починаючи з 1935 року, здійснюють переписи (або обліки) худоби [4, c. 81-82].

Основними завданнями перепису (обліку) худоби є встановлення загальної кількості тварин на території країни станом на 1 січня, облік основних видів тварин з диференціацією їх за статево-віковими групами у всіх категоріях господарств. Поголів’я худоби у колективних, міжгосподарських, державних і кооперативних господарствах визначають на підставі річного звіту про стан тваринництва, доповненого порівняно з місячним звітом даними про наявність тварин за статево-віковими групами. Поголів’я худоби, що перебуває в особистій власності громадян, встановлюють обліковці шляхом обов’язкового обходу всіх дворів, опитування власників і перерахунку худоби в натурі.

Для перевірки повноти обліку худоби у фермерських і особистих підсобних господарствах статистичний органи проводять контрольні обходи, які охоплюють не менш як 10% дворів, з перевіркою худоби в натурі. Виявлений під час контрольних обходів дворів недооблік худоби обліковують у вигляді процентних поправок до раніше одержаних підсумків перепису. Відмінність обліків худоби від переписів полягає в тому, що поголів’я худоби, що перебуває в особистій власності сільського населення, в останні роки встановлюють органи державної статистики за виписками з господарських книг сільських Рад народних депутатів.

Колективні, державні та інші господарства, які розводять хутрових звірів, станом на 1 січня складають і надсилають в органи державної статистики звіт про стан хутрового звірівництва (ф. №26-сг.).

Джерелами статистичної інформації по тваринництву є також річні звіти сільськогосподарських підприємств, переписи (обліки) породної худоби, бюджетні обстеження господарств фермерів, робітників, службовців і пенсіонерів [1, c. 104-105].

2. Структура та динаміка продукції тваринництва

Далі нами пропонується розглянути та проаналізувати частку поголів’я худоби та птиці СГ в загальній структурі всіх господарств, дані що наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Частка поголів’я худоби та птиці, що утримується СГ в загальній структурі господарств за 1990-2009 рр.

За даними табл. 1 можна дійти висновку, що частка всього поголів’я худоби та птиці, що утримується СГ в Україні за період з 1990 по 2009 р., суттєво збільшилася по всім без виключення категоріям худоби та птиці в загальній сукупності господарств. Частка великої рогатої худоби, що утримується СГ порівнюючи 2009 р. з 1990 р. збільшилася на 51,91 %. Частка СГ, що утримують свиней за аналогічний період збільшилася на 28,77 %. Частка вівців та кіз, що утримуються СГ, збільшилася порівнюючи 2009 р. з 1990 р. на 67,88 %, а утримання птиці на 1,58 % за аналогічний період.

Далі нами пропонується розглянути та проаналізувати частку виробництва основних видів продукції тваринництва СГ в загальній структурі всіх господарств, що наведено в табл. 2. 

Таблиця 2. Частка виробництва основних видів продукції тваринництва СГ за 1990-2009 рр.

Виходячи з вищенаведених даних табл. 5 можна сказати, що частка м’яса у забійній вазі вироблена СГ за 2009 р. в порівнянні з 1990 р. в загальному збільшилася на 17,17 % і становить у 2009 р. 46,06 %. Частка виробленої яловичини і телятини СГ за аналогічний період збільшилася на 38,93 % і становить у 2009 р. 74,89 %. Частка виробленої свинини СГ за аналогічний період збільшилася на 17,38 % і становить у 2009 р. 60,65 %. Частка виробленої птиці СГ за аналогічний період зменшилася на 29,11 % і становить у 2009 р. 20,47 %. Частка виробленого молока СГ за аналогічний період збільшилася на 56,95 % і становить у 2009 р. 81,03 %. Частка вироблених яєць СГ за аналогічний період збільшилася на 3,97 % і становить у 2009 р. 41,80 %. Частка виробленої вовни СГ за аналогічний період збільшилася на 69,42 % і становить у 2009р. 80,49 %.

Слід відмітити, що зростання частки продукції тваринництва, виробленої СГ, відбулося в основному за рахунок різкого зменшення обсягів виробництва цього виду продукції сільськогосподарськими підприємствами.

Частка СГ у виробництві сільськогосподарської продукції у 2009 р. складає за такими основними видами продукції наступні величини: а) яловичина і телятина — 79,89 %; б) м’ясо свині — 60,65 %; в) м’ясо птиці — 20,47 %; г) молоко — 81,03 %; ґ) яйця — 41,80 %; д) вовна — 80,49 %.

Отже, СГ, виробляючи більше 50 % товарної продукції тваринництва, займають чільне місце в АПК України [7, c. 64-65].

3. Аналіз динаміки продукції тваринництва  та факторів, що впливають на її  рівень

Усі природні та суспільні явища перебувають в постійному русі, розвитку. Процеси розвитку явищ у часі називають динамікою, а статистичні показники, які характеризують стан і зміну явищ у часі, — рядами динаміки. Дослідження процесу розвитку явищ у часі є одним з найважливіших  завдань економіко-статистичного аналізу. Побудова і аналіз рядів динаміки дають змогу виявити закономірності розвитку явищ і виразити їх у конкретних цифрах.

Важливим завданням статистичного аналізу рядів динаміки є виявлення і кількісна характеристика основних тенденцій розвитку суспільно-економічних явищ.

Закономірності розвитку в рядах динаміки визначають абстрагуванням від випадкових змін досліджуваних ознак. Для цього статистика використовує такі способи: укрупнення періодів, спосіб ковзної середньої, вирівнювання ряду динаміки по середньому абсолютному приросту, середньому коефіцієнту зростання і способом найменших квадратів.

При даному способі вирівнювання вирівнянні значення цілком залежать від двох рівнів ряду: початкового та кінцевого.

Здійснимо вирівнювання за способом визначення середньої для укрупнених періодів і ковзною середньою.

Укрупнення періодів – найпростіший спосіб виявлення основної тенденції розвитку. Суть його в тому, що один інтервальний ряд динаміки замінюють іншим інтервальним рядом з більшими періодами. Об’єднані періоди мають бути якісно однорідними щодо факторів, що визначають загальну тенденцію, і досить тривалими, щоб запобігти випадковим коливанням досліджуваних ознак.

Різновидом укрупнення періодів є згладжування ряду динаміки за допомогою ковзної середньої.

Суть цього способу в тому, що при стійкому інтервалі кожну наступну середню обчислюють, зсуваючи період на одну дату. Визначаючи ковзну середню, спочатку додають рівень ряду та прийнятий інтервал часу і вичислюють середню арифметичну. Після цього утворюють новий інтервал, починаючи з другого рівня ряду, для якого визначають нову середню і т.д. [2, c. 57-58]

На виробництво валової продукції тваринництва впливає багато факторів. Всі вони діють комплексно, в діалектичній єдності, взаємозв’язку і взаємодії. Так, він рівня забезпеченості тваринництва кормами, тваринницькими приміщеннями, від породного складу тварин, рівня зоотехнічної і ветеринарно-профілактичної роботи залежать поголів’я тварин, їх продуктивність і виробництво продукції цієї галузі.

Оскільки поголів’я тварин протягом року не є постійним (воно змінюються), то частіше аналізується вихідне поголів’я, тобто поголів’я на  кінець року. Порівняння вихідного поголів’я в динаміці за ряд років дасть можливість виявити тенденцію зміни поголів’я до розширення чи скорочення.

По іншому поголів’ю великої рогатої худоби план вихідного поголів’я не виконано. Причиною цього було деяке невиконання план- надходження приплоду і купівлі молодняка, а в основному його загибель (21 гол.), яка сталась внаслідок отруєння кормами з високим вмістом нітратів (кормові коренеплоди, силос, сінаж та ін.). Таке становите призвело до значного зменшення плану реалізації молодняка, в першу чергу працівникам свого підприємства [10, c. 51].

Висновки

Поряд з виробництвом продукції рослинництва на сільськогосподарських підприємствах функціонує галузь тваринництва.

Основним завданням аналізу виробництва продукції тваринництва є пошук можливостей нарощування виробництва продукції, поліпшення її асортименту і якості. Це актуально особливо тепер, коли економічна ситуація в країні не сприяє розвитку галузі. Це ускладнює роботу кожного с/г підприємства і вимагає від них розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого пошуку і узагальнення невикористаних резервів збільшення виробництва продукції з метою виживання підприємства в умовах ринкових відносин.

Джерелами аналізу є: форма статистичної звітності № 50 с.г. “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств”, дані бухгалтерського обліку, нормативно-довідкова література.

Тваринництво складається з окремих галузей, які в різних господарствах мають неоднакове значення. В процесі господарської діяльності виділяють основні з них, які і визначають напрям розвитку тваринництва в господарстві.

Валова продукція тваринництва складається з продукції, яку одержують у процесі господарського використання тварин, птиці і бджіл (молоко, вовна, яйця, мед), продукції вирощування та відгодівля (приплід, приріст маси, рої), побічної продукції (гній). За рівнем виконання плану виробництва валової продукції оцінюють загальний стан тваринництва.

Список використаної літератури

1. Багров В. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ В. П. Багров, І. В. Багрова; Дніпропетровська державна фінансова академія. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 156 с.
2. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник/ Т. Д. Костенко, Є. О. Підгора, В. С. Рижиков та ін.; М-во освіти і науки України. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 398 с.
3. Кіндрацька Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник/ Галина Кіндрацька, Микола Білик, Анатолій Загородній,; Ред. А. Г. Загородній. — Львів: Магнолія плюс, 2006. — 426 с.
4. Кислиця О. Економічний аналіз: Курс лекцій/ Олена Кислиця, Ірина Мягких. — К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2005. — 170 с.
5. Ковальчук М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підручник/ Михайло Ковальчук,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 390 с.
6. Кожанова Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Євгенія Кожанова, Ірина Отенко,; М-во освіти і науки України, Харківський нац. екон. ун-т. — 2-е вид., допрац. і доп.. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2005. — 340 с.
7. Нестеренко Ж. К. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Ж. К. Нестеренко, А. В. Череп; М-во освіти і науки України, ЗНТУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2010. — 122 с.
8. Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Глафіра Савицька,. — К.: Знання, 2004. – 653 с.
9. Тарасенко Н. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Ніна Тарасенко,. — 4-те вид. стереотип.. — Львів: Новий Світ-2000, 2006. – 341с.
10. Череп А. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Алла Череп,; М-во освіти і науки України , ЗНТУ. — К.: Кондор, 2005. — 159 с.