Основу якісних досліджень становлять методи спостережень, що допускають спостереження. Більшість цих методів заснована на підходах, розроблених психологами.

Різноманітність способів проведення спостережень визначається чотирма підходами до їх здійснення: пряме або непряме спостереження, відкрите або приховане, структуроване або неструктуроване, здійснюване за допомогою людини або механічних засобів.

Матеріал, отриманий у процесі спостережень, обов’язково реєструють. Ефективне спостереження неможливе без вичленовування із спостережуваних подій певних одиниць активності об’єкта, тобто позначення того, що, коли і в який спосіб він робить. Одиниці активності виражають за допомогою звичайних слів або наукової термінології і реєструють у протоколі спостережень. Процедура реєстрації результатів має відбуватися з дотриманням певних умов.

1. Використання однакових (знакових) систем. Для цього заздалегідь, при підготовці бланків спостереження, описують характерні для певної сфери види поведінки. Потім фіксують форму і частоту їх прояву. Кожну ознаку формулюють однозначно, наприклад: ознаки інтересу студентів до змісту навчального заняття; ознаки відсутності в них інтересу до досліджуваного матеріалу. Слова типу «уважний», «зацікавлений», «тямущий» збіднюють конкретизацію значення, а такі ознаки, як «жвава жестикуляція», «жування олівця» тощо, можуть свідчити і про інтенсивність, і про відсутність інтересу. Запропонована система ознак не є вичерпною. Під час спостереження може проявитися нова істотна характеристика, тому сукупність ознак за необхідності доповнюють після початку спостереження.
2. Застосування системи категорій, яка містить повний опис усіх видів можливої поведінки. Доповнювати її у процесі спостережень не можна. Сукупність категорій складають на науковій основі, намагаючись охопити всі теоретично можливі прояви досліджуваного процесу. Прикладом цього є система категорій, сформульована Р. Бейлзом для стандартизованої процедури спостереження за взаємодією членів малої групи під час спільного розв’язання завдань.

У вітчизняній психології вона відома у модифікації Т. Корнілової (рис. 2). Шляхом вільного спостереження за роботою груп Р. Бейлз виявив більше 80 ознак міжособистісного спілкування, систематизував їх у 12 категорій, а категорії — у 4 класи (у кожному класі по 3 категорії): А) клас позитивних емоцій; В) клас розв’язання проблеми; С) клас постановки проблеми; В) клас негативних емоцій. Латинськими літерами на рисунку позначено зв’язки між категоріями.

Виокремлення цих зв’язків засновано на концепції стадій групової роботи при розв’язанні задач.

Працюючи із системою категорій Р. Бейлза, спостерігач може зафіксувати не змістову, а формальну сторону загально групової дискусії. Для цього він, вивчивши перелік категорій, зіставляє їх із репліками учасників спілкування. Спостерігач зазначає: хто говорить (джерело повідомлення), до кого звертається (адресат), до якої категорії (номер).

Аналіз записів за номером категорії дає змогу з’ясувати тип висловлювання, його емоційне забарвлення, стадію розв’язання проблеми. Частота мовних актів також відображає особливості процесу дискусії, зокрема, у відсоткових співвідношеннях різних видів актів на різних стадіях обговорення.

Систему категорій Р. Бейлза критикують за істотні недоліки (формальність аналізу, довільність виокремлення кількості і змісту категорії тощо), однак широко використовують при спостереженні за дискусіями на задану тему.