Зміст

1. Аналіз навчальної літератури

2. Аналіз наукової літератури

Список використаних джерел

1. Аналіз навчальної літератури

Дидактичне забезпечення навчального процесу в аграрних ВНЗ є нині чи не найголовнішим завданням системи аграрної освіти України. Адже в жодній галузі виробництва нашої держави не відбулося таких радикальних змін, як в агропромисловому комплексі, де разом із зміною форм власності докорінно змінились організація і технологія виробництва, система машин, система технічного сервісу. Всі ці зміни та їх наслідки повинні знайти своє відображення в системі підготовки фахівців для агропромислового виробництва, і в першу чергу в підручниках, навчальних посібниках, плакатах, комп'ютерних програмах, тобто у всій системі дидактичного забезпечення навчального процесу.

Департаментом кадрової політики, аграрної освіти та науки за останній час вжито значних заходів для вирішення цієї важливої проблеми. Це і створення Науково-методичного центру аграрної освіти та спеціалізованого видавництва "Аграрна освіта", щорічне проведення конкурсів на кращий підручник та навчальний посібник, створення спеціальної ради з планування видавництва навчальної літератури, видання довідників з матеріально-технічного і дидактичного забезпечення дисциплін циклу професійної та практичної підготовки. Започатковано видання кодопосібників та посібників на електронних носіях інформації (з профілюючих навчальних дисциплін) а також методичних посібників для їх підготовки тощо.

Значну роботу в цьому напрямі проводять безпосередньо у навчальних закладах. Практично у всіх аграрних ВНЗ є видавничі центри, що забезпечують першочергові потреби студентів та викладачів у навчальній літературі. Якраз завдяки ініціативі керівників навчальних закладів, активній праці їх науково-педагогічних колективів і підтримується сьогодні задовільний рівень методичного забезпечення навчального процесу.

Щорічно Наукметодцентром проводиться експертиза 50-70 рукописів щодо надання їм грифа підручника чи навчального посібника для ВНЗ II-IV рівнів акредитації. Як правило, переважна їх частина отримує позитивну експертну оцінку, їм надається відповідний гриф Мінагрополітики України і дозвіл на видання певним тиражем, який забезпечив би як потреби навчального закладу, так і можливість широкої апробації для подальшого відбору і видання для всіх аграрних навчальних закладів України.

Зараз питання здебільшого полягає не в кількості, а в якості видань, їх науковому рівні, відповідності змісту сучасним вимогам. Вказані вимоги, принцип забезпечення вищих навчальних закладів навчальною літературою та порядок надання грифа навчальним виданням регламентує спеціальний "Порядок надання навчальній літературі, засобам навчання і навчальному обладнанню грифів та свідоцтв Міністерства освіти і науки України", затверджене наказом Міністерства освіти і науки від 07.06. 2001 р. № 440. Цей документ визначає систему організаційної та науково-методичної роботи Міністерства освіти і науки України щодо оцінки науково-методичного рівня видань, засобів навчання і навчального обладнання, а також офіційного підтвердження доцільності їх використання у навчально-виховному процесі в навчальних закладах України.

Як показує аналіз, переважна більшість пропонованих рукописів, що надходять з аграрних ВНЗ головним чином відповідають критеріям вказаного документа. Враховуючи це, Міністерство освіти і науки вважає доцільним і можливим делегувати Міністерству аграрної політики України право надання відповідного грифа навчальній літературі з дисциплін професійної та практичної підготовки.

Форма, структура, ілюстративне забезпечення різних видів навчальної літератури відпрацьовувалися десятиріччями і не є нині чимось невідомим чи новим. Проте, часто окремі автори чи авторські колективи недостатньо опрацьовують та враховують попередній досвід своїх колег у створенні навчальної літератури, а іноді просто його ігнорують. Іноді бажання будь-що видати, м'яко кажучи, не зовсім опрацьований рукопис переважає над почуттям професійної відповідальності.

Те ж саме можна закинути і рецензентам, які часто досить поверхнево аналізують рукопис, або не є фахівцями у сфері, про яку йдеться у посібнику. Все це гальмує час експертизи рукописів, спричиняє необхідність їх повернення, а іноді й відмови у наданні відповідного грифа.

Отже, зараз дуже необхідне відповідальне ставлення до якості рукописів, що пропонуються для надання відповідного грифа. Адже навчальна література є важливою складовою навчального процесу, що забезпечує рівень професійної компетенції наших фахівців.

Спеціалізовані видавництва

Видавництво "Світ"

Назву "Світ" видавництво при Львівському університеті отримало наприкінці 1989 року. Це був час, коли Україна торувала дорогу до незалежності. Постановою уряду видавниче об'єднання "Вища школа", до складу якого входило видавництво при ЛДУ, було поділено на чотири самостійні видавництва: власне, "Вищу школу" та "Либідь" у Києві, "Основу" в Харкові та "Світ" у Львові.

Виникнувши в 1946 році як видавнича група Львівського університету, "Світ" у наш час став видавництвом, яке вважається одним із лідерів українського книговидання. За роки незалежності ним випущено понад 700 найменувань книг, загальним тиражем 11 млн. 759 тис. примірників. У 1994 році тематичні напрями діяльності видавництва знову розширились: рішенням Держкомвидаву України "Світу" були передані три редакції видавництва "Освіта" з випуску шкільних підручників мовами національних меншин. Це було своєрідним визнанням ролі й місця видавництва в системі освітянського книговидання. Упродовж короткого часу світівці зуміли опанувати нову для себе специфіку підготовки і випуску навчальної літератури для загальноосвітньої школи, збагачуючи національну освіту України щорічним випуском кількох десятків найменувань польською, румунською та угорською мовами.

Щороку "Світ" видруковує майже 100 найменувань книг найрізноманітнішої тематики загальним тиражем понад 1 млн. примірників. За останні десять років вийшло 805 видань загальним тиражем понад 12 млн. примірників.

Державне спеціалізоване видавництво "Освіта" (до 1991 р. — "Радянська школа") — одне з найбільших і найпотужніших видавництв України. Засноване у грудні 1920 року.

Понад 85 років здійснює випуск навчальної літератури для середніх закладів освіти всіх типів, а також для спеціальних шкіл, де навчаються діти з особливими потребами. Загальний наклад видань "Освіти" за роки діяльності перевищує 2,5 млрд. примірників.

Нині "Освіта" пропонує близько 400 назв навчально-методичної літератури для 1-11 класів. Усі видання "Освіти" затверджені Міністерством освіти і науки України, мають відповідні грифи.

Видавництво "Навчальна книга — Богдан"

Видавництво уже понад 10 років працює над забезпеченням потреб національної школи і вузу у навчальній літературі, створюючи нові оригінальні підручники, словники, методичні посібники, довідники та енциклопедичні видання, що відповідають сучасним світовим та державним стандартам. Крім того, видавництво друкує дитячу та художню літературу, перекладені твори відомих світових письменників.

Промислово — торговельна фірма "Просвіта"

Промислово-торговельна фірма «Просвіта» була заснована 13 серпня 1990 року як одне з перших приватних підприємств, сьогодні ПТФ "Просвіта" займає рівноправне місце серед найвідоміших видавництв України.

За час свого існування видавництво випустило в світ понад 50 різноманітних видань, сумарним тиражем до 6-ти мільйонів примірників, серед яких підручники та навчальні посібники, робочі зошити, книжки для дітей дошкільного віку, поезія українських авторів, посібники для вищих навчальних закладів, листівки, буклети, науково-популярні видання, художні твори.

Видавництво успішно співпрацювало з програмою «Трансформація гуманітарної освіти» фонду Джоржа Сороса (5 назв випущено на замовлення цієї організації). Є активним членом Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів.

Видавнича фірма "Афіша". Фірма "Афіша" створена у 1994 році. З 1997 р. організація починає видавничу та книго-торговельну діяльність.

Основні напрямки видавничої діяльності ВФ "Афіша":

— дитяча література;

— навчальна література для вищих навчальних закладів;

— навчальна, методична та довідкова література для загальноосвітніх шкіл;

— науково-популярна та краєзнавча література.

Серед авторів підручників та навчальних посібників для ВУЗів вчені та педагоги Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут", Львівського національного університету ім. Івана Франка, Національного університету "Львівська політехніка", Української академії друкарства (м. Львів), Технологічного університету Поділля (м. Хмельницький), Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького, Українського державного лісотехнічного університету (м. Львів), спеці алісти-практики з Києва, Харкова, Львова, Хмельницького, Луганська. Усі навчальна література для для вищих навчальних закладів має грифи Міністерства освіти на науки України.

Видавництво робить усе можливе, щоб видання були зручними, відповідали діючим санітарно-гігієнічним вимогам, а також мали доступну ціну.

На жаль, видавництво книги в Україні обходиться дуже дорого через великі податки. Основною причиною цього є недосконала законодавча база. В Росії, наприклад, видати книгу набагато вигідніше, тому що скасовані податки на її видання. Якби Верховна Рада України прийняла Закон, що скасовував би податки для українських видань, то від цього виграв би весь український народ. Але покищо це тільки мрії.

Видавниче підприємство «Юніверс»

ТОВ "Видавниче підприємство "ЮНІВЕРС" було засноване часописом "Всесвіт" 1991 року. Основне завдання видавництва "ЮНІВЕРС" — це видання іноземної літератури (художньої, наукової, навчальної тощо), хоча видавництво не цурається видавати твори й українських вітчизняних письменників та науковців.

За останні роки довкола видавництва гуртуються кращі перекладачі України такі як: Григорій Філіпчук, Анатоль Перепадя, Євгенія Горева, Віктор Шовкун, Михайло Москаленко, Олександр Мокровольський, Петро Таращук. Залучаються і молоді перспективні перекладачі.

Якщо кинути погляд в історію видавництва то побачимо, що активно воно почало працювати лише з 1996 року. Видавництво очолили директор Андрій Савчук та головний редактор Олег Жупанський. За цей час "ЮНІВЕРС" видав близько 150 назв. У 2000 році видавництво започаткувало серію "Лауреати Нобелівської премії".

ТОВ «Центр навчальної лiтератури»

ТОВ «Центр навчальної лiтератури» — найбільша книготоргiвельна та видавнича компанiя в Україні, що спецiалiзується на виданнi та продажу рiзнопланової навчальної та довідкової лiтератури. Компанiя працює на ринку вже шiсть рокiв та постiйно вдосконалює роботу з клiєнтами, що виражається в нових методах донесення книги споживачу, у вдосконаленні процесу доставки та виконаннi найвибагливiших замовлень. В нашому видавництві виходить друком 15-20 нових книг в місяць.

Компанiя працює з широким асортиментом лiтератури майже всiх найбільших видавництв України, і за рахунок книгообміну може пропонувати видавничі ціни споживачам.

2. Аналіз наукової літератури

Аналіз сучасного наукового документального потоку, зроблений на основі офіційних статистичних даних Книжкової палати України, показав, що за останнє десятиріччя загальний стан книговидання різко змінився. Особливо істотно процес становлення ринкових відносин вплинув на рівень трудомісткого та складного за змістом наукового книговидання, який істотно знизився. Відомості, що вміщено на сторінках статистичного збірника "Друк України (1991-1996 рр.)", яскраво ілюструють неодноразове фіксоване фаховою пресою падіння обсягу книговидання взагалі й наукового зокрема. Відчутне зменшення обсягу наукового книгодруку відбулося на межі 1993-1994 рр. Якщо за попереднє десятиріччя (80-ті рр.) кількість неперіодичних наукових видань, які щорічно друкувалися на території України, коливалась у межах 1,5-2 тис. одиниць, то в 90-ті рр. їх кількість зменшилася до 500-1 тис. одиниць на рік.

Остаточно завершилась, так би мовити "децентралізація" наукового книговидання, за умов якої "посилюється описовість, структурна та стилістична незакінченість, зменшується увага до теоретико-методологічного рівня запропонованих до друку праць, погіршуються якісні характеристики сучасних наукових видань". Не рідкість, коли, зважаючи на високу вартість, найактуальніші монографії видаються на неякісному папері, у м'якій обкладинці, з неміцним скріпленням аркушів, що відповідно зменшує тривалість їх використання. З метою зменшення аркушевого обсягу (яке безпосередньо впливає на вартість видання), книга друкується невеликим, а отже і незручним для сприйняття змісту шрифтом.

Охарактеризований стан наукового книговидання в Україні суттєво впливає на формування національного фонду вітчизняних наукових видань, знижуючи його науково-інформаційний потенціал і зменшуючи тривалість використання споживачами сучасної друкованої продукції. Тому першочерговим стає завдання своєчасного доведення до науковців нової інформації. Створення національної системи реферування вітчизняної наукової літератури повинно сприяти вирішенню даної проблеми.

Аналіз випуску наукових видань (книг і брошур) 1994-1997 рр. у межах тематичних розділів, проведений у роботі О. Воскобойнікової-Гузєвої на основі офіційних даних Книжкової палати України, показав, що на сьогодні за сумарною кількістю (за назвами) на першому місці знаходяться видання з суспільно-політичних, соціально-економічних, юридичних наук. Ця тенденція пояснюється впливом процесів активного державотворення, становленням багаторівневої політичної структури суспільства, переосмисленням на нових засадах історичного минулого, розробкою власних шляхів економічного розвитку країни, які безсумнівно, позначаються на тематиці наукових досліджень і з часом узагальнено відбиваються у наукових виданнях.

На другому місці — видання з технічних наук і природничо-наукова література. Це традиційно розвинуті галузі науки України, котрі забезпечують державу конкурентоспроможними розробками й технологіями. Наступними за кількістю зареєстровано видання з медичних, сільськогосподарських, філологічних наук, література з питань освіти, культури, мистецтва.

Результати аналізу основних тенденцій розвитку книговидання наукової літератури в Україні 1996-2006 рр. свідчать, що на фоні зменшення тиражів наукових видань останніми роками відбувається поступове зростання загальної кількості цих видань, розширюється їх тематика, галузеве ранжування відповідає світовим тенденціям збільшення видань соціогуманітарного характеру.

На правах "рукопису" у формальних наукових комунікаціях також циркулюють дисертаційні роботи. Автореферати дисертацій складають вагому частку вітчизняної наукової продукції. У національній системі реферування відображено за 1999 р. — 3741, за 2000 р. — 3724 авторефератів дисертацій. Аналіз цього виду наукової продукції у межах тематичних розділів показав, що найбільша кількість авторефератів припадає на суспільно-політичну, соціально-економічну сферу — 918 (назв), видань з технічних наук — 835, з медичних — 789, природничо-наукової тематики — 626, сільськогосподарських наук — 275, з питань освіти та культури — 232, філологічних наук — 215. Таке ранжування певною мірою відповідає галузевому розподілу й пріоритетності окремих напрямів розвитку наукового знання в Україні.

Наукові журнали — важливий засіб комунікації, головне джерело поширення нової наукової інформації для вчених-дослідників, а журнальні публікації — основний спосіб оперативного представлення результатів наукових досліджень.

Широко відомий факт, що для досягнення високого рівня повноти відображення наукової літератури в РЖ та/або БД з будь-якої галузі знань чи наукової дисципліни перш за все слід забезпечити одержання та використання серіальних видань. Адже статті, що друкуються в цих виданнях, є найбільш мобільним і оперативним видом наукової продукції. У РЖ та БД ВІНІТІ з питань хімії, наук про життя, інформатики число статей з журналів в сумі складає від 65 % до 70 %, ще близько 15-20 % становить кількість статей вміщених у продовжуваних виданнях та збірниках. І тільки 1 % серед публікацій, що реферуються у ВІНІТІ, припадає на книги .

Важливий показник розвитку науки в країні — якість її наукових журналів. Деякі українські періодичні видання мають світове визнання. Про це свідчать дані опубліковані за результатами наукометричних досліджень представництва наукових видань України серед міжнародновизнаних журналів. Відомо, що журнали різняться за ступенем наукової значущості, яку характеризують традиційний престиж, авторитет учених — членів редколегії, а також цитованість праць, опублікованих у цих періодичних виданнях. Переліки найбільш цитованих журналів вміщено в щорічних друкованих у США довідкових виданнях природничо-наукового призначення "Science Citation Index" (SCI), та соціального спрямування "Social Science Citation Index".

Відзначаючи об'єктивність індексів цитування наукової літератури, слід у той же час звернути увагу й на певну тенденційність під час визначення Інститутом наукової інформації (США) переліку журналів, які вважаються найбільш інформативними. В ньому домінує англомовна, переважно американська друкована продукція, а серіальні видання ряду країн a priori вважаються другорядними.

Серед українських журналів до числа найбільш визнаних у світі входять лише видання природничо-наукового профілю. 1990 р. до БД SCI було включено 13 українських журналів (усі вони видавалися Академією наук України): "Доповіді АН України" (серії А і Б), "Кибернетика", "Прикладная механика", "Український фізичний журнал", "Физика низких температур", "Украинский химический журнал", "Теоретическая и экспериментальная химия", "Український біохімічний журнал", "Нейрофизиология", "Фізіологічний журнал", "Экспериментальная онкология", "Цитология и генетика" [133]. 1999 р. Україну в БД SCI було представлено 12 журналами: "Физика низких температур", "Кибернетика и системный анализ", "Прикладная механика", "Порошковая металлургия", "Проблемы прочности", "Геофизический журнал", "Нейрофизиология", "Экспериментальная онкология", "Композиционные и полимерные материалы", "Теоретическая и экспериментальная химия", "Металлофизика и новейшие технологии" (видання НАН України) та "Известия вузов. Радиоэлектроника" (журнал Міносвіти України). У порівнянні з іншими державами колишнього СРСР Україна має краще становище, оскільки на їх частку (крім Росії) припадає лише три журнали у цих БД. Але, слід відзначити, що кількість міжнародно визнаних українських журналів непропорційно низька у порівнянні з Росією та іншими країнами світу, які мають таку ж чисельність населення та схожі історичні традиції.

Кожного року зростає число наукових журналів України. 1991 року проведено дослідження видань наукової, науково-технічної, науково-виробничої спрямованості в галузі природничих, технічних, медичних і аграрних наук (крім журналів науково-популярного та виробничого характеру). Аналіз показав, що всього 1991 р. в Україні виходив 71 науковий журнал. Серед них 44 періодичних видання припадало на долю АН України. Інші журнали випускалися галузевими міністерствами та відомствами України. Найбільша кількість журналів видавалася в Україні в галузі технічних наук — 29 назв, що складало 40,8 % загальної кількості журналів. 19,7 % найменувань припадало на частку біологічних журналів, 11,3 % — медичних, 8,4 % — фізико-математичних, по 5,6 % — на журнали в галузі хімії, сільського господарства та наук про Землю.

Список використаних джерел

1. http://www.nbuv.gov.ua/books

2. Зайченко Н.Я., Сорока М.Б. Український реферативний журнал (методологічні та практичні засади розробки і створення) // Бібл. вісн. — 1999. — № 1. — С. 10-12.

3. Кузнецов И. Н. Учебник по информационно-аналитической работе. — М.: Яуза, 2001

4. Мазур М. Качественная теория информации. — М.: Мир, 1986.

5. Національна система реферування української наукової літератури / НАН України, Нац. б-ка України імені В.І.Вернадського. — К.: НБУВ, 2002. — 209 с.

6. Шейко В.М., Кушнаренко Н.М. Організація та методика науково-дослідної діяльності. — К.: Знання-Прес, 2002

7. Юрский П.О. Информационная аналитика. — С.-Пб.: Нева. 1999