Критерії глобалізованості країн світу, їх динаміка та класифікація
Вступ
Наслідки дуалізму прояву будь-яких явищ та процесів, особливо в умовах глобалізації, черговий раз загострюють увагу на важливості їх врахування на ранніх етапах та визначенні факторів, що у майбутньому формуватимуть траєкторію руху процесу. Така проблематика стає важливою за умови проголошення країнами курсу на лібералізацію умов співробітництва та розробку пріоритетів розвитку з допомогою реалізації спільних заходів. На початку ХХІ ст. основним упущенням міжнародної спільноти стала недалекоглядність щодо результатів побудови такого співробітництва, зокрема, шляхом вироблення механізмів (багато в чому завдяки СОТ) зростання відкритості національних економік та посилення тим самим їх вразливості до зовнішніх загроз. Фінансова криза 2008 року стала масштабною та охопила більшість секторів економіки саме завдяки тотальній залежності країн одна від одної та спрацювання ланцюгового ефекту всередині системи.
Питання формування відкритої економіки є предметом численних наукових дискусій як у вітчизняній, так і зарубіжній практиці. Разом з тим, попри численні публікації не визначено системного показника, який би зміг охарактеризувати рівень відкритості економіки та не виявлено залежності економічного розвитку країни від позиціонування у тому чи іншому рейтингах. Саме тому метою даної статті є спроба узагальнити окремі рейтинги, що в певній мірі відображають відкритість економіки або її секторів, та проаналізувати степінь відкритості економіки України та її готовність до майбутніх змін.
Що ж представляє собою відкрита економіка і на яких принципах вона має базувати, щоби поєднати непоєднуване в умовах глобалізації: національний економічний суверенітет та виконання прийнятих зобов’язань відповідно до багатосторонньої системи співробітництва? На сьогодні у світі утвердилося дві основні моделі взаємодії країн: європейська (має багатостолітню історію, основою якої є вироблені впродовж років цінностей і поєднує інтереси всіх країн, що входять у співтовариство) та американська. Томас Джеферсон, політичний діяч, 3-й президент США, автор Декларації незалежностей, був одним із творців «американської мрії», заклав підвалини свободи, демократії в Америці, проголосив основні громадянські цінності. Саме ідеали свободи виявилися і будуть виявлятися принадливими для людства. На сьогодні цінності, закладені на початку об’єднання Америки, змінилися в напрямку прагматизму [1, с. 26]. В підтвердження зазначимо, що силовий метод впливу використовується США не лише у внутрішній політиці, але й зовнішній (варто згадати військові операції на території інших країн), що не позбавлені й економічних інтересів. Перетин інтересів двох сильних претендентів на лідерство (ЄС та США) відбувається в умовах взаємозалежності економік, причому підходи до розв’ язання проблемних питань є суттєво відмінними, тому очевидною є загроза зміни світопорядку не завдяки дипломатії, а застосуванню силових методів впливу. Тому в умовах взаємозалежності економік та посилення глобалізації навіть невелика група людей, що має спільну мету та достатньо фінансову підтримку спроможна не лише завдати удару найпотужнішій державі світу, але й дестабілізувати всю світову економіку [2, с. 50].
Разом з тим, «однією із рис західної цивілізації є мирне вирішення проблем. Але ці мирні методи …примусово мирні. Західна орієнтація є особливою формою колонізації, в результаті якої в примусовому порядку створюється соціально-політичний устрій колоніальної держави.» Колоніальна демократія — це не результат природної еволюції, а штучне нав’язування країни всупереч її історичній еволюції власної ідеології [3, с. 600 — 601].
Тому, цілком вірно, що «не кожну націю державу можна легко втиснути в послідовність розвитку, виведену із західного досвіду руху через традицію до модерності й далі до постмодерності, тому й потрібно бути чутливим до процесів глобалізації» [4, с. 19].
1. Позиціонування країн у світових рейтингах за основними ознаками рівня відкритості економіки
М. Поумер (Каліфорнія, США) визначає три принципово важливих, на його думку, аспекти відкритої економіки:
1) відкрита економіка сприяє посиленню міжнародної економіки, що забезпечує ринкову дисципліну;
2) відкрита економіка створює сприятливі умови для зрушень у соціальній та політичній сферах;
3) перехід до відкритої економіки має бути поступовим [5].
Відкрита економіка може існувати на трьох рівнях:
1) експорт товарів та послуг;
2) приплив і відплив капіталу;
3) рух валюти [6]. Проте, третій рівень не слід вважати мірилом оцінювання відкритості економіки. Здебільшого застосовуються два перших. Відповідно виокремлюють два напрямки відкритості економіки: через торгову і фінансову політику.
Безперечно, абсолютна відкритість практично існувати не можу з огляду на пріоритет національних інтересів, бо у випадку зміни пріоритетів теоретична відкритість трансформується в практичну, причому втрачається національна ідентичність та суверенітет. Тому, питання економічної відкритості дуже тісно переплітається з іншими сферами суспільного життя. Приміром, із легкістю здійснення економічної діяльності, участі країни у глобальних процесах тощо. Згідно із проектом Світового банку та Міжнародної фінансової корпорації Doing Business розраховується щорічний індекс ведення бізнесу за наступними напрямками: 1) створення підприємства; 2) отримання дозволу на будівництво; 3) найм робочої сили; 4) реєстрація власності; 5) отримання кредитів; 6) захист інвесторів; 7) оподаткування; 8) міжнародна торгівля; 9) забезпечення виконання контрактів; 10) ліквідація підприємства. Для проекту Doing Business -2010 передбачено запровадження ще одного напрямку — інфраструктури.
За вказаним індексом Україна перебуває серед 181 країни, обраної для дослідження, в числі аутсайдерів впродовж останніх років. Так, динаміка її позиціонування (табл. 1) вказує на недостатню адаптацію національної економіки до ряду реформ, що проводилися впродовж років.
Таблиця 1
Рейтинг України за умовами ведення бізнесу
| Проект 2008 р. | Проект 2009 р. | |
| 1. Створення підприємства | 113 | 12S |
| 2. Отримання дозволу на будівництво | 175 | 179 |
| 3. Найм робочої сили | 103 | 100 |
| 4. Реєстрація власності | 142 | 140 |
| 5. Отримання кредитів | 61 | 2S |
| 6. Захист інтересів | 141 | 142 |
| 7. Оподаткування | 1S0 | 1S0 |
| 8. Міжнародна торгівля | 121 | 131 |
| 9. Забезпечення виконання | 48 | 49 |
| контрактів | ||
| 10. Ліквідація підприємств | 143 | 143 |
| Загальний рейтинг | 144 | 145 |
Разом з тим, найсприятливіші умови для ведення бізнесу в Україні було створено в сфері надання кредитів, адже за цим напрямком вона у проекті 2008 року посідала 61 місце, а у проекті 2009 р. — 28 за рахунок зростання індексу кредитної інформації. Проте, легкість отримання кредитів можна вважати і загрозою стійкості та надійності банківських установ з огляду на можливість повернення наданих кредитів. Наприклад, занепокоєння викликає зростання наданих споживчих кредитів, великий % резервів до виданих кредитів, збільшення суми безнадійних або сумнівних кредитів, тим більше за дослідженням міжнародної агенції «Standart&Poor’s» близько 75% наданих кредитів властивий ризик неповернення, у той час НБУ оцінював ризик до 5%.
Деталізуємо умови сприяння міжнародній торгівлі за проектом Doing Business (табл. 2). Спрощення процедур, необхідних для здійснення експортно-імпортних операцій має бути прерогативою національної зовнішньоекономічної політики. Так, дослідження умов ведення бізнесу серед 181 країни визначило фаворитів за окремими критеріями. Зокрема, найбільша кількість документів, необхідних для експорту товарів, вимагається у Фіджі (13), Анголі (12), Афганістані (12), Малаві (12), а найменша — у Франції (2). Щодо документів для здійснення імпорту, то за кількістю лідирує Центральноафриканська республіка (18), а найбільш ліберальний імпортний режим у Франції (2) та Данії (3). Разом з тим для здійснення експортних та імпортних операцій у Франції, наприклад, необхідно 9 та 11 днів, загалом така ж, а то й менша, кількість днів потрібна практично у країнах Європи, тоді як в окремих країнах ці процедури тривають понад 2 місяці (Ангола — відповідно 68 та 62 дні; Афганістан — 74 та 77; Киргизька Республіка 64 та 75; Таджикистан — 82 та 83; Узбекистан 80 та 104; Ірак — 102 та 101 та ін.). Україна за показниками умов торгівлі перебуває на рівні, нижче від середнього, посівши 131 місце.
Таблиця 2
Оцінка регулювання міжнародної торгівлі за проектом Doing Busine-2008
| Країна | Загальний рейтинг | 8. Міжнародна торгівля | ||||||
| рейтинг | 8.1 | 8.2 | 8.3 | 8.4 | 8.5 | 8.6 | ||
| Сінгапур | 1 | 1 | 4 | 5 | 456 | 4 | 3 | 439 |
| Нова Зеландія | 2 | 23 | 7 | 10 | 868 | 5 | 9 | 850 |
| США | 3 | 15 | 4 | 6 | 990 | 5 | 5 | 1245 |
| Гонконг, Китай | 4 | 2 | 4 | 6 | 625 | 4 | 5 | 633 |
| Данія | 5 | 3 | 4 | 5 | 681 | 3 | 5 | 681 |
| Об’єднане Королівство | 6 | 28 | 4 | 13 | 1030 | 4 | 13 | 1350 |
| Ірландія | 7 | 18 | 4 | 7 | 1109 | 4 | 12 | 1121 |
| Канада | 8 | 44 | 3 | 7 | 1660 | 4 | 11 | 1785 |
| Австралія | 9 | 45 | 6 | 9 | 1200 | 6 | 12 | 1239 |
| Норвегія | 10 | 7 | 8 | 7 | 780 | 4 | 7 | 709 |
| Грузія | 15 | 16 | 8 | 12 | 1380 | 7 | 14 | 1340 |
| Естонія | 22 | 5 | 3 | 5 | 730 | 4 | 5 | 740 |
| Литва | 28 | 26 | 6 | 10 | 870 | 6 | 13 | 980 |
| Латвія | 29 | 25 | 6 | 13 | 900 | 6 | 12 | 850 |
| Польща | 76 | 41 | 5 | 17 | 884 | 5 | 27 | 884 |
| Росія | 120 | 161 | 8 | 36 | 2150 | 13 | 36 | 2150 |
| Україна | 145 | 131 | 6 | 31 | 1230 | 10 | 36 | 1250 |
| Гвінея Бісау | 179 | 111 | 6 | 25 | 1545 | 6 | 24 | 2349 |
| Центральна Африк. Республ. | 180 | 175 | 8 | 57 | 5121 | 18 | 66 | 5074 |
| Дем. Респ. Конго | 181 | 160 | 8 | 46 | 2607 | 9 | 66 | 2483 |
8.1 — документи, необхідні для експорту (кількість); 8.2 — час, необхідний для експорту (дні); 8.3 — вартість експорту ($ за контейнер); 8.4 — документи, необхідні для імпорту; 8.5 — час, необхідний для імпорту; 8.6 — вартість імпорту ($ за контейнер).
2. Основні індекси, що відображають ступінь глобалізованості країн світу
Нашій країні слід докласти значних зусиль для реформування системи обслуговування зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі і зовнішньої торгівлі, адже, незважаючи на численні реформи у різних сферах економічного життя (правова, податкова, митна та ін.), їх ефективність є ще не достатньо високою. Так, Україна не змогла увійти до десятки країн, що лібералізували умови ведення бізнесу, на відміну Азербайджану (внаслідок реформ посіла 33 місце у рейтингу у звіті 2009 проти 97 місця у звіті 2008), Киргизія (відповідно 68 і 99), Білорусь (відповідно 85 і 115).
Наступним індексом, що характеризує відкритість національної економіки, є оцінка економічної свободи, яка проводиться різними організаціями, серед яких виокремимо: Інститут Фрезера та Інститут САТО, Дослідницький інститут The Heritage Foundation.
Інститут Фрезера (Fraser Institute, Canada) та Інститут САТО (USA) — визначають індекс економічної свободи у світі для кожної країни за наступними напрямками: розмір державного сектору: видатки, податки, підприємництво; правова система та забезпечення прав власності; грошова система; свобода зовнішньої торгівлі; регулювання кредиту, трудових відносин та бізнесу. Система рейтингу за даним індексом становить від 0 до 10, де 10 — найвищий рівень свободи. За рейтингом країни можна згрупувати у наступні квартилі:
1) найбільший квартиль (most free quartile);
2) другий квартиль (2 and quartile);
3) третій квартиль (3 and quartile);
4) найменш вільний квартиль (least free quartile).
Загалом, динаміка світового індексу економічної свободи є суттєвим аргументом на користь лібералізації взаємодії країн та зростання їх відкритості (рис. 1). Найбільш економічно відкритими у рейтингу є Гонконг, Сінгапур, Нова Зеландія, Швейцарія. Для порівняння у рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Busine-2008 Гонконг посідає четверте місце.
Рис. 1. Динаміка світового індексу економічної свободи
Україна у рейтингу даного дослідження посідала у 2006 р. 114 місце серед 141 країни, у 2000р. 115 серед 123 країн, демонструючи найнижчі рейтинги щодо розвитку державного сектору. Загалом, динаміка Індексу економічної свободи в Україні підтверджує позитивну динаміку , проте темпи зростання не є достатніми для формування стабільного економічного середовища (рис. 2).
Рис. 2. Динаміка рейтингу України за індексом економічної свободи
Значний інтерес в структурі даного індексу для нас представляє напрям зовнішньої торгівлі з огляду на обрану проблематику дослідження, тому деталізуємо його складові (рис. 3).
Дослідницьким інститутом The Heritage Foundation (USA) розраховується індекс економічної свободи для 162 країн за наступними напрямками: businnes freedom (свобода підприємництва); trade freedom (торгова свобода); fiscal freedom (фіскальна свобода); government sire (державне втручання); monetary freedom (монетарна свобода); investment freedom (інвестиційна свобода); financial freedom (фінансова свобода); property rights (права власності); freedom from corruption (вільність від корупції); labor freedom (трудова свобода).
Градація країн здійснюється за шкалою: вільні країни (80-100%); здебільшого вільні (70-79,9%); помірно вільні (60-69,9%); здебільшого невільні (50-59,9%); невільні (0-49,9%). Щорічний перегляд методологічних засад визначення індексу економічної свободи дозволяє враховувати всі факторні оцінки та визначати позиціонування країн за критерієм свободи.
Незважаючи на відмінності у методологічних підходах до визначення індексу Heritage Foundation та Інститутом Фрезера, лідируюче положення займають одні і ті ж країни, що свідчить про правдивість проведеної оцінки. Так, за індексом економічної свободи (the Heritage Foundation) продовжує лідирувати Гонконг (90,25%), Сінгапур (87,38%), Ірландія (82,35%) (табл. 3).
Україна, як і в попередніх рейтингах, належить до аутсайдерів. Дані рис. 4 підтверджують цю тезу, адже за 14 років, впродовж яких маємо дані, індекс свободи збільшився лише на 11,19%, тоді, як наприклад, Румунія збільшила свій показник на 19%, Азербайджан на 15%. Навряд чи Україна зможе у найближче десятиліття досягти рівня хоча б помірно вільних країн.
Залучення країни у глобальне середовище та активність в глобальному просторі визначається вже озвученими факторами: це і участь у світові торгівлі, у міжнародному інвестуванні, міграційних процесах та ін. У світовій практиці для визначення рівня глобалізованості країни визначається Швейцарським економічним інститутом KOF індекс глобалізації. Індекс глобалізації можна вважати одним із найбільш суперечливих, адже окремі країни іноді демонструють низький рівень економічної інтеграції, водночас демонструють значні темпи технологічного розвитку. Індекс глобалізації розраховується на основі наступних складових:
1) економічна глобалізація (36%), яка визначає торгівельні потоки та інвестиційні (прямі та портфельні інвестиції (50%) і обмеження, до яких належать приховані імпортні бар’єри, загальна тарифна ставка, податки на міжнародну торгівлю (50%);
2) соціальна глобалізація (38%), у параметри якої входять особисті контакти (міжнародний туризм та подорожі, міжнародні перекази і листування) (30%); інформаційні потоки (кількість користувачів інтернет, доступ населення до кабельного телебачення і радіомовлення та ін. (35%); культурна близькість (в тому числі чисельність ресторанів MCDonald’S, що є абсолютно безглуздим, бо аж ніяк не сприяє культурній взаємодії
країн. У цьому випадку підтверджується теза про відмінність європейських та американських підходів до змісту культури) (35%);
3) політична глобалізація (26%), факторами якої є кількість посольств в окремій країні, членство в міжнародних організаціях, участь в місіях Ради безпеки ООН.
Таблиця 3. Країни-лідери за індексом економічної свободи (The Heritage Foundation)*
| Країна | Рік | Ранг | Напрямки індексу | |||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | |||
| Гонконг | 2008 | 90,25 | 88,18 | 95,0 | 92,8 | 93,07 | 87,21 | 90 | 90 | 90 | 83 | 93,3 |
| Сінгапур | 2008 | 87,38 | 97,79 | 90,0 | 90,3 | 93,87 | 88,96 | 80 | 50 | 90 | 94 | 99 |
| Ірландія | 2008 | 82,35 | 92,22 | 86,0 | 71,5 | 64,5 | 84,91 | 90 | 90 | 90 | 74 | 80,4 |
| Австралія | 2008 | 82 | 89,32 | 83,8 | 59,2 | 62,83 | 83,68 | 80 | 90 | 90 | 87 | 94,2 |
| США | 2008 | 80,56 | 91,69 | 86,8 | 68,3 | 59,81 | 83,67 | 80 | 80 | 90 | 73 | 92,3 |
| Нова Зеландія | 2008 | 80,25 | 99,9 | 80,8 | 60,5 | 55,99 | 83,67 | 70 | 80 | 90 | 96 | 85,5 |
| Канада | 2008 | 80,18 | 96,74 | 87,0 | 75,5 | 53,67 | 80,98 | 70 | 80 | 90 | 85 | 82,9 |
| Чілі | 2008 | 79,79 | 67,48 | 82,2 | 78,1 | 88,24 | 78,82 | 80 | 70 | 90 | 73 | 90 |
| Швейцарія | 2008 | 79,72 | 83,89 | 87,2 | 68,0 | 61,55 | 83,57 | 70 | 80 | 90 | 91 | 82 |
| 2008 | 79,55 | 90,79 | 86,0 | 61,2 | 40,06 | 80,75 | 90 | 90 | 90 | 86 | 80,7 | |
З позицій нашого дослідження особливий інтерес представляє перша складова індексу, проте для глибокої оцінки позиціонування країни у глобальному просторі у сфері регулювання торгівлі дві інші складові є не менш важливими. Тобто, зовнішньоторговельне співробітництво формується не лише під впливом торгової та фінансової відкритості країн, але й політичної активності країни (навіть, можна було б сказати державної репрезентативності на світовій арені, бо часто термін «політичний» асоціюється у нас із політичними партіями та черговими виборами) та рівня доступу населення до інформаційно- телекомунікаційних технологій. У звіті про Індекс глобалізації 2008 р. (дані наведені з розрахунком за 2006 р.) лідируюче положення займають Бельгія, Австрія, Швеція, Швейцарія, Данія, Нідерланди, Об’єднане Королівство. Найменш глобалізованими залишаються країни Африки та Південно-Східної Азії (рис. 5), по яких іноді взагалі відсутні дані для дослідження. Якщо за раніше розглянутими індексами, наприклад, Сінгапур посідав перші місця в рейтингу, але за рівнем глобалізації йому вдалося зайняти лише 20 місце. Причина в наступному: за індексом економічної глобалізації дана країна на першому місці, демонструючи активність в забезпеченні переміщення товарів і капіталу, на третьому місці за рівнем соціальної глобалізації, і за рівнем політичної глобалізації займає аж 100 позицію. Тобто, щоб досягти належного рівня залучення країни у глобальний простір, недостатньо мати високий технологічний розвиток та забезпечувати зростання економічної відкритості.
Україна серед 122 країн впевнено утримує золоту середину, посівши 42 місце, проте за рівнем економічної глобалізації вона опинилася аж на 62 місці, тоді як за іншими двома складовими індексу глобалізації відповідно 45 та 37 місця. Динаміка індексу глобалізації загалом та її складових засвідчує значні зусилля в напрямку руху країни назустріч світу, адже вказані індекси зросли вдвічі впродовж останніх 15 років, що й підтверджують дані табл. 4. Разом з тим, наприклад, зросла участь України у діяльності міжнародних організацій, хоча членство за період 1998-2004 р. збільшилося лише на 1 організацію; збільшився доступ населення до інформаційних ресурсів та технологій; знизилися бар’єри на шляху руху потоків товарів та капіталів.
Таблиця 4. Динаміка індексу глобалізації України та основних його складових
| 1991 | 1993 | 1995 | 1997 | 1999 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | |
| Індекс глобалізації | 37,78 | 39,88 | 42,79 | 50,03 | 54,14 | 56,63 | 60,72 | 60,06 | 61,52 | 62,3 | 64,57 |
| Індекс економічної глобалізації | 33,9 | 36,47 | 42,97 | 46,02 | 53,39 | 55,89 | 52,84 | 54,11 | 55,7 | 57,18 | 62,36 |
| — фактичні потоки товарів та капіталу | 24,68 | 25,39 | 37,58 | 43,03 | 55,42 | 60,02 | 56,26 | 54,32 | 59,19 | 57,98 | 66,9 |
| — обмеження | 43,14 | 47,57 | 48,37 | 49,02 | 51,36 | 51,77 | 49,43 | 53,89 | 52,21 | 56,37 | 57,81 |
| Індекс соціальної глобалізації | 40,8 | 41,9 | 43,62 | 54,83 | 54,95 | 56,95 | 58,02 | 56,58 | 57,55 | 57,44 | 57,68 |
| -персональні контакти | 43,23 | 46,32 | 48,85 | 51,94 | 50,23 | 53,47 | 54,76 | 54,72 | 55,55 | 54,51 | 54,73 |
| -інформаційні потоки | 69,26 | 69,8 | 72,57 | 75,14 | 76,78 | 78,76 | 78,01 | 78,76 | 80,24 | 81,38 | 82,05 |
| -культурна близькість | 10,54 | 10,54 | 10,54 | 37,11 | 37,26 | 38,23 | 40,93 | 36,16 | 36,73 | 36,16 | 35,99 |
| Політична глобалізація | 38,75 | 41,68 | 41,25 | 48,48 | 54,0 | 57,21 | 76,13 | 73,88 | 75,91 | 77,01 | 78,22 |
Міжнародна консалтингова компанія A.T. Kearney та журнал Foreign Policy також проводять оцінку рівня глобалізованості країн, яке охоплює 72 країни. Загалом, складові індексу схожі до KOF індексу, проте технологічний розвиток розглядається окремо від соціального. Порівняння позиціонування країн у рейтингу засвідчує, що існує неспівпадання країн за рівнем залучення в процеси глобалізації за різними методиками (табл. 5).
Таблиця 5. Рейтинг найбільш глобалізованих країн світу (за основними методиками)
| Країни | Рейтинг за | Рейтинг за | Рейтинг за | Рейтинг за | Рейтинг за | Рейтинг за | ||||
| індексом | індексом | індексом | індексом | розвитком | ВВП на душу | |||||
| глобалізації | економічної | соціальної | політичної | технологій | населення*** | |||||
| глобалізації | глобалізації | глобалізації | ||||||||
| 1 | 2 | 1 | 2 | 1 | 2 | 1 | 2 | |||
| Бельгія | 1 | 15 | 3 | 7 | 4 | 7 | 8 | 16 | 22 | 17 |
| Австрія | 2 | 14 | 9 | 20 | 2 | 8 | 9 | 4 | 14 | 13 |
| Швеція | 3 | 11 | 6 | 15 | 8 | 19 | 7 | 10 | 8 | 8 |
| Швейцарія | 4 | 4 | 19 | 11 | 1 | 2 | 24 | 28 | 7 | 6 |
| Нідерланди | 5 | 3 | 10 | 4 | 5 | 16 | 20 | 8 | 6 | 10 |
| Данія | 6 | 6 | 11 | 5 | 6 | 13 | 15 | 7 | 5 | 7 |
| Об’єднане | 7 | 12 | 27 | 18 | 7 | 21 | 5 | 6 | 9 | 12 |
| Королівство | ||||||||||
| Чехія | 8 | 19 | 12 | 12 | 10 | 6 | 30 | 32 | 29 | 37 |
| Франція | 9 | 25 | 30 | 31 | 12 | 29 | 1 | 3 | 24 | 18 |
| Фінляндія | 10 | 18 | 7 | 38 | 13 | 36 | 34 | 27 | 10 | 9 |
| Німеччина | 11 | 22 | 35 | 45 | 14 | 34 | 6 | 19 | 16 | 19 |
| Іспанія | 12 | 29 | 20 | 40 | 20 | 30 | 12 | 18 | 25 | 25 |
| Угорщина | 13 | 24 | 8 | 14 | 22 | 26 | 32 | 14 | 28 | 44 |
| Португалія | 14 | 31 | 18 | 54 | 25 | 24 | 22 | 9 | 27 | 33 |
| Канада | 15 | 8 | 23 | 34 | 9 | 11 | 47 | 13 | 2 | 14 |
| Ірландія | 16 | 5 | 15 | 6 | 19 | 4 | 43 | 5 | 13 | 5 |
| Норвегія | 17 | 17 | 34 | 35 | 11 | 27 | 38 | 26 | 11 | 2 |
| Італія | 18 | 34 | 33 | 56 | 31 | 38 | 4 | 11 | 26 | 20 |
| Польща | 19 | 41 | 38 | 44 | 28 | 41 | 13 | 30 | 36 | 50 |
| Сінгапур | 20 | 1 | 1 | 2 | 3 | 3 | 100 | 40 | 15 | 21 |
Дане дослідження, безперечно, не є вичерпним з огляду на різноманітність підходів до оцінки рівня відкритості країни та відмінності у методологічних підходах. Проте, розкриття проблеми навіть в межах даної статті показало, що, в більшості, проаналізовані підходи не враховують особливості розвитку країн, а високий рейтинг аж ніяк не засвідчує про лідерство у глобальному просторі та добробут населення, для чого в таблиці і наведено дані про рівень ВВП на душу населення. Наприклад, Чехія за рівнем глобалізації увійшла у 20 країн, проте за рівнем ВВП на душу населення посіла лише 37 місце у 2007 р. (17069,744 дол. США). Тому, навіть на основі визначення позиціонування країн у будь-якому з рейтингів (а вони враховують статичні дані таких авторитетних міжнародних організацій, як Світовий банк, МВФ) не можна однозначно визначити рівень глобалізованості країни, а слід вести мову лише про активність у певних сферах та її відкритість, передусім, у сфері економічної взаємодії.
Висновки
Індекс глобалізації розраховується під редакцією американського журналу Foreign Policy за допомогою фахівців консультаційно-аналітичного агентства A.T. Kearney для 62 розвинених і країн, що розвиваються.
Індекс визначає ступінь глобалізованості окремо узятої країни за допомогою розкладання цього процесу на окремі складові. Індекс демонструє політичну, соціальну, економічну і технологічну інтеграцію країни у світове співтовариство.
Усього відслідковується 17 різних критеріїв. Серед них рівень міжнародної торгівлі й інвестицій, участь у міжнародних організаціях і програмах, включаючи місії ООН, розвиток міжнародного туризму, кількість телефонних переговорів із зарубіжжям.
Практичні цифри виявляються дуже несподіваними, починаючи від швидкості і масштабів глобальної інтеграції і закінчуючи впливом глобалізації на різницю в доходах населення, процеси демократизації і ступінь корумпованості окремо узятої країни.
Наприклад США, що має зовнішні риси світового панування, виявляється не є лідером в глобальних інтеграційних процесах. Згідно з цим індексом втягненість тієї чи іншої крани у процес глобалізації співвідноситься з обсягом її міжнародного обміну і з багатством міжнародних зв’язків.
Найкраще використали процес глобалізації такі країни як Ірландія, Швейцарія, Сінгапур, Нідерланди, Швеція. Це зумовлено тим, що ці невеликі за розміром країни використали глобальні ринки щоб отримати ті товари, фінансові засоби та послуги, які неможливо отримати чи виробити на національному рівні, а з іншого боку вони глобалізували свої унікальні ресурси ( вигідне географічне положення, унікальні людські, інтелектуальні чи геокліматичні ресурси), що і забезпечило їм місце та певну цінність у глобальному розподілі праці.
Список використаної літератури
- Біляцький С. Сучасні схеми облаштування світу // Наука і суспільство. — 2006. — № 5-6.- С.2-6
- Боднар І.Р. Наслідки фінансової глобалізації для України [Текст] / І. Р. Боднар // Фінанси України. — 2009. — № 8.- С.68-75
- Геєць В. Конфігурація геополітичної карти світу та її проблемність [] / В. Геєць // Економіка України. — 2011. — № 1. — С. 4-15
- Глобальні модерності / За ред. М. Фезерстоуна, С. Леша, Р. Робертсона: Пер. з англ. Т. Цимбала. — К.: Ніка-центр, 2008. — 400 с. (Серія «Зміна парадигми»; Вип. 12).
- Горбунов Є. Геополітичні закономірності розвитку глобального світу // Політичний менеджмент. — 2010. — № 2. — С. 156-165
- Згуровський О.М. Дослідження перспективного характеру глобалізації в контексті суспільного розвитку та безпеки країн світу. Частина 2. Дослідження впливу кризових явищ 2008-2009 років // Системні дослідження та інформаційні технології. — 2010. — № 3. — С. 89-107
- Зиновьев А. А. На пути к сверобществу. — СПб: Издательский Дом «Нева», 2004. — 601 с. — Серия «Русский путь».
- Костенко, Наталія. Геополітичний вимір залучення країн у глобальну торгівлю // Економіст. — 2011. — № 1. — С. 17-19
- Михайловська, О.В. Механізми зворотніх зв’язків у глобальній економічній системі // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № — С. 24-35
- Наконечна Н. Глобальні трансформації світового порядку [Текст] / Н. Наконечна // Сучасність. — 2006. — № 10. — С. 104-110
- Пасічна О.Ю. Структурний підхід до формування зовнішньо- економічної стратегії держави в умовах глобалізації / О. Ю. Пасічна // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 3. — С. 17- 27
- Ситник К. Біоцентризм і глобалізм // Вісник Національної академії наук України. — 2009. — № 12. — С. 8-12
- Шостак Л. Відкрита економіка: перспективи позиціювання України у світовій господарський системі // Економіка України. — 2009. — № 7. — С. 38-48