Конфліктологічна експертиза розглядається як особливий вид експертиз, який потребує наукового і методичного забезпечення. В експертизі конфліктів можуть брати участь різні спеціалісти. Наприклад, до оцінки окремих подій конфлікту, який став предметом судового розгляду, можуть при потребі залучатися і експерт-патологоанатом, і експерт-психіатр, і експерт-криміналіст, і експерт-пожежник, які здійснюють, відповідно, патологоанатомічну, психіатричну, криміналістичну, пожежно-технічну експертизи. Так само експерт-конфліктолог, як носій спеціальних знань і досвіду, здійснює конфліктологічну експертизу, тобто визначає причини конфлікту, його дійових осіб (зокрема, прихованих організаторів, натхненників і підбурювачів, а також союзників та інших причетних до конфлікту осіб), відносну силу і справжні цілі сторін, стадію розвитку конфлікту, умови його загострення та умови, які сприяють залагодженню, зручний момент для втручання третьої сторони, перспективи ескалації або деескалації, очікувані наслідки продовження конфлікту, можливості його призупинення і розв’язання тощо.

У роботі експерт дотримується певної послідовності дій, доцільність яких підтверджена досвідом. В ній можна визначити такі етапи:

• Узгодження із замовником завдань експертизи.
• Попереднє знайомство з ситуацією, висунення робочих гіпотез, вибір методів збирання інформації, планування роботи.
• Складання кошторису та узгодження його з замовником досліджень.
• Збирання та фіксація інформації.
• Аналіз та інтерпретація даних.
• Підготовка звіту та його представлення замовнику.
• Серед цих етапів одним з ключових для дослідника є складання кошторису і узгодження його з замовником.

Експертиза включає:

1) вивчення документів, що містять економічну, демографічну, екологічну, географічну інформацію, дані про політичні і неполітичні організації регіону, про криміногенну ситуацію, а також показники, що прямо стосуються пересічного мешканця і можуть стати дестабілізуючим фактором (рівень безробіття, затримки зарплатні, відімкнення електроенергії, гарячої води тощо);

2) конфіденційні бесіди з місцевими експертами, в яких збирається інформація щодо учасників конфлікту, їх союзників та противників, джерела їх доходів та економічні інтереси на даному етапі, розподіл впливу їх прихильників у регіоні, підтримка ЗМІ, їх впливовість і склад читацької аудиторії, версії про причини конфлікту та сценарії його продовження.

Експертам пропонується також оцінити й доповнити деякі офіційні дані (справжній рівень безробіття, місце і роль нелегальних та напівлегальних доходів населення тощо);

3) ознайомлення з опублікованими та іншими доступними даними дослідження громадської думки. Дуже корисно зустрітися з місцевими соціологами. Така зустріч часто дозволяє скласти оцінку достовірності отриманих ними даних, дізнатися про динаміку певних показників, одержати додаткову інформацію, що не була опублікована або не ввійшла до звітів;

4) проведення соціологічного дослідження. Коли потрібно знати всі варіанти і нюанси громадської думки, то найефективнішим, є, на нашу думку, поєднання фокус-груп і опитування;

5) аналіз публікацій у місцевій пресі за певний період.

В результаті виконання таких робіт маємо отримати опис ситуації, що включає також коротку історію розвитку конфлікту. Аналіз має обов’язково виявити ресурси сторін, сприятливі і несприятливі для них фактори, а також загрози інтересам.

На основі зібраних матеріалів експерт має визначити глибинні причини конфлікту і проблеми-наслідки, найважливіші фактори, що можуть вплинути на його перебіг, та моменти, у які вплив на ситуацію є вирішальним. Виходячи з цього опису найважливіших структурних компонентів ситуації, аналітики розглядають імовірні сценарії розвитку подій і дають рекомендації щодо впливу на ситуацію, зокрема виділяють так звану “стартову проблему”, вирішення якої в існуючих умовах є першочерговим, а політтехнологи пропонують певні заходи для зміни ситуації в бажаному напрямку.

Конфліктологічна експертиза проводиться на тлі боротьби або протистояння сил, що мають різні інтереси. Таким чином, обов’язковим компонентом експертизи є перешкоди, які створюються на шляху дослідника зацікавленими силами.

По-перше, це намагання місцевих “помічників” дезінформувати експерта, описуючи ситуацію згущено чорними або ж рожевими фарбами, залежно від власного інтересу.

По-друге, намагання вплинути на результати дослідження, пропонуючи свою “допомогу” чи “своїх людей” на роль експертів для участі в опитуванні, в фокус-групі тощо. Крім того, можливі “підстави” від сторони, незацікавленої в об’єктивному аналізі ситуації. Якщо ця сторона має адміністративну владу, то це може бути неофіційна заборона бюджетним організаціям співпрацювати з нами, не надаючи нам приміщення чи іншим трибом. Або людина, яка взялася організувати фокус-групи, зволікає з виконанням своєї частки роботи, а потім несподівано зникає саме тоді, коли часу на організацію дослідження вже не лишилося. Ще гірше, коли вам збирають не тих людей, і ви маєте вирішувати: відмовлятися від цієї групи і такого “помічника” і збирати нову групу невідомо коли і невідомо з чиєю допомогою чи спробувати якимось незапланованим чином використати цю групу, а потрібну інформацію зібрати якось інакше.

Особливе питання – отримання інформації безпосередньо від працівників МВС і СБУ. Єдиний відомий надійний варіант – залучення до групи експертів колишнього співробітника цих установ, який має потрібних знайомих. Оскільки експертиза поєднує обидва види діяльності – дослідження і розслідування, то видається доцільним поєднувати в експертній групі вчених і людей, які мають досвід слідчої діяльності.

Для науковця, який проводить експертизу, доступнішим джерелом інформації є місцеві колеги. Іноді вони можуть дати необхідну інформацію, а частіше – посприяти “виходу” на людей, які володіють нею. Для підключення до “неформальної мережі” інтелектуалів регіону важливо заручитися рекомендацією авторитетної для них людини. Кожен, хто мав справу з такою проблемою, мусив конструювати свою систему пошуку потрібних людей через спільних знайомих. Якщо місцеві експерти і не мають причин приховувати від вас інформацію, то вони все ж витрачають свій час, тому ви маєте бути готовими “заплатити” за неї. Майже завжди коректною платнею є інша інформація, і про її підбір варто подумати заздалегідь.

Проведення власного дослідження – важливий компонент експертизи. На наш погляд, бажано, щоб людина, яка синтезує різні аспекти проведеної роботи, сама мала стосунок до збирання інформації та знала, яке з її джерел варто розглядати як безумовно достовірне, яке – як більш-менш достовірне, яке – як ненадійне тощо. Здебільшого експерт потребує не так точності даних, як уявлення про параметри можливої похибки.

Зокрема, недостовірність соціологічних даних зумовлюється використанням адмінресурсу в процесі їх збирання (анкети передаються керівникові підприємства, він ставить завдання підлеглим їх заповнити), браком належного контролю за інтерв’юерами, а також іншими чинниками. Певну роль можуть відігравати латентні чинники – залучення до дослідження “зручних” респондентів, наприклад, опитування жителів приміських сіл чи розташованих біля залізниць, автотрас, а не тих, до яких дістатися важче.

Зупинимося на факторах, що впливають на формування фокусних груп, та особливостях обговорення конфліктних питань.

Слід відзначити, що далеко не завжди в регіонах місцеві соціологи чітко уявляють, що таке фокус-група. Вербувальники часом не досить відповідально ставляться до відбору учасників таких груп. Тому ваші вимоги слід сформулювати письмово й вимагати від вербувальників подавати заповнені фільтруючі анкети на кожного учасника. Оскільки участь у групі оплачується, у вербувальників може виникнути спокуса зробити послугу комусь із своїх знайомих, запросивши їх до групи. На жаль, здебільшого цю роботу виконують посередники – місцеві соціологи – які неточно ставлять завдання. Тому треба обумовити таку форму розрахунку, щоб за неякісне вербування обов’язково застосовувалися фінансові санкції. Якщо є можливість, то кількох учасників варто запросити через інші канали, підстрахувавши себе як щодо якісного, так і кількісного складу групи. Коли ж з’ясується, що прийшло забагато бажаючих, то після анкетування можна буде декого відсіяти, заплативши їм компенсацію за витрачений час.

Що стосується аналізу преси, то важливо мати чітку уяву, які види роботи можуть бути проведені тільки на місці (хто стоїть за певним ЗМІ, авторитетність в регіоні, коло передплатників) і які можна виконати, повернувшись із регіону.

Наш досвід засвідчує, що при правильному плануванні, згуртованій роботі команди і вдалому виборі місцевих експертів можна за два тижні зібрати матеріал, опрацювати його й оформити експертні висновки у формі звіту. Звичайно, коли прагнемо якнайшвидше підготувати якісний звіт, то маємо організувати термінову доставку і розшифровку нашими кваліфікованими помічниками касет з записами фокус-груп, термінове опрацьовування анкет, а також забезпечити комфортні умови та необхідні знаряддя праці, зокрема в готелі і в поїзді, де можуть опрацьовуватися й аналізуватися матеріали.

Окреме питання – збереження конфіденційності отриманих результатів в інтересах замовника. Цьому сприяє постійний склад команди і підбір до неї надійних людей; розподіл роботи (передусім технічної) між незалежними виконавцями (незнайомими між собою); друкування підсумкового звіту на комп’ютері, до якого має доступ тільки керівник дослідження; надійне зберігання (або знищення) матеріалів, що містять важливу інформацію, після передачі звіту замовникові.

Викладений матеріал свідчить, на наш погляд, про наявність передумов перетворення конфліктологічної експертизи на частково стандартизовану процедуру, в якій повнота, надійність і точність є контрольованими величинами. Розвиткові справи має посприяти створення авторитетного загальноукраїнського науково-методичного центру, що забезпечив би розробку теорії та методики конфліктологічної експертизи, зробив би можливим трансляцію і узагальнення досвіду кращих експертів. Важливим завданням такого центру мали б бути також переклад і видання зарубіжних праць, присвячених методиці оцінки і прогнозування конфліктів, результатів власних досліджень.

Ще одне важливе завдання вбачаємо у створенні „майданчика” для спілкування експертів, зокрема для обговорення своїх помилок і якості експертних висновків. Відомо, яке значення у професійному зростанні лікаря відіграє кваліфікований аналіз помилок.

 

ЛЕКЦІЯ 14

Тема: Комплексні експертизи за участю психолога

План:

1. Комплексні експертизи за участю психолога.
2. Комплексна психолого-лінгвістична експертиза.
3. Комплексна психолого-педагогічна експертиза.
4. Комплексна психолого-почеркознавча експертиза.

 

Проведення експертизи колективом експертів набуває дедалі більшого поширення. Центральним і завданням при цьому є відбір експертів для включення їх до групи з урахуванням вимог, що випливають з характеру і числа поставлених перед експертизою питань.

Виникнення комплексних експертиз є закономірний результат науково-технічного прогресу необхідний процес, що породжується постійним поглибленням міждисциплінарних зв’язків.

Сутність комплексної експертизи полягає у вирішенні задач на межі різних класів, рядів і видів судових експертиз. Комплексна експертиза — поняття багатоаспектне. У ньому можна виділити процесуальний, методичний, організаційний і гносеологічний бік. До основних ознак, що говорить про комплексну експертизу, відноситься використання спеціальних знань, що становлять основу професійної підготовки експертів, що представляють різні види і класи судових експертиз.

Іноді комплексною експертизою помилково називають експертизу, проведену декількома фахівцями самостійно, незалежно один від іншого. Вони вирішують питання, але викладають свої висновки в одному документі. Для комплексної експертизи важливо, щоб кожне поставлене питання вирішувалося із застосуванням знань з кількох суміжних наук.

У чинному кримінально-процесуальному законодавстві виробництво комплексних експертиз не передбачено, але вони набувають все більшого поширення. Це пояснюється високою ефективністю експертизи, широкими можливостями сукупного, синтезованого застосування знань з різних галузей науки і техніки.

Комплексна експертиза має ряд особливостей. По-перше, в її виробництві беруть участь кілька експертів різних спеціальностей (спеціалізацій), функції яких в процесі досліджень розділені. На відміну від звичайної (однорідної) експертизи, де всі експерти беруть рівну участь в процесі досліджень, тут кожен експерт може досліджувати лише об’єкти, що відносяться до його компетенції, і застосовувати методи, якими він володіє. Звідси випливає й інша особливість комплексної експертизи – загальний висновок укладається за результатами, отриманими різними експертами. Причому у формулюванні кінцевого висновку можуть брати участь не всі експерти, що проводили дослідження, а тільки ті, хто компетентний в спільному предметі дослідження.

При комплексній експертизі інакше вирішується питання і про особисту відповідальність експерта за даний висновок. Кожний експерт несе особисту відповідальність за ту частину дослідження, яку він провів, і за отримані ним результати. При формулюванні загальних висновків має місце свого роду умовна відповідальність експерта: він відповідає за правильність висновків, в формулюванні яких він брав участь, за умови, що використані ним результати досліджень, проведених іншими експертами, теж вірні.

Іноді потреби практики випереджають можливості теорії, тобто мова про те, що в системі психологічних наук не завжди можна знайти галузь, яка б відповідала завданню конкретної експертизи. У таких випадках призначається комплексна експертиза, в якій однією з галузей знання виступає психологія. Підставою для подібних експертиз служить об’єктивний процес взаємодії наук з предмету і методу дослідження.

Юридичною підставою для виробництва комплексної психологічної експертизи є постанова слідчого і визначення суду про її призначення.

У постанові (ухвалі) про призначення комплексної психологічної експертизи вказується установа, якій доручено її проведення. У разі, коли комплексна психологічна експертиза доручається кільком установам, вказується, яка з них є провідною – здійснює організацію експертизи та координацію досліджень.

При виробництві комплексної психологічної експертизи в одній установі експертні дослідження доручаються відповідним психіатричним і психологічним підрозділам із зазначенням провідного з них. Його керівник здійснює координацію проведених досліджень і призначає провідного експерта. При виробництві комплексної психологічної експертизи декількома установами комісія експертів формується керівником провідної установи. Він же призначає провідного експерта. Необхідність в призначенні провідного експерта обґрунтовується потребою в кращій організації і координації роботи комісії експертів. Ніяких процесуальних і адміністративних переваг цей фахівець не має. У його обов’язки входять:

• знайомство кожного члена комісії з постановою (ухвалою) про призначення комплексної психологічної експертизи та матеріалами справи, які надійшли на дослідження;
• визначення послідовності дослідження матеріалів справи і підекспертного з метою найбільш ефективної взаємодії експертів;
• узгодження загальної програми дослідження і контроль за термінами і результатами її виконання;
• при проведенні комплексної психологічної експертизи різними установами – провідна організація ознайомлює членів комісії з ходом і проміжними результатами досліджень.

Безпосередньо до виробництва комплексної психологічної експертизи експерти приступають відразу після отримання постанови чи ухвали про її призначення. З цього моменту вони несуть повну відповідальність за своєчасне подання і якість проведення експертизи, в тому числі і у кримінальному порядку – за відмову або ухилення від дачі висновку і за дачу завідомо неправдивого висновку.

Це призводить до необхідності виділяти підготовчий, дослідницький та заключний періоди комплексної психологічної експертизи. У свою чергу, кожен період зручно поділяти на етапи і стадії.

У підготовчий період експерти знайомляться з матеріалами кримінальної справи, обговорюють поставлені перед ними питання, уточнюють їх суть, визначають кінцеві цілі і приватні завдання дослідження, намічають його загальний план, послідовність виконання окремих операцій, встановлюють функції кожного експерта. Підготовчий період завершується приняттям загальної, узгодженої програми дослідження.

Важливим питанням, яке може виникнути вже на підготовчій стадії експертизи, є питання про кількість експертів. Хоча і визнається можливість проведення комплексної експертизи однією особою, що володіє знаннями в різних галузях науки, але така можливість є швидше гіпотетичною і навіть сумнівною внаслідок недостатньої об’єктивності такого дослідження.

Навпаки, ряд видних процесуалістів визнають таку можливість цілком правомірною. Таким чином, теоретично можливі два варіанти комплексної психологічної експертизи: одноосібна (моносуб’єктна) і комісійна (полі-суб’єктна). У зв’язку з обов’язковістю амбулаторного і стаціонарного комісійного судово-психіатричного дослідження (інструкцією передбачена комісія в складі не менше трьох осіб.

Дослідницький період комплексної психологічної експертизи складається з двох етапів: попереднього і основного. Залежно від виконання того чи іншого етапу ролі і функції експертів-психологів та експертів-психіатрів розрізняються.

Попередній етап дослідницького періоду. Головний зміст даного етапу комплексної психологічної експертизи становить кваліфікація психічного стану підекспертного, а у обвинуваченого – встановлення його осудності. Досягнення цих ключових цілей має не тільки самостійне експертне значення, але і створює справжню базу для вирішення інших завдань, що відносяться до предмету комплексної психологічної експертизи. Дослідження розпочинається з висунення діагностичних «експертних гіпотез». Ініціатіва і прерогатива їх формулювання належать експерту-психіатру. На підставі попередніх даних безпосереднього обстеження підекспертного і загального знайомства з кримінальною справою він визначає в першому наближенні типологію (синдром) психічного стану і його можливу природу. З урахуванням цього намічається коло диференціальної діагностики, тобто висуваються правдоподібні конкуруючі діагностичні гіпотези.

З даного моменту починається взаємодія експерта-психолога і експерта-психіатра. Специфіка психодіагностичної роботи медичного психолога полягає в тому, що для правильного вибору і ефективної інтерпретації результатів патопсихологічних методик і тестів йому необхідно знати діагностичні альтернативи клініциста. Отримавши такий контекст від психіатра, психолог може відповісти, підтверджують чи ні отримані психодіагностичні дані клінічні гіпотези і яку з них конкретно. Формою відповіді на це питання служить констатація того чи іншого патопсихологічного синдрому, щодо специфічного для певних психічних захворювань або особистісних аномалій.

На підставі результатів психодіагностичного дослідження експертом-психіатром зі значною часткою впевненості вирішується питання про діагноз і складається думка про осудність підекспертного, про що повідомляється експерту-психологу. Лише після цього, обговоривши спільно уточнену модель діагнозу і проект рішення питання про осудність, експерт-психолог і експерт-психіатр приступають до розгляду наступних завдань комплексної психологічної експертизи.

Основний принцип взаємодії експерта-психолога і експерта-психіатра на попередньому етапі полягає в послідовній зміні функцій і передачі обов’язків після досягнення тих чи інших проміжних експертних завдань на шляху до кінцевої мети комплексної психологічної експертизи. При цьому експерт-психіатр протягом більшої частини дослідження відіграє провідну роль, а експерт-психолог – переважно роль помічника психіатра, який надає йому необхідні відомості, що верифікують, уточнюють або деталізують ті чи інші особливості психічних процесів і особистості досліджуваного.

Більш активну і важливу, по суті паритетну, роль грає експерт-психолог в вирішенні іншого першочергового завдання комплексної психологічної експертизи – вимірі глибини психічної патології, тих чи інших психічних особливостей, з’ясуванні їх впливу на рефлексивні (в тому числі на здатність усвідомлювати свої дії) і регулятивні, вольові (в тому числі здатність керувати своїми діями) психічні процеси і функції. Оцінюючи ці процеси і особистість в цілому, достатньо точно виміряти деякі якості, найбільш важливі для визначення поведінки досліджуваного, експерт-психолог отримує важливий фактичний матеріал для ефективного розгляду питання про осудність.

Обмінюючись отриманою інформацією з іншими членами експертної комісії, зіставляючи і пов’язуючи її з критеріями зобов’язання, виявленими експертами-психіатрами, експерт-психолог суттєво сприяє правильному вирішенню даного питання. Разом з тим він отримує надійні орієнтири для подальшого вирішення інших завдань комплексної психологічної експертизи, що спрямовані на конкретизацію даних про стан осудності обвинувачуваного.

Однозначна думка експертів про неосудність редукує дослідний етап комплексної психологічної експертизи, який поглинає вирішення інших експертних питань. У всіх інших випадках дослідження проводяться в повному обсязі і вступають в свій основний етап.

Основний етап дослідницького періоду. Головна мета і зміст основного етапу дослідження – розробка і формулювання проміжних висновків комплексної психологічної експертизи. Експерт-психіатр і експерт-психолог формулюють їх окремо. З урахуванням попереднього рішення питання про нозологічну діагностику та осудність обвинуваченого вони продовжують подальше поглиблене дослідження справи, можуть звертатися та вивчати необхідні додаткові матеріали, ведуть динамічне клінічне спостереження (експерт-психіатр) і експериментально-психологічне дослідження (експерт-психолог) підекспертного.

У міру вилучення з цих джерел інформації щодо конкретного предмету комплексної психологічної експертизи, формулюються попередні психіатричні і психологічні експертні гіпотези, які ретельно зіставляються з теоретичними моделями. Коло гіпотез, що перевіряються експертом кожної спеціальності, обмежений межами його наукової компетенції, але загальна їх сукупність повністю розкриває питання, поставлені слідчим і судом.

Протягом усього періоду збору фактичних даних, покладених в основу гіпотез, одержані в результаті психологічного і психіатричного аналізу об’єтів факти ретельно взаємно перевіряються, по черзі служать підставою для уточнення прийнятих або висунення нових дослідницьких гіпотез, взаємно орієнтують в виборі методичних шляхів і критеріїв їх верифікації. Використовувані при цьому приватні програми дослідження реалізуються паралельно, послідовно або послідовно-паралельно, забезпечуючи всебічність, динамічність і цілісність розгляду і оцінки об’єктів комплексної психологічної експертизи.

Дослідницька частина висновку складається з двох розділів: приватного синтезування і загального синтезування. У розділі приватного синтезування відокремлено описуються признаки і якості досліджуваних об’єктів (психічної сфери під-експертної, ситуації та ін.), Викладаються використання експертами-психологами та експертами-психіатрами методи і методики, констатується витягнута з їх допомогою інформація, конкретизуються її джерела (сторінки справи та ін.), вказуються способи інтерпретації. Наводяться також дані допоміжних досліджень (соматичного, неврологічного, генетичного, біохімічного та ін.). Результати досліджень фіксуються у вигляді проміжних висновків. Пропонується вказувати, в чому конкретно роль кожного з тих, хто прийшов до єдиної думки у формулюванні єдиного висновку.

Звісно ж, що даний варіант оформлення висновку може бути прийнятий лише як вимушений, оскільки він чітко структурований і незручний як для виконання експертами, так і для оцінки висновку судом.

У наступному розділі дослідницької частини – поділ спільного синтезування – резюмується і зіставляється отримана інформація. На підставі цього дається спільна оцінка результатів досліджень експертів-психологів і експертів-психіатрів, визначаються значення і місце виявлених результатів у вирішенні завдань, поставлених слідчим і судом або сформульованих додатково самими експертами, обгрунтовуються положення остаточних експертних висновків. При неможливості дати відповідь на деякі питання слідчого або суду в даному розділі наводяться причини цього.

Дослідницька частина висновку комплексної психологічної експертизи повинна бути написана гранично ясно, послідовно, містити мінімум спеціальних термінів, що можуть бути незрозумілими для слідчого і суду. Коли неможливо обійтися без вживання термінів, вони повинні бути пояснені. Разом з тим ця частина висновку ні в якому разі не повинна втрачати своєї наукової інформативності, повноти і точності.

Заключний період дослідження, в свою чергу, умовно розпадається на два етапи: остаточне співвідношення, аналіз і синтез проміжної інформації (проміжних висновків) і формулювання на цій основі остаточних інтеграційних висновків, які є відповіддю на поставлене експертам питання.

Дана фаза комплексної психологічної експертизи проводиться в період роботи експертної комісії, де контролюються і оцінюються факти, отримані в основний період комплексного дослідження. При цьому в упорядкованому вигляді викладаються методики і всі отримані з їх допомогою фактичні відомості, повідомляються принципи інтерпретації результатів зроблених висновків, встановлюється відповідність між ними, вноситься додаткове коригування, формулюються остаточні інтергративні висновки. Застосування сукупних спеціальних знань експертів-психіатрів і експертів-психологів здійснюється одночасно, в єдиному процесі і буквально «за одним столом».

Важливим етапом комплексної психологічної експертизи є складання висновку експертів. Правильне оформлення цього виду судових доказів дає можливість документально розмежувати функції експертів-психологів та експертів-психіатрів, спрощує контроль за дотриманням меж своєї компетенції, дозволяє забезпечити принцип особистої відповідальності експертів за виконане дослідження і висновки з нього.

Переважна більшість правознавців визнає складання за результатами комплексної експертизи одного спільного висновоку.

Висновок комплексної психологічної експертизи. Це єдиний процесуальний документ, що відображає хід і результати експертного дослідження. Тут відповіді на питання, які були поставлені експертам, наводяться в тій формі, як вони сформульовані слідчим або судом. Однак, якщо питання з наукової точки зору сформульовано невдало (невірно), а при цьому сенс його зрозумілий експерту, то він може після викладу питання в дослівній редакції слідчого або суду привести свою, уточнену відповідно до правил і рівнем розвитку експертної науки, формулювання питання і дати на нього відповідь.

Треба сказати, в деяких випадках предмет експертизи може бути за необхідності звужений. Це допустимо тоді, коли надається тоді, коли галузь знань ще не виробила надійних методів дослідження і безперечних теоретичних положень, достатніх для обґрунтованої та достовірної (однозначної) відповіді на поставлене запитання.

Висновки в ув’язненні. Це найбільш важливий розділ, що передає суть проведеного дослідження Висновки робляться у формі відповідей по суті на запитання слідчого (суду) або у вигляді обґрунтованого заключення про неможливість вирішення конкретних питань. Окремо формулюються висновки, зроблені за ініціативою експертів і обґрунтовані в дослідницькій частині. Висновки повинні бути викладені чітко. Спільні висновки підписуються всіма експертами.

У разі розбіжностей експерти мають право в загальному висновку сформулювати самостійні висновки. Кожен експерт або група експертів однієї спеціальності зобов’язані обґрунтувати причини своєї незгоди з думкою інших членів комісії. Для цього вони можуть використовувати і результати досліджень, отримані експертами, які дотримуються інших поглядів, даючи виявленими фактами своє наукове трактування, і власну експертну оцінку. Комплексна психологічна експертиза при цьому не розпадається на комплекс роздільних судово-психіатричних і судово-психологічних експертиз. Коли кожен експерт відстоює свої висновки, їх оформлення в єдиному висновку дозволяє слідчому і суду скласти чітке уявлення про суть відмінностей в оцінці доказових ознак. Тому навіть при відсутності єдності думок експертів комплексна експертиза не втрачає специфічного характеру, не перестає залишатися комплексною і повинна оформлятися так, як проводилася, – саме як комплексна.

Якщо амбулаторна комплексна психолого-психіатрична експертиза не дала відповіді на поставлені питання, то в ув’язненні може бути вказано на необхідність проведення стаціонарної експертизи.

У висновку комплексної судово-психологічної експертизи слід вказати, які дослідження проведені спільно, а які – окремо, і відповідно викласти результати. У результативній частині можуть бути виділені відповіді, що даються спільно різними фахівцями, і відповіді, які дає кожен фахівець окремо в міру своєї компетенції. Якщо відповіді в ув’язненні даються окремо, то кожна відповідь підписується відповідним фахівцем.

Важливо зауважити, що висновок комплексної судової психолого-психіатричної експертизи (акту) підписується всіма експертами — і психіатрами, і психологами. Неприпустимо при винесенні постанови про призначення комплексної експертизи давати два окремих висновки: судово-психіатричний і судово-психологічний.

Психолого-лінгвістична експертиза об’єктом вивчення має мову як прояв психічної активності особи. Для встановлення авторства письмових документів слідчий і суд можуть звернутися за допомогою до психологів і лінгвістів (філологів). Якщо криміналістична (почеркознавча) експертиза встановлює виконавця письмового тексту, то психолого-лінгвістична – його справжнього автора. Для цього встановлюються, групуються та піддаються порівнянню ознаки мови: семантико-граматичні (характер побудови фраз, вибір слів і конструкцій, ступінь організованості тексту) та категоріальні (вікові, соціальні, професійні, територіальні, етнічні, національні) особливості.

Психолого-лінгвістична експертиза має встановити:

1) семантичні (смислові), етимологічні (походження слів), граматичні, морфологічні, синтаксичні особливості письмового тексту чи усної мови;

2) психологічні особливості автора, його вік, стать, інтелектуальний рівень, особливості мислення, емоційно-вольової сфери, наявність патологічних відхилень у пізнавальних та інших психічних процесах;

3) збіг або відмінність у психологічних характеристиках декількох писемних джерел, виконаних одною особою; авторство однієї особи щодо одного чи декількох писемних або зафіксованих (на магнітофонній плівці) усних джерел тощо.

Комплексна психолого-педагогічна експертиза найчастіше призначається щодо неповнолітніх і має об’єктом пізнання формування психологічних особливостей людини у процесі навчання та виховання. При розгляді кримінальних справ зазначеної категорії може виникнути потреба у з’ясуванні особливостей розвитку та формування конкретної особи, специфіки її соціалізації в сім’ї, школі, найближчому соціальному оточенні, референтній групі тощо.

До складу експертної комісії з проведення комплексної психолого-педагогічної експертизи, окрім психологів (як правило, фахівців з педагогічної, вікової, дитячої психології), повинні входити педагоги. Оскільки поняття «педагог» стосується доволі широкого кола вчителів та викладачів окремих дисциплін, залучаючи їх до експертизи, необхідно враховувати також досвід виховної роботи.

Для проведення психолого-педагогічної експертизи можуть бути поставлені такі запитання:

• як вплинула на формування психологічних особливостей підекспертної особи ситуація в сім’ї, школі, учнівському колективі, неформальному угрупованні, до якого вона входила; які психологічні риси властиві цій особі.

Психолого-почеркознавча експертиза покликана ідентифікувати особу, якій належить рукописний текст, а також умови і обставини його написання. Призначається експертиза почерку при розгляді цивільних справ, вирішення арбітражних суперечок і розслідуванні кримінальних справ тощо. Результати незалежної експертизи використовуються в суді в якості основного або допоміжного доказу.

Завдання психолого-почеркознавчої експертизи

• визначення виконавця рукопису (під рукописом маються на увазі тексти, короткі записи та підписи);
• встановлення приналежності різних текстів, декількох частин цілісного тексту і підписів одній людині;
• визначення обставин написання;
• визначення фізичного, психологічного та емоційного стану виконавця рукопису;
• встановлення деяких властивостей особистості (стать, вік, ступінь освіченості);
• визначення давності написання тексту;
• визначення одноразовості виконання кількох уривків рукопису.

Методи психолого-почеркознавчої експертизи

1. Лінгвістичні методи, які користуючись знаннями про мову та писемне мовлення, а також опираючись на розділи мовознавства, дозволяють досліджувати почерк з точки зору орфографії, пунктуації, синтаксису, стилістики, лексики і т. д.
2. Почеркознавчі методи (або експертні), акцентують увагу безпосередньо на характеристиках почерку, встановлюють його ознаки (натиск, зв’язність, розташування і т. д.), Необхідні для якісного проведення експертизи.
3. Методи порівняльного аналізу, засновані на вимірах і обчисленнях, дозволяють максимально точно вирішити поставлені завдання, зіставляючи параметри почерку на різних зразках.

Питання психолого-почеркознавчої експертизи

• Почерк в одному документі належить одному або кільком виконавцям?
• Хто є автором рукопису: чоловік або жінка?
• В якому віковому періоді знаходиться виконавець документа або підпису?
• Підпис або запис був виконаний в звичному стані або в стані афекту, алкогольного сп’яніння, незвичному положенні, в умовах, що ускладнюють процес?
• Належить підпис конкретній людині або вигаданій?
• Чи зроблено дописки до тексту іншим виконавцем навмисно?
• Спеціально виконаний підпис у документі з наслідуванням манері письма певної людини?

Сукупність випадків, коли призначення психолого-почеркознавчої експертизи обов’язково, включає в себе:

• Фігурування в справі анонімних листів і записок в якості речових доказів;
• Можливість підробки підписів в заповіті при суперечках про спадщину;
• Шахрайство в організації або на підприємстві, не пов’язане з фінансами (підробка довіреностей, наказів, заяв);
• Підробка договорів – позики, кредитування фізичних і юридичних осіб, іпотечного кредитування, купівлі-продажу;
• Фальсифікація бухгалтерської звітності при економічних злочинах;
• Підробка шлюбних контрактів та інших документів, що впливають на результат шлюборозлучних процесів.

Документ з проханням про призначення дослідження оформляється за стандартами позовної заяви. Клопотання про експертизу повинно містити:

• Інформацію про судовому органі, справі, що розглядається, позивача і відповідача;
• Відомості про документ, справжність якого викликає сумніви, і сам документ;
• Дані про бюро почеркознавчої експертизи та експерта, якому довіряється дослідження;
• Підстави для прийняття клопотання про призначення почеркознавчої експертизи;
• Зразки почерку в необхідній кількості та якості.