Вступ

Актуальність теми. Через постійний і непереривний розвиток людства якісні зміни в політичній та економічній сфері діяльності ставлять перед особистістю нові вимоги в розвиткові й формуванні. Здатність приймати самостійні рішення, відповідати за власні дії, повною мірою розуміти значення власного вибору та приймати наслідки найголовніших змін є в сучасних умовах визначальними характеристика особистості. Це ставить питання щодо значення діяльності людини в творчій сфері.

Творчо активна людина зараз посідає особливе місце в житті суспільства. Точного визначення цього поняття досі немає, через те, що науковці використовують різні методи та прийоми задля певного результату, що виходить різним без винятків.

Дослідження, що мають за об’єкт проблематику творчої особистості виділяє творчий потенціал як один із рушійних компонентів сучасної людини. Наприклад, В. Андрєєв трактує творчу особистість як «тип людини, якій властива стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творчу активність, що виявляється в органічній єдності з високим рівнем творчих здібностей, конкретизує поняття сміливості й несподіваності в загостренні протиріч, завзятість у досягненні запланованого без страху за можливі конфлікти» [1, 276].

В. Дружинін, Я. Понамарів, С. Сисоєва та інші дослідники розглядають творчу особистість як суб’єкт творчої діяльності [4, 501].

Л. Занков і Д. Давидов у межах концепції розвивального навчання також ведуть мову про загальний розвиток творчої особистості [2, 36].

Феномен творчості настільки складний та незрозумілий, що детальний аналіз не зможе повністю розкрити питання. Це все можна зробити лише завдяки використання різноманітних способів — порівняння, абстракції чи систематизації.

1. Сутність та структура творчого потенціалу особистості

Творчу особистість у всі періоди розвитку суспільства вважали одним з найголовніших його досягнень, адже без неї неможливий рух уперед до подальшого прогресу. Саме тому сучасність розглядає освіту як процес, спрямований на особистісний саморозвиток учнів, поширення можливостей їх творчої самореалізації, розвиток творчого потенціалу особистості.

Аналіз наукової літератури дає змогу стверджувати, що проблема формування творчого потенціалу розглядається у вітчизняних і зарубіжних дослідженнях. Це сприяє нагромадженню певного досвіду в розробці основних теоретичних положень із цієї проблеми. Психологічні прояви особистості у творчому процесі розглядаються при дослідженні співвідношення творчості та цілісності особистості (Б.Г. Ананьєв, В.Г. Афанасьєв, С.С. Батенін, М.С. Каган, Л.М. Коган), творчості та активності пізнання (К.А. Абульханова-Славська, Д.Б. Богоявленська, В.Д. Небиліцин), творчості та самореалізації (І.С. Кон, А.В. Петровський), творчості та діяльності (Л.С. Виготський, А.Н. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн).

Кожна людина на планеті при народжені має певні здібності й задатки. Творчий потенціал присутній у кожній людині, але для того, щоб він став великим стовпом підтримки, його слід негайно розвивати.

Творчий потенціал включає в себе компоненти, які в загальному вигляді спроможні самореалізовувати особистість як мотиваційно- налаштовану особу, яка прагне вдосконалити власні здібності:

1. Ініціативність (бажання першим робити крок у будь-якій справі, що пов’язана з навчально-пізнавальною або професійно-пізнавальною діяльністю).
2. Здатність рухатися вперед (після звершення власних планів у сфері самореалізації, уміння поставити перед собою нову ціль).
3. Упевненість у собі (безпроблемне відкидання всіляких сумнівів і повна гармонія власних можливостей та її реалізація).
4. Прагнення по максимуму використовувати можливості, що з’явилися (бачити проблему з різних сторін та вміти використовувати набуті знання на практиці).
5. Наполегливість (доводити почату справу до кінця й отримувати максимальній результат).

Вітчизняна та зарубіжна наука в загальному плані зуміла створити ідеальну особистість, що на всі сто відсотків розкрила творчий потенціал. Учені побачили, що подібний індивід володіє специфічними якостями, без яких потенціал просто застоювався.

Подібна особистість має такі якості:

• прагнення до самореалізації. Це стало вже потребою, і схоже на безперервний процес, під час якого особистість не задоволена власними результатами і прагне їх покращити;
• захоплення справою як покликанням. Без особливого бажання самому досягати певних результатів, у даному випадку в педагогічній сфері. Така особа стає «фанатиком» власної справи та віддає себе повністю професійній занятості;
• автентичність особистості. Бажання показати суспільству своє справжнє обличчя, не ховатися за масками чи не соромитися власних здібностей. У першу чергу помічають тих людей, які вправно можуть показати всі свої таланти;
• незалежність щодо суджень. Уміння приймати будь-яку думку та обертати її собі на користь, навіть якщо це критика;
• упевненість у власних силах. Коригують такі завдання та цілі, які особистість зуміє виконати, використовуючи максимальну кількість власних ресурсів;
• індивідуальність і гнучкість. Уміння в конкретних ситуаціях проявити себе як постановника ідей та їх реалізації та вправне підлаштування своїх дій під уже створену ціль і знаходження різноманітних шляхів якіснішого досягнення поставленої задачі;
• критичність і високий ступінь рефлексії. Уміння знаходити у своїй роботі, діях те, що можна було б зробити краще, здатність бачити себе зі сторони й виконувати повний аналіз власної діяльності [5, 43-49].

У загальному плані всі компоненти повинні бути в гармонії й доповнювати один одного, це стане рушійною силою творчого потенціалу особистості. Людина, яка зможе досягти певних результатів, працюючи над собою, буде спроможна на досить великі дії, що в кінцевому рахунку ще й матимуть вплив не лише на загальний розвиток педагогічної науки, але й на людство в цілому.

Творчий потенціал особистості становлять:

—         світоглядні якості: активна життєва позиція, оптимізм, гармонійність, гуманність, відданість своїм ідеалам і принципам, високе почуття обов’язку, патріотизм, високий рівень розвитку естетичних почуттів, прагнення до процесу творчості, відкриттів, духовного зростання, самопізнання, самовираження тощо;

—         ціннісні якості: доброзичливість, тактовність, щирість, працьовитість, милосердя, толерантність, критичність;

—         інтелектуальні якості: далекоглядність (уміння прогнозувати), допитливість, спостережливість, почуття гумору, гнучкість розуму, варіативність мислення, незалежність і самостійність думки, високий рівень розвитку інтуїції, ерудованість, захопленість змістом діяльності, здатність до аналізу й синтезу, оригінальність, метафоричність мислення, ініціативність;

—         вольові якості: цілеспрямованість, наполегливість, сміливість, уміння доводити розпочату справу до кінця, здатність до самоствердження, витримка, мужність і стійкість, неабияка енергійність, упевненість у собі [10, с. 45-46].

А.Б. Залкінд, В.Ф. Овчинников, М.М. Ростовцев, С.Л. Рубінштейн, П.К. Енгельмейер та інші визначають, що сутність творчого потенціалу не тільки в сукупності певних якостей особистості, творчих можливостей, а й у характері їх складного взаємозв’язку, його спрямованості та міри напруженості.

Тобто творчий потенціал характеризується не тільки наявністю творчих можливостей (природних задатків до творчості), а й причиною, що стимулює до їх реалізації. Він відображає властивість особистості інтегрувати власні дії із цілеспрямованого подолання конкретної суперечності з метою виходу за межі досягнутого, самореалізації.

О.О. Попель виділяє такі структурні компоненти творчого потенціалу: мотиваційний (виражає пізнавальну мотивацію людини, її інтереси, орієнтацію на творчу активність); інтелектуальний (виражається в оригінальності, гнучкості, швидкості й оперативності мислення, легкості асоціацій, творчій уяві, спеціальних здібностях); емоційний (характеризує емоційне налаштування на творчий процес, емоційний супровід творчості); вольовий (має прояв як увага, самостійність, здатність особистості до саморегуляції та самоконтролю, вольового напруження, спрямованості на досягнення кінцевої мети творчої діяльності, вимогливості до результатів власної творчості) [16, с. 34-35].

Т.І. Торгашина називає мотиваційно-особистісний, інтелектуально- змістовний, процесуально-діяльнісний компоненти творчого потенціалу. Мотиваційно-особистісний компонент характеризує наявність потреб у творчій діяльності, що виявляється в мотивах, прагненнях, інтересах. Інтелектуально-змістовний — наявність можливостей до перетворювальної діяльності, що виявляється у творчих здібностях, знаннях, уміннях, навичках. Процесуально-діяльнісний — саму діяльність за рівнем самостійності, інтенсивності, продуктивності, організованості [20, с. 70].

До критеріїв творчого потенціалу дослідники зараховують: потребу у творчому саморозвитку; знання про феномен творчості, закономірності творчого процесу, навколишній світ і місце людини в ньому; переконання у творчій перетворювальній місії людини; знання про методи творчої діяльності; уміння та навички; необхідні для творчої діяльності та конструювання взаємодії в соціальному середовищі, здібності для творчої діяльності; особливості перебігу емоційно-вольових процесів; здібність до вольової саморегуляції; здібність до рефлексії (Л.К. Веретенникова); рівень сформованості пізнавального інтересу; пізнавальну самостійність; продуктивність (характеристика створюваного нового) (Т.І. Торгашина).

Підкреслюється, що: творчий потенціал закладений у кожному та він не є незмінним (О.М. Матюшкін); завдання навчання не в досягненні всіма вищого рівня творчості, а у створенні умов для самореалізації кожного на відповідному рівні (Т.І. Торгашина).

Л.К. Веретенникова вважає, що формування готовності до розвитку творчого потенціалу передбачає вирішення таких завдань: актуалізація потреби учнів у розвитку творчого потенціалу та створення необхідних умов; орієнтація мотиваційної сфери на розвиток творчого потенціалу; трансляція знань про способи творчої діяльності й способи саморозвитку; формування вмінь і навичок творчого саморозвитку. Серед шляхів розвитку творчого потенціалу вона називає: збагачення змісту освіти (забезпечення особистісної значущості змісту освіти для учнів, наповнення його: інформаційним матеріалом про сутність, закономірності, способи здійснення творчого процесу, особистості творців, творчі відкриття людства та ситуаціями для засвоєння, що передбачають пошук, відкриття, творіння); створення розвивального освітнього простору, в якому актуалізуються потреби в розвитку творчого потенціалу; атмосферу прийняття людської індивідуальності, сприятливий психологічний клімат, стиль, тон відносин.

2. Шляхи формування творчого потенціалу

Проблема творчого розвитку особистості гостро стоїть у сучасному світі. Кожна цивілізована країна або та, яка хоче бути цивілізованою, дбає про творчий потенціал суспільства взагалі і кожної людини зокрема. Усе це разом пов’язане з рівнем загальної освіти, увагою до розвитку творчих потенцій особистості, надання їй можливості проявляти свої здібності.

Сьогодні творчість проголошується невід’ємною складовою будь- якої діяльності людини. І місце творчості в структурі діяльності буде зростати у зв’язку з перетворенням середовища існування людей із природного в створюване, техногенне. Нагальна потреба активізації творчо-перетворюючої діяльності в умовах нових реалій суспільного розвитку викликала необхідність глибокої наукової розробки проблеми творчості. Як наслідок, проблема творчості, проблема людини як творця, проблема людського життя як творчого сходження до власного “Я” належать до найважливіших у філософії, психології і педагогіці. Чільна увага приділяється розвитку творчого потенціалу особистості. Вчені шукають засоби виявлення і розвитку природних обдарувань кожної дитини, щоб допомогти їй самореалізуватися, зробити творчість невід’ємною складовою її діяльності. Це пояснюється тим, що творчість робить людину щасливою і корисною для суспільства.

Привертає увагу багатогранність творчості; різні її сторони відбиваються в поняттях творчий потенціал, творчі можливості, творчі здібності, творче мислення, творча активність, творче ставлення, творча діяльність, творча праця, творча особистість. Тривалий час у творчості вбачали найбільш повно виражений прояв людського духу. При цьому вважалося, що зазначений феномен взагалі не піддається науковому аналізу.

Творчість найчастіше визначається як діяльність, результатом якої є створення якісно нових матеріальних і духовних цінностей. Водночас творчість являє собою здатність людини створювати з наявного матеріалу дійсності на основі пізнання закономірностей об’єктивного світу нову реальність, що задовольняє різноманітним суспільним та особистим потребам.

Слід зазначити, що дослідження творчості актуалізував стрімкий розвиток виробництва у кінці XIX — на початку XX ст. Як наслідок, з’являються дослідження наукової і технічної творчості; згодом інтенсивно досліджуються окремі аспекти організаційної та художньої творчості.

Творчість на різних її рівнях доступна кожному. У розумінні творчості як діяльності, що породжує принципово нове, міститься твердження про відсутність у звичайної людини творчого начала, яке наявне і опукло представлене в обдарованих індивідів. З зазначеної позиції К. Кокс, К. Тейлор, Е. Роу та інші досліджують характерологічні, емоційні, мотиваційні, комунікативні якості обдарованих індивідів, в результаті чого створюється їх узагальнений особистісний портрет. На противагу зазначеному Л. Виготський писав, що найвищий вияв творчості і досі доступний лише небагатьом обраним геніям людства, але у буденному житті, що оточує нас, творчість є необхідною умовою існування, і все, що виходить за межі рутини і в чому міститься хоча б йота нового, зобов’язана своїм походженням творчому процесу людини [2].

Внутрішнім джерелом творчості є взаємодія якостей і властивостей особистості, здатних реалізуватися у конкретному творчому акті. Зазначений феномен прийнято називати творчим потенціалом. Потенціал — це величина, що характеризує потенційну енергію суб’єкта творчості. Творчий потенціал у філософському плані розглядається як синтетична якість індивіда, що характеризує міру її можливостей ставити і вирішувати нові завдання у сфері діяльності, яка має суспільне значення. Його можна представити у вигляді сукупності перетворювально- предметних (навички, уміння, здібності), пізнавальних (інтелектуальні здібності), аксіологічних (ціннісні орієнтації), комунікативних (морально-психологічні якості), художніх (естетичні здібності) можливостей. Психічні особливості творчої особистості розглядаються у психології як наслідки спонтанного процесу розгортання спадкових програм розвитку, а також як результат формування психіки людини в певних культурних, соціальних, історичних умовах. Протягом усієї попередньої історії розвитку завдяки спадковості людство накопичило необхідний потенціал для творчої діяльності.

Внутрішня особистісна тенденція до творчого вирішення проблем отримала назву “креативність”. З психологічної точки зору, креативність — це тісно пов’язана з іншими рисами в цілісній системі властивість особистості. Погляди на природу креативності розкриваються в працях С. Арієті, Е. Криса, Л. Кубі. Предметом спеціального вивчення вона виступила в дослідженнях таких вчених, як М. Воллах, Дж. Гілфорд, X. Грубер, Дж. Девідсон, В. Дружинін, Н. Коган, В. Козленко, П. Кравчук, Л. Ляхова, С. Медник, В. Моляко, Р. Муні, Дж. Одор, Я. Пономарьов, П. Торренс, К. Торшина, Д. Фельдман, Д. Харрингтон, А. Штейн та ін.

Д. Богоявленська [1] основним показником творчого потенціалу вважає інтелектуальну активність. Є. Яковлєва [11] розуміє творчий потенціал як особистісну характеристику, але не як набір особистісних рис, а як реалізацію людиною власної індивідуальності. Людська індивідуальність неповторна й унікальна, тому її реалізація — це творчий акт (внесення у світ нового, до того неіснуючого). Характеристики творчого потенціалу, з її точки зору, не предметні (в розумінні наявності продукту, матеріального чи ідеального), а процесуальні, адже це процес виявлення власної індивідуальності. Вираження власної індивідуальності є нічим іншим, як вираженням своїх почуттів, емоцій. Для забезпечення можливостей емоційного самовираження використовуються запах, смак, тактильні, звукові, зорові відчуття. Ломка шаблонів емоційного реагування забезпечує можливість вироблення власного, індивідуального, неповторного репертуару емоційного реагування.

Структуру здібностей, на думку А. Мелік-Пашаєва [9], складає не сукупність окремих якостей, а чисельність проявів “чогось єдиного”. Аналіз свідчить, що погляди зазначеного автора дещо відрізняються від концепції здібностей, сповідуваної представниками наукової школи діяльнісного підходу: здібності не просто проявляються в процесі діяльності, а й творяться в ній. Здібності є умовою успішної діяльності, водночас вони розвиваються у процесі діяльності. Залучення до творчої діяльності, зокрема, зумовлює розвиток у людини уяви, мислення, здатності відмовитись від звичних методів вирішення проблем, оцінювати явище відразу з кількох точок зору, побачити більше того, що бачать оточуючі, швидко зосередитись і переключити увагу тощо.

У своєму дослідженні І.С. Волощук [3] констатує, що структурно творчий потенціал особистості визначається основними формами прояву психіки людини, а саме: пізнавальними та емоційно- вольовими процесами, психічними станами, якостями тощо. Сказане означає той факт, що творчий потенціал індивіда має загальнолюдську природу [17].

Оскільки творчі ідеї мають емпіричну основу, то творчий потенціал індивіда, безперечно, визначається його здатністю відображати предмети і явища об’єктивної дійсності. Разом з тим, немає наукових даних, які свідчили б про зв’язок творчого потенціалу індивіда і характеристик його органів відчуття. Зазначене є підставою для того, щоб трактувати останні як необхідну умову розумової діяльності і не виділяти їх як складову творчого потенціалу особистості. Водночас інтуїція наводить на думку, що творчі здібності індивіда певним чином мали би залежати від специфіки процесів відчуття. Непрямим підтвердженням сказаного є випадки значних творчих здібностей індивідів з унікальними характеристиками процесів відчуття за рахунок втрати інших.

Творчий потенціал — це, безперечно, здатність індивіда сконцен-труватися на об’єкті сприймання, від чого залежить сила, з якою окремі його властивості діють на органи відчуття, та ефективність активізації тимчасових нервових зв’язків.

Однією з якостей індивіда, пов’язаних з притаманними йому особливостями сприймання, без якої не мислиться його творчість, є спостережливість. Спостережливість проявляється у здатності підмічати в об’єкті сприймання непомітні, але суттєві деталі. Саме вони дозволяють угледіти і сформулювати проблему, яка потребує свого розв’язання. Спостережливість є опорною якістю творчої особистості.

Для ефективної творчої діяльності необхідно володіти здатністю оптимального сприймання предметів і явищ об’єктивного світу. У випадку надмірної широти сформульованої проблеми знайти її розв’язок дуже важко. У випадку надмірної вузькості проблеми її як такої фактично не існує, і розв’язок носить швидше характер способу простого вдосконалення, ніж якісно нового підходу.

Творчий потенціал індивіда — це також його здатність оптимально цілісно сприймати об’єкти і явища оточуючої дійсності. Сприймаючи той чи інший об’єкт, людина повинна бачити його як єдине ціле і, разом з тим, виокремлювати його складові компоненти. Надмірна цілісність заважає бачити за цілим його структурні складові. Недостатня цілісність сприймання, навпаки, не дозволяє з окремих складових скласти ціле і побачити в ньому дещо відмінне від суми структурних компонентів.

Відомо, що не всі деталі предмета чи явища однаково яскраво відображаються в уявленні. Ті, що мають для індивіда істотне значення, проявляються рельєфно, ті, що такого значення не мають, — нечітко. Одні і ті ж властивості предметів і явищ в одних випадках можуть видаватися істотними, в інших — неістотними. Тому для ефективного оперування ними і в кінцевому випадку для творчості важливо сприймати предмети і явища об’єктивного світу в якомога більшій сукупності їх властивостей і уявляти в ситуаціях, в яких різні властивості виступають як істотні. Ця якість індивіда допомагає йому бачити предмети і явища об’єктивного світу під різними кутами зору, робить динамічними уявлення про них і, фактично, відкриває шлях до використання їх у нестандартних ситуаціях, коли неістотні властивості предметів і явищ стають істотними.

Чільне місце у структурі творчого потенціалу особистості займають характеристики уяви. Створюючи уявний образ, індивід використовує попередній досвід, аналізує його, виокремлює в ньому структурні елементи, застосовує окремі з них, комбінуючи відповідно до свого задуму або цілком випадково приходить до створення нового образу. Якщо індивід легко поєднує окремі елементи, пов’язані між собою глибинним зв’язком, то він володіє багатою уявою.

Однією з передумов творчого мислення (без чого неможливе розв ’язання творчої задачі) є здатність індивіда мислити самостійно. Щоб індивід міг мислити самостійно, він насамперед має володіти такою рисою характеру .ю як сміливість. Адже, щоб знайти творчий розв’язок задачі, потрібно піддати сумніву наявний її розв’язок. Щоб знайти проблему, сформулювати задачу, часто потрібно зробити виклик авторитетам щодо вичерпності запропонованих ними систем чи розв’язків тих чи інших задач. Звичайно, сміливість має бути у міру розвинена, оскільки повальна критика результатів чужої праці, неприйняття ідей інших нічого спільного з продуктивною творчістю не має. Від індивіда вимагається не тільки здатність піддавати сумніву достовірність чи завершеність отриманих іншими результатів, а й запропонувати власні ефективні розв’язки до цього розкритикованих. Тому сміливість критики і сумніву має доповнюватись побоюванням за те, чи будуть власні результати кращими та ефективнішими. Як результат, розумна рівновага, яка ледь помітно зміщена у бік сумніву, має характеризувати творчий потенціал особистості.

Пропонуючи розв’язок творчої задачі, людина, як правило, не може передбачити усіх наслідків, що витікають з нього. Особливо це стосується організаційної технічної творчості. В цьому випадку доводиться приймати ризиковані рішення, які можуть обернутися серйозними економічними чи соціальними проблемами. Якщо не пропонувати інноваційні (частково ризиковані) розв’язки, то є більше шансів уникнути конфліктних ситуацій, але неризиковані кроки, як правило, тривіальні, мало чим відрізняються від існуючих способів розв’язання тих чи інших проблем. Сказане, звичайно, не означає, що будь-які ризиковані рішення можуть бути виправданими. Ризик неодмінно має мати місце у творчій діяльності, але ризик має бути зважений, продуманий. Щоб приймати ризиковані рішення, потрібно насамперед спрогнозувати наслідки своїх дій. І все-таки при відносній рівновазі готовності ризикувати і прагнення достеменно спрогнозувати наслідки запропонованих розв’язків тих чи інших проблем у творчому потенціалі індивіда має переважати перше. А це можливо за умови, коли індивіду притаманна така риса характеру, як сміливість.

Цінною рисою характеру творчої особистості є рішучість. Часто індивід усвідомлює, що той метод, пристрій чи процес, якими він користується, не дають бажаних результатів, а тому мають бути покращені. Нерідко у нього є навіть ідея такого покращення, але сили інерції заважають йому взятися за вдосконалення, включитися у творчий процес. Інколи він невпевнений, що доведе справу до логічного завершення, отримає позитивний результат, а тому не відважується взятися за її реалізацію. Щоб побороти сили інерції, потрібна рішучість.

Людина, залучена до інноваційних процесів, в силу об’єктивних обставин постійно змушена відстоювати свої погляди, ідеї, розв’язки тих чи інших проблем. Нерідко таке відстоювання супроводжується зіткненням інтересів, конфліктом з представниками інших поглядів на ті ж проблеми. Як правило, сили бувають нерівними, бо запровадити нове завжди важче, ніж відстояти старе. Отже, від індивіда, який пропонує нові розв’язки проблеми, вимагається певна мужність, щоб вистояти, не скоритися і відстояти свою правоту, давши путівку у життя власним розв’язкам. Тим часом, може трапитися так, що ідеї, які видавалися правильними, з часом, у процесі дискусії, виявляться хибними. Тоді знову потрібна мужність, але вже не для того, щоб будь-що довести свою правоту, а навпаки, для того, щоб відмовитись від своїх поглядів.

Не менш цінною рисою у структурі творчого потенціалу є наполегливість у досягненні поставленої мети. Тут маються на увазі вольові зусилля, спрямовані на подолання труднощів, які виникають у процесі розв’язування творчої задачі. Наполегливість допомагає довести розв’язок до логічного завершення, не зійти з дистанції на півдорозі. Шлях до вершин творчих здобутків тернистий і важкий. Нерідко вчений чи художник зустрічає на ньому здавалось би непереборні труднощі. В такій ситуації на допомогу має прийти віра в те, що до заповітних далей дійти можна, що труднощі тимчасові, що не вся дорога ними устелена, що будуть хвилини стрімкого наближення до поставленої мети. Переконати себе в цьому, не будучи оптимістом, неможливо.

Цінною компонентою творчого потенціалу індивіда є надання ним переваги складному перед простим, прагнення пізнати зміст, а не обмежитися формою. Це сприяє отриманню індивідуумом нетрадиційних, нестандартних розв’язків творчих задач, а також формулюванню задач, розв’язки яких потенційно приховують у собі значиміший стрибок уперед, оскільки суперечності у змісті завжди фундаментальніші, ніж суперечності у формі, й усунення перших завжди супроводжується більш кардинальними змінами, ніж ліквідація других. У процесі розв’язування задач людину підстерігає можливість звернути з нестандартного шляху розвитку своєї думки і піти накатаною дорогою. Щоб не спокуситися на такі дії, індивід має володіти прагненням відійти у процесі розв’язування задач якомога дальше від звичайних, тривіальних розв’язків, проявити при цьому своє “Я”, оригінальність власного мислення, що за своєю суттю є тим же наданням переваги складному перед простим. Потрібно пам’ятати, що прагнення якомога далі відійти від звичайного не повинно бути самоціллю, а має слугувати умовою знаходження оригінального розв’язку творчої задачі. Прагнення бути оригінальним в усьому так само шкідливе, як і небажання виділятись з-поміж інших.

Складні задачі нерідко вимагають мобілізації творчих сил цілої групи вчених, інженерів, економістів тощо. Ефективність колективного пошуку розв’язку залежить від багатьох факторів, провідним серед яких є принциповість індивіда у суттєвому і компромісність у дріб’язковому. Там, де мова йде про принципи, основи, кардинальну відмінність підходів, там потрібно у межах розумного доводити свою правоту, аж поки не переконаєш опонента, або сам не переконаєшся. Але там, де мова ведеться про часткове, поверхове, непринципове, індивіду заради загального позитивного результату потрібно вміти піти на компроміс, погодитися з опонентом, навіть до кінця не розділяючи його поглядів. Оптимальне співвідношення принциповості і компромісності у характері індивіда допомагає йому обійти конкуруючі фактори в процесі самостійної роботи над проблемою. Особливо це характерно для технічної й організаційної творчості, коли звести нанівець негативну дію тих чи інших факторів неможливо, а тому доводиться щось усувати, а з чимось миритися. На ефективності колективної та індивідуальної творчості значною мірою позначається неупереджене ставлення індивіда до чужих поглядів, думок, ідей тощо.

У творчому потенціалі особистості має знайти собі місце активна життєва позиція! скромність в оцінці результатів власної праці. Люди з активною життєвою позицією прагнуть опанувати сили природи і використати їх на користь людства. Індивіди, для яких характерна зазначена вище скромність, усвідомлюють мізерність власних здобутків у порівнянні з велетенським розміром нерозв’язаних і доступних для розв’язання проблем.

На результатах творчої діяльності позначається цілеспрямованість індивіда. Кожній людині для того, щоб домогтися чогось у житті, потрібно поставити перед собою певну ціль і, не зраджуючи їй, поступово наближатися до неї. Ця вимога дещо суперечить орієнтирам всебічного розвитку. Тому для досягнення успіхів у творчості індивід має оптимально поєднувати загальні і спеціальні знання та інтереси і на цій основі цілеспрямовано добиватися поставленої в житті мети.

Структурно творчий потенціал індивіда представляється також збалансованою вимогливістю до результатів своєї праці. Історія науки і техніки тощо переповнена прикладами, коли автори, зробивши певне відкриття чи винахід, не поспішали з їх опублікуванням. Трапляються випадки, коли емоційне піднесення внаслідок отриманих результатів настільки велике, що автор не в силі втриматися, щоб не повідомити про них, додатково, не пересвідчившись у їх достовірності. Як перша, так і друга крайності шкідливі.

Важливою рисою характеру творчої особистості є пристрасть до впорядкування, систематизації наявних знань та уявлень. Шукаючи логічний зв’язок між окремими елементами, вимощуючи з них певну конструкцію, індивід нерідко наштовхується на елементи, які не стикуються з усіма іншими. В такому випадку в утворених конструкціях можуть з’являтися пусті місця, незаповнені комірки. Відкриття таких пустих комірок є передумовою виникнення проблемної ситуації та формулювання проблеми чи творчої задачі. Разом з тим, ця риса характеру не повинна суперечити терпимості до тимчасового без- порядку, хаосу, абсурду. На прикладі взаємодії зазначених рис спостерігається їх діалектичний взаємозв’язок. Спочатку індивід прагне впорядкувати наявний матеріал, потім виявляється, що впорядковував він його не заради того, щоб ним задовольнитись, а щоб через порядок прийти до нового безпорядку, і так без кінця. 

Висновки

Таким чином, поняття “творчий потенціал” є предметом дослідження психолого-педагогічної науки. Як компонент психологічної структури людини творчий потенціал є основою її розвитку та необхідною умовою здійснення творчого процесу. Ця характеристика надає людині можливість творити, знаходити нове, самостійно приймати рішення, діяти оригінально та нестандартно в різноманітних ситуаціях, інтегрувати власні дії із цілеспрямованого подолання конкретної суперечності з метою виходу за межі досягнутого, самореалізації.

Творчий потенціал, безперечно, визначається здатністю індивіда сконцентруватися на об’єкті сприймання. Однією з якостей індивіда, без якої не мислиться його творчість, є спостережливість. Для ефективної творчої діяльності необхідно володіти здатністю оптимального сприймання предметів і явищ об’єктивного світу. Творчий потенціал визначається також здатністю оптимально цілісно сприймати об’єкти і явища оточуючої дійсності. Для творчості важливо володіти здатністю сприймати предмети і явища об’єктивного світу в якомога більшій сукупності їх властивостей і уявляти в ситуаціях, в яких різні властивості виступають як істотні.

Чільне місце у структурі творчого потенціалу особистості займають характеристики уяви. Оскільки у продукуванні нових ідей беруть участь побічні продукти об’єктної дії, то творчий потенціал індивіда необхідно має бути представлений його добре розвиненою мимовільною пам’яттю; крім того, для продуктивної творчості важливо, щоб пам’ять була рухливою і точною. Серед структурних компонент творчого потенціалу особистості, мабуть, центральне місце належить якостям мислення; особливе значення мають такі ознаки мислення, як швидкість, гнучкість, оригінальність і точність; цілком природно, що для продуктивної творчої діяльності необхідне добре розвинене логічне мислення; не менш важливим у структурі творчого потенціалу індивіда є добре розвинене інтуїтивне мислення. Однією з передумов творчого мислення є здатність індивіда мислити самостійно.

Список використаної літератури

1. Андреев В.И. Актуальные вопросы творчества в учебном процессе советской высшей школы / В.И. Андреев. — М. : Высшая школа, 1977. — 34 с.
2. Богоявленская Д.Б. Пути к творчеству / Д.Б. Богоявленская. — М. : Знание, 1981. — 96 с.
3. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей / Д.Б. Богоявленская. — М. : Академия, 2002.
4. Большой энциклопедический словарь : в 2 т. — М. : Сов. Энциклопедия, 1994.
5. Варламова Е.П. Психология творческой уникальности / Е.П. Варламова, С.Ю. Степанов. — М., 2002. — 256 с.
6. Веретенникова Л.К. Развитие творческого потенциала современного школьника / Л.К. Веретенникова // Вестник МГГУ им. М. А. Шолохова. Педагогика и психология. — 2010. — № 1. — С. 15-24.
7. Гуськова Е.А. Психологические условия реализации творческого потенциала студентов в учебно-воспитательном процессе вуза : дисс. … канд. психол. наук / Е.А. Гуськова. — М., 2007. — 212 с.
8. Кравчук П.Ф. Формирование творческого потенциала личности в системе высшего образования : автореф. дисс. … д-ра пед. наук / П.Ф. Кравчук. — М, 1992. — 32 с.
9. Леонидова Г.В. Творческий потенциал населения: состояние и условия воспроизводства / Г.В. Леонидова // СИСП., 2012. — № 4. — С. 11.
10. Львова И. В. Психологические факторы развития креативности личности: дисс. … канд. психол. наук / И.В. Львова. — Новосибирск, 2005. — 203 с.
11. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование / пер. с англ.,. Г.А. Балла. — Киев ; Донецк : Инст. психол. АПН Украины, 1994. — С. 15.
12. Моляко В.О. Концепція виховання творчої особистості / В.О. Моляко // Радянська школа. — 1991. — № 5. — С. 47-51.
13. Моляко В.О. Здібності, творчість, обдарованість: теорія, методика, результати досліджень / В.О. Моляко, О.Л. Музика. — Житомир : Рута, 2006. — 320 с.
14. Мясищев В.Н. Проблемы способностей / В.Н. Мясищев. — М. : Наука, 1962. — 73 с.
15. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика / Я.А. Пономарев. — М. : Педагогика, 1976. — 280 с.
16. Попель А.А. Психологические условия развития социальной креативности студентов в процессе профессиональной подготовки : дисс. … канд. психол. наук / А. А. Попель. — Нижний Новгород, 2005. — 217 с.
17. Посталюк Н.Ю. Творческий стиль деятельности. Педагогический аспект / Н.Ю. Посталюк. — Казань, 1989. — 204 с.
18. Семотюк О.П. Сучасний словник іншомовних слів / О.П. Семотюк. — Х. : Ранок, 2010. — 688 с.