Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Аналіз літературного джерела – М. Скотт «Факторы стоимости: Руководство для менеджеров по выявлению рычагов создания стоимости»

Основу цієї книги становить концепція вартості, який, на думку експертів, має бути стати парадигмою бізнесу наступного сторіччя. Це корисне й дуже докладне практичне керівництво для менеджерів і тих, хто прагне придбати цю професію, що допомагає опанувати такими знаннями й навичками, без яких уже сьогодні закриті шляхи для успішної кар’єри в бізнесі. У книзі детально розбираються все ланки вартісного ланцюжка типової фірми й методи виявлення важелів створення вартості в кожній ланці.

Автор розкриває досвід розвинених країн показує, що єдиною метою, що забезпечує довгострокове й стійке процвітання компанії, є максимізація вартості компанії (тобто багатства акціонерів). Іншими словами, розвиток управлінських технологій переконливо довело, що єдиною метою будь-якого комерційного підприємства є максимізація вартості, створюваної для її власників (акціонерів).

Система управління вартістю бізнесу заснована на виявленні й оптимізації ключових факторів вартості в різних елементах компанії (у компанії в цілому, бізнес-одиницях, регіональних філіях, функціональних підрозділах, бізнес-процесах, інвестиційних проектах і т.д.). Оптимізація ключового фактора вартості означає досягнення такого значення цього фактора, при якому його внесок у вартість компанії (з урахуванням взаємодії з іншими факторами вартості), є м%0ксимальним.

Автор наголошує, що фактором вартості є будь-який фактор, що робить вплив на вартість компанії — від рівня дебіторської заборгованості до рівня мотивації комерційних представників. Фактори вартості бувають внутрішніми (стосовними до самої компанії) і зовнішніми (стосовними до навколишнього середовища компанії); кількісними (що піддаються чисельному виміру) і якісними (чисельному виміру не піддаються); фінансовими (вимірюваними в грошовому вираженні) і нефінансовими (не мають грошового вираження).

Автор розкриває, що для того, щоб побудувати ефективну систему управління вартістю бізнесу, необхідно чітко розуміти, що таке вартість бізнесу і як її можна визначити (або, принаймні, оцінити з достатнім ступенем точності для ефективного керування бізнесом).

Якщо вартість речі являє собою виражену в грошовому еквіваленті цінність речі для її власника (тобто здатність приносити власникові певну користь); то вартість бізнесу визначається здатністю цього бізнесу (тобто його активів, персоналу й т.д.) приносити власникові цього бізнесу грошовий прибуток (точніше, грошові потоки, які власник бізнесу може направити на особисте споживання, створення нового бізнесу, добродійність і т.д.).

Очевидно, що чим більше значними є очікувані в майбутньому чисті грошові потоки, тим більше коштовним для власника є бізнес і тем вище вартість цього бізнесу. Очевидно також, що грошовий потік, отриманий власником бізнесу через рік, є більше коштовним для власника бізнесу, чим грошовий потік, отриманий через п’ять років (тому що протягом  чотирьох років отримані власником гроші можуть перебувати на банківському депозиті й приносити непоганий відсоток, а також з урахуванням неминучої інфляції).

Автор розкриває поняття вартості компанії та вказує, що це — фундаментальна економічна категорія, що визначає основний напрямок розвитку теорії й практики бізнесу в сучасному світі.

Управління вартістю вимагає розуміння й виділення «рушійних сил», тобто тих елементів повсякденних операцій і стратегічних рішень, які сильніше всього впливають на вартість компанії.

Поняття вартості компанії не має на даний момент єдиного, загальноприйнятого визначення й методу її оцінки. Тому розуміння, що є факторами вартості компанії, розмито.

Щоб зрозуміти, які фактори визначають вартість компанії, необхідно, насамперед, розглянути, що розуміється під її вартістю.

Автор вказує, що головним підсумковим критерієм результативності компанії вважається вартість для акціонерів на фондовому ринку, однак вона не може бути використаний як  інструмент ухвалення рішення.

Загальна прибутковість для акціонерів (TSR) більшою мірою  відбиває розбіжність між ринковими очікуваннями й фактичними результатами, ніж самі результати й шляхи, який вони були досягнуті. На цінову динаміку акцій також впливає   стан ринку й галузі в цілому.

У концепції економічної доданої вартості (EVA) виділяється три основні групи рішень: операційні (вплив на операційний прибуток), інвестиційні (вплив на рівень повернення на вкладений капітал), фінансові (вплив на середньозважену ціну капіталу) — тобто EVA допомагає виділити фінансові важелі впливу на вартість. Однак EVA — короткостроковий фінансовий показник, що відбиває ситуацію в теперішньому часі й не дозволяє оцінити можливу ефективність стратегічних рішень.

Автор зазначає, що перспективи вартості компанії визначаються довгостроковою здатністю компанії робити грошовий потік, тобто виміряються за допомогою величини дисконтованого грошового потоку. Цим способом можна оцінити конкретні інвестиційні й стратегічні рішення. Складність даного підходу — у проблемі прогнозування.

Таким чином, жоден  з існуючих підходів, узятий окремо автором, не дає готової відповіді на питання, що є визначальними факторами вартості. Однак узяті в системі вони дають напрямок пошуку.

Фактори вартості компанії — якась змінна, від якої залежить результативність підприємства — є випереджальними індикаторами (на відміну від відстрочених фінансових індикаторів, що відбивають минулі результати).

Фактори вартості можуть бути кількісними і якісними, матеріальними й нематеріальними.

Автор виділяє три основні групи факторів:

1) вимірювані фактори ефективності (рентабельність інвестицій, економічний прибуток, грошовий потік, рівень прибутку, рентабельність оборотного й власного капіталу. питомі витрати на одиницю продукції, продуктивність праці й ін.):

2) внутрішні фактори (фактори вартості окремих активів — запаси, вкладення, борги, стан виробничих потужностей, управлінська команда, бренд, унікальні компетенції, процеси, рівень корпоративної культури, рівень відносин з інвесторами, клієнтами, рівень мотивації, кадровий потенціал і ін.);

3) зовнішні фактори оточення (ринок, конкуренти, законодавство, товари-замінники, технологічний розвиток у галузі й ін.).

Фактори ефективності визначають цілі, їхнє досягнення відбувається шляхом впливу менеджерів на внутрішні фактори, зовнішні фактори необхідно враховувати.

Одиниці виміру факторів вартості компанії — ключові показники діяльності (KPІ). Вони використовуються для створення набору цільових нормативів і наступної оцінки діяльності компанії.

Автор наголошує, що правильне визначення факторів вартості компанії вимагає дотримання трьох принципів:

1) фактори повинні бути прив’язані до створення вартості на всіх рівнях організації:

2) фактори вартості повинні бути виражені як фінансовими, так і операційними KPІ:

3) фактори вартості повинні відбивати як поточну діяльність компанії, так і її довгострокові перспективи.

Процес визначення факторів вартості компанії складається із трьох стадій:

1) розпізнавання (побудова дерева факторів вартості, що виявляє зв’язок оперативних елементів бізнесу із процесом створення вартості);

2) установлення пріоритетів — виявлення факторів, що роблять найбільший вплив на вартість (побудова моделі дисконтованого грошового потоку, за допомогою якої відбувається аналіз чутливості вартості на найменшу зміну кожної обраної змінної й визначення потенціалу кожного фактора вартості);

3) інституціоналізація (введення факторів вартості в набір цільових нормативів діяльності компанії).

Пріоритетність вибраних факторів вартості компанії не є незмінною й вимагає періодичного перегляду.

Фактори, що роблять істотний вплив на вартість компанії й одночасно піддаються впливу менеджерів, є головною сполучною ланкою вартості компанії і її керувань.

У підсумку, автор зазначає, що обставини швидко змінюються й середовище, у якій існують сучасні організації не є постійною. От чому, незважаючи на впровадження керування, спрямованого на створення додаткової цінності в організації, доводиться ще й постійно міняти й модифікувати існуючу систему стратегічного керування з метою відповідності новим умовам.

Сучасним компаніям щодо цього  небагато легше, ніж сучасним людям, які на відміну від компаній не можуть особисто змінити власний генотип у кращу сторону. Проте  , умови існування сучасних компаній ставлять перед ними нелегке завдання, не просто організувати на підприємстві систему створення додаткової цінності, але й надати їй властивості саморегульованості.

Ті організації, яким це вдасться на сьогоднішньому етапі одержують кращу конкурентну перевагу й більшу пристосованість до нових епох у бізнесі. Оскільки частота зміни епох зростає, то хто знає, може вже завтрашній день буде знаменувати нову епоху в певній сфері або в бізнесі в цілому.

Використана література:

  1. Скотт М. Факторы стоимости: Руководство для менеджеров по выявлению рычагов создания стоимости / Пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-бизнес», 2000.