Вступ

Актуальність теми. Необхідність структурних перебудов національної економіки України вимагає залучення значного обсягу усіх видів ресурсів. Активізація процесів залучення ресурсів, а також їх ефективного використання є одним з ключових питань, яке потребує ретельного дослідження та пошуку шляхів його вирішення. Сучасні умови розвитку та функціонування економічних систем вимагають постійного удосконалення та впровадження нових організаційно-управлінських форм ведення господарської діяльності і інвестиційна діяльність не є винятком.

Формування та розвиток механізму акумуляції капіталу є передумовою побудови стійкої та здатної до оперативного реагування економічної системи. Однією з найперспективніших форм здійснення інвестицій в національну економіку є використання інвестиційних фондів, зокрема інститутів спільного інвестування (ІСІ).

Проблема вивчення засад функціонування інститутів спільного інвестування, за умов їх діяльності в реаліях української економіки, дослідження структури, аналіз переваг і недоліків діяльності таких організацій, а також визначення перспектив подальшого розвитку є надзвичайно актуальними для сучасної економіки.

Потенційно одними з найбільш потужних інвесторів, які здатні акумулювати кошти населення та інших дрібних інвесторів та трансформувати їх в інвестиційні ресурси, є інститути спільного інвестування (ІСІ). Основна мета діяльності ІСІ — надання фінансових послуг з розміщення капіталу індивідуальних інвесторів, головним чином, шляхом вкладення його в цінні папери. З точки зору інвесторів, перевагами ІСІ є потенційно висока дохідність, порівняно з традиційними альтернативними напрямами вкладень, менші витрати часу на управління інвестиціями, їх диверсифікація, можливість оперативного вилучення коштів.

Однак, зважаючи на досить низький рівень розвитку фондового ринку, в Україні інститути спільного інвестування поки що відіграють надзвичайно малу роль у сфері залучення інвестицій в реальний сектор економіки.

Вивченню питань функціонування та розвитку ринку спільного інвестування присвячені праці багатьох зарубіжних та вітчизняних вчених. Так, серед вітчизняних вчених вагомий внесок у дослідження цього питання зробили Є. Григоренко, А. Шпанко, А. Єрьоменко, В. Кабанова, С.З.Мошенський, О.С. Колесник, Т.Д. Косова та ін. Попри значну кількість наукових робіт, в яких досліджується сутність та принципи функціонування ринку спільного інвестування в цілому та інститутів спільного інвестування зокрема, дане питання потребує подальшої розробки, удосконалення понятійного апарату та систематизації теоретико-практичних знань.

Метою даної роботи є: дослідження сутності інститутів спільного інвестування, їх структури та передумов формування ринку інвестиційних фондів; визначення переваг та недоліків, а також перспектив подальшого функціонування та розвитку ринку спільного інвестування в Україні.

1. Сутність інститутів спільного інвестування як елементу інвестиційного ринку України та їх структура

Інститути спільного інвестування — це інвестиційні фонди, метою діяльності яких є акумулювання коштів інвесторів для їх подальшого вкладання в цінні папери, корпоративні права та інші види нерухомості, результатом чого буде отримання інвесторами прибутку. Тобто ІСІ виступать посередником між інвестором та емітентом.

Серед основних питань, реалізація яких є першочерговим завданням функціонування ІСІ, можна виділити уможливлення доступу фізичних осіб до інвестиційного ринку, а також отримання можливості працювати з коштами фізичних осіб, що досі виконували функцію зберігання [5].

Інвестиційні фонди в процесі своєї діяльності виконують такі функції:

—  Інвестиційні фонди виступають альтернативою традиційним заощадження, при цьому підвищуючи рівень дохідності вкладеного капіталу. Завдяки акумулюванню фондом заощаджень багатьох вкладників, його оператор має можливість інвестувати зібрані кошти на кращих умовах, ніж індивідуальний інвестор.

—  Інвестиційні фонди виступають альтернативою системі кредитування, адже кредит може бути наданий як шляхом передачі визначеного капіталу у тимчасове користування на платній основі, так і через придбання за гроші зобов’язання повернути певну суму у визначений термін.

—  На відміну від банківського сектору, де операції з залучення депозитів та видачі кредитів є відокремленими, інвестиційні фонди поєднують в одне ціле ці елементи через придбання власником капіталу загального пакету зобов’язань [7].

Важливу роль на ринку інвестиційних фондів відіграють рейтингові агенції, які проводять оцінку та складають рейтинги привабливості таких фондів для інвесторів. Процес формування рейтингу відбувається через проведення аналізу багатьох факторів, що відображені у системі класифікації ІСІ, яка наведена на рис. 1.

Рис. 1. Класифікація інститутів спільного інвестування

На нашу думку, необхідно дати пояснення певним класифікаційним ознакам та відповідним їм типам. Так, за формою організації ІСІ можна розподілити на пайові інвестиційні фонди (ПІФ) та корпоративні інвестиційні фонди (КІФ). В свою чергу, ПІФ — це активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності та перебувають в управлінні компанії з управління активами (КУА) і обліковуються окремо від результатів її господарської діяльності. КУА — це юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами ІСІ на підставі ліцензії, яку видає Комісія з цінних паперів і фондового ринку [4]. Потрібно також зазначити, що одна КУА може одночасно провадити управління активами кількох ІСІ.

Сутність КУА також розкривається через розуміння її функцій, а саме:

—  створення пайових інвестиційних фондів;

—  випуск, розміщення та викуп цінних паперів ІСІ;

—  управління активами ІСІ;

—  аналіз ринків, інструменти яких перебувають у складі активів ІСІ;

—  пошук нових об’єктів для вкладання коштів;

—  організація діяльності ІСІ та ін. [7].

Корпоративні інвестиційні фонди — це юридичні особи, які створюються у формі відкритого акціонерного товариства і проводять діяльність виключно із спільного інвестування.

Розподіл ІСІ залежно від порядку здійснення їх діяльності проводиться відповідно до терміну купівлі та продажу цінних паперів. Так, під час функціонування ІСІ як відкритого операції купівлі-продажу його цінних паперів проводиться незалежно від терміну. Інвервальні ІСІ продають власні цінні папери не залежно від моменту часу, а купують тільки протягом обумовленого у проспекті емісії часового проміжку. При функціонуванні ІСІ як закритого його цінні папери продаються у термін, що визначається проспектом емісії, при цьому фонд повинен викупити власні цінні папери після закінчення строку дії фонду [6].

Розмежування ІСІ за структурою активів відбувається залежно від того, чи обмежується коло інструментів ринку капіталів, чи ні. Відповідно до чинного законодавства відкриті та інтервальні ІСІ можуть бути лише диверсифікованими, а закриті ІСІ — лише строковими [4].

Також потрібно згадати про ще один вид ІСІ, а саме про венчурні фонди. Венчурне інвестування, у класичному розумінні, полягає у наданні обігових коштів для невеликих високорентабельних підприємтсв, які зазвичай орієнтовані на іноваційну діяльність. Відповідно до українського законодавства, венчурні інвестиційні фонди є недиверсифікованими ІСІ закритого типу, які здійснюють виключно приватне (закрите) розміщення цінних паперів ІСІ серед юридичних осіб та фізичних осіб [4]. Структура активів таких фондів не обмежується. Активами даного фонду також управляє КУА.

Регулювання діяльності ІСІ відбувається державними органами, в першу чергу Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Також регулюючі функції може виконувати Антимонопольний комітет України, що слідкує за дотриманням усіма учасниками інвестиційного ринку законодавчо встановлених норм та нормативів. Важливим є також те, що усі учасники мають щоквартально, а згодом і щорічно, звітувати про результати своєї діяльності, з метою запобігання неправомірної діяльності та зловживань.

Одним з головних факторів зростання став динамічний розвиток інститутів спільного інвестування, частка яких становить 67,6% у загальній сумі активів парабанків станом на 31.12.2010 року, а питома вага у ВВП становить 9,67%. Не призупинявся розвиток інвестиційного бізнесу навіть під час фінансової кризи, вплив якої сповна позначився на вітчизняній економіці. Однак, вже до кінця 2009 року інститути спільного інвестування «адаптувались» до нових економічних умов, поступово відновлюючи позитивну динаміку діяльності. Дані фінансові посередники розпочали проводити більш агресивні стратегії, зокрема збільшуючи свої інвестиції в акції, а також у ОВДП, через збільшення їх дохідності. Тож, активізація на фондовому ринку та зростання фондових індексів стало підґрунтям для динамічного розвитку інститутів спільного інвестування в даний період [2].

Проте, порівнюючи показники діяльності інститутів спільного інвестування в різних країнах світу слід зауважити, поки що в Україні функціонування ІСІ не відіграють значної ролі в розвитку економіки. Наприклад, питома вага чистих активів відкритих інвестиційних фондів у ВВП в США дорівнює 81,4%, Франції 63,1%, Китаї — 6,2%, Росії — 0,3%, в середньому по світу — 39,3%. В Україні цей показних станом на 2010 рік складає лише 0,03% (табл. 1).

Становлення ринку спільного інвестування в Україні бере свій початок з 1994-1995 рр., коли було прийнято Указ президента України «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії». Цим нормативно-правовим актом регулювалася діяльність новостворених інститутів на фінансовому ринку, але на той момент основною метою їх діяльності була реалізація завдань ваучерної приватизації.

Таблиця 1. Динаміка активів вітчизняних небанківських фінансових посередників за 2005-2010 рр. млн. грн.

Роки	Небанківські фінансові посередники					Активи небанківських фінансових посеред­ників
	СК	НПФ	КС	Ломбарди	ІСІ
2005	20920,1	46,2	1939,5	417,6	6903,8	30227,22
2006	23994,6	128,1	3241	460,8	17145,2	44969,7
2007	32213	278,5	5261	335,6	40780,4	78868,5
2008	41930,5	612,2	6064,9	525,3	63265,1	112398
2009	41970,1	857,9	4218	618,9	82540,9	130205,8
2010	45234,6	1144,3	3432,2	888,2	105866,6	156565,9

 

Нині, процес фінансової глобалізації також має вплив на діяльність фінансових посередників небанківського типу, зокрема, і на розвиток інститутів спільного інвестування. Адже ці фінансові інститути являються активними учасниками фондового ринку України, ситуація на якому, в деякій мірі також залежить віт тенденцій на світовому ринку цінних паперів. В умовах загострення в Україні проявів світової кризи, одночасно негативні тенденції відбулися у банківському секторі, на валютному та фондовому ринках, що не могло не позначитися на показниках діяльності інститутів спільного інвестування.

У цей період спостерігалось скорочення числа учасників ринку спільного інвестування — як компаній з управління активами, так і фондів, частина яких «згортала» свою діяльність внаслідок тривалого відтоку коштів інвесторів, інша — так і не вийшла на норматив. Проте, вже до кінця 2009 року інститути спільного інвестування «адаптувалися» до нових фінансово-економічних умов діяльності, відтік вкладень інвесторів почав згасати, а сектор невенчурних ІСІ — «наздоганяти» зростання індексів акцій.

Також на динаміку фондовий індексів світу вплинули катастрофічні наслідки нарощення бюджетного дефіциту та посилення соціальної напруги в південних країнах Єврозони та прискорення темпів інфляції і уповільнення економічного розвитку в Китаї. Українські фондові індикатори в даний період практично повторювали поведінку свої аналогів з розвинених ринків. Проте, для України падіння індексів було у 1,5-3 рази глибшим. Зниження фондових індексів вплинуло на діяльність учасників фондового ринку, і, зокрема, на функціонування інститутів спільного інвестування та на зміну структури їхніх активів. Індекси Української біржі та ПФТС опустилися на 37,59% та 37,17%, що не може не впливати на функціонування фінансових посередників в Україні [2].

Отже, для сталого розвитку фінансового ринку України все більшого значення набуває ефективна діяльність небанківських фінансових посередників, зокрема інститутів спільного інвестування. Адже їхня роль є унікальною як в економічному, так і в соціальному розвитку нашої країни. Все це вимагає створення з боку держави відповідної нормативної бази та дієвого механізму господарювання даних фінансових інститутів. Багато вже на цьому шляху зроблено, прийняті відповідні нормативні акти, створені відповідні контролюючі органи, як показало дослідження діяльності вітчизняних інститутів спільного інвестування. На сьогодні для розширення інвестиційної діяльності інвестиційних фондів необхідна виважена політика з боку держави щодо розвитку фінансових інститутів такого типу та захисту їхньої діяльності від негативного зовнішнього впливу в умовах фінансової глобалізації. На низькому рівні залишається ступінь поінформованості населення щодо діяльності інвестиційних фондів, низький рівень економічної свідомості та доходів громадян нашої держави. Інститути спільного інвестування не можуть функціонувати на рівні, адже для цього немає сприятливих умов. Значний відсоток венчурних фондів свідчить про спекулятивність вітчизняних інститутів спільного інвестування. Необхідно, на нашу думку, приділяти більше уваги формуванню активів інститутів спільного інвестування, захисту інтересів інвесторів, прозорості їх діяльності.

2. Аналіз динаміки розвитку ринку спільного інвестування

Динаміка розвитку ринку спільного інвестування свідчить про те, що дана форма інвестиційних фондів є актуальною і ефективною для економічної системи України. Так, станом на 01.01.2005 року в Україні налічувалося 105 інститутів спільного інвестування, при тому, що станом на 01.01.2013 року в Україні функціонувало 1200 ІСІ. У табл. 1 наведено дані про кількість офіційно зареєстрованих ІСІ в Україні з розбивкою по роках [7, 8].

Таблиця 2. Динаміка  кількості офіційно зареєстрованих ІСІ в Україні

Роки	2004	2005	2008	2010	2011	2012	Приріст 2012 відносно 2005 р., %
Кількість ІСІ	105	284	519	834	1243	1201	1143,81

Вартість активів усіх ІСІ на 01.01.2012 року становила 17145,22 млн. грн., порівняно з аналогічним показником 82540,93 млн. грн. станом на 01.01.2010 року.

Таблиця 3. Динаміка вартості активів ІСІ у розрізі видів фондів

Фонди	01.01.2007	01.01.2010	01.01.2011	01.01.2012	Приріст 2012 до 2007 року, %
Відкриті	62,04	571,93	593,31	240,72	388,00
Інтервальні	37,78	294,65	185,05	256,19	678,11
Закриті (не венчурні)	1273,59	3292,76	3 785,99	6 015,80	472,34
Всього	1373,41	4159,34	4 564,35	6 512,71	474,19
Венчурні	15771,81	36451,98	58 694,30	76 028,21	482,05
Всього	17145,22	40780,38	63 265,05	82 540,93	481,00

Тобто за останні 3 роки загальна вартість активів збільшилася майже у 5 разів. Такі показники свідчать, що попри економічну кризу 2008 року розвиток ринку спільного інвестування відбувається надзвичайно активними темпами і при збереженні існуючих темпів розвитку даний сегмент інвестиційного ринку перетвориться на один його з ключових елементів.

Виходячи з сутності та структури інвестиційних фондів, зокрема інститутів спільного інвестування, необхідно визначити та узагальнити основні переваги та недоліки функціонування таких фондів.

До основних переваг, на нашу думку, слід віднести:

—  проведення диверсифікації відповідно до об’єкта інвестування, що зменшує ризики даної діяльності;

—  можливість отримання більшого доходу є вищою порівняно із вкладанням капіталу, наприклад, під відсотки на банківський депозит;

—  переважна необмеженість моменту вилучення коштів з ІСІ;

—  пільгова система оподаткування ІСІ та ін.

До основних недоліків можна віднести:

—  відсутність законодавчо закріплених вимог до рейтингових агенцій;

—  відсутність єдиної методологічної бази аналізу результатів діяльності ІСІ;

—  недостатність ліквідних активів на національному ринку;

—  дефіцит надійних фінансових інструментів;

—  переважна закритість та непрозорість звітної інформації про діяльність ІСІ;

—  наявність законодавчих обмежень складу активів ІСІ;

—  досить високий рівень витрат учасників ІСІ та ін.

Таким чином, проаналізувавши визначені переваги та недоліки функціонування ІСІ як елемента ринку спільного інвестування. Можна зробити висновок, що головною і найсуттєвішою проблемою для таких фондів є недосконалість законодавчої бази регулювання їх діяльності. Відповідно, можна виділити основні напрями удосконалення та розвитку ринку спільного інвестування в Україні, а саме:

—  забезпечення прозорого та якісного регулювання фондового ринку, через прийняття законодавчо закріплених норм та нормативів у сфері спільного інвестування, які нададуть рівні можливості розвитку та діяльності усім учасникам даного ринку;

—  підвищення рівня корпоративної культури ІСІ за рахунок впровадження сучасних систем управління;

—  підвищення рівня мобільності та готовності учасників ринку спільного інвестування працювати з короткостроковими інструментами;

—  вирішення проблеми розробки загального механізму формування інвестиційного портфеля ІСІ відповідно до їх класифікаційних ознак;

—  лібералізація структури активів інвестиційних фондів;

—  перехід від кількісної до якісної оцінки інвестиційних фондів;

—  проведення компанії популяризації ІСІ через інформування населення про можливості даних фондів.

На відміну від провідних світових ринків, український фондовий ринок, а разом із ним й індустрія управління активами, у 2012 році переживали не найкращі часи. Напружений розвиток подій на міжнародних ринках, який хоч і мав загалом висхідний тренд, не сприяв поверненню вітчизняних індексів до зростання. Позитив після прийняття довгоочікуваного Закону «Про інститути спільного інвестування» знівелювало запровадження нового акцизного податку на операції з цінними паперами. І все це на тлі стагнації економіки, погіршення інвестиційного клімату, відсутності чітких і стабільних правил, дефіциту надійних фінансових інструментів, жорстких регуляторних норм, більш як 35% втрат вітчизняних фондових індексів.

Загальним трендом вітчизняної індустрії управління активами  у 2012 році було продовження кількісного зростання – за рахунок нових учасників. Результативність же інвестицій, особливо у публічних інвестиційних фондах, була не надто привабливою.

Незважаючи на загалом несприятливий рік, можна констатувати, що ринок управління активами з точки зору кількості учасників у 2011 році залишався умовно стабільним, не зменшився і сукупний обсяг активів ІСІ, інвестованих в економіку України. І хоча кризові явища подолані ще не всіма учасниками інвестиційного процесу, вітчизняна індустрія інвестиційного бізнесу продовжує розвиватися, у ній формуються нові тренди, які визначатимуть орієнтири її подальшого розвитку.

У 2012 році, з прийняттям нової редакції Закону «Про інститути спільного інвестування» розшириться «лінійка» ІСІ за рахунок спеціалізації інвестиційних фондів за класами активів та інвестиційними стратегіями. Це допоможе остаточно сформувати структуру ринку послуг ІСІ, орієнтованих на управління заощадженнями як роздрібного, масового, так і індивідуального, крупного приватного інвестора.

Упродовж 2012 року тривав процес виходу з бізнесу одних КУА та відкриття інших. Активізувався він наприкінці року, напередодні змін регуляторних умов їхньої діяльності у 2013 році. Аналогічно розвивалися ситуація також з інститутами спільного інвестування. Врешті, за рік загальна кількість компаній з управління активами, як і інститутів спільного інвестування, зросла. При цьому традиційно найбільш активний сектор венчурних фондів у 2012 році ще й прискорив темпи. Зменшилися сектори відкритих та інтервальних ПІФ, а також закритих недиверсифікованих КІФ.

Сталим було і зростання ринку з точки зору активів. Сукупні чисті активи усіх ІСІ за 2012 рік прискорили зростання і сягнули 139 261 млн. грн., головним чином – за рахунок венчурних фондів, частка яких збільшилася до 93% за ВЧА, у той час, як за кількістю фондів – до майже 80%.

У 2012 році щомісяця тривав відтік капіталу з відкритих ІСІ, це призвело до того, що річний cукупний показник перевершив минулорічний результат більш ніж удвічі (54.0 млн. грн.) і склав левову частку скорочення ВЧА сектору. Найбільших втрат від виходу інвесторів зазнавали збалансовані фонди та фонди грошового ринку.

Консервативні ІСІ були також і з-поміж тих, доходність яких найбільше впала від знецінення паперів у їхніх портфелях. Однак переважали серед них, природно, фонди акцій. Результати ІСІ за доходністю у 2012 році були в цілому від’ємними, хоча значно підвищилися порівняно із попереднім роком. Відкриті ІСІ показали у середньому -12.6% (із результатами окремих фондів від -56.3% до +14.9%), при цьому 23% відкритих ІСІ примножили капітал вкладників). Інтервальні фонди принесли загалом -12.1%, закриті – -2.8%.

На ринку управління активами недержавних пенсійних фондів у 2012 році спостерігалися як тенденції росту, так і спаду. Кількість КУА, що управляли активами НПФ, як і вартість активів недержавних пенсійних фондів в управлінні, зросла. Водночас, чисельність НПФ в управлінні компаній продовжувала зменшуватися.

Найбільшим сегментом залишалися відкриті НПФ – 66 фондів, понад 77% ринку за активами. Станом на кінець 2012 року в управлінні КУА також були активи 8 корпоративних та 9 професійних НПФ.

Ринок управління активами страхових компаній, який вперше почав суттєво зростати у 2011 році, у 2012-му продовжив цю тенденцію: кількість КУА, які управляли активами страхових компаній, збільшилася до 5, а страхових компаній на обслуговуванні КУА – до 6. Активи страхових компаній в управлінні у 2012-му також демонстрували ріст – до 60.7 млн. грн.

До основних заходів, спрямованих на підвищення ефективності функціонування інститутів спільного інвестування, слід віднести такі:

—  приведення законодавства, що врегульовує діяльність ІСІ, у відповідність до вимог європейського законодавства, зокрема, щодо диверсифікації вкладень та розширення інструментів для інвестування, доступних ІСІ;

—  удосконалення стандартів розкриття інформації компаніями з управління активами;

—  проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо популяризації здійснення інвестицій у ринок ІСІ серед населення України.

Щодо перспектив у сфері управління корпоративними фінансами, то очікується посилення ролі ІСІ в системах управління фінансових, промислових, а також фінансово-промислових груп, розвиток фондів-холдингів для середнього класу, концентрація в ІСІ корпоративної власності інвестора. У сфері проектного інвестування можна передбачити розвиток фінансування приватних інвестиційних проектів через ІСІ та використання їх як механізму реалізації проектів державно-приватного партнерства. У сфері венчурного інвестування – розвиток фондів стрес-активів та розширення інвестиційної діяльності у сфері санації підприємств.

Висновки

Отже, в ході дослідження ми систематизували теоретичні положення щодо сутності та функціонування інститутів спільного інвестування як елемента інвестиційного ринку. В роботі також визначено основні переваги та недоліки існуючої системи інститутів спільного інвестування, на основі яких запропоновані напрями удосконалення даної системи.

Розуміння сутності та структури інститутів спільного інвестування дає можливість максимально ефективно залучати і використовувати інвестиційні ресурси, з метою отримання доходу, розвитку та модернізації як окремих ланок національної економічної системи, так і окремих її галузей.

Вивчення особливостей діяльності інститутів спільного інвестування є надзвичайно перспективним, адже за допомогою таких інвестиційних фондів можливо провадити масштабні стратегічно важливі проекти, що є неодмінною умовою на шляху якісно нових трансформаційних змін української економіки.

Розвиток ринку послуг з управління активами вимагає ліквідації цих законодавчих перепон, зокрема, внесення змін до низки законодавчих актів, таких як Закони України «Про страхування», «Про цінні папери та фондові ринки», «Про інвестиційну діяльність», «Про недержавне пенсійне забезпечення» та нормативно-правових актів ДКЦПФР.

Це би дозволило, зокрема, мінімізувати витрати страхових компаній щодо управління своїми активами, збільшити дохідність та захист інвестицій, завдяки управлінню активами професійним управляючим, мінімізувати ризики за рахунок диверсифікації вкладень в інструменти фінансового ринку.

Список використаної літератури

1. Про інститут спільного інвестування: закон України від 5 липня 2012 року № 5080-VI [Текст] // Відомості Верховної Ради України. — 2013. — № 29. — С. 1534-1595
2. Андрущенко І. Проблеми контролю діяльності професійних учасників ринку цінних паперів: інститути спільного інвестування [Текст] // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 12. — С. 63-65
3. Биконя С. Ф. Інститути парабанківської системи в економічному зростанні [Текст] / С. Ф. Биконя // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 9. —  С. 37 — 48
4. Віхров, Сергій. Види господарських зобов’язань у сфері розміщення й обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування [Текст] / С. Віхров // Підприємництво, господарство і право. — 2012. — № 6. — С. 80-83
5. Камінський А.Б. Дослідження інформаційної прозорості інститутів спільного інвестування [Текст] / А. Б. Камінський, Я. В. Соломка // Фінанси України. — 2010. — № 3.- С.74-81
6. Камінський А.Б. Інформаційна прозорість у діяльності ІСІ: теоретичне обґрунтування і практика реалізації [Текст] / А. Б. Камінський // Фінанси України. — 2010. — № 11. — С. 60-70
7. Кауфман Б. Міжнародний досвід правового регулювання приватного інвестування (на прикладі інститутів спільного інвестування) [Текст] / Б. Кауфман // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 4. — С. 96-99
8. Колесник О.С. Інститути спільного інвестування: світовий досвід та українські перспективи: монографія / О.С. Колесник. — К., 2010. — 142 с.
9. Косова Т.Д. Фінансові інститути в системі управління інвестиційним процесом: монографія / Т.Д. Косова. — Донецьк: Норд-Прес, 2008. — 338 c.
10. Леонов, Сергій. Гармонізація ключових параметрів ресурсної бази інститутів спільного інвестування [Текст] / С. Леонов, Т. Васильева, Д. Циганюк // Вісник Національного банку України. — 2012. — № 8. — С. 10-16
11. Лєонов С. В. Формалізація функціональних обмежень діяльності інститутів спільного інвестування на основі порівняльного аналізу фінансових ринків країн групи FM СЕЕС [Текст] // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 8. — С. 75-85
12. Лубенець І. Контроль за діяльністю інститутів спільного інвестування в Україні та за кордоном [Текст] / І. Лубенець // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 82-85
13. Лукашова І. О. Класифікація інститутів спільного інвестування: необхідність і проблеми // Економіка. Фінанси. Право. — 2011. — № 2. — С. 7-12
14. Лукашова, І.О. Класифікація інститутів спільного інвестування: необхідність і проблеми [Текст] / І.О. Лукашова, О.С. Власова // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 4. — С. 71-80
15. Мошенський С.З. Фондовий ринок та інституційне інвестування в Україні: вплив на інвестиційну безпеку держави: монографія / С.З. Мошенський. — Житомир, 2008. — 432 с.
16. Панасенко, Ганна. Особливості взаємодії фінансових посередників на шляху поліпшення інвестиційних процесів в Україні та ключові фактори їх успіху [Текст] / Г. Панасенко // Вісник Національного банку України. — 2010. — № 5. — С. 16-22
17. Полюхович, В. Особливості правового змісту інститутів спільного інвестування [Текст] // Юридична Україна. — 2011. — № 8. — С. 73-76
18. Сельський, В. Стан та проблеми розвитку інститутів спільного інвестування як ефективного механізму залучення інвестицій в економіку України // Підприємництво, господарство і право. — 2007. — № 1. — С. 137-140
19. Терещенко Г.М. Залучення потенціалу інститутів спільного інвестування для забезпечення інноваційного розвитку економіки / Г. М. Терещенко // Фінанси України. — 2012. — № 9. — С. 105-115