Вступ

Державна влада складається з трьох відносно самостійних гілок, кожна з яких має своє юридичне обґрунтування. Ці гілки влади — законодавча, виконавча і судова — відокремилися в процесі суспільної еволюції як три основні інституційно-правові форми публічно-владної діяльності.

Судова влада, зокрема, вирішує спори про право, встановлює право (права та обов’язки) у конкретних ситуаціях і для конкретних суб’єктів. Зокрема, судові рішення дозволяють застосовувати правові примусові заходи по відношенню до конкретних суб’єктів.

Судова влада виконує функцію противаги можливим неконституційним актам і діям законодавчих і виконавчих органів. Водночас вона забезпечує конституційну законність і захист прав громадян.

Суди не тільки застосовують закони та правові акти, але і фактично займаються нормотворчістю.

Специфіка американського громадянського суспільства, заснованого на свободі, визначила важливу роль судових органів у всіх сферах як відносин громадян з державою, так і відносин громадян між собою.

У США налічується найбільша кількість суддів і судових адвокатів, склалася розвинена, хоча і дуже складна судова система з високим рівнем демократичних процесуальних гарантій. Країну іноді називають «державою суддів», тим самим відзначаючи не тільки повновладдя американських судів, а й довіру населення до цих органів державної влади.

1. Система судової влади США

1.1. Система судових органів Сполучених Штатів Америки

Кожен з п’ятдесяти штатів, з’єднаних у Союз північноамериканських штатів (США), має свою власну конституцію, яка фіксує принцип поділу влади. У деяких штатах конституція створює судову систему повністю, причому як на рівні загальної юрисдикції, так і на рівні апеляційних судів, в інших конституція обмежується тим, що уповноважує законодавчу владу створювати судову структуру. Судові системи нагадують одна одну в загальних рисах. Однак у своїх деталях вони, як і решта аспектів діяльності урядів штатів, також відрізняються одна від одної [4].

Федеральна судова система США почала формуватися з 1789 р., оскільки тоді Конгрес прийняв Судовий акт (Judiciary act of 1789), який передбачав створення, поряд з головною судовою інстанцією країни – Верховним Судом США, трьох окружних й тринадцяти районних судів. Нагадаємо, що ст. 3 Конституції США 1787 р. передбачає створення Верховного Суду США й власне “інших” судів, не зазначаючи їхніх видів і компетенції, що обмежені лише визначенням питань, підсудним федеральним судам [2, с. 12].

До цього часу судова система США була представлена лише судами штатів, до юрисдикції котрих належало вирішення питань, які виникали на їхніх територіях. Підкреслимо, що й сьогодні вони мають повноваження розглядати справи, які не мають федерального значення (не виникли на підставі Конституції 1787 р., законів чи міжнародних договорів США). Однак тоді, як і на сучасному етапі, суди штатів не могли вирішувати спори між штатами, розглядати справи щодо послів чи інших офіційних представників держави.

Зазначимо, що формування федеральної судової системи не завершилося наприкінці ХVІІІ ст. , а на думку професора Д. Карлена: “Сьогодні структура та функціонування судової системи США настільки складні, що пересічним американцям надзвичайно важко зрозуміти її сутність та здійснювати контроль над нею” [3, с. 36].

В США функціонують паралельно єдина федеральна система судів і самостійні судові системи кожного з 50 штатів, округу Колумбія і чотирьох федеральних територій [2]. У федеральну систему судів входять Верховний суд США, апеляційні і окружні, а також спеціальні суди [1].

Верховний суд США наділений правом скасування будь-якого закону як федерального, так і штатів, якщо буде визнано, що цей закон суперечить приписам і принципам Конституції (ст. 25 Закону про судоустрій). Більше того, Верховному суду належить остаточне право тлумачити Конституцію, тобто визначати, що є правом країни і що йому (праву) суперечить.

Паралельно з судами штатів функціонує федеральна судова система, яка складається з районних і окружних судів (на цей період їх кількість була визначена в 30 районних і 3 окружних суди). Останні наділені апеляційною владою відносно перших. Незважаючи на існування деяких місцевих відмінностей і технічних деталей, описати основні риси типової американської судової системи можна, уявивши собі її у вигляді піраміди. Внизу, в основі піраміди, знаходяться суди нижчої інстанції, розкидані територією всього штату. Ці суди мають справу з найменш серйозними проступками і злочинами і найменш серйозними цивільними позовами. Вони мають різні назви: транспортні, поліцейські, адміністративні, муніципальні суди тощо. Деякі з них спеціалізуються у вузькій сфері: транспортні суди розглядають випадки дорожніх пригод, поліцейські суди мають справу тільки з дрібними правопорушеннями тощо.

У певному сенсі ці суди являють собою основу правосуддя, їх “продукція” є до-ступною і недорогою. З іншого боку, судді в судах нижчої інстанції є звичайно досить високопрофесійними. Позовні суди також займають своє визначене місце в судовій системі. Певною мірою ці суди досить ефективні: сотні тисяч позовів проходять через подібні суди щороку.

Наступний рівень судової піраміди складається із судів загальної юрисдикції — основних процесуальних судів США. Кількісно таких судів менше, але вони звичайно відрізняються більшим професіоналізмом. Юрисдикція процесуальних судів звичайно охоплює більшу кількість людей і більш широку сферу права, ніж муніципальні або поліцейські суди. У багатьох штатах на один округ припадає один основний процесуальний суд. Для основних процесуальних судів Сполучених Штатів не існує певної уніфікованої назви. У деяких штатах вони називаються окружними судами, в інших — районними судами.

У штатах, які мають невелике населення, таких, як Айдахо або Айленд, той, що програв судовий процес, має можливість безпосередньо апелювати до вищого суду штату, який звичайно називається верховним судом. Іншими словами, якщо при-йняти процесуальний суд за перший рівень, то можна сказати, що ці штати мають дворівневі системи.

У трьохрівневих системах суд вищого рівня має можливість вирішувати, які справи приймаються, а які відхиляються для слухання. Той, хто програв процес, має право апелювати (принаймні один раз) до того ж самого суду. Але він практично не має ніяких можливостей вимагати слухання справи безпосередньо у верховному суді штату.

Федеральні суди також мають трьохрівневу структуру. Правда, у системи правосуддя на федеральному рівні відсутній найнижчий рівень (для розгляду дрібних справ). Також немає федеральних позовних судів або федеральних мирових судів. У штатах нижнім федеральним рівнем є регіональний (районний) суд — це основний федеральний процесуальний суд США.

Два інших рівні — окружні суди і Верховний суд Сполучених Штатів у своїй діяльності обмежуються розглядом апеляцій. Разом з тим в США існує близько сотні федеральних регіональних судів. На більш високому щаблі знаходяться апеляційні суди федеральних окружних судів Сполучених Штатів.

Окружні суди, на відміну від регіональних, не є судами з однією головною дійовою особою — суддею. Засідання проводить не один суддя, а колегія, що складається з трьох суддів. У більшості випадків, а фактично в переважній більшості, окружні суди є останньою інстанцією.

Верховний суд знаходиться на вершині піраміди федеральних судів. Він може розглядати справи, які надійшли з вищих судів штатів, якщо вони торкаються досить важливих федеральних питань, тобто таких, які, як правило, підпадають під дію федеральної Конституції. Незалежність судової влади від законодавчої і виконавчої досягається тим, що члени Верховного суду призначаються Президентом США довічно.

Таким чином, Конституція США визначає лише загальні засади формування судової системи. У кожному штаті вона набуває конкретного вигляду на основі місцевих правових звичаїв і спеціальних законів. Сполучені Штати — федеративна держава. Тому судова система у цій країні пристосована саме до цієї форми територіального устрою. У невеликих штатах існує дворівнева, а у великих — трьохрівнева судова система.

У США паралельно функціонують федеральна судова система і система судів кожного штату. Однак в обох випадках суди здійснюють усі види судочинства. Компетенція федеральних судів і судів штатів відрізняється, головним чином, тим, яка норма застосовується у конкретній справі: федерального законодавства або законодавства штату.

1.2. Структура судових органів США

У США історично склалася дворівнева судова система, що припускає наявність у кожному штаті як федеральних судів, так і судів даного штату.

Конституція США заклала основи єдиної централізованої федеральної судової системи, яка складається з трьох ланок: районних судів, окружних судів і Верховного суду. Судді цих судів призначаються президентом США зі схвалення сенату. Крім того, в систему федеральних судів входять так звані спеціалізовані суди, що мають окрему компетенції з правом винесення вироків і рішень (податковий суд, суд по справах військовослужбовців, але суд митних і патентних справах, претензійний суд).

Районні суди розглядають кримінальні та цивільні справи в якості суду першої інстанції. Апеляційні (окружні) суди здійснюють перевірку рішень районних судів, а також розглядають скарги на рішення ряду адміністративних (квазісудових) органів (наприклад, Національне управління трудових відносин).

Верховний суд складається з дев’яти суддів, є вищою судовою інстанцією. Згідно Конституції судді призначаються президентом з » поради і згоди сенату довічно. Вони можуть бути зміщені з посади тільки в результаті застосування процедури імпічменту. Для Верховного суду характерна письмова процедура розгляду справи, не вимагає присутності сторін, свідків та інших обов’язкових для судової процедури дій. Верховний суд широко використовує свої дискреційні функції — право приймати до провадження за власним розсудом справи, що містять «федеральний питання». Крім того, Верховний суд є вищою апеляційною інстанцією, яка перевіряє рішення і вироки нижчестоящих судів. В якості суду першої інстанції цей суд виступає по всіх спорах між двома і більше штатами, між Союзом і штатом, у справах, що порушуються одним штатом проти іншого громадян або іноземців. Верховний суд вніс великий внесок у справу захисту цивільних прав, ліквідацію расової дискримінації.

Судова система членів Федерації надзвичайно різноманітна, оскільки в кожному штаті вона визначається на основі власної конституції і місцевих законів.

У компетенцію судів штатів входять всі цивільні справи і справи про злочини, які порушують закони штатів.

Як правило, судова система штатів складається з трьох або чотирьох інстанцій:

• низові суди (мирові суди, поліцейські суди і т. д.) розглядають дрібні кримінальні і цивільні справи;
• суди першої інстанції (суди графств, округів, міські суди та ін) розглядають переважну більшість цивільних і кримінальних справ;
• апеляційні суди здійснюють наглядову функцію по відношенню до нижчестоящим судам. Рішення мають остаточний характер;
• вищі (верховні) суди є вищою судовою інстанцією штату, мають апеляційну юрисдикцію щодо рішень нижчестоящих судів, а також здійснюють попередній конституційний нагляд.

Крім того, судові системи штатів включають в себе спеціальні суди штатів (у справах про спадщину, опіку, по сімейних справах).

2. Конституційні засади судової влади США

2.1. Загальні конституційні принципи американського судочинства

Діяльність суду спирається на принципи, закріплені в конституції. Одні з них мають загальний характер, інші поширюються переважно на кримінальний процес, де особливо важливим є захист прав особистості.

До числа загальних конституційних принципів відносяться:

— Здійснення правосуддя тільки судом, інші посадові особи та органи держави не мають права привласнювати собі функції правосуддя;

— Незалежність суддів і підпорядкування їх тільки законові. Жоден державний орган, посадова або інша особа не має права вказувати суду, як йому слід вирішити ту чи іншу справу; судді вирішують справу на основі закону і особистого переконання. Якщо вищий суд скасовує судове рішення нижчої інстанції, то він знову-таки не вказує, як саме слід вирішити справу: він направляє його в інший склад судової колегії, і вже вона вирішує справу за своїм переконанням. Приймаючи його до свого розгляду, вищестояща судова інстанція не вказує, як має бути вирішена справа, вона доручає його розгляд колегії;

—  Свобода доступу до суду. Не можна відмовляти в прийомі справи з причин відсутності закону або його неясності. Суд зобов’язаний прийняти і розглянути позов (він може відхилити розгляд лише з підстав непідвідомчості або непідсудність);

— Колективне відправлення правосуддя. Світовий, поліцейський, інший суддя одноосібно може розглядати лише дрібні правопорушення;

— Ведення судового процесу на мові, що розуміється сторонами, або із забезпеченням їм перекладача за рахунок держави;

— Гласність, тобто відкритий, публічний суд. Закриті засідання проводяться, якщо в процесі зачіпаються питання державної таємниці, інтимні відносини сторін;

— Можливість оскарження і перегляду судового рішення шляхом апеляції (повторний розгляд справи по суті за процедурою першої інстанції), касації (перевірка виконання закону судом), ревізії, яка поєднує риси апеляції та касації (при ревізії можна не тільки перевіряти законність і обгрунтованість рішення нижчестоящого суду, але і повернути справу на новий розгляд, як при касації). У англосаксонської системи застосовується тільки апеляція, е більшості континентальних країн Європи — і апеляція (друга інстанція), і касація (третя інстанція), в Австрії, Німеччині — апеляція і ревізія;

— Відповідальність держави за судову помилку. Держава відшкодовує фізичній або юридичній особі збитки, які заподіяні йому помилковим судовим рішенням, неправильним здійсненням правосуддя. Щоправда, держава має право на регресний позов — не відшкодування винуватцем тих сум, які воно виплатило потерпілому, або на відшкодування іншим чином, але тільки якщо вина судді буде доведено.

Конституція закріплює деякі особливі принципи в сфері кримінального процесу — гарантії правосуддя, оскільки саме в кримінальному процесі судове, тобто державне, примус проявляється особливо жорстко.

До їх числа належать: право обвинуваченого на розгляд справи за участю присяжних засідателів, які вирішують питання про його винність або невинність; право користуватися допомогою адвоката з моменту затримання або арешту (у переважній більшості країн — з моменту затримання); право на безкоштовну юридичну допомогу в встановлених законом випадках; презумпція невинуватості: кожен обвинувачуваний у скоєнні злочину вважається невинним, поки його винність не буде доведена і встановлена ​​набрав законної сили вироком суду; ніхто не може бути засуджений повторно за одне і те ж злочин; при здійсненні правосуддя не допускається використання доказів, отриманих з порушенням закону; закон, що встановлює або обтяжуючий відповідальність, зворотної сили не має.

Деякі з названих принципів відносяться, перш за все, до кримінального процесу, але поширюються і на цивільні справи (наприклад, про неприпустимість доказів, отриманих з порушенням закону, про незастосовність зворотної сили закону, що обтяжує відповідальність).

2.2. Особливості судоустрою США

Особливості судоустрою США в тому, що там існує кілька різних судових систем, незалежних одна від одної. У багатьох випадках діє паралельна юрисдикція двох або більше судових систем. Це і зумовлює складність судоустрою Сполучених Штатів Америки

Умовно судові органи поділяють на федеральні (загальнодержавні) суди і суди штатів, що обумовлено федеративним устроєм країни. Федеральні суди організовані на основі Конституції США і покликані застосовувати Федеральне законодавство. У п’ятдесяти штатах існує 50 різних систем, що організовані на основі власних конституцій. У деяких конституціях штатів передбачено створення судової системи цілком (суди первинної юрисдикції, апеляційні суди, верховний суд). Конституції інших штатів уповноважують законодавчу владу створювати судову систему

Судова влада поширюється на всі справи, що розв’язуються за законом і правом справедливості, виникають на основі цієї Конституції, законів Сполучених Штатів, міжнародних угод, що укладені чи будуть укладені Сполученими Штатами; на всі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників і консулів; на всі справи адміралтейства та інші морські справи, в яких Сполучені Штати є стороною; на всі спори між двома чи більше штатами, між штатом і громадянами іншого штату, між громадянами різних штатів, між громадянами одного штату за позовами щодо земель, дарованих різними штатами, а також між штатом чи його громадянами та чужоземними державами, громадянами чи підданцями

Усі справи, що стосуються послів, інших повноважних представників і консулів, а також справи, де однією зі сторін є котрийсь штат, під-су дні Верховному Судові як першій інстанції. У всіх інших вищезазначених випадках Верховний Суд є апеляційною інстанцією, що розв’язує як питання права, так і факту за тими обмеженнями і відповідно до тих правил, що їх запровадить Конгрес.

Усі справи щодо злочинів, за винятком імпічменту, підсудні суду присяжних, а судовий розгляд відбувається в тому штаті, де вчинено злочин, а якщо його вчинено за межами штату, то суд відбувається в тому місці чи місцях, які визначить Конгрес.

За зраду Сполучених Штатів уважається тільки розв’язання війни проти них, приєднання до їхніх ворогів, надання ворогам допомоги та по слуг. Ніхто не може бути визнаний винним у державній зраді, якщо це не буде підтверджено показаннями свідків інкримінованого акта чи власним зізнанням у відкритому судовому засіданні.

Конгрес має право визначити покарання за зраду, але засудження за зраду не має тягти за собою позбавлення громадянських прав або конфіскацію майна інакше, як за життя засудженого.

Таким чином, судова система США перебуває на стадії змін, а деякі з її інститутів хоча і є традиційними для даної системи, але визнаються вченими та практиками як такі, що потребують ліквідації, або суттєвого реформування.

Висновки

Таким чином, головною особливістю судової системи США є її дуалізм, оскільки на території кожного штату діють і суди даного штату, і федеральні суди. Такий територіальний паралелізм виник історично, оскільки на момент створення США у кожному штаті склалася своя судова система, яка застосовувала власне законодавство. Зберігши цю систему, автори Конституції США передбачили федеральну судову систему, яка застосовує федеральне законодавство. Спеціально і досить складно було відрегульовано взаємозв’язок двох систем, у результаті кожна з них зберігає відносну автономію у юрисдикції, при цьому в окремих справах Верховний Суд США визнаний вищим органом усієї національної системи. Багато в чому компетенція федеральних судів перехрещується з компетенцією судів штатів і взаємозв’язок між цими системами є досить складним, як і взаємозв’язок судових систем штатів між собою. Очолює всю судову систему країни Верховний суд США, який одночасно виконує функцію суду конституційної юрисдикції.

Список використаної літератури

1. Барабаш Б. Судова система штатів у США та її функціонування // Право України. — 2001. — №8. — С.117-120.
2. Бернам У. Правовая система США / Уильям Бернам; [Пер. с англ. А.В. Александрова, В.А. Власихина, А.Л. Коновалова, А.А. Мишина,          Е.Д. Провоторовой, Д.С. Таратухиной, О.А. Шварца, А.Н. Русова] – вып. 3-й – М. : Новая юстиция, 2006. – 1216 с.
3. Бернхем В. Вступ до права та правової системи США / Вільям Бернхем; [Пер. з англ. вид. Україна] – К.: Україна, 1999. – 566 с.
4. Давид Р. Основные правовые системы современности / Рене Давид; [Пер. с франц. проф. В.А.Туманова] – М.: Прогресс, 1988. – 496 с.
5. Загнітко А.П. Великий сучасний словник англо-український українсько-англійський словник (200000 слів) / Анатолій Панасович Загнітко, Ілля Григорович Данилюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ “Бао”, 2008. – 1008 с.
6. Карлен Д. Американские суди: система и персонал / Дельмар Карлен [Пер. с англ. В.А Власихина, под ред. и с вступ. статей д. ю. н. Б.С. Никифорова]: Учеб. пособие [для студ. высш. учеб. зав.] – М.: Прогресс, 1972. – 124 с.
7. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Людмила Андріївна Луць – Л.: Юридичний факультет ЛНУ ім. І. Франка, 2003. – 247 с.
8. Молдован В.В. Судоустрій: Україна, Велика Британія, Російська Федерація, США, ФРН, Франція. Судові органи ООН: Навч. Посіб. — К.: Кондор, 2003.
9. Правовые системы стран мира. Энциклопедический справочник /Под ред. Сухарева. — М.: 2003.: Издательство «Норма».
10. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] – 2-ге вид., перероб. і доп. / Микола Миколайович Страхов. – К: Концерн, Видавничий дім “Ін Юре”, 2003. – 584 с.
11. Тюріна О.В. Сучасні системи судових і правоохоронних органів (порівняльно-правова характеристика); Навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Оксана Володимирівна Тюріна – К.: КНТ, Видавничий дім “Скіф”, 2008. – 96 с.
12. Шишкін В. Спеціальні федеральні суди США // Право України. — 2005. — №5-6. — С.59-61.
13. Шишкін В. Судова система штатів у США // Право України. — 2005. — №7. — С.33-35.