У кожного із нас є своє розуміння добра і доброти. Але всі ці висловлювання, думки об’єднує одна думка: що добро слід починати із себе.

Із давніх-давен відомо, що бути добрим корисно. Добрі люди довше живуть і добре себе почувають. У народі кажуть: «З добрим добре».

Добро — це вищий прояв моральності в будь-яку людину. Добро творити не зовсім просто. Адже зараз багато людей думають в більшості випадків про себе і свої інтереси, біжать у справах і не хочуть помічати тих, хто потребує  допомоги. Адже багатьом досить теплого слова, посмішки або підбадьорливого рукостискання.

Здавна люди на землі цінували чесне, щире, правдиве життя. Треба утримуватися від поганих вчинків. Зло, як відомо довго не забувається. А от  добро помножує добро.

Добро в розумінні людей це хороші вчинки. Нас з дитинства вчать поступатися місцем людям похилого віку в автобусі, допомагати стареньким, це все звичайно добрі справи, але добро має набагато більший сенс. Добро — це прекрасне почуття або навіть стан душі, яке змушує людину почувати себе щасливою.

Добро полягає не тільки у фізичній допомоги немічним, а й у вчинках до всіх людей. Адже кожна людина повинна поводитись з іншими так, як хотіла б, щоб ставилися до неї. Значить потрібно до всіх ставитися добре. Добро — це відсутність злості, ненависті, заздрості, тому що все це породжує зло. Добро полягає і в словах. Часом досить сказати людині кілька хороших слів і їй стає приємно.

Добро — це повага до інших, до праці інших людей. Наприклад, замість того, що б кинути папірець на землю, кинути його в урну, це вже частина доброї справи, так як двірнику не доведеться нахилятися, щоб його прибрати. Допомогти жінці з коляскою, це теж добре діло. Якщо хтось когось образив, то варто попросити вибачення — це теж добро.

Добро — це те, що неможливо описати словами. Це може бути все що завгодно. Добро відноситься не тільки до людей. Адже добре ставлення і допомога потрібна і братам нашим меншим — тваринам. Догляд за ними, допомога — це все теж добрі справи.

Добро має бути присутня у кожній родині і в кожному її члені. Якщо в родині постійно лаються і не допомагають один одному в будь-якій ситуації, то і сім’я буде не міцною.

Добро — це безкорислива допомога, як фізична, так і моральна. Якщо людина допомагає іншій, переслідуючи свої цілі, то назвати це добром не можна.

Добро зароджується в людині з дитинства, але не саме, його вкладають батьки. Якщо батьки знають і розуміють, що таке добро, то і дитина, що виросла в такій сім’ї, буде доброю і чуйною. Але цього не достатньо. На жаль, в даний час навколо відбувається багато поганого і щоб те добро, яке вклали батьки, не померкло, кожен повинен підтримувати його в собі, роблячи добрі вчинки.

Людина повинна жити в сфері добра. Ця сфера добра в значній мірі створюється нею самою. Вона створюється з її добрих справ, добрих почуттів, впливів на навколишнє середовище.

Створення зробленого добра — це вже нагорода для людини. Ніколи не треба очікувати подяки, роблячи добро.

Добро закладено в нас ще з самого народження і проявляється навіть у найменших справах. Адже щоб зробити щось хороше, необов’язково робити героїчні вчинки. Досить просто дати притулок голодному кошеняті, кимось залишеного на вулиці, притримати для сусіда під’їзні двері, поступитися місцем в транспорті, підказати дорогу, купити продукти для бабусі, яка стоїть в черзі за вами і так далі. При цьому головна умова в усіх цих та інших подібних випадках — зовсім не кількість або масштаб скоєних справ, а те, наскільки щиро і безкорисливо людина допомогла своєму ближньому. Необхідно з самого дитинства ростити в свідомості дитини думка про доброту і добрі справи, закладати в неї розуміння, що є добре, а що є погано.

Добрі вчинки відбуваються не спеціально, вони не плануються і розраховуються кимось заздалегідь. Вони робляться самі собою, від душі і від серця, йдуть зсередини. Це спосіб життя. Головним показником доброти людини, на мою думку, є те, наскільки вона відчуває себе щасливою. Адже доброта і щастя — явища взаємопов’язані, і якщо хороші вчинки відбуваються щиро, людина стає щасливішою. Вона ніби світиться зсередини. Вона щаслива від того, що зробила іншу людину хоч трішки, але щасливішою. У цьому, на мою думку, і полягає справжня доброта, яка починається з самого тебе.

Вчитися робити добро, бути добрим — важка, але гідна працю. І добро, зроблене безоплатно, від чистого серця, повернеться вам сторицею.