Вступ

Управління місцевими фінансами в Україні здійснюється певними суб’єктами, по відношенню до конкретних об’єктів та основі відповідних принципів. Принципи здійснення управління місцевими фінансами в Україні можна поділити на загальні та спеціальні, відповідно до критерію поділу принципів державного управління взагалі (законність, публічність тощо). Зважаючи на достатнє наукове висвітлення першої групи принципів, нами визначено за доцільне розглянути лише спеціальні принципи, які випливають зі ст.140 Конституції України, ст.7 БК України, ст.9 Європейської Хартії про місцеве самоврядування та з норма Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

З огляду на це, тематика дослідження є актуальною, а основними завданнями статті є пошук адекватної ринковому економічному середовищу інституційної структури місцевого фінансового господарства.

Елементом функціональної структури місцевих фінансів виступає також множинність положень про об’єкти цієї системи. Як об’єкти виступають фінансові ресурси місцевого самоврядування, що формуються як у фондовій, так і нефондовій формах. У вигляді фінансових фондів виступають місцеві бюджети, цільові та позабюджетні фонди, грошові нагромадження комунальних підприємств, фінансові резерви органів місцевого самоврядування, неподаткові доходи від власності й підприємницької діяльності, надходження від операцій з капіталом. Комунальні позики для задоволення програм розвитку адміністративно-територіальних одиниць, як правило, мають нефондову форму вираження.

Отже, за функціональним призначенням місцеві фінанси доцільно розглядати як цілісну систему теоретичних положень про видатки та доходи цих органів влади, про способи формування доходів, про фінансові інститути, про суб’єкти та об’єкти системи, про фінансові відносини між суб’єктами системи, між системою та іншими ланками фінансової системи держави загалом.

Аналітичний огляд літературних джерел

Місцевим фінансам в основному присвячують свої праці представники економічної науки, зокрема, О.Д. Василик, В.І. Кравченко та інші, які по-різному трактують цю категорію. Юристи-фінансисти: Л.К. Воронова, А. А. Нечай, О. А. Музика в основному приділяють увагу правовому регулюванню такого елемента місцевих фінансів, як місцеві бюджети. Щодо фінансового контролю, то в українській фінансово-правовій науці увага вчених, зокрема Л.А. Савченко, була сконцентрована на дослідженні загальних питань його організації та здійснення. У той же час неоднозначною є позиція науковців щодо складових місцевих фінансів — як самі місцеві фінанси, так і їх складові не були комплексно досліджені в якості об’єкта фінансового контролю.

Л.А. Савченко, розглядаючи проблему співвідношення понять «об’єкт фінансового контролю», «предмет фінансового контролю», вважає, що: об’єкт фінансового контролю — це фінансова та пов’язана з нею господарська діяльність підконтрольних суб’єктів, стан їх внутрішнього контролю, на яку спрямовуються дії контролюючих суб’єктів, чи суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, публічні фінанси, майно, що належить державі чи органам місцевого самоврядування; предмет фінансового контролю — це окремі аспекти фінансової і пов’язаної з нею господарської діяльності підконтрольних суб’єктів, фінансові, бухгалтерські документи, що відображають рух публічних фінансів тощо [9, с.51]. Ми підтримуємо таку позицію. Отже місцеві фінанси є об’єктом фінансового контролю. У свою чергу, складові місцевих фінансів вважатимуться предметом фінансового контролю.

Коваленко А.А. зазначає, що місцеві фінанси пройшли довгий шлях становлення та розвитку. Відповідно на кожному етапі існувало своє визначення поняття «місцеві фінанси», що залежало від соціально-економічного розвитку держави та завдань і функцій органів місцевого самоврядування.

Можна погодитися з В. Кравченком, що вчення про місцеві фінанси, як сукупність теоретичних положень про фінансове господарство та фінансову діяльність місцевих органів влади, сформувалося у 19 столітті [5, с.249]. Погоджуємося з думкою, що місцеві фінанси не можна повністю спланувати та оцінити без належного розумінні фінансових зобов’язань, які не передбачені у рішенні про бюджет на відповідний рік й у складі будь-яких постійних асигнувань. Але на жаль у даному випадку автори ототожнюють місцеві фінанси з місцевим бюджетом.

Представники науки фінансового права дають цікаві визначення місцевих фінансів, з позиції цієї галузі права. Так, А. С. Нестеренко стверджує, що місцеві фінанси є сукупністю відносин, врегульованих нормами фінансового права, що виникають між органами місцевого самоврядування та територіальними громадами, органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями з приводу формування, розподілу та використання фондів грошових засобів органів місцевого самоврядування з метою задоволення публічного інтересу територіальної громади та виконання органами місцевого самоврядування державних функцій у процесі реалізації власних і делегованих державою повноважень [10, с.5]. На наш погляд, таке визначення хоч і розкриває сутність місцевих фінансів, але є занадто широким.

А.      Нестеренко у своєму дослідженні, яке присвячене правовим засадам формування та використання місцевих фінансових ресурсів в Україні, пише що зміст фінансів охоплюють лише такий вид майна, як грошові кошти, та відповідно вважає, що фінансові ресурси теж мають грошову форму, а цінні папери виступають тільки як фінансові інструменти, які стають фінансовими ресурсами лише у разі обернення їх у грошові кошти. Продовжуючи свою думку науковець зазначає, що фінансові ресурси місцевого самоврядування складаються з коштів місцевого бюджету, отримуваних кредитів, коштів на компенсацію додаткових виплат, що виникають у результаті рішень, прийнятих органами державної влади, грошових фондів підприємств комунальної форми власності, інших грошових коштів, які можуть надходити у комунальну власність (дарунки тощо) [10, с.71-72]. Автор намагається відокремити місцеві фінанси від фінансових ресурсів, але із зазначеного не зовсім зрозуміло, чим вони відрізняються.

У вказаних вище визначеннях місцевих фінансів, що дають науковці, вживаються різні категорії, зокрема: «грошові кошти», «грошові фонди органів місцевого самоврядування» «грошові та інші фінансові ресурси», «фінансові ресурси» тощо. Можна зауважити, що у більшості випадків під місцевими фінансами розуміють саме грошові кошти.

Так, О.П. Литвин наголошує, що для того, щоб весь процес управління публічними фінансами в нашій державі відповідав правовому статусу України, необхідно на практиці всіляко дотримуватися нормативно-правових приписів, а також принципів здійснення управління, зокрема, місцевими фінансами. У його статті [7] cтосовно правового змісту спеціальних принципів здійснення управління місцевими фінансами в Україні розглядаються та аналізуються різні доктринальні та законодавчі проблеми, пов’язані із вказаними принципами.

Крім того, розглядаючи різні доктринальні погляди на поняття місцевих фінансів, О.П.Литвин, аналізує його економічні та правові визначення й зазначає, що місцеві фінанси — це сукупність соціально-економічних відносин, що виникають з приводу формування, розподілу та використання фінансових ресурсів для вирішення завдань місцевого значення [7, с.587].

В.І. Кравченко розглядає місцеві фінанси як систему формування, розподілу і використання доходів територіальними громадами та місцевими органами влади з метою виконання покладених на них завдань і функцій [5, с. 175].

Цікаві моменти висвітлює у своїй статті О.П. Буряк, й аналізує основні концептуальні підходи щодо характеристики функцій фінансів місцевого самоврядування, обґрунтовує характеристики розподільчої, регулюючої, контрольної функції місцевих фінансів та форми їх прояву у форматі чинного законодавчого регламентування механізму функціонування місцевих фінансових інституцій.

Крім того, вона зазначає, що діяльність місцевих органів влади в галузі місцевих фінансів не обмежується лише прямим фінансуванням або здійсненням господарської діяльності через комунальний сектор. Насамперед місцева влада формує вихідні засади для економічного зростання адміністративно-територіальної одиниці. Крім того, умови територіального інвестування визначаються певною непривабливістю, що зумовлюється: великими термінами окупності, низькою рентабельністю секторів інвестування — економічної й соціальної інфраструктури, екології тощо. З іншого боку, через систему таких інвестицій значною мірою збільшується зайнятість населення, оскільки створюються нові види господарської діяльності та розширюються діючі потужності, підвищується конкурентоспроможність економічної діяльності.

В іншій статті [2, c. 311] О.П. Буряк вказує, що елементом функціональної структури місцевих фінансів виступає також множинність положень про об’єкти цієї системи. Як об’єкти виступають фінансові ресурси місцевого самоврядування, що формуються як у фондовій, так і нефондовій формах. У вигляді фінансових фондів виступають місцеві бюджети, цільові та позабюджетні фонди, грошові нагромадження комунальних підприємств, фінансові резерви органів місцевого самоврядування, неподаткові доходи від власності й підприємницької діяльності, надходження від операцій з капіталом. Комунальні позики для задоволення програм розвитку адміністративно-територіальних одиниць, як правило, мають нефондову форму вираження.

Необхідною передумовою автономного існування місцевих фінансів є наявність комунального майна та фінансових ресурсів місцевих органів влади. Саме вони є вихідним пунктом місцевого фінансового господарства, пер-шоосновою функціонування підприємств та установ комунального сектора економіки, основним джерелом формування неподаткових доходів та доходів від капіталу місцевого самоврядування.

Отже, за функціональним призначенням місцеві фінанси доцільно розглядати як цілісну систему теоретичних положень про видатки та доходи цих органів влади, про способи формування доходів, про фінансові інститути, про суб’єкти та об’єкти системи, про фінансові відносини між суб’єктами системи, між системою та іншими ланками фінансової системи держави загалом.

Тому О.П. Буряк  підсумовує, що зміни фінансово-правових аспектів функціонування інституційної структури місцевих фінансів, їх подальша структуризація відповідно до фінансово-господарських чинників та інтересів місцевого самоврядування, мають ґрунтуватися на вирішенні низки проблем загальнодержавного масштабу:

• стабілізація економічної системи;
• адаптація суб’єктів господарювання, зокрема малих і середніх підприємств, до ринкових перетворень;
• формування інвестиційно-інноваційної моделі суспільного розвитку;
• забезпечення фінансової незалежності органів місцевого самоврядування;
• формування самодостатніх територіальних утворень;
• реалізація завдань державної регіональної політики;
• стимулювання підприємницької діяльності та інвестиційної активності;
• вирішення соціальних, демографічних, екологічних, національних та інших проблем регіонів.

Гутаріна С.О. зазначає, що місцеві органи влади являють собою специфічні суб’єкти фінансових відносин, які формують фонди фінансових ресурсів з метою фінансового забезпечення своєї діяльності. Як правило місцеві фінанси розглядають як основу або базу органів місцевого самоврядування. Місцеві фінанси призначені „матеріалізувати” юридично закріплену економічну самостійність місцевої влади, активізувати господарську діяльність, розвивати інфраструктуру і економічний потенціал адміністративно-територіальних утворень. Однак форми і методи, за допомогою яких утворюються та використовуються фінансові ресурси муніципалітетів, змінюються залежно від зміни соціальної природи суспільства.

Підсумовуючи викладений стислий огляд історичних передумов розбудови місцевих фінансів України та сучасний етап розвитку місцевих фінансів, Гутаріна С.О. [4, c. 35-36] зазначає, що фундамент реальних перетворень у сфері місцевого самоврядування вже закладено. Але порівняно з цими змінами процес формування місцевих фінансів значно відстає у темпах свого розвитку. Система місцевих фінансових інститутів ще не має завершеного, цілісного характеру. Отже, на часі подальше вирішення таких стратегічних задач, як створення умов для підвищення конкурентоспроможності регіонів, забезпечення їх сталого розвитку, високої продуктивності виробництва та зайнятості населення.

Висновки

Аналіз літературних джерел та нормативно-правових актів дозволяє визначити місцеві фінанси як фінансово-правову категорію — це сукупність грошових коштів, що формуються і використовуються відповідно до чинного законодавства для вирішення питань місцевого значення. До місцевих фінансів належать і кошти, що передаються органам місцевого самоврядування з Державного бюджету України як фінансування делегованих повноважень органів виконавчої влади.

Враховуючи викладене вище вважаємо, що з метою створення належної правової бази функціонування місцевих фінансів, забезпечення фінансовими ресурсами місцевого самоврядування необхідно розробити законопроект «Про місцеві фінанси в Україні», в якому визначити всі основні категорії, зокрема, поняття «місцеві фінанси» та вказати їх складові — це в свою чергу сприятиме і належному здійсненню фінансового контролю.

Неоднозначність у визначеннях поняття «місцеві фінанси» призводить до інколи хибного розуміння інших фінансових категорій. Наприклад, B. І. Кравченко зазначає, що терміни «муніципальні (комунальні) фінанси», «фінанси територіальної громади», «фінанси комун», «фінанси общин», «фінанси муніципального утворення»,          «фінанси штату», «фінанси міста» тощо є синонімами поняття «місцеві фінанси» [5, с. 33]. А. А. Коваленко заперечує проти цього і вважає, що лише окремі поняття можна вважати синонімами місцевих фінансів, деякі з них є їх видами [6, с. 214]. У цілому ми підтримуємо таке заперечення, але, коли йдеться про розуміння місцевих фінансів в різних державах, у різних правових системах, то тут слід зважати на їх переклад українською мовою; також потрібно враховувати форму державного правління та державного устрою.

Формування місцевих фінансів — це діяльність уповноважених органів державної влади та органів місцевого самоврядування, яка врегульована БК України та іншими нормативно-правовими. Місцеві бюджети є однією із найважливіших складових фінансової основи місцевого самоврядування та місцевих фінансів взагалі. Завдяки саме місцевим бюджетам органи місцевого самоврядування мають можливість надавати мешканцям відповідного регіону певні послуги, а також виконувати передбачені законодавством завдання і функції.

Список використаної літератури

1. Буряк О.П. Дискусійні питання функцій місцевих фінансів// Науковий вісник НЛТУ України. – 2005. – Вип. 15.2. – с. 134-138
2. Буряк О.П. Функціональна та інституційна структура місцевих фінансів // Науковий вісник  НЛТУ України. – 2005. – Вип. 15.1. – с. 310-318
3. Гапонюк М., Яцюта В., Буряченко А., Славкова А. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посіб. для самостійного вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т. — К. : КНЕУ, 2002. — 183с.
4. Гутаріна С.О. Місцеві фінанси: сучасний стан та перспективи розвитку // Культура народов Причерноморья. – 2007. — №121. – с. 35-36
5. Кравченко В. І. Місцеві фінанси України : навчальний посібник / В. І. Кравченко. — К. : Товариство «Знання»; КОО, 2003. — 487 с.
6. Коваленко А.А. Місцеві фінанси як фінансово-правова категорія та об’єкт фінансового контролю // Форум права. – 2008. — №3. – с. 213-233
7. Литвин О.П. Доктринальні питання, пов’язані із поняттям «місцеві фінанси» // Право та управління. – 2011. — №1. – c. 586-589
8. Литвин О.П. Правовий зміст спеціальних принципів здійснення управління місцевими фінансами в Україні // Форум права. – 2011. — №1
9. Савченко Л. А. Правові основи фінансового контролю : навч. посібник / Л. A. Савченко. — К. : Юрінком Інтер, 2008. — 504 с.
10. Нестеренко А. С. Правові засади формування та використання місцевих фінансових ресурсів : монографія / А. С. Нестеренко. — Одеса : Юридична література, 2006. — 206 с.
11. Усков І.В. Місцеві фінанси як основа розвитку бюджетного потенціалу регіонів України // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Економіка. – 2011. — №34. – с. 226-232