Особистісний ресурс у ситуації неуспіху
Поліщук О.М., кандидат психологічних наук,
доцент кафедри психології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича
Будьмо щасливі наперекір всім недогодам і неприємностям (М. Коцюбинський)
На життєвому шляху людина часто зустрічається з перешкодами, які можуть здійснювати негативний вплив на процес особистісного розвитку, перешкоджати досягненню поставлених цілей, а також розв’язанню необхідних задач. Сьогодення вимагає від особистості бути успішною, що є одним із критеріїв благополучного її існування. Проте, на жаль, людина може потрапити в складні життєві обставини, переживати невдалий досвід або ситуацію неуспіху. Актуалізуючи ресурси можна долати проблеми, що виникають, що дозволить людині знайти вихід із життєвих ситуацій та спроектувати стратегії розвитку на наступних етапах.
Що не є успіхом або що є неуспіхом?
На сьогодні у психологічній літературі більшість досліджень присвячено опануванню особливостей успіху з різних підходів (Г. Олпорт, Е. Еріксон, Е.Клімов, Е. Симанюк, Ю. Ільіна, О. Романовський, Ю. Щербатих), і праць присвячених неуспіху (Е. Клімов, О. Нечепоренко, Л. Дементій) та чинників його виникнення, зокрема завченої безпорадності (М. Селігман, С. Майєр, В.Ромек, Я. Гошовський, С. Занюк, Л. Малімон).
Успіх — це позитивний наслідок роботи, справи і т. ін.; значні досягнення, удача; громадське визнання, схвалення чого-небудь, чиїхось досягнень [1]. Неуспіх розглядається як категорія протилежна до успіху і не відокремлена від нього. Тлумачний словник української мови пропонує розуміння неуспіху, як невдалого, небажаного для кого-, чого-небудь розв’язання, завершення і т. ін. чого-небудь [6]. Синонімами неуспіху є зрив, крах, невиконання, недостача, нелагода, провал [5]; невдача (невдале, безуспішне закінчення чого-небудь), недогода (заст.), осічка (розм. несподівана невдача в здійсненні якої-небудь справи, задуму), невезіння (розм. постійні невдачі, що переслідують кого- небудь). Отже, поняття неуспіху можна тлумачити як «невміння узгоджувати власні плани та прагнення», «недосягнення цілей», «невстигання зробити щось вчасно» [3], але, водночас, потрібно зауважити, що переживання (розуміння, усвідомлення) ситуації неуспіху є доволі суб’єктивним.
Ситуацію неуспіху ми розглядаємо як складну ситуацію, сукупність зумовлених ззовні чинників та умов, що впливають на людину і внутрішньо зумовлюють її дії. Складна ситуація завжди характеризується невідповідністю між бажаннями та можливостями, перешкоджає досягненню цілей, сприяє появі когнітивного дисонансу, негативних емоцій, що найчастіше призводить до неуспіху, а ситуація неуспіху сприймається як складна, проблемна. [4]. Така ситуація виникає при відсутності справжнього зв’язку між діями, вчинками та результатом цих дій в оточуючому середовищі, коли людина багаторазово переконується в непродуктивності чи непотрібності власних дій. Тоді виникає звичка жити, не виказуючи опору, не беручи відповідальність на себе, породжуючи безпорадність. Найбільш вразливими до виникнення стану безпорадності є люди, які звично пояснюють виникнення негативних подій внутрішніми, стійкими та глобальними причинами, а хороші події — зовнішніми, нестійкими та частими причинами. Вони схильні узагальнювати негативний життєвий досвід і зберігати стан безпорадності, який визначається тим, наскільки «демотивуючою» є настанова неуспіху та як вона переноситься на відповідні ситуації. Все залежить від величини невдачі, інтенсивності негативних переживань, а також сили опірності таким подіям [7].
Отже, цікаво та важливо проаналізувати думки, що приводять до успіху чи неуспіху. Думки, пов’язані з успіхом, такі: потреба у досягненнях; самоінструкція; очікування успіху; задоволення від діяльності; позитивна оцінка себе; віра у свої можливості; внутрішній контроль; ріст умінь; самозабуття; розслабленість; невисока складність завдань. Думки, пов’язані з неуспіхом: нормативність завдань; втрата здібностей; очікування неуспіху; відсутність задоволення від діяльності; негативна оцінка себе; сумніви у власних здібностях; зовнішній контроль; зниження вмінь; думки, що не відповідають завданням; збентеженість; висока складність завдань [7, с.124]. Люди продовжують орієнтуватись на успіх, не дивлячись на невдачі, коли їх думки про успіх спрямовані на самоналаштування, на ефективність дій і посилення впевненості в успіху. Водночас люди, які орієнтовані на внутрішній емоційний стан, занадто стурбовані власними низькими здібностями та неефективними стратегіями, можуть негативно оцінювати досягнуті результати та відмовлятись від досягнення цілей. У ситуації неуспіху вони відмовляються від активних дій, зазделегідь готові до невдач, і, як правило, не в змозі усвідомити, що саме їхня поведінка призводить до невдач.
Завдяки переживанню позитивних емоцій людина може покращити настрій і змінити ситуацію на краще. Позитивні емоції відкривають шлях до нових ідей і досвіду. Поки негативні емоції звужують і зосереджують наше мислення, позитивні — розширюють його і з часом накопичуються для створення ресурсів, які підтримують благополуччя. В. Вілюнас проаналізував емоції успіху-неуспіху, виділивши при цьому такі їх групи: 1) констатуючий успіх-неуспіх (який встановлює наявність у діяльності справжнього успіху- неуспіху); 2) передбачуваний успіх-неуспіх (виникає при одному сприйнятті умов, що були причиною радості та смутку в минулому, сигналізує суб’єкту про ймовірний результат до реального здійснення); 3) узагальнений успіх- неуспіх (досвід чисельної кількості радості та смутку в минулому актуалізується у вигляді очікуваних емоцій, і з накопиченням узагальнюється) [2]. Функціональне призначення емоцій успіху полягає в тому, що вони здатні підсилювати прагнення до досягнення мети, а емоції неуспіху ці прагнення стримують і відхиляють.
Отже, лише від людини залежать особливості переживання неуспіху. Проте є умови та ресурси, здатні керувати процесом переживання, створювати передумови подолання негативних моментів, пов’язаних із ситуацією неуспіху, побудови нових стратегій, сприятливих для прогресивного розвитку особистості.
Поняття «ресурсу» є найбільш інтегруючим, цілісним поняттям, що вміщує в собі сукупність потенційних якостей, характеристик, умов, які можуть стати тим джерелом чи запасом засобів, і можуть бути використані у необхідній ситуації у потрібний час. Ресурси «взаємодіють» між собою і можуть або підсилювати один одного, або послаблювати. Характеристиками ресурсів, на нашу думку, є: 1) широта ресурсів (кількість сфер, значущих для особистості, які знайшли своє відображення/місце у її соціальному просторі); 2) ступінь структурованості ресурсів (сприйняття зв’язків між складовими та їх категоризація за ступенем значущості для особистості); 3) ступінь диференційованості ресурсів (поділ внутрішньоособистісних ресурсів і міжособистісних); 4) ступінь узгодженості ресурсів (аналіз наявності/відсутності чіткої їх структури, субординаційних та координаційних зв’язків); 5) ступінь проникності ресурсів (взаємозалежність ресурсів між собою; баланс між емоційними, поведінковими, психологічними і соціальними їх складовими); 6) ступінь управління ресурсами (здатність продукувати ресурси, підсилювати, узгоджувати їх (своєрідна фасилітація); враховувати попередній досвід і узгоджувати його з мріями, що впливає на благополуччя сьогодення); 7) ступінь насиченості ресурсами (кількісна характеристика, яка визначається їх важливістю у житті людини); 8) ступінь тривалості (часової протяжності) (тривалість і вчасність ресурсу).
Існує теорія збереження ресурсів, згідно якої, ресурси оцінюються особистістю самостійно, або є джерелами для оцінювання кінцевого результату [9]. Тобто, з одного боку, людина інвестує свої ресурси відповідно до складних обставин (труднощів), що склалися, щоб запобігти негативним наслідкам, з іншого, — ресурси самі здатні генерувати інші ресурси, створюючи тим самим низку потенційних можливостей, які зможуть сприяти позитивному вирішенню проблем, кращому доланню ситуації неуспіху та збереження благополуччя.
Кожен раз, коли у людини виникає проблема, вона змушена адаптувати ресурси для розв’язання цієї конкретної задачі. Благополуччя людини — це постійний рух, узгодження, балансування, що не припиняється, воно залежить від результату вирішення проблем. Проблеми визначають ресурси, і навпаки. Тільки знаючи ресурси особистості, можна зрозуміти, чи людина впорається з проблемою, чи подолає перешкоди, чи розв’яже поставлену задачу, і, навпаки, тільки знаючи задачу чи проблему, вона зможе зрозуміти, чи вистачить ресурсів її вирішити. Кожен потенційний ресурс не є ізольованим, він поєднаний чи зумовлений іншими, а разом вони складають причинно- наслідкові зв’язки, які визначають результат.
Наявність позитивного психологічного капіталу (анг. РяуСар) ми визначаємо як внутрішню умову, ресурс для подолання ситуації неуспіху як життєвої проблеми, яку потрібно вирішити. Існує п’ять основних принципів взаємозв’язку між особистісними ресурсами і життєвими проблемами: 1) для стимулювання розвитку людина повинна мати проблему; 2) успішне вирішення проблеми приводить/сприяє до розвитку; 3) якщо проблему не вирішено, то в майбутньому це призведе до «проблем у вирішенні проблем»; 4) процес рішення проблем є «взаємодією, діалектичним процесом», який приводить до змін у особистості та/або в навколишньому середовищі, що стимулює розвиток; 5) особистості мають різні рівні ресурсів для вирішення проблем [8]. Отже, благополуччя людини, а також сам успіх, будуть залежати від рівноваги між особистісними ресурсами та життєвими змінами/проблемами.
Наявність позитивного психологічного капіталу необхідно для підготовки очікування можливого неуспіху, опір ситуації у випадку неуспіху, подолання переживань неуспіху. Позитивний психологічний стан особистості характеризують: упевненість (самореалізація), як наявність сил і можливостей прикласти зусилля для досягнення успіху в складних ситуаціях (самоефективність); володіння позитивною атрибуцією для наявного і майбутнього успіху (оптимізм); наполегливість, воля в досягненні цілей, і за необхідності — переспрямування шляхів до цілі щоб досягти успіху (надія); стійкість, яка є підтримуючою силою у проблемних ситуаціях або негараздах, щоб досягти успіху (спроможність відновлювати фізичні та духовні сили) [10]. Для цього повинна бути побудована ціннісна платформа, яка зміцнює віру в успіх, незважаючи на можливі перешкоди, які можуть виникати у різних ситуаціях. Позитивний психологічний капітал може бути джерелом розвитку нових чи підживленням існуючих ресурсів, актуалізації нових рис чи нових можливостей. Він може стати й основним ресурсом для знань про особливості ймовірного неуспіху, таким чином підвищуючи готовність до його настання та подальшого долання ситуації, що склалася.
Отже, ситуацію неуспіху ми розглядаємо як складну, зумовлену зовнішніми чинниками й умовами, що здійснюють вплив на людину та зумовлюють її дії.
Вплив негативних думок та емоції зумовлює пасивність подальших дій, готовність до наступних можливих невдач і перешкоджає новим позитивним змінам. Проте є ресурси, здатні керувати негативними переживаннями, розкривати, актуалізувати та підсилювати існуючі позитивні психологічні стани, сприяючи розвитку особистості. Одним з ресурсів для подолання ситуації неуспіху є позитивний психологічний капітал, як позитивна оцінка власних особливостей, можливостей, обставин і ймовірності успіху на основі мотивованих зусиль і наполегливості. Вивчення позитивного психологічного капіталу як основного ресурсу подолання ситуації неуспіху спонукають нас до подальших розвідок і емпіричних досліджень.
Список використаної літератури:
- Академічний тлумачний словник [Електронний ресурс] / Словник української мови: в 11 томах. — Том. 10, 1979. — С.493. — Режим доступу: http://sum.in.Ua/s/uspikh.
- Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. М. : Моск. ун-т, 1976. — С.117-121
- Всесвітній словник української мови [Електронний ресурс] — Режим доступу: https://uk.worldwidedictionary.org/.
- Лазарус Р. Теория стресса и психофизиологические исследования // Эмоциональный стресс / под ред. Л. Леви. — М., 1970. — С. 178-209.
- Словник синонімів [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://uk.synonymfinder.net/sinonimiv/n/neuspih.
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — С. 399.
- Сыманюк Э. Э. Психологические барьеры профессионального развития личности : учебно-методическое пособие / Э. Э. Сыманюк . — М. : МПСИ, 2005. — 252 с.
- Dodge, R., Daly, A., Huyton, J., & Sanders, L. (2012). The challenge of defining wellbeing. International Journal of Wellbeing, 2(3), р.222-235.
- Hobfoll, S. E. (2002). Social and psychological resources and adaptation. Review of GeneralPsychology, 6, р.307-324.
- Luthans, F., Youssef, C. M., & Avolio, B. J. (2007a). Psychological capital: Developing the human competitive edge. Oxford, UK: Oxford University Press.