Анотація. У статті наведено основні проблеми, з якими стикаються військовослужбовці із посттравматичним синдромом. Окреслено методи психологічної допомоги учасникам бойових дій на Сході України, охарактеризовано особливості використання  групової терапії у психологічній реабілітації військовослужбовців.

Аннотация. В статье приведены основные проблемы, с которыми сталкиваются военнослужащие с посттравматическим синдромом. Определены методы психологической помощи участникам боевых действий на Востоке Украины, охарактеризованы особенности использования групповой терапии в психологической реабилитации военнослужащих.

Annotation. In the article the basic problems faced by soldiers with post-traumatic syndrome. Outlined methods of psychological assistance to combatants in eastern Ukraine, characterized the particular use of group therapy in the psychological rehabilitation of servicemen.

Ключові слова.  ПТСР, групова психокорекція, психологічна допомога.

Ключевые слова. ПТСР, групповая психокоррекция, психологическая помощь.

Key words. PTSD group correction, psychological assistance.

Актуальність дослідження. Світова статистика показує, що кожен п’ятий учасник бойових дій за відсутності будь-яких фізичних ушкоджень страждає на нервово-психічні розлади, а серед поранених і калік — кожен третій. Але це лише частина гігантського айсберга — всього масиву різноманітних порушень, які залишаються після екстремальних впливів.

Зростання числа екстремальних ситуацій (бойових дій на теренах України) за останні часи диктує необхідність проводити психокорекційну та психотерапевтичну реабілітацію з солдатами які перебували у зоні АТО. За таких умов актуальність окреслення методів надання психологічної допомоги учасникам бойових дій на Сході України набуває все більшого значення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Психологічні наслідки участі в бойових діях відомі психологічній науці вже давно ще в працях істориків і філософів Стародавньої Греції, таких, як Геродот і Лукрецій. З давніх-давен звертали на себе увагу вчених характерні симптоми психічної патології у колишніх солдатів, такі як дратівливість, тривожність і напливи неприємних спогадів. Однак перші наукові розробки даної проблеми з’явилися значно пізніше і спочатку також мали розрізнений і невпорядкований характер. Тільки в середині дев’ятнадцятого століття було здійснено перше комплексне дослідження клінічних даних, яке виявило у багатьох колишніх учасників бойових дій підвищену збудливість, фіксацію на важких спогадах минулого, схильність до відходу від реальності і схильність до некерованої агресії [ 10 ].

В кінці дев’ятнадцятого століття подібні симптоми були описані у пацієнтів, які пережили залізничну катастрофу, в результаті чого в психіатричну практику був введений термін «травматичний невроз». Природні, соціальні і політичні катаклізми в двадцятому сторіччі надали дослідникам посттравматичного неврозу масу клінічного матеріалу. Так, німецькі лікарі при лікуванні пацієнтів, учасників бойових дій першої світової війни, встановили, що клінічні ознаки травматичного неврозу не слабшають, а посилюються з роками. До такого ж висновку прийшли психологи багатьох країн, зіткнувшись з феноменом «синдрому в’язнів концентраційних таборів», коли люди, що вижили в нелюдських умовах, нерідко добровільно йшли з уже спокійного і ситого життя, так і не зумівши подолати наслідки важкої психологічної травми. Подібну картину виявили вчені, які досліджують «синдром виживших» — патологічні зміни психіки у людей, які пережили природні катаклізми — землетруси, повені, цунамі. Важкі спогади і нічні кошмари, що приносять в реальне життя тривогу і страх, мучили жертв катастроф роками і десятиліттями. Таким чином, до 80-х років був накопичений досить великий матеріал про психічні порушення, що розвиваються у людей, які пережили екстремальні ситуації. В результаті було сформульовано сучасне поняття про посттравматичний синдром (ПТСР) [10].

Мета статті: окреслення особливостей використання методик надання психологічної допомоги учасникам бойових дій на Сході України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Загальний стан здоров’я учасників бойових дій в Україні, характеризується слабкістю, запамороченням, зниженням працездатності, головним болем, болем в серці, фобічними реакціями, порушеннями сну, розладами статевої сфери, тощо, а у інвалідів доповнюються проблеми, пов’язані з отриманими пораненнями і травмами.

Основними проблемами солдатів є: страх 57%; демонстративність поведінки  50%; агресивність 58,5%; підозрілість 75,5% солдатів. До розладів поведінки (поведінкових особливостей): конфліктність з оточуючими, родичами, колегами по роботі; спалахи гніву; зловживання алкоголем та наркотиками. Також відмічається нестійкість психіки, коли незначні психоемоційні напруження наштовхують особу на: самогубство; особливі види агресій; страх нападу ззаду; відчуття провини за те, що залишився живий; ідентифікація себе з вбитими [ 1 ].

Характерні також емоційна напруженість та відстороненість, підвищена дратівливість, агресивність, безпричинні спалахи гніву, напади страху і тривоги. З’являються повторювання яскраві сни бойових ситуацій, нічні кошмари, нав’язливі згадки психотравмуючих подій, що супроводжуються важкими переживаннями, раптові сплески емоцій з «поверненням в психотравмуючі ситуації». Найчастіше присутні думки про самогубство, які у деяких випадках закінчуються реальним здійсненням.

До психологічних проблем також відносять: стан песимізму; відчуття занедбаності іншими; недовіру до інших людей; нездатність говорити про війну; втрата сенсу життя; невпевненість у своїх силах; відчуття нереальності те, що відбувається на війні; тривожність; відчуття, що загинув на війні; потреба мати при собі зброю; неприйняття ветеранів інших війн; негативне ставлення до представників влади; бажання вимісити на будь – кого злість через те, що був посланий на війну, за все, що в ній відбувалося; ставлення до протилежної статі лише як до сексуального об’єкта; потреба брати участь у небезпечних «пригодах».

Діагностика психічних станів, рівня нервово-психічної діяльності, що проводиться психологами і психіатрами, повинна бути основним змістом роботи в ході медичного обстеження військовослужбовців після їх повернення з районів бойових дій. При цьому особлива увага повинна бути приділена проведенню групових та індивідуальних бесід, в ході яких необхідно зорієнтуватись в проблемах, що виникають в процесі реадаптації учасників бойових дій до звичайних умов життєдіяльності.

Певних реабілітаційних заходів (перш за все в психологічної допомоги) потребують також батьки та члени сімей учасників бойових дій, які самі перебували в психотравмуючій ситуації, чекаючи щодня страшної звістки. Засобом реабілітації таких сімей можуть бути спеціальні центри соціально-психологічної адаптації учасників воєн і локальних конфліктів, а також клуби родичів осіб, які пройшли через військові дії.

Основні зусилля повинні бути зосереджені на спеціальних заходах, що проводяться психологами, психіатрами, медичними працівниками, головним чином на психодіагностиці, психофізіологічному обстеженні, медичних оглядах і на роботі із психорегуляції, психокорекції, інших заходах психотерапевтичного характеру. В першу чергу в поле пильної уваги фахівців повинні потрапити військовослужбовці з ознаками посттравматичних реакцій, які у них спостерігалися на початковому етапі реабілітації безпосередньо після закінчення бойових дій.

Кожна країна повинна організувати ефективну систему охорони здоров’я своїх громадян, а реабілітація є невід’ємною складовою цієї системи. В Україні на сьогоднішній день вже існують поодинокі реабілітаційні центри та відповідні програми для учасників АТО, які надають суттєву підтримку і допомогу сучасним ветеранам.

Психологічна допомога військовослужбовцям — учасникам бойових дій в Україні повинна включати кілька напрямків:

1. Діагностика ПТСР у учасників АТО;.
2. Психологічне консультування (індивідуальне та сімейне). В індивідуальних бесідах необхідно дати військовослужбовцям можливість висловити все наболіле, проявляючи зацікавленість до їх розповіді. Потім доцільно роз’яснити, що пережитий ними стан – тимчасовий, він притаманний всім, хто брав участь в бойових діях. Дуже важливо, щоб вони відчули розуміння і побачили готовність допомогти їм з боку не тільки фахівців, але і близьких, рідних. Потужним засобом психологічної реабілітації є щирий прояв розуміння і терпіння до проблем осіб, які пережили психотравматичні військові умови. Відсутність такого розуміння і терпіння з боку близьких призводить часом до трагічних наслідків, не випадково останнім часом збільшилася кількість самогубств серед учасників бойових дій, а їх алкоголізація та наркотизація стають вже звичними явищами.
3. Психокорекційна робота. Кваліфікована психотерапевтична допомога необхідна тим військовослужбовцям, у яких відзначаються гостро виражені, затяжні порушення адаптації (депресія, алкоголізм, девіантна поведінка тощо).
4. Навчання навичкам саморегуляції (прийомам зняття напруженості за допомогою релаксації, аутотренінгу і іншим методам).
5. Соціально-психологічні тренінги з метою підвищення адаптивності військовослужбовця і його особистісного розвитку.
6. Допомога у професійному самовизначенні, профорієнтація в цілях перенавчання та подальшого працевлаштування.

Психотерапія є обов’язковим і найважливішим складовим процесом реабілітації учасників бойових дій. Її завданням є зниження тривоги і відновленню почуттю цілісної особистості, контролю над тим, що відбувається.

Найбільш поширеним психотерапевтичним засобом допомоги при лікуванні ПТСР у учасників бойових є – групова психотерапія ПТСР. Один з найбільш поширених видів терапії для пацієнтів, які пережили травматичний досвід. Часто вона використовується в поєднанні з різними видами індивідуальної терапії. Не існує будь-яких спеціальних рекомендацій щодо того, якому виду групової терапії надаєш більшу перевагу, отже, пропонуються відмінні один від одного напрямки:

• (А) групи відкритого типу, орієнтовані на рішення освітніх завдань або на структурування травматичних спогадів (робота «там і тоді»);
• (Б) групи, що мають задану структуру, націлені на виконання конкретного завдання, на вироблення навичок опанування травмою, на роботу з інтерперсональною динамікою (робота «тут і тепер»).

Огляд численних напрямків групової терапії, який охоплює когнітивно-бігевіоральні, психолого-освітні, психоаналітичні, психодраматичні групи, групи самодопомоги, аналізу сновидінь, арт-терапії та безліч інших видів групової терапії, представлений в роботі [ 8 ].

Яким би не був груповий формат, групова терапія спрямована на досягнення певних терапевтичних цілей:

— розділене з терапевтом (і групою) повторне переживання травми в безпечному просторі (при цьому терапевту необхідно слідувати за пацієнтом, не форсуючи процес);

— зниження почуття ізоляції і забезпечення почуття приналежності, доречності, спільності цілей, комфорту і підтримки; створення підтримуючої атмосфери прийняття та безпеки від почуття сорому;

— робота в одній групі з тими, хто має подібний досвід, що дає можливість відчути універсальність власного досвіду;

— позбавлення від почуттів ізольованості, відчуження, незважаючи на унікальність травматичного переживання кожного учасника групи;

— забезпечення соціальної підтримки і можливості розділити з іншими людьми емоційне переживання;

— прояснення загальних проблем, навчання методам подолання наслідків травми і досягнення розуміння того, що особиста травма вимагає свого вирішення;

— спостереження за тим, як інші переживають спалахи інтенсивних афектів, що дає підтримуючий і підбадьорюючий ефект;

— можливість бути в ролі того, хто допомагає (здійснює підтримку, наповнює впевненістю, здатний повернути почуття власної гідності); розвиток «почуття ліктя», коли учасники групи діляться загальними проблемами один з одним; подолання почуття власної не цінності – «мені нічого запропонувати іншому»;

— можливість дізнатися про життя інших членів групи, таким чином, зміщення фокусу з почуття власної ізольованості і негативних самозневажливих думок;

— зменшення провини і сорому, розвиток довіри;

— здатності розділити горе і втрату;

— можливість роботи з «секретом» — ділитися з кимось, крім терапевта, інформацією про себе;

— зміцнення впевненості в тому, що можливий прогрес в терапії; важливою підставою для такого оптимізму є оберігаючи атмосфера в групі, яка дає досвід для нових взаємин;

— прийняття груповий ідеології, мови, які дають можливість учасникам групи сприйняти стресову подію іншим, більш оптимістичним чином;

— отримання можливості скласти власне уявлення про реальність змін, які відбуваються з кожним членом групи [ 8 ].

Отже, розглянемо конкретніше напрямки психологічної допомоги, які застосовуються при лікуванні ПТСР:

• Арт-терапія може бути основним методом роботи із учасниками бойових дій. Арт-терапія сприяє розкриттю внутрішніх ресурсів, оскільки у ході занять клієнт-війсковослужбовець з ПТСР отримує можливість дистанціюватися від травматичних переживань за рахунок їх об’єктивації та утримання в візуальних, пластичних образах. Вони можуть «поглянути» на свої почуття, відображені в малюнках або глині, що-небудь розповісти про них, переробити і переосмислити свій досвід. Завдяки поєднанню вербальної і невербальної експресії зміцнюється «я» клієнта і ефективність психотерапії підвищується.
• Гештальт-терапія – один із ефективних методів терапії тривожних, фобічних і депресивних розладів, також застосовується при терапії багатьох психосоматичних розладах і роботі з широким спектром інтрапсихічних і міжособистісних конфліктів.

При ПТСР людина у невротичному стані нездатна орієнтуватися на тривалу життєву перспективу (займатися кар’єрою, одружитися, виховувати дітей), тобто нездатна виділяти потреби (фігури) з фону. Відбувається переривання циклу контакту з собою і навколишнім середовищем.

У гештальт-терапії використовуються різні техніки. При наявності синдрому «провини вижившого» (почуття провини за те, що залишився в живих, коли друзі загинули) клієнту-війсковослужбовцю пропонують побути своєю провиною і поговорити від її імені, щоб зрозуміти, навіщо вона йому потрібна. Можна також застосувати класичну техніку «двох стільців», коли пацієнт програє незавершену ситуацію, пересідаючи на різні стільці і говорячи від імені людей, які брали участь в цій психотравмуючій ситуації. Клієнт-військовослужбовець вголос висловлює свої почуття і просить вибачення у загиблих, що дозволяє прожити і завершити травмуючу його, незакінчену дію.

• Когнітивно-поведінкова терапія ПТСР. Центральне місце в цій формі психотерапії посттравматичного стресу відводиться конфронтації пацієнта з травматичними образами-спогадами з метою поступового ослаблення симптоматики ПТСР. Вона особливо ефективна для подолання уникаючої поведінки, а також для зниження інтенсивності флешбеків і надмірного збудження. Існує кілька варіантів застосування поведінкової терапії для лікування ПТСР. Найбільш відомими на сьогодні техніками є: «вскриваючі інтервенції» (Exposure-Based Interventions, EBI) і EMDR (Eye Movement Desensitization and Reprocessing) — десенсибілізація і переробка травмуючих переживань за допомогою рухів очей, спрямовані на допомогу людині впоратися із ситуаціями, що викликають страх; а також тренінг подолання тривоги (Anxiety Management Training, AMT), в ході якого військові вчаться контролювати свої переживання тривоги за допомогою спеціальних навичок [ 3 ].
• Метод психодрами Морено. Психодрама схожа за своєю сутністю із театральною виставою, де в центрі уваги знаходяться творчі та акторські здібності людини. Однак існує і істотна відмінність: у виставі кожен актор чітко знає свою роль і діє за чітко написаним сценарієм, не допускаючи помилок. У театрі сувора дисципліна — за невміння яскраво і оригінально зіграти свою роль актор може поплатитися роботою. Під час психодрами все інакше — тут немає конкретного сценарію, бо сцена пишеться під час виступу, що дає можливість «акторам» розвинути свої творчі навички, відчути всю багатогранність творчого процесу, імпровізувати. Учасникам не потрібно боятися проявляти ініціативу — навпаки, вона всіляко вітається терапевтом і підвищує ефективність сеансу.

Головною її ціллю є діагностичний та корекційний вплив  на неадекватні настрої і емоційне реагування, їх ліквідація, поглиблене самопізнання і обробка соціальної перцепції. Психодрама сприяє розкриттю глибинних емоцій в значно більшій конфігурації, ніж це допускають зробити інші вербальні техніки. Зазначимо, що згідно із нашими спостереженнями, учасникам бойових дій часто складно вербалізувати свої почуття, а тому невербальні методики нерідко виявляються достатньо ефективними.

У процесі психодрами знижується рівень емоційної напруги, тривожності солдатів; вона сприяє формуванню позитивному відношенню до себе, свого стану; розвитку комунікативних здібностей; відновлення функціонального стану організму [ 7 ].

• Метод «дебрифінгу критичного інциденту». Дебрифінг по суті це психолого-педагогічний метод групової дискусії. Це особливим чином організоване групове обговорення, призначене для того, щоб допомогти учасникам кризового інциденту впоратися з психологічними наслідками кризи, а також виробити навички, необхідні у разі повторного зіткнення з подібною ситуацією. Дебрифінг відноситься до заходів екстреної психологічної допомоги. Він проводиться якомога раніше після події, можливо, через кілька годин або днів після трагедії. Екстрена психологічна допомога характерна тим, що проводиться з людьми у гострому стресовому стані, тобто у стані емоційної та розумової дезорганізації. Процедура дебрифінгу дозволяє учасникам в умовах безпеки та конфіденційності відреагувати на враження, реакції та почуття, пов’язані з подією. Зустрічаючи схожі переживання у інших людей, учасники отримують полегшення, — у них знижується відчуття унікальності і ненормальності власних реакцій, зменшується внутрішнє напруження. У групі з’являється можливість отримати підтримку від інших учасників. Дії мед ораторів дебрифінгу спрямовані на мобілізацію внутрішніх ресурсів учасників, допомогу у підготовці до переживання тих симптомів або реакцій ПТСР (посттравматичного стресового розладу), які можуть виникнути згодом. Обов’язково учасникам повідомляється про те, де вони згодом можуть отримати допомогу. Метою дебрифінгу є зниження тягару психологічних наслідків після пережитого стресу і. попередження розвитку синдрому посттравматичних стресових розладів [ 5 ].

Висновки. Бойові дії накладають помітний відбиток на перебіг психічної діяльності і поведінку військовослужбовців. Бойовий стрес, зігравши свою негативну роль у збереженні цілісності організму і особистості воїна в екстремальних умовах, виступає причиною подальшої дезадаптації учасників бойових подій. По суті саме стресові пристосувальні трансформації за межами ситуації яка небезпечна для життя виявляються негативними, дезадаптивною і утворюють осьову симптоматику бойових стресових розладів. Саме травматичний стрес, який виник під час військових дій, є одним з головних внутрішніх бар’єрів на шляху адаптації до мирного життя. Травматичний досвід, відображений в психіці учасника бойових дій, тримає його в стані внутрішньої війни вже після повернення у мирне життя. Відповідно існує потреба в організації реабілітаційних заходів, серед яких чільне місце посідає психологічна допомога.

Список використаної літератури

1.       Гапич Г.Б. Психологічна реабілітація учасників бойових дій [Электронный ресурс] / Г.Б. Гапич. – 2016.

2. Ениколопов С.Н. Психотерапия при психотравматических стрессовых расстройствах / С.Н. Ениколопов // Российский психиатрический журнал. – М., 1998. – № 3. – С. 50 – 56.
3. Калмыкова Е.С. Особенности психотерапии посттравматического стресса. / Е.С. Калмыкова, Е.А. Мисько, Н.В. Тарабрина // Психологический журнал. – 2001. – Т. 22. – № 4. – С. 44 – 47.
4. Караяни А.Г. Психологическая реабилитация участников боевых действий / А.Г. Караяни. – Москва, 2003. – 80 с.
5. Конторович В. А. Психологічний дебрифинг як одна з форм допомоги незабаром після участі в кризовій ситуації / В.А. Конторович., Г.Л. Анцупова// Особливості прояви посттравматичного стресового розладу у військовослужбовців — учасників бойових дій та членів їх сімей. Стратегія психологічної допомоги: Збірник статей. — М. Ростов-на-Дону, 2001.
6. Ломакін Г.І. Соціально-психологічні складові соціальної роботи з учасниками бойових дій: [методичний посібник] / Г.І. Ломакін. – Х.: Оберіг, 2014. – 168 с.
7. Психодрама – метод Морено, техніки, тренінг, вправи, види. [Електронний ресурс] – 2015
8. Рудестам К. Груповая психотерапия. Психокорекционные группы: Теория и практика / Пер. с англ., общ. ред. и вступ. ст. Л. А. Петровской. / К. Рудестам. – М.: Прогресс, 1990. –368 с.
9. Турецька Х.І. Психотерапія ПТСР в учасників бойових дій із застосуванням імагінативних технік / Х.І.Турецька // Психологія і особистість. – 2016. – №1. – С. 226–234.
10. Чередник О.В. Посттравматический синдром или посттравматическое стрессовое расстройство (ПТСР) — причины, симптомы, диагностика, лечение и реабилитации [Электронный ресурс] / О.В. Чередник. – 2014.
11. Якобе Д. Супервизорство. Техника и методы корректирующего консультирования /Д. Якобе, П. Дэвис, Д. Мейер. – СПб.: Издательство Б.С.К., – 240 с.