Вступ

У системі поділу державної влади однією з її гілок згідно зі ст. 6 Конституції України є судова влада, призначення якої полягає в захисті прав і свобод людини та громадянина, конституційного ладу України, забезпеченні відповідності актів Верховної Ради України, Президента України, органів виконавчої влади України та органів місцевого самоврядування Конституції України, дотримання законності в застосуванні законів та інших нормативних актів України. Існування самостійної гілки судової влади поряд із законодавчою та виконавчою – це необхідний атрибут будь-якої демократичної держави.

У найбільш загальному вигляді систему принципів здійснення судочинства визначає ст. 129 Конституції України. Основними засадами судочинства в Україні за Конституцією є: 1) законність; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) забезпечення доведеності вини; 4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; 6) забезпечення обвинуваченому права на захист; 7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; 9) обов’язковість рішень суду. Конституційні принципи судочинства розвиваються і деталізуються в статтях 5-17 Закону України «Про судоустрій України» та інших законах України та підзаконних нормативно-правових актах. 

1. Основні конституційні засади судочинства в Україні

У загальному вигляді основні засади, принципи здійснення правосуддя можна розглядати як закріплені Конституцією України або такі, що випливають з її норм основоположні правові ідеї, які визначають організацію й діяльність державних органів, які здійснюють судову владу.

Тобто, основні засади судочинства в Україні — це сукупність принципів, що нормативно визначають сутність і зміст судочинства загалом та встановлюють особливості здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства в Україні.

В науковій літературі зазначається, що специфіку організації та функціонування судової влади відображають три складові: конституційні принципи судоустрою, конституційні принципи статусу судді, конституційні принципи судочинства [3, с. 23-24]. Одночасно стверджується, що конституційні принципи є повноцінними джерелами принципів судової влади, оскільки регламентують не лише основи правосуддя, а також — організації та функціонування органів судової влади. Вони є засадами, що відображають конституційно — правову дійсність, є похідними від практики, при цьому є факторами правового розвитку [3, с. 51-52].

Також, В.І. Анішина визначає принципи судової влади як об’єктивні основоположні начала, які відображають природу судової влади як самостійної гілки влади, ідейні основи її організації та діяльності, прямо закріплені в конституційних чи нормативних актах або випливають з їх змісту та правової природи судової влади [1, с. 106].

Принципи здійснення правосуддя в Україні отримали нормативне закріплення в ст. 129 Конституції України, Главі 2 «Засади здійснення правосуддя в Україні» Закону України «Про судоустрій України» та інших нормативно-правових актах.

Усі принципи судочинства України умовно можна поділити на три групи: 1) загальні конституційні принципи правосуддя; 2) спеціальні міжгалузеві принципи, що визначають загальні засади судоустрою і правового статусу суддів судів загальної юрисдикції; 3) галузеві принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства.

Перша група принципів визначає загальні засади здійснення правосуддя в Україні та реалізації права людини і громадянина на судовий захист своїх прав, свобод і законних інтересів.

Первинним принципом національного судочинства є принцип законності судочинства, зміст якого передбачає неухильне дотримання судами загальної юрисдикції Конституції та законів України під час здійснення ними цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства. На відміну від країн з англосаксонською правовою системою, судові прецеденти не можуть бути джерелом судочинства в Україні, за винятком рішень міжнародних судів.

Одним з основних принципів судочинства в Україні є принцип здійснення правосуддя виключно судами, що забороняє делегувати функції судів, а також їх привласнення іншими органами чи посадовими особами. Особи, які незаконно взяли на себе виконання функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність.

До того ж не всі відомі у світі види судів можуть здійснювати правосуддя в Україні. Так, ч. 5 ст. 125 Закону України забороняє створення надзвичайних та особливих судів як таких, що за своєю правовою природою суперечать закладеним в Основному Законі вимогам. До надзвичайних та особливих судів не можуть бути віднесені військові суди, що існують в системі судів загальної юрисдикції, оскільки вони лише на місцевому та апеляційному рівнях відокремлені від загальних судів.

Важливим принципом судочинства, що розвиває положення статей 5 і 38 Конституції України про народний суверенітет і право громадян України на участь в управлінні державними справами, є принцип безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя. Цей принцип реалізується шляхом участі народних засідателів і присяжних в діяльності судів загальної юрисдикції. Щоправда, ст. 5 Закону дещо архаїчно визначає це право, як «громадянський обов’язок».

Одним із наріжних принципів судочинства в Україні є принцип гарантованості права на судовий захист. Він належить до загальних принципів конституційного права. Так, ст. 8 Конституції України декларує: «Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується», — а ст. 55 Основного Закону гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Закон про судоустрій деталізує цей принцип і гарантує захист прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за захистом до суду є недійсними (ст. 6).

До того ж Закон України «Про судоустрій України» розширює дію цього принципу за колом суб’єктів. Окрім громадян України, право на судовий захист гарантується іноземцям, особам без громадянства, а також юридичним особам.

Ще одним фундаментальним принципом вітчизняного судочинства є принцип рівності перед законом і судом, який передбачає рівність перед зазначеними Інстанціями всіх учасників судового процесу незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин. Зазначений принцип є похідним від загального конституційного принципу рівності громадян перед законом і рівності їх конституційних прав і свобод (ст. 24 Конституції України).

Похідними від загальних принципів конституційного права є й такі принципи національного судочинства, як принцип правової допомоги під час вирішення справ у судах і принцип гласності.

Зокрема, принцип правової допомоги під час вирішення справ у судах гарантує надання допомоги під час вирішення справ у судах України. З цією метою в нашій державі діє адвокатура, правовий статус якої врегульовано Законом України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають також інші особи.

Закон України «Про судоустрій України» в ст. 8 закріплює право кожного користуватися правовою допомогою під час вирішення його справи у суді. Це право сприяє кваліфікованому захисту інтересів учасників судового процесу.

Принцип гласності судочинства передбачає, що розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом (закриті судові засідання). Реалізація цього принципу також допускає проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання з дозволу суду, в порядку, встановленому процесуальним законодавством України.

Принцип обов’язковості судових рішень передбачає, що рішення, які набрали законної сили, є обов’язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Обов’язковість урахування (преюдиціальність) судових рішень для інших судів, органів прокуратури, слідства, дізнання визначається чинним процесуальним законодавством.

Невиконання судових рішень має наслідком настання передбаченої законом відповідальності — кримінальної, адміністративної, цивільної і дисциплінарної.

Друга група принципів судочинства стосується засад вітчизняного судоустрою і судочинства та правового статусу суддів судів загальної юрисдикції.

Фундаментальним міжгалузевим принципом судочинства в Україні є принцип самостійності судів і незалежності суддів, який передбачає, що суди загальної юрисдикції в Україні є самостійними, а судді під час здійснення правосудця незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні й підкоряються лише закону.

Гарантії самостійності судів і незалежності суддів, згідно зі ст. 14 Закону України «Про судоустрій України», забезпечуються: особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканістю; порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом, таємницею постановлення судового рішення; забороною втручання у здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді; особливим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів; належним матеріальним і соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки суддів, їх сімей, майна, а також Іншими засобами їх правового захисту.

Фактично принцип самостійності судів і незалежності суддів визначає загальні засади і сутність конституційно-правового статусу судів і суддів судів загальної юрисдикції в Україні.

В основу правового статусу судів загальної юрисдикції, поряд з принципом самостійності судів, покладено принцип територіальності і спеціалізації судів, що є основою формування їх системи.

Зокрема, принцип територіальності означає, що під час утворення Президентом України судів загальної юрисдикції враховується місцезнаходження і статус утворюваного суду. Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою тощо.

Принцип спеціалізації судів передбачає, що відповідно до Конституції України в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій (господарські, адміністративні та інші), а в судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

До принципів судоустрою також відноситься принцип гарантованості суддівського самоврядування. Зміст суддівського самоврядування визначається його нормативно закріпленими завданнями: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів і суддів, захист від втручання в їхню діяльність; 3) участь у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за дотриманням встановлених нормативів зазначеного забезпечення: 4) погодження призначення суддів на посади в судах загальної юрисдикції й обрання до кваліфікаційних комісій суддів; 5) заохочення суддів і працівників апарату судів; 6) здійснення контролю за організацією діяльності судів та інших структур у системі судової влади.

2. Загальні та галузеві принципи судочинства

Загальні принципи судочинства також поширюються на правовий статус суддів судів загальної юрисдикції. Суддя суду загальної юрисдикції — це призначена чи обрана посадова особа органу судової влади, яка одноособово чи колегіально здійснює правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства на оплачуваній основі.

Правовий статус судді судів загальної юрисдикції є сукупністю юридичних елементів (правосуб’єктність судді, його права та обов’язки, функції, відповідальність, гарантії діяльності), що визначають сутність і зміст діяльності судді суду загальної юрисдикції відповідно до чинного законодавства.

Правовий статус суддів ґрунтується на принципах незалежності, недоторканості, незмінюваності суддів, їх соціального і правового захисту.

Зокрема, судді судів загальної юрисдикції є незалежними від будь-якого впливу нікому не підзвітні й підпорядковуються лише закону; їх недоторканість гарантується Конституцією та Законом України «Про статус суддів» та іншими правовими актами; професійні судді обіймають посади безстроково і перебувають на посаді до досягнення 65 років; соціальний і правовий захист суддів гарантується Конституцією та Законом України «Про статус суддів» тощо.

Ці принципи деталізуються і розвиваються Конституцією України, Законом України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 p.. Законом України «Про судців» від 15 грудня 1992 р., Європейською хартією статусу суддів, Рішенням Конституційного Суду України у справі про незалежність суддів як складову їхнього статусу від 1 грудня 2004 p.. Постановою Кабінету Міністрів України № 907, що затверджує Державну Програму організаційного забезпечення діяльності судів на 2003-2005 роки; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві» від 18 червня 1999 р. № 10 та ін.

До міжгалузевих принципів судочинства також відносяться загальні принципи процедури судочинства, що є дієвими для всіх без винятку видів галузевої юрисдикції.

Принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості є одним із основоположних принципів судочинства у всіх сферах судових юрисдикцій. Для змагального типу судового процесу властиве розмежування процесуальних функцій сторін та незалежного від Інтересів цих сторін суду, наявність протилежних сторін судового процесу та участь сторін у дослідженні доказів. Зазначений принцип деталізується в галузевому процесуальному законодавстві як щодо учасників судового процесу, так і щодо їх функцій та порядку дослідження доказів сторін.

Принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду є одним з елементів правового захисту учасників судового процесу. Він забезпечується інстанційною побудовою судової системи судів загальної юрисдикції України, яка передбачає повне чи часткове оскарження рішень суду першої інстанції, що не набрали (апеляція) або набрали (касація) законної сили у вищих судах. При цьому суд апеляційної інстанції вирішує питання факту і права, а суд касаційної інстанції — виключно права.

Принцип здійснення судового провадження державною мовою, закріплений у ст. 10 Закону України «Про судоустрій України» розвиває положення ст. 10 Конституції України про забезпечення державою всебічного розвитку і функціонування української мови в усіх сферах суспільного і державного життя на всій території України.

Утім Закон дозволяє особам, які не володіють державною мовою (наприклад, іноземці та особи без громадянства, біженці), користуватися рідною мовою і використовувати послуги перекладача у судовому процесі. У випадках, передбачених законом, також дозволяється застосовувати в судовому процесі інші, окрім державної, мови — російську, мови національних меншин України та іноземні мови.

Третю групу принципів становлять галузеві принципи судочинства, тобто загальні засади судочинства, що властиві тільки окремим видам судочинства або найбільш повно виявляються в галузевій юрисдикції. Для кожного виду судочинства (цивільного, господарського, адміністративного та кримінального) властиві свої системи принципів, що закріплюються в Конституції, законах України і, зокрема, відповідних процесуальних кодексах — Цивільному процесуальному кодексі (набув чинності 1 вересня 2005 p.). Господарському процесуальному кодексі. Кодексі адміністративного судочинства України. Кримінально-процесуальному кодексі України.

При цьому в Конституції України визначаються, в першу чергу, принципи кримінального судочинства, що є логічним з огляду на суспільну небезпечність злочинів і важливість здійснення справедливого, неупередженого і професійного судочинства у цій сфері юрисдикції.

У статті 129 Конституції України закріплюється принцип забезпечення доведеності вини (принцип презумпції невинуватості), що захищає права і законні інтереси суб’єктів кримінального процесу, обумовлює зміст підсумкових рішень суду. Зміст цього принципу полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути підданою кримінальному покаранню, доки ЇЇ вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Доведення вини особи у суді покладається на прокурора, що логічно обумовлює інший важливий конституційний принцип кримінального судочинства — принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором.

Цей принцип визначає напрямки діяльності прокурора як представника держави через свої публічно-правові обов’язки та його роль у судовому процесі. Ця функція є розвитком кримінального переслідування, яке здійснюється прокурором на досудовому розслідуванні. Принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором впливає на побудову усіх судових стадій кримінального процесу і є специфічним продовженням загальногалузевого принципу змагальності судового процесу.

Як уже було зазначено, спеціальні принципи цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства закріплюються у відповідних процесуальних галузевих кодексах.

Отже, згідно ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

2) забезпечення доведеності вини;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

4) підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором;

5) забезпечення обвинуваченому права на захист;

6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

7) розумні строки розгляду справи судом;

8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках — на касаційне оскарження судового рішення;

9) обов’язковість судового рішення. 

Висновки

Під конституційними засадами судочинства слід розуміти закріплені Конституцією України фундаментальні ідеї, що визначають основи провадження судочинства в Україні, регулюють процесуальні відносини, які виникають у процесі розгляду справ судами всіх спеціалізацій та мають на меті забезпечити ефективні процесуальні гарантії захисту прав людини та громадянина в ході використання права на судовий захист.

Принципами судочинства є передбачені процесуальним законом положення, які на основі сформованих у Конституції України засад судочинства регулюють процесуальну діяльність у справах окремої категорії та мають на меті регламентувати права та обов’язки учасників процесу, визначити процесуальні повноваження суду, закріпити певний баланс у реалізації сторонами та судом наданих їм функцій.

У зв’язку з вищевикладеним, під конституційними засадами судочинства слід розуміти закріплені Конституцією України фундаментальні ідеї, що визначають основи провадження судочинства в Україні, регулюють процесуальні відносини, які виникають у процесі розгляду справ судами всіх спеціалізацій та мають на меті забезпечити ефективні процесуальні гарантії захисту прав людини та громадянина в ході використання права на судовий захист.

Конституційні засади судочинства не в повній мірі відображають засади судочинства в цілому. Так, підвищена сталість норм Основного закону порівняно з процесуальними кодексами сповільнює адаптацію положень конституції до потреб судочинства. Внесення змін до процесуальних кодексів дає можливість утверджувати принципи судочинства, які за нормативним закріпленням не є конституційними. Зокрема, не закріплені в Конституції України такі характерні для всіх процесів засади судочинства як безперервність судового розгляду, вирішення справи протягом визначеного строку, принцип диспозитивності, тощо.

Ураховуючи розмежування конституційних засад судочинства та принципів судочинства слід внести системні зміни як до Основного Закону, так і до процесуальних кодексів України. 

Список використаної літератури

1. Головін А.С. Захист прав і свобод людини і громадянина єдиним органом конституційної юрисдикції України: монографія // А.С. Головін. — К. Логос., 2012. — 381с.
2. Городовенко В.В. Принципи судової влади: монографія / В.В. Городовенко. — X.: Право, 2012. — 448с.
3. Маляренко В.Т.   Реалізація основних конституційних засад судочинства в кримінально-процесуальному законодавстві України // дис. … канд. юрид. наук. — Одеса, 2009. — 215с.
4. Марочкін І.Є., Сибільова Н.В. Організація судової влади в Україні. — Харків, 2007. — 272с.
5. Нечипорук С.В. Конституційні засади організації та функціонування судової влади в Україні (питання теорії і практики) // дисс. … к.ю.н. — Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. — Чернівці. — 2017. — 225с.
6. Нор В.Т. Погляди І. Франка на засади організації та функціонування суду і судочинства // Часопис Національного університету «Острозька академія». Серія «Право». — 2018. — №1 // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: lj.oa.edu.ua/articles/2018/n1/10nvtsis.pdf
7. Тлумачний словник української мови [Електронний ресурс].     — Режим доступу: http ://uktdic .appspot.com/?q=%D0%B7%D0%B0%D 1%81 %D0 %B0%D0%B4%D0%B0
8. Толочко А.Н. Принципы судебной власти / А. Н. Толочко // Сб. крат. тез. докл. и науч. сообщ. науч.- практ. конф. по итогам науч.-исслед. работ, выполн. проф.- препод. составом Укр. юрид. акад. — Х. : Консум, 2003.