Вступ

Актуальність теми. Франція — одна з тих країн, внесок яких в історію й культуру світу особливо значний. В XVII—XVIII ст. за кількістю населення і економічним потенціалом Франція була найбільшою країною Європи. Французька мова перетворилась на міжнародну мову світського товариства і дипломатії. Величезний вплив на розвиток людства справила Французька буржуазна революція кінця XVIII ст. Французька колоніальна імперія за своїми розмірами поступалася лише британській. Незважаючи на воєнну поразку в 1940 р., Франція після другої світової війни виявилася спроможною зміцнити свої економічні й політичні позиції, стала одним із засновників ЄС і тепер за розмірами ВНП посідає четверте місце серед шести головних економічно розвинених країн, після США, Японії і Німеччини.

У Франції зосереджена величезна кількість культурних цінностей, країна володіє прекрасними природними умовами, а також безліччю місць, пов’язаних з життям і діяльністю різних історичних особистостей. На розвиток на туризму впливають соціально-економічні та економіко-географічні чинники, такі як високий рівень загальноекономічного розвитку, зростаючі доходи населення, висока урбанізованість, наявність необхідної транспортної і соціальної інфраструктури, а також відносна близькість до інших основних туристським регіонам світу, високий рівень індустрії туризму , великий досвід його організації, а також політичні чинники. Організації туризму у Франції приділяється величезна увага з боку держави.

Франція — найбільш відвідувана країна у світі. Ця країна має величезні можливості для розвитку практично всіх видів туризму.

Мета роботи – дослідити туристичний потенціал Франції та її місце у світовому туризму.

1. Сутність, значення і місце рекреаційно-туристичного комплексу в господарстві

Забезпечення міжнародної, у тому числі євро інтеграційної, діяльності є невід’ємною складовою реалізації державної політики у галузі туризму.

Цілеспрямована та системна діяльність щодо розвитку міжнародних туристичних зв’язків, а також євроінтеграційних процесів у Франції є ефективним механізмом створення сприятливого для розвитку туризму середовища, подальшої інтеграції країни у європейську спільноту, ефективного використання туристичних ресурсів, розбудови транскордонної інфраструктурної мережі, розвитку національної економіки та культури.

Серед галузей нематеріальної сфери діяльності Франції виділяється туризм. Ще до другої світової війни за кількістю іноземних туристів Франція посіла перше місце в світі, зараз — третє (майже 40 млн чол. щороку), трохи поступаючись Італії та Іспанії. Природні й соціально-економічні умови Франції сприятливі як для екскурсійно-пізнавального, так і для лікувально-оздоровчого та спортивного туризму.

Серед природних рекреаційних факторів — теплий, помірний і субтропічний клімат, три морські узбережжя з пляжами, гірські масиви Альп і Піренеїв, численні джерела цілющих вод. Країна славиться своїми приморськими і гірськими курортами, спортивними базами.

Франція з її двотисячолітньою історією багата на пам’ятки історії, культури, архітектури і мистецтва. Вони охоплюють стародавню римську епоху, середньовіччя, нові часи і сучасність. Насиченість території соборами, монастирями, палацами, фортецями і різноманітними музеями є однією з найвищих у світі. Ці споруди майже не зазнали руйнувань у XX ст. На охорону культурної спадщини витрачаються великі кошти, вона активно використовується для організації всіляких ювілеїв, свят, фестивалів тощо.

Франція має добре розвинену туристичну інфраструктуру, яка включає транспорт, заклади харчування, готелі, а також організацію турів, забезпеченість інформацією, картами, сувенірами тощо. Останнім часом усе більшого значення набувають об’єкти для проведення конференцій, нарад, симпозіумів, а також індустрія розваг.

Найважливішу роль у розвитку іноземного туризму відіграє зовнішній фактор — наявність спроможної клієнтури. Поруч з Францією розташовані багаті північно-західні європейські держави. Більш як 4/5 іноземних туристів у Франції — це німці, англійці, бельгійці, голландці, швейцарці та скандинави, решта — американці, японці й араби.

Найголовніші музеї країни, архітектурні та історичні пам’ятки, безперечно, знаходяться в Парижі. Ріка Сена перетинає місто зі сходу на захід. На річці знаходиться о. Сіте, це — історична колиска і центр міста. Поблизу о. Сіте, на лівому березі Сени, розташований Латинський квартал, в якому зосереджені навчальні заклади. Поряд із ним знаходиться Пантеон — усипальниця знаменитих французів: Мірабо, Вольтера, Руссо, Гюго, Золя та ін. Собор Нотр-Дам-де-Парі (1163 р.) і каплиця Сен-Шапель (XIII ст.) — найдавніші релігійні пам’ятки. Колишній королівський палац Лувр має 225 залів та безліч шедеврів світового мистецтва. Національний центр культури та мистецтв ім. Ж. Помпіду з Національним музеєм сучасного мистецтва; палац Шайо (1937 р.) із музеями Кіно, Монументального мистецтва Франції, Морським, Людини; Будинок інвалідів із музеями Армії та Планів і рельєфів. Музеї: Природничої історії, історії Парижа, Декоративного мистецтва, Національний народного мистецтва і традицій, Клюні, Ґревен Форума, воскових фігур Ґревен, Національний східного мистецтва Ґіме, Моди, Пікассо, Національний Огюста Родена, Монмартре, Імпресіоністів, Ніссім де Камодо, Відкриттів у Великому палаці, Малого палацу, Науки і техніки, Будинок-музей Оноре де Бальзака, Будинок-музей Віктора Гюго, Інститут арабського світу та багато ін. Замок-палац Пале-Рояль (XIV ст.), тріумфальна арка, зоопарк, ботанічний сад, Булонський ліс. Над містом височить Ейфелева вежа (споруджена 1889 p., висота 300 м). Резиденція президента Франції знаходиться на проспекті, що має назву Єлисейські Поля, а колишня заміська королівська резиденція — у Версалі (найбільшому ансамблі XVII ст.). В околицях: Севрі — Національний музей кераміки; Фонтенбло — Національний замок-музей (історії Наполеона та його родини в 1804 — 1815 pp.); Руаєль-Мальмезоні — Національний музей Мальмезон і Буа-Прео (Наполеон і Жозефіна); Сен-Дені — базиліка Сен-Дені з Музеєм поховального мистецтва і гробницями королів Франції; Сен-Жерменан-Ле — замок із Музеєм галло-римської та меровінзької археології; Венсені — замок та Військовий музей; «Євродіснейленд».

Країна є справжнім заповідником пам’яток історії, архітектури і культури. У Парижі — палац-музей Лувр, острів Сіте з собором Нотр-Дам, палац Пале-Рояль, Люксембурзький палац, Опера, Ейфелева вежа і багато іншого; палацово-парковий комплекс Версаль, Сен-Дені (усипальня французьких королів), монастир Сен-Мішель. Собор Сен-Пьер в Ангулемі, собор в Реймсі, церква Нотр-Дам в Ле-Моньяле, собор у Везон-ла-Ромен, церква Сен-Маклу в Руані і дуже багато інших. Ніцца — міжнародний центр туризму, один з найбільш відомих курортів — славиться своїми пляжами, щорічними фестивалями квітів, карнавалами, фестивалями книги.

2. Передумови розвитку і розміщення рекреаційно-туристичного комплексу Франції

2.1. Природні ресурси Франції

Французька Республіка — одна із провідних туристичних країн світу. Географічне і геотуристичне положення країни надзвичайно вигідне. Франція займає західну частину континентальної Європи та острів Корсика, володіє надзвичайною природною різноманітністю, багатою культурною спадщиною, давніми традиціями гостинності і знаходиться фактично у центрі одного з найбільших світових туристичних ринків — європейського. Францію із повним на те правом можна називати середземноморською, атлантичною, альпійською та піренейською країною.

Країна ділиться на департаменти, метропольські регіони, округи, кантони і комуни. Існує також поділ на 37 історичних провінцій. Окрім того, країна володіє чотирма заморськими департаментами (Гваделупа, Французька Гвіана, острови Реюньон і Мартініка), які за статусом прирівняні до регіонів і чотирма заморськими територіями з особливим статусом (острови Уолліс і Футуна, Нова Каледонія, Французька Полінезія і Французькі південно-антарктичні території). До складу Франції входять ще дві залежні території — острови Майотта та Сен-П’єр і Мікелон. Наявність заморських територій, розташованих поблизу різних споживчих ринків — один із сприятливих чинників розвитку туристичної індустрії Франції і специфічна риса геотуристичного положення країни.

Загальна площа країни — 643,4 тис. км2, без заморських володінь — 547 тис. км2. Франція — «країна з провінцією» — роль столиці в політичному, соціально-економічному, культурному і туристичному житті є надзвичайно великою.

Клімат континентальної Франції переважно помірний, що забезпечує м’яку температуру повітря протягом всього року. Територія країни ділиться на чотири кліматичні зони:

— м’який і вологий океанічний клімат із прохолодним літом західніше лінії Байонна — Лілль;

— гірський клімат із суворою зимою і жарким літом в Ельзасі, Лотарингії, вздовж долини Рони і в гірських масивах (Альпи, Піренеї, Центральний масив);

— помірно-континентальний клімат на півночі, в паризькому і центральному регіоні, де прохолодна зима і тепле літо;

— південь країни належить до середземноморської кліматичної зони з теплою зимою і спекотним літом, що унаочнює кліматична діаграма Ніцци — курорту світового значення на узбережжі Середземного моря [3].

Погода на території материкової Франції досить передбачувана — у ній не відбувається різких змін, практично відсутня надмірна спека чи надто низькі температури. Літом погода посушлива, але цей ефект пом’якшують західні вітри, які приносять відчуття свіжості. Зимою погода відносно тепла, сніг іде не часто.

Пляжно-купальний сезон на популярних приморських курортах північно-західного узбережжя Франції триває з червня до вересня, середземноморського узбережжя із травня до листопада.

Погодно-кліматичні характеристики заморських володінь дещо інші. Французька Гвіана: клімат тропічний, вологий із невеликими сезонними температурними коливаннями;  Острови Гваделупа і Мартініка: клімат субтропічний помірний із перемінно-високою вологістю; дощовий сезон із червня до жовтня; можливі руйнівні циклони (урагани); Реюньон: клімат тропічний із помірним температурним режимом під час сухого сезону з травня до листопада і спекотним дощовим періодом із листопада до квітня.

Рельєф материкової Франції переважно рівнинний із м’якою горбистою місцевістю на півночі і заході. У центрі і на сході — середньовисотні гори. На південному заході знаходяться Піренеї, на південному сході — Альпи із найвищою вершиною Франції та Західної Європи — г. Монблан висотою 4 807 м.

У рельєфі Французької Гвіани домінують прибережні рівнини, які переходять у горбисту місцевість і невисокі гори. Більшість островів у складі Гваделупи мають вулканічне походження і складний пересічений рельєф. Мартініка — гористий острів із порізаною береговою лінією. На Реюньоні також переважають гірські ландшафти, а вздовж океанічного узбережжя тягнеться родюча низовина.

Клімат і рельєф Франції сприяють розвитку різноманітних видів туризму. Тепле морське узбережжя та гірські ландшафти — природна основа, на якій сформувалася туристична індустрія країни [7].

2.2. Демографічні чинники

На початку 2010 року загальна кількість населення Франції становила 64 млн осіб, із них 62,2 млн — мешканці метрополії. Питома вага міського населення складає 77 %. Середня очікувана тривалість життя — одна з найвищих у світі — 81 рік.

За чисельністю населення Франція посідає друге місце в Європі після Німеччини. Розміщене населення доволі рівномірно. Середня його густота близько 110 осіб на 1 км2. Народжуваність дещо перевищує смертність. Цьому сприяє державна політика заохочування народжуваності. Міське населення складає близько 75 % жителів країни. Найбільшими містами, крім столиці, є Марсель (1,2 млн), Ліон і Тулуза (близько 500 тис. жителів). У країні налічується понад 50 міських агломерацій. У Великому Парижі (столиця з передмістями) проживає близько 16 % населення Франції. Понад 93 % мешканців країни є етнічними французами. Майже 6,5 % становлять іммігранти. Серед них близько 60 % вихідці з Європи, 35 % африканці, інші — з країн Азії.

2.3. Соціально-економічні ресурси

Франція високорозвинутапостіндуст-ріальна країна, яка за обсягом ВНП в Європі поступається лише Німеччині. Серед продуктивних галузей економіки виділяється промисловість. Вона забезпечує близько 25 % ВНП і 80 % експорту. Основними галузями індустрії є машинобудування, хімічна, харчова, легка і гірничодобувна промисловість. Безперечним лідером є машинобудування. Понад 40 % його продукції експортується. Особливо виділяються такі галузі машинобудування, як авіакосмічна та автомобілебудівна. За випуском автомобілів Франція посідає третє місце у світі. Розвинута також галузь радіоелектроніки, суднобудування, електротехнічна промисловість. Провідне місце в Європі й світі Франція займає і за рівнем розвитку чорної та кольорової металургії. Потужними є нафтопереробні й нафтохімічні комбінати, які розміщуються в основному в портах. У Парижі сконцентровано підприємства парфумерно-фармацевтичної промисловості.

Світове значення має французька харчова промисловість. За обсягом експорту у світі вона поступається лише США. У легкій промисловості провідне місце належить виробництву тканин. За цим показником Франція в Європі поступається лише Італії та Німеччині.

За обсягами виробництва продукції сільського господарства Франція займає перше місце в Європі. Щорічно вона вирощує близько 50 млн т зерна (перше місце в Європі), також значними є обсяги виробництва масла, твердого сиру, яловичини. Провідною галуззю сільського господарства є тваринництво. На півдні все більше поширюється надзвичайно прибуткове квітникарство. На узбережжі морів значну роль відіграє рибальство.

У Франції дуже добре розвинена туристична індустрія. За кількістю іноземних туристів, які відвідують країну (близько 70 млн щороку) вона посідає перше місце у світі. Середземноморське узбережжя (Ніцца, Канн, Сен-Тропез), а також Французькі Альпи притягують туристів з усього світу.

Франція має найдовшу серед європейських країн мережу залізниць (40 тис. км). Основну роль відіграє автомобільний транспорт (400 тис. км доріг і близько 35 млн автомобілів), хоча значно розвинутий морський та авіаційний транспорт. Довжина трубопроводів перевищує 6 тис. км [3].

Франція володіє багатовіковою культурною спадщиною. У списку ЮНЕСКО — 22 об’єкти (монастирі, собори, палаци й парки, давньоримські пам’ятки). В країні безліч музеїв і бібліотек. Добре розвинута освітня сфера; обов’язковою є 10-річна освіта. На 100 тис. осіб припадає понад 5 тис. студентів. Вони навчаються більш як у 400 вищих навчальних закладах. На весь світ відома паризька Сорбонна, де навчається понад 100 тис. студентів. Французькі газети і журнали «Монд», «Фігаро», «Парі-матч» відомі далеко за межами країни. До числа світових інформаційних агентств входить агентство новин «Франс-Прес».

2.4. Історичні ресурси Франції

Близько 490 р. н. є. король франків Хлодвіг на території сучасної Франції об’єднав германські племена в державу франків. Пізніше за часів Карла Великого почалося становлення феодальної Франції. Столітня війна з Англією (1337- 1453) після появи Жанни д’Арк зміцнила єдність держави. Після релігійних воєн між католиками й гугенотами у XVI ст. королівська влада посилилася і невдовзі Франція перетворилася на першу державу Європи. Після революції у XVIII ст. виникла імперія Наполеона І, який через загарбницькі війни підкорив майже всю Європу. Після поразки Наполеона і франко-прусської війни почався швидкий розвиток економіки. У цей час (кінець XIX ст.) Франція захопила великі території в Африці та Індокитаї. Після двох світових воєн у XX ст. відбулося зростання ролі Франції в Європі та світі. Разом з Німеччиною Франція стала становим хребтом ЄС.

Після Другої світової війни Франція відразу ж стала докладати зусиль до залучення іноземних туристів. Для цієї мети був розроблений і здійснений цілий ряд заходів. Франція стала першою країною в Європі, яка проголосила політику «відкритих дверей». Для туристів із низки країн були скасовані в’їзні візи. Активно відновлювалася готельне господарство. Був введений «туристський курс» обміну іноземної валюти. При проїзді по залізниці іноземним туристам надавалася знижка. Але, незважаючи на пільги, Франція була однією з найбільш «дорогих» країн для туристів. Саме з цієї причини з 60-х років намітилася тенденція скорочення тривалості перебування іноземних туристів у Франції. Одночасно з цим значно більше французів стало від’їжджати за кордон, зростання туристичних витрат був вище, ніж приріст доходів від міжнародного туризму [1].

Погіршення економічних показників туризму стало викликати серйозне занепокоєння уряду та ділових кіл Франції. Тому в програмі економічного і соціального розвитку на 1966-1970 рр.. був відведений спеціальний розділ заходам із заборони зростання дефіциту туристського балансу. Розроблено ряд заходів на залучення іноземних туристів і скорочення виїзду французьких туристів за кордон. Відкрилися нові навчальні заклади з підготовки кадрів для індустрії туризму, багато уваги і засобів приділялася поліпшенню автомобільних доріг. В кінці 60-х років був прийнятий і реалізований план розвитку прибережного та сільського туризму на південно-західному узбережжі Франції. У 1967 р. в Парижі було засновано «Товариство з розвитку національного туризму» з метою відволікання французьких туристів від поїздок за кордон.

У 70-80-і рр.. в’їзний туризм у Франції розвивався досить швидкими темпами. У 1985-1994 рр.. середньорічний приріст туристських прибуттів становив 4,7%, а доходів — 13,1%. В даний час Франція має позитивне туристичне сальдо. У країні створена сучасна індустрія туризму. Після прийняття Шенгенської угоди та скасування візового режиму між країнами Об’єднаної Європи все більше туристів воліє відвідувати Францію в уїк-енд, а тривалі відпустки проводити в інших країнах.

3. Сучасний рівень розвитку і структура рекреаційно-туристичного комплексу Франції

Природна і культурна різноманітність та привабливість Франції підтверджується незмінним інтересом туристів — країна утримує європейське і світове лідерство за обсягом міжнародних прибуттів до країни. Загальна кількість візитерів, досягнувши рекордного значення у 2000 р., протягом останніх років лишається практично незмінною на рівні 75-77 млн, що складає 17 % від загальноєвропейського і майже 10 % від загальносвітового обсягу міжнародних прибуттів. Обслуговування туристів принесло країні у 2005 році € 35 млрд. Це — другий показник у Європі і третій у світі. На першому місці в Європі — Іспанія, яка за надання послуг туристам отримала € 38,5 млрд, на першому місці у світі — США, які заробили на туризмі майже стільки ж, скільки Франція та Іспанія разом узяті.

Туристам пропонуються розмаїті види активного відпочинку, які ґрунтуються на використанні якісних і різноманітних туристичних ресурсів, традицій, культурних цінностей і соціальних пріоритетів. Найбільш популярним є пляжно-купальний відпочинок на Середземномор’ї й Атлантичному узбережжі та гірський туризм в Альпах і Піренеях. Традиційним для країни є оздоровчо-лікувальний туризм із використанням мінеральних вод і клімато-терапевтичних властивостей гірських і приморських ландшафтів. Велику кількість поціновувачів знаходить пізнавальний туризм на основі культурної спадщини та природних національних парків. Незмінним успіхом користується гастрономічний туризм, який зародився у Франції і розвивається сьогодні, зберігаючи і використовуючи традиції виноробства та національної кухні. Не останнє місце у системі туристичних цінностей займають походи магазинами у країні, яка давно здобула й утримує звання «законодавиця моди», при цьому більшість магазинів Франції працюють за системою такс-фрі , що дозволяє шоп-туристу заощаджувати досить значні суми. Франція однією з перших почала розвивати сільський туризм і європейські туристи із здивуванням зрозуміли, що спокій французьких виноградників є найкращим відпочинком. На іншому полюсі — розважальний туризм, який опирається на технології і пропонує феєричні шоу, яскраве життя, повне азарту і пригод [2].

Французька туристична індустрія сповна враховує потреби й інших категорій споживачів: туризм «третього» віку і «сірий» туризм спрямовані на адаптацію літніх людей і туристів із обмеженими можливостями до світу відпочинку і подорожей. Своїх споживачів знаходить освітній і спортивний любительський туризм. Масовими і звичними є паломництво, участь у фестивалях, конференціях та багато інших видів «лінивої» рекреації чи активного пізнання культурного і природного середовища Франції.

Територія всієї країни, кожен округ і кантон вміло розрекламовані й освоєні туристами. Та найбільш популярними туристичними центрами стали Париж, «візитівками» якого є Нотр-Дам-де-Парі, Ейфелева вежа, Лувр, Монмартр, Єлисейські поля, центр мистецтв Жоржа Помпіду, «Блошиний ринок» в Сент-Уені, які очолюють «топ-20» найбільш відвідуваних туристичних об’єктів Франції, а також Версаль, Реймс, замки у долині Луари, тематичний парк ЄвроДіснейленд, національний парк Сен-Клу, які щороку відвідують мільйони туристів (рис. 3.1).

Лазурний берег (Французька Рив’єра) на південному сході Франції на кордоні з Італією відомий престижними курортами: Канни, Грасс, Ніцца, Вільфранш, Больє, Менгоні, Антіб (рис. 3.2). Французька Рив’єра — місце проведення фестивалів і карнавалів. Лазурний берег володіє всім необхідним для організації повноцінного відпочинку: розвинена мережа автострад, автомобільних і залізних доріг пов’язує його із усіма найбільшими містами Франції та Європи; міжнародний аеропорт у Ніцці обслуговує до 7 млн пасажирів на рік; готельне господарство складається в основному із готелів класу люкс.

Аквітанія та Південні Піренеї (південний захід Франції) із центром виноградарства в місті Бордо відомі поєднанням соснових лісів і пляжів з дрібним піском, які закінчуються на півдні престижним аристократичним курортом Біарріц.

На території Бретані і Нормандії (захід Франції) вражають уяву круті океанічні береги з рожевими та бузковими скелями і піщаними пляжами.

Нормандія — батьківщина імпресіонізму та великих письменників — Клода Моне, Гі де Мопассана та ін. Це земля, на якій збереглося безліч фортець, замків, абатств. Тут знаходиться багато пам’яток романської та готичної архітектури. У всьому світі відомі абатство Сан-Мішель, засноване в VII ст., розташоване на острові, а також собор в місті Руані, мальовничий Онфлер — місто художників і поетів, середньовічне місто Сен-Мало.

До природних явищ Бретані, які викликають незмінну цікавість туристів належать потужні припливи і відливи. Їх називають «диханням» Атлантичної Європи. Кожні шість годин морський пейзаж, а разом з ним і берегова зона змінюється до невпізнанності.

Бургундія і Шампань-Ардени — регіон, який історично зарекомендував себе як центр французького виноробства.

Землі на Луарі і Пуату-Шаранта відомі м’якістю клімату, прекрасними краєвидами річкових долин і округлих пагорбів уздовж Луари і традиційною кухнею (паштети, дари моря, жаб’ячі лапки). Пуа-ту-Шаранта вважається батьківщиною коньяку і багата великою кількістю пам’яток римської епохи.

Лотарингія на північному-заході Франції межує із Німеччиною. Центри цього старопромислового району — Мец і Нансі, наразі мають перш за все туристичну привабливість. Їх архітектурні пам’ятки внесено до списку Світової спадщини, створеного під егідою ЮНЕСКО.

Землі Провансу, Корсики і Лангедоку на південному сході Фран-ції повні свідчень багатого культурного минулого: римські арени і терми, тріумфальні арки, акведуки. Центр цього району — найбільший порт Франції — Марсель. Знаними туристичними центрами є також Перпеньян і Монпельє. Розташований на узбережжі Середземного моря регіон Лангедок-Руссільйон простягається від кордону з Іспанією до дельти Рони. Дикі пляжі чергуються з дикими лагунами, які стали притулком для пташиних колоній, у тому числі для рожевих фламінго. Острів Корсика, де народився Наполеон, відомий надзвичайною мальовничістю, пляжами і цитрусовими садами.

Район Рона-Альпи, Овернь, Лімузен в центрі Франції — осередки зимового відпочинку, перш за все гірськолижного (Альбервіль, Гренобль).

Місто Страсбург у регіоні Ельзас часто називають столицею Європи, тому що тут засідає парламент ЄС.

У міжнародному туристичному поділі праці Франція спеціалізується на гірськолижному туризмі. Країна є лідером за кількістю гірськолижних курортів — їх понад 400. Саме у французьких Альпах можливі найбільш високогірні катання в Європі — до 3 900 м. Тут, у Шамоні, знаходиться найбільший за протяжністю лижний схил у світі довжиною 22 км. Шамоні вважається найстарішим (1893 р.) і найбільш відомим гірськолижним курортом французьких Альп. Користуються популярністю й інші гірськолижні курорти Франції: Межев, Морзін, Куршевель, Мерибель та ін.

Незмінне захоплення у відвідувачів Франції викликають шедеври світової культурної спадщини у багатьох містах країни: пам’ятки епохи римлян в Арлі та Пон-дю-Гарі, палац і парк у Фонтенбло, фортифікаційні споруди у Каркасоні і Безансоні, історичні центри Ліону, Авіньйону, Страсбургу й інших центрів.

Туристичні центри і регіони Франції настільки популярні, що стали класичним уособленням певних напрямків і видів відпочинку. Французька Рив’єра або Блакитний берег дала назву всім подібним місцевостям в інших країнах і частинах світу, де поєднується тепле море і зручний пляж. Ніцца — місто королів, яке вважається світовим центром фешенебельних готелів і престижного пляжно-купального відпочинку, Гренобль — визнаний центр гірськолижного відпочинку, Лурд — один із найбільш відомих у Європі центрів релігійного туризму з унікальним комплексом підземних церков. Канни давно стали європейською «столицею» кіно, а Ґрас — «столицею» французьких ароматів. Назви провінції Шампань і міст Коньяк та Бордо говорять самі за себе і лише одним цим притягують сотні тисяч туристів.

У країні сформувалася потужна туристична індустрія. Сектор розміщення представлений численними готелями, об’єднаними у мережі, більшість із них — інтернаціональні готельні ланцюги. Серед зручних готельних мереж із практично повсюдним розміщенням територією країни і високою якістю обслуговування виділяються: «Формула 1», «Новотель», «Ібіс», «Мотель 6», «Студіо 6», «В+В Готель», «Меркурі».

Французькі Альпи – найбільша у світі область для гірськолижного відпочинку, це справжня держава в державі, де прокладено більше 4 000 гірськолижних трас і працює більше 2 500 підйомників. На більшості гірськолижних центрів у Франції підйомники з’єднані у єдину мережу, яка об’єднує від 100 до 200 підйомників, що дозволяє спускатися різноманітними трасами та використовувати всю систему підйомників центру або кількох туристичних центрів, не звертаючись за допомогою до інших видів транспорту. «Три долини» – чи не найбільш привабливий гірськолижний район Французьких Альп, який об’єднує 5 гірськолижних центрів: Куршевель, Мерибель, Валь Торанс, Ле Менюїр і Ла Танья. Район має величезну мережу підготованих гірськолижних трас різних ступенів складності – 120 км широких і плавних «бульварів» для початківців, 210 км трас середньої складності, 180 км технічно цікавих трас для хороших лижників, і 90 км трас підвищеної складності, яка включає найбільш складну в Європі трасу «Bouquetin».

Сектор розваг туристичної індустрії Франції пропонує якісний відпочинок, що базується на потужній матеріально-технічній базі і високих технологіях. Провідним компонентом сектору розваг є тематичні парки. Технологія їх створення і використання базується як на національних традиціях, так і на міжнародних підходах.

Найбільш популярним тематичним парком Франції став ЄвроДіснейленд — 12,5-13 млн туристів щороку відвідують його численні атракціони. Парк розташований за 32 км від Парижу. Він — точна копія американського Діснейленду і був відкритий у 1992 р. Парк займає площу близько 2 тис. га. ЄвроДіснейленд — величезний туристичний комплекс, який складається із парку розваг, парку студії Уолта Діснея, семи готелів, розважального центру, полів для гольфу, тенісних кортів, дитячої футбольної школи, численних магазинів, ресторанів, барів і дискотек.

На околицях Парижу діє літній парк атракціонів «Астерікс», де можна здійснити захоплюючу подорож у часі від Давньої Галлії до наших днів, поєднавши пізнання історії з відпочинком і розвагами. На вуличках давнього галльського села, де панує сміх, виступають клоуни, факіри, акробати, гостей обов’язково зустрінуть герої популярного мультиплікаційного серіалу і кількох художніх фільмів, галли Астерікс і Обелікс та познайомлять із побутом своїх односельців. Антична Греція вразить «Громом Зевса» — «американськими гірками», де швидкість досягає 80 км/год. і «Театром Посейдона», в якому головні ролі виконують дельфіни і морські котики. Римська Імперія запропонує «Каруселі Цезаря» й обід у римській таверні. На площі середньовічного Парижа демонструватимуть свої вміння трубадури, архітектори, склодуви, ковалі, гончарі, різьбярі. У ХVІІ ст. неодмінно відбудеться зустріч із Д’Артаньяном і його друзями-мушкетерами. Нова епоха — Франція ХІХ ст. запросить до світу Деґа, Мопассана, Оффенбаха.

Парк Пюі дю Фу в Західній Луарі знайомить із історією Франції. На величезній площі збудовані поселення, де живуть і працюють люди як у минулі часи, розбиті розарії епохи Ренесансу, унікальні сади і парки. Тут влаштовуються спектаклі, що ілюструють історію країни від давньої Галлії: перегони на колісницях, римські паради, бої гладіаторів. Водний театр милує погляд балетом із тисяч кольорових струменів води, керованих комп’ютером. Але найбільш грандіозним видовищем, в якому приймають участь майже 3 тис. акторів, є «Кіносценія» — спектакль про історію французької сім’ї протягом 700 років. Це видовище, події якого розгортаються на «сцені» площею 18 га, відоме усій Європі. Із часу прем’єри виставу побачило 6 млн глядачів.

На окрему увагу заслуговують музеї Франції, які є практично в кожній комуні і пропонують увазі відвідувачів цікаві й унікальні колекції. Але найбільшим музейним центром не лише країни, а і світу є Париж.

4. Розміщення і регіональні відмінності рекреаційно-туристичного комплексу Франції

Франція має давні традиції розвитку лікувально-оздоровчого туризму. Природною основою для його розвитку є багаті бальнеологічні ресурси й унікальний мікроклімат лісових масивів, гірських районів і морських узбереж. Частина курортних центрів розвивається із XVII-XVIIІ століть, а лікувальні властивості мінеральних вод, морського повітря і води використовуються з античних часів. Найбільш відомими курортами Франції є Віші, Ніцца, Біаріцц та багато інших у різних районах країни (табл. 4.1).

Франція — визнаний центр виноробства та гастрономії, що перетворило національну кухню на туристичну принаду. Практично всі департаменти країни мають специфіку у виробництві вин і різного роду делікатесів. Тому популярні гастрономічні тури, один із яких отримав назву «Винні дороги Франції». Вони часто поєднуються з аграрним туризмом, який завойовує все більшу популярність у Європі.

Таблиця 4.1. Курорти Франції

Курорт	Основні характеристики
Віші	Один із престижних світових бальнеотерапевтичних курортів із високо розвинутою курортною медициною, комфортабельними готелями, сектором розваг; розвивається з XVII ст.; природна основа розвитку – гідрокарбонатно-натрієві мінеральні і термальні води; спеціалізація: захворювання системи травлення (гастрит, гепатит, виразка шлунку, коліти), порушення обміну речовин (захворювання підшлункової залози, подагра), захворювання опорно-рухового апарату (артроз, ускладнення після травм, остеопороз), лікування хронічної втоми і стресів;
Ла Боль	Морський курорт у Бретані; природна основа розвитку – унікальний мікроклімат, який формується завдяки поєднанню морського повітря, насиченого іонами солей, випарів із соляних озер і лісового повітря, насиченого фітонцидами; спеціалізація: функціональний розлад нервової системи, захворювання опорно-рухового апарату, порушення обміну речовин; для оздоровлення і лікування застосовується таласотерапія;
Порт Круесті	Кліматичний приморський курорт; спеціалізація: функціональний розлад нервової системи, захворювання опорно-рухового апарату, порушення обміну речовин, відновлення після родів; природна основа розвитку – унікальний мікроклімат; для оздоровлення і лікування застосовується таласотерапія, дієтотерапія, водна гімнастика;
Евіан-ле-Бен	Бальнеотерапевтичний кліматичний низькогірний курорт на березі Женевського озера; природна основа розвитку: слабо мінералізовані гідрокарбонатно-натрієві лужні води і м’який клімат; спеціалізація: захворювання нирок і сечовивідних шляхів, захворювання серцево-судинної системи, порушення обміну речовин, захворювання органів травлення;
Екс-ле-Бен	Бальнеотерапевтичний кліматичний передгірський курорт на березі озера Бурже; природна основа розвитку: термальні гідрокарбонатно-кальцієві і натрієво-магнієві мінеральні води, особливий мікроклімат; спеціалізація: ЛОР-захворювання, хронічні захворювання ротової порожнини, захворювання органів дихання, функціональний розлад нервової системи, захворювання опорно-рухового апарату;
Біаріцц	Бальнеологічний приморський кліматичний курорт на узбережжі Біскайської затоки; природна основа розвитку – морський мікроклімат і хлоридно-натрієва мінеральна вода; спеціалізація: загальне оздоровлення організму, функціональний розлад нервової системи; особливо рекомендується людям з надлишковою вагою;
Портіччо	Кліматичний приморський курорт на Корсиці;
Ніцца	Один із найбільш відомих і популярних приморських курортів на Середземноморському узбережжі;
Шамоні	Гірськолижний курорт із 200-літньою історією, розташований біля підніжжя Монблану;
Сен-Тропе	Кліматичний приморський курорт на Середземноморському узбережжі;
Антіб	Кліматичний приморський курорт на Середземноморському узбережжі;
Довіль	Кліматичний приморський курорт на узбережжі Ла-Маншу; природна основа розвитку – морський мікроклімат, спеціалізація: захворювання нервової системи;
Кіберон	Кліматичний приморський курорт на узбережжі Бретані; природна основа розвитку – морський мікроклімат, спеціалізація: захворювання нервової системи, опорно-рухового апарату, порушення обміну речовин;
Роскоф	Кліматичний приморський курорт на узбережжі Бретані; природна основа розвитку – морський мікроклімат, спеціалізація: захворювання опорно-рухового апарату;
Енген-ле-Бен	Бальнеотерапевтичний рівнинний курорт; природна основа розвитку – хлориді сульфатно-кальцієві мінеральні води, лісовий мікроклімат; спеціалізація: захворювання органів дихання, опорно-рухового апарату, запалення ротової порожнини.

Сфера туризму у Франції знаходиться під контролем держави, що значною мірою пояснюється можливостями самої країни розвивати туристичний бізнес, прагненням зберегти історичні пам’ятники своєї культури.

В таблиці 4.2 наведені показники прибуття міжнародних туристів.

Таблиця 4.2. Показники прибуттів міжнародних туристів

	Міжнародні прибуття, млн. осіб					Зростання, %
	1995	2001	2003	2005	2007	2005/03	2007/05
У світі	456,8	551,8	696,1	692,9	824,6	-0,5	+3,1
Франція	31,518	35,667	48,201	49,519	55,08	+2,4	+26,8

 

Позитивні тенденції туристичного ринку виявляються також у грошових находженнях від міжнародного туризму, що наведені в таблиці 2.

Таблиця 4.3. Грошові надходження від міжнародного туризму

Роки	2003	2004	2007	2008
Грошові      надходження, млрд. дол. США	29,839	32,408	31,000	32,960
Динаміка надходження		+2,507	-1,408	+1,960

Як видно з таблиці, загальна тенденція до збільшення надходжень від туризму Франції нестійка. Загальна економічна та політична ситуація в країні не дозволяє вести мову про стабільний економічний ефект від туризму. Скоріше за все, такий приріст грошових надходжень спричинений великими обсягами обслуговування міжнародних прибуттів.

Туристична галузь Франції являє собою чітко налагоджену систему взаємовідносин між державою та суб’єктами туристичного ринку. Таким чином туристична галузь функціонує прибутково і є провідним сектором економіки, але за прогнозами ВТО до 2020 р. Франція пересунеться на 3 місце, поступившись США і Китаю [2, 233].

5. Проблеми та напрями подальшого розвитку туристичного комплексу Франції

У Франції питання регулювання туризму та рекреації стосуються компетенції Міністерства транспорту та суспільних робіт, у структурі якого функціонують Державний секретаріат з питань туризму та Управління туризмом. Ці органи відповідають за управління галуззю, її регулювання, інвестування й міжнародні відносини у сфері туризму Крім того, існує ще цілий ряд органів, що беруть участь в управлінні туризмом «із правом дорадчого голосу»: Рада з туризму при Міністерстві транспорту та суспільних робіт. Французьке агентство туристичного інжинірингу. Національна наглядацька рада з туризму (маркетингові дослідження й статистика в туризмі). Національне агентство з питань відпускних подорожей (соціальний туризм). Національний комітет з процвітання Франції (питання екології й озеленення міст).

У 1990-і рр.. найбільшою популярністю серед іноземних туристів користувався відпочинок на Французькій Рив’єрі, на другому місці — відвідини Парижа, потім заняття гірськими видами спорту в Альпах, а також купальні-пляжний туризм на узбережжі Атлантики в Аквітанії і Середземного моря в районі Лангедок-Руссільон. На початку XXI ст. виразно простежується тенденція до проникнення туристських потоків вглиб країни. Іноземні туристи їдуть не тільки на Лазурний Берег і гірськолижні курорти в Альпах, але відвідують внутрішні райони (перш за все Бургундію) і відкривають для себе споконвічну Францію, захоплюючись прекрасними замками і палацами в долині Луари.

Подальший розвиток індустрії в’їзного туризму у Франції залежить від вирішення низки проблем. Будучи світовим лідером за кількістю міжнародних туристських прибуттів, вона займає лише третю позицію за обсягом надходжень від міжнародного туризму, і позитивне сальдо її платіжного балансу за статтею «Туризм» постійно зменшується. Поїздки в країну стають все коротшими, а конкуренція з боку нових туристських напрямів посилюється.

У перспективі позиції Франції на світовому туристичному ринку будуть залежати від того, чи зможе вона залучити нові категорії клієнтів, зокрема численних транзитних туристів, які прямують до Іспанії, Португалії і Італії через її територію. У цьому напрямку Франція вже зробила ряд кроків. Вона визначила перспективні туристичні ринки (Південна Америка, Центрально-Східна Європа і Росія, Азія (Китай, Індія, країни Південно-Східної Азії), Близький Схід, ПАР) і приступила до їх освоєння, значно розширила спектр пропонованих туристських продуктів (діловий туризм, природо орієнтирний туризм, культурно-пізнавальний туризм, спеціальні види туризму). Особливе значення в плані зміцнення позицій Франції як туристичного напряму має державна підтримка галузі та просування національного туристичного продукту за кордоном.

На регіональному рівні діють представники центральної виконавчої влади, що вирішують питання розвитку туристичної сфери; вони підпорядковані безпосередньо префектам. Діяльність цих представників спрямована на координацію регіональних ініціатив, оскільки повноваження місцевої влади в галузі туризму досить вагомі.

Репрезентацією Франції як туристичного центру на міжнародному ринку займається асоціація «Maison de la France». що виникла в 1987 р. у результаті угоди про партнерство між місцевими адміністраціями, туристичними фірмами, готелями, адміністраціями об’єктів екскурсійного показу На сьогодні асоціація нараховує близько 800членів. У штаті асоціації «Maison de la France» більше ніж 200 співробітників, 31 його представництво працює в 26 країнах світу. Керівний орган асоціації — рада директорів — складається з 27 осіб (1/3 — чиновники з держапарату, а 2/3 — представники приватного бізнесу). Діяльність асоціації на 60 % фінансується з держбюджету. У 2005 р. субвенція, що передбачена в законі про державний бюджет Франції для «Maison de la Бганеє», становила 30,3 млн евро.

У 90-ті pp. XX ст. пропозиція французького туристичного продукту на закордонних ринках мала успіх. Фахівці підрахували, що кожен вкладений франк приносив 100 франків надходжень. Пріоритетними ринками для Франції за обсягом і потенціалом були Японія, США, Німеччина та Великобританія, надходження від яких становили половину всіх надходжень країни від міжнародного туризму. Приклад «Maison de la France» яскраво засвідчує, як багаторазово можна збільшувати ефект від державних інвестицій, якщо їх уміло доповнювати інвестиціями приватного сектору.

Неодноразові управлінські реформи у Франції увінчалися поділом функцій контролю та виконання в області туризму. Для втілення в життя основних напрямів розвитку туризму у Франції, визначених міністром туризму, створено національну туристська адміністрація — Управління туризму і його підрозділи на місцях. Управління розробляє та проводить державну політику в галузі туризму. Воно, зокрема, регламентує туристську діяльність на основі спеціальних нормативних документів (положення про класифікацію туристських об’єктів та ін.), здійснює збір, систематизацію та поширення статистичної інформації про туризм, реалізує соціальні програми із забезпечення відпочинку населення, зайнятості у сфері туризму та підготовки кадрів для туристичної індустрії, координує діяльність різних туристських організацій.

Серед організацій, що вносять великий внесок у розвиток національного туризму, важливе місце займає «Дім Франції». Він був створений в 1987 р. під керівництвом міністра туризму. Особлива форма його організації — об’єднання з економічною метою — обрана не випадково. Держава, приватні підприємства та асоціації туристської індустрії та інших галузей — всі вони керуються загальним економічним інтересом у розширенні внутрішніх і в’їзних туристичних потоків і, як наслідок, збільшення доходів від туризму. Для цього вони сконцентрували сили і засоби в «Будинку Франції» на принципах державно-приватного партнерства. «Дім Франції» має головний офіс у Парижі і 33 регіональних бюро в 28 країнах світу, в тому числі в Росії. Вони формують привабливий образ Франції і просувають країну як туристський напрям у світі.

Інша організація — ОДІТ Франс — у формі «об’єднання з користю для суспільства» утворена при міністрі туризму для проведення досліджень у галузі туризму, моніторингу туристського ринку, надання консалтингових послуг та проведення експертизи туристських проектів.

План підвищення якості туристського обслуговування, ініційований міністром туризму, став дієвим інструментом консолідації всіх зацікавлених сил — працівників туристського бізнесу, їх професійних об’єднань, органів управління на місцях, які брали участь у його реалізації, починаючи з визначення умов присвоєння марки і закінчуючи її рекламою. Був розроблений логотип марки, який відбив головну ідею — Франція в центрі боротьби за якість обслуговування. Він виконаний у вигляді «Q» — початкової літери слова «якість» (qualite), в центр якої поміщений контур країни. Марка якості присвоюється підприємствам туристської індустрії, які дотримуються санітарні норми і правила безпеки, відповідають встановленим класифікаційним вимогам, вдаються до незалежним зовнішнім аудиторським перевіркам якості обслуговування, виконують національні добровільно взяті зобов’язання (всього їх 96) щодо підвищення якості, відповідним чином реагують на рекламації клієнтів. Марка якості присвоюється міністром туризму за поданням відбіркової комісії. Діяльність туристських підприємств, що діють під маркою якості, суворо контролюється. Крім незалежних аудиторських перевірок, які організовують самі підприємства як неодмінна умова для отримання розпізнавального знака, держава зі свого боку здійснює контроль, і у випадку невідповідності встановленим вимогам може позбавити підприємство марки.

Марку якості мають готелі трьох міжнародних брендів «Ібіс», «Меркур» і «Новотель», Національна федерація засобів розміщення «Ложі де Франс», Асоціація рестораторів Франції та ін.

У 2003 р. французький уряд прийняв національну стратегію сталого розвитку, складовою частиною якої є стійкий розвиток туризму. У цьому контексті проблема якості в туризмі набуває більш широкий зміст: отримання соціальних і економічних ефектів від туристської діяльності при раціональному використанні природних ресурсів і зниження шкоди навколишньому середовищу. Робота в цьому напрямку почалася ще в 2000 р., коли Франція головувала в Євросоюзі. Тоді на загальноєвропейському рівні було прийнято рішення про більш тісної кооперації 15 країн — членів ЄС з метою сталого розвитку туризму і реалізації відповідних пілотних проектів у містах, гірських і приморських курортах, сільських місцевостях. Починаючи з 2002 р. щорічно проводиться європейський форум з туризму, на якому обговорюються ініціативи і налагоджується діалог між державним і приватним секторами в галузі сталого розвитку туризму.

Велику увагу у Франції приділяється організації туризму осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Туризм є одним з об’єктів регіональної політики у Франції. Розвиток туризму сприяє згладжування територіальних відмінностей у країні, зміцненню її цілісності. У зв’язку з цим регіональна політика в галузі туризму проводиться не тільки в традиційних туристських районах Франції, де він виступає важливим чинником економічного зростання, але й у менш відомих районах, де туристська індустрія створює додаткові робочі місця.

Висновки

Серед природних рекреаційних факторівФранцію виділяє — теплий, помірний і субтропічний клімат, три морські узбережжя з пляжами, гірські масиви Альп і Піренеїв, численні джерела цілющих вод. Країна славиться своїми приморськими і гірськими курортами, спортивними базами.

Франція — країна з багатою історією та туристично-рекреаційними ресурсами. Кожна історична епоха залишила свій слід у французькій архітектурі і мистецтві.

Франція сприймається у світі як своєрідний еталон європейської культури, демократії і поваги до людини-творця. Такий імідж країни обумовлений тривалими зусиллями її видатних особистостей і народу утвердити в собі та у світі ідеали свободи і рівності.

Вся територія Франції насичена архітектурними пам’ятниками, пов’язаними з давньоримською культурою, романським мистецтвом, готикою, епохою класицизму, романтичним періодом.

У Франції зосереджена величезна кількість культурних цінностей, практично кожне місто, а іноді і невеликі села, є теперішніми часами музеями історії і культури.

Окрім незліченних пам’ятників культури і стародавніх цивілізацій, країна володіє прекрасними природними умовами — білосніжними схилами альпійських гір, прекрасними пляжами атлантичного і середземноморського узбережжя, середньовічними замками, обширними виноградниками і чарівними старими винокурнями, а також безліччю місць, пов’язаних з життям і діяльністю різних історичних діячів.

Для любителів активного відпочинку курорт пропонує спортивний комплекс, оснащений басейном, стадіоном, критим льодовим катком, тренажерним залом, стіною для скелелазіння і автодромом.

Для бажаючих відкриті можливості для заняття катанням на гірському велосипеді, верховою їздою, сноубордом, тенісом, гольфом, боулінгом. Влаштовуються оглядові польоти на літаку і вертольоті.

Узбережжя і основні курорти країни:

• Середземноморське узбережжя — Блакитний берег (Ніцца, Канни, Антіб, Жуан-ле-Пен, Сен-Тропе, Монако (Монте-Карло)).
• Атлантичне узбережжя — провінція Аквітанія (Біарріц), провінція Бретань (Сен-Мало, Динар, Киброн, Ла Біль), провінція Нормандія (Довіль, Трувіль, Онфлер).
• Острів Корсика.

Лікувальні ресурси представлені на лікувально-оздоровчих курортах Франції: Віші;Эжени ле Бэн;Порт-Круэсти;Дивон.

Віші – одне з найкрасивіших курортних міст з великою кількістю парків, затишних ресторанів і кафе з французькою кухнею.

Всього у Віші 15 джерел, з них – 6 зпитними мінеральними водами, лікувальні властивості яких високо цінуються фахівцямивсього світу.

На курорті Віші розташований Les Celestins – один з найвідоміших СПА центрів. Термальний центр Centre Thermal des Domes пропонує лікувальні і оздоровчі програми.

Курорт Порт-круесті знаменитий оздоровчим центром Louison Bobet, розташованим на березі озера з морською водою, по сусідству з пляжем Фожео (Fogeo).

Дівон — розташований недалеко від Женеви, біля підніжжя гірського масиву Юріївна, живописне містечко Дівон – унікальний гідротерапевтичний і гірськолижний курорт.

Гірськолижні курорти : Куршевель, Мерибель, Шамони, Три Долини, Межев.

Шамоні і Валь д’Ізер – альпійські села з вузькими мощеними вулицями, старовинними будинками і церквами.

У Шамоні найцікавіші гірськолижні траси –найдовший в Європі 25-кілометровий спуск з Монблану, найкрутіша траса Гран Матт протяжністю 13 км. Тут же підноситься сувора гора Эгий дю Міді.

Куршевель і Мерібель – сучасні курорти з комфортабельними готелями, вишуканим гастрономом, безліччю розважальних закладів.

Пляжні курорти :Монте-Карло, Ницца, Сен-Тропе, Биарриц, Довиль.

Розглядаючи туристичне районування Франції виділяють наступні регіони: Луара, Ле Бо де Прованс, Божоле, Ланды, Эльзас.

Увагою туристів користується і самий сонячний берег західної Атлантики – регіон Пуату Шарант. Величезні пляжі з дрібним піском на курортах з міжнародною репутацією, таких, як Руайан, а також в маленьких містечках: Шателайон, Фурас, Ля Пальмір, Сен-Поль-сюр-Заходів, Сен-Жорж-де-Дідонн або Мешер, перемежаються з пляжами, які розташовані під обривистими скелями або примикають до великих соснових лісів

Пріоритетними ринками для Франції по обсягу і потенціалу були Японія, США, Німеччина і Великобританія, надходження від який склали половину всіх надходжень країни від міжнародного туризму. Інші європейські держави — Італія, Іспанія і Скандинавські країни, а останнім часом і Росія є для Франції зростаючими ринками.

Просування свого туристського продукту у великі туристоутворюючі країни ЄС, а також у США і Японію вимагає значних фінансових ресурсів.

Список використаної літератури

1. Аріон О. Географія туризму: навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К. : ВГЛ «Обрії», 2009. — 172с.
2. Бовсуновская А. География туризма: Учеб. пособие / Донецкий ин-т туристического бизнеса. — Донецк : ДИТБ, 2002. — 410с.
3. Великі міста // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2006. — № 45-48. — С. 72-74
4. География туризма: учебник / А.Ю. Александрова (ред.). — М. : КНОРУС, 2008. — 592с.
5. Графова І.О. Розвиток сільського туризму в Європі. Франція // Економіка АПК. — 2007. — № 7.- С.148-152
6. Любіцева О.О. Ринок туристичних послуг/ К.: Альтерпрес, 2002. — 436 с.
7. Масляк П.О. Країнознавство / Підручник. — К.: Знання, 2008. — 292 с.
8. Новий етап-збереження культурної спадщини і розвиток сільського зеленого туризму у Франції // Туризм сільський, зелений. — 2005. — № 4. — С. 4-29
9. Самойленко А. А.. География туризма: учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по спец. 230500 «Социально-культурный сервис и туризм» и 061100 «Менеджмент организации». — 2-е изд. — Ростов н/Д : Феникс, 2006. — 359 с.
10. Смаль І.В. Туристичні ресурси світу. — Ніжин: Видавництво Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, 2010. — 336 с.
11. Французи — найгірші туристи // Безпека життєдіяльності. — 2009. — № 7. — С. 31.
12. Шаронов А.В. Все о странах мира. Атлас-справочник / М.: Оникс, 2007. — 238 с.