Корнівська М.М., кандидат психологічних наук
асистент кафедри практичної психології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Нинішнє українське суспільство переживає ряд складних економічних, політичних, ідеологічних та соціальних криз. Відповідно, поліморфність даної ситуації, викликає значне емоційне напруження більшої кількості громадян нашої країни, що зумовлює кризу психологічну. Все більшого значення починає набувати підготовка психологів, як фахівців, що вміють працювати в кризовому середовищі, надавати підтримку при різних видах кризових станів, спеціалізуватися на кризовому консультуванні. Такі вимоги повинна ставити перед собою Вища школа, яка готує майбутніх психологів-практиків.

Як зазначає відомий український психолог Т.М. Титаренко у процесі засвоєння дисципліни «Кризове психологічне консультування» студенти повинні знати: основні закономірності становлення кризової особистості, особливості та механізми особистісного розвитку в різні вікові періоди; показники й індикатори проявів особистості, що переживає нормативну чи ненормативну кризу, особливості розвитку її мотиваційної сфери, самосвідомості, стосунків тощо; найпоширеніші методики консультування, надання психологічної допомоги, самоподолання, стимулювання життєстійкості; уміти: визначати передумови кризових життєвих ситуацій та давати їм науково обґрунтовану психологічну інтерпретацію; коригувати певні відхилення в розвитку особистості, що виникають у гострих кризових ситуаціях, застосовувати здобуті знання для розв’язання хронічних конфліктів і кризових життєвих ситуацій [2, с. 3-4].

Я. В. Сухенко, Н. О. Лук’яненко, відзначаючи підходи до подолання кризових явищ, вказують, що кризові ситуації вимагають від людини внутрішньої роботи. Різного роду стресові реакції часто виявляються у виді граничної активації внутрішніх ресурсів особистості, що відстоює свої колишні можливості реалізації життєвих задумів. Більш важкі ситуації можуть вимагати від людини перегляду рівня своїх життєвих домагань і одночасної реконструкції свого «Я».

Оскільки криза має зовнішній і внутрішній компонент, відповідно, і зовнішня ситуація, і внутрішні динамічні процеси вимагають свого розгляду, наголошують Я. В. Сухенко та Н. О. Лук’яненко. Використання психодинамічних методів роботи в цій ситуації може бути дуже продуктивним. Звертання до минулого при цьому неминуче.

Психологічна допомога, що надається в кризових або надзвичайних ситуаціях, має свої особливості, пов’язані з тим, що, по-перше, людина знаходиться в стані емоційної напруги, порушення і, по-друге, контакт із клієнтом може виявитися єдиним. Ці особливості диктують методи і прийоми роботи [1].

Багаторічний досвід викладання дисципліни «Кризове консультування» на кафедрі практичної психології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича дозволяє виділити ряд особливостей та труднощів, з якими зустрічаються студенти при вивченні даної дисципліни.

Щодо специфіки даного курсу, методика викладання дисципліни передбачає наявність лекційних та практичних занять, завдань для самосійної роботи. На лекціях розглядаються основні теми з кризового консультування. Проведення ж практичних занять зі студентами передбачає тренінговий формат, де студенти, знайомлячись із основними техніками, прийомами, що стосуються тем курсу, мають можливість набути навички практичної роботи; через проживання власного досвіду отримати зворотній зв’язок та підтримку від групи. Робота відбувається у малих підгрупах, в діадній взаємодії «клієнт- консультант» та у тренінговому форматі.

З метою верифікації труднощів, з якими зустрічаються студенти, вивчаючи дисципліну «Кризове консультування» у травні 2018 року було проведено анкетування серед студентів, які прослухали даний курс. Анкета містила ряд запитань відритого та закритого типу, які дозволяли визначити ряд труднощів, з якими зустрілися студенти під час засвоєння даної дисципліни, виявити складність засвоєння окремих тем; визначити, які категорії клієнтів є «небезпечними» для студентів; оцінити власні «відкриття» за час вивчення дисципліни; назвати якості, притаманні майбутньому кризовому консультанту та необхідні для викладання даного курсу. У дослідженні взяли участь 22 студентів 4 курсу напрямку підготовки «Практична психологія».

З’ясовано, що 80% опитаних студентів найбільш складним для себе відзначають труднощі в емоційному сприйнятті окремих тем. Дані результати підтверджуються рефлексією та зворотним зв’язком студентів під час практичних занять. Оскільки курс передбачає розгляд специфічних тем, таких як: горе, втрата, робота з термінальними хворими, сімейні кризи тощо, і часто в особистому досвіді самих студентів ці теми є непрожитими — робота з ними викликає надмірне емоційне напруження.

Однакову кількість виборів (по 10% ) складають труднощі, пов’язані із засвоєнням великої кількості інформації та із перспективами втілення подальших знань на практиці. Можемо припустити, що оскільки на четвертий рік навчання студентів припадає також криза професійного самовизначення, серед них є частка, які не вбачають подальших перспектив розвитку у професії.

Як видно з рис. 2 найбільше кількість студентів відзначають особисті труднощі у сприйнятті окремих тем (60%). До таких тем студенти-психологи відносять: теми суїциду, насилля, горя, сімейних криз.

Також майже чверть студентів (20%) серед труднощів засвоєння курсу «Кризове консультування» відзначають відсутність власної терапевтичної підтримки. І дійсно: терапевтична підтримка формує толерантність та стійкість особистості до кризових ситуацій та складних тем. Оскільки лише невелика частка студентів відвідує психолога або психотерапевта, то більшість з них складно переживала на тренінгах «занурення» в окремі теми.

Більшість студентів зазначають, для того щоб уникнути вищезгаданих труднощів важливо: розуміти особливості перебігу такої ж або схожої кризи у власному досвіді; мати досвід проживання власних криз, бажано із психотерапевтичною підтримкою; брати регулярні супервізії.

У ході опитування виявлено диференціацію у важливості навичок, необхідних кризовому консультанту та викладачу дисципліни «Кризове консультування» (рис. 3).

Рис. 3. Порівняння професійних навичок кризового консультанта та викладача дисципліни «Кризове консультування»

Так, студенти вважають, що для викладача дисципліни «Кризове консультування» важливими навичками є: емпатія (60%), емоційна зрілість (40%), рефлексія (30%), впевненість у собі (20%). Рівну кількість виборів (10%) студенти віддають відповідальності, компетентності, безоціночному ставленню викладача.

Щодо терапевтичних навичок майбутнього кризового консультанта, студенти-психологи надають найбільшу перевагу рефлексії (60%). Емпатію, як важливу рису для терапевта називає половина студентів (50%). Однакову кількість виборів відведено відповідальності, компетентності, впевненості в собі (по 20%). На найнижчих позиціях за кількістю виборів опинилися безоціночне ставлення (10%) та емоційна стійкість (5%).

Таким чином, для психолога-практика, на думку студентів, найбільшого значення набуває рефлексія, а для викладача з кризового консультування — емпатія.

Отже, у студентів-психологів, які у процесі професійної підготовки вивчають дисципліну «Кризове консультування», може виникати ряд труднощів, які здебільшого є особистого характеру і залежать від власного досвіду проживання ними як нормативних, так і ненормативних криз.

Оскільки навчальний формат не передбачає безпосереднього терапевтичного втручання, допомогу студентам у подоланні цих труднощів вбачаємо через окреслення кола їх проблем, підтримуючий зворотній зв’язок із подальшим розглядом питання щодо особистої терапії.

Список використаної літератури:

1. Подолання кризових ситуацій в освітньому середовищі: Методичні рекомендації / Укладачі Я. В. Сухенко, Н. О. Лук’яненко — Полтава: ПО1ППО, 2007. — 16 с.
2. Титаренко Т. М. Кризове психологічне консультування: програма навчального курсу / Т. М. Титаренко; Академія педагогічних наук України, Інститут соціальної та політичної психології. — К.: Міленіум, 2009. — 64 с.