Вступ

Актуальність теми. Сполучені Штати Америки, їх внутрішня і зовнішня політика привертають до себе найпильнішу увагу українських політиків і учених, і це не випадково. Нині США виступає як провідна капіталістична країна, яка, відповідно до своїх традицій, декларує переваги «американського способу життя», прагнучі зробити його зразком для усього світу.

Проблема розгортання діалогу культур є однією з найважливіших для українського суспільства в умовах формування гуманістичних засад образу держави в ХХІ столітті, пріоритетів у духовному житті нації, політиці та економіці, забезпеченні міжетнічного миру та національної ідентифікації. Саме тому особливої ваги набуває вивчення світової культурної спадщини з цього питання, зокрема Сполучених Штатів Америки.

Міжкультурна взаємодія етносів завжди була притаманна цій країні. В певні історичні періоди це ставало джерелом загострення етнокультурних суперечностей, знеособлення й асиміляції. Відомо, що в XIX — на початку ХХ століття в американському суспільстві домінували ідеї англоконформізму та «плавильного ковзана» («melting pot»), спільною рисою яких була американізація населення. Серед пріоритетів іммігрантів було вивчення англійської мови, злиття з американським способом життя, а не дотримання звичаїв та традицій свого народу, збереження рідної мови.

Складність та багатовимірність поняття діалогу і діалогу культур зокрема надає невичерпних можливостей для його дослідження. Актуальність зазначеної проблеми підтверджується також чисельними дослідженнями вітчизняних та зарубіжних вчених. Класиком теорії діалогу вважають М. Бубера. Проблемами діалогу займалися у соціолінгвістиці (Л. Щерба, Л. Якубинський), літературній та філософській герменевтиці (Х. Гадамер), літературознавстві та семіотиці (А. Аверинцев, М. Бахтін, М. Лакшин, Ю. Лотман), філософії та релігієзнавстві (Л. Владиченко), теорії мовної та міжкультурної комунікації (Ф. Бацевич, О. Яшенкова). Взаємодію культур досліджували К. Леві-Стросс, С. Артановський, С. Арутюнов, Б. Єрасов, Л. Іонін, Н. Іконникова, Н. Кошкаров, І. М’язова та ін.

Дослідженню особливостей американської культури присвятили свій науковий доробок О. Гаганова (полікультурна освіта в системі загальної шкільної освіти), В. Жуковський (основні етапи морального виховання в США, проблеми моралі серед християнської молоді США), О. Заболотна (підходи до громадянської освіти в США), С. Лук’янчук (завдання полікультурного виховання в американському суспільстві), О. Романова (релігійний фактор у політичному просторі США), І. Цапенко (соціально- політичні наслідки міжнародної міграції населення) та ін.

Метою роботи є проаналізувати соціокультурну ситуацію в американському суспільстві та дослідити процес американізації світового суспільства.

Виходячи з мети дослідження, ми зробили спробу розв’язати такі завдання:

— проаналізувати літературу та джерела з різних напрямків теми, розробити основні теоретико-методологічні та методичні принципи дослідження феномену американського інформаційного імперіалізму в епоху глобалізації;

— розглянути процеси входження США в систему глобальних міжнародних відносин та висвітлити механізм формування апарату американської пропаганди та змістовне наповнення його діяльності;

— дослідити особливості американської культурної експансії на сучасному етапі, розглянути форми і методи її поширення, встановити рівень протидії цьому явищу у провідних європейських країнах.

Розділ 1. Проблеми розгортання діалогу культур в американському суспільстві в ХХ столітті

1.1. Поняття «американізація», його значення та сутність

Важко не помітити, що США сьогодні присутні в світі не тільки своїми банками, корпораціями, технологіями, військами, дипломатами тощо. Вони читаються у назвах компаній, у стилі ділових стосунків, у моді, в манері спілкування. Така над присутність США в усіх сферах життя дає підстави деяким дослідникам поставити знак рівності між американізацією та глобалізацією. Тільки одні з них підносять американізацію до глобалізації, а інші навпаки – глобалізацію зводять до американізації.

На нашу думку, не можна ототожнювати глобалізацію як системний і багатовекторний процес з якимось одним з них, оскільки ні американізація, ні вестернізація, ні якісь інші -зації не вичерпують глобалізацію як цілісне соціокультурне явище. Тому ми американізацію розглядаємо як один із глобалізаційних процесів поруч з європеєзацією (вестернізація) чи чайнізацією (китаєзацією), внаслідок якого універсалізуються національні господарські системи та інші культурно-суспільні зв’язки (але за моделлю США), взаємодія яких приводить до транснаціональної й наддержавної інтеграції світу навколо геополітичних інтересів США.

На сьогодні існує багато інтерпретацій американізації, які хитаються від розуміння останньої як процесу становлення єдиної північно-американської цивілізації, що базується на євангельських цінностях і принципах свободи, до розробки теорії експансії певної моделі суспільства і пристосування світу до потреб цієї моделі. Зрозуміло, що в цьому діапазоні кожний може віднайти те, що пояснить закономірності історичного розвитку, тенденції сучасних змін, які закладають перспективи на майбутнє, що розкриє механізми об’єктивної універсалізації світу і суб’єктивного бажання фінансово-економічного і культурно-ідеологічного панування в ньому. Ми схильні думати, що американізація – це скоріше природна, продиктована економічними інтересами об’єктивна потреба США поширити свій вплив в світі, ніж зла воля якоїсь надлюдини чи якихось корпорацій планомірно керувати процесом стратегічного вторгнення-втручання США в життя інших народів. Хоча зрозуміло, що чиїсь суб’єктивні бажання об’єктивізуються в історичних закономірностях, а загальні напрями розвитку визначаються конкретними людьми [7, c. 108].

У первісному значенні саме поняття «американізація» покривало процес перетворення іммігрантів Америки на громадян цієї країни, тобто означало їхню соціальну натуралізацію. Нині американізація розуміється значно ширше, оскільки стосується не стільки внутрішніх процесів адаптації чужого до питомо американського (хоча досі американізація актуальна для іспаномовних та пострадянських мігрантів), скільки зовнішніх впливів США на світ, які передбачають, як і глобалізація загалом, поширення, встановлення (нав’язування), підтримування панування (гегемонії) якихось універсальних цінностей, в даному разі американських. Під американізацію підводять надто неоднорідні речі: американську владу, американський експорт товарів, американський культурний вплив, фаст-фуд, високі технології, а головне – американський досвід демократії, двополярну систему влади, рівень економіки, свободу в творчості, тобто лібералізацію всіх сфер життя, в т.ч. і релігійної.

Американці переконані в довершеності своїх політичних та економічних досягнень, тому прагнуть частіше всього нав’язати американський спосіб життя всім іншим. Їм не зрозуміло, чому більшість країн світу відмовляються від їхніх цінностей? Чому, наприклад, американська цінність індивідуального вибору не є такою домінуючою цінністю для французів чи росіян? Американці уявити собі не можуть, що є люди і суспільства, для яких соціальний, колективний, спільнотний вибір важливіше за індивідуальний, для яких преференції суспільства в сфері культури, її збереження для наступних поколінь складають більшу цінність, ніж щохвилинне задоволення свобод і прав окремої людини.

Американізуючи інші країни, США можуть це робити або із згоди тих народів, які приймають американській цінності, або насильно, поза їхньою волею, використовуючи перевагу надвлади над іншим світом, форсовано впроваджуючи американську культуру та спосіб життя в інші культури. Сьогодні все менше в США людей, які виступають за силові методи американізації, оскільки це шкодить авторитету Америки, спотворює уяву про свободи і демократію, формує ненависть до всього американського [5, c. 757].

Більшість народів дарунок США у вигляді прав і свобод людини, демократичне громадянське суспільство сприймають негативно. Тобто для них американізація, а скоріше макдональдізація або діснеєзація, є глобалізаційним рухом, яким керує американське споживацьке суспільство, що підминає під себе інші культури. Відтак для більшості народів американізація постає небезпечною, оскільки їм важко протистояти її напористості, фінансовій підтримці, відпрацьованим методам дії тощо.

Хтось в американізації прагне бачити крос-культурний вплив на різні культури, який би став шляхом культурної взаємодії і взаємопізнання один одного. Однак історія майже не знає таких прикладів, коли американські демократичні цінності захопили весь світ, обширний регіон чи групу країн, а тим більше – духовну сферу.

1.2. Американський чинник в процесі світової глобалізації

Міжкультурна взаємодія може також сприяти процесу зближення, консолідації суспільства, переходу національної моралі від індивідуалістичної до колективістської «ми-орієнтації». Такою формою взаємодії є діалог культур.

Ініціатива появи глобалізаційних процесів належить Західній цивілізації, яку асоціюють з Європою, США та Латинською Америкою. Проте генеруючим ланцюгом глобалізації виступають США. Причиною тут є стрімкий економічний злет Сполучених Штатів Америки від початку ХХ ст. і, як наслідок, набуття важелів до економічної та політичної гегемонії в світі. Сама ідея глобалізаційних процесів із пріоритетами західних норм суспільного розвитку поступово набувала сили із закінченням «холодної війни». Так з’явилося поняття вестернізації. Вестернізація — це американізація суспільного розвитку країн, що охоплені процесом глобалізації. Процес вестернізації є можливим завдяки інтеграційним явищам, що передбачають різні взаємовпливи, взаємозв’язки між країнами. Сьогодні в світі найбільш приналежними до вестернізації є суспільства, які характеризуються слабким соціально-економічним, політичним розвитком, занепадом національної свідомості, і як наслідок, духовної культури.

Якщо поглянути на розвиток Західної цивілізації за останні п’ятнадцять — двадцять років, то стає очевидним, що європейські країни все більше згуртовуються навколо ідеї єдиної Європи, яка втілюється через модель Євросоюзу і передбачає також тісні стосунки із США на економічній, політичній і культурній основі. Процеси глобалізації Західних країн, як показує час, є більш наочними, аніж будь-де в інших регіонах світу. Таке становище зумовлено фактором розширення Євросоюзу за рахунок країн Центральної і Східної Європи. Здебільшого мова йде про країни колишнього соціалістичного табору. З остаточною руйнацією останнього країни, що входили до нього, опинилися переважно в складних соціально-економічних і політичних умовах [4, c. 51-52].

За таких обставин орієнтація на Євросоюз та вступ до нього для них здається цілком логічним явищем, оскільки комуністична система суспільного розвитку відійшла в минуле, а натомість з’явилося прагнення до неначе більш прогресивної капіталістичної моделі розвитку. Орієнтир на розвиток капіталістичних відносин у колишніх країнах соціалістичного табору вмотивований прикладом досягнення високого рівня розвитку західноєвропейськими країнами, які виявляють зацікавлення у стабільності в Європі, тому на основі певних вимог розширюють кордони союзу для країн континенту, як це спостерігається протягом останніх десяти років.

Втім, якщо європейські країни будучи приналежними до Західної цивілізації, загалом інтегруються, розсуваючи поміж собою кордони, при цьому не виявляючи гострих конфліктів з США, то у відношенні Азійської та Ісламської цивілізацій цього не видно.

Сполучені Штати стали однією з перших країн, яка здійснила перехід до інформаційного суспільства. У цій країні зрозуміли, що забезпечити провідне становище у світі можливо лише за умови оперативного, своєчасного і правильно організованого забезпечення інформацією. Інформаційна сфера у цій державі стала визначальним фактором у досягненні геополітичних переваг. Тому наприкінці ХХ ст. США своє світове лідерство у економічній, політичній, військовій сферах доповнили повномасштабним пануванням у галузі інформації.

Отже, спираючись на сучасні визначення діалогу культур як найбільш сприятливої основи для розвитку міжетнічних стосунків, можна зробити висновок, що в ХХ століття діалог між культурами в американському суспільстві був ускладнений через міжетнічне напруження народів, що були носіями певних культур. Процес взаємодії був доволі однобічним, оскільки американізація передбачала оволодіння американською культурою лише шляхом вивчення англійської мови та перекладу англійською мовою, дублювання або копіювання американського способу життя. А в процесі взаємодії одна культура не може спростовувати, забороняти іншу, навпаки, має відбуватися розуміння світу іншої культури [1, c. 68].

Крім того, діалог передбачає взаємодію рівноправних суб’єктів, що неможна сказати про американське суспільство тих часів, коли культури «нових» іммігрантів та кольорових народів розглядали як відсталі, як такі, що спотворюють соціальні ідеали. В зазначений період не враховувався той факт, що кожна культура є неповторною, а неповторність не означає відсталості. Відсталими країни можуть бути в інших галузях, наприклад, в економіці, можна також говорити про культурну відсталість окремої людини. Але саме національні особливості, унікальність певної культури роблять її рівною та рівноправною щодо інших культур.

На тлі всебічного напруження спроби окремих організацій, науковців та суспільних діячів протистояти зазначеним руйнівним процесам не призвели до діалогу культур як фактору примирення, довіри та взаємної поваги. Тому з середини ХХ століття в США набув обертів новий напрям етнічного розвитку — культурний плюралізм [8, c. 4].

1.3. Основні етапи американізації інформаційного суспільства

У ХІХ ст. США майже не втручалися в європейську, прагнучи при цьому бути зразком демократії й прогресу, не нав’язуючи при цьому іншим своєї волі. У першій половині ХХ ст. в США точилася внутрішня боротьба між прихильниками політики ізоляціонізму й експансіонізму. В цей період Сполучені Штати впливали на закордонні країни майже винятково. Першою підтриманою урядом спробою створення органу, покликаного займатися поширенням американських ідей за кордоном, було утворення в період першої світової війни Комітету громадської інформації, завданням якого було доносити до кожного куточка цивілізованого світу “безкорисливу” мету Америки. Але подальшого розвитку цей орган не отримав.

Переломним моментом в цьому плані стала Друга світова війна, під час якої США відмовились як від політики нейтралітету, так і від політики ізоляціонізму. В інформаційній сфері це означало створення цілого ряду органів, в першу чергу Управління військової інформації, покликаних здійснювати зовнішньополітичну урядову пропаганду США. Після закінчення війни цей процес значно прискорився, його основною метою стає спроба створення Pax americana, тобто світу за американським зразком, де б американська зверхність була незаперечною.

“Холодна війна” в наступні сорок років стала визначальним чинником міжнародних відносин. За своєю сутністю “холодна війна” була в першу чергу пропагандистською або психологічною війною. Вона велася двома тогочасними світовими лідерами – США і СРСР. Що стосується США, то вони прагнули нав’язати західноєвропейським країнам свою ідеологію, свій спосіб життя і не допустити відповідних радянських впливів. Чи не найголовніша роль тут відводилась масовій культурі, науці й освіті. Домагання “свободи інформації” або “вільної комунікації” стало важливою складовою інформаційного процесу повоєнного періоду, а Закон Сміта-Мундта офіційно визначив політику США у сфері обміну інформацією й освітою. Дієвість такої політики засвідчило рішення ЮНЕСКО у квітні 1948 р. про “вільний потік інформації”. Матеріальною підтримкою такої політики став “план Маршалла” [6, c. 94].

У 1953 р. створення Інформаційного агентства Сполучених Штатів (ЮСІА) започаткувало цілу епоху американської пропаганди. ЮСІА стало центральним відомством зовнішньополітичної пропаганди, що діяло на всі регіони світу, в самих же США поширення продукції ЮСІА було заборонено. Значна концентрація сил і засобів у рамках однієї зовнішньо-пропагандистської організації дозволили американському уряду ефективно використовувати цей апарат в справі обробки закордонної суспільної думки. “Голос Америки” стає головним пропагандистським органом ЮСІА.

Середина 50-х років позначилась “інформаційним вибухом”, коли вперше загальне число радіоприймачів перевищило загальний тираж щоденних газет. Але в сфері міжнародного інформаційного обміну склалася крайня нерівність, коли інформаційний простір контролювали декілька розвинених країн, а провідні позиції належали США. Це дало підстави до появи у середині 70-х років терміну “інформаційний імперіалізм”.

До середини 60-х років, політичний курс США визначався такими важливими принципами як обмеження зобов’язань певними країнами і певними цілями та їх колективним виконанням через ООН або спільно зі своїми союзниками. Так, США, маючи найбільшу у світі воєнну міць пішли на створення НАТО, як органу колективної оборони Європи і країн північноатлантичного регіону. Війна у В’єтнамі породила “азійську доктрину”, суть якої полягала у різкому відході від старого курсу і поклала початок політиці односторонніх дій, яка знайшла своє продовження й у 2003 році під час війни в Іраку.

Одночасно США розгорнули широкомасштабну психологічну війну, найважливішими факторами якої були глобальний характер (постійне розширення до масштабів діяльності, що охоплюють всю земну кулю), тотальність (максимальна активність), висока техніка (використання нових форм і методів пропаганди й удосконалювання її технічних засобів) і світогляд (агресивна пропаганда американської ідеології, спрямованої на ідеологічне розмивання, усунення й ослаблення протидіючих їй сил). Проте слід зазначити, що подібна психологічна війна проводилась і з боку колишнього Радянського Союзу [3, c. 26].

Розділ 2. Соціально-політичні та культурні наслідки американського впливу на суспільство

2.1. Культурний рівень динамічного розвитку суспільства в умовах глобалізації

Культурна глобалізація – процес, що вписується в світову господарську систему у взаємодії з природно-біологічним середовищем і надає цій цілісності нової культурної якості; процес, що відтворює трансформацію етнонаціональних культур та їх структур; цілісний геокультурний простір, що функціонує відповідно до своїх законів; вихід будь-якого процесу на загальний рівень. Геокультурні межі – національні ідеї, стратегічні задачі, устремління, що проектуються на геокультурний атлас світу, включають:

1) проекцію ареалів національних культур і транснаціональних ареалів, що взаємодіють в світовому культурному просторі; 2) інтерпретацію глобального простору у формі, придатної для культурної самореалізації кожної нації.

Маємо всі підстави говорити про виникнення феномена так званої глобальної культури, до якої, крім усіх тих видів масифікованої медіа-продукції, яку виробляють медіа-імперії, слід додати світове розповсюдження стандартизованої їжі, одягу, музики, англосаксонського бізнесового стилю та поширення англійської мови. Це створює враження безпрецедентної культурної гомогенізації [12, с.109]. Глобальна культура отримала назву «макдональдизація». С. Гемелінк вказував ще 1994 року: «Проект глобальної культури в своїй основі слабкий, тому що не має історичного та просторового розташування. Відсутній базовий інгредієнт для глобальної культури. Культура надає людям відчуття ідентичності, минулого, долі, гідності. Культура обмежена часом і простором. Макдональдизація неісторична та просторово не розташована. Важко уявити, що люди можуть ідентифікувати себе з нею або черпати гідність з неї» [11, с.111].

Американська музика широко популярна за межами США. Такі виконавці як Елвіс Преслі і Майкл Джексон визнані у всьому світі, і твори їх творчості навіть після їхньої смерті продаються величезними тиражами [8]. Альбом Майкла Джексона — Thriller проданий більше 100 мільйонів дисків і є найбільш продаваним альбомом в історії. Крім цього жанри американської музики взагалі, мають величезну популярність і навіть утворюють власні регіональні сцени (чи фактично підштовхують до цього), як наприклад російський рок і японський рок.

Голлівуд і американська кіно-і ТБ-індустрія — головні джерела, з яких люди живуть за межами США дізнаються про американську культуру та звичаї. Згідно з дослідженням в 2000-тих, що проводяться Radio Times — Simpsons, Відчайдушні домогосподарки і » Зниклі «є провідними за популярністю програмами, у більш ніж 20 країнах світу. Американські фільми також популярні у всьому світі, 20 всіх найкасовіших фільмів в історії зняті в США, в тому числі Аватар і Віднесені Вітром.

Широко також вплив американських молодіжних традицій, в тому числі стилю одягу або молодіжних субкультур.

Американська культура, яка сформувалася як національна, з другої половини ХХ ст. за допомоги масової культури має тенденцію перетворитися в наднаціональну, підпорядковуючи духовне життя народів країн світу ідейному впливу США. Це стало наслідком того, що інформаційний і культурний ринок країн світу знаходиться під контролем і потужним впливом американських інформаційних агентств, що дозволяє використовувати проникнення американської культурної продукції в якості знаряддя ідеологічного панування [10, c. 5].

2.2. Масова культура в контексті американізації суспільства

Говорячи про сучасну культури, ми маємо на увазі глобальну культуру, а говорячи про глобальну культуру, маємо на увазі американську культуру – «американізація» культури. Нова глобальна культура є американською в тому сенсі, що відповідає американській моделі, навіть якщо виробляється у Києві, Москві чи Гонконзі.

Розвиток «розважальної культури» на рубежі 20-го століття, ознаменований появою водевілів, парків розваг, танцеманії, підстьобнутої «окультуренням» негритянських танців, та німого кіно, призвів до подальшого скорочення передумов для розуміння культури. Винахід радіо та телебачення ще більше розширив аудиторію цієї нової масової культури, а зміщення пріоритетів у бік кіно та музики створило «універсальну» мову, необмежену рамками певного співтовариства.

З цілого ряду причин Америка опинилася на передньому плані у цій культурній революції. Через етнічне та культурне різноманіття, що вирізняє цю країну, особливо в роки формування розважальної культури в кінці XIX–початку XX століття, американська масова культура зіткнулася із ситуацією, схожою із сьогоднішньою ситуацією на світовому ринку, тільки у скромнішому масштабі. Це привело до розвитку загальнозрозумілих невербальних форм передачі інформації, розрахованих здебільшого на зорове та слухове сприйняття. Отже, перш ніж «американізувати» інших, американській культурі самій довелося «американізуватися».

Ми слухаємо американську музичну культуру – джаз, рок-музику, реп і хіп-хоп. Наше телебачення переповнене або ж американськими серіалами та фільмами, або ж їх російським та вітчизняними аналогами. Поширення телебачення, кіноіндустрії, музики – все це стало елементом американізації. Канали котрі утримувалися або фінансувалися американськими компаніями відчутно збільшували кількість телепрограм вироблених у США.

Все ж у більшості країн існує певна квота на показ фільмів американського виробництва, разом з тим Мексика та Південна Корея підписали угоду про зняття квоти й уклали договір про вільну торгівлю з США (NAFTA). Те ж саме можна спостерігати й у сфері бізнесу: У TOP 10 світових брендів, 8 є американськими. Кока-Кола, що стала символом американізація є у продажу близько у 200 країнах світу.

Копіюються також американські свята (наприклад Хелоуін), види спорту (останнім оплотом незалежності став справжній європейський футбол, який стоїть поза конкуренцією всім видам американізму). Але і тут копіюються американські манери гри, суддівства. Вітається неспортивна поведінка, грубість, на перше місце виходить ефектність, масовість – на перше місце виходить видовища. Такі ж види спорту, які потребують сконцентрованого мислення, довгого ігрового процесу (наприклад шахи), просто зникають з телебачення.

Задля збереження свого статусу наддержави, США потребували широкого кола споживачів своєї продукції, а відновлена Європа і Японія цілком забезпечували необхідну споживацьку базу. Відтак ці територія закономірно були перенасичена американськими товарами, що створювали ефект масовості і «американізації» суспільства. На європейському ринку з’являються такі бренди, як Nike, McDonald’s, Coca-Cola, GAP та Levi’s. Молоде покоління, через певні психологічні особливості, швидко сприймає «заокеанські» новинки й цілком позитивно ставиться до нової «американської» культури, натомість старше покоління дає більш негативну оцінку, вважаючи, що перенасичення американською продукцією нівелює основи національної культури.

Тому говорячи про поняття «глобалізація», автоматично ми говоримо «американізація», оскільки склалися умови, коли сучасний світо устрій став вулицею з одностороннім рухом.

Яке ж значення та культурна значимість процесу «американізації»? Постійне скорочення передумов, необхідних для розуміння культури, може слугувати підтвердженням точки зору, що споживачі масової культури є пасивними. Наприклад, популярна музика здатна практично непомітно проникати у свідомість слухача через повну відсутність необхідності розумової обробки її змісту, оскільки вона абсолютно не претендує на інформативність. Швидше навпаки, настрої створюються шляхом впливу на підсвідомість.

Типовий спосіб, за допомогою якого така музика «включає» уяву, полягає у воскресінні в пам’яті швидкоплинних непов’язаних один з одним образів або неясного відчуття безмежності без будь-якої необхідності об’єднання їх у смисловий контекст. Слухачу популярної музики не потрібно отримувати естетичного досвіду через участь у процесі. На відміну від попередніх візуальних форм передачі культурної інформації, включно із кіно, більше немає необхідності у послідовності та зв’язності потоку образів. На відміну від того, що відбувається у процесі читання роману, тут не потрібно жодної уявної переробки інформації, оскільки вплив музики на почуття людини створює асоціації, що формуються не за допомогою опису, але за допомогою настрою [5, c. 758].

Розвиток масової культури, починаючи з роману, через створення образів, і закінчуючи тріумфом популярної музики та «безцентрової» неоднорідності телебачення, створив форми культурних виявів, які можуть ефективно використовуватися уявою людини для підвищення почуття власної значущості. Результатом стало дедалі більше відокремлення емоційних елементів від морального, соціального і навіть інформаційного контекстів. У цьому й полягає тріумф «настрою над мораллю». Дійсно, американізація поширюється за рахунок обіцянки підвищеної уявної самореалізації індивідуумам, вільним від пут суспільних норм та культурних традицій.

Таким чином, американізацію не можна вважати таємно створеним невидимим механізмом поглинання чужої культури, це, скоріше, процес, рушійною силою якого є індивідуалізація. Цей процес отримав найбільший розвиток у США з цілої низки причин. Обіцяння певної форми індивідуалізації пояснює той факт, що американська масова культура викликає величезний резонанс в інших суспільствах, які приймають її практично без опору (особливо молодь, яка намагається відійти від традицій).

Культурна американізація є, таким чином, частиною процесу модернізації. Американізація — це не форма культурного імперіалізму, а уособлення обіцяння сучасності про безболісну самореалізацію для всіх, на відміну від вимог, що пред’являються більш традиційними концепціями емансипації. Глобалізація, яку часто приймають за тріумф культурної стандартизації, в реальності створює перешкоди цій стандартизації. Жодна окрема національна культура вже не є рушійною силою. Глобалізація приводиться в дію невгамовним індивідуалізмом, що черпає сили у зростаючому запасі символів масової культури [10, c. 5].

Висновки

Сьогодні у світі відбуваються глобальні процеси, що по суті характеризуються прагненнями підвести розвиток цивілізацій у єдині стандарти у сферах економіки, політики, права, духовної культури. Тенденції до глобалізації намітилися як наслідок назріваючої світової кризи капіталістичної системи господарювання. Розвиток світу в ХХ ст. виявив проблеми, які роблять недоцільним у майбутньому роз’єднане, незалежне існування цивілізацій.

Геополітичні, економічні, культурні аспекти впливу американського чинника в процесі інформаційної глобалізації знайшли певне висвітлення в дослідженнях українських та зарубіжних науковців. Це допомогло узагальнити матеріал та доказати, що у сучасному світі діє новий феномен – американський інформаційний імперіалізм.

Американські засоби масової інформації стали активними учасниками здійснення внутрішньої і зовнішньої політики країни, вони завжди виступають на захист американських інтересів як у політичній, так і в економічній сферах. Цей чинник значною мірою вплинув на зміну новинних передач, які стали не просто джерелом інформації, а ще й здійснюють ментальний контроль над аудиторією. Подача інформації в американському вимірі це не просто інформування суспільства хоч і однобоке, це і ментальний вплив на реципієнтів. Через привнесення розважальності та інших засобів в інформаційне поле у споживача інформації з’являється роздвоєність свідомості, в результаті чого він не може відрізнити вимисел від дійсності, зрозуміти логіку і значимість подій.

Список використаної літератури

1. Бєланова Р. Українська культура й американізм [Текст] / Р.Бєланова // Початкова школа. — 2001. — № 12 . — С. 68-70
2. Буш Г. Диалогика и творчество [Текст] / Г. Буш. — Р. : Авотс, 1985. — 318 с.
3. Владиченко Л. Д. Філософські та релігійні аспекти проблеми діалогу: компаративний аналіз творчості Мартіна Бубера та Михайла Бахтіна [Текст] : дис. … канд. філос. наук : 09.00.11 / Л. Д. Владиченко ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2007. — 189 с.
4. Воронкова В.Г. Філософія глобалізації: соціоантропологічні, соціоекономічні та соціокультурні виміри / В. Г. Воронкова; М-во освіти і науки України, Запоріз. держ. інж. акад. – Запоріжжя: Вид-во ЗДІА, 2010. – 272 с.
5. Данилишина Е.А. Борьба с американским информационным империализмом в странах Западной Европы: опыт для Украины (II половина ХХ ст.) // Вісник ОНУ. Серія Політологія — Соціологія. — Вип. 12. — 2003 — Т.3. — С.756-764.
6. Данилішина К.О. Американський культурно – інформаційний імперіалізм в Україні (на прикладі реклами ) // Матеріали регіональної науково-практичної конференції „Мовна екологія як чинник гармонійного розвитку суспільства”. – Одеса, 2003. – С 94-100.
7. Зернецька О. В. Феномен глобальної культури / О.В.Зернецька // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект. – К., 2004. – С.108–111.
8. М’язова І. Ю. Міжкультурна комунікація: зміст, сутність та особливості прояву (соціально-філософський аналіз) [Текст] : автореф. дис. … канд. філос. наук : спец. 09.00.03 / І. Ю. Мязова ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К, 2008. — С. 4.
9. Орлова М. Диалог как коммуникативний режим [Текст] / М. Орлова, С. Ячин // Человек. — 2001. — № 5. — С. 142—148.
10. Флак У. Викрадачі культури? [Текст] : Світом бродить привид «американізації» / Уінфред Флак // День. — 2002. — 13 березня. — С. 5
11. Grant M. The Passing of the Great Race; or, The racial basis of European history [Electronic Resource] // M. Grant. — 4th rev. ed. — New York : Charles Scribner’s Sons, 1936. — Режим доступу: http://www.churchoftrueisrael.com/pgr/pgr-07.html
12. Outline of American History [Text] / ed. by G. Clack. — [S. l.] : Bureau of International Information Programs U.S. Department of State, 2005. — 367 p.
13. Portrait of the USA [Text] / ed. by George Clack. — [S. l.] : US Information Agency, 1997 — 96 p.