Гайсонюк Н. А., асистент кафедри психології
Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Буркат О.М., Комар В.В., Савін. Л.С, Постевка Д.Д.,

Тритенко І.М., Швачій Р.А.,

студенти 1-5 курсів спеціальності «Психологія»

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Враховуючи особливості підліткового віку, зокрема, процеси статево- рольової ідентифікації та засвоєння різноманітних соціальних ролей, становлення міжособистісних взаємодій, дослідження емоційної сфери підлітка набуває особливого значення. Підлітковий вік, за визначенням, вирізняється емоційною нестабільністю, а, отже, й частими змінами емоційного стану, що так допікають навколишнім.

На підвищення загального рівня тривожності підлітків впливають такі чинники:

• неспроможність підлітка контролювати свої емоції, а часто й розуміти їх;
• зміни очікувань;
• сприйняття підлітком як самого себе, так і його сприйняття навколишніми;
• зміна родинних обставин або розуміння несприятливості цих обставин (що характеризує кризові сім’ї).

Ефективність особистісного становлення та міжособистісних взаємодій безпосередньо залежить від здатності підлітка долати чи компенсувати цю тривожність. Розуміння цих особливостей важливе для всіх фахівців, які мають справу з навчанням, психологічним супроводом і соціально-психологічною реабілітацією підлітків.

Завдання нашого дослідження полягало в зіставленні гендерних особливостей підлітків у проявах тривожності, її взаємозв’язку із соціальною неадаптованістю та способів компенсації тривожності (зокрема, конструктивність або деструктивність її проявів), на прикладі підлітків з кризових сімей.

Аналіз останніх публікацій виявляє зростання значущості більш приклад­них аспектів становлення особистості у підлітковому віці.

Постійні зміни соціально-психологічних та економічних чинників, особ­ливостей міжособистісних взаємодій, зокрема, це зростання ролі соціальних ме­діа, поява феномену транснаціональних сімей, трансформація нуклеарної сім’ї та традиційних родинних стосунків зумовлюють зростання кількості кризових сімей зі змішаними ролями, відсутніми або дистанційованими елементами сімейної системи, розмитими рольовими моделями, різноманітними формами залежностей та співзалежностей. А відтак, дослідження й особливості роботи із соціально дезадаптованими підлітками набувають особливої актуальності.

До вибірки нашого пілотажного дослідження увійшло 15 підлітків з кризових сімей і наявними проблемами у соціальній адаптованості (зокрема, з родин заробітчан та родин з високим рівнем соціального неблагополуччя) віком 10-14 років, з них 7 — хлопців та 8 — дівчат.

Відтак, з метою вивчення особливостей тривожності, нами були викорис­тані такі методики: кольоровий тест М. Люшера, проективна методика «Людина під дощем». Особливості механізмів компенсації ми дослідили за до­помогою методики «Незакінчені речення» Дж.М.Сакса-С.Леві, кольорового тесту М. Люшера. А також для дослідження компенсаторних механізмів ми використали методику дослідження соціальної адаптованості П. С. Кузнєцова.

На прикладі малюнків наших респондентів ми можемо побачити здебіль­шого високий рівень тривожності, виражений посиленим штрихуванням, від­сутністю елементів захисту від дощу (який є символічною ознакою стресових чинників) та здебільшого акцентованими зображеннями дощу; понижений емоційний фон; прагнення відстояти свої особистісні межі (акцентований контур тіла); неспроможність встановити емоційно-значущі міжособистісні зв’язки (зображення рук та ніг — відсутністю долонь та стоп, зі стиснутими кулаками, схованими долонями), проблематичним відображенням власного образу-Я (непромальовані деталі обличчя). Як дівчатам, так і хлопцям, притаманне зображення відсутньої основи, з чого можемо дійти висновку, що підлітки гостро переживають відсутність рольових моделей для наслідування та батьківського захисту. Варто зауважити, що тривожні ознаки притаманні як дівчатам, так і хлопцям. Втім, якщо хлопці вдаються до схематичних зображень людської фігури як ознаки відстороненості від стресової ситуації, то дівчата обирають або допоміжні засоби захисту (парасоля чи дощовик), або акцентують на жіночих ознаках (захисна функція довгого волосся, яке огортає фігуру). Відзначимо також особливість, притаманну дітям з транснаціональних сімей — окреслення своєї фігури захисним колом [3; 6].

Високі показники тривожності, які ми бачимо на малюнках, підтверджу­ються показниками за кольоровим тестом М. Люшера. Тут ми можемо зауважи­ти наявність гендерних відмінностей. Так, якщо дуже високий рівень тривож­ності спостерігається у трьох хлопців і трьох дівчат (42 % та 38 % відповідно), то у групу ризику (з високим рівнем) серед дівчат потрапила лише одна, натомість у хлопців це троє осіб.

Кореляційний аналіз за допомогою коефіцієнта Пірсона засвідчив такі гендерні відмінності: у хлопців тривожність, за М. Люшером, показує значущий прямий кореляційний зв’язок з рівнем домагань за методикою Дембо-Рубінштейн (г = 0,97 при р < 0,05); натомість у дівчат тривожність, за М. Люшером, показує сильний зворотній зв’язок з рівнем домагань за методикою Дембо-Рубінштейн (г = — 0,72 при р <0,05). Такі показники свідчать про відмінності у структурі рівня домагань між хлопцями та дівчатами.

Показники соціальної неадаптованості наших респондентів зумовлені ви­хованням у кризових сім’ях, також засвідчують наявність гендерних відміннос­тей. Так, у хлопців високий рівень соціальної неадаптованості має сильний зво­ротній кореляційний зв’язок зі шкалою ставлення до себе за Дж.М.Саксом- С.Леві (г = — 0,79 при р <0,05), шкалою страхів (г = — 0,9 при р <0,05) та шкалою ставлення до родини (г = — 0, 84 при р <0,05), що, зокрема, свідчить про зменшення чутливості до стресогенних ситуацій у підлітків з кризових сімей.

Натомість у дівчат соціальна неадаптованість не має суттєвих кореляцій­них зв’язків з іншими шкалами використаних методик. Це може свідчити про більшу пристосованість дівчат до стресогенних ситуацій.

Враховуючи особливості кількісного аналізу компенсаторних механізмів за методикою М. Люшера, виокремлюють сприятливі та несприятливі способи компенсації (за розташуванням основних і додаткових кольорів). У кількісному аналізі результатів ми відштовхувалися від несприятливих механізмів компен­сації. Можемо зауважити, що у вибірці дівчат наявний високий прямий кореля­ційний зв’язок між тривожністю та несприятливою компенсацією (г = 0,83 при р <0,05), що може свідчити про притаманність дівчатам з кризових сімей неадекватних механізмів компенсації (акцентування зовнішніх ознак). Нато­мість у хлопців несприятлива компенсація корелює з рівнем домагань (г = 0,97 при р <0,05). Це свідчить про їхню неспроможність реалізувати власні домагання й амбіції у соціально прийнятний спосіб. Особливості компенсаторних механізмів на прикладі мрій і заповітних бажань можемо побачити на прикладі висловів хлопців та дівчат за такими шкалами методики Дж.М.Сакса-С.Леві, як ставлення до майбутнього та ставлення до можливостей. Так, якщо у дівчат мрії більш реалістичні, то у хлопців вони більш інфантильні та генералізовані.

Отже, проведене нами пілотажне дослідження засвідчило наявність гендерних відмінності у проявах тривоги та способах її компенсації. Також у дівчат і хлопців схожі реакції на кризові умови сімейного виховання.

Список використаної літератури:

1. Абраменкова В. В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе / В. В. Абраменкова. // Вопросы психологии.. — 1987. — №5. — С. 70—78..
2. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. — Москва: Наука, 1991. — 300 с.
3. Остер Д. Рисунок в психотерапии / Д. Остер, П. Гоулд. — Москва, 2001. — 184 с
4. Бурн Ш. Гендерная психология (Секреты психологии) / Шон М. Бурн; — СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2001. — 320 с
5. Кон И. С. Мальчик — отец мужчины / И. С. Кон. — Москва: Время, 2009. — 704 с.
6. Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты: учеб­ное пособие / Д. Я. Райгородский — Самара.: Изд. Дом «Бахрах,2002. — 672
7. Черновол-Ткаченко А. О. Тендерні особливості особистісної ідентичності старшокласників [Електронний ресурс] / А. О. Черновол-Ткаченко // Науковий вісник Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського. Серія : Психологічні науки. — 2014.