В ДТП потрапляють люди, поведінка і дії яких в конкретних обставинах визначаються їх психікою, психічними властивостями, а також психічними станами, що передують пригоді чи виникають під час неї. По суті кожна ДТП, навіть пов’язана з технічними причинами, містить в собі психологічні складові: особливості сприймання і розуміння, уваги, мотивації, необхідні знання і вміння, а також резерви і затрати часу на рухи і дії. Тим не менше, майже до початку 70-х років ХХ століття психологічної експертизи ДТП не проводилося.

Очевидна причина в відсутності вітчизняної психології в 30-ті роки і її підміна в 50-ті фізіологією вищої нервової діяльності. Лише наприкінці 50-х і початку 60-х років появилися науково-дослідні центри з індустріальної, а пізніше інженерної психології і спеціалісти з автотехніки почали цікавитися психологією.

Інженерно-психологічна експертиза віжрізняється від судово-психологічної тим, що досліджує поведінку ідіяльність людини, яка взаємодіє з технікою в конкретних умовах, тоді як психологічна експертиза, як і психіатрична, оцінює дієздатність конкретних осіб, тобто їх можливість усвідомити ситуації і вчинки.

Звичайно, між цими видами психологічних експертиз є спільне – психіка людини, яка, керуючи автомобілем, може бути недієздатною. Але інженерний психолог як експерт з ДТП повинен володіти деякими технічними і природніми знаннями, а також вміти виконувати розрахунки швидкостей і відстаней, інших параметрів, що важливі для ДТП.

З позицій інженерної психології і ергономіки дорожно-транспортні пригоди особливі динамічні стани однієї із людино-технічних систем, а власне, системи «людина – транспортний засіб – середовище руху».

Цей стан, як правило, характеризується раптовістю виникнення, швидкістю розвитку, матеріальними втратами і трагічними наслідками для учасників і судовим переслідуванням для винуватців.

Активною діючою особою, тобто суб’єктом, який ініціює дорожно-транспортну пригоду, є водій транспортного засобу. Він, з точки зору інженерної психології, повинен розглядатися по аналогії з людиною-оператором, з тою лише різницею, що водій має можливість безпосередньо спостерігати і сприймати, хоча і не завжди, довколишнє середовище – перш за все дорогу, околицю і інших учасників дородного руху (пішоходів, транспорт, що рухається і стоїть, а головне – знаки дорожного руху, що нормують його дії під час керівництва транспортом).

Завдання, що стоять перед експертом:

• Попередньо ознайомитися з пригодою за розповіддю слідчого, чи адвоката, що звернувся за допомогою;
• Отримавши офіційну постанову на проведення експертизи і матеріали кримінальної справи, необхідно, — особливо у випадку важких обставин ДТП, — в думках, на схемах і записах, відтворити в динаміці просторово-часову картину пригоди в тих конкретних умовах (хто де знаходився під час ДТП, що могли бачити свідки і т.п.);
• Необхідна психологічна оцінка достовірності показань свідків. Пам’ятайте про те, що показання одразу після ДТП є найточнішими, вони свіжі, не корегуються пам’яттю і посторонніми думками;
• Виявити за матеріалами кримінальної справи об’єктивні умови і суб’єктивні (психологічні) фактори, що сприяли виникненню ДТП;
• Важливою є психологічна оцінка особистісних якостей і дій головних учасників ДТП, психологічне пояснення цих дій;
• Необхідний пошук наукових даних за результатами психологічних досліджень в довідковій і монографічній літературі.

Центральне завдання: оцінка часу (швидкості) реакції водія в ситуації ДТП і усвідомлення того міг чи ні водій об’єктивно вчасно відреагувати на небезпеку і уникнути ДТП.

Оцінка часу реакції людини складається із декількох компонентів:

Виділяють:

Сенсорний (латентний) компонент – чутлива частина реакції на важливий сигнал, що не спостерігається ззовні (тому сенсорний компонент традиційно називають латентним часом реакції);

Моторний компонент – це рухи, артикуляція (за умови мовних реакцій), переміщення і натиски рук і ніг, як водія (за передачі звукового сигналу), повороти руля, натиск на педалі газу і тормозу.

В спеціальних експериментальних лабораторних дослідженнях встановлено: збільшення сенсорного часу реакції через несподіванку, неуважність чи інші причини тягне за собою скорочення рухів і моторного часу реакції. Навпаки, за умови очікування, передбачення змін сигналу, що рухається сенсорний компонент гранично скорочується, а моторний, відповідно, збільшується, отже повний час реакції конкретної особистості залишаєтьсянезмінним в умовах експерименту.

Сенсорний компонет включає:

— час «віднайдення» сигналу;

— час його сприймання (побачити на довколишньому фоні, виділити і розпізнати);

— час прийняття рішення (за необхідності реагувати);

Величина вказаних компонентів змінюється залежно від обставин: віддаленості, форми, кольору, освітлення сигналу, положення в полі зору водія,

Для того, щоб водій міг побачити сигнал, сигнал повинен попасти хоча би на периферію поля зору і при цьому виділятися із загального фону довколишніх обставин. При цьому завжди швидше можна побачити світлі об’єкти, що здаються ближчими, ніж темні.

За умови темнової адаптації зору пішохода можна побачити лише за умови освітлення ближнім світлом фар. А за умови «засліплення» ближнім світлом фар зустрічного транспорту, для того, щоб побачити пішохода необхідна зворотня темнова реадаптація зору водія.

За умови роз’їзду автомашин на перехресті в денну пору доби необхідно переключити увагу, тобто перемістити погляд на кут до 90 градусів і повернути його назад за напрямом руху. Це займає 0.1 – 0.3 сек.

Переадаптаціязору до темноти після засліплення зору світлом фар становить: до 90% за 0.2 сек; до 95% — за 0.35 сек; до 99% — за 0.9 сек.

На переключення уваги наліво (направо) від полоси руху водій затрачає 0.25 – 0.30 сек і стільки ж на переключення погляду знову на дорогу. Отже «відвертання» уваги займає 0.5 – 0.6 сек.

Час сприймання (розпізнавання і опізнавання сигналу) складає 0.4 – 0.6 сек.

Час приняття рішення – 0.5 сек.

Моторний компонент також складається із ряду компонентів:

• Час на розтиснення руки – 0.07 сек;
• Час повороту китиці руки всередину – 0.22 сек;
• Час натиску на сигнальну планку – 0.19 сек;
• Час переносу ноги з педалі газу на педаль тормозу – 0.25 сек;
• Час ударного натиску на педаль тормозу – 0.15 сек.

Керування автомобілем в нетверезому стані одна із найпоширеніших причин ДТП, як і перевищення швидкості за межові і взагалі «розумні» межі (їзда з швидкістю 60 км за год означає, що за 1 секунду машина проходить шлях 16,6 м., 120 км за год – 30 метрів).

Коли вміст алкоголю в крові становить 1,25 ПРОМІЛЯ (ДОПУСТИМО ВІД 1 ДО 1,5) – пів літри шампанського, 60 гр. горілки, 50 гр. коньяку швидкість реакції сповільнюється на 16%; 1,4 проміля – 35%.

Швидкість зменшення вмісту алкоголю в крові – 0,15 промілі в годину.