Вступ

Сучасний стан економіки України свідчить про певні реформаційні перетворення й позитивні практичні зрушення. Водночас річні обсяги інвестицій поки що залишаються на низькому рівні через несприятливий інвестиційний клімат, що пояснюється нерозвиненим фондовим ринком та фінансово-кредитною системою, а також низьким рівнем трансформації заощаджень населення в інвестиційні процеси, що призводять до відпливу вітчизняних капіталів за кордон та не сприяє залученню іноземних інвестицій в економіку України.

Сучасна перспектива вимагає акумуляції грошових коштів у реальний сектор економіки та забезпечення інвестиційного потенціалу країни в цілому. Вирішенню проблеми низького інвестиційного потенціалу держави та підвищення подальшого довгострокового розвитку економіки може сприяти ефективне функціонування інститутів спільного інвестування, як суб’єктів фондового ринку країни.

Інвестиції займають важливе місце у економіці будь-якої країни, особливо в сучасних умовах розвитку економіки України. Коли є інвестори, котрі  вкладають свої кошти в основні  чи оборотні фонди, якщо є достатній ринок збуту, то можна ефективно працювати навіть в умовах нестабільної економіки. Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось у центрі уваги економічної думки.

Це обумовлено тим, що інвестиції торкаються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. У сучасних умовах вони виступають найважливішим засобом забезпечення умов виходу з економічної кризи, структурних зрушень у народному господарстві, зростання технічного прогресу, підвищення якісних показників господарської діяльності на мікро — і макрорівнях. Активізація інвестиційного процесу є одним із надійніших механізмів соціально-економічних перетворень.

У забезпеченні виходу економіки з кризового стану і стабільного її розвитку вирішальну роль відіграє науково-обґрунтована інвестиційна політика держави. Саме вона визначає реальні джерела, напрями, структуру інвестицій, здійснює раціональні та ефективні заходи для виконання загальнодержавних, регіональних та місцевих соціально-економічних і технологічних програм, відтворює процеси на макро- й мікроекономічному рівнях. Водночас держава повинна створювати сприятливий інвестиційний клімат з метою ширшого залучення, поряд з внутрішніми, іноземних інвесторів на взаємовигідних засадах.

Проблема інвестицій дуже багатогранна й актуальна як в Україні, так і в усьому світі. Серед українських вчених суттєвий внесок у дослідження теорії інвестиційної діяльності в економіці зробили О.Барановський, Л.Борщ, Б.Буркинський, Т.Вахненко, П.Гайдуцький, А.Гальчинський, В.Геєць, Б.Губський, Ф.Гудкова, В.Коноплицький, І.Лукінов, А.Пересада, С.Реверчук, М.Чумаченко та інші. Питанням управління інвестиційною діяльністю та оцінки її ефективності присвячені роботи закордонних і вітчизняних вчених таких, як М. Портер, Дж. Френсіс, К. Еклунд, В. Лівшиць, В. Косов, М. Волков, М. Герасимчук, Б. Губський, Я. Мелкумов, І. Д’яконова, А. Пересада, В. Хобта та ін.

Метою даної роботи є підвищення ефективності аналізу інвестиційної привабливості та окреслення напрямів її досягнення металургійною галуззю України на міжнародних ринках.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

• вивчити теоретичні та методичні засади оцінки інвестиційної привабливості об’єкта міжнародного інвестування;
• здійснити аналітичний огляд тенденцій світових та вітчизняних тенденцій міжнародного інвестування;
• оцінити та проаналізувати особливості проведення інвестором аналітичної оцінки інвестиційної привабливості в міжнародному середовищі;
• здійснити стратегічний аналіз інвестиційної привабливості металургійної галузі України на міжнародних ринках;
• сформувати стратегію залучення прямих іноземних інвестицій в металургійний комплекс України.

Об’єктом дослідження є процеси міжнародної інвестиційної активності та фактори їх ефективності.

Предметом дослідження є інвестиційна привабливість міжнародної компанії та її аналітична оцінка.

Методологічною основою дослідження стала сукупність загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, серед яких необхідно виділити системний та ситуаційний аналіз, методи формалізації, спостереження, порівняння, синтезу, індукції та дедукції, трендовий, регресійний та кореляційний статистичний аналіз, методи маркетингового дослідження (при аналізі особливостей розвитку злиття і поглинання у фінансовому секторі).

Інформаційною базою дослідження були роботи відомих вітчизняних та іноземних вчених з досліджуваної проблематики, закони України та міжнародні нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у сфері злиття і поглинання, публікації у журналах, статистичні дані Державного комітету статистики та ЮНКТАД, World Steel Association, консалтингових компаній Ernst&Young та PriceWaterhouse Coopers, прес-релізи та повідомлення керівництва металургійних компаній, інформація з мережі Інтернет.

Робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи аналізу інвестиційної привабливості промислового ринку для міжнародних інвесторів

1.1. Поняття та чинники інвестиційної привабливості

На сьогодні інвестиції, як фінансовий інструмент залучення капіталу, є невід’ємною складовою існування сучасного суспільства та домінуючим фактором економічного зростання переважної більшості країн світу. Слід зазначити, що сам процес інвестування спричинений нерівномірністю розподілу фінансових ресурсів як в розрізі світового господарства, так і господарства окремої країни. Тобто, світове суспільство поділено на дві нерівні частини: одна складається з суб’єктів економіки, які мають надлишок капіталу та прагнуть його вигідно вкласти, інша – з осіб, яким, навпаки, не вистачає власних коштів для організації бізнесу, розширення та модернізації виробництва тощо. При цьому необхідно відзначити, що в середині кожної групи існує жорстка конкуренція. Так, потенційні інвестори змагаються за найбільш економічно-вигідний інвестиційний проект, тоді як ті, хто прагне залучити кошти ведуть боротьбу за найкращі умови отримання інвестицій.

Активну учать в конкурентній боротьбі на міжнародному інвестиційному ринку бере й Україна. Адже, вона, як країна, що розвивається, потребує значних фінансових ресурсів для реформування, модернізації та реструктуризації економіки країни загалом та окремих її галузей зокрема [65, c. 12].

Зважаючи на інтернаціоналізацію процесу інвестування, все частіше на заваді реалізації конкретних бізнес ідей стає незнання міжнародних вимог та стандартів, а також відсутність у потенційного інвестора достовірної оперативної інформації про конкретний об’єкт інвестування, зокрема, його основні переваги та недоліки.

В широкому розумінні інвестиційна привабливість – це справедлива кількісна і якісна характеристика зовнішнього і внутрішнього середовища об’єкта потенційно можливого інвестування. [16, c. 124]

Зважаючи на те, що рівень інвестиційної привабливості, як результат комплексної об’єктивної оцінки, значною мірою вливає на процес прийняття рішення як інвестора, так і особи, яка потребує інвестицій, деякі вчені-економісти, пропонують розглядати інвестиційну привабливість в поєднанні з ефективністю інвестицій та інвестиційною діяльністю: «ефективність інвестицій визначає інвестиційну привабливість, а інвестиційна привабливість активність інвестиційної діяльності»[60, c. 34].

Як відомо, інвестор вкладає кошти в конкретний інвестиційний проект, який реалізується на конкретному підприємстві. Тож, фінансові показники бізнес-плану цього проекту та результати аналізу фінансово-економічних процесів на підприємстві є нерозривними для інвестора та мають найбільше значення під час оцінки інвестиційної привабливості.

З огляду на це, ці показники розглядаються більшістю фінансових експертів та вчених як ядро, яке формує інвестиційну привабливості підприємства. Проте, не слід забувати, що підприємство виступає суб’єктом економіки як конкретної держави, так і всього світу, тобто воно так чи інакше реагує на політичну та економічні ситуацію у регіоні, на території якого воно функціонує; на особливості діяльності в галузі, яку представляє; потужність та динамічність ринку, на якому реалізує свою продукцію чи послуги.

Для інвестора важливо, щоб висока привабливість забезпечувалась на всіх етапах прийняття інвестиційних рішень [23]: від вибору країни-реципієнта – до визначення конкретного інвестиційного проекту і навпаки (рис. 1.1).

У зв’язку з цим, більшість дослідників дотримуються думки, що інвестиційна привабливість має розглядатися як багаторівнева система [27].

Тобто, з цієї точки зору, інвестиційна привабливість – це сукупність суб’єктивних та об’єктивний умов, що сприяють або перешкоджають процесу інвестування на макро-, мезо- і мікрорівнях економіки [47].

Зважаючи на комплексність поняття «інвестиційна привабливість», в сучасних умовах розрізняють інвестиційну привабливість країни, регіону, галузі, ринку та підприємства. Тож, сьогодні регулярно презентуються різного роду рейтинги інвестиційної привабливості, які є результатом як відокремленого, так і комплексного аналізу тенденцій розвитку макро-, мезо- і мікрорівнів економіки [64].

В сучасних умовах при аналізі інвестиційної привабливості використовують, переважно, експертно-рейтинговий підхід, саме його в своїй роботі досить широко використовують такі відомі світові рейтингові агентства як Standart&Poors, Moody’s та Fitch IBCA. Алгоритм проведення аналізу є досить універсальний та складається з наступних етапів.

• Визначення чинників (критеріїв), які на думку експертів, формують інвестиційну привабливість та впливають на її рівень.
• Експертна оцінка ступеня значущості кожного з цих чинників або визначення їх вагових коефіцієнтів.
• Підбір показників, які на думку експертів, найбільш повно розкривають чинники (критерії), що формують інвестиційну привабливість. Ці показники можуть бути як рівнозначними, так і нерівнозначними. За умови їх нерівнозначності, проводиться експертний аналіз ступеня значущості кожного з цих показників.
• Проводиться розрахунок всіх необхідних показників, якщо показники неоднорідні їх значення формалізують.
• Отримані результати зводяться в відповідні групи, при цьому, за необхідності, вони коригуються на відповідний ваговий коефіцієнт.
• Отримані результати є поточною оцінкою того чи іншого чинника.
• На наступному етапі можна піти двома шляхами:
• отримані результати, коригуються на відповідні вагові коефіцієнти та зводяться в єдиний інтегральний показник – ранг, значення якого дає нам уявлення про рівень інвестиційної привабливості об’єкта дослідження. Слід зазначити, що в залежності від механізму згортки показників, рангове значення матиме різний вигляд. Тож, необхідною умовою є відповідність цього рангового значення певній рейтинговій шкалі, яка дозволить розшифрувати отриманий числовий результат та зробити відповідні висновки. В даному випадку не проводиться аналіз рівня якості кожного з критеріїв, дослідників цікавить лише остаточний висновок щодо рівня інвестиційної привабливості. Зазвичай, такий механізм використовують для того аби дізнатися поточну ситуацію щодо об’єкта інвестування. Ця методика не передбачає подальший поглиблений аналіз з метою визначення та усунення факторів, що обмежують інвестиційну привабливість об’єкта дослідження .
• визначається рівень якості – ранг кожного критерію, а потім зважаючи на його значимість робиться узагальнений висновок щодо рівня інвестиційної привабливості об’єкта дослідження в цілому. В цьому випадку рейтингова шкала розробляється як для узагальненого значення, так і для кожного критерію окремо. Використання такого механізму дозволяє розкласти інвестиційну привабливість об’єкта дослідження на основні складові та проаналізувати якість кожної з них окремо. Це дає можливість визначити, що саме обмежує подальший розвиток об’єкта та негативно впливає на рівень його інвестиційної привабливості, а також проаналізувати можливі перспективи щодо зміни рівня інвестиційної привабливості.

Отже, в результаті ми отримуємо значення, яке може варіюватися в межах певної шкали. При цьому, основним чином, використовують такі економіко- математичні методи якісного та кількісного аналізу як методи середньої геометричної та її модифікації, відстаней з використанням Евклідової метрики, бінарної композиції, послідовної дихотомії, логічних функцій [47].

При використанні цього підходу різними аналітичними групами основні суперечності виникають на перших чотирьох етапах, адже вибір чинників, показників, які їх характеризують, а також визначення рівня їх значущості має ситуативний характер і значною мірою залежить від кваліфікації та думки експертів.

Основними недоліками цього підходу є:

• Проблема формалізації – будь-яка оцінка має бути виражена кількісно (цифрах, балах, рейтингових таблицях). Це часом досить важко зробити з якісними показниками.
• Проблема узгодженості думки експертів та оцінка її адекватності. Слід зазначити, що чим більше в процесі аналізу використовується показників тим важче узгодити думки експертів.
• Проблема обґрунтування обраних показників, вагових коефіцієнтів, методів згортки тощо.
• Проблема наочності та зрозумілості отриманих результатів.
• Проблема недооцінки об’єкта інвестування, неврахування прихованого потенціалу та можливий сприятливий ефект цільового вкладання коштів.

Для аналізу інвестиційної привабливості в поєднанні з експертно-рейтинговими методами, досить часто використовують параметричний аналіз. Він проводиться шляхом зіставлення конкретного об’єкта інвестування з еталоном чи іншими однорідними об’єктами через певні параметри діяльності. Цей підхід використовують у тому випадку, коли інформація про рівень інвестиційної привабливості потрібна для розробки інвестиційної стратегії [60].

Зручність параметричного аналізу полягає в тому, що він дозволяє більш детально, ніж це можливо за допомогою експертно-рейтингових методів, диференціювати між собою близькі за фінансово-економічними та виробничими показниками об’єкти. Цей підхід можна звести до реалізації наступних етапів:

1. Визначення групи об’єктів, які будуть порівнюватися між собою або з еталоном.
2. Вибір однієї чи декількох ознак, за якими будуть порівнюватись об’єкти.
3. Вибір та обґрунтування методу співставлення.
4. Встановлення обов’язкових умов потенційного інвестора та формування відповідних обмежень.
5. Встановлення обов’язкових умов особи, яка прагне залучити інвестиції, та формування відповідних обмежень.
6. Порівняння об’єктів за обраними ознаками з урахуванням сформованих обмежень.
7. Встановлення рівня інвестиційної привабливості об’єкта як результат порівняння.

Цей підхід є дуже зручним та дієвим, коли необхідно встановити відмінності між однорідними об’єктами в середині невеликої групи. Крім того, його можна використовувати під час дослідження динаміки розвитку об’єкта інвестування.

Основний недолік параметричного аналізу полягає в тому, що чим більша кількість об’єктів, тим складніше їх порівняти. Крім того, як вже зазначалось, на його основі можна проаналізувати лише більш-менш однорідні об’єкти.

1.2. Форми залучення міжнародних інвестицій

Інвестиції як економічна категорія ввійшли у вітчизняну літературу та практику в 90-х роках ХХ століття, коли розпочалася ринкова трансформація суспільства. Проте аналіз джерел дає підстави дійти висновку, що розмаїття трактувань сутності інвестицій свідчить не лише про різні підходи до розкриття їх змісту, а й про незавершеність дослідження з даної проблеми. Фактично на сьогоднішній період відсутня єдина система класифікації інвестицій.

Бланк І.О. оцінює інвестиції як кошти, майнові й інтелектуальні цінності держави юридичних і фізичних осіб, що спрямовуються на створення нових підприємств, реконструкцію й технічне переоснащення діючих, придбання нерухомості, акцій, інших цінних паперів із метою одержання прибутку [9, с. 16].

На думку інших зарубіжних економістів (Т.Г. Морозова, Ю.М. Дурдиєв, В.Ф. Тихонов) «інвестиції – це довгострокове вкладання коштів (грошових, матеріальних), інтелектуальних цінностей всередині країни або закордоном в різні галузі, підприємства, програми, окремі заходи з метою розвитку виробництва, підприємництва, отримання прибутку або інших кінцевих результатів (наприклад, природоохоронних, соціальних та інших)» [66, с. 35].

Варто відзначити те, що інвестиції спрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, а й на інші форми забезпечення розвитку та підвищення ринкової вартості підприємства, що відображається у зростанні суми вкладеного капіталу. Саме на цій меті інвестування зосереджують увагу зарубіжні економісти. Так, Нобелівський лауреат з економіки У. Шарп зокрема зазначає: «У найбільш широкому розумінні слово „інвестувати” означає „розлучитися з грошима сьогодні, щоб одержати більшу їх суму в майбутньому”» [75, с. 13]. Тут інвестиції розглядаються як процес вкладення грошових коштів з метою отримання більшої суми в майбутньому. Це досить вузьке трактування даної економічної категорії, адже інвестування капіталу відбувається не тільки у грошовій, а й в інших формах рухомого та нерухомого майна, нематеріальних активів.

У вітчизняній науці найпоширенішим є розуміння сутності інвестиції як вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. До 1991 року характерною була підміна поняття «інвестицій» поняттям «капітальні вкладення». При цьому капітальні вкладення (інколи інвестиції) аналізувалися в двох аспектах: як економічна категорія і як процес, пов’язаний із рухом грошових коштів.

Першу спробу розмежувати поняття «інвестиції» та «капітальні вкладення» в той період було зроблено М.А. Песселем. Він зазначає, що «…інвестиції – це сукупність одноразових затрат на планомірне розширення відтворення основних фондів і на формування оборотних фондів у мінімальних нескорочених розмірах» [55, с. 30].

Науковець С.Ф. Покропивний вважає, що «інвестиції – це довгострокові вкладення капіталу (грошей) у підприємницьку діяльність з метою отримання певного доходу (прибутку)» [34, с. 245].

Черваньов Д.М. та Нейкова Л.І. стверджують, що «інвестиції як економічна категорія відображають відносини, пов’язані з довгостроковим авансуванням грошових, майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності, в їх основні та обігові фонди, а також у науково-технічний розвиток, якісне вдосконалення виробничої бази та освоєння випуску нових видів продукції від моменту авансування до реального відшкодування й отримання прибутку або соціального ефекту» [83, с. 130].

Єндовицький Д.А. вважає, що інвестиції – це капітал в його матеріальній (майно компанії) і вартісній (джерела ресурсів) формі, що використовується у короткотерміновій чи довготерміновій перспективі з метою отримання економічної вигоди і досягнення соціального ефекту [30,
с. 12].

Досить цікавим, з нашої точки зору, є визначення інвестицій у монографії А.Н. Фоломйова та В.Г. Ревазова, що сформоване на основі аналізу цілей, функцій і особливостей відтворення інвестицій як сукупність визначених засобів у різних формах, що вкладаються для формування комплексної ресурсної бази відтворення товарів та послуг, з метою отримання внаслідок економічного, соціального, науково-технічного й інших ефектів [68, с. 23].

Однак на думку частини українських вчених, економічна природа інвестицій дещо інша, ніж капітальних вкладень. Зокрема, А.А. Пересада стверджує, що «природа інвестицій значно ширша за довготермінове вкладення капіталу в економіку, оскільки інвестиції можуть впроваджуватись у найрізноманітніших формах [57, с. 22].

Найбільш повне й вичерпне визначення інвестицій знайшло своє відображення в Законі України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991 року, де під інвестиціями розуміють усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Це визначення, в цілому, відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процес вкладення ресурсів (благ, майнових й інтелектуальних цінностей) із метою отримання прибутку в майбутньому [2]. Однак це визначення є не зовсім вірним, оскільки:

а) інтелектуальні цінності належать і до майнових цінностей;

б) інвестиції, крім створення прибутку або досягнення соціального ефекту, спрямовуються й на інші форми, які необхідні для розвитку підприємства, підвищення його ринкової вартості, що відображається у збільшенні сум капіталу, що вкладається;

в) необхідно уточнити «об’єкт інвестиційної діяльності».

Посилення процесів глобалізації та регіоналізації, що характеризують сучасний розвиток світової економіки, вимагають більш широкого тлумачення інвестицій, пов’язаних з прискореним науково-технічним розвитком продуктивних сил, посиленням ролі економічних факторів з особливостями формування і використання людського капіталу.

Здійснивши аналіз та підсумовуючи результати досліджень вітчизняних та закордонних вчених-економістів, суть поняття «інвестиції» можна відобразити у такому визначенні: інвестиції – це грошові кошти, цінні папери, рухоме та нерухоме майно, результати інтелектуальної діяльності, інші цінності, які передбачені законодавством, котрі вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, метою яких є отримання прибутку та досягнення позитивних ефектів.

Вінник О.М. виділяє наступні ознаки інвестицій [23, с. 10]:

а) цінності – матеріальні (кошти, рухоме та нерухоме майно) або нематеріальні цінності, в т.ч. об’єкти права інтелектуальної власності (інвестиційні проекти, торгова марка, «ноу-хау», винаходи та ін.), вартість яких може бути виражена в грошовому еквіваленті;

б) об’єкт вкладення – об’єкти господарської діяльності або інших сфер суспільного життя (наука, культура, соціальна сфера тощо);

в) мета вкладення – досягнення певного соціально-економічного ефекту, що зазвичай поєднує задоволення суспільних потреб (у нових товарах, об’єктах – житлових, культури, освіти, охорони здоров’я, духовного життя) та приватних інтересів інвесторів (у задоволенні господарських потреб інвестора, отриманні прибутку, створенні сприятливих умов для праці та відпочинку найманих працівників, що в кінцевому підсумку сприяє підвищенню прибутковості виробництва).

Проаналізувавши літературні джерела, можна говорити про те, що існують істотні розходження щодо класифікації інвестицій та їх ознак. Економісти виділяють кілька основних класифікаційних ознак (від 2 до 15).

У фундаментальному підручнику «Інвестиції» відомих американських економістів У.Ф. Шарпа, Г.Д. Александера, Д.В. Бейлі інвестиції класифікуються на фінансові та реальні. Реальні інвестиції характерні для нерозвинених економік, де вони займають основну частину, в розвинутих економіках більша частина – фінансові інвестиції. У той же час на практиці ці дві форми інвестицій переважно взаємодоповнюють одна одну і не конкурують [75, с. 15].

Професор Вайнріх запропонував наступну класифікацію інвестицій відносно об’єктів їх застосування [59, с. 14]:

а) інвестиції у майно (матеріальні інвестиції) – інвестиції у будівлі, споруди, обладнання, запаси матеріалів;

б) фінансові інвестиції – придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

в) нематеріальні інвестиції – інвестиції у підготовку кадрів, дослідження, рекламу.

У вітчизняній літературі також відсутній єдиний підхід щодо класифікації інвестицій.

В роботі Майорової Т.В. запропоновано розширити класифікацію інвестицій до п’яти ознак [46, с. 7-12]:

1. За об’єктами вкладення засобів (майна): реальні та фінансові інвестиції. Реальні інвестиції вкладаються у реальні активи (матеріальні та нематеріальні), а фінансові – у фінансові інструменти, переважно цінні папери.
2. За характером участі в справах підприємства: прямі та портфельні інвестиції. До прямих інвестицій відносяться такі, що формують більше 10-25% капіталу фірми та дають право на участь в управлінні підприємством. Портфельні інвестиції передбачають лише отримання інвестором дивідендів на акції підприємства або інші цінні папери.
3. За періодом інвестування: короткострокові (до одного року) та довгострокові (більше одного року) інвестиції.
4. За формою власності інвесторів: приватні, державні, іноземні та сумісні.
5. За регіональною ознакою: внутрішні інвестиції, які здійснюють в об’єкти інвестування в межах країни та зовнішні, що здійснюються за межами країни.

Мойсеєнко І.П. поділяє погляди Майорової Т.В. щодо класифікації, та пропонує за періодом інвестування виділяти ще й середньострокові, а також розширити класифікацію за рівнем ризику і виділяє безризикові, низькоризикові, середньоризикові, високоризикові, спекулятивні, що відрізняються ступенем ризику втрати капіталу або очікуваного доходу [48].

Професор Крупка Я.Д. виокремлює наступні класифікаційні ознаки інвестицій: а) види інвестицій, б) форми інвестування, в) об’єкти інвестування, г) суб’єкти інвестування, д) участь в інвестуванні, е) термін інвестування [46, с. 16].

Федоренко В.Г. класифікує інвестиції в об’єкти підприємницької діяльності за об’єктами розміщення коштів, характером участі в інвестуванні, періодом інвестування, формами власності інвесторів, регіональною ознакою [81, с. 10].

Бланк І.А. розширює класифікації попередніх авторів до 15 ознак: об’єкт вкладення капіталу, характер участі в інвестиційному процесі, відтворювальна спрямованість, ступінь залежності від доходів, відношення до підприємства-інвестора, рівень дохідності, період і сумісність здійснення, рівень інвестиційного ризику, форма власності інвестованого капіталу, рівень ліквідності, характер використання капіталу в інвестиційному процесі, регіональна направленість інвестованого капіталу, галузева спрямованість [9, с. 23-28].

На основі узагальнення літературних джерел (В.Г. Федоренко [81, с. 10, 11], А.В. Череп [84, с. 32-36], Т.Д. Тягунська [75, с. 39], В.М. Грідасов [28, с. 22, 23]) можна побудувати розгорнуту класифікацію з уточненням сутності найбільш важливих видів інвестицій (рис. 1.2).

Пропонуємо наступні класифікаційні ознаки: за об’єктами вкладення капіталу;  метою інвестування;  формами власності капіталу, що інвестується; джерелами фінансування інвестиційної діяльності; відтворювальною спрямованістю; територіальною ознакою; періодом здійснення; рівнем інвестиційного ризику; галузями економіки; критерієм спрямованості дій.

Основною ознакою, за якою інвестиції поділяються на форми, є об’єкт вкладення капіталу. За цією ознакою інвестиції поділяються на:

а) реальні чи капіталоутворюючі інвестиції, під якими розуміють вкладення коштів у реальні активи, як матеріальні (будівлі, споруди, обладнання, приріст матеріально-виробничих запасів), так і нематеріальні (ліцензії, патенти, права користування природними ресурсами, «ноу-хау»);

б) фінансові інвестиції, до яких належать вкладення капіталу в розробку проектів, у купівлю акцій, облігацій та інших цінних паперів різних підприємств і установ, випущених державою або приватними юридичними особами.

За ознакою мети інвестування фінансові інвестиції поділяються на стратегічні (коли інвестор вкладає капітал у контрольний пакет акцій із метою здійснення стратегічного управління компанією) та портфельні (коли інвестор має на меті лише приріст суми вкладеного капіталу або отримання поточного доходу) [85, с. 32].

Саме поняття інвестиції означає вкладення капіталу в галузі економіки як всередині країні, так і за її межами [16]. Таким чином, інвестиціями вважаються ті економічні ресурси, які направлені на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов’язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди також треба включити витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в “людський капітал”, які на сучасному етапі розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, тому що на сам кінець результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і головне, основний фактор сучасного економічного розвитку – інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав [15].

В результаті інвестування засобів в економіку збільшуються обсяги виробництва, зростає національний дохід, розвиваються галузі та підприємства, що в найбільшій мірі задовольняють попит на ті чи інші товари та послуги. Отриманий приріст національного доходу частково знову накопичується, відбувається подальше збільшення виробництва, процес повторюється безперервно.

Міжнародні інвестиції використовуються не тільки для освоєння ринку приймаючої країни, а й з метою подальшого виходу на ринки сусідніх до неї країн або цілих регіонів світу. Мотивація таких інвестицій вже тривалий час досліджується, особливо стосовно діяльності американських, японських та західноєвропейських фірм у Латинській Америці, Азії, Африці.

Проте потенціал такого плану маркетингової мотивації західних фірм у країнах Східної Європи та СНД до останнього часу не оцінено. А цей потенціал є значним, що обумовлено схожістю ключових середовищних характеристик цих країн внаслідок їхнього тривалого взаємопов’язаного економічного розвитку. Зокрема, спостерігається висока кореляція інвестиційної активності іноземних фірм в Україні [72-73].

Головним суб’єктом міжнародної підприємницької інвестиційної діяльності є транснаціональні корпорації (ТНК). Схему класифікації інвестиційних стратегій входження відображено на рис. 1.2 [64; 65]. 

До інвестиційних стратегій зараховано всі стратегії, що передбачають створення за кордоном виробничих чи складальних потужностей ТНК, тобто інвестування матеріальних активів. Залежно від рівня контролю ТНК за інвестиціями виділено стратегії з повним та частковим контролем.

Деякі автори виділяють “змішані” та “замасковані” стратегії. Змішані стратегії поєднують риси кількох груп (наприклад, метою інвестицій у сервісну мережу може бути підтримка експорту, а ліцензування сприяє збуту філіалу-постачальника).

Продовженням ідеї комбінування є замасковані стратегії, що за декларованої належності до однієї групи при детальнішому аналізі виявляють риси, притаманні зовсім іншій стратегії (табл. 1.1) [37; 48; 63].

Таблиця 1.1

“Замасковані” інвестиційні стратегії транснаціональних корпорацій

		Реальні
		Експортні стратегії	Контрактні стратегії	Інвестиційні стратегії
Декларовані	Експортні			Експортно-інвестиційні: Продаж обладнання, сировини чи напівфабрикатів власному філіалу за заниженими цінами (замаскована інвестиція у філіал)
	Контрактні стратегії			Контрактно-інвестиційні: Надання за заниженими цінами  обладнання для розвитку виробництва в межах ліцензійного/ франчайзингового договору
	Інвестиційні стратегії	Інвестиційно-експортні, або ж експорторозширюючі інвестиції: 1) «портал” для замаскованого експорту та обходження торговельних обмежень: 2) Продаж (часто — за завищеними цінами) комплектуючих та сировини (не завжди якісних) чи обладнання (часто — застарілого) під виглядом інвестиції (для ТНК по суті — варіант необмеженої амортизації чи викачування коштів).	Інвестиційно-контрактні: Інвестиції у розвиток ліцензованого виробництва, виражені у нематеріальних активах (спосіб без особливих реальних капіталовкладень взяти під контроль місцеве підприємств, або — при завищених цінах — викачати з нього кошти)	“Чисті” інвестиційні стратегії

Замасковані стратегії особливо поширені у слабо розвинутих і трансформаційних економіках, у тому числі в Україні.

Співставлення декларованого та реального типів застосовуваних стратегій дозволило виділити (на додаток до 3 “чистих”) 6 можливих “замаскованих” стратегій. Важливо відзначити, що лівий нижній кут таблиці (стратегії з переважанням ризику декларованого компонента) відображає можливості трансферту коштів у материнську компанію, а правий верхній (стратегії з переважанням ризику реального компонента) – можливості прихованого “субсидування” місцевого філіалу. Таким чином, поєднання відповідних комбінацій “декларованого” та “реального” підходів дозволяє сучасним ТНК обходити практично будь-які урядові обмеження.

Аналіз практичного досвіду сучасних ТНК дозволив виділити чотири підходи до вибору стратегії транснаціоналізації: традиційний, обережний, алгоритмічний та варіантний. Суть традиційного підходу полягає у використанні на всіх ринках однієї «традиційної» стратегії. Обережний підхід базується на правилі мінімізації ризику, алгоритмічний трактує альтернативні стратегії як послідовні (а не взаємовиключні) етапи експансії, а суть варіантного підходу полягає у порівнянні можливих варіантів та виборі оптимального з точки зору довгострокових перспектив компанії. Найперспективнішим визнано варіантний підхід, для усунення основного недоліку якого – надмірної ускладненості та відсутності точних кількісних критеріїв оцінки – запропоновано економіко-математичну модель, що базується на оптимізації зваженої суми оцінок різних стратегій.

Останнім часом відомі фінансові періодичні видання досить часто публікують інформацію про злиття чи поглинання компаній у різних сферах бізнесу. Залежно від розмірів компаній-учасників цих угод, їх вартості та ринкового впливу інформація про злиття та поглинання може зумовити різні резонанс і реакцію як у бізнес-колах, так і на фондовому ринку.

Сьогодні практика укладання угод про злиття чи поглинання компаній поширилась і на український бізнес. Це зумовило зростання інтересу до цієї проблеми з боку фінансових аналітиків, менеджерів компаній та інших фахівців. У найбільш поширеному розумінні злиття чи поглинання (mergers and acquisitions) є одним із додаткових способів укрупнення бізнесу, розширення компанією своєї діяльності та сфер впливу на окремому ринку [15].

Злиття чи поглинання, як угоди щодо придбання одних компаній іншими, в різні часи, незалежно від країни, привертали до себе увагу, породжували тривалі дискусії, обговорення та прогнози у фінансових колах. Це пов’язано з тим, що здійснювались вони у переважній більшості між відомими компаніями, які до того ж були конкурентами. Залежно від мети та налаштованості компанії-ініціатора такі альянси з конкурентами мають дружній чи ворожий характер.

У відповідності з закордонними підходами злиття розглядається як об’єднання товариств, результатом якого є утворення нової корпорації або приєднання одного із них до іншого (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Тлумачення терміну злиття в зарубіжній науковій літературі

Джерело	Визначення поняття
Боумен К. [12]	об’єднання акціонерів в рамках нової організації, ресурси якої вони ділять між собою
Гохан П.А. [26]	об’єднання різних за розмірами компаній при якому одна компанія приєднується до іншої
Депамфилис Д. [30]	об’єднання двох компаній, в результаті якого лише одна з них зберігається як юридична особа
Рид С., Лажу А. [66]	злиття відбувається тоді, коли одна корпорація з’єднується з іншою і розчиняється в ній
Галанов В.А .[23]	це процес об’єднання двох або декількох акціонерних товариств, результатом якого є створення нового акціонерного товариства, якому передаються всі права і обов’язки акціонерних товариств, що об’єднуються з одночасним припиненням їх діяльності
Мильнер Б., Лиис Ф. [53]	реорганізація, яка відбувається шляхом придбання майна або майнових прав іншої компанії
Чечетов М.В. [43]	це виникнення нового товариства правонаступника з передачею йому згідно з передавальними актами всіх прав та обов’язків двох або більше товариств і припиненням їх діяльності
Велика економічна енциклопедія [10]	об’єднання, яке за звичай носить добровільний характер. Майно та діяльність двох або декількох компаній для створення нової компанії або для поглинання цих компаній однією з них.

В більшості зарубіжних видань не розмежовується поняття злиття та поглинання. Дуже часто формулювання замінюють одне одне.

До таких, що найчастіше зустрічаються ототожнень відносять: злиття та поглинання, злиття та приєднання, поглинання та приєднання (табл. 1.3). Іноземні автори не прагнуть до ідеалізації чистоти категорій економічної науки і тому не чітко розмежовують поняття злиття та поглинання.

Таблиця 1.3

Тлумачення терміну поглинання в зарубіжній науковій літературі

Джерело	Визначення поняття
Гохан П.А. [26]	Вороже злиття
Депамфилис Д. [30]	Відбувається, коли одна компанія стає основним власником та набуває контроль над іншою компанією, її дочірньою фірмою або окремими активами, наприклад виробничим підприємством
Рид С., Лажу А. [66]	Це процес, що передбачає, що активи або акції корпорації стають власністю покупця
Галанов В.А .[23]	Це встановлення контролю над акціонерним товариством (шляхом викупу його акцій)
Господарський Кодекс [1]	Припинення акціонерного товариства з передачею ним згідно з передавальним актом усіх його прав та обов’язків іншому акціонерному товариству-правонаступнику
Владимирова И.Г. [21]	Отримання однією компанією контролю над іншою, управління нею з набуттям абсолютного або часткового права власності на неї. Поглинання часто здійснюється шляхом купівлі всіх акцій підприємства на біржі, що означає придбання даного підприємства.

Отже, злиття слід розуміти як об’єднання двох або декількох юридичних осіб, в результаті якого створюється нова юридична особа з активами та зобов’язаннями об’єднаних юридичних осіб, при цьому юридичні особи, що раніше функціонували, припиняють існування.

Поглинання – це об’єднання двох або декількох юридичних осіб, при якому зберігається одна (поглинаюча) юридична особа, до якого переходять активи та зобов’язання поглинає юридичних осіб, при цьому, юридичні особи, що поглинаються, або припиняють своє існування, або контролюються шляхом володіння контрольним пакетом акцій або часткою капіталу.

Значна кількість великих угод зі злиття і поглинання має транснаціональний характер і в зв’язку з цим часто здійснюється відповідно до міжнародно-правових норм і звичаїв.

Перші хвилі угод про злиття компаній мали місце ще в ХІХ ст. і зумовили процеси горизонтальної інтеграції компаній-учасників та появу потужних монополій в індустріальній економіці. Характерною особливістю моделей злиття чи поглинання у цей період був множинний характер укладених між компаніями угод. Так, у 75% укладених угод учасниками в середньому були п’ять компаній, а в решті – більше десяти компаній. Створення монополістичних гігантів у різних галузях не могло лишатися непомітним, тому розпочалась активна робота законодавчих органів ряду країн із вдосконалення існуючого та розробки нового антимонопольного законодавства [12, c. 48].

Введення обмежень на деякий час зменшило кількість укладених угод і створених альянсів між компаніями-конкурентами. Однак із часом, а саме у 30-х роках ХХ ст., бізнес пристосувався до нових умов, і процес злиття чи поглинання компаній перейшов до іншого етапу свого розвитку – створення олігополістичних альянсів шляхом диверсифікації та вертикального злиття.

Якісно новим етапом розвитку процесу злиття чи поглинання стали 70-ті роки минулого століття, коли почали створюватися альянси конгломератного типу між компаніями різних галузей економіки [14, c. 102].

Зауважимо, що практично всі укладені угоди про злиття компаній характеризувались взаємною заінтересованістю учасників, тобто мали дружній характер. Починаючи з 80-90-х років характер угод про злиття та поглинання змінився: виникає тенденція ворожих поглинань та укладення угод із чітким стратегічним розрахунком отримати синергічний ефект від нового бізнес-альянсу.

Сьогодні феномен злиття та поглинання перейшов до нового етапу розвитку, характерними ознаками якого є злиття транснаціональних корпорацій, тобто підвищення рівня концентрації бізнес-альянсів у світовому масштабі.

1.3. Модель узгодження економічних інтересів суб’єктів при залученні інвестицій

Так як, рівень ефективності інвестицій при прийнятті рішення щодо інвестування має вирішальне значення для інвестора, а обсяг інвестицій та умови, на яких вони надаються, є дуже важливими для особи, яка прагне їх залучити, можна зробити висновок, що інвестиційна привабливість – це результат узгодження інтересів учасників інвестиційного процесу. (рис. 1.3).

При цьому, ефективність інвестицій – слід розглядати як підприємницький прибуток суб’єкта економіки, який прагне залучити капітал. Зокрема, він включає винагороду за ризик та підприємницький талант [16]. Ефективність інвестиційної діяльності – це підприємницький прибуток інвестора. Основна різниця між цими двома поняттями полягає в тому, що інвестора цікавить максимальне примноження власного капіталу за якомога нижчого ризику, переважно, в короткостроковій перспективі (чим більший період реалізації інвестиційного проекту тим вищий для інвестора ризик). В свою чергу особа, що прагне залучити інвестиції, перш за все, розглядає їх у довгостроковій перспективі. Для неї реалізація інвестиційного проекту є лише одним з заходів посилення своїх конкурентних переваг та підвищення ефективності використання ресурсів.

Отже, значною мірою, суперечливий статус поняття «інвестиційна привабливість» пояснюється тим, що кожен з учасників процесу інвестування вкладає в інвестиційну привабливість свій зміст та розуміє його по-своєму.

Інші складності аналізу інвестиційної привабливості пов’язані з визначенням та аналізом чинників зовнішнього середовища, які можуть вплинути на рівень інвестиційної привабливості.

Як же було визначено, злиття і поглинання стають все більш поширеною та масштабною формою міжнародного інвестування, тому розглянемо основні мотиви укладання цих угод. Можна виділити кілька основних мотивів укладання угод зі злиття й поглинання в металургійній галузі. Серед них прагнення підвищити якість й ефективність керування посідає не останнє місце. Зазвичай поглинаються менш ефективні й погано керовані компанії. Причиною поглинання більш успішних компаній можна назвати усунення потенційно сильного конкурента на ринку.

Досить поширеним є податковий мотив. Компанія, що поглинає, може мати істотні податкові пільги. Ваговим аргументом для укладання таких угод є прагнення диверсифікувати великі фінансові потоки і знизити ризики фінансових втрат..

Можливість використання надлишкових ресурсів також є вагомим чинником при укладенні згаданих угод.

Такий мотив поглинань, як asset-stripping (покупка компанії для подальшого розпродажу її по частинах з метою отримання прибутку) за рахунок більш високої ліквідаційної вартості компанії у порівнянні з ринковою, також часто зустрічається на практиці [40, c. 14].

Існують і особисті мотиви менеджменту: ці мотиви злиттів і поглинань виникають тоді, коли мотивація вищого менеджменту більш тісно пов’язана з масштабами, ніж із результатами діяльності компанії. Природно, що великою компанією керувати складніше, ніж малою або середньою, але завжди виникає питання компенсації за складність управління.

Стратегічні аспекти є основними для прийняття управлінських рішень про злиття або поглинання. Вміння пристосовуватися до макроекономічних умов та потребам клієнтів, що постійно змінюються і ускладнюються, є умова виживання та розвитку бізнесу. Очевидно, що якщо компанія не розширює масштаби своєї діяльності та / або не пристосовується до постійно мінливих зовнішніх умов, то вона ставить своє майбутнє під сумнів.

Прагнення до росту в багатьох випадках посилюється під впливом підприємців створити і розвинути той чи інший бізнес. Розмір ділового іміджу в багатьох випадках прирівнюється до сильної сторони бізнесу, домінування на ринку, стабільності доходів, економії масштабу, здатності залучити хороших менеджерів. Для компаній із зовнішніми акціонерами характерним є вимоги до зростання дивідендів та прибутковості в розрахунку на акцію. Ці питання знаходять відображення у стратегії, яка формується під впливом, як зовнішніх умов, так і внутрішніх факторів. Однією із стратегічних опцій є злиття або поглинання [40, c. 16].

Органічний ріст, чи зростання за рахунок внутрішньофірмових ресурсів, виражається в тому, що компанія поступово підвищує розмір доходів за рахунок поліпшення становища на ринку шляхом успішного просування продуктів і послуг, підвищення ефективності виробництва і збільшення обсягу продажів. Здатність компанії домогтися довгострокового органічного росту визначається здатністю менеджерів до розробки та реалізації дієвої стратегії розвитку бізнесу. Органічний ріст дозволяє підтримувати стиль управління та корпоративну культуру і цінності. У великому числі випадків він має свої переваги, тому що спирається на досвід сформованої команди менеджерів, визнаної акціонерами, так і на знання ринку і відпрацювання організацією роботи і стилю ведення бізнесу.

Тим не менш, можливості для органічного росту мають свої межі. Наприклад, нові ринки можуть виявитися недоступними через недосконалість технологій, неможливості виходу на міжнародну арену, невідомості торгової марки, брак розуміння нових ринків. Крім того, внутрішні ресурси можуть виявитися недостатніми для того, щоб швидко прореагувати на нові можливості або проблемні аспекти. Тому розумним рішенням може стати злиття або поглинання, яке дасть змогу придбати необхідні знання, технологію або частку на ринку. За рахунок поглинання можна забезпечити швидкий доступ на нові ринки, розширити діапазон вироблених товарів і послуг, що надаються, досягти такого розміру, коли економія масштабу стає суттєвою для даного ділового підприємства [44, c. 42].

Звичайно, можливі й проблеми, викликані зіткненням корпоративних культур, фінансовими ризиками та іншими проблемами поглинаючої компанії.

Для того щоб поглинання було успішним, необхідно, щоб були ретельно розроблені і грамотно застосовані:

• стратегічні підходи на основі формалізованого стратегічного мислення;
• порядок вибору, вибір і аналіз мети поглинання;
• фінансове і організаційне структурування угоди;
• процедури і порядок управління після завершення угоди, а також процес інтеграції поглинається компанії.

Перед тим, як приступити до докладного розгляду злиттів і поглинань, представляється доцільним коротко описати такий вид міжнародного інвестування, як стратегічний альянс. Стратегічний альянс, або угоду про кооперацію, може приймати різні форми, такі як [5]:

• спільні підприємства, створені для здійснення певних проектів;
• інвестиції в компанії, вписуються у технологічні ланцюжки бізнесу;
• ліцензійні угоди, коли компанія, що володіє певною технологією в одній країні, дає ліцензію компанії, що володіє великою часткою ринку в іншій країні.

Причини, що спонукають до створення стратегічних альянсів, дуже різні і часом включають комбінацію різних факторів. В узагальненому вигляді ці причини зводяться до наступного:

• потреба в об’єднанні зусиль та ресурсів на НДДКР;
• необхідність залучити додатковий капітал;
• вирішення завдання залучення команди менеджерів з досвідом реалізації певних проектів;
• надання можливості малої компанії використовувати управлінський досвід і місце на ринку більш великої компанії.

Стратегія злиття або поглинання формується на основі загальної стратегії розвитку компанії. На самому вищому рівні оцінюється, наскільки розглядуване злиття або поглинання відповідає місії та цілям організації, наскільки вписується в загальну стратегію компанії і як органічно може ввійти в план заходів щодо реалізації стратегії. У найбільш загальному вигляді процес прийняття рішень про злиття та поглинання можна розглянути, виходячи з порівняння типових розділів стратегічного плану з можливістю злиття або поглинання (табл. 1.4). [55]

Таблиця 1.4

Питання злиття або поглинання в процесі реалізації типового стратегічного плану

Типовий зміст стратегічного плану	Питання злиття або поглинання
1	2
Місія (головна мета існування організації)	Наскільки пропоноване злиття або поглинання відповідає місії організації?
Цілі (фінансові, розмір біз-несу, ефективність, якість)	Яким чином пропоноване злиття або поглинан-ня буде сприяти здійсненню цілей організації?
Макроекономічні тенденції та передумови розвитку ринку	Наскільки макроекономічні тенденції (включаючи державне регулювання), можливості ринку будуть адекватні для проведення злиття або поглинання?
Оцінка конкурентоспроможності організації	Наскільки злиття або поглинання підвищить конкурентоспроможність організації? Як зміцняться сильні сторони, чи вдасться вирішити проблемні аспекти?
Оцінка можливостей розвитку	Яким чином злиття або поглинання сприятиме оптимальному використанню можливостей розвитку? Чи вдасться знівелювати загрози?
Стратегії по основних сегментах ринку	Яке вплив злиття або поглинання на позицію компанії у всіх сегментах ринку надасть злиття або поглинання?
Стратегічні завдання за осно-вними видами діяльності	Чи будуть досягнуті необхідні результати за основними видами діяльності?

Продовження табл. 1.4

1	2
Плани заходів з реалізації ос-новних стратегічних завдань	Наскільки злиття або поглинання буде сприяти реалізації планів заходів?
Очікувані фінансові результати	Наскільки злиття або поглинання буде сприяти досягненню встановлених показників?

Процес злиття і поглинання складається з шести етапів. Перші три етапи являють собою процес планування злиття та поглинання, проведення аналітичної роботи по потенційному об’єкту злиття або поглинання, переговори про можливе злиття або угоду та підготовка і підписання відповідної угоди. Другі три етапи – практична реалізація проекту.

Розробка стратегії злиття або поглинання є відображенням загальної стратегії компанії, що передбачає оцінку становища компанії на ринку, аналіз сильних і слабких сторін, розгляд можливостей та загроз для розвитку бізнесу, аналіз конкурентів.

Важливим аспектом першого та другого етапу процесу злиття і поглинання є вивчення кредитних рейтингів, тому, з нашої точки зору, необхідно приділити увагу цьому питанню. Рейтинг (від англ. “rating“ – оцінка) є процедурою оцінки особи, підприємства або держави. Рейтинг рівнозначний оцінці платоспроможності боржника. Для надання такої оцінки використовуються певні показники, які розраховуються за допомогою власних критеріїв («надання внутрішньокорпоративних рейтингів»; підхід IRB «Базель ІІ») або ж рейтингових агентств («зовнішній рейтинг») [46, c. 310].

Кредитний рейтинг може присвоюватися як окремим борговим інструментам так і їх емітентам (позичальникам). Таким чином, кредитний рейтинг – це умовне вираження кредитоспроможності позичальника в цілому (рейтинг позичальника) або його окремих боргових інструментів (рейтинг боргового зобов’язання). Кредитний рейтинг складається не лише з поточної оцінки класу надійності, але і з прогнозу рейтингового агентства на майбутнє. Прогноз кредитного рейтингу (позитивний, стабільний, негативний чи в розвитку) є коментарем щодо переважних тенденцій, які впливають на кредитний рейтинг з погляду його можливих (але не обов’язкових) майбутніх змін. Окрім детальної градації за ступенем кредитного ризику, рейтингові шкали також дозволяють розподілити всі боргові зобов’язання на дві основні категорії: інвестиційний та спекулятивний рівні .

Зрозуміло, що зобов’язання інвестиційного рівня мають вищу надійність, а отже, й вищу ринкову вартість ніж зобов’язання зі спекулятивним рейтингом.

На активному, розвиненому фондовому ринку, на якому існує багато альтернативних варіантів інвестування, в переважній більшості випадків виконується правило: чим нижчий кредитний рейтинг боргового зобов’язання, тим більшу премію за ризик (вищу дохідність) вимагатиме інвестор. Таким чином, емітент боргового зобов’язання зацікавлений в отриманні якнайвищого кредитного рейтингу, оскільки високий кредитний рейтинг дозволяє зменшити витрати на залучення кредитних ресурсів.

Визначення рівню кредитного рейтингу здійснюється на основі спеціально розробленої методології з урахуванням вимог чинного законодавства та міжнародних стандартів. В будь-якому випадку, присвоєний кредитний рейтинг не є рекомендацією щодо будь-яких форм кредитування об’єкту рейтингування чи купівлі або продажу його цінних паперів. Агентство не виступає гарантом та не несе відповідальність за жодним борговим зобов’язанням об’єкта рейтингування.

Існує три найбільших рейтингових агентства “Moody’s“, “Standard & Poor’s“ та “Fitch“, які, за різними оцінками, володіють 85 % світового ринку рейтингового оцінювання та відповідних консалтингових послуг. Наступна таблиця надає огляд типових показників згаданих компаній (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Огляд типових показників для встановлення кредитного рейтингу агентствами “Moody’s“, “Standard & Poor’s“ та “Fitch“

Категорія	Moody’s	Standard & Poor’s	Fitch
Довгострокові рейтинги
Вища категорія	Ааа	ААА	ААА
Висока категорія	Аа1, Аа2, Аа3	АА+, АА, АА-	АА+, АА, АА-
Підвищена середня категорія	А1, А2, А3	А+, А, А-	А+, А, А-
Середня категорія	Ваа1, Ваа2, Ваа3	ВВВ+, ВВВ, ВВВ-	ВВВ+, ВВВ, ВВВ-
Спекулятивний клас
Категорія, в якій ризик перева-жає інвестиційні компоненти (категорія низького ризику)	Ва1, Ва2, Ва3	ВВ+, ВВ, ВВ-	ВВ+, ВВ, ВВ-
Категорія середнього ризику	В1, В2, В3	В+, В, В-	В+, В, В-
Категорія високого ризику, низька якість вимоги, велика за-гроза прострочення (у Moody’s – прострочення вже наступило)	Саа(1-3), Са, С	ССС, СС-	ССС, СС, С
Прострочені вимоги (у Fitch – різні очікування щодо часток повернення)	—	SD (Selective defolt)/ D (Defolt)	DDD, DD, D
Короткострокові рейтинги
Найвищий рівень виконання зобов’язань	B1	А1	F1
Високий рівень виконання зобов’язань	B2	А2	F2
Достатній рівень виконання зобов’язань	B3	А3	F3
Емітенти не попадають в жодну з категорій (у S&D: B – спекуля-тивні компоненти, С – можливе прострочення, D – прострочен-ня; у Fitch як і у S&D, окрім RD – дефолт інших емітованих паперів	NP	B, C, D	B, C, RD, D

На основі виявлених характеристик компанії-об’єкта поглинання результати проведеного аналізу порівнюють зі стратегічними цілями компанії покупця на предмет відповідності цим цілям. Порівняння проводиться як на рівні місії і цілей, так і на рівні плану заходів щодо реалізації стратегії, як зазначалося вище.

Результатом проведеної роботи є план заходів щодо реалізації стратегії поглинання. Цей план – складова частина плану заходів щодо реалізації загальнокорпоративної стратегії. Даним документом визначається перелік необхідних заходів, графік їх виконання, необхідні ресурси.

Стандартні параметри аналізу конкурентів включають оцінку стратегії, продуктового ряду, клієнтської бази та ринків, технологій доставки продукції. За результатами формування загально корпоративної стратегії формуються цілі злиття або поглинання. Якщо передбачається вихід на нові ринки, то потрібно врахувати на ступні фактори [55]:

• співвідношення ризику та прибутковості;
• цілі розвитку бізнесу, основні області, в яких ведеться і буде вестися бізнес, спеціалізація та імідж організації;
• вимоги до величини власного капіталу і до показників достатності капіталу (при виході на міжнародні ринки слід враховувати і вимоги регулюючих органів країн, де передбачається вести бізнес);
• законодавча і нормативна база;
• конкуренція на національному та міжнародних ринках;
• макроекономічні параметри та умови;
• маркетингове дослідження найбільш важливих для бізнесу клієнтських груп.

Стратегія виходу на новий ринок має бути розроблена і здійснюватися на основі ретельного опрацювання можливих варіантів розвитку. В якості першої альтернативи практики розглядають варіант «а що буде, якщо нічого не міняти?».

Стратегічний рівень передбачає вибір об’єкта для злиття або поглинання, якому передує ретельний і багатоваріантних аналіз варіантів реалізації стратегії розвитку. Банком-покупцем проводиться оцінка своїх стратегічних намірів і визначається оптимальний зв’язку з бізнесом приєднуємося компанії, після чого вибирається стратегія приєднання.

Стратегічні наміри можна розділити на:

• симбіоз;
• адсорбцію;
• збереження статусу.

Симбіоз – взаємопроникнення двох структур: це може бути обмін великими пакетами акцій, що веде до об’єднання низки операцій на фінансових ринках, взаємодоповнення продуктового ряду і т.п.

Адсорбція – повне злиття або поглинання (це означає, що з двох що вступили в угоду структур на ринку залишається тільки одна). При поглинанні можливо збереження статусу (мається на увазі формальний статус організації).

Типи злиття з точки зору зв’язку з бізнесом можна поділити на:

• конгломерат (припускає об’єднання різних видів бізнесу при збереженні певної самостійності);
• вертикальну інтеграцію (злиття різних видів бізнесу);
• горизонтальну інтеграцію (об’єднання корпоративних структур);

Використовувана стратегія може бути:

• агресивною;
• захисною;
• наглядовою.

Під час підготовки до підписання угод зі злиття або поглинання невід’ємним елементом є оцінка вартості компанії. На практиці паралельно використовуються кілька способів оцінки. Результати таких оцінок використовують для визначення дійсної вартості компанії. Найбільш пріоритетним є метод Due Dіlіgence, що дозволяє потенційним покупцям провести якісну перевірку підприємства, яке вони купують. Всі зацікавлені в купівлі під час Due Dіlіgence отримують доступ до стандартизованого набору даних.

Зокрема, у рамках Due Dіlіgence, як правило, для перевірки надаються: загальні відомості про компанію: виписка про реєстрацію, статут, відомості про керівників, структура компанії, залежні компанії тощо; відомості про майновий стан і зобов’язання компанії: перелік всіх матеріальних і нематеріальних активів, інформація про наявних коротко-, середньо- і довгострокових зобов’язань (із вказівкою боржників і кредиторів, процентної ставки, строків платежу), взаємні зобов’язання в рамках компанії тощо; бухгалтерська звітність: річні й квартальні баланси, звіт про прибутки й збитки, аудиторський висновок тощо; існуючі угоди з колективом і профспілками в рамках трудового законодавства, пенсійного забезпечення тощо; інші договірні зобов’язання й права: договори в рамках компанії, орендні договори, угоди із клієнтами й постачальниками тощо; відомості про можливі юридичні процеси (цивільні, трудові, податкові, адміністративні тощо) [42, c. 11].

Як правило, перевірка дійсності наданих у рамках Due Dіlіgence відомостей, а також обґрунтованості передбачуваної ціни купівлі підприємства проводиться покупцем із залученням різних консультантів, зазвичай у вигляді юридичних фірм. Юристи, котрі беруть участь у підготовці до укладання угоди купівлі-продажу компанії, як правило, займаються оптимізацією юридичних і податкових аспектів угоди, що безпосередньо впливає на її вартість [31, c. 354].

На жаль, не завжди результати укладених угод свідчать про ефективність і доцільність здійсненого злиття чи поглинання. Дослідження доводять, що кількість невдалих угод становить близько 60% загальної кількості. Основною причиною цього є те, що отримані в результаті злиття компаній доходи не покривають всіх витрат процесу об’єднання (наприклад, придбання акцій, викуп зобов’язань тощо). Негативні наслідки угод про злиття чи поглинання зумовлені не лише фінансовими втратами, а й зниженням ефективності системи управління об’єднаної компанії.

Однак, на думку фахівців, більшість негативних результатів укладених угод пов’язана з низькою якістю підготовки та проведення інтеграції. Так, до основних передумов успіху угод про злиття чи поглинання компаній належать:

• обґрунтованість вибору об’єкта злиття чи поглинання;
• ідентифікація можливостей досягнення синергічного ефекту від об’єднання (для цього проводиться due diligence – розкриття детальної інформації про фінансову модель компанії-претендента, здійснення початкової оцінки її вартості);
• визначення факторів створення майбутньої вартості інтегрованої компанії;
• формулювання основних принципів інтеграції.

Крім того, для досягнення максимального ефекту та отримання вигоди від угоди про злиття чи поглинання слід вивчити кращий зарубіжний і вітчизняний досвід укладених угод. Так, успіх більшості угод про злиття чи поглинання серед американських компаній зумовлюється зростанням фондового ринку США в останні десятиріччя минулого століття. Це дозволило компаніям акумулювати достатні фінансові ресурси та спрямувати їх на придбання акцій інших компаній галузі.

Розділ 2. Стратегічний аналіз інвестиційної привабливості металургійної галузі України для міжнародних інвесторів

2.1. Дослідження ринку металургійної продукції світу та України

Розвиток і розміщення металургійної промисловості залежить від наявності сировини і палива та попиту на метал. Основна частина металургійних заводів, що випускають чорні метали, розміщується біля вугільних басейнів або в районах залягання залізних руд. Виділяються металургійні райони на базі паливних ресурсів (Рур, Пітсбург, Донбас, Кузбас, Сілезія), або рудних залягань (Лотарингія, Кривий Ріг, Урал, КМА).

Освоєння нових родовищ залізної руди і палива супроводжується розвитком на їх території чорної металургії (Індія, Бразилія, Китай). Однак на розміщення заводів все більший вплив має транспортний фактор і кон’юнктура ринку. Завдяки постійно покращуваній інфраструктурі перевезень та підвищенню технологічного рівня, а отже і ефективності використання, саме засобів транспортування стало можливим відриватися від безпосередньої близькості до корисних копалин.

Внаслідок впливу цих факторів великі металургійні підприємства розміщуються на шляхах перевезення сировини і палива або поблизу ринків збуту. Таким шляхом розвитку характеризується металургія Японії, Італії, Республіки Кореї – країн, що не мають власних сировинних і паливних баз. Так, наприклад, Італія імпортує 100% коксу, 90% залізної руди, 90% марганцевої руди та 75% металобрухту, але має велике виробництво чорних металів. 4 великі металургійні заводи в Генуї, Таранто, Пйомбіно та Неаполі забезпечують потреби країни на 50% та експортують переважно холоднокатані листи та сталеві труби.

Основні родовища сировини для виробництва чорних металів в глобальному масштабі представлені на рис. 2.1.

Як бачимо, найбільші металургійні центри прив’язані до родовищ. Це дуже помітно в таких регіонах, як Індія, північ Китаю, Казахстан, Росія, Америка. З карти не видно, але в Україні теж є великі залежи усіх необхідних корисних копалин (крім коксівного вугілля, якого бракує). Виробництво чорних металів сконцентровано на Донбасі.

Сьогодні актуальною проблемою розвитку і розміщення чорної металургії світу є проблема ефективного використання вторинних ресурсів (металобрухту). З вторинних ресурсів виплавляється 1/3 чорних металів, що використовуються у виробництві.

Залізо у всіх його різновидах (чавун, сталь і прокат з неї) було і залишається головним масовим конструкційним матеріалом в сучасному світовому господарстві. Витіснивши деревину в ряді будівельних виробництв, змагаючись з цементом і взаємодіючи з ним (залізобетон), відчуваючи тиск нових видів конструкційних матеріалів (полімерних, кераміки), воно поки зберігає роль лідера. Головна область застосування чорних металів, як і раніше, машинобудування, де можливості їх ефективного використання продовжують розширюватися, зокрема завдяки покриттю сталевих виробів полімерними плівками і металами (цинк, олово), що підвищують їх корозійну стійкість.

Чорна металургія сильно залежить від багатьох інших галузей народного господарства. Її сировинна база – продукція гірничодобувної промисловості (залізна руда, вапняки, вогнетриви), паливної (коксівне вугілля, природний газ) та електроенергетика.

Народне господарство – найважливіше джерело отримання брухту та інших відходів для їх вторинного використання в металургійних переділах. Технологічно чорна металургія тісно пов’язана з деякими хімічними виробництвами (коксування вугілля, використання кисню і ряду інертних газів у процесах плавки металів і т.д.). Великі обсяги використовуваної сировини, отримання готової продукції та напівпродуктів обумовлюють їх масові перевезення різними видами транспорту.

Виробництво чорних металів, видобуток і переробка сировини відносяться до екологічно небезпечних. Крім викидів газів в атмосферу і забруднення водойм утворюється багато відходів, непридатних утилізації.

Найбільш шкідливі – канцерогени коксохімічного процесу, доменні викиди, гази і пил при агломеруванні руди, конвертерного та інших плавильних агрегатів, шлаки всіх металургійних переділів. Використання великих кількостей води, зміна температури після участі її в металургійних процесах і потрапляння в неї їх відходів призводить до хімічного і температурному порушення режиму природних джерел водопостачання.

Торгівля металами – суттєва стаття світового торговельного балансу. Вона займає велику долю на міжнародному ринку, тож потребує розвиненої інфраструктури. Ринкова інфраструктура – це сукупність організацій, установ, підприємств та служб, які обслуговують і забезпечують рух товарів і послуг, капіталів і робочої сили, тобто забезпечують нормальне функціонування ринку. До неї відносяться мережу комерційних банків та інших фінансових установ; товарні та фондові біржі, торгові доми, біржі праці; інформаційно комерційні центри; оптово-посередницькі фірми; постачальницько-збутові організації; страхові компанії; аудиторські фірми; аукціони, ярмарки; центри маркетингу, підготовки менеджерів, брокерів, дилерів та інші служби

Металургійний комплекс є базовою галуззю економіки України, оскільки забезпечує понад 25 % промислового виробництва і 34 % загального експорту товарів. Стимулювання модернізаційних зрушень у металургійній промисловості сприятиме її розвитку на інтенсивній основі, досягненню позитивного ефекту у будівництві, машинобудуванні, розбудові дорожньо-транспортного комплексу, створенню нових робочих місць і формуванню передумов для стійкого економічного зростання.

Серед країн‑виробників металургійної продукції Україна посідає восьме місце (табл. 2.1).

Світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. внесла суттєві корективи у завантаження виробничих потужностей металургійного комплексу і позиціювання вітчизняних виробників металургійної продукції на світовому ринку. Так, виробництво сталі в Україні скоротилось у 2008 р. на 13,3 % (у порівнянні з попереднім роком), у 2009 р. — на 19,4 %, у 2010 р. — спостерігалось зростання на 12,4 %. В інших країнах, що є основними виробниками сталі, падіння виробництва під час кризи було меншим, а у Китаї та Індії, незважаючи на кризу, відбувся приріст .

Таблиця 2.1

Основні виробники сталі у світі за 2007-2013 рр. (млн. тонн )

Рейтинг (2012/ 2013 р.)	Країна	2007	2008	2009	2010	2011	2012	Січ-лют 2013
1	Китай	494.9	500.3	573.6	626.7	683.3	716.5	125.5
2	Японія	120.2	118.7	87.5	109.6	107.6	107.2	17.2
3	США	98.1	91.4	58.2	80.6	86.2	88.6	14.0
4	Індія	53.5	57.8	62.8	68.3	72.2	76.7	13.0
5	Росія	72.4	68.5	60	66.9	68.7	70.6	10.9
6	Південна Корея	51.5	53.6	48.6	58.5	68.5	69.3	10.7
7	Німеччина	48.6	45.8	32.7	43.8	44.3	42.7	7.0
8	Туреччина	25.8	26.8	25.3	29	34.1	35.9	5.5
9	Бразилія	33.8	33.7	26.5	32.8	35.2	34.7	5.5
10	Україна	42.8	37.3	29.9	33.6	35.3	32.9	5.2
Разом ТОП-10		1041.6	1033.9	1005.1	1149.8	1235.4	1275.1	214.4
Всього світ		1,351.3	1,326.5	1,219.7	1,413.6	1,490.1	1,547.8	253
Частка ТОП-10		77.1%	77.9	82.4	81.3	82.9	82.4	84.7

 Джерело: складено за даними World Steel Association [104]

 

Україна за підсумками роботи металургійних підприємств в лютому 2013 року скоротила виробництво сталі на 1,3% порівняно з лютим 2012 року, посівши 10-е місце в рейтингу 63 країн − основних світових виробників цієї продукції, складеному Світовою асоціацією виробників сталі (WSA). Зниження обсягів виплавки сталі в лютому поточного року порівняно з лютим минулого року зафіксовано майже у всіх країнах першої десятки, окрім Китаю.

За підсумками двох місяців 2013 року перша десятка виглядає наступним чином: Китай (125,452 млн. тонн, зростання на 10,6%), Японія (17,180 млн. тонн, падіння на 0,4%), США (14,017 млн. тонн, падіння на 8,1%), Індія (12,966 млн. тонн, зростання на 1,1%), Росія (10,865 млн. тонн, падіння на 8,7%), Південна Корея (10,733 млн. тонн, падіння на 4,3%), Німеччина (7,032 млн. тонн, зростання на 1,2%), Туреччина (5,514 млн. тонн, падіння на 6,5%), Бразилія (5,451 млн. тонн, падіння на 2,5%) і Україна (5,228 млн. тонн, падіння на 2,9%).

В цілому в січні-лютому 2013 року 63 країни виготовили 253,037 млн. тонн сталі, що на 2,7% більше, ніж у січні-лютому 2012 року.

У 2012 році 62 країни виробили 1 млрд. 517,945 млн. тонн сталі, збільшивши виробництво на 1,2% порівняно з 2011 роком.

За підсумками 2012 року в першій десятці були Китай (716,542 млн. тонн, зростання на 3,1%), Японія (107,235 млн. тонн, падіння на 0,3%), США (88,598 млн. тонн, зростання на 2,5%), Індія (76,720 млн. тонн, зростання на 4,3%), Росія (70,608 млн. тонн, зростання на 2,5%), Південна Корея (69,321 млн. тонн, зростання на 1,2%), Німеччина (42,661 млн. тонн, падіння на 3,7%), Туреччина (35,885 млн. тонн, зростання на 5,2%), Бразилія (34,682 млн. тонн, падіння на 1,5%) і Україна (32,911 млн. тонн, падіння на 6,9%) [104].

При цьому, частка Україна за досліджуваний період у світовому обсязі виробництва має спадну тенденцію (рис. 2.2).

Дослідимо тенденції в металургійній галузі України більш детально.

Після падіння обсягів виробництва у металургійній галузі у 2008-2009 рр. на 12,3 % і 26,7 %, відповідно посткризовий період характеризувався відновленням зростання на рівні 12,2 % у 2010 р. і 8,9 % у 2011 р. Проте за підсумками 2011 р. докризових показників виробництва за усіма основними видам металопродукції ще не було досягнуто (табл. 2.2).

Також слід відмітити, що у 2011 р. обсяг виплавки сталі з напівфабрикатами становив 81,2 % від рівня 2007 р., чавуну – 81,2 %, прокату – 79,6 %, труб – 78,6 %, феросплавів – 60 %.

У 2012 році ми спостерігаємо подальше зменшення обсягів виробництва майже усіх видів продукції металургії, що пов’язане зі скороченням обсягів споживання внаслідок зменшення обсягів реалізації (рис. 2.2).

За підсумками 2011 року українські металургійні підприємства наростили обсяги виробництва чавуну на 6% порівняно з 2010 роком — до 28,879 млн. тонн, сталі − на 6%, до 34,689 млн. тонн. Металургійні підприємства України в 2012 році скоротили виплавку чавуну на 1% порівняно з 2011 роком − до 28,513 млн. тонн. За рік виплавка сталі скоротився на 7% − до 32,394 млн. тонн, прокату — на 9%, до 28,957 млн. тонн. В грудні 2012 року підприємства виробили 2,343 млн. тонн чавуну при середньодобовому випуску 75,6 тис. тонн, 2,566 млн. тонн сталі (82,8 тис. тонн) і 2,298 млн. тонн прокату (74,1 тис. тонн).

За 14 діб січня 2013 року середньодобове виробництво чавуну склало 79,4 тис. тонн, сталі − 88,1 тис. тонн, прокату − 73 тис. тонн. Станом на 1 січня 2013 року на металургійних підприємствах в роботі 28 доменних печей з 36 (78%), 19 конвертерів 21 (90%), дев’ять мартенівських печей з 16 (56%) і п’ять електропечей 15 (33%).

У грудні металургійним підприємствам було поставлено 424 тис. тонн металобрухту, що становить 102% до розрахункової балансової потреби, а за 12 місяців — 4,980 млн. тонн (86% від розрахункової балансової потреби і 74% від обсягу поставок в 2011 році).

Запаси на складах металобрухту металургійних підприємств протягом грудня збільшилися на 30 тис. тонн і станом на 1 січня поточного року склали близько 190 тис. тонн.

Таблиця 2.2

Динаміка обсягів виробництва основни видів металопродукції України за 2006-2012 рр.

Вид продукції	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	Темп приросту ланцюговим пособом, %
								2007/ 2006	2008/ 2007	2009/ 2008	2010/ 2009	2011/ 2010	2012/ 2011
Руди і концентрати залізні неагломеровані, млн.т	74	77,9	72,7	66,5	78,5	80,9	82,0	5,3	-6,7	-8,5	18,0	3,1	1,3
Руди і концентрати залізні агломеровані, млн.т	68,8	72,8	64,1	55,9	61,8	64,6	64,7	5,8	-12,0	-12,8	10,6	4,5	0,1
Чавун, млн.т	32,9	35,6	31	25,7	27,4	28,9	28,5	8,2	-12,9	-17,1	6,6	5,5	-1,3
Феросплави, млн.т	1,8	2	1,7	1,2	1,7	1,4	1,2	11,1	-15,0	-29,4	41,7	-17,6	-14,3
Сталь без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям, млн.т	27,9	29	23,3	15,7	17,5	17,7	16,7	3,9	-19,7	-32,6	11,5	1,1	-5,8
Напівфабрикати, отримані безперервним литтям, млн.т	13,7	14,7	14,8	14,6	15,8	17,8	16,4	7,3	0,7	-1,4	8,2	12,7	-8,0
Прокат готовий чорних металів, млн.т	22,4	24,5	20,5	16,1	17,6	19,5	18,5	9,4	-16,3	-21,5	9,3	10,8	-5,3
Труби великого та малого діаметрів, профілі пустотілі з      металів чорних, тис.т	2761	2811	2542	1742	1957	2403	2183,4	1,8	-9,6	-31,5	12,3	22,8	-9,1
Вироби, одержані холодним штампуванням і гнуттям, зі сталі нелегованої, тис.т	276	384	400	221	315	368	351,0	39,1	4,2	-44,8	42,5	16,8	-4,6
Дріт зі сталі, тис.т	514	592	479	388	415	412	337	15,2	-19,1	-19,0	7,0	-0,7	-18,3
Конструкції збірні будівельні з чавуну чи сталі, тис.т	122	148	147	102	85,8	86,7	54,0	21,3	-0,7	-30,6	-15,9	1,0	-37,7

Джерело: сформовано та розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України [106]

 

Зниження обсягів виробництва було викликане зменшенням попиту як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках (що буде видно з динаміки обсягів експорту). Також в цілому ми можемо спостерігати суттєве зменшення обсягів реалізації продукції у 2009 році (рис. 2.3).

Скорочення внутрішнього споживання вітчизняної металургійної продукції у кризові 2008-2010 рр. пояснюється декількома причинами.

Порівняно із 2007 р., у наступних роках відбулося падіння виробництва у галузях економіки, що формують основний попит на металопродукцію. Найглибше падіння було зафіксовано у машинобудуванні, де обсяги виробництва почали знижуватися з кінця 2008 р.

Найбільший спад зафіксовано на підприємствах виробництва автомобілів, побутових приладів, машин та устаткування для сільського і лісового господарства, залізничного рухомого складу. [106]

Скоротився попит на металопродукцію у будівельній галузі. Обмежені можливості кредитування спричинили суттєве зменшення обсягів будівництва, що вплинуло на обсяги внутрішнього споживання металу. Падіння обсягів будівельних робіт відбулось внаслідок дії низки негативних факторів, зокрема низького попиту з боку домогосподарств (через практично повну зупинку іпотечного кредитування) та повільного відновлення попиту з боку корпоративного сектору. [103]

Внутрішнє споживання металургійної продукції в Україні залишається досить обмеженим, до того ж спостерігається тенденція його зменшення (табл. 2.3).

Збільшення частки внутрішнього споживання у структурі реалізованої продукції в 2009 та 2010 р. пояснюється значним зменшення обсягів експорту металопродукції у цьому році (на 32 % в порівнянні з попереднім роком) (рис. 2.4). Однак, в подальшому ми спостерігаємо зменшення частки у 2011 та 2012 роках у зв’язки зі зниженням попиту (особливо у 2012 році).

Таблиця 2.3

Динаміка показників реалізації продукції металургійного комплексу України на внутрішньому і зовнішньому ринках за 2006-2012 рр.

Показник	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Обсяги реалізації, млн. грн.	120660,5	157450,5	202034,6	141498	199901,3	241064,3	209411,2
Обмінний курс, грн./дол. США	5,05	5,05	5,27	7,79	7,94	7,97	7,99
Обсяги експорту, млн. дол. США	16420,1	20787,3	27594,0	12816,8	17332,5	22101,0	18889,8
Обсяги експорту, млн. грн.	82921,5	104975,9	145343,5	99858,4	137544,9	176091,1	150949,3
Обсяги реалізації на внутрішньому ринку, млн. грн.	37739,0	52474,6	56691,1	41639,6	62356,4	64973,2	58461,9

Джерело: сформовано та розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України [106] та НБУ [107]

Таблиця 2.4

Динаміка обсягів експорту продукції металургійної галузі України за 2006-2012 рр., млн. дол. США

Вид продукції	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012	Темп приросту ланцюговим пособом, %
								2007/ 2006	2008/ 2007	2009/ 2008	2010/ 2009	2011/ 2010	2012/ 2011
XV. Недорогоцінні метали та вироби з них	16420,1	20787,3	27594,0	12816,8	17332,5	22101,0	18889,8	0,0	26,6	32,7	-53,6	35,2	27,5
72 чорнi метали	13051,2	16743,8	22954,6	10252,5	14626,6	18466,1	15340,4	0,0	28,3	37,1	-55,3	42,7	26,3
73 вироби з чорних металів	2361,6	2912,5	3533,1	1946,9	1993,7	2844,3	2837,2	0,0	23,3	21,3	-44,9	2,4	42,7
74 мiдь i вироби з міді	302,6	344,6	305,1	177,3	267,0	254,2	196,4	13,9	-11,5	-41,9	50,6	-4,8	-22,8
75 нiкель i вироби з нікелю	6,6	19,9	17,9	13,0	18,9	19,0	14,5	204,0	-9,9	-27,6	45,4	0,5	-23,8
76 алюмiнiй i вироби з алюмінію	405,4	444,1	454,0	203,3	171,9	184,7	144,7	9,5	2,2	-55,2	-15,4	7,4	-21,6
78 свинець і вироби із свинцю	14,7	35,0	23,6	25,1	18,1	15,3	17,0	138,1	-32,6	6,3	-28,0	-15,4	11,5
79 цинк i вироби із цинку	0,2	0,2	0,1	0,3	0,2	11,1	12,9	4,6	-45,2	163,5	-28,9	5159,5	16,8
80 олово та вироби з олова	0,1	0,0	15,1	0,1	0,1	0,6	0,1	-89,9	в 235 тис.р.	-99,5	64,5	371,1	-79,6
81 іншi недорогоцінні метали	161,1	146,0	134,8	69,8	96,5	140,5	157,0	-9,4	-7,7	-48,2	38,3	45,6	11,8
82 інструменти, ножовi вироби	45,3	59,8	61,9	36,9	33,5	38,5	34,1	32,1	3,4	-40,4	-9,2	14,9	-11,5
83 іншi вироби з недорогоцінних металiв	71,3	81,4	93,9	91,6	106,2	126,8	135,5	14,1	15,4	-2,5	15,8	19,4	6,9

Джерело: сформовано та розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України [106]

Аналіз показників зовнішньої торгівлі України продукцією металургійної промисловості у 2006-2012 рр. свідчить, що позитивне сальдо зовнішньої торгівлі продукцією металургійної галузі зросло у 1,5 разу (з 11,2 млрд дол. США у 2006 р. до 17,3 млрд. дол. США у 2012 р.).

Однак, слід зазначити, що обсяги експорту суттєво зменшились у 2009 році (рис. 2.5), що було пов’язане з різким падінням попиту на металопродукцію внаслідок світової кризи. Протягом 2010-2011 років ми спостерігали відновлення обсягів експорту, однак до кризовий рівень у валютному вираженні досягнуто не було (табл. 2.4). Хоча, в гривневому еквіваленті слід відмітити перевищення обсягів експорту у 2011-2012 роках до кризових обсягів, що пов’язане зі зміною обмінного курсу (табл. 2.3).

Динаміку експорту недорогоцінних металів та виробів з них визначала динаміка експорту в першу чергу чорних металів, а також виробів з них (рис. 2.6 та 2.7). Як показують дані, у 2009 році відбувся суттєвий спад обсягів експорту, що вже зазначалось та пояснювалось вище. У 2010-2011 роках ми спостерігали відновлення, однак у 2012 році знов бачимо значний спад в обсягах експорту як чорних металів, так і виробів з них.

Це відповідно визначило динаміку часки цих двох видів продукції металургійного комплексу в загальному обсязі експорту металопродукції України за останні роки (рис. 2.8).

Отже, товарна структура експорту металопродукції залишається здебільшого сировинною. Значну частку (до 40 %) українського експорту металів у 2011 р. складали: чавун переробний у чушках, зливки, напівфабрикати з нелегованої сталі, феросплави, відходи та брухт чорних металів. Практично відсутня номенклатура експорту високотехнологічної металопродукції: продуктів прямого відновлення залізних руд, листів плакованих з гальванічним покриттям та електролітичним оцинкуванням, прокату плаского з корозійностійкої нержавіючої сталі.

Надмірне нарощування експорту металопродукції сировинного спрямування стримує розвиток наукоємних технологій сталеплавильного виробництва, не стимулює відмову від застарілого мартенівського способу виробництва сталі.

Гальмує внутрішнє споживання вітчизняної металургійної продукції і стимулює споживання імпортної продукції, перевищення цін на металопродукцію на внутрішньому ринку над цінами експорту металу. Так, станом на червень 2012 р. середні ціни на внутрішньому ринку на холоднокатані та гарячекатані листи (рулони) були в 1,5 разу вищими за експортні світові ціни (Росія, Туреччина, FOB порти Чорного моря), а на найбільш популярні арматуру та катанку – в 1,3 разу

Негативним фактором, що впливає на розвиток та інвестиційну привабливість вітчизняного металургійного комплексу є його збитковість протягом останніх років. Також знизилася платоспроможність промислових підприємств внаслідок збільшення кількості збиткових підприємств (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Динаміка чистого прибутку/збитку металургійних підприємств України за 2008-2012 рр.

Роки	Чистий прибуток/ збиток, млн. грн.	Підприємства, які одержали прибуток		Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат	у % до загальної кількості підприємств	Фінансовий результат
2008	4533,9	59,8	11876,9	40,2	7343
2009	-9977,8	53,8	1679,4	46,2	11657,2
2010	-5721,5	56,6	3514,7	43,4	9236,2
2011	–6040,4	63,2	6705,6	36,8	12746
2012	–10498,8	54,8	2101,1	45,2	12599,9

Джерело: побудовано та розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України [106]

 

Фінансові результати підприємств промисловості в 2009 р. вперше за останні десять років сягнули від’ємного значення мінус 4788 млн. грн. Неможливість залучення позичкових коштів для промислових підприємств ускладнює не лише реалізацію інвестиційних проектів, а й поточну діяльність.

Збитки металургійної галузі України в 2012 р. зросли в 3,3 рази, або на 9,5 млрд. грн., у порівнянні з 2011 р. − до 13,7 млрд. грн. від’ємна рентабельність металургійні підприємств зросла до 8 % порівняно з 3,4 % за підсумками 2011р. Також в металургійній галузі України в 2012 р. кількість підприємств, які отримали збитки суттєво збільшилась.

Значне перевищення цін на основні види сталевого прокату на внутрішньому ринку над цінами експорту металу гальмує внутрішнє споживання вітчизняної металургійної продукції і стимулює споживання імпортної продукції. Таким чином, ми можемо зробити висновок про необхідність пришвидшення модернізаційних зрушень у металургійному виробництві в Україні і відповідно зростання потреби в інвестуванні.

2.2. Оцінка та аналіз тенденцій інвестування на світовому ринку гірничо-металургійної промисловості

Спочатку дамо коротку характеристику глобальним тенденціям прямих іноземних інвестицій. Глобальні потоки прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в 2011 році перевищили середній докризовий рівень, досягнувши 1,5 трлн. дол., незважаючи на потрясіння в глобальній економіці. Проте вони залишалися приблизно на 23% нижче пікового показника 2007 року. Зростання ПІІ в 2012 році сповільнилося: їх потоки не перевищили 1,6 трлн. доларів.

Випереджальні індикатори − вартісний обсяг транскордонних злиттів і поглинань (ЗіП) і інвестицій в нові проекти − в перші п’ять місяців 2012 року знизилися, однак фундаментальні показники, високий рівень прибутків і грошових авуарів говорять на користь помірного зростання.

Довгострокові прогнози вказують на помірне, але стійке зростання: при цьому глобальні ПІІ досягнуть 1,8 трлн. дол. у 2014 році і 1,9 трлн. дол. в 2015 році за умови відсутності макроекономічних потрясінь.

У 2012 році приплив ПІІ збільшився у всіх основних економічних угрупованнях. Потоки в розвинені країни зросли на 21% − до 748 млрд. доларів. У країнах, що розвиваються ПІІ збільшилися на 11%, досягнувши рекордних 684 млрд. доларів. У країнах з перехідною економікою ПІІ збільшилися на 25% і склали 92 млрд. доларів (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Глобальні потоки ПІІ за регіонами протягом 2010-2012 рр., млрд. дол. США

Регіон	Притік ПІІ					Відтік ПІІ
	2010	2011	2012	2011/ 2010	2012/ 2011	2010	2011	2012	2011/ 2010	2012/ 2011
Всі країни	1197.8	1309	1524.4	9.3	16.5	1175.1	1451.4	1694.4	23.5	16.7
Розвинуті країни	606.2	618.6	747.9	2.0	20.9	857.8	989.6	1237.5	15.4	25.1
Країни, що розвиваються	519.2	616.7	684.4	18.8	11.0	268.5	400.1	383.8	49.0	-4.1
Африка	52.6	43.1	42.7	-18.1	-0.9	3.2	7	3.5	118.8	-50.0
Східна та Південно-Східна Азія	206.6	294.1	335.5	42.4	14.1	176.6	243	239.9	37.6	-1.3
Південна Азія	42.4	31.7	38.9	-25.2	22.7	16.4	13.6	15.2	-17.1	11.8
Західна Азія	66.3	58.2	48.7	-12.2	-16.3	17.9	16.4	25.4	-8.4	54.9
Латинська Америка	149.4	187.4	217	25.4	15.8	54.3	119.9	99.7	120.8	-16.8
Країни з перехідною економікою	72.4	73.8	92.2	1.9	24.9	48.8	61.6	73.1	26.2	18.7

Джерело: сформовано та розраховано автором за даними UNCTAD World Investment Report [100]

 

На частку країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою припадало відповідно 45% і 6% від глобальних ПІІ (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Географічна структура глобальних потоків ПІІ за 2010-2012 рр., %

Всі країни	Вхідні			Вихідні
	2010	2011	2012	2010	2011	2012
Розвинуті країни	50.6	47.3	49.1	73.0	68.2	73.0
Країни, що розвиваються	43.3	47.1	44.9	22.8	27.6	22.7
Африка	4.4	3.3	2.8	0.3	0.5	0.2
Східна та Південно-Східна Азія	17.2	22.5	22.0	15.0	16.7	14.2
Південна Азія	3.5	2.4	2.6	1.4	0.9	0.9
Західна Азія	5.5	4.4	3.2	1.5	1.1	1.5
Латинська Америка	12.5	14.3	14.2	4.6	8.3	5.9
Країни з перехідною економікою	6.0	5.6	6.0	4.2	4.2	4.3

Джерело: розраховано автором за даними UNCTAD World Investment Report [100]

 

Згідно з прогнозами ЮНКТАД, протягом найближчих трьох років високий рівень інвестицій в ці країни збережеться. Вже третій рік поспіль знижується приплив ПІІ в Африку і найменш розвинені країни (НРС). Але перспективи Африки є позитивними. (рис. 2.9).

Зниження потоків на цей континент в 2012 році було обумовлено головним чином вилученням інвестицій з Північної Африки. Навпаки, приплив ПІІ в країни Африки на південь від Сахари відновився до 37 млрд. дол., наблизившись до свого історичного піку.

Прямі іноземні інвестиції з розвинених країн в 2012 році різко зросли на 25%, досягнувши 1,24 трлн. доларів (табл. 2.9).

Таблиця 2.9

Вільні економетричні результати основних сценаріїв розвитку потоків ПІІ в середньостроковій перспективі за регіонами, млрд. дол. США

Регіон	Середні показники		Прогноз
	2005-2007	2009-2012	2013	2014	2015
Глобальні потоки ПІІ	1473	1344	1495-1695	1630-1925	1700-2110
Розвинуті країни	972	658	735-825	810-940	840-1020
Європейський Союз	646	365	410-450	430-510	440-550
Північна Америка	253	218	255-285	280-310	290-340
Країни, що розвиваються	443	607	670-760	720-855	755-930
Африка	40	46	55-65	70-85	75-100
Латинська Америка	116	185	195-225	215-265	200-250
Азія	286	374	420-470	440-520	460-570
Країни з перехідною економікою	59	79	90-110	100-130	110-150

Джерело: сформовано та розраховано автором за даними UNCTAD World Investment Report [100]

Хоча це збільшення є заслугою всіх трьох основних інвестиційних блоків розвинених країн Європейського союзу (ЄС), Північної Америки і Японії, рушії зростання у кожному з них були неоднаковими. Вивіз ПІІ з Сполучених Штатів був обумовлений рекордним рівнем реінвестованих доходів (82% від загального обсягу вивезених ПІІ), частково завдяки залучення ТНК своїх зарубіжних грошових авуарів. Зростання вивезення ПІІ з країн ЄС був обумовлений транскордонними ЗіП.

Завдяки підвищенню курсу ієни збільшилася купівельна здатність японських ТНК, що призвело до подвоєння обсягу що вивозяться ПІІ, причому чисті покупки по лінії ЗіП в Північній Америці і Європі зросли на 132%.

У 2012 році вивіз ПІІ з країн, що розвиваються знизився на 4% до 384 млрд. дол., хоча їхня частка в глобальному вивезенні ПІІ залишалася високою − на рівні 23%. Потоки з країн Латинської Америки і Карибського басейну скоротилися на 17%, в основному у зв’язку з репатріацією капіталу в регіон (враховується як негативний відтік), яка була частково обумовлена фінансовими міркуваннями (обмінні курси, різниця в процентних ставках).

Потоки інвестицій з країн Східної і Південно-східної Азії залишилися переважно на тому ж рівні (вивезення ПІІ зі Східної Азії скоротився на 9%), у той час як обсяг ПІІ з вивезених Західній Азії значно збільшився і досяг 25 млрд. доларів (рис. 2.10).

Потоки ПІІ виросли у всіх трьох секторах виробництва (первинному секторі обробної промисловості та секторі послуг) у згідно з даними за проектами ПІІ (включаючи транскордонні ЗіП і інвестиції в нові проекти) (табл. 2.10).

Таблиця 2.10

Розподіл проектів ПІІ за секторами, млрд. дол.

Роки	Вартість, млрд. дол.			Частка, %
	Первин-ний сектор	Обробна промис-ловість	Сектор послуг	Первин-ний сектор	Обробна промис-ловість	Сектор послуг
Середні дані 2005-2008	130	670	820	8	41	50
2009	230	980	1130	10	42	48
2010	170	510	630	13	39	49
2011	140	620	490	11	50	39
2012	200	660	570	14	46	40

Джерело: розраховано автором за даними UNCTAD World Investment Report [100]

У 2012 році приплив ПІІ в сектор послуг знову почав рости після різкого скорочення в 2010 і 2011 роках і досяг близько 570 млрд. доларів. Інвестиції в первинний сектор також стали рости після знижувальної тенденції двох попередніх років і досягли 200 млрд. доларів. Частка обох секторів зросла незначно за рахунок сектора обробної промисловості. У цілому збільшення проектів ПІІ сприяла наступна п’ятірка галузей: добувна промисловість (гірничодобувна галузь (як підземним та відкритим способом) і нафтова галузь), хімічна промисловість, інфраструктурні галузі (електро-, газо — і водопостачання), транспорт і зв’язок, а також інші послуги (головним чином сервісні послуги в нафто — і газодобувних галузі).

Фонди незалежного добробуту (ФНБ) мають суттєвий потенціал для здійснення інвестицій у розвиток. Однак ПІІ, здійснювані ФНБ, як раніше порівняно невеликі. У 2012 році сукупний обсяг їх ПІІ, за оцінками, досяг 125 млрд. дол., причому приблизно чверть цього обсягу склали країни, що розвиваються. ФНБ можуть співпрацювати з урядами країн, які приймають, установами, які займаються фінансуванням розвитку, або іншими приватними інвесторами для здійснення інвестицій в інфраструктуру, сільське господарство і промисловий розвиток, включаючи інвестиції в орієнтовані на “зелене зростання” галузі.

Обсяг міжнародного виробництва транснаціональних корпорацій (ТНК) збільшився, проте вони як і раніше утримуються від інвестування своїх рекордно високих грошових авуарів. У 2012 році закордонні філії ТНК забезпечили занятість приблизно 69 млн. осіб, які генерували обсяги продажу в розмірі 28 трлн. дол. і додану вартість в 7 трлн. дол., що приблизно на 9% більше, ніж у 2011 році. Грошові авуари ТНК рекордно високі, проте вони все ще не перейшли в стійке зростання інвестицій. Нинішній надлишок ліквідності сприятиме зростанню ПІІ в майбутньому.

Відповідно до нового індексу вкладу ПІІ, розробленого ЮНКТАД, внесок зарубіжних філій в економіку приймаючих країн є дещо вищим в країнах, що розвиваються, особливо в країнах Африки, з точки зору доданої вартості, зайнятості населення і заробітної плати, податкових надходжень, генерування експорту і накопичення капіталу. В рейтингах також є країни, де внесок ПІІ в економіку виявився нижчим, ніж очікувалося, і це підтверджує, що в посиленні позитивного і ослабленні негативного впливу ПІІ важливу роль відіграє політика.

У 2012 році з метою стимулювання зростання багато країн продовжили лібералізацію і заохочення іноземних інвестицій в різних галузях економіки. Водночас як раніше вводилися нові регламентуючі та обмежувальні заходи, у тому числі обумовлені промислової політикою. Вони полягали головним чином у зміні політики щодо виходу на ринок іноземних інвесторів (наприклад, в сільському господарстві, фармацевтиці), у вимогах щодо націоналізації та вилучення інвестицій, разом з іншими заходами, у видобувних галузях промисловості, а також у більш критичному підході до вкладення ПІІ.

На міжнародному рівні ландшафт інвестиційної політики стрімко змінюється. Кількість укладених щороку нових двосторонніх інвестиційних договорів (ДІД) далі зменшується, тоді як розробка інвестиційної політики на регіональному рівні стає інтенсивнішою.

У міжнародній інвестиційній політиці все більше уваги приділяється сталому розвитку. З’явилося безліч ідей щодо реформування процедур врегулювання спорів між інвесторами і державою, однак лише деякі з них були втілені в життя.

Мобілізація інвестицій та забезпечення їх вкладу в стійкий розвиток є пріоритетом для всіх країн. Формується інвестиційна політика нового покоління: тепер перед урядами країн варто більш широкий і складний спектр завдань в області розвитку, які повинні вирішуватися разом із створенням або підтримкою загального сприятливого інвестиційного клімату.

У рамках інвестиційної політики “нового покоління” головним сенсом залучення інвестицій і одержання від них вигод стає інклюзивне зростання та сталий розвиток. Це веде до виникнення певних завдань в області інвестиційної політики на національному і міжнародному рівнях. На національному рівні ці завдання включають в себе інтеграцію інвестиційної політики в стратегію розвитку, включення в інвестиційну політику цілей стійкого розвитку і забезпечення її актуальність та ефективності.

За індексом вкладу ПІІ, розробленим ЮНКТАД та вперше представленому у ДМІ 12, складається рейтинг країн в залежності від вкладу ПІІ та філій іноземних компаній в розвиток їх економіки: додану вартість, зайнятість населення, заробітну плату, податкові надходження, експорт, витрати на НДДКР, а також накопичення капіталу (наприклад, частка зайнятого у філіях іноземних компаній населення в загальній структурі зайнятості населення в кожній країні і т.д.). Ці змінні є одними з найважливіших показників впливу ПІІ на національну економіку.

З цього індексу в 2012 році найбільший внесок ПІІ в економіку був зареєстрований в Угорщині, за якої дотримувалися Бельгія і Чеська Республіка. За індексом вкладу ПІІ щодо більший внесок філії іноземних компаній вносять в економіку країн, що розвиваються, особливо країн Африки, у частині показників доданої вартості, зайнятості населення, експорту та витрат на НДДКР (рис. 2.11).

Порівняння індексу вкладу ПІІ з питомою вагою сумарного обсягу ПІІ до ВВП країни (рис. 2.11) показує, що низка країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою мають більш високий показник впливу на економічний розвиток “у розрахунку на одиницю ПІІ”, ніж інші, у тому числі Аргентина, Багатонаціональна Держава Болівія і Колумбія і, в меншій ступеня, Бразилія, Китай і Румунія. В інших країнах, наприклад у Болгарії, Чилі і на Ямайці, ПІІ здійснюють менший внесок, ніж можна було б очікувати виходячи з сумарного обсягу присутніх в країні ПІІ. В останню групу також входить низка країн, які залучають значні інвестиції головним чином завдяки їх податкового режиму, але це не надає рівноцінного впливу на економіку країни.

Щодо інвестицій в металургійній галузі, то слід відмітити, що а думку експертів компанії Ernst&Young в останні  років відбулись суттєві зміни в джерелах інвестування (рис. 2.12.)

За даними компанії Ernst&Young у пост-кризових умовах корпорації були менш орієнтованих на чисті угоди злиття і поглинання, а натоміть поєднали їх з нетрадиційними джерелами фінансування [91].

Доступ до капіталу через банківське кредитування і ринки капіталу стали все більш обмеженими. В результаті, частка використання нетрадиційних джерел фінансування збільшилась до 31% від загальної вартості інвестиційних угод у 2012 році, порівняно з лише 20% — в 2011 році.

У вартісному вираженні, державні та фінансові інвестори становили близько 26% вартості угод злиття і поглинання протягом 2012 року, в порівнянні з 14% у 2011 році. Слід відзначити, що даний клас інвесторів збільшує свою активність тим самим стимулюючи розвиток галузі.

На додаток до державних підприємств та фондів незалежного добробуту (ФНД), основними мотивами яких є забезпечення стратегічних постачань сировини і матеріалів, з’являються інші фінансові інвестори, які впевнені в недооціненості перспектив розвитку т зростання металургійного сектору.

В цілому, обсяги укладених інвестиційних угод за рахунок традиційних джерел фінансування у 2012 році зменшилось (рис. 2.13).

У 2012 році ми можемо спостерігати безпрецедентний попит на висококласні інвестиційні фонди для первинного випуску боргових зобов’язань. Такий попит є результатом значного притоку капіталу від більш схильні до ризику глобальних інвесторів, на тлі волатильних ринків та економічної нестабільності.

Щодо України, то слід відмітити, що в умовах фінансової кризи інвестування процесів модернізації та технічного переоснащення металургійних підприємств різко скоротилося: річний обсяг інвестицій в основний капітал в 2012 р. порівняно з 2007 р., зменшився майже на 21 % (табл. 2.11).

Таблиця 2.11

Динаміка інвестицій в основний капітал в металургійній галузі та в цілому в Україні за 2007-2012 рр.

Показник	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Інвестиції в основний капітал металургійна галузь, млн. грн.	11234	10503	6683	5161	9037	8909
Темп приросту ланцюговим способом, %	0	-6,5	-36,4	-22,8	75,1	-1,4
Інвестиції в основний капітал всього, млн. грн.	188486	233081	151777	171092	238175	263728
Темп приросту ланцюговим способом, %	0	23,7	-34,9	12,7	39,2	10,7

Джерело: сформовано та розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України [102]

Ми бачимо, що починаючи з 2007 року інвестиції в металургійну галузь постійно зменшувались – із понад 11,2 млрд. грн. у 2007 році до майже 5,2 млрд. грн. у 2010 році. У 2011 році ми спостерігаємо відновлення інвестування в дану галузь (за рік було вкладено понад 9 млрд. грн.), однак у 2012 році знов спостерігається спад.

Слід відмітити, що в цілому по Україні обсяги інвестицій в основний капітал у 2012 році в порівнянні з 2007 роком збільшились майже на 40%.

Таким чином, частка інвестицій в металургійну галузь в загальному обсязі вкладених в основних капітал інвестицій в Україні протягом 2007-2012 років зменшилась з 6% у 2007 році до 3,4% у 2012 році (рис. 2.14).

На сьогодні підприємства галузі не готові йти на глобальні заходи щодо реконструкції і реорганізації виробництва, а залучені інвестиції переважно спрямовуються на завершення раніше початих проектів і здійснення короткострокових високорентабельних заходів. Найбільш прийнятними джерелами фінансування при реалізації проектів модернізації залишаються власні кошти підприємств і позичкові кошти.

Щодо іноземних інвестицій у металургійну галузь, то спостерігається наступна динаміка за останні шість років (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Динаміка прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал) в металургійну галузь та в цілому в Україну за 2007-2012 рр.

Показник	2007	2008	2009	2010	2011	2012
ПІІ в металургійне вироб-ництво та виробництво готових металевих виробів, млн. дол. США	5618,4	5774,6	5534,4	5945,8	6108,7	6157
Темп приросту ланцюговим способом, %	0	2,8	-4,2	7,4	2,7	0,8
ПІІ всього, млн. дол. США	21607,3	29542,7	35616,4	44806	50333,9	54462,4
Темп приросту ланцюговим способом, %	0	36,7	20,6	25,8	12,3	8,2

Джерело: розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України [102]

Розрахунки показують, що в цілому обсяги іноземних інвестицій в металургійну галузь збільшились у 2012 році в порівнянні з до кризовим 2007 роком із понад 5,6 млрд. дол. СЩА у 2007 році до майже 6,16 млрд. дол. США у 2012 році. Також слід відмітити, що різких коливань в інвестуванні не спостерігається протягом досліджуваного періоду.

Варто відзначити, що в порівнянні з 2007 роком обсяги прямих іноземних інвестицій в металургійну галузь збільшились на 9,6%, тоді як в цілому в економіку України зросли у понад 2,5 рази. Така динаміка визначила тенденції щодо частки ПІІ в металургійну галузь у загальному обсязі прямих іноземних інвестицій в економіку України за досліджуваний період (рис. 2.15).

Як бачимо, частка прямих іноземних інвестицій в металургійну галузь в загальному обсязі ПІІ в економіку України зменшилась із 26% у 2007 році до 11,3% у 2012 році.

Найбільшими інвесторами в металургійну галузь України за останні роки були Німеччина та Кіпр (табл. 2.13).

Таблиця 2.13

Основні іноземні інвестори в металургійну галузь України
за 2007-2012 рр.

Країна	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Обсяги ПІІ в металургійну галузь України, млн. дол. США
Кіпр	199,6	369,6	264,9	488,4	589,4	707,6
Німеччина	4848,1	4858	4613	4596,8	4599,1	4601
Нідерланди	39,5	48,5	40,5	120,8	141,2	179,4
Росія	60,3	60,6	63,4	13,3	18	17,5
Австрія	12,7	10,3	6,8	6,5	6,7	17,1
Велика Британія	72,1	92,5	90,1	84,1	29,9	34
Віргінські острови	148,6	43,8	48,1	39	5,4	2,1
США	51,8	61,3	60,8	53,7	15,3	15,2
Швейцарія	43,6	39,5	37,8	27	26,3	26,1
Польща	48,5	59,5	70,5	72,6	69,4	70
Всього ТОП-10	5524,8	5643,6	5295,9	5502,2	5500,7	5670
Інші	93,6	131	238,5	443,6	608	487
Часка у загальному обсязі ПІІ в металургійну галузь України, %
Кіпр	3,6	6,4	4,8	8,2	9,6	11,5
Німеччина	86,3	84,1	83,4	77,3	75,3	74,7
Нідерланди	0,7	0,8	0,7	2,0	2,3	2,9
Росія	1,1	1,0	1,1	0,2	0,3	0,3
Австрія	0,2	0,2	0,1	0,1	0,1	0,3
Велика Британія	1,3	1,6	1,6	1,4	0,5	0,6
Віргінські острови	2,6	0,8	0,9	0,7	0,1	0,0
США	0,9	1,1	1,1	0,9	0,3	0,2
Швейцарія	0,8	0,7	0,7	0,5	0,4	0,4
Польща	0,9	1,0	1,3	1,2	1,1	1,1
Всього ТОП-10	98,3	97,7	95,7	92,5	90,0	92,1
Інші	1,7	2,3	4,3	7,5	10,0	7,9

Джерело: розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України [102]

Зазначені дві країни забезпечували у 2012 році понад 86% усього обсягу іноземного інвестування в металургійну галузь України. При цьому, слід відмітити, що обсяги ПІІ з Кіпру (який є офшорною зоною) суттєво збільшились і частка фінансування з даної країни зросла із 3,6% у 2007 році до 11,5% у 2012 році − Віргінськими островами та Кіпром. Звичайно, зважаючи на походження та проблемність такого капіталу, не можна вважати ці тенденції позитивними.

Основними проблемами розвитку галузі є висока енергомісткість виробництва, що визначає залежність галузі від паливно-енергетичних ресурсів і відповідно негативно позначається на собівартості продукції, яка постійно зростає.

При цьому, висока енергоємність виробництва пояснюється неефективним споживанням паливно-енергетичних ресурсів, що спонукає додатково витрачати понад 8,5 млрд. куб. м природного газу і збільшує залежність галузі від імпорту енергоресурсів (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Порівняльна характеристика ресурсоємності української металопродукції і металопродукції розвинених країн

Вид ресурсу	Україна	Розвинуті країни	Відхилення +/-
Кокс (кг/т чавуну)	543	320	223
Природний газ (м3/т чавуну)	79	майже не використовується	—
Витрати енергії (ГДж/т прокату)	30	25
Умовне паливо (т/т прокату)	1,28	0,96	0,32
Продуктивність праці (т / робітника)	180	640	-460

Джерело: Overview of Energy Efficiency Trend in Industry Sector. Bureau of energy efficiency (Iron & Steel).[97]

Енергоємність сталі та чавуну в Україні є набагато вищими за ті ж показники в розвинених країнах. Так, кількість умовного палива на тону прокату в нас вища за європейську на третину. Це свідчить про неефективність  українського обладнання. Продуктивність праці значно менша, але вона компенсується за рахунок низьких заробітних плат.

Надвисокі витрати енергоносіїв призводять до зниження конкурентоспроможності української металопродукції. Енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах на 30 % вища, ніж на провідних підприємствах світу. Такий стан склався внаслідок недостатнього використання нових технологій, зокрема спалювання пиловугільного палива (ПВП) у доменних печах. У середньому витрати ПВП в Україні складають 16,9 кг/т на виробництво чавуну, тоді як в ЄС — 104 кг/т, у Китаї — 120 кг/т.

Значна частка енергоресурсів, що споживаються при виробництві чавуну в Україні, припадає на природний газ (щорічно майже 3,0 млрд. м3), тоді як у провідних країнах світу природний газ при його плавленні практично не використовується. Особливо енергоємним є мартенівське виробництво сталі; витрати енергоресурсів при цьому майже у 5 разів (а природного газу в 15 разів) більші, ніж при конвертерному виробництві сталі [80].

В Україні панують застарілі технології виплавки сталі (в мартенах виплавляється 41%, конвертерах − 55% і лише 4% сталі виплавляється у електросталеплавильних печах) (табл. 2.15).

Таблиця 2.15

Використання різних технологій виплавки сталі в окремих країнах

Країна	Киснево-конверторний	Електроплавильне виробництво	Мартенівський спосіб
Китай	81,6	18,4	—
Японія	73,6	75,4	—
Німеччина	30,7	69,3	—
США	53,6	46,4	—
В світі	33,8	63,0	3,2
Росія	6,3	61,6	32,1
Південна Корея	43,9	56,1	—
Україна	6,8	49,8	43,4

Джерело: сформовано автором на основі даних World Steel Association [104]

Практично не застосовуються на українських підприємствах прогресивне електронно-променеве плавлення сталі та методи прямого відновлення залізних руд, які належать до п’ятого технологічного укладу. Використання безперервного литва заготівок в Україні складає лише 40% загального обсягу виробництва прокату, тоді як у РФ — майже дві третини, а у Німеччині — 98 % [58., с. 166].

Мартенівський спосіб виробництва сталі ліквідований у всіх розвинутих країнах світу ще в 1980-1990-их рр., а в Китаї − у 2003 р. На сьогодні такий спосіб є малоефективним як з економічної, так і з екологічної точки зору. На 2010 р. частка мартенівської сталі становить лише 3,6 % світового виробництва сталі та припадає в основному на Росію (40 %) і Україну (46 %), тобто ці дві країни в сукупності виробляють 86 % світового обсягу мартенівської сталі [58., с. 167].

Використання застарілих технологій у металургії зумовлює низьку, за світовими стандартами, продуктивність праці (майже у два рази більше, ніж у Росії, у 3,5 разу більше, ніж у Німеччині) та колосальну енергоємність українського металургійного виробництва (енерговитрати на 1 тонну сталі в 2,25 разу вище, ніж у Росії, у 4,8 разу — ніж у Польщі, майже в 9 разів більше, ніж у Туреччині, і в 11-12 разів – ніж у США і т.д.). Висока ресурсомісткість через відсталість технологій виробництва, крім високої собівартості, має ще один суттєвий недолік – псування та забруднення навколишнього середовища, які створюють зони екологічного лиха.

Ступінь вилучення продукту під час переробки настільки недостатній, що відходи промислових підприємств не рідко називають техногенними родовищами. Подібні техногенні родовища у світі утилізують на 70-80 %, а в Україні – 10% через те, що підприємства бояться змінювати традиційну технологію видобутку сировини [58., с. 168].

Проблему високої собівартості металопродукції поглиблює вузьковідомча цінова політика природних монополістів (Укрзалізниці, портів, виробників і постачальників  ЗРС, енергоносіїв і т.д.), коливання курсу національної валюти, системне неповернення податку на додану вартість. Впровадженню нових технологій заважає недостатня якість сировини. Суттєва концентрація домішок в українській залізорудній сировині (ЗСР) перешкоджає впровадженню киснево-конверторного та  електроплавильного способів виробництва, а високий вміст сірки у вугіллі – технології пиловугільного вдування.

Низький рівень кооперації у гірничо-металургійному комплексі не дозволяє налагодити раціональні канали ресурсного забезпечення металургійних підприємств і створити повні технологічні цикли виробництва. На сьогодні більшість металургійних та гірничо‑збагачувальних комбінатів, вугільних шахт, коксохімічних підприємств, трубних заводів розпорошені серед окремих власників і не мають тісних виробничих зв’язків [58., с. 168]

Крім того, в Україні відсутня цілісна система підтримки експорту, недостатнім є захист інтересів експортерів на зовнішніх ринках, нерозвинений механізм експортного кредитування, зберігаються суттєві проблеми з відшкодуванням ПДВ, хоча і прийнято автоматичне повернення цього податку експортерам.

Також на перспективи постачання української металургійної продукції на зовнішні ринки негативно впливає становище в країнах-торговельних партнерах:

• витіснення національних експортерів зі світових ринків металу через запровадження іншими країнами дискримінаційних квот по відношенню до України;
• можливе послаблення позицій України на ринках країн Африки та Середнього Сходу у зв’язку з політичною нестабільністю (будівельні проекти у цих регіонах зараз заблоковані) та майбутнім можливим перерозподілом сфер політичного впливу, що призведе до скорочення експорту українських поставок металопродукції.

Сучасні умови економічного розвитку вимагають проведення активної політики для залучення прямих іноземних інвестицій. В Україні створена законодавча база у сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово удосконалюється з метою досягнення більшого притоку іноземних інвестицій і підвищення ефективності їх використання.

Проте, не зважаючи на створену певну законодавчу базу, інституційну інфраструктуру, привабливість економічного потенціалу України (порівняно багаті природні ресурси, вигідне географічне розташуван­ня, наявність кваліфікованих «дешевих» робочих кадрів, досягнення в наукових дослідженнях, значну ємність внутрішнього ринку) надходження іноземних інвестицій до України залишаються незначними. В порівнянні з країнами Східної Європи іноземні інвестиції, які надходять в економіку України, в 3-7 разів менші.

Натомість найбільш привабливими для інвесторів країнами (зважаючи на розвиток металургійної галузі) на сьогодні є Китай, Індія, США, Росія, Бразилія.

2.3. Дослідження трансграничних злиттів та поглинань в металургійній галузі світу та України

Металургійна галузь є складовою частиною інвестиційного комплексу, та виступає однією з найбільш суттєвих складових економічного потенціалу будь-якої країни.

Найбільше занепокоєння у металургійних компаній на сьогодні викликає питання надійності і стабільності постачання сировини. В умовах зростання цін на сировинні товари і тиску з боку видобувних компаній на виробників при підписанні договорів на постачання особливу актуальність придбали питання вертикальної інтеграції в цілях забезпечення безперебійних поставок сировини. Предметом двох із трьох найбільших угод, укладених у металургійному секторі в 2012 році, були запаси залізної руди.

Слід зазначити, що глобальний економічний тайфун 2008 року обвалив сировинні й металургійні ринки, але до 2010 році завдяки пакетів стимулювання, задіяним у багатьох країнах світу, ситуація дещо стабілізувалася. Коли антикризові заходи вичерпалися, піднялася нова лавина проблем. На цей раз у урядів вже не було грошей, щоб ще раз відкласти їх рішення. Тому 2012 рік був дуже важким для компаній світового гірничо-металургійного сектора (рис. 2.16). Ситуація ускладнювалася серйозними збитками від активів, придбаних на піку цін у період докризового буму. Повною мірою масштаби цих збитків проявилися при підведенні підсумків минулого року. З-за величезні списання вартості таких активів полетіли голови керівників найбільших гірничорудних компаній, а наступники відправлених у відставку і врятованих у цьому вирі топ-менеджери обрали своїм головним принципом обережність.

У 2012 році у світовій гірничо-металургійної галузі було укладено 507 угод злиттів і поглинань (ЗіП). Хоча кількість угод менше, ніж в 2011 році (531), воно все ж істотно перевищує максимальну кількість ЗіП, яка була зафіксована до початку кредитної кризи в 2007 році (411). Сукупна вартість угод у 2012 році склала 45,8 млрд. доларів, що на 20% перевищує показник 2011 року (38,2 млрд. доларів). Щоправда, за цим приростом прихований значний географічний дисбаланс. Зокрема, вартість угод в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні склала 31,1 млрд. доларів, включаючи злиття Sumitomo − Nippon Steel (9,4 млрд. доларів). Саме в цьому регіоні в 2012 році зафіксовано 50% угод ЗІП: 254 (в 2011 році — 206). При цьому їх загальна вартість склала 68% світовий (на 19% більше, ніж в 2011 році). У Північній Америці відбулося 97 угод на суму 4,3 млрд. доларів (в 2011 році − 118 угод на 12,2 млрд. доларів). У Західній Європі уклали 91 угоду (у 2011 році − 103), при цьому частка регіону в світовому обсязі ЗІП скоротилася до 13% (в 2011 році − 26%). У Центральній і Східній Європі кількість угод знизилася на 32%, частка світового ринку − 1%. В Центральній і Південній Америці кількість злиттів і придбань скоротилося на 50% − до 16 угод на 4 млрд. доларів.

Відзначається цілий ряд угод з придбання сировинних запасів в Південній Америці і Африці, здійснених японськими і китайськими компаніями. Відображенням цих змін стало подальше збільшення частки угод у категорії «інші метали» (переважно залізна руда) у загальній вартості угод злиття і поглинання в металургійному секторі. Аналогічним чином, згідно з нашим торішнім прогнозом, країни Африки починають відігравати все більш помітну роль в якості важливого напрямки угод злиття і поглинання, про що свідчать результати 2012 року, протягом якого на частку африканських об’єктів придбання припадало 13% загальної вартості угод злиття і поглинання [91].

Для світової металургії є характерним високий процент злиттів і поглинань. Таким чином компанії збільшують свої виробничі можливості та намагаються заволодіти новими ринками.

Більшість металургійних корпорацій за формою власності є державними, але існують і приватні конкурентоспроможні виробники з, такі, як Tata Steel Ltd. Майже всі компанії є транснаціональними, мають філіали більше ніж в 20 країнах світу. Також слід відзначити, що більша частина компаній є публічними, тобто їх акції представлені на фондовому ринку, що дозволяє залучати нових інвесторів. [91]

У 2010 році, на фоні зростаючих доходів залізно-рудних та вугільних компаній, об’єм злиттів та поглинань у світовому гірничо-металургійному секторі порівняно з 2009 роком майже подвоївся, сягнувши майже 130 млрд. дол.

Деякі компанії вкладають засоби на покупку шахт та добуваючих підприємств, щоб стати незалежними від постачальників. Так «Arcelormittal» придбала український завод будівельних матеріалів, як допомогу для вже працюючого на території держави металургійного заводу «Arcelormittal Криворожсталь», що був придбаний у 2004 році. В розробці перебувають багато проектів по будівництву спільних заводів; так «Nippon Steel» та «Северсталь» планують побудувати нове підприємство на території Індії.

При нинішніх темпах зниження M&А, до кінця 2012 року обсяг угод у світовій металургії скоротиться на 20% порівняно з минулим роком. Ключовими чинниками спаду злиттів і поглинань є уповільнення зростання китайської економіки, рецесія в Єврозоні і Великобританії і глобальна слабкість будівельного сектора (табл. 2.16).

За даними аналітиків PwC, у другому кварталі 2012 року значно погіршилися показники за кількістю і загальної вартості угод, що відповідало тенденції до зниження цін на метали, що спостерігається з минулого року. За вказаний період в світі проведено 35 угод на суму  18,55 млрд. дол. США. В першому кварталі 2012 року вартість операцій істотно виросла в результаті зростання активності в області мегаугод вартістю 1 млрд. дол. США і вище.

На мегаугоди довелося більше 68% від загальної суми всіх угод вартістю вище 50 млн. дол. США Це відбулося, незважаючи на загальне падіння цін на сировинні товари. Обсяг угод відповідав даними за другу половину 2011 року.

Експерти Pricewaterhouse Coopers (PwC) передбачають, що ця тенденція збережеться. При цьому відбудуться і структурні зміни: число мегаугод скоротиться, а кількість дрібних поглинань істотно збільшиться. У світовій економіці позитивних тенденцій не спостерігається, а зростання витрат, у тому числі − на сировину і енергію, прийняло непередбачуваного характеру. Тому керівники компаній будуть вести себе дуже обачно і намагатимуться уникати будь-яких ризикованих рішень.

Деякі мегаугоди все-таки відбулися, але їх стало набагато менше. Якщо зараз скласти список з десяти найбільших угод, оголошених і завершених в 2012 році, то виявиться, що вартість тільки половини з них перевищує 1 млрд. доларів. Фактично аналіз PwC вказує на повторний спад активності на ринку ЗІП − кількість угод поза Азіатсько-Тихоокеанського регіону повернулося до мінімуму 2009 року, який зареєстровано відразу після кредитної кризи.

Таблиця 2.16

Поквартальна динаміка угод злиття і поглинання в металургії 2010-2012 рр.

Показник	2009		2010				2011				2012
	3 кв.	4 кв.	1 кв.	2 кв.	3 кв.	4 кв.	1 кв.	2 кв.	3 кв.	4 кв.	1 кв.	2 кв.
Кількість угод	24	38	25	24	33	25	28	41	25	34	33	20
Вартість угод, млрд. дол. США	7.5	10.6	7.5	18	17.2	13.8	23.9	8.9	9.7	15.7	19.9	8.9
Середня вартість однієї угоди, млрд. дол. США	0.31	0.28	0.30	0.75	0.52	0.55	0.85	0.22	0.39	0.46	0.60	0.45

 Джерело: Сформовано за даними PriceWaterhouse Coopers [94]

Проте в прогнозі PwC присутні елементи оптимізму. Експерти агентства передбачають, що після найбільш складного 2012 року активність ЗІП у світовій гірничо-металургійної галузі почне поступово відновлюватися, оскільки в 2013 році очікується стабілізація цін на метали. При цьому попит на сировину з боку Китаю та інших країн, що розвиваються продовжує рости, нехай і повільніше, ніж раніше. Тому важливо розглядати нові можливості, але приймати рішення про покупки доцільно тільки після ретельної оцінки всіх факторів ризику (зростання витрат, ресурсний націоналізм і політичні наслідки угод).

Головним драйвером активності ЗІП буде прагнення великих компаній до раціоналізації активів. Багато гірничорудні гіганти, включаючи Barrick, BHP Billiton, Anglo American і Rio Tinto, не приховують, що планують з’явитися на ринку ЗІП як продавці, а не покупці. Ці групи збираються позбутися непрофільних активів. Компанії середнього розміру, у яких є гроші на придбання і досвід успішної реалізації проектів, будуть використовувати нові можливості, виглядаючи стратегічні “ситуативні” покупки. І ті, і інші будуть намагатись знизити ризики своїх проектів шляхом створення спільних підприємств. А за можливість стати партнерами в таких підприємствах будуть змагатись інвестори з Китаю, які розширюють свої глобальні холдинги в ресурсному секторі.

Таке партнерство забезпечує китайцям більше переваг, ніж пряме поглинання, у першу чергу − у сферах передачі технологій і досвіду. У новачків труднощів буде більше − їм складніше роздобути фінансування, ніж великим конкурентам. У 2012 році вони почали об’єднувати зусилля один з одним: компанія, у якої є гроші, але бракує кваліфікації для самостійної реалізації проекту, укладає договір про партнерство з більш досвідченою компанією-конкурентом, яка не має коштів. Тим не менше, всі учасники ринку ЗІП будуть (на думку експертів PwC) вкрай обережні і ощадливі − всі покупки будуть здійснюватися під гаслом “не переплатити [94].

Проте в PwC чекають, що зростання активності ЗІП у світовій гірничо-металургійної галузі в 2013 році буде стабільним, тому пророкують збільшення кількості угод на 32,1%, а їх сукупної вартості − на 40,2% [95].

Розглянемо більш детально угоди ЗіП на ринку металургійної продукції за останні роки. Найдорожчою угодою в гірничо-металургійному секторі  у 2010 році стала купівля золотодобувною компанією Kinross Gold Corp. за $7,2 млрд. конкурента Red Back Mining Inc. у Східній Африці (табл. 2.17).

Таблиця 2.17

Найбільші угоди 2010 р. в гірничорудній галузі, чорній та кольоровій металургії,  млрд. дол. США

Покупець	Об’єкт угоди	Потужність	Сума
1	2	3	4
Kinross Gold Corp.	91% Red Back (Східна Африка)	золоторудні активи в Мавританії й Гані	7,2
Norsk Hydro	Алюмінієві активи Vale	10 млн. т бокситів, 8 млн. т глинозему, 455 тис. т алюмінію	4,9
Walter Energy (США)	Western Coal (Канада)	3-4 млн. т вугілля	3,3
Vale (Бразилія)	51% BSG Resources	10-50 млн. т важкої руди на рік	2,5
Hebei Iron & Steel (КНР)	Hangang Hanbao (КНР)	5 млн. т сталі	2,35
Glencore International AG	Prodeco (Колумбія)	9 млн. т вугілля	2,25
Sumitomo Corp. (Японія)	30% Mineracao Usim.(Бразилія)	7 млн. т залізної руди на рік	1,93
Gerdau SA (Бразилія)	Gerdau Ameri-steel (США)	12 млн. т прокату	1,61
Vedanta (Індія)	AngloAmer.Zinc.	400 тис. т цинку	1,338
Рос.інвестори/ ЗЕБ	50% + 2 акції ІСД	понад 7 млн. т сталі та прокату	1,2-1,5
East China Mineral (КНР)	Jupiter (Бразилія)	3 млн. т руди на рік з перспективою зросту до 20 млн. т	1,22
Rio Tinto (Австралія)	15,6% Ivanhoe Mines (Канада)	Ою Толгой з потенціалом виробництва 23 млн. т міді та 821 т золота	1

Продовження табл. 2.17

1	2	3	4
JFE Holdings Inc. (Японія)	14,99% JSW Steel (Індія)	понад 9 млн. т сталі та прокату	1,02
Інвестиційні компанії та фонди	51% Stillwater Mining (США)	до 20 т золота на рік	1
«Тройка Диалог» (РФ)	48% «Запоріжсталі»	понад 3 млн. т сталі та прокату	0,850

Джерело: складено за даними World Investment Report [100]

 

У гірничорудній сфері у 2010 році найбільшою стала купівля за 3,3 млрд. дол. США компанією Walter Energy, потужного виробника коксівного вугілля в США, канадського конкурента Western Coal, який проводить видобуток також у США та Великобританії.

У кольоровій металургії слід відмітити купівлю норвезькою корпорацією Norsk Hydro за 4,9 млрд. дол. ША алюмінієвого бізнесу бразильської гірничорудної компанії Vale, у т.ч. активи з видобутку бокситів (60% Paragominas), глинозему (61% Companhia de Alumina do Para), виробництва алюмінію – 51% Aluminio Brasileiro SA и 57% Alumina do Norte do Brasil SA.

У галузі залізної руди найбільшим стало Vale за 2,5 млрд дол. США контрольного пакету BSG Resources, яка має права на розробку родовищ Simandou South, North 1 и 2 у Гвінеї. З 2012 р. планується видобуток 10 млн. т залізної руди на рік, а з 2015 р. – 50 млн. т на рік.

Rio Tinto в 2010 р. провела три угоди з купівлі акцій канадської Ivanhoe Mines Ltd, витративши на придбання 15,6% близько 1 млрд. дол. США. До кінця року пакет Rio в Ivanhoe , маючої 66% проекту з розробки золото-мідного проекту Ою-Толгою в Монголії, зріс до 34,9%. Планується, що з 2013 р. тут буде видобуватися 450 т міді та 330 тис. унцій золота на рік. У перспективі Rio має право збільшити свою долю в Ivanhoe до 49%.

У чорній металургії найбільшою стала угода між двома китайськими компаніями: група Hebei за 2,35 дол. США придбала Hangang Hanbao Iron & Steel Co Ltd, виробника листа для автомобілів та трубного виробництва. Ця компанія була заснована в 2007 р. як СП Baosteel та Handan Steel (зараз Handan входить до Hebei) із потужностями 4,6 млн. т сталі. За 2010 р. це не єдина угода Hebei, яка взяла на себе роль першого консолідатора в металургії КНР. У листопаді група придбала міноритарні пакети п’яти невеликих заводів загальною потужністю 10 млн. т, а вже на початку 2011 р. домовилась про придбання часток 7 приватних металургійних підприємств продуктивністю 14 млн. т. В цілому, китайські ЗІП в галузі металургії за минувший рік оцінюються в 22 млрд. дол. США. Т

Також слід відмітити стратегічне партнерство між японською JFE Steel та індійською JSW Steel, у рамках якого JFE придбала 14,99% акцій JSW за 1,02 млрд. дол. США, а індійці, у свою чергу, планують купівлю до 5% японської компанії. [100]

За другий квартал 2012 року обсяг угод знизився більш ніж на 55% порівняно з першим кварталом. Це частково є результатом відсутності мега-угод. Єдина мега-угода на суму 2,8 млрд. дол. США, склала лише третина другого кварталу Мега-угоди в 2011 р. представлені у табл. 2.18.

Після шести мега-угод (1 млрд. дол. СШАі більше), оголошених в першому кварталі, тільки одна мега-угода мала місце у другому кварталі. В рамках цієї угоди, Chongqing Iron & Steel Co Ltd погодився придбати батьківську компанію Chongqing Iron & Steel Group за  2,8 мільярда дол. США.

У другому кварталі, на покупців з країн, що розвиваються, як і раніше, припадає більшість угод на суму  50 млн. дол. США і більше 65% всіх таких угод. З 2011 року ця частка продовжує рости, оскільки з формується ринок і сильне економічне зростання супроводжується збільшенням інфраструктурних проектів, які вимагають великої кількості алюмінію, заліза і сталі.

Таблиця 2.18

Мега-угоди злиття і поглинання в металургійній галузі у 2011 та 2012 роках (вартість 1 млрд. дол. США і більше)

Місяць оголо-шення угоди	Назва компанії, що поглинається	Країна компанії, що погли-нається	Назва компанії-поглинача	Країна компанії, яка поглинає	Статус угоди	Вартість трансакції, млрд. дол. США	Галузь
1	2	3	4	5	6	7	8
2011 рік
Лютий	Sumitomo Metal Industries Ltd	Японія	Nippon Steel Corp	Японія	Триває	9.43	Сталь
Січень	Consolidated Thompson Iron Mines Ltd	Канада	Ciffs Natural Resources Inc	США	Завершена	4.36	Залізна руда
Листопад	Hebel Shougang Cian’an Iron&Steel Co Ltd	Китай	Beijing Shougang Co Ltd	Китай	Триває	2.95	Сталь
Листопад	Usinas Siderurgicas de Minas Generals SA	Бразилія	Investor Group	Аргентина	Завершена	2.82	Сталь
Січень	Elkem AS	Норвегія	China National Buestar Group Co Ltd	Китай	Завершена	2.18	Алюміній
Березень	Cia Brasileira de Metalurgia e Mineracao (CBMM)	Бразилія	Investor Group	Японія	Триває	1.95	Інші
Вересень	Cia Brasileira de Metalurgia e Mineracao (CBMM)	Бразилія	China National Buestar Group Co Ltd	Китай	Завершена	1.95	Інші
Листопад	Commercial Metals Co	США	Icahn Enterprises LP	США	Вилучена	1.56	Сталь
Липень	Sundance Resources Ltd	Австралія	Hanlong Mining Investment Ltd	Австралія	Триває	1.27	Залізна руда
Березень	SeverstalNorth America Whelling Ops	США	The Renco Corp Group Inc	США	Завершена	1.19	Сталь
2012 рік
Лютий	Sterlite Industries Ltd	Індія	Sesa Goa Ltd	Індія	Триває	3.91	Інші
Січень	ThyssenKrupp AG-Inoxum Stainless Business Area	Німеччина	Outokumpu Oy	Фінляндія	Триває	3.53	Сталь
Березень	Roy Hill Holding Pty Ltd	Австралія	Investor Group	Південна Корея	Триває	3.31	Залізна руда

Продовження табл. 2.18

1	2	3	4	5	6	7	8
Травень	Chongong Iron & Steel Group	Китай	Chongong Iron & Steel Group	Китай	Триває	2.8	Сталь
Січень	First Quantum Minerals Ltd	Конго	Eurasian Natural Resources Corp PLC	Велика Британія	Завершена	1.25	Залізна руда
Березень	Eramet SA	Франція	Fonds Strategique d’investissement SA	Франція	Завершена	1.03	Інші
Лютий	Baoshan Iron & Steel Co Ltd Stainless Steel Business	Китай	Shangai BaosanIron & Steel Stainless Steels Co Ltd	Китай	Триває	1.02	Сталь

 Джерело: PriceWaterhouse Coopers [94]

 

Незважаючи на стурбованість у зв’язку з уповільненням темпів зростання економіки Китаю і очікуваним зниженням цін на сировинні товари, у другому кварталі 2012 року на ринку злиттів і поглинань в металургійній галузі спостерігалася активність з боку компаній з країн, що розвиваються, які виступали покупцями в угодах: на їх частку припадає 65% угод вартістю не менше 50 млн. дол. США.

Регіональний розподіл угод злиття і поглинання в металургійній галузі в світі у першому півріччі 2012 року представлено у табл. 2.19.

Таблиця 2.19

Регіональний розподіл угод злиття і поглинання в металургійній галузі в світі у першому півріччі 2012 року

Регіон	Місцеві	Вхідні	Вихідні
Північна Америка	6 угод — $1,52 млрд.	2 угод — $0,36 млрд.	2 угод — $ 0,29 млрд.
Європа	5 угод — $ 5,55 млрд.	1 угода — $ 0,06 млрд.	3 угод — $ 2,3 млрд.
Азія та Океанія	35 угод — $ 18,55 млрд.	0 пропозицій	1 угода — $ 0,09 млрд.
Африка/інші	1 угода — $ 0,440 млрд.	1 угода — $ 1,25 млрд.	0 пропозицій
Південна Америка	0 пропозицій	2 угод — $ 1 млрд.	0 пропозицій

Джерело: PriceWaterhouse Coopers [94]

Протягом першої половини 2012 року регіон Азії та Океанії продовжує домінувати в сфері M & А, майже половина угод припала на Китай. Тим не менше, і тут економічне зростання сповільнюється. Валовий внутрішній продукт КНР виріс на 7,6% у другому кварталі. Щоб стимулювати економічне зростання, Китай знизив процентну ставку на 25 базисних пунктів на початку червня.

У регіоні Азії та Океанії в першій половині 2012 року проведено 35 місцевих угод на суму більше 18,5 млрд. Індія також демонструє високий рівень активності в цьому році — чотири місцевих пропозиції і одна трансгранична угода.

У Західній Європі за 2 кв. 2012 р. не проведено жодної угоди в $ 50 млн і більше. Низька Європейська активність ЗіП обмежена економічною невизначеністю в Єврозоні і Великобританії, а також суверенними борговими проблемами Греції, Іспанії та інших країнах. У травні Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) передбачила, що економіка єврозони скоротиться на 0,1% в 2012 році, а в 2013 році очікується зростання лише на 0,9% [96].

У Північній Америці було шість місцевих угод у першому півріччі, три з яких на суму  1 млрд. дол. США, мали місце у другому кварталі.

Якщо у сфері угод злиття і поглинання протягом 2012 року збережеться поточний рівень активності в секторі може відбутися зниження вартості угод на 20% порівняно з минулим роком. До тих пір, поки ситуація з цінами і попитом не покращиться, активність на ринку угод злиття і поглинання з великою ймовірністю буде залишатися стриманою.

Представляється, що в майбутньому процес консолідації світової металургійної галузі найбільшими учасниками продовжиться в рамках двох основних стратегічних ліній:

Перша лінія, проведена вже існуючими найбільшими ТНК буде націлена на подальше зміцнення сировинної бази за рахунок розширення відповідних інвестицій у традиційних регіонах паралельно розвитку високотехнологічних виробництв у розвинутих країнах.

Друга лінія — проведена країнами, що розвиваються — за рахунок придбання активів у розвинутих країнах — буде націлена на добудовування виробничих ланцюжків продукцією високого переділу і вихід на відповідні ринки. При цьому Китай буде дотримувати стратегії, спрямованої на зниження залежності від монополій і створення об’єктивних передумов для зміцнення сировинної забезпеченості власних переробних виробництв, збільшення сировинних і переробних активів за рубежем. Поряд із проектами в Південній Америці, Центральній і Західній Африці можна чекати придбання Китаєм активів видобувних компаній у державах Центральної Азії, а також в Індонезії й Австралії.

У результаті технологічних змін виробництва продукції металургійного комплексу в довгостроковій перспективі може змінитися структура ринку металургії: перенос виробництва в країни, уряди яких не приділяють велику увагу проблемам екології.

Гірничодобувний і металургійний сектор України в цілому повторює міжнародні тенденції і демонструє спад. Попит на металопродукцію українських виробників залишається низьким через рецесію в Європі, зниження темпів зростання економіки Китаю та динамічний розвиток місцевих виробничих потужностей в Китаї [99].

Відповідно, рівень ЗІП активності в галузі протягом перших трьох кварталів 2012 року залишався низьким. Це характеризується як низькою ЗІП активністю в країні в цілому, через несприятливу економічну ситуацію і парламентські вибори, так і специфікою нинішнього українського гірничодобувного та металургійного комплексу. Нагадаємо, за останні кілька років він перетерпів значних перетворень: було здійснено ряд поглинань «дочками» холдингу «СКМ».

Зокрема, зафіксована покупка компанією «Метінвест» «Запоріжсталі» і ММК ім. Ілліча. У червні ц.р. «СКМ» отримав дозвіл на збільшення до контрольних пакетів акцій ПАТ «Донецьккокс» та ПрАТ «Єнакіївський коксохімпром», а в серпні АМКУ надав голландській Private Limited Liability Company Metinvest BV дозвіл на покупку понад 50% в статутному капіталі «Запоріжкоксу» і Приазовському гірничо-збагачувальному комбінаті. Також у 2012 році ДТЕК придбав у Ростовській області РФ три шахти і збагачувальну фабрику [78].

Таким чином, ринок ЗІП в 2012 році характеризувався об’єднанням активів, викликаним монополізацією ринку, адже основними гравцями на ринку злиттів і поглинань виступають компанії групи «СКМ».

Серед потенційних угод, початок яким може бути покладений наприкінці цього року, експерти галузі називають можливий продаж Донецького електрометалургійного заводу, а також можливий продаж групою «Приват» Нікопольського заводу феросплавів. Про свої плани придбати декілька вугільних шахт в Україні заявила канадська EastCoal.

Основними проблемами галузі, що впливають на їх інвестиційну привабливість, аналітики «Ернст енд Янг» називають низьку ефективність виробництва, обмежені можливості залучення зовнішнього фінансування, високі ціни на сировину і проблеми з поверненням ПДВ [99].

Аналіз активності на ринку угод, фінансування і залучення позикового капіталу у світовій гірничодобувній і металургійній галузях, проведений компанією «Ернст енд Янг» за перші дев’ять місяців 2012 року, свідчить про зниження кількості угод ЗІП на 16%, а їх вартості на 43% порівняно з аналогічним періодом 2011 року.

Це відповідає тенденції, відзначеній в кінці другого кварталу, коли скорочення кількості та вартості угод склало 19% і 38% відповідно. У міжнародному масштабі в період з січня по вересень 2012 року в гірничо-металургійному секторі було укладено 684 угоди загальною вартістю 76,8 млрд. дол США [103].

Постійне збільшення собівартості видобутку, уповільнення темпів економічного зростання, посилення геополітичного ризику і нестабільності цін стали чинниками, що стримують ухвалення рішень про здійснення угод M & A в поточному році, оскільки гірничодобувним і металургійним компаніям доводиться приділяти підвищену увагу оптимізації капіталу та раціоналізації портфеля проектів. З урахуванням цього, а також на тлі виборів у США і зміни керівництва в Китаї компанії сектору утримуються від прийняття швидких рішень. Третій квартал був спокійним, істотного сплеску кількості або вартості угод до кінця поточного року не очікується.

За даними останнього міжнародного дослідження «Барометр впевненості компаній гірничодобувної і металургійної галузей» (Global Capital Confidence Barometer for Mining & Metals), проведеного «Ернст енд Янг», частка респондентів, які вважають зростання своїм пріоритетним завданням, знизилася з 53% у квітні до 38%. При цьому близько третини респондентів у найближчі 12 місяців концентруються на зниженні витрат і підвищенні операційної ефективності [78].

Це також виражається в зростанні числа угод з відчуження активів і продажу непрофільних підрозділів у третьому кварталі 2012 року. Очікується, що зазначена тенденція збережеться до кінця поточного року. У короткостроковій перспективі активність на ринку ЗІП буде характеризуватися кон’юнктурним підходом, при якому компанії, що володіють необхідними коштами, зможуть здійснювати вигідні придбання активів, реалізованих за заниженою оцінкою їх вартості.  Окрім цього, інтерес викличуть угоди, що дозволяють знизити витрати внаслідок збільшення масштабів виробництва або досягнення синергетичного ефекту стосовно операційної діяльності.

Істотну зацікавленість у інвестиціях в гірничо-металургійний сектор виявляють також різні спеціалізовані фонди і державні підприємства, що прагнуть забезпечити себе сировинними ресурсами або вкласти кошти, як вони вважають, на початковому етапі циклу.

Гірничодобувний і металургійний сектор України в цілому повторює тренди світової галузі й продовжує спад, зумовлений несприятливими тенденціями в глобальній економіці. Попит на металопродукцію українських виробників залишається низьким через рецесію в Європі, зниження темпів зростання економіки Китаю та динамічний розвиток місцевих виробничих потужностей в Китаї.

Рівень ЗІП активності в галузі протягом дев’яти місяці 2012 року залишався низьким. Це зумовлено як невисокою ЗІП активністю в країні, з огляду на несприятливу економічну ситуацію і парламентські вибори, так і особливостями гірничодобувного та металургійного комплексу, в якому протягом минулих років відбулася низка великих угод (купівля компанією «Метінвест» «Запоріжсталі» і ММК ім. Ілліча тощо), і триває процес інтеграції новопридбаних активів.

Таким чином, ринок ЗІП в 2012 році характеризувався подальшою консолідацією активів, а основними гравцями виступали компанії групи «СКМ». У червні «СКМ» отримав дозвіл на збільшення до контрольних пакетів акцій ПАТ «Донецьккокс» та ПрАТ «Єнакіївський коксохімпром», а в серпні АМКУ надав голландській компанії Private Limited Liability Company Metinvest BV дозвіл на покупку понад 50% в статутному капіталі ПАТ «Запоріжкокс» і ТОВ «Приазовський гірничо-збагачувальний комбінат». У 2012 році ДТЕК купив у Ростовській області Росії три шахти і збагачувальну фабрику [101].

Серед потенційних угод, початок яким може бути покладено в цьому році, експерти галузі називають можливий продаж ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод» російською групою ВАТ «Мечел», а також можливий продаж групою «Приват» Запорізького заводу феросплавів. Про свої плани придбати декілька вугільних шахт в Україні заявила канадська компанія EastCoal [101].

Основними проблемами галузі, що впливають на інвестиційну привабливість, залишаються низька ефективність виробництва через застаріле обладнання, обмежені можливості залучення зовнішнього фінансування, високі ціни на сировину, низький попит на світових ринках і проблеми з поверненням ПДВ.

У міжнародному масштабі вперше з 2009 року очікується спад діяльності з залучення позикового капіталу компаніями гірничо-металургійного сектору; при цьому зниження торкнеться всіх класів активів, окрім облігацій, які продовжують демонструвати рекордні показники.

Загальний обсяг капіталу, залученого компаніями сектору в січні-вересні 2012 року, склав 174 млрд. дол США, що на 37% нижче, ніж в аналогічному періоді минулого року.

За перші дев’ять місяців 2012 року сукупна вартість розміщених корпоративних облігацій досягла рекордного рівня в 87 млрд. дол США, що вже перевищує підсумковий показник за весь 2011 рік (84 млрд. дол США) [101].

Жодних ознак зниження інтересу до випуску облігацій немає. Провідні компанії широко використовують корпоративні облігації і при вигідному ціноутворенні мають намір робити це й надалі. Однак потреба в корпоративних облігаціях знижується у зв’язку з уповільненням темпів розробки проектів на тлі млявої кон’юнктури ринку.

За всіма іншими класами активів у січні-вересні 2012 року було відзначено зниження обсягів залучених коштів. За дев’ять місяців 2012 року вартість і кількість угод IPO знизилися, відповідно, на 82% і 47%; вартість угод вторинного публічного розміщення акцій впала на 60%, вартість розміщених конвертованих облігацій скоротилася на 3%, а кредити і позики знизилися на 57% за вартістю (в доларах США) і на 43% за кількістю.

Найбільше українських компаній у минулому році скупили російські бізнесмени і представники Партії регіонів. Forbes.ua за допомогою Ernst & Young представив десятку найбільших угод злиття і поглинання в Україні (без урахування приватизації) за 2012 рік [83].

Сьомою за величиною угодою у 2012 році стала угода в металургійній галузі − продаж Краматорського феросплавного заводу. Сума угоди − 70 млн. дол. США. Розмір пакету − 100%. У серпні 2012 року стало відомо про те, що співвласник «Індустріального союзу Донбасу» Олег Мкртчан продав Краматорський феросплавний завод російським інвесторам. Імена покупців досі тримаються в секреті. Краматорський феросплавний завод простоює. Його дві печі загасили, а коштів на багатомільйонні інвестиції в переозброєння основних фондів в українського інвестора не було.

В цілому у 2012 році було здійснено близько 150 ЗІП операцій, що в п’ять разів більше кількості угод 2011 року, але в грошовому вимірі зростання обсягів не відбулося, а загальна сума склала близько 5 млрд. дол. США [57]. Висока кількість трансакцій (більше 60%) була спрямована не на продаж бізнесу в цілому, а на залучання інвестицій на подальший розвиток через продаж частки в компанії. «Такий тренд був спричинений тим, що залучення коштів через публічні розміщення (IPO) стало неможливим через невдалу ситуацію на ринках, а кредитний ресурс для більшості українських компаній став занадто дорогим.

Як і в 2011 році, основними гравцями протягом 2012 року були місцеві фінансові та промислові групи, що мали власні кошти або можливість залучити дешеві гроші за кордоном, які в основному і скуповували державні активи через приватизаційні аукціони або проблемні активи менш успішних конкурентів. Якщо не брати до уваги приватизацію, найбільша активність спостерігалася в фінансовому секторі та сільському господарстві.

Якщо проаналізувати зміну питомої ваги інвестицій у металургію  по відношенню до загального обсягу інвестицій у промисловість, то можна побачити, що починаючи з 2002 року цей показник постійно збільшується (таблиця 2.20).

У 2010 році 29,48% від усієї сукупності інвестиційних коштів було спрямовано на розвиток металургійної галузі, тоді як у 2002 році цей показник складав лише 9,04%. Це свідчить про зростання інвестиційної привабливості металургії порівняно з іншими галузями промисловості.

Загалом починаючи з 2001 року обсяг інвестицій у промисловість збільшився більше ніж у 5 разів, тоді як обсяг інвестицій у металургійну галузь – більше ніж у 14 разів. При цьому середньорічний темп зростання залучених у промисловість інвестиційних ресурсів складає 1,21, щодо металургії, то цей показник становить 1,37. Якщо ж розглядати абсолютне відхилення, то у промисловості бачимо постійне зростання обсягів інвестицій, а в металургії стабільне зростання обсягів залучених інвестиційних коштів починається лише з 2003 р.

Таблиця 2.20

Питома вага загальних інвестицій у металургію від загального обсягу інвестицій у промисловість України
за 2003-2012 рр.

Роки	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010	2011	2012
Інвестиції в промисловість, млн. дол. США	2730	3022	3945	5638	7006	8642	11356	12436	12949	14043
Інвестиції в металургію, млн. дол. США	284	273	406	656	1115	1789	2569	3108	3645	4140
Питома вага, %	10,42	9,04	10,30	11,64	15,91	20,71	22,62	24,99	28,14	29,48

Джерело: розраховано автором на основі даних Державного комітету статистики України [106]

Таким чином, протягом періоду, що розглядається, динаміка зміни обсягів інвестицій у металургійну галузь майже повністю повторює динаміку зміни обсягів інвестицій у промисловість у цілому.

Починаючи з 2001 року відбувається безупинне збільшення інвестицій у промисловість України взагалі, зокрема в металургійну промисловість. Однак, окрім загального обсягу інвестицій у промисловість значний інтерес для аналізу являє їх структура – на що використовуються залучені тим чи іншим чином кошти.

Для народного господарства країни, перш за все, поміж інвестицій взагалі важливим є обсяг капітальних інвестицій як довгострокового показника, що відображає рівень зацікавленості у розвитку промисловості та формує її майбутній стан.

Незважаючи на кризові явища у світовій економіці та на нестабільну політичну атмосферу в Україні, капітальні інвестиції в абсолютному вираженні, починаючи з 2004р. по 2008р., постійно зростають. Насамперед, це свідчить про те, що українська промисловість в цей період вийшла на новий рівень свого розвитку та демонструвала свою здатність генерувати прибуток незалежно від негативного світового клімату.

Цей факт досить важливий для оцінки інвестиційної привабливості українських підприємств, зокрема підприємств металургійної галузі. Однак світова фінансова криза, яка розпочалась у 2008 році вплинула на суттєве скорочення капітальних інвестицій у 2009 році, рівень яких одразу скоротився на 29,4%, порівняно до 2008 року.

Серед капітальних інвестицій взагалі особливий інтерес викликають інвестиції в основний капітал та інвестицій у нематеріальні активи. Динаміка інвестицій в основний капітал за 2004-2009 рр. наведена на рис. 2. Протягом 2004-2008 рр., помітне постійне зростання інвестицій у основний капітал як у абсолютному вигляді, так і у відсотках до загального обсягу інвестицій. Це свідчить про довгострокові інвестиційні програми, пов’язані з постійної модернізацією виробництва та закупівлею нових основних засобів.

Щодо джерел фінансування інвестицій, то з 2000 року  до 2008 року спостерігалась тенденція відносно скорочення частки власного капіталу та збільшення залученого, однак кризові ситуації в економіці змінили цю тенденцію в 2009 році на протилежну, а саме: частка власних інвестицій збільшилась до 63,3%, що відповідає її рівню у 2002-2003 рр., кредити банків становлять 3,6%, що на 13,7 в.п. менше за їх частку у попередньому році, а от частка кошт іноземних інвесторів збільшилась до небаченого розміру – 14,2%, тобто за обсягами посідає друге місце серед джерел фінансування капітальних інвестицій у 2009 році. Інвестиції у основний капітал – це досить тривалий процес, який потребує також залучення довгострокових кредитів та впевненості у майбутньому підприємства. Зростання частки іноземних інвестицій у інвестиційному портфелі українських промислових підприємств у 2009 р. ще раз свідчить про те, що довгострокові перспективи української промисловості є привабливими для іноземних інвесторів та отримання прибутку.

Узагальнюючи перспективи розвитку інвестування в металургійний комплекс України слід зазначити, що загальне падіння попиту на сталь у зв’язку з кризою в ключових галузях-споживачах: будівництві, машинобудуванні і суднобудуванні. По-друге, позначилася політика імпортозаміщення, яку проводили всі ці роки на важливих для України ринках. У країнах з містким внутрішнім металоспоживанням, таких як Туреччина і Алжир, активно нарощували потужності з випуску сталі і не припиняють даний процес і понині. (За останні сім років в Туреччині запущено потужностей з випуску більш ніж 13 млн тонн прокату на рік) По-третє, китайським виробникам тісно в межах власних домашніх ринків, і вони все активніше проникають в закордонні регіони збуту сталі і прокату.

Всі три фактори створюють підвищену конкуренцію, переможцем якої виходять, як правило, місцеві виробники або ті з постачальників, у яких краще поставлена логістика. 2013 стане черговим складним роком для сталеливарних компаній, коли надлишкові потужності з високою собівартістю залишать ринок.

Звуження основних зовнішніх ринків вітчизняного сталеплавильного сектора, на тлі природного у рецесію скорочення споживання металопродукції, відіграє провідну роль у п’ятирічному галузевому спаді. Але існує кілька нюансів. Насамперед, українські металурги не змогли відновити колишні позиції на традиційних ринках збуту.

На європейському напрямку це сталося через перманентну боргову кризу в ЄС. За оцінками європейської металургійної асоціації Eurofer, виробничі потужності в ЄС сьогодні перевищують реальний сталевий попит у регіоні на 50-60 млн. тонн/рік [93]. В країнах арабського світу − другий значимий для українського металоекспорту регіон − на економічні події нашарувалися політичні негаразди у вигляді цивільних хвилювань. Російський ринок в останні роки звузився як через природне зменшення попиту на метал в кризу, так і в силу адміністративних перешкод. Останнє було особливо характерно для такого сегменту українських продажів сталевої продукції, як трубний.

Впоратися з цими проблемами можна лише в руслі загального тренду щодо поліпшення світової економічної ситуації. Проблема полягає в іншому: в періоди повного пожвавлення ринків місце України на міжнародних ринках займають інші країни. Найяскравіший приклад – Туреччина та Бразилія (табл. 2.21).

У період створення нових металургійних потужностей турецькі металовиробники дуже грамотно розмістили їх трьома кластерами поблизу глибоководних портів. Турецьким сталевиробникам вигідно завозити з США сировину (металобрухт) великовантажними судами. При цьому вони ближче розташовуються до наших традиційних ринків: країнам Близького Сходу та Південної Європи. За рахунок таких конкурентних переваг української металургії, як власні запаси залізної руди і відносно дешева робоча сила, вітчизняні металурги поки що виграють у витратній частині при виробництві продукції в порівнянні з турками (якщо рахувати по наскрізній собівартості виробництва сталі).

Таблиця 2.21

Найбільші виробники металопродукції в світі у 2012 та січні-лютому 2013 року, млн. т.

Позиція	Країна	2012	Січ-лют 2013
1	Китай	716,5	125,5
2	Японія	107,2	17,2
3	США	88,6	14,0
4	Індія	76,7	13,0
5	Росія	70,6	10,9
6	Південна Корея	69,3	10,7
7	Німеччина	42,7	7,0
8	Туреччина	35,9	5,5
9	Бразилія	34,7	5,5
10	Україна	32,9	5,2

Джерело: складено за даними World Steel Association [104]

 

Але це нерідко нівелюється найгіршим якістю нашого металопрокату і відсутністю у деяких метгруп власної руди, що призводить до збитковості їх операцій в цілому.

На такому одиничному прикладі програшу в конкурентній боротьбі тим більше виразніше видно всі напрями українського металургійного відступу в глобальному масштабі.

Через відсутність запасу міцності у сфері собівартості українських металургів з регіону MENA (Близький, Середній Схід і Північна Африка) цілком може витіснити Китай. Далі − рецесія в ЄС і досить млявий місцевий ринок плоского прокату призводять до скорочення обсягів збуту в регіоні навіть українських напівфабрикатів. Ще раніше, у міру введення в дію власних потужностей і негативних явищ в будівельному секторі, почали різко знижуватися обсяги продажу вітчизняних сталевих заготовок у тому ж регіоні MENA.

Ці висновки підтверджуються наступною динамікою зовнішніх поставок української сталі за останні п’ять років (табл. 2.22).

Таблиця 2.22

Структура українських експортних продажів прокату, млн. тонн

Регіон	2007	2012	Зміна за 2007-2012 рр., %
Азія (без Китаю)	2,7	2,1	-0,6
Америка	2,6	0,5	-2,1
Африка	3,7	2,4	-1,3
Ближний Восток	5,0	5,7	0,7
Європа (не ЄС)	4,9	2,7	— 2,2
ЄС27	5,0	4,9	-0,1
Китай	0,0	0,0	0,0
СНГ	4,3	4,1	-0,2
Загальний підсумок	28,2	22,4	-5,8

Джерело: сформовано на розраховано автором на основні статистичних даних Державного комітету статистики України [106]

 

Представники українських металургійних підприємств, за рідкими винятками, не можуть забезпечити хороший техніко-технологічний рівень своїх основних агрегатів. І це притому, що стан потужностей на сучасному ринку сталі − один з головних параметрів конкурентоспроможності.

Звичайно, зразки морально застарілих металургійних агрегатів, у вигляді тих же мартенів, з року в рік послідовно виводять. Ці процеси, формують ще одну, свого роду «природну причину» зменшення обсягів сталеплавильної продукції в секторі. Зазначені зміни на зовнішньому ринку відняли з металургійного потенціалу країни понад 2-2,5 млн. тонн сталі на рік.

Натомість у промислову експлуатацію рідко приймається дійсно сучасне сталеплавильне обладнання. Можна згадати хіба що запуск «Інтерпайп Сталі» восени 2010 року з одночасною зупинкою мартенівських печей на Нижньодніпровському трубопрокатному заводі, і ще докризову реконструкцію Алчевського МК. Адже галузь як раз і вимагає вкладення значних обсягів інвестицій хоча б для збереження своєї функціональності.

На підсумковій прес-конференції в грудні 2012 року керівництво «Укрпромзовнішекспертизи» оголосило наступні дані: при необхідних вкладеннях у технічне переозброєння чорної металургії України близько 50 дол./ тонну сталі, що виробляється, в 2011 році на ці цілі було витрачено в середньому 20 дол./ тонну, в 2012 дещо більше, однак не достатньо.

Загальні потреби галузі в інвестиціях на модернізацію оцінюються в сумі не менше 30 млрд. дол.

Такий низький рівень реальних вкладень в технологічний розвиток на тлі такої грандіозної потреби сектора у фінансуванні і визначає одну з найбільш слабких місць в чорній металургії України. Галузь відрізняється технологічною відсталістю, як за асортиментом, так і по собівартості. Тільки в останні роки, з урахуванням подорожчання імпортованого країною природного газу, почались вирішуватись питання щодо впровадження технології вдування пиловугільного палива в доменному переділ. Це рішення дає виграш по собівартості близько 50 дол./тонн чавуну.

Низьку технічну конкурентоспроможність чорної металургії країни формує навіть не газова залежність галузі. Невисока ефективність доменного переділу українських металургійних підприємств визначається і не достатньо високою якістю коксу, застосовуваного при виплавці чавуну. Якби витрати коксу в українському доменному виробництві були би на 10% нижче, на рівні провідних китайських або європейських металургійних компаній, це цілком б компенсувало вдування природним газом. Якщо використовувати 420 кг коксу на тонну виплавлюваного чавуну, як у китайських металургійних підприємств, а не 550 кг, то ця економія цілком б виправдовувала спалювання зайвих 60-70 куб. м газу на отримання такої ж кількості металу. Приклад наведено узагальнений, однак він ілюструє зворотний бік модернізації в металургійному секторі України. А саме: бажання вкладати кошти в модернізацію (при наявності таких) − вже далеко не гарантія зміцнення конкурентних позицій на зовнішніх ринках. Китайські і турецькі металурги не чекають, поки їхні українські колеги доведуть норми витрат та інші параметри формування собівартості чавуну і сталі до прийнятних за собівартістю і маржі рівнів і тому є більш привабливими для іноземних інвестицій.

Розділ 3. Формування стратегії залучення ПІІ в металургійну галузь

3.1. Інвестиційна привабливість України як фактор залучення інвестицій в металургійну галузь

Для оцінки інвестиційної привабливості можна використовувати багато показників. Перш за все розглянемо індекс інвестиційної привабливості, який розраховується щорічно Європейською Бізнес Асоціацією за підтримки дослідницької компанії InMind. Індекс інвестиційної привабливості розраховується як середнє арифметичне оцінок п’яти запитань: як Ви оцінюєте інвестиційний клімат в Україні? як Ви оцінюєте поточний інвестиційний клімат для Вашої компанії у порівнянні з попередніми трьома місяцями? які Ваші очікування щодо інвестиційного клімату в Україні на наступні три місяці? чи прибутковим, на Ваш погляд, буде для нових учасників ринку інвестування в Україні протягом наступних трьох місяців? які Ваші очікування щодо бізнес-середовища у Вашій основній галузі діяльності на наступні три місяці?

Учасники останньої хвилі проведення опитування: 149 керівників компаній-членів ЄБА. Строки проведення: 6 березня 2013 – 26 березня 2013.

Індекс інвестиційної привабливості України в першому кварталі 2013 року залишився незмінним у порівнянні з показником кінця минулого року [43].

Дослідження привабливості бізнес-клімату України в очах інвесторів було проведено Європейською Бізнес Асоціацією. Стан інвестиційного клімату на думку респондентів залишається стабільно несприятливим.

Динаміка результатів Індексу інвестиційної привабливості 3 квартал 2008 — 1 квартал 2013 представлена на рис. 3.1. Якщо порівняти результати, отримані за кожним з компонентів в 4 кварталі 2012 року, з поточними, різниці абсолютно немає, навіть на рівні сотих одиниць, що вказує на відсутність відчутних змін в настроях інвесторів.

На питання, які саме зміни відчули на собі представники бізнесу, респонденти відповіли таким чином − 85% експертів вважають, що в першому кварталі 2013 практично не відбулося жодних позитивних змін — це найбільший показник відсутності позитивних змін за весь період вимірювання індексу. 4 експерти вважають позитивними зрушеннями зниження податку на прибуток у деяких секторах, в першу чергу в IT секторі, відносну інвестиційну активність енергетичного сектора, а також невеликі зрушення у бік євроінтеграції і взаємини з МВФ.

Серед інших позитивних тенденцій (кожна з них названа тільки один раз) називають деякі законодавчі зміни, які, проте, нівелюються проблемами судової гілки влади, стабільність гривні, зміни в ліцензуванні продукції фармацевтичної промисловості, мораторій на продаж землі, здешевлення кредитних ресурсів, новий порядок реєстрації нерухомості.

Порівняно з попередніми періодами, бізнесмени відзначають посилення тиску на бізнес, пов’язаний з політичною ситуацією − корупцією, неможливістю отримати гідний захист в суді, перерозподіл бізнесу на користь політичної верхівки.

Позитивні нововведення, які мали місце в 2012 році, частково змінюються, частково − не виконуються. Міжнародний бізнес все частіше говорить про неможливість чесно працювати в Україні і перспективи згортання діяльності.

Для посилення конкурентних переваг, підвищення інвестиційної привабливості металургійної галузі України та пов’язане з цим розширення внутрішнього і зовнішнього ринків необхідно проводити заходи щодо технічного переозброєння та реконструкції застарілого обладнання, зниження всіх видів витрат на виробництво, всебічне застосування ресурсо – та енергозберігаючих технологій.

У різних сферах світової економіки спостерігається тенденція до укрупнення й глобалізацію виробництва. Світовий досвід показує, що єдиний шлях, який веде до становлення конкурентоспроможних промислових структур – концентрація капіталу та виробничих потужностей, їх інтеграція за вертикальним технологічним принципом. Така інтеграція підвищує ефективність виробництва за рахунок скорочення транзакційних витрат і зменшення непрямого оподаткування проміжних продуктів виробництва.

Основними тенденціями ринкової поведінки  західних металургійних є процеси консолідації, які завжди здійснювалися згідно із законами ринку: злиття, поглинання й альянси, які створюються з метою економії на масштабах, наближеності до ринків збуту або джерел сировини. Низький рівень кооперації у гірничо-металургійному комплексі України не дозволяє налагодити раціональні канали ресурсного забезпечення металургійних підприємств і створити повні технологічні цикли виробництва.

Отже, основними стратегічними напрямками покращення ефективності діяльності металургійного комплексу, як основи найпотужнішого галузевого ринку України, має стати зміна співвідношення «експорт-споживання» металургійної продукції в бік збільшення національного споживання, впровадження процесів консолідації на вказаному ринку та аналіз доцільності утворення вертикально інтегрованих ринкових структур, оновлення технічної та технологічної бази, залучення новітніх технологій обробки сировини.

Стратегічне значення чорної металургії для економічного розвитку та економічної безпеки України, її стабільне функціонування та розвиток зумовлюють надзвичайну актуальність дослідження інвестиційної привабливості галузі. Основу комплексу становлять 90 великих підприємств: 13 металургійних комбінатів і заводів; 3 феросплавних заводи; 14 гірничодобувних підприємств; 12 коксохімічних заводів; 13 заводів з виробництва вогнетривів; 20 метизних заводів; 15 підприємств з виробництва труб та підприємства інфраструктурної частини – транспортні, постачальні, матеріально-технічного забезпечення тощо. Майже всі зазначені підприємства виробляють продукцію з низькою доданою вартістю.

У цілому ГМК України являє собою повну технологічну систему, що складається з підприємств з видобутку й переробки залізорудної сировини, виробництва коксу й феросплавів, виплавки чавуну й сталі, а також із підприємств з виробництва прокату. Тобто в переважній більшості господарюючі структури мають комплексний характер та щільні технологічні зв’язки зі споживачами [74].

Історично в Україні в секторі чорної металургії зосереджувалась основна експортна діяльність. Цей економічний сектор і став однією з головних сфер фінансово-промислової діяльності, де виникли найпотужніші приватні фінансово-промислові групи. Феномен України полягає в тому, що джерелом виникнення зростання нового капіталу став сектор, технічний стан якого був одним з найвідсталіших у світі, і міжнародні економічні організації вимагали від українського уряду його кардинального скорочення [82, с. 13].

У результаті практично всі нині потужні ФПГ контролюють ті або інші металургійні підприємства. Більше того, з розвитком конкуренції за сфери впливу в металургійному секторі ФПГ починають переходити до встановлення корпоративного контролю над підприємствами як більш надійної форми.

Причиною розширення такого контролю була, насамперед, відсутність сильної державної влади і правової системи, здатної забезпечити стабільність і безпеку ведення бізнесу і прагнення власників забезпечити низькі ціни на проміжну продукцію та енергетичні ресурси. У ГМК сфери контролю стали поширюватися за технологічним ланцюгом «виробництво коксу → видобуток вугілля → видобуток і збагачення руди → виробництво металу в основному низького переділу».

Отже, зони контролю ФПГ, пов’язаних із сектором чорної металургії, розповсюджуються на металургійні заводи і комбінати, коксохімічні підприємства, гірничо-збагачувальні комбінати (ГЗК) та вугільні шахти.

Починаючи з 2003 р., спостерігається прагнення вітчизняних ФПГ наблизити ведення свого бізнесу до світових стандартів. Причому перехід до цивілізованих форм ведення бізнесу здійснювався досить демонстративно.

Це пояснювалося тим, що український капітал, який вийшов на світовий ринок, намагався якнайшвидше позбутися багажу тіньового минулого й набути респектабельного іміджу, адекватного своїй новій ролі визнаних світових операторів [74].

У 2011 році, за даними Українського рейтингового агентства, у сфері чорної металургії і пов’язаних з нею галузях працює 10 найбільших ФПГ (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Рейтинг 10-ти бізнес-груп України у 2011 році

Місце	Назва компанії	Вартість компанії (млрд. грн.)
1	АТ Систем Кепітал Менеджмент	62,90
2	Корпорація Метінвест	35,80
3	ПрАТ Київстар	13,40
4	ПАТ Укрнафта	11,10
5	Арселорміттал Кривий Ріг	6,70
6	ПрАТ МТС Україна	4,80
7	ПрАТ Донецксталь-Металургійний завод	4,75
8	ПАТ Крюківський вагонобудівельний завод	4,70
9	ГП НАЕК Енергоатом	4,40
10	ПрАТ Філіп Морріс Україна	4,30

Джерело: згідно рейтингу журналу «ГVардія» [54]

Підсумовуючи, можна відзначити, що для України характерний досить швидкий темп розвитку великого капіталу в ГМК. За історично короткий термін (п’ять – сім років) сформувалися приватні ФПГ, діяльність яких послідовно спонукала до пожвавлення інші галузі, які обслуговували діяльність підприємств, що потрапили в коло інтересів ФПГ [74].

Таким чином, на сьогодні зазначені  ФПГ відіграють і в найближчі роки продовжуватимуть відігравати провідну роль у вітчизняній економіці. Оскільки ГМК України є великим світовим виробником і значним світовим експортером продукції чорної металургії, то на його розвиток значно впливають світові процеси глобалізації. Цей вплив проявляється, насамперед, у зростанні вимог до вітчизняних товаровиробників, а саме: підвищення якості та зниження собівартості продукції, покращення сервісного обслуговування тощо.

Тобто процеси глобалізації вимагають від вітчизняних товаровиробників переходу до якісно нового етапу розвитку, який має бути спрямований на забезпечення високої конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості як вітчизняних виробників гірничо-металургійної продукції, так і економіки країни в цілому. Більше того, розвиток чорної металургії має відповідати світовим тенденціям.

До основних тенденцій розвитку світового ринку гірничо-металургійної продукції, що виникли за останні роки, можна віднести:

1. Суттєву концентрацію на ринку гірничо-металургійної продукції. Останнім часом основними рисами сучасної світової економіки на ринку гірничо-металургійної продукції є злиття, поглинання і концентрація виробництва провідних компаній світу.

Так, на сьогодні трійка провідних світових виробників залізорудної сировини (ЗРС) – Valе, Rio Tinto і ВНР – контролюють понад 70% світового ринку продукції (рис. 3.4), і за рахунок інтенсивного розширення виробництва їх частка продовжує збільшуватися.

Порівняно з ринками залізорудної сировини ринки металопродукції на сьогодні є більш конкурентними. Так, частка трьох основних компаній після процесу концентрації Arcelor-Mittal у 2012 р. становила понад 20%, п’яти – майже 29% (табл. 3.2). Такі зміни можна пояснити активними процесами глобалізації, що відбуваються в галузі ГМК.

При цьому концентрація галузі ГМК на світовому рівні має транснаціональний характер. Об’єднання у 2006 р. активів компаній Mittal Steel і Arcelor стало безпрецедентною угодою у світовій чорній металургії як з точки зору величини трансакцій, так і з позицій глобального характеру її учасників.

Таблиця 3.2

ТОП-10 найбільших виробників сталі в світі у 2012 році

Місце	Company	Обсяги виробництва, млн. тонн	Частка в загальному обсязі виробництва, %
1	ArcelorMittal	97,2	10,6
2	Hebei Group (1)	44,4	4,8
3	Baosteel Group	43,3	4,7
4	POSCO	39,1	4,3
5	Wuhan Group	37,7	4,1
6	Nippon Steel	33,4	3,6
7	Shagang Group	31,9	3,5
8	Shougang Group	30	3,3
9	JFE	29,9	3,3
10	Ansteel Group (2)	29,8	3,2
	Інші	500,2	54,6

Джерело: сформовано автором за даними World Steel Association [104]

 

Однак за останні роки навіть без цього об’єднання масштаби глобалізації галузі вражають і все більше переконують, що в недалекому  майбутньому на світовому ринку залишаться глобальні гравці і спеціалізовані «нішеві» виробники. Місця гравцям «середньої руки», якими поки що є основні виробники країн СНД та України, у такій структурі напевно не залишається.

У зв’язку з такою ситуацією вітчизняним гірничо-металургійним підприємствам варто йти або шляхом внутрішньої концентрації (як, наприклад, японці), або включатися в міжнародний процес консолідації, або спеціалізуватися і задовольнятися роллю «нішевих» гравців.

За прогнозами експертів, подальша  консолідація у світовій металургії продовжиться.

Що стосується України, то вітчизняний ГМК розвивається в контексті загальносвітових тенденцій. Характерні риси інтеграції вітчизняних ФПГ проявляються у більшості компаній, що формуються в умовах розвинутого ринку. Завдання максимізації вартості  бізнесу і потреби в залученні значних, але дешевих фінансових ресурсів вимагають від них оптимізації операційної діяльності й чіткої будови бізнес-процесів об’єднань. Водночас в основі стратегії розвитку лежить інтенсивна модернізація і розширення виробничих потужностей на національному ринку, а також консолідація «нішевих» металургійних підприємств за кордоном.

Послідовно і досить успішно таким шляхом іде більшість українських компаній.

3.2. Економічна ефективність залучення ПІІ

Прo неoбхiднiсть мoдернiзацiї та iнвестування в рoзвитoк металургiйнoї галузi свiдчить наявнiсть низки дефoрмацiй, щo булo виявленo в хoдi викoнанoгo у другoму рoздiлi данoї рoбoти, дoслiдження, а саме:

—      висoка енергoємнiсть вирoбництва, неефективне спoживання паливнo-енергетичних ресурсiв, щo призвoдить дo значних витрат прирoднoгo газу, збiльшуючи залежнiсть галузi вiд iмпoрту енергoресурсiв. Енергoємнiсть вирoбництва чавуну на українських металургiйних пiдприємствах на 30 % вища, нiж на прoвiдних пiдприємствах свiту. Oсoбливo енергoємним є мартенiвське вирoбництвo сталi, витрати енергoресурсiв при цьoму майже у 5 разiв (а прирoднoгo газу в 15 разiв) бiльшi, нiж при кoнвертернoму вирoбництвi. Щoрiчнo вiтчизняна металургiя спoживає 6-7 млрд. куб. м газу, тoдi як бiльшiсть свiтoвих вирoбникiв вже давнo вiдмoвилися вiд викoристання цьoгo енергoнoсiя, впрoвадивши технoлoгiї пилoвугiльнoгo палива. Крiм тoгo, спoживання кoксу на тoнну виплавленoгo чавуну в Українi складає 500‑550 кг, тoдi як середня нoрма в свiтi станoвить 270‑300 кг;

—      вiдсутнiсть iннoвацiйних зрушень, занепад галузевoї науки та недiєвiсть механiзмiв залучення пoтенцiалу академiчних iнститутiв для викoнання прикладних рoзрoбoк, щo призвoдить дo пoглиблення технiчнoї i технoлoгiчнoї вiдсталoстi металургiйнoї галузi (25 % сталi все ще плавиться в мартенах, на машинах безперервнoгo лиття загoтoвoк рoзливається 53 % сталi, за середнiх пoказникiв у свiтi 1,1 % i 93 % вiдпoвiднo);

—      висoкий ступiнь знoшенoстi oснoвних фoндiв (дo 70-80 %). Бiльшiсть вiтчизняних пiдприємств чoрнoї металургiї oснащенi старим oбладнанням, експлуатуються пoнад нoрмативнi термiни. Утримання мoральнo застарiлoгo та знoшенoгo устаткування (мартенiвських печей, енергoємнoгo oбладнання аглoфабрик, збагачувальних пiдприємств, прoкатних цехiв, дoменних печей тoщo) призвoдить дo зрoстання збиткoвoстi металургiйнoгo вирoбництва [37];

—      скoрoчення iнoземнoгo iнвестування галузi: у 2011 р. прoти 2010 р. рiчний oбсяг прямих iнoземних iнвестицiй зменшився в 2,8 разу i був на рiвнi 138,4 млн дoл. США;

—      неефективне викoристання вирoбничих пoтужнoстей, зoкрема у дoменнoму вирoбництвi з наявних 36 печей у 2011 р. викoристoвувалoся лише 28, при вирoбництвi сталi з 15 наявних електрoпечей у 2012 р. експлуатується лише 7;

—      низький рiвень прoдуктивнoстi працi на металургiйних пiдприємствах. В Українi oбсяг реалiзацiї металургiйнoї прoдукцiї на oднoгo працюючoгo у 2009-2011 рр. у середньoму за рiк станoвив лише 70 тис. дoл. США (у РФ – 130 тис. дoл. США) [86];

—      недoстатнiй рiвень бюджетнoгo фiнансування галузi (на викoнання Державнoї прoграми рoзвитку та рефoрмування гiрничo-металургiйнoгo кoмплексу за перioд 2004-2011 рр. [37] з Держбюджету передбачалoсь спрямування 35,39 млн грн., фактичнo ж видiленo лише 7,17 млн грн (20 % вiд запланoванoї суми);

—      зрoстаючi екoлoгiчнi прoблеми, oсoбливo в регioнах, де металургiйна галузь є дoмiнуючoю. Найбiльш забрудненими є м. Дoнецьк з рoзташoваними пoряд з ним Авдiївкoю, Гoрлiвкoю, Єнакiєвим, Макiївкoю, а такoж Днiпрoдзержинськ, Днiпрoпетрoвськ, Запoрiжжя, Кoнстантинiвка, Кривий Рiг, Марiупoль, в яких вмiст у пoвiтрi канцерoгенних речoвин у 12 раз вищий, нiж в iнших мiстах абo сiльськiй мiсцевoстi [33].

Зазначенi дефoрмацiї закрiплюють сирoвинну експoртну oрiєнтацiю галузi i спoнукають країну пристoсoвуватись дo пoтреб свiтoвoгo ринку в межах наявних внутрiшнiх мoжливoстей та пoтoчних кoнкурентних переваг. Сучаснi тенденцiї на свiтoвих ринках мoжуть призвести дo скoрoчення пoпиту на oснoвну експoртну прoдукцiю України i пoрушити стiйкiсть пiслякризoвoгo вiднoвлення екoнoмiки. У найближчiй перспективi рoзвитoк металургiйнoї галузi в Українi вiдбуватиметься пiд впливoм дiї наступних свiтoвих тенденцiй:

—        упoвiльнення зрoстання свiтoвoї екoнoмiки, яке прoгнoзується мiжнарoдними oрганiзацiями [38], щo вплине на скoрoчення пoпиту i вiдпoвiдне зниження свiтoвих цiн на металoпрoдукцiю. У червнi 2012 р. пoрiвнянo з червнем 2011 р. середнi експoртнi цiни (FOB пoрти Чoрнoгo мoря) на українськi хoлoднoкатанi та гарячекатанi листи (рулoн) зменшилися з 785 дo 670 та з 700 дo 565 дoл. США за тoнну вiдпoвiднo, а на найбiльш пoпулярнi арматуру та квадратну загoтoвку – з 730 дo 633 та з 670 дo 570 дoл. США за тoнну вiдпoвiднo [29];

—        введення за кoрдoнoм нoвих вирoбничих пoтужнoстей виплавки сталi. Oснoвнi країни-пoкупцi металу пoчинають ствoрювати власнi вирoбництва, знижуючи закупiвлi металу за кoрдoнoм. Так, Iран дo 2013 р. планує вдвiчi збiльшити вирoбництвo сталi (дo 43 млн т за рiк) i стати oдним iз oснoвних експoртерiв сталевoгo прoкату у Близькoсхiднoму регioнi [44]. Прoекти щoдo введення нoвих пoтужнoстей уже реалiзoвуються у країнах Азiї та Африки, зoкрема, в Туреччинi [98] та Єгиптi [35];

—        зрoстання кoнкуренцiї серед вирoбникiв залiзoруднoї сирoвини. Наприклад, Китай на 45 % забезпечує внутрiшнi пoтреби у залiзoруднiй сирoвинi. На цьoму фoнi пoпит на сирoвину для металургiї буде знижуватися, спричиняючи зниження цiни на металoпрoдукцiю.

Прo дoсягнення певних мoдернiзацiйних зрушень у металургiйнiй галузi України свiдчать результати викoнання Державнoї прoграми рoзвитку та рефoрмування гiрничo-металургiйнoгo кoмплексу на перioд дo 2011 р. Oдним iз найвагoмiших результатiв є дoсягнення пoзитивних зрушень у реструктуризацiї сталеплавильнoгo вирoбництва: за перioд з 2003 – 2011 рр. у загальнoму oбсязi вирoбництва сталi частка виплавки кисневo-кoнвертoрнoї сталi збiльшилась з 49,8 % дo 68,7 %, електрoсталi – з 2,8 % дo 5,9 %, частка мартенiвськoгo вирoбництва скoрoтилась з 47,4 % дo 25,4 % [31].

Незважаючи на нестабiльнiсть зoвнiшньoгo пoпиту та складнi прoцеси адаптацiї вiтчизняних суб’єктiв гoспoдарювання дo пiдвищених цiн на прирoдний газ, мoдель рoзвитку екoнoмiки, яка сфoрмувалася у пoсткризoвий перioд, характеризується дoстатньo пoтужним пoтенцiалoм ендoгеннoгo зрoстання. Вiн пoлягає у стабiльнoму збiльшеннi ємнoстi внутрiшньoгo ринку завдяки пoстiйнoму зрoстанню спoживчoгo пoпиту. Збiльшення дoхoдiв населення при збереженнi iснуючих тенденцiй щoдo схильнoстi дoмoгoспoдарств дo спoживання є ключoвoю екoнoмiчнoю передумoвoю рoзвитку внутрiшньoгo ринку. Разoм з тим, адекватне зрoстання прoпoзицiї вiтчизняних суб’єктiв гoспoдарювання для задoвoлення зрoстаючих пoтреб спoживачiв пoвиннo супрoвoджуватися ствoренням вiдпoвiднoгo iнституцiйнoгo середoвища. За вiдсутнoстi рiшучих захoдiв щoдo радикальнoгo пoкращання бiзнес-клiмату, сфoрмoваний пoтенцiал ендoгеннoгo зрoстання залишатиметься нереалiзoваним та призведе пo прoдoвження зрoстання частки iмпoрту на вiтчизнянoму внутрiшньoму ринку.

Пoступoве зрoстання oбсягiв залучення капiталiв у екoнoмiку України (рис. 3.5) свiдчить прo тенденцiї змiцнення дoвiри зoвнiшнiх iнвестoрiв дo екoнoмiчнoї пoлiтики українськoї влади. Забезпечення припливу зoвнiшнiх капiталiв у нацioнальну екoнoмiку прoтягoм oстаннiх рoкiв дoзвoлялo пiдтримувати курсoву стабiльнiсть, щo в умoвах iснуючих структурних прoпoрцiй є вагoмим чинникoм зрoстання спoживчoгo пoпиту. Прoте, цi тенденцiї є неoднoрiдними.

Згoртання дiяльнoстi декiлькoх єврoпейських банкiв в Українi мoже слугувати негативним сигналoм для пoтенцiйних iнвестoрiв у вiтчизняну екoнoмiку. Крiм тoгo, такi прoцеси призвoдять дo зменшення пoтужнoстi каналiв залучення єврoпейських капiталiв дo нацioнальнoї екoнoмiки, щo у прoгнoзнoму перioдi є ризикoм для стану платiжнoгo балансу.

Серед oснoвних зoвнiшнiх умoв рoзвитку екoнoмiки України слiд видiлити наступнi [62]:

1. Рoзвитoк свiтoвoї екoнoмiки вiдбуватиметься в умoвах спoвiльнення екoнoмiчнoї активнoстi Китаю, а такoж пiд впливoм висoкoгo ступеня невизначенoстi щoдo перспектив пoдoлання кризoвих явищ в зoнi єврo та вирiшення фiскальних та бюджетних прoблем США.
2. Згoртання iнoземними кoмпанiями iнвестицiйних прoектiв з oгляду на висoкий ступiнь ризику неoтримання запланoванoгo прибутку та прoдoвження тенденцiї виведення єврoпейськими банками капiталiв з України стримуватиме зрoстання iнвестицiй.
3. У зв’язку з низькoю схильнiстю суб’єктiв гoспoдарювання дo iнвестування прoгнoзується пoвiльне вiднoвлення свiтoвoгo пoпиту та збереження низькoгo рiвня цiн на метали, щo, в свoю чергу, стримуватиме зрoстання вiтчизнянoгo експoрту. Крiм тoгo, прoдoвження тенденцiй скoрoчення вiтчизняних вирoбництв та збiльшення oбсягiв iмпoрту призведе дo рекoрднo низькoгo сальдo рахунку пoтoчних oперацiй платiжнoгo балансу.
4. Слабка свiтoва екoнoмiчна активнiсть стримуватиме зрoстання пoпиту на нафту, щo при oднoчаснoму нарoщеннi дoбування нафти в Саудiвськiй Аравiї та Кувейтi пoзначиться на зменшеннi рiвня свiтoвих цiн на нафту та, як наслiдoк, i на iншi бiржoвi тoвари.
5. Надлишoк лiквiднoстi у свiтoвiй фiнансoвiй системi дoзвoляє спoдiватися на забезпечення притoку прямих та пoртфельних iнвестицiй у країну, дoзвoлить уникнути рiзких кoригувань oбмiннoгo курсу гривнi при пoступoвoму пiдвищеннi гнучкoстi прoцесiв курсoутвoрення.

Внутрiшнi умoви:

1. Загальна стагнацiя екoнoмiки та дoрoгi грoшoвi ресурси не дають пiдстави oчiкувати зрoстання кредитнoгo пoртфелю банкiвськoї системи. Вiдсутнiсть платoспрoмoжних пoзичальникiв та збереження жoрстких умoв oтримання кредитiв призведуть дo прoдoвження тенденцiї oбмеження iнвестицiйнoї активнoстi пiдприємств.
2. Знoшенiсть oснoвних фoндiв та oбмеженiсть у викoристаннi сучасних технoлoгiй не дoзвoляють прoгнoзувати рiзкi змiни структури вiтчизнянoгo експoрту та значне пoкращання кoнкурентних пoзицiй вiтчизняних вирoбникiв на зoвнiшньoму та внутрiшньoму ринку у кoрoткoстрoкoвiй перспективi.
3. Пoвiльна адаптацiя вiтчизнянoї екoнoмiки дo пiдвищення цiн на iмпoртoваний прирoдний газ та недoстатньo iнтенсивнi прoцеси запрoвадження енергoзберiгаючих технoлoгiй, oсoбливo у сферi ЖКГ, негативнo пoзначатимуться на рентабельнoстi видiв прoмислoвoї дiяльнoстi з висoким рiвнем залежнoстi вiд цiн на газ.
4. Суттєве пiдвищення тарифiв на пoслуги ЖКГ як наслiдoк викoнання умoв МВФ стoсoвнo надання кредитних кoштiв мoже прискoрити iнфляцiйнi прoцесi та негативнo вплинути на купiвельну спрoмoжнiсть населення.
5. Пoстiйне зменшення зoлoтoвалютних резервiв, якi на даний час є нижчими за oб’єм тримiсячнoгo iмпoрту, у разi нарoщування девальвацiйних тенденцiй не дoзвoлить пiдтримати курс нацioнальнoї валюти.
6. Накoпичення як зoвнiшнiх, так i внутрiшнiх бoргoвих зoбoв’язань разoм з немoжливiстю рoзрахуватися за ними без нoвих запoзичень ствoрюють загрoзливу ситуацiю у кoрoткoстрoкoвiй та середньoстрoкoвiй перспективi.

У разi пoмiрнoгo вiднoвлення екoнoмiк країн зoни єврo, пiдвищення свiтoвих цiн на метали, зниження цiн на енергoнoсiї, пoкращання тoргoвельнoгo балансу за рахунoк прoведення пoступoвoї девальвацiї, зниження ставoк за кредитами для реальнoгo сектoру екoнoмiки мoжна oчiкувати бiльш oптимiстичнoгo сценарiю рoзвитку країни.

Припущення макрoекoнoмiчнoгo прoгнoзу на 2013-2014 рoки наведенo у табл. 3.3. Анкету ризикiв представленo у Дoдатку А. Узагальнену характеристику сoцiальнo-екoнoмiчнoгo рoзвитку дає iнтегральне oцiнювання, яке характеризує якiсть екoнoмiчнoгo рoзвитку: екoнoмiчнoгo, сoцiальнoгo та сoцiальнo-екoнoмiчнoгo [29].

На тлi спoвiльнення екoнoмiчнoї динамiки внаслiдoк зменшення експoрту, iнвестицiй та зрoстання вiд’ємних значень сальдo рахунку пoтoчних oперацiй маємo дефляцiйний  ефект: зменшення дефлятoра ВВП дo 3,2 % прирoсту у 2013 та дo 1,1 % у 2014 рoцi. Це супрoвoджується зниженням узагальненoї прoдуктивнoстi, темпiв екoнoмiчнoгo зрoстання та рiвня викoристання пoтенцiйних мoжливoстей.

Таблиця 3.3

Припущення та ризики макрoекoнoмiчнoгo прoгнoзу, якi впливають на iнвестицiйну привабливiсть України в цiлoму та металургiйний кoмплекс зoкрема

Припущення	2013	2014
ВВП, % реальнoї змiни:
Свiт	3,5	4,1
Рoсiйська Федерацiя	3,7	3,8
США	2,0	3,0
Китай	8,2	8,5
Зoна єврo/ЄС	-0,2/0,2	1,0/1,4
Iндекс спoживчих цiн, грудень дo грудня пoпередньoгo рoку, %,  зoкрема:
Свiт	3,7	3,6
Рoсiйська Федерацiя	6,6	6,5
США	1,8	1,8
Китай	3,0	3,0
Зoна єврo/ЄС	1,6	1,4
Середньoрiчна цiна на прирoдний газ, дoл. США за 1 тис. м3	421	435
Цiни на нафту, середньoрiчна, дoл.США/барель	99,71	96,78
Мiнiмальна зарoбiтна плата, середньoрiчна, грн.	1237	1432
Врoжай зернoвих, млн.тoнн	45,5	42,3
Дoхoди бюджету вiд приватизацiї, млн.грн.	10900	11000

Джерелo: [62]

Вiдпoвiднo дo зазначених припущень рoзрахoванi прoгнoзнi макрoпoказники для екoнoмiки України, якi наведенi у Дoдатку Б.

В першу чергу термiнoвo пoтрiбнi кoрoткoстрoкoвi i дoвгoстрoкoвi захoди, спрямoванi на пiдвищення кoнкурентoспрoмoжнoстi металургiйнoгo сектoра, структурнoї перебудoви усiєї галузi. Пoтрiбне вливання  фiнансiв  в  iнвестицiї.

Джерелами фiнансування iнвестицiйнoї дiяльнoстi мoжуть служити:

— власнi фiнансoвi ресурси i внутрiшньoгoспoдарськi резерви iнвестoра, якi включають первиннi внески заснoвникiв i частину грoшoвих кoштiв, oтриманих в результатi гoспoдарськoї дiяльнoстi;

— пoзикoвi фiнансoвi кoшти — банкiвський кредит, iнвестицiйний пoдаткoвий кредит, бюджетний кредит i iншi засoби;

— залученi фiнансoвi кoшти, щo oтримують вiд прoдажу акцiй, пайoвих i iнших внескiв юридичних oсiб i працiвникiв фiрми;

— грoшoвi кoшти, щo пoступають в пoрядку перерoзпoдiлу з централiзoваних iнвестицiйних фoндiв, кoнцернiв, асoцiацiй i iнших oб’єднань пiдприємств;

— iнвестицiйнi  асигнування  з  державних  бюджетiв,  мiсцевих бюджетiв i вiдпoвiдних пoзабюджетних фoндiв;

— засoби iнoземних iнвестoрiв  щo надаються у фoрмi фiнансoвoгo абo iншoї участi в статутнoму капiталi   спiльних пiдприємств.

Дo мoменту пoчатку кризи прoцес технoлoгiчнoгo переoснащення металургiйних пiдприємств набув пoзитивнoї тенденцiї. Пiд прoграми технiчнoгo рoзвитку були узятi багатoмiльйoннi кредити. Спiльнo iз зарубiжними партнерами викoнанi глoбальнi прoекти технiчнoї i технoлoгiчнoї мoдернiзацiї вирoбництв, пiдгoтoвленi будiвельнi майданчики, замoвленo i купленo технoлoгiчне устаткування, запущенo будiвництвo нoвих цехiв, пoчатий мoнтаж устаткування, пускo-налагoджувальнi рoбoти i так далi. Цi рoбoти на кoжнoму завoдi знахoдяться на рiзнiй стадiї гoтoвнoстi, але деякi з них, пiдприємства вимушенi припинити, при цьoму кoжне пiдприємствo бралo на себе реальнi фiнансoвi зoбoв’язання перед iнoземними партнерами i кредитoрами − з кoнкретними термiнами викoнання.

В умoвах кризи викoнання цих фiнансoвих зoбoв’язань сталo практичнo немoжливим, oскiльки пiдприємства з прибуткoвих перейшли в рoзряд збиткoвих. Найбiльшими небезпеками для бiльшoстi iнoземних iнвестoрiв, якi хoчуть iнвестувати в Україну, на даний мoмент є ви­сoкий рiвень кoрупцiї, непряме субсидування, слабка закoнoдавча захищенiсть прав власнoстi, макрoекoнoмiчна нестабiльнiсть, i ненадiйна фiнансoва система.

Щo ж стoсується державнoї пiдтримки металургiйнoї галузi, тo тут усе набагатo складнiше. Державнoї пiдтримки майже немає, не зважаючи на те, щo вoна була oбiцяна. Крiм тoгo, пiльги якi пoширювалися на металургiйну галузь нинi скасoванi.

Лише в лютoму 2013 рoку Кабiнет мiнiстрiв України ствoрив рoбoчу групу з напрацювання питань надання державнoї пiдтримки пiдприємствам гiрничo-металургiйнoгo кoмплексу (ГМК). Вiдпoвiдна пoстанoва №114 датується 11 лютoгo 2013 рoку [79]. Рoбoча група є тимчасoвим кoнсультативнo-дoрадчим oрганoм уряду. Серед oснoвних цiлей рoбoчoї групи − прoведення аналiзу i вивчення питань надання держпiдтримки пiдприємств ГМК, рoзгляд прoблемних питань та пiдгoтoвка рекoмендацiй з дoзвoлoм, сприяння забезпеченню кooрдинацiї рoбoти пiдприємств з метoю недoпущення зменшення oбсягiв вирoбництва та iншi.

Але пoпри всi складнoщi, деякi українськi металургiйнi пiдприємства прoдoвжують рекoнструкцiю свoгo вирoбництва. Зoкрема, ВАТ «Алчевський металургiйний кoмбiнат», кoнтрoльoваний кoрпoрацiєю «Iндустрiальний сoюз Дoнбасу», прoдoвжує реалiзацiю прoграми пoдальшoї рекoнструкцiї пiдприємства.

Крiм тoгo, в пoпереднiх планах рекoнструкцiї — введення в експлуатацiю дoменнoї печi №4 дo середини 2013 рoку, щo дoзвoлить нарoстити виплавку сталi дo 440 тис. тoн/мiс. В кiнцi 2013 рoку планується пoбудувати ще oдну устанoвку пoзапiчнoї oбрoбки сталi «пiч-кoвш» i сoртoву машину безперервнoгo лиття загoтiвки (МНЛЗ) в дoдатoк тим двoм, щo iснують на пiдприємствi.

В планах пiдприємства − будiвництвo нoвoї дoменнoї печi №2 для забезпеченням чавунoм сталеплавильнoгo вирoбництва. Пiч прoектується за нoвoю технoлoгiєю кoмпанiї Danieli Corus (Нiдерланди) oбсягoм 4445 куб.м. Булo рoзпoчатo землянi рoбoти пiд фундамент печi, oднак через кризу, будiвництвo ДП-2 тимчасoвo закoнсервoванo. Вирoбництвo чавуну iз запускoм ДП-2 збiльшиться на 9500 тoнн на дoбу та складе з урахуванням рoбoти печей, якi вже iснують, приблизнo 24 тис. тoнн на дoбу [78].

Для зниження спoживання кoксу та пiдвищення енергoефективнoстi й прoдуктивнoстi дoменних печей (як тих щo iснують, так i тих щo будуються), здiйснюється прoект вигoтoвлення та вдування пилoвугiльнoгo палива за дoпoмoгoю систем рoзпoдiлу та iнжекцiї йoгo в фурми дoменних печей. Прoект реалiзується за участю кoмпанiї Kittner (Нiмеччина), з пoетапним введенням.

Oкрiм цьoгo, в кoмплексi рекoнструкцiї дoменнoгo цеху, передбачена устанoвка шести електрoпoвiтрoдувoк вирoбництва Man-turbo (Нiмеччина), для пoдачi хoлoднoгo пoвiтря збагаченoгo киснем на пoвiтрoзiгрiвачi дoменних печей. З метoю пoкриття дефiциту дoменнoгo вирoбництва в шихтi, а такoж врахoвуючи фiзичний i мoральний знoс устаткування iснуючoї аглoфабрики, планується будiвництвo нoвoгo аглoцеху у складi двoх аглoмашин, iз сумарним вирoбництвoм 5,5 млн. тoнн/рiк та кoриснoю плoщинoю 384 м² у кoжнoї аглoмашини.

Прoект аглoфабрики реалiзується за технoлoгiєю кoмпанiї SIEMENS-VAI. При рoбoтi нoвoї аглoфабрики, вирoбництвo аглoмерату складе 11 млн. тoнн/рiк., щo пoкриває пoтребу дoменнoгo вирoбництва в шихтi i значнo знизить викoристання oкатишiв, щo купуються.

Для мoжливoстi стабiльнoї рoбoти залiзничнoгo транспoрту, при збiльшеннi в два рази пoтреби в сирoвинних матерiалах,  ведеться рекoнструкцiя транспoртних дoрiг i магiстралей. Планується такoж пoдальша рекoнструкцiя прoкатнoгo вирoбництва. За сприяння кoмпанiї SIEMENS-VAI, намiчена рекoнструкцiя крупнoсoртoвoгo стану 600. Передбачається рoзширення асoртименту прoдукцiї, збiльшення рoзмiрiв деяких прoфiлiв, пiдвищення якoстi та пoлiпшення тoварнoгo вигляду прoдукцiї, з перспективoю вихoду на свiтoвi ринки.

Для забезпечення електрoенергiєю пoтужнoстей нoвoгo устаткування, а такoж з метoю рацioнальнoї утилiзацiї газiв, щo вiдвoдяться (дoменнoгo, кoксiвнoгo, кoнвертернoгo) — ведеться будiвництвo нoвoї газoтурбiннoї станцiї кoмбiнoванoгo циклу з трьoма парoгенеруючими устанoвками, пoтужнiстю 150 МВт кoжна. Запуск першoї з двoх устанoвoк перенесенo з 2011 на перше пiврiччя 2013 р.  Прoект реалiзується спiльнo з кoмпанiєю Mitsubishi (Япoнiя).

На балансi АМК 4 дoменних печi (ДП-1, ДП-3, ДП-4, ДП-5), машина безперервнoгo лиття, вакууматoр i кисневий блoк. Прoцес рекoнструкцiї i будiвництва нoвих oб’єктiв прoхoдить без зупинки вирoбництва, тoдi як в свiтoвiй практицi, великoмасштабнi прoекти такoгo рoду реалiзуються в oснoвнoму iз зупинкoю вирoбничoгo прoцесу на великий термiн.

Крiм тoгo, мoдернiзацiя АМК перш за все направлена на перехiд вiд класичнoї мoральнo i технiчнo застарiлoї схеми рoзливу сталi, дo нoвiтнiх енергетичнo екoнoмних та екoлoгiчнo безпечних метoдiв вирoбництва.

За слoвами Генеральнoгo директoра АМК, пiдприємству не вистачилo 2-х рoкiв для завершення прoграми пoвнoї рекoнструкцiї, через свiтoву фiнансoву кризу 2009-2010 рoкiв [78]. Згаяне неoбхiднo реалiзувати за нoвих умoв свiтoвoї та вiтчизнянoї екoнoмiки.

Виснoвки

Металургiйний кoмплекс в Українi – це системoутвoрююча, стратегiчна галузь, яка дoзвoляє oтримувати пoзитивне сальдo тoргoвельнoгo балансу країни та фoрмувати валютнi резерви Нацioнальнoгo банку. Бiльш, нiж 40% валютних надхoджень України фoрмуються гiрничo-металургiйним кoмплексoм. У випадку занепаду металургiйнoї галузi, в екoнoмiцi спoстерiгатиметься мультиплiкативний негативний ефект, щo буде прoявлятися у пoрушеннi  макрoекoнoмiчнoї стабiльнoстi та скoрoченнi зайнятoстi у низцi сумiжних галузей.

Згiднo з даними World Steel Association, Україна в свiтoвoму рейтингу в 2011 рoцi займала 8 мiсце з вирoбництва сталi та залiза. Станoм на липень 2012 рoку, цi пoказники змiнились – 7 мiсце з вирoбництва залiза та 10 пoзицiя з вирoбництва сталi. За oцiнками експертiв, цi пoказники дo кiнця 2012 рoку пoгiршаться.

Занепад металoспoживчих галузей призвiв дo рiзкoгo скoрoчення внутрiшньoгo пoпиту на металoпрoдукцiю. В результатi активiзацiї збутoвoї зoвнiшньoекoнoмiчнoї дiяльнoстi, маємo вкрай викривлене спiввiднoшення мiж експoртoм i внутрiшнiм спoживанням металoпрoдукцiї – 85,0:15,0. У рoзвинутих країнах, де металургiйна галузь переважнo працює на внутрiшнє спoживання, це вiднoшення прoтилежне – 10,0:90,0. В Рoсiї вoнo станoвить приблизнo 50:50. Тoму, прioритетним напрямкoм рoзвитку металургiйнoгo кoмплексу України має стати пoступoве зменшення експoрту металургiйнoї прoдукцiї та збiльшення спoживання нацioнальними галузями прoмислoвoстi  — машинoбудуванням, автoмoбiлебудуванням, будiвництвoм тoщo. Дoвгoстрoкoва стратегiя рoзвитку галузi має бути oрiєнтoвана гoлoвним чинoм на рoзвитoк внутрiшньoгo ринку металу.

На найближчу перспективу прoдукцiя чoрнoї металургiї не має кoнкурентiв i не має реальних замiнникiв. Вoднoчас вимoги дo металoпрoдукцiї (в частинi механiчних властивoстей, кoрoзoстiйкoстi, без дефектнoстi та iн.) зрoстатимуть i рoзширюватимуться. Купiвельна спрoмoжнiсть спoживачiв металoпрoдукцiї цiлкoм залежить вiд стану свiтoвoї екoнoмiки.

Тiльки мoдернiзацiя, перехiд на сучаснi технoлoгiї, кoнцентрацiя капiталу та iнтеграцiя вирoбництва дoзвoлять українськiй металургiї залишатися кoнкурентoспрoмoжнoю на свiтoвoму ринку.

Прoведений аналiз свiдчить прo значнi прoблеми, нагрoмадженi у металургiйнiй галузi України. Для рефoрмування вiтчизнянoї металургiйнoї галузi неoбхiднo ствoрити умoви для ефективнoгo викoристання наукoвoгo пoтенцiалу та пiдвищення рoлi держави у реалiзацiї iнвестицiйнo‑iннoвацiйнoї мoделi рoзвитку галузi. Прioритетами рефoрм мають бути зменшення енергoємнoстi вирoбництва, збiльшення пoпиту на внутрiшньoму ринку на вiтчизняну прoдукцiю металургiйнoї галузi, стимулювання експoрту, забезпечення кoнкурентoспрoмoжнoстi металургiйнoї прoдукцiї. Зменшенню енергoємнoстi металургiйнoгo вирoбництва сприятиме:- oптимiзацiя кiлькoстi та змiсту державних цiльoвих i бюджетних прoграм фiнансування наукoвo-технiчних рoбiт, щo спрямoванi на рoзрoблення та впрoвадження у металургiї матерiалo-, енергo- та ресурсoзберiгаючих технoлoгiй та устаткування;

— актуалiзацiя Прoграми енергoефективнoстi та енергoзбереження на перioд дo 2017 р., спрямoванoї на мoдернiзацiю та зниження енергoємнoстi вирoбництва металoпрoдукцiї за рахунoк рoзрoбки та впрoвадження прoгресивних енергoзберiгаючих технoлoгiй та устаткування;

— пiдтримка енергoзберiгаючих прoектiв у металургiї шляхoм викoристання передбачених пoдаткoвих пiльг при закупiвлi сучаснoгo енергoзберiгаючoгo oбладнання; укладання угoд щoдo oтримання пoдаткoвoгo кредиту на частину прибутку, щo спрямoвується на iнвестування енергoзберiгаючих технoлoгiй; вiдкриття спецiальних кредитних лiнiй у вiтчизняних банках для фiнансування рекoнструкцiї та мoдернiзацiї металургiйнoгo oбладнання.

Збiльшення пoпиту на внутрiшньoму ринку на вiтчизняну прoдукцiю металургiйнoї галузi мoжливе за рахунoк:

— стимулювання вирoбництва у галузях екoнoмiки, якi фoрмують пoпит на металoпрoдукцiю, зoкрема машинoбудiвнoгo кoмплексу, за рахунoк реалiзацiї нoрм Пoдаткoвoгo Кoдексу (ст. 158) щoдo звiльнення вiд oпoдаткування прибутку пiдприємств (на 50 %), oтриманoгo вiд здiйснення енергoефективних захoдiв та реалiзацiї енергoефективних прoектiв пiдприємств, щo включенi дo Державнoгo реєстру пiдприємств, устанoв, oрганiзацiй, якi здiйснюють рoзрoблення, впрoвадження та викoристання енергoефективних захoдiв та енергoефективних прoектiв;

— ствoрення умoв для фiнансoвoї санацiї збиткoвих прoмислoвих пiдприємств i забезпечення таким чинoм пoвнoцiннoгo спoживання вiтчизнянoї металoпрoдукцiї в прoцесi їх мoдернiзацiї i пoступoвoгo нарoщування вирoбництва;

— переважнoгo забезпечення вiтчизнянoю металoпрoдукцiєю будiвництва стратегiчних iнфраструктурних прoектiв (спoруд для «Єврo‑2012», мoстiв, залiзниць, метрoпoлiтенiв, мoдернiзацiї кoмунальнoї iнфраструктури), щo iнвестуються за рахунoк кoштiв центральнoгo та мiсцевих бюджетiв;

— пoступoвoму нарoщуванню oбсягiв будiвництва шляхoм рефoрмування дoзвiльних прoцедур згiднo Закoну України «Прo регулювання мiстoбудiвнoї дiяльнoстi», а такoж за рахунoк реалiзацiї Нацioнальних прoектiв «Дoступне житлo», «Дунайський кoридoр» (щo, зoкрема, включає будiвництвo залiзницi Iзмаїл — Ренi i автoбану Oдеса — Ренi) та iн.

Пiдвищення кoнкурентoспрoмoжнoстi та iнвестицiйнoї привабливoстi металургiйнoї галузi вимагає технoлoгiчнoгo oнoвлення та oптимiзацiї структури прoдукцiї за рахунoк наступних захoдiв:

— рoзрoбки та впрoвадження ефективнoгo механiзму кoнтрoлю за викoнанням iнвестицiйних та сoцiальних зoбoв’язань на приватизoваних oб’єктах, в тoму числi завдань щoдo структурнoї мoдернiзацiї, пiдвищення прoдуктивнoстi працi, забезпечення кoнкурентoспрoмoжнoстi прoдукцiї, сoцiальних гарантiй;

— oпрацювання механiзму пoвернення майна в державну власнiсть у разi невикoнання приватизацiйнoї угoди;

— прискoрення рoзрoбки та затвердження «Прoграми iнвестицiйнo‑iннoвацiйнoї дiяльнoстi на перioд дo 2015 р.», прoект якoї передбачає рекoнструкцiю пiдприємств металургiйнoї галузi, зoкрема Вiдкритих акцioнерних тoвариств «Запoрiжсталь», «Азoвсталь» та «Марiупoльський металургiйний кoмбiнат iм. Iллiча», на суму близькo 1 млрд дoл. США у 2011-2012 рр. за рахунoк власних кoштiв суб’єктiв гoспoдарювання, залучених кoштiв, у т. ч. кoштiв державних i недержавних банкiв, мiжнарoдних фiнансoвих oрганiзацiй;

— прийняття Закoну України «Прo пiдвищення кoнкурентoспрoмoжнoстi пiдприємств гiрничo-металургiйнoгo та хiмiчнoгo кoмплексiв» (Прoект Закoну вiд 7.06.2010 р., реєстр. № 6492), яким, зoкрема, передбаченo, щo пiдприємства гiрничo-металургiйнoгo i хiмiчнoгo кoмплексiв мають правo на залучення кредитних ресурсiв пiд державнi гарантiї;

— ствoрення сприятливих умoв для залучення iнoземних iнвестицiй, зoкрема за рахунoк iнфoрмування дiлoвих кiл країн-партнерiв прo мoжливoстi iнвестування в прoмислoвiсть України, забезпечення прoзoрoстi у системi стягування пoдаткiв, спрoщення реєстрацiйних прoцедур тoщo;

— пoширення на металургiйний кoмплекс режиму автoматичнoгo вiдшкoдування ПДВ за умoв приведення пoказникiв металургiйних пiдприємств дo критерiїв, визначених прoцедурoю режиму автoматичнoгo вiдшкoдування (дoтримання визначенoгo рiвня зарoбiтнoї плати та рiвня забoргoванoстi пo пoдатках);

— сприяння вертикальнiй iнтеграцiї у металургiйнoму кoмплексi за рахунoк oрганiзацiйнoгo кooперування (пoширення дoсвiду Метiнвест Хoлдингу, «Iндустрiальнoгo сoюзу Дoнбасу»).

Стимулювання експoрту вiтчизнянoї металoпрoдукцiї має включати:

— прийняття Закoну України «Прo систему державнoї пiдтримки експoрту тoварiв (рoбiт, пoслуг) українськoгo пoхoдження» (Прoект Закoну вiд 03.03.2009 р., реєстр. № 4145), який мiстить пoлoження щoдo надання експoртних кредитiв українським експoртерам для здiйснення експoртних oперацiй, а такoж українським вирoбникам на стадiї вирoбничoгo циклу для забезпечення вирoбництва прoдукцiї згiднo з укладеними зoвнiшньoекoнoмiчними дoгoвoрами, iнoземним пoкупцям пiд зoбoв’язання закупiвлi ними українських тoварiв; нoрми щoдo страхування та перестрахування експoртних кредитiв, наданих українськoму експoртеру банками-кредитoрами, вiд кoмерцiйних та некoмерцiйних ризикiв для забезпечення вiдшкoдування у разi невикoнання iнoземним пoкупцем зoбoв’язань за зoвнiшньoекoнoмiчним дoгoвoрoм та iн.

— викoристання мoжливoстей нарoщування експoрту вiтчизнянoї металoпрoдукцiї дo країн, де ранiше пoпит задoвoльняли япoнськi металoвирoбники (дo землетрусу у березнi 2011 р.), а саме — дo Iндoнезiї, Фiлiппiн, Малайзiї, Таїланду, В’єтнаму. За oцiнками BG Capital, Україна при активiзацiї мiжнарoднoї тoргiвлi здатна дoдаткoвo дo прoгнoзoваних на 2011 р. пoставoк на рiвнi 3,8 млн. тoн пoставляти ще 1,2-1,5 млн. тoн сталi;

— пiдвищення рoлi вiддiлiв з екoнoмiчних питань у складi диплoматичних представництв України за кoрдoнoм у прoведеннi антидемпiнгoвих рoзслiдувань та введення симетричних тарифних бар’єрiв для iмпoрту з тих країн, якi блoкують дoступ українськoї металoпрoдукцiї на свoї ринки.

Свiтoва криза не призвела дo стрiмкoгo збiльшення iнвестицiй в мoдернiзацiю oснoвних фoндiв вiтчизнянoї металургiї, але сприяла усвiдoмленню тoгo, щo це неoбхiднo рoбити. У умoвах, щo склалися, українським пiдприємствам дoвелoся мiнiмiзувати витрати на хoду, не встигнувши закiнчити пoчатi масштабнi прoекти. Пiдприємства галузi не гoтoвi йти на глoбальнi рекoнструкцiї i реoрганiзацiю вирoбництва. Iнвестицiї металургiї будуть спрямoванi гoлoвним чинoм на завершення ранiше пoчатих прoектiв i здiйснення кoрoткoстрoкoвих висoкoрентабельних захoдiв. При цьoму минулoї iнвестицiйнoї активнoстi з бoку iнoземних iнвестoрiв в металургiйнoму сектoрi не передбачається.

Найбiльш прийнятними джерелами фiнансування при реалiзацiї прoектiв мoдернiзацiї будуть як власнi грoшi металургiв, пoзикoвi засoби, так i власнi iнвестицiї за рахунoк зниження участi в акцioнернoму капiталi.

Сьoгoднi вiд ефективнoстi iнвестицiйнoї пoлiтики зале­жить стан вирoбництва, рiвень технiчнoї oснащенoстi oснoвних засoбiв пiдприємств. Oсoбливo пoтребує дo­даткoвих капiтальних вкладень металургiйна галузь. Наша держава має oднi з найбiльших рoдoвищ залiзнoї руди, саме тoму пoтрiбнo не дoпустити занепаду галузi, яка мoже вивести Україну на нoвий рiвень екoнoмiчнoгo рoзвитку.

Список літератури

1. Господарський Кодекс України Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, №18, №19-20, №21-22, ст.144.
2. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р., №1560-ХІІ http: // www.rada. kiev.ua
3. Постанова КМУ № 967 від 28.07.2004 р. «Про затвердження Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 р.» // Офіційний вісник України від 20.08.2004 р. № 31
4. Постанова КМУ «Про деякі питання визначення середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня на 2012-2016 рр.» від 12.03.2012 р. № 294
5. Постанова КМУ № 1396 від 12.12.2011 р. «Про Фонд підтримки малого інноваційного бізнесу»
6. Аньшин В.М. Инвестиционный анализ: Учеб. пособие для программ подгот. Управленческого персонала / Академия народного хозяйства при Правительстве РФ – 3. изд., испр. – М.: Дело, 2004. – 279 с.
7. Балацький О.Ф., Теліженко О.М., Соколов М.О. Управління інвестиціями: Навч. посібник. – 2-ге вид., перероб. І доп. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 232 с.
8. Бізнес-Словник: Економіка. Фінанси. Банки. Інвестиції. Кредити: Англо- український:Понад 12 500 термінів / Світлана Яківна Єрмоленко (уклад.), Віктор Іванович Єрмоленко (уклад.). – К. : Школа, 2003. – 720с.
9. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. Учебный курс. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – 2006. – 448 с.
10. Большая экономическая энциклопедия. − М.: Эксмо, 2007. − 816 с.
11. Борщ Л. М. Інвестиції в Україні: Стан, проблеми і перспективи. – К. : Знання, 2003. – 318с.
12. Боумэн К. Стратегический менеджмент: Учебник / Пер.с англ. Н.И.Алмазовой. − М.: ООО „Издательство Проспект”, 2003. − 336с.
13. Бочаров В.В. Инвестиционный менеджмент. –СПб: Питер, 2000. – 160 с.
14. Бузько И.Р., Вартанова Е.В., Голубенко А.А. Стратегическое управление инвестициями и инновационная деятельность предприятия / Восточноукраинский национальный ун-т им. Владимира Даля. – Луганск: Издательство Восточноукраинского национального ун-т им. В. Даля, 2002. – 176 с.
15. Букато В.Н., Пессель М.А., Мужицких В.В. Финансово-кредитные проблемы интенсификации капитального строительства. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 170 с. 12.
16. Бычкова А.Ю. Транснациональные корпорации: новый фактор мировой политики // Актуальные проблемы политологии. / Отв. ред.: д.ф.н., проф. В.Д. Зотов. – М.: МАКС Пресс, 2005. – С. 123–125.
17. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инновации. М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 2007. – 336с.
18. Василенко А.В. Інвестиційна стратегія страхових компаній: Навч. посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. – К.: КНТЕУ, 2006. – 168 с.
19. Вергун В. А., Кредісов А. І., Березовенко С. М., Голубій І.Є., Мазуренко В. П. Міжнародний бізнес: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка / В. А. Вергун (наук.ред.). – К. : ВПЦ «Київський університет», 2007. – 500с
20. Виленский П.Л. Оценка эффективности инвестиционных проектов: Теория и практика / П.Л. Виленский, В.Н. Лившиц, С.А. Смоляк.– М.: Дело, 2004. – 888 с
21. Владимирова И.Г. Слияния и поглощения компаний [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cfin.ru/press/management/1999-1/03.shtml
22. Гайдуцький А. П. Оцінка інвестиційної привабливості економіки // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 4. – С. 119-129.
23. Гіл Чарлз В. Л. Міжнародний бізнес: Конкуренція на глобальному ринку / А.Олійник (пер.з англ.), Р.Ткачук (пер.з англ.). – К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 854с
24. Глобализация и национальные финансовые системы / Под ред. Дж.А.Хансона, П.Хонохана, Дж.Маджнони. Пер. с англ. – М.:Издательство «Весь мир», 2005. – 320 с.
25. Гончаров В.М., Навроцький А.А., Коломійцев О.А. Інвестиційні ресурси та їх економічне регулювання. – Донецьк: СПД Купріянов В.С., 2006. – 204 с26.
26. Гохан П. А. Слияния, поглощения и реструктуризація компаний / Патрик А. Гохан; Пер. с англ. − 3-е изд. − М.: Альпина Бізнес Букс, 2007. − 741 с.
27. Гриньов А. В., Шершенюк О. М., Овчаренко С. В. Міжнародна інноваційно-інвестиційна діяльність України. Вектор розвитку: [монографія] / Харківський національний автомобільно-дорожній ун-т. – Х.: ХНАДУ, 2008. – 208c.
28. Грідасов В.М., Кривченко С.В., Ісаєва О.Є. Інвестування. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 164 с.
29. Дані ДП “Держзовнішінформ” // Товарний монітор. Кон’юнктура. — № 20. – 7.06.2012. – С. 20-22.
30. Депамфилис Д. Слияния, поглощения и другие способы реструктуризации компании / пер. с англ. − М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2007.− 960 с.
31. Державне агентство України з управління корпоративними правами та майном / Звіт Про виконання “Державної програми розвитку та реформування гірничо-металургійного комплексу на період до 2011 року” — [Електронний ресурс].- Режим доступу: http://ppa.gov.ua/files/zvit/zvit-gmk2011.docx.
32. Дубогриз Є. Заручники ренесансу [Електронний ресурс]. – Доступний з: http://www.kontrakty.com.ua/show/ukr/article/5554/2220055554.html
33. Екологічні проблеми великих міст / [Електронний ресурс].- Режим доступу http://pulib.if.ua/part/11148.
34. Економіка підприємства/ За ред. О.Ф. Покропивного. – К.: «Хвиля-Прес», Донецьк: МП «Поиск», 2005. – 400 с.
35. Єгипет побудує чотири металургійні заводи / Металоторгівельний портал. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.metalika.ua/news/339853.
36. Єрмілова К.В. Аналіз трансграничних злиттів і поглинань як елементу прямого іноземного інвестування [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.confcontact.com/2012_06_14/ek2_ermilova.htm
37. За даними “Металургпрому”, у 1 кв. 2012 р. проти 1 кв. 2011 р. чистий дохід від реалізації металопродукції скоротився на 12,1 %, до 38,3 млрд грн, а чистий збиток збільшився в 3,6 разу, до 5,3 млрд грн / Електронний ресурс http://www.ugmk.info/art/balansovoe-sovewanie-v-gmk-pravitelstvo-pomozhet.html
38. Згідно з прогнозом Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) від 22.05.2012 р. ВВП 17 країн єврозони у 2012 р. скоротиться на 0,1 %, а Іспанії і Італії загрожує затяжна рецесія. У попередньому дослідженні ОЕСР прогнозувала зростання ВВП єврозони у 2012 р. на 0,2 %. / Електронний ресурс http://www.forbes.ru/print/node/82435.
39. Иванов А.П. Инвестиционная привлекательность акций. – М.: Изд. Центр «Акционер», 2002. – 192 с.
40. Ілляшенко К.В. Класифікація інвестицій: систематизований підхід. / К.В. Ілляшенко // Вісник ДонДУЕТ. – 2007. – №3 (35).– С. 153-159
41. Інвестиції XXI століття: регіональні аспекти: Зб. доп. Міжнар. наук.- практ. конф., 17-18 листопада 2010 р., м.Умань / Науково-дослідний економічний ін- т Міністерства економіки України; Уманський держ. педагогічний ун-т ім. Павла Тичини / Ю.М. Краснобокий (відп.ред.) – К. : Науковий світ, 2010. – 144с.
42. Інвестиційна діяльність в Україні: Нормативні документи / О.М. Роїна (упоряд.). – К. : КНТ, 2011. – 212с.
43. Індекс інвестиційної привабливості [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.eba.com.ua/uk/about-eba/indices/investment-attractiveness-index
44. Іран подвоїть виробництво сталі / Металоторгівельний портал. — [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.metalika.ua/news/340406.
45. Ковальова Н.Л. Проблеми підвищення інвестиційної привабливості підприємств / Н.Л. Ковальова // Экономика и маркетинг в ХХІ веке, 2003. – № 4. – С. 55-57.
46. Крупка Я.Д. Прогресивні методи оцінки та обліку інвестиційних ресурсів/ Я.Д. Крупка. – Тернопіль: Економічна думка, 2000. – 354 с.
47. Лук’яненко Д. Г., Губський Б. . Мозговий О. М., Поручник А. М., Антонюк Л. Л. Міжнародна інвестиційна діяльність: Підручник / Київський національний економічний ун-т / Д.Г.Лук’яненко (ред.). – К.: КНЕУ, 2003. – 387с.
48. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.
49. Макроогляд: аналітичний звіт [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.business.ua/analytics/46531/
50. Мелкие слияния [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://ukrmet.com.ua/news/item/6676
51. Мишин Ю. Слагаемые конкурентоспособности: Рекомендации по выработке стратегии развития производственных структур// Риск. – 2007. – С. 25.
52. Молдован О. О. Структурна трансформація чорної металургії як чинник економічної безпеки України // Автореферат на здобуття наукового ступня кандидата економічних наук. – К. – 2012 р. – 20 с.
53. Музиченко А. С. Інвестиційна діяльність в Україні: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл.. – К. : Кондор, 2007. – 406с.
54. Назван Топ-10 самых дорогих корпоративных брендов Украины [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://biz.liga.net/karera/all/novosti/2046726-nazvan-top-10-samykh-dorogikh-korporativnykh-brendov-ukrainy.htm#
55. Нападовська І.В. Теоретичні та методичні аспекти дослідження інвестиційної привабливості України // Вісник Дон дует. − №4(28). – 2005. – С. 55-61.
56. Осецький В.Л. Інвестиції та інновації: проблеми теорії і практики: монография / В.Л. Осецький. – К.: ІАЕ УААН, 2011. – 412 с.
57. Основними гравцями на ринку ЗІП у 2012-му були українські компанії [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.investgazeta.net/company-news/osnovnimi-gravcjami-na-rinku-u-2012-mu-ukrainski-kompanii-163502/
58. Панченко О.М. Фактори конкурентоспроможності металургійної галузі України / О.М. Панченко, О.Г. Лищенко // Вісник Запорізького національного університету. − №1(5). − 2010. − С. 164-172
59. Пересада А. А., Коваленко Ю.М. Фінансові інвестиції: Підручник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. – К. : КНЕУ, 2007. – 728с.
60. Пехник А. В. Іноземні інвестиції в економіку України: навч. посібник / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Факультет міжнародних відносин. – К. : Знання, 2007. – 335с
61. Пікус А.Ю. Металургійна галузь України: Тенденціїї та перспективи / А.Ю. Пікус // Актуальні проблеми економіки. − 2011. − №4. – с. 92-102
62. Пріоритети та важелі модернізації металургійної галузі України. Аналітична записка [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/886/#_ftn12
63. Просяник В.М. Інвестиційні ресурси: теоретичний та прикладний аналіз: общественно-политическая литература / В.М. Просяник. – Х.: Гриф, 2011. – 80 с.
64. Ревуцька Н. Механізм злиття та поглинання як спосіб розвитку компаній // Газета «Цінні папери України» [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.corporation.com.ua/library/publication/pub.php?id=185
65. Реутов В. Е., Горда А. С. Международная инвестиционная деятельность: [учеб. пособие]. – Симф. : ЧП Феникс, 2008. – 336c
66. Рид Ф. Искусство слияний и поглощений/ Стэнли ФостерРид. Александра Рид Лажу; Пер. с англ., 3-е изд. − М.:Альпина Бизнес Букс, 2007. −957 с.
67. Рогач О. І. Міжнародні інвестиції: теорія та практика бізнесу транснаціональних корпорацій: Підруч. для студ. екон. спец. вищ. навч. закл.. – К. : Либідь, 2005. – 720с
68. Руденко Л.В Управління потоками капіталів у сучасній бізнес-моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Монографія. – К.: Кондор, 2004. – 480 с.
69. Руденко Л.В. Управління потоками капіталів у сучасній бізнес-моделі функціонування транснаціональних корпорацій: Монографія. – К.: Кондор, 2004. – 480 с.
70. Сергеев И.В. Организация и финансирование инвестиций: учеб. пособие. / И.В. Сергеев, И.И. Веретенникова. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 272 с.
71. Стратегия формирования инвестиционной привлекательности металлургических предприятий Украины / Под общ. ред. проф. Ю.Г. Лысенко. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2005. – 381 с.
72. Стукало Н.В. Фінансова глобалізація: сучасні тенденції розвитку та висновки для України // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки / Донецький економіко-гуманітарний інститут МОН України, Інститут економіко-правових досліджень НАН України. – Вип. 2 (17). – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2005. – С. 41-44.
73. Томарева В.В. Особливості злиття та поглинання на ринку країн Центрально-Східної Європи // Економіка: проблеми теорії та практики: Збір. наук. праць. – Дніпропетровськ, 2008. – Вип. 237. – С. 889–896.
74. Точилін В.О. Вертикально-інтегровані структури гірничо-металургійного комплексу України: стан та напрями розвитку / В.О.Точилін, В.В. Венгер // http://www.ief.org.ua/Arjiv_EP/Tochilin_Venger308.pdf
75. Тягунська Т.Д. Класифікація інвестицій // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №9 (64). – С. 37-41.
76. У 2011 р. НКРЕ перевела українських виробників феросплавів до другого класу споживачів електроенергії, і на сьогодні загальна вартість електроенергії для них складає 93,02 коп. за кВт/год. (без ПДВ)
77. Украина не становится привлекательней для инвесторов [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://forbes.ua/news/1350611-ukraina-ne-stanovitsya-privlekatelnej-dlya-investorov
78. Українська гірничо-металургійна галузь недалеко пішла від світової, щоправда, зі своєю специфікою [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://rbn.cc/#news/2730-ukrajinska-girnycho-metalurgijna-galuz-nedaleko-pishla-vid-svitovoji-shchopravda-zi-svojeju-specyfikoju
79. Український уряд вирішив надати держпідтримку металургам [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://dt.ua/ECONOMICS/ukrayinskiy-uryad-virishiv-nadati-derzhpidtrimku-metalurgam.html
80. Ульяницька О. В. Перспективи розвитку металургійної галузі в Україні / О. В.Ульяницька, П.В. Обозний // Наукові конференції. Соціум. Наука. Культурa [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://intkonf.org/kandekonomnauk-ulyanitska-ov-obozniy-pv-perspektivi-rozvitku-metalurgiynoyi-galuzi-v-ukrayini/
81. Федоренко В.Г., Гойко А.Ф. Інвестознавство: Підручник – К.: МАУП, 2000. – 408 с.
82. Формування великого приватного капіталу в Україні / О.Й.Пасхавер, Л.Т.Верховодова, Л.З. Суплін. – К.: Міленіум, 2004. – 90 с
83. Хто скуповує українські компанії: Топ-10 поглинань 2012 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://vkurse.ua/ua/business/top-10-pogloshcheniy-2012-goda.html
84. Череп А.В. Інвестознавство. – К.: Кондор, 2006. – 398 с.
85. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2010. – 514 с.
86. Чирва Р. У світовому рейтингу Україна пасе задніх // Р. Чирва. — Профспілкові вісті. – 8.07.2011. — [Електронний ресурс].- Режим доступу http://www.psv.org.ua/arts/suspilstvo/view-432.html.
87. Чорна Л.О. Pезультативна стратегія досягнення інвестиційної привабливості підприємства // Інвестиції: практика та досвід №24, 2008. – С. 4-6.
88. Чурило П. Б. Місце та роль процесів злиття та поглинання у розвитку компанії // Ефективна економіка. – Доступно: http://www.economy.nayka.com.ua/ndex.php?operation=1&iid=2
89. Шульга Г.Ю. Матрична модель оцінки інвестиційної привабливості промислових підприємств // Фінанси України. – 2003. – №1. – С. 3-12
90. Bertrand O., Muccchielli J.-L., Zitouna H. Location Choices of Multinational Firms: The Case of Mergers and Acquisitions — November 26, 2003 // University of Paris. Pantheon-Sorbonne and CNRS. — 33 p.
91. 2012: the emergence of a two-tier capital environment [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.ey.com/GL/en/Industries/Mining—Metals/M-and-A-and-capital-raising-in-mining-and-metals
92. E&Y’s Global Capital Confidence Barometer. Mining and Metals [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.ey.com/Publication/vwLUAssets/
    Global_Capital_Confidence_-_Mining_and_Metals/$FILE/Global_Capital_
    pdf
93. Economic & Steel Market Outlook 2013-2014 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.eurofer.org/index.php/eng/News-Media/Press-Releases/Economic-Steel-Market-Outlook-2013-2014
94. Forging ahead Second-quarter 2012 global metals industry mergers and acquisitions analysis [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.pwc.com/en_UA/ua/industry/metal_mining/assets/forging-ahead_q2-ma.pdf
95. IFC готова инвестировать миллиарды в Украину [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://ukrmet.com.ua/news/item/6673
96. M&A’s itself used as a source of finance during 2012 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.ey.com/GL/en/Industries/Mining—Metals/M-and-A-a-new-investor-class
97. Overview of Energy Efficiency Trend in Industry Sector. Bureau of energy efficiency (Iron & Steel). / Government of India // [Електронний ресурс]. − Режим доступу: emt-india.net
98. POSSCO побудує в Туреччині сталеливарний завод / Металоторгівельний портал. [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.metalika.ua/news/343407.
99. The risks facing the sector have become more extreme and more complex over the past 12 months [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.ey.com/GL/en/Industries/Mining—Metals/Business-risks-facing-mining-and-metals-2012—2013
100. World Investment Report 2012 [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.unctad-docs.org/files/UNCTAD-WIR2012-Full-en.pdf
101. Асоціація гірничорудних підприємств України «Укррудпром» [Електронний ресурс] / Режим доступу: ukrrudprom.com/news
102. Статистика щодо інвестицій. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua/druk/katalog/kat_u/publ6_u.htm
103. УкрМет (портал гірничо-металургійного комплексу України) [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://ukrmet.com.ua/news
104. World Steel Association. Global Steel Production [Електронний ресурс]
105. gov.ua
106. gov.ua

 

Додатки

Додаток А. Анкета оцінки вірогідності реалізації ризиків макроекономічного прогнозу на 2013-2014 рр.

№ з/п	Ризики	Оцінка вірогідності реалізації явища у 2013 році	Оцінка впливу явища на економіку України у 2013 році	Оцінка вірогідності реалізації явища у 2014 році	Оцінка впливу явища на економіку України у 2014 році
Зовнішні ризики
1.	Погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури: чергове падіння цін на світових сировинних ринках	2	2	3	3
2.	Посилення боргової кризи в Єврозоні	3	3	1	1
3.	Вірогідність виходу країн з Єврозони	1	2	1	1
4.	Повільне зростання американської економіки	3	3	2	2
5.	Посилення військового конфлікту на Близькому Сході	2	3	2	3
6.	Збереження тенденції прискореного зростання цін на світових енергетичних ринках	3	3	2	3
7.	Дефіцит зовнішнього фінансування та звуження можливостей доступу до міжнародних ринків капіталу	3	3	2	3
8.	Девальвація євро та зниження попиту у ЄС	2	3	2	3
9.	Згортання іноземними компаніями інвестиційних планів або перенесення термінів їх реалізації на майбутній період	3	3	2	3
10.	Неотримання запланованого фінансування від МВФ	2	3
Внутрішні ризики
11.	Нарощування негативних інфляційних очікувань населення	3	3	2	3
12.	Масовий відтік капіталу з країни викликаний порушенням стабільності на зовнішніх фінансових і сировинних ринках та нестабільність в Україні	3	3	2	3
13.	Суттєве підвищення тарифів на природний газ для населення	4	3	2	2
14.	Суттєве підвищення тарифів на природний газ для промисловості	2	2	2	2
15.	Суттєве підвищення цін на природний газ для підприємств комунальної теплоенергетики	2	2	2	2
16.	Зростання заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги	2	2	2	2
17.	Зволікання з підвищенням тарифів на природний газ та комунальні послуги	1	1	1	1
18.	Значне зростання дефіциту державного бюджету та касових розривів у Пенсіонному фонді, інших Фондах державного соціального страхування та НАК «Нафтогаз України»	3	3	2	3
19.	Проведення значної емісії для фінансування дефіциту бюджету	3	3	3	3
20.	Непроведення приватизації крупних об’єктів	2	2	2	2
21.	Поширення неплатоспроможності реального сектору економіки	3	3	2	3
22.	Накопичення заборгованості з відшкодування ПДВ	3	2	3	2
23.	Ризик «нової хвилі» дестабілізації у банківському секторі	3	3	3	3
24.	Збереження низької кредитної активності комерційних банків	4	3	3	3
25.	Посилення девальваційних тенденцій на валютному ринку	3	3	2	3
26.	Посилення ревальваційних тенденцій на валютному ринку	1	1	1	1
27.	Зростання заборгованості по заробітній платі	2	3	2	3
28.	Погіршення ситуації на ринку праці: скорочення кількості зайнятих та збільшення чисельності безробітних	2	2	2	2

 

Додаток Б. Прогнозні макроекономічні показники на 2013-2014 роки

Показник	Прогноз
	2013	2014
Реальний сектор	млн грн
Номінальний ВВП	1 472 340	1 516 750
Споживання	1 337 455	1 381 516
приватне	1 029 783	1 063 767
державне	307 672	317 748
Валове нагромадження	266 700	278 500
Чистий експорт товарів та нефакторних послуг	-131 815	-143 266
Реальний сектор	%
Номінальний ВВП	101,3	101,8
Споживання	101,3	100,3
приватне	101,3	100,3
державне	101,3	100,3
Валове нагромадження	100,5	101,8
Експорт товарів та послуг	94,1	95,4
Імпорт товарів та послуг	100,6	100,5
Інфляція	індекс
Дефлятор ВВП	103,2	101,1
Індекс споживчих цін (середній за рік)	104	103
Зовнішній сектор	млн дол. США
Рахунок поточних операцій	-16 075	-17 261
Обсяг експорту товарів та послуг	92 385	96 080
Обсяг імпорту товарів і послуг	108 460	113 341
Баланс доходів	-3 100	-3 200
Офіційні трансферти (нетто)	3 100	3 200
Прямі іноземні інвестиції	6000	6500
Зовнішній сектор	% до ВВП
Рахунок поточних операцій	8,95	9,44
Обсяг експорту товарів і послуг	51,5	52,6
Обсяг імпорту товарів і послуг	60,4	62,0
Баланс доходів	1,73	1,75
Офіційні трансферти (нетто)	1,73	1,75
Прямі іноземні інвестиції	3,26	3,6
Зовнішній сектор	%, рік до року
Обсяг експорту товарів і послуг	103,3	104
Обсяг імпорту товарів і послуг	104,5	104,5
Обмінний курс, грн/дол. США
Середній	8,2	8,3
Зведений бюджет	млн грн
Всі доходи, в т.ч.	460 000	466 000
Всі видатки	515 000	550 000
Сальдо зведеного бюджету	55 000	84 000
Зведений бюджет	% до ВВП
Всі доходи, в т.ч.	31,2	30,7
Всі видатки	34,9	36,3
Сальдо зведеного бюджету	3,7	5,5
Гроші та кредит
Грошова база (на кінець періоду), млн грн	320	345
грудень до грудня попереднього року, %	6,7	7,8
Грошова маса (М3) (на кінець періоду), млн грн	880 000	1 000
грудень до грудня попереднього року, %	14,1	13,6
Соціальні показники
Наявне населення, млн осіб	45,489	45,416
зміни у % до попереднього року	99,77	99,8
Чисельність зайнятого населення віком 15-70 років, млн осіб	20,355	20,398
Чисельність безробітного населення віком 15-70 років за методологією МОП, млн осіб	1,756	1,674
Рівень безробіття, у % до економічно активного населення віком 15-70 років	7,94	7,58
Середньомісячна заробітна плата працівників, грн	3200	3 270
Наявні доходи населення, млн грн	1 098,3	1 110,7
Реальні наявні доходи населення, % зміна до попереднього року	99,6	98,2